Я ось що думаю – може організувати в Києві збір коштів для прокурора Дніпропетровської області Наталії Марчук? Ну, якщо не хоче вона виконувати свої службові обов’язки безплатно – тоді, мабуть, треба на Майдані скриньку для пожертв встановити й зібрати пані прокурорші дещицю грошей, щоби вона, нарешті, поцікавилась, що коїться в Кривому Розі. Бо не печуть наші публікації Наталії Василівні.
Вважає пані Марчук, що трапилась абсолютно буденна, як на неї, подія – в ніч з 26 на 27 грудня 2010 року працівники криворізької міліції незаконно затримали, пограбували й побили 19-річного хлопця Максима Слободяна, юніора-парашутиста (юніорів з цього виду спорту всього двоє в Україні, Максим – один з них), вихованця Єнакіївського державного авіаційно-технічного спортивного клубу.
Вже за дві години після незаконного затримання Максима про це повідомив сайт «ОРД». Тож на ранок, щоби Максим не зміг по гарячих слідах звернутися в прокуратуру й розповісти про пограбування, перелякані співробітники Довгинцівського райвідділу Криворізького райуправління побігли домовлятись з головою районного суду мадам Прудник.
27 грудня ця суддя, про правосвідомість та апетити якої в Кривому Розі вже складають легенди, за змовою з дільничним Горбуновим розглянула впродовж 4 хвилин щойно складений фальшивий адмінпротокол. При цьому Максим вимагав допустити до нього адвоката, вимагав повідомити батькові, що перебуває в суді, пояснив, що грабіжники відібрали в нього коштовний мобільний телефон. Але Прудник навіть слухати не стала й винесла усну постанову про арешт пограбованого на десять діб за начебто вчинене ним «дрібне хуліганство».
Суддя Прудник також не стала витрачати час на вихід у нарадчу кімнату та написання постанови про арешт. Максим був вміщений в Ізолятор тимчасового тримання Криворізького міськуправління міліції без жодного на це документа, а лише на підставі обіцянки міліціонерів, що постанову вони привезуть пізніше. Як з’ясувалося в наступному, постанова про арешт Максима Слободяна була виготовлена через шість годин після арешту, у судовому засіданні вона не проголошувалась, причому написав постанову замість судді її помічник. Більш того – у постанові було записано, що начебто Максим повністю визнав свою вину, а вчинення ним хуліганських дій було підтверджено якимись свідками.
І все це було зроблено заради того, щоби приховати той факт, що міліціонер Горбунов відібрав у хлопця мобільний телефон і продав його за 1200грн., а гроші, виручені від продажу, здав на проведення новорічного корпоративу в Головному Управлінні МВС України в Дніпропетровській області.
Грабіжники в погонах
Оповідаючи цю історію в попередніх публікаціях, ми ще не знали всіх подробиць – Максим був ізольований, а його батькові навіть постанову про арешт сина не видавали. Але завдяки правозахисникам – перш за все мешканцю Кривого Рогу, народному депутатові України 1-го скликання Миколі Івановичу Коробку, зараз у Максима є адвокат, який відвідав його в ІТТ, а також домігся в суді видачі копії постанови про арешт. Усіляку підтримку отримує й батько Максима, який розривається між нинішньою сім’єю, роботою на «Криворіжсталі», доглядом 5-річної доньки та її хворої матері, передаванням їжі Максиму в Ізолятор та походами в прокуратуру.
Зокрема, лише 30 грудня вдалося довідатись, що коли в райвідділі Максим намагався передати батькові цінні речі, він встиг віддати тільки ключі. Міліціонери виштовхнули Юрія Миколайовича з райвідділу, і тому телефон, а також диктофон (подарований хлопцеві на 18-річчя mp3-плеєр з функцією диктофону), на який Максим записував те, що коїться в міліції, залишились разом з затриманим. Диктофон Максим заховав у шкарпетку й грабіжникам він не достався, але телефон, подарований хлопцеві за спортивні успіхи, міліціонери забрали та продали.
Готуючи попередні публікації ми вже знали, що суддя Прудник не проголошувала в судовому засіданні постанову про арешт, оскільки цей документ складався значно пізніше й зовсім не суддею. Але, на правду сказати, нам і на думку спасти не могло, що хлопця з суду могли повези в ІТТ без постанови і ми висловили припущення, що Максима до вечора протримали в «мавпятнику» райвідділу. Але дійсність виявилась приголомшливою – в Ізолятор тимчасового тримання Криворізького міськуправління міліції людей вміщують без жодних на це підстав. Достатньо усного прохання дільничного міліціонера Горбунова.
Цікаво, пані Марчук розуміє, що це означає? Якщо ні – підказуємо: завідомо незаконний арешт, у зв’язку з чим треба порушувати кримінальну справу відносно начальника ІТТ.
Наразі з’ясувалась і причина нахабної поведінки прокурора Власенка та співробітників міліції, які переконані у власній безкарності, а також – причина того, чому арештовувала Максима не рядовий суддя, а особисто голова районного суду. Міліціонери кажуть відкритим текстом, що виконували наказ начальства грабувати людей – напередодні Нового Року на корпоратив в Головному Управлінні МВС України в Дніпропетровський області кожний міліціонер мав здати певну суму грошей. Оскільки зарплатня співробітників міліції мізерна, то в таких випадках кожний крутиться як може. Зокрема ППС-ники та дільничні міліціонери – ті просто грабують людей на вулицях. Тому працівники Довгинцівського райвідділу переконані, що ніякого покарання вони не понесуть – бо не для себе ж старалися, а для начальства копійку заробляли. І районний прокурор Власенко повністю з ними згодний, як і голова районного суду Прудник.
Але перед тим, як розповісти подробиці та назвати прізвища мерзотників у погонах, подаємо текст заяви про порушення кримінальної справи проти грабіжників, яку батько арештованого хлопця подав 31 грудня 2010 року в прокуратуру Довгинцівського району.
Прокуророві Довгинцівського району м.Кривий Ріг
ВЛАСЕНКУ Б.С.
вул. Л.Бородича,3, м. Кривий Ріг, 50086
СЛОБОДЯНА Юрія Миколайовича
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН
у порядку ст. 95 КПК України
Прошу порушити кримінальну справу у зв’язку з пограбуванням 27 грудня 2010 року мого сина Слободяна Максима Юрійовича (1991 року народження, студента Криворізького металургійного технікуму), а також у зв’язку з його незаконним затриманням і арештом, що були вчинені з метою приховування пограбування співробітниками Довгинцівського райвідділу Криворізького міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, начальником ІТТ Криворізького міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, суддею Прудник Н.Г. Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг.
Зазначені злочини були вчинені за наступних обставин:
26 грудня 2010 року біля 23год. мій син разом з товаришами їхав у маршрутному таксі. Водієві не сподобалась голосна розмова пасажирів, він зробив зауваження в брутальній формі, через що виникла суперечка між пасажирами й водієм. Максим зажадав від водія припинити нецензурну лайку. У відповідь водій зупинив автобус, відкрив двері й став вимагати, щоби мій син покинув салон.
На місці зупинки маршрутного таксі випадково знаходився дільничний інспектор Горбунов. Як з’ясувалось у наступному, увагу Горбунова привернув належний моєму синові мобільний телефон «Соні Еріксон», яким Горбунов вирішив заволодіти. З цією метою Горбунов на місці зупинки маршрутного таксі о 23год. 15 хв. 26 грудня 2010 року затримав Максима і в спеціальному заґратованому автомобілі, призначеному для перевезення затриманих, доставив його в Довгинцівський райвідділ.
У райвідділі продовж тривалого часу Максим намагався з’ясувати, у зв’язку з чим його затримали. Але співробітники міліції відмовлялись пояснювати причину затримання, відмовлялись представлятись, у нецензурній формі погрожували, з приміщення райвідділу Максима не випускали, протокол затримання не складали.
Приблизно о 24-00 Максим зателефонував до Києва Бойку Володимиру Марковичу (тел. 050 327 хх хх), помічнику-консультанту народного депутата України, з яким знайомий особисто, оскільки на запрошення народних депутатів часто відвідує Верховну Раду України. Бойко В.М. неодноразово телефонував у Довгинцівський райвідділ, намагався з’ясувати в чергового Бугріма причину затримання Максима, але той кидав слухавку.
Біля 1 години ночі 27 грудня 2010 року я приїхав до Довгинцівського райвідділу. Причину затримання мого сина мені ніхто не пояснив, протокол затримання був відсутній. На моїх очах Горбунов ображав мого сина лайкою, тягав Максима за волосся та кілька разів вдарив, вимагаючи, щоби той підписав якийсь папірець. Я хотів забрати в Максима цінні речі – гаманець і мобільний телефон. Але Горбунов не дозволив це зробити й виштовхав мене з райвідділу, сказавши, що Максима вирішили затримати до ранку. Після цього мого сина помістили до кімнати затриманих, де протизаконно утримували.
Приблизно о 8-й ранку мені зателефонував Бойко В.М. і повідомив, що він чув, як міліціонери погрожували Максиму в нецензурній формі та тягали його за волосся, оскільки з 23:50 26 грудня до 1:15 27 грудня неодноразово телефонував моєму синові й чув у слухавку, що відбувається в райвідділі. Також Бойко В.М. порадив мені негайно їхати в Довгинцівський райвідділ, оскільки, з його слів, міліціонери спробують фальсифікувати адміністративні матеріали відносно Максима й будуть намагатися вступити в змову з суддею, щоби арештувати сина на 10 діб начебто за вчинення дрібного хуліганства.
Я знову прибув до Довгинцівського райвідділу та пояснив черговому, що у випадку, якщо мого сина будуть виводити до суду, я маю намір прибути разом з ним у судове засідання та оголосити клопотання про допущення захисника та допит свідків. Працівник міліції повідомив мені, що, дійсно, мій син був вночі затриманий і якраз у цей момент, через майже 10 годин, складається протокол затримання для того, щоби надати його до суду. Як тільки протокол затримання буде готовий, ми всі разом підемо до суду, а доки мені треба почекати.
Приблизно за півгодини до мене підійшов черговий і сказав, що Максима, аби я не зміг його побачити, вивели через «чорний хід», і він зараз у суді.
Я негайно відправився до Довгинцівського районного суду, біля будинку суду зустрів співробітників міліції, які вели назустріч мені Максима, вони сказали, що мій син вже арештований. Тоді я звернувся до канцелярії суду, щоби отримати копію постанови про арешт для подальшого оскарження в апеляційному порядку. Співробітник канцелярії сказав, що, дійсно, таке рішення суддя винесла, але постанови не має. Зі слів цього співробітника, суддя доручила написати постанову помічникові й через брак часу вона буде виготовлена не раніше 13:00. Оскільки я мав заступати до роботи, прийти в суд цього дня ще раз я не міг.
Наступного дня, 28 грудня 2010 року, я знову прибув до Довгинцівського райсуду та звернувся до працівників канцелярії з проханням видати копію постанови про арешт Максима. У цьому мені знову було відмовлено.
Зі слів адвоката, який бачився з моїм сином в Ізоляторі тимчасового тримання, мені стало відомо, що після того, як мене вночі вигнали з райвідділу, Горбунов, застосовуючи фізичну силу, відібрав в мого сина недавно подарований йому мобільний телефон «Соні Еріксон». З метою приховати злочин та встигнути продати телефон до того, як Максим зробить про це заяву в прокуратуру, Горбунов домовився з суддею Прудник Н.Г. про адміністративний арешт мого сина.
Судове засідання тривало кілька хвилин. Максим розповів судді про те, що він був пограбований міліціонером Горбуновим, а також заявив клопотання про допуск до участі в справі захисника та допит свідків. Суддя відхилила всі клопотання, скористатися правовою допомогою моєму сину не дозволила, що ж стосується телефону, то присутній під час розгляду адмінматеріалів Горбунов заявив, що він телефон не брав. Це пояснення суддю цілком вдовольнило. Постанова про арешт була вручена Максиму вже в ІТТ, ввечері 27 грудня. Вміщений в Ізолятор тимчасового тримання він був без постанови суду – а лише на усне прохання Горбунова, який пообіцяв привезти постанову пізніше.
Таким чином, постанова про арешт мого сина була складена не суддею, а іншою особою. Суддя Прудник Н.Г. цю постанову в судовому засіданні не проголошувала, підписала її за межами нарадчої кімнати.
Окрім того, зі слів адвоката, який оглянув адміністративні матеріали, мені відомо, що вони поспіль сфальсифіковані. Ані водій, ані пасажири маршрутного таксі не тільки не опитувались, їх особи взагалі не встановлювались; скарга про те, що начебто мій син скоїв хуліганський вчинок, ні від кого не надходила. Протокол затримання з поясненнями лжесвідків був виготовлений Горбуновим 27 грудня приблизно о 9-00. У якості «свідків» Горбуновим були запрошені особи, яких у маршрутному таксі не було.
30 грудня до адвоката, який представляє інтереси Максима, звернувся співробітник міліції і пояснив, що телефон Максима вже проданий, тому з метою «зам’яти скандал» міліціонери готові повернути гроші, виручені від продажу – 1200 грн. Від отримання грошей я відмовився, оскільки цей телефон Максиму був подарований.
Таким чином, відносно мого сина співробітниками Довгинцівського райвідділу Криворізького міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області була скоєна низка злочинів, передбачених: ч.2 ст. 186 (грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства), ч.2 ст. 365 (перевищення влади, що супроводжувалось насильством і ображає особисту гідність потерпілого), ч.2 366 (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки), ч.1 ст.371 (завідомо незаконне затримання), ч.1 ст. 374 (порушення права на захист) КК України.
Відносно мого сина суддею Довгинцівського районного суду Прудник Н.Г. були скоєні наступні злочини, передбачені: ч.2 ст. 371 (завідомо незаконний арешт), ч.1 ст. 374 (порушення права на захист), ч.1 ст. 371 (винесення завідомо неправосудної постанови) КК України.
Відносно мого сина начальником ІТТ Криворізського міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області був скоєний злочин, передбачений ч.2 ст. 371 (завідомо незаконний арешт) КК України.
Виходячи з наведеного та на підставі ст. 95 КПК України, —
п р о ш у :
1. Порушити кримінальну справу та притягнути до відповідальності співробітників Довгинцівського райвідділу Криворізького міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, начальника ІТТ Криворізського міськуправління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, суддю Довгинцівського районного суду Прудник Н.Г. з підстав, зазначених вище.
2. У випадку відмови в порушенні кримінальної справи видати мені копію відмовної постанови для подальшого оскарження
Про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, встановлену ст. 383 КК України, попереджений.
СЛОБОДЯН Ю.М.
31 грудня 2010 року
А тепер порівняємо те, що написано в цій заяві, з тим повідомленням, яке розіслала по засобах масової інформації прес-служба Головного управління міліції в Дніпропетровської області:
«27.12.2010 на Інтернет сайті «ОРД» був розміщений матеріал Володимира Бойка «У Кривому Розі міліціонери затримали і побили вихованця Енакіївського авіаспортклубу» в якому йдеться про нібито незаконне затримання співробітниками Довгинцівського райвідділу міліції Криворізького МУ 19-річного Максима Слободяна.
Повідомляємо, що 26.12.2010 о 22.30 водій маршрутного таксі № 307, 1963 р. н. був вимушений з’їхати з маршруту та під’їхати до приміщення Довгинцівського РВ, яке знаходилося поблизу, та зробити заяву про те, що в автомобілі громадянин знаходиться в стані алкогольного сп’яніння та намагається здійснити хуліганські дії відносно нього та інших пасажирів. Затриманий, який знаходився у вищевказаному маршрутному таксі, виявився громадянином Слобоян Максим Юрійович 1991 р. н., студентом ІІ курсу Криворізького металургійного технікуму.
Він був оглянутий у лікарні на предмет наявності алкоголю в крові та відсутності тілесних ушкоджень. Аналіз показав наявність алкоголю в крові, а огляд – відсутність тілесних ушкоджень. Близько 03.00 27.12.2010 Слободян М. Ю. був відпущений додому. О 9.00 27.12.2010 він прибув до Довгинцівського РВ де у супроводі дільничного інспектора міліції був доставлений до приміщення Довгинцівського районного суду з метою притягнення його до відповідальності відповідно до ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Дрібне хуліганство»).
За даним фактом ГУМВС України в Дніпропетровській області проводить службову перевірку»
Це повідомлення було розіслано зрання 27 грудня на вимогу переляканого начальника Управління кадрового забезпечення ГУМВС в Дніпропетровській області Фесенка Сергія Олександровича, який і відповідав за фінансову частину міліцейського корпоративу.
Звертаємо увагу: полковник міліції Фесенко прекрасно знав, що Максима пограбували й знав, що адмінматеріали сфальсифіковані – йому про це негайно доповіли самі ж Криворізькі міліціонери, які збирали гроші начальству на Новий Рік. Саме тому в інформаційному повідомленні Головного управління міліції в Дніпропетровській області записано, буцімто в райвідділ хлопця привіз водій якогось маршрутного таксі. Бо інакше неможливо було пояснити, де дільничний Горбунов взяв покази так званих «свідків», які буцімто перебували в маршрутці й бачили, як Максим начебто бешкетував.
Також Фесенко чудово усвідомлював, що тримати людину в райвідділі понад три години можна лише у виняткових випадках і лише за умови інформування про це прокурора. За те, що Максима понад 10 годин тримали в міліції перед тим, як повести до суду, треба притягувати до кримінальної відповідальності і чергового по райвідділу Бугріма, і його начальство. Ось і народилась у міліцейській голові фраза про те, що хлопця начебто відпустили додому, а о 9-й ранку він сам прийшов арештовуватися – без адвоката й без телефону.
Тож цікаво: якщо Максим прийшов сам, то як він зачинив двері в хаті? – В ІТТ в заарештованого Слободяна ніяких ключів виявлено не було. А ось диктофон, на якому записано все те, що відбувалось у міліції, і який був захований у шкарпетку, знайшли. Диктофон наразі перебуває в камері схову ІТТ в опечатаній торбинці.
Лікнеп для прокурорші
Втім, прокурора Дніпропетровської області наші публікації не цікавлять. Очевидно, з точи зору Наталії Василівни винесення завідомо неправосудних судових рішень, написаних за межами нарадчої кімнати й, до того ж, помічниками – це нормальна практика. У бутність, коли вона працювала в апараті Донецької обласної прокуратури, очолювала прокуратуру міста Горлівки, а потім обіймала посади заступника та першого заступника прокурора Донецької області вона й не таке бачила.
Напевно, Наталія Василівна пам’ятає справу Володимира Ополєва – підприємця з селища Мар’їнка Донецької області, в якого прокурор на прізвище Марченко вимагав гроші. Власне, через цю справу дев’ять років тому ми з пані Марчук і познайомились. Фабула справи була ще простішою, ніж у випадку з Максимом Слободяном: оскільки підприємець попався норовливий і не хотів платити прокуратурі за «дах», постало питання про порушення проти нього кримінальної справи. От тільки ніхто в правоохоронних органах не наважувався взяти на себе за це відповідальність. І тоді винахідливий прокурор Марченко проявив кмітливість – за його вказівкою податкові міліціонери виготовили заднім числом постанову про порушення кримінальної справи проти Ополєва, підробивши під нею підпис слідчого податкової міліції, який незадовго до того звільнився та виїхав на постійне проживання до Італії.
Після моєї публікації, на початку березня 2002 року, у Донецьк приїхала комісія з Генеральної прокуратури для перевірки викладених у статті фактів. І хоча в службові обов’язки пані Марчук не входив нагляд за досудовим слідством в органах податкової міліції, матку вивернули також і їй – за компанію. Наталіє Василівно, Ви пам’ятаєте, скільки Ви тоді випили валер’янки і скільки грошей було заплачено контролерам з Києва? Вас та історія нічому не навчила?
А чим та історія закінчилась, пам’ятаєте? – Якщо ні, то нагадую. Розлючені податкові міліціонери, яких нацьковували брати Кузьміни (нинішній заступник Генпрокурора Ренат Равелійович та його двоюрідний брат, нинішній заступник Голови Антимонопольного комітету України, Рафаєль Ізмаїлович), а також Юрій Володимирович Ударцов (зараз – прокурор Києва), вирішили мене самого відправити за ґрати. Тим більше, що на цьому наполягав народний депутат України Геннадій Андрійович Васильєв – Мар’їнка була його вотчиною, округом, де він балотувався до парламенту й де встановлював свої порядки, тож історія про підприємця Ополєва помітно попсувала йому репутацію.
Позаяк наручники на мене прямо в редакції газети вдягали податкові міліціонери (ще б пак – я ж писав не тільки про Мар’їнських пройдисвітів, але й про витівки синочка тодішнього Голови Держподаткової адміністрації Донецької області Олександра Папаїки), то й кримінальну справу проти мене довелося порушувати за, прости Господи, «несплату податків» — відповідно до підслідності податкових міліціонерів. Ну, потримали мене 10 діб у ІТТ (як Максима Слободяна), ну, внесли подання до суду про арешт (і навіть двічі), але ж випускати все одно довелося – розгніваний Леонід Кучма, спасибі йому, публічно виступив на мій захист прямо на колегії Генеральної прокуратури. Якщо призабули, Наталіє Василівно – ось запис його виступу, що транслювався по радіо 6 липня 2002 року. Можете скачати й послухати.
А коли я вийшов на волю, то що зробив перш за все? – Правильно. Оприлюднив почуту в камері історію про те, що тодішній Донецький губернатор Віктор Янукович колись був засуджений. Пам’ятаєте, Наталіє Василівно, як завдяки дурості Ваших колег весь світ довідались, у яких місцях провів свої молоді роки нинішній Президент України? Йому ж на той момент вже нову біографію написали, а матеріали кримінальних справ були знищені; помічники навіть фальшиву фотографію виготовили, на якій Янукович начебто в 1974 році був начебто увічнений для історії під час автомобільних перегонів у Монте-Карло. І тут таке…
Так це я до чого. Коли я сам перебував у тих місцях, де зараз Максим, і то зміг зробити так, що досі деяким гикається. А зараз я на волі, Наталіє Василівно. І можливостей в мене трохи побільше, ніж вісім років тому. Тож робіть висновки. А краще – вчиніть так, як тоді зробив прокурор Донецької області Віктор Павлович Пшонка. Він запросив мене до себе й приніс вибачення за безумство прокурорів і податкових міліціонерів. І нічого – корона не впала. Тому я й порадив Вам самій поїхати в Кривий Ріг, і, не доводячи справу до гріха, особисто внести протест на постанову судді Прудник і звільнити хлопчика.
Але не чує прокурор Дніпропетровської області ані наших щиросердних порад, ані депутатських звернень. І прокурор Власенко не чує. Принаймні, коли я 27 грудня офіційно, за дорученням народного депутата, зателефонував у Довгинцівську районну прокуратуру й попрохав перевірити обставини затримання та арешту Максима, отримав від помічника прокурора Коржа відповідь, що прокурор Власенко розпорядився ніякої перевірки з цього питання не проводити до тих пір, доки до нього особисто в письмовій формі не звернеться сам народний обранець.
Ну що тут сказати. Нехай Власенко в дзеркало на себе подивиться й замислиться – ну хто він такий, щоби йому народні депутати звернення направляли? Він думає, що якщо разом зі своїм попередником Халіним, якого недавно СБУ-шники «прийняли» в Павлограді під час отримання хабара, «доїв» місцевих підприємців, то йому народні депутати мають у ноги кланятись і просити виконувати свої службові обов’язки? Народний депутат якщо до кого й звертається, то до Генерального прокурора чи його заступників. І дуже рідко – до прокурорів областей чи прирівняних до них прокурорів. А тут якийсь райпрокурор Власенко заявляє, що доки з парламенту йому персональне звернення не надійде, він не стане перевіряти дотримання законності співробітниками міліції. Отакої.
Але заради того, щоби пришвидшити звільнення хлопця, народний депутат Еліна Шишкіна того ж дня, 27 грудня 2010 року, не вагаючись, підписала лист на ім’я прокурора Довгинцівського району з проханням негайно внести протест на явно незаконне рішення судді Прудник. Депутатське звернення було передане факсом і зареєстроване в райпрокуратурі за №991 від 28.12.2010 року, а також надіслано поштою рекомендованим листом. Тим не менш, до сього дня Максим Слободян продовжує перебувати за ґратами. Звернення народного депутата Власенко ще не розглядав. У нього – свята.
Через це в страхітливому стані опинились важкохвора матір і 5-річна сестра Максима. Оскільки батько Максима живе окремо (у нього нова сім’я), хлопець останні кілька років сам доглядає малолітню сестру Дашу та матір-інваліда, яка не здатна обслуговувати ані себе, ані доньку. У подальшому нам доведеться розповісти (з дозволу Максима, який дав згоду на це через адвоката), що коїться в родині. Принагідно зазначимо, що мама Макса перебуває в такому хворобливому душевному стані, коли становить небезпеку й для себе, і для оточення, у тому числі – п’ятирічної дитини. Втім, пані Марчук це цікавить мало.
І що прикметно – міліціонери розуміють, що вони вчинили злочин. Викручуються. Брешуть. Навіть гроші, виручені від продажу телефону, пропонують повернути. А прокурор Дніпропетровської області Наталія Марчук – не розуміє. Мабуть, треба її відправити вчитися в школу міліції – для підвищення кваліфікації. Або грошей дати, щоби вона, нарешті, пригадала, чим мають займатися органи прокуратури.
(далі буде)
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
82 ответа
Во муссорня повылезала.Даже про армию что то начала калякать. В отличие от вас-муссора, я в армии прослужил более 20 лет, причем, не на паркете а в точках, которые сейчас называют не совсем холодные. Уже 10 лет в отставке. По роду своей нынешней работы очень часто приходится контактировать с органами власти. Полностью согласен с автором. Таких ублюдков в мусарне как сейчас никогда в Союзе не было.И эти участковые-уроды способны не то что телефон, последние 2грн у человека отобрать.А может быть кто то забыл как пьяный участковый на мотоцикле убил ребенка, про что кричали все СМИ.Все силовые структуры полностью себя обгадили.И не надо п-деть как сейчас кто то из муссоров жизнью рискует ради людей. нет сейчас таковых.Сейчас простые люди больше боятся не уркаганов инаркоманов (от них как то можно спастись) а родную муссарню, о т котрой никуда не убежишь, и никто тебе не поможет.
ПОЛНОСТЬЮ ПОДДЕРЖИВАЮ БОЙКО.
Вольфу: Вы тут написали, что полностью согласны с автором. Я так полагаю, Вы также согласны с его брехней, на которой построена эта статья? Вы давеча написали о себе маленько: “я в армии прослужил более 20 лет, причем, не на паркете а в точках, которые сейчас называют не совсем холодные”. И вот представьте, что я, к примеру, журналист, который ненавидит армию, как Бойко милицию. И я, скрежеща зубами от злости, пишу статью в отношении Вас, указывая примерно следующее: “Я особисто знаю цього Вольфа — ніде він не служив, а якщо і служив, то у стройбаті масло з хлібом жрав у кубрику тихенько”. И т.д. И некоторые читатели (как Вы сейчас) не разобравшись, не вникая (даже не ЖЕЛАЯ вникнуть) в суть и подробности, принимая все за чистую монету,начинают вопить в три голоса: “солдатня — казлы вонючие, мы их, тварей, кормим, а они болт на службу забивают, только и умеют по нычкам хлеб с маслом жрать!!!” Как Вам такой оборот, уважаемый? Еще раз призываю горячие обличающие головы — прочтите комментарии, сопоставьте все, задумайтесь хоть чуть-чуть. И ответьте хотя бы себе — МОЖНО ЛИ ВЕРИТЬ БРЕХНЕ?
«Валера лежал на кровати и плакал от боли, а милиционеры заставляли его переломанными руками подписывать бумагу о том, что он не имеет к ним никаких претензий».
Около четырех часов дня двое сотрудников уголовного розыска Липово-Долинского райотдела милиции в Сумской области зашли в дом к жителю села Калининское Валерию Морозу. Выставили за дверь его друзей и остались наедине с беспомощным мужчиной. О чем был разговор, в результате которого у 48-летнего инвалида I группы оказались сломаны ребра и плечевые кости, можно только догадываться. Оперативники утверждают, что хотели лишь спросить мужчину, не слышал ли он что-нибудь о краже трех куриц в селе. Наверное, о краже погибший не слышал. Как не слышали о ней и другие местные жители, признавшиеся журналисту “ФАКТОВ”, что давно уже боятся ходить по селу или собираться у кого-то дома. Селяне опасаются милиции, которая жестоко расправляется с людьми.
“Когда в гости к беспомощному инвалиду заходили сельчане, он радовался им, как ребенок”.
Всю свою жизнь Валерий Мороз прожил для людей. Добрый и кроткий мужчина сколько мог пытался помогать соседям и друзьям. Он и инвалидом-то стал из-за того, что во время сенокоса у соседей неудачно спрыгнул со стога сена, а потом в разгар страды не сразу обратил внимание на травму. И хоть ушибленная нога долго болела и ныла, к врачам Валерий обратился слишком поздно, когда, кроме ампутации, уже ничего нельзя было сделать.
Оставшись в одиночестве, беспомощным и безногим, Валерий радовался любому приходившему к нему в гости человеку. И местные мужчины, поняв, что без их компании односельчанину будет нелегко коротать дни, постепенно перенесли место посиделок к нему в дом. Удобно было всем — и хозяину, и самим гостям, которые знали, что в этом доме их всегда ждут. Да и жены, в случае чего, всегда знали, где искать мужей.
Мы никогда не ругали своих мужей, если знали, что они пошли к Валерке, — вспоминает местная жительница Татьяна Олийнык. — Он был из тех людей, кто делится последним куском хлеба. Никогда не крал, всем помогал. Бывало, зайдешь к нему в гости, а он хоть одну конфетку, но достанет из-под подушки и передаст моей дочке. Мы понимали, что он отводил душу, когда люди приходили его проведывать. Радовался всем, как ребенок. Поэтому наши мужики всегда у него и толклись…
Естественно, сотрудникам местной милиции тоже было известно об этом доме. И они неоднократно туда заезжали, якобы для проверки “криминогенной ситуации в селе”. Вот и в тот день в доме у Валерия Мороза, кроме него, было двое односельчан. Коротали время, как обычно, за бутылкой местного самогона и игрой в карты. И вдруг услышали шум подъезжающего уазика. Сначала мужчины, привыкшие к визитам милиционеров, не восприняли их приход как что-то необычное. Однако в этот раз двое подъехавших — а это были начальник сектора уголовного розыска Липово-Долинского райотдела милиции и оперуполномоченный этого же отдела — с самого начала повели себя агрессивно.
Едва войдя в комнату, они выгнали оттуда посторонних, — рассказывает опекун Валерия Галина Олийнык. — Я в тот вечер оставалась у себя дома, но мой сын Павел был у Валеры. Правда, около четырех часов дня он ушел домой. Наносил воды, покормил собаку, а потом вспомнил, что нужно протопить дом у Валеры. Взял буханку хлеба и снова отправился к Морозу. Пришел — а в доме никого. Сын зашел в комнату и увидел, что Валера лежит на кровати и плачет. Он сразу бросился к нему: “Что случилось?” Тот ответил: “Меня менты побили”. — “Как побили?” — “Зашли в дом, уложили на живот, стали руки назад выкручивать, а потом ударили бутылкой по голове. Звони матери, пусть вызывает милицию”.
После звонка сына я сразу же перезвонила начальнику райотдела милиции. Но его не оказалось в кабинете. Тогда позвонила в дежурную часть и рассказала о произошедшем. Через десять минут мне на мобильный телефон перезвонил наш участковый: “Дмитриевна, что случилось?” Послушав мой рассказ, он ответил, что сейчас к нам выезжает оперативная группа. Кто же мог подумать, что этой “группой” окажутся те же самые оперативники, которые перед этим избивали Валеру. Позже мы выяснили, что после моего звонка им свои же и перезвонили, предупредив, что мы поднимаем шум, и они быстренько вернулись к Валере, чтобы “решить вопрос”. Участковый их сюда и привез — убийц этих.
По дороге они купили бутылку водки и давай уговаривать, мол, Валера, подписывай мировую, что претензий к нам не имеешь. А как ему подписывать, если руки выкручены и переломаны? Но милиционеров это не волновало. Один из них, правда, пошел за фельдшером, а второй остался в комнате составлять бумагу.
“Я сказала, что Валера очень плох, и посоветовала срочно вызывать ”скорую”.
Когда я пришла на вызов, Валерий Саввич был в тяжелом состоянии, жаловался на головную боль, тошноту и рвоту, — говорит заведующая Калининским фельдшерским пунктом Наталья Перекопская. — Я сразу заподозрила у него черепно-мозговую травму и спросила, не ударялся ли он головой. Он ответил, что нет. Но я поняла, что Валера так сказал, потому что рядом стояли сотрудники милиции. И хоть в тот момент они молчали, я почувствовала моральное давление. Сделала Валерию укол, но мужчина был такой слабый, что только стонал и плакал. Я сказала, что пациент очень плох, и посоветовала срочно вызывать ”скорую”.
Однако сотрудники милиции проигнорировали слова фельдшера. Гораздо больше, чем оказание медицинской помощи беспомощному инвалиду, их волновал момент составления документа, который впоследствии, по их мнению, полностью снимал бы любые подозрения. С процессуальной стороны объяснение было написано правильно. Под бумагой даже стоит подпись пострадавшего Валерия Мороза. Мол, претензий не имею, сотрудники милиции действовали в рамках закона. Каким образом оперативникам удалось заставить мужчину с переломанными руками подписать это объяснение и стоит ли на протоколе его подпись, сейчас выясняют эксперты.
Написав объяснение, сотрудники милиции посчитали, что сделали все что нужно. Фельдшер был, укол сделали, бумага подписана — никаких вопросов к ним больше быть не должно. Правоохранители уехали, даже не вызвав “скорую”. На избитого Валерия, стонущего от боли, внимания больше не обращали. Что, мол, с ним станется, отлежится.
В тот вечер этих двух милиционеров местные жители видели снова. В магазине, веселые и спокойные, они рассказывали кому-то, как немного “пощекотали” одного мужика. Чтобы в следующий раз тот был сговорчивее.
Валерия Мороза отвезли в Липово-Долинскую районную больницу уже поздно вечером. И хоть врачи оказали ему медицинскую помощь, спасти мужчину не удалось. Комментируя журналистам факт смерти, главврач больницы Юрий Каменев сказал, что на вскрытии у больного был выявлен разрыв аневризмы брюшного отдела аорты, переломы плечевых костей и переломы двух ребер.
Эти двое сотрудников милиции были задержаны и сейчас находятся под стражей, — прокомментировал “ФАКТАМ” заместитель прокурора Сумской области Константин Подлубный. — Им предъявлено обвинение по статье 365 часть 2 Уголовного кодекса Украины “Превышение служебных полномочий, которое сопровождалось насилием”. Санкция данной статьи предусматривает до восьми лет лишения свободы. Хочу заметить: такой шаг, как предъявление обвинения, уже указывает на то, что следствие собрало достаточное количество доказательств того, что эти лица совершили преступление.
На данный момент установлено, что в дом к погибшему мужчине входили два человека — начальник сектора уголовного розыска Липово-Долинского райотдела милиции и оперуполномоченный этого же отдела. Чтобы получить данные о возможной причастности потерпевшего к совершению кражи, сотрудники милиции применили насилие. Впоследствии пострадавший умер в районной больнице. Предварительно установлено, что смерть наступила вследствие обострения заболевания сердца.
Также установлено, что милиционеры возвращались в дом к избитому. Они вернулись туда после того, как опекунша инвалида позвонила в милицию и вызвала оперативную группу. Вместо опергруппы снова приехали эти же люди. По их словам, они вернулись мириться. На самом же деле они заставили пострадавшего подписать бумагу, что у него нет никаких претензий.
В данном случае это заявление свидетельствует о том, что сотрудники милиции пытались скрыть следы преступления.
“Разве за деньги жизнь купишь? Не взяли мы ту тысячу, пусть все будет по справедливости”.
Пока милиционеры ждут суда, местные жители вспоминают, сколько раз им уже приходилось страдать от рук эти людей.
Моего сына недавно побили милиционеры — просто так, ни за что. Приехали, забрали, вывезли в поле и избили. В селе почти каждый день подобное творится, — горько вздыхает местная жительница Нина Гавриловна. — Вот несколько лет назад, когда в милиции работали старые кадры, такого беспредела не было. А сейчас пришли на службу молодые, и нам страшно ходить по улицам.
У нас в округе это уже третий такой случай, — вступает в разговор еще одна местная жительница Наталья Астахова. — Умирают вроде бы здоровые мужчины, внешне следов побоев нет, а внутри все переломано, словно трактором кто проехал. Ребра поломаны, зубы все выбиты. Мы вот только недавно отметили сороковой день со дня смерти еще одного нашего местного. Он тоже умер после того, как к нему в дом милиция заходила.
Это у них уже стало привычкой какой-то — издеваться над простыми людьми, — подтверждает житель городка Липовая Долина Петр Олийнык. — Один раз, помню, мы сидели дома, выпивали. Вдруг на уазике приехала милиция, заскакивают к нам в хату, и сразу — в морду. Потом скрутили меня и моего приятеля Юру и затолкали в машину. Вывезли за село, к реке. Первого из машины вывели Юру. Один из ментов встал перед ним и приказывает: “Вставай на колени и целуй мне ботинки”. Юра отказался, так сразу получил прямо с носка по ребрам. Потом вывели меня, избили, хотели сбросить в реку, но передумали. Сели в машину и уехали. За что? Почему? Разве их об этом спросишь? Они ходят у нас по селу как короли, могут в любое время зайти в дом, проверить вещи, открыть холодильник. Такие у нас порядки. И мы ничего не можем сделать.
И не говорите, — всплеснула руками местная жительница Нина Свинаренко. — Я недавно впервые увидела, как милиция бьет дубинкой. Ох и страшно мне стало… Заехали к нам на ферму, искали рабочего Валерку. Как только нашли, сразу давай избивать милицейской дубинкой. Сильно били, он потом синий ходил, еле выздоровел. Нет на них управы, сколько людей уже покалечили…
Мы живем в страхе, — волнуется Наталья Астахова. — Боимся ходить по дороге, потому что пьяные милиционеры так ездят, что потом костей не соберешь. В Липовой Долине прямо напротив отделения милиции стоит памятник. Пьяный гаишник сбил молодого хлопца. Так вы думаете, хоть кого-нибудь наказали? Нет, даже шума никто не поднимал. Мы и сейчас боимся, что этим двум милиционерам все сойдет с рук. Говорят, у одного из них отец при должности в области. Дело снова замнут. На похороны Валеры приезжал отец одного из задержанных, предлагал тысячу гривен. Хотел, чтобы мы их простили. Да разве за деньги жизнь купишь? Не взяли мы ту тысячу, пусть все будет по справедливости. Может, хоть тогда они поймут, что и на них есть управа, что законы не только для простых людей писаны?
для! volf, ПОЛНОСТЬЮ ПОДДЕРЖИВАЮ БОЙКО.
так отсоси у бойко! гарячий ты наш!!!!!
Ну, вот голос настоящего ментовского ублюдка, записавшегося на этот раз как “гость”. В горло тебе кость.
Флойду и Event Horizon — молодцы ребята!!! Не пожалели своего личного времени и разгромили дешевенькое чтиво. Тов. Бойко да не расстраивайтесь Вы так сильно, все равно Ваш мальчик отсидит от звонка до звонка и выйдет, если все нормально послезавтра, если правда сразу после выхода не станет “справлять естественную надобность в общественом месте и на замечания не реагировать” (шутка). Все равно отдать Вам должное свой гонорар Вы отработали полностью. Стольким людям не дали заскучать в праздничные дни, подняли немалую шумиху (хотя иначе как пустозвоном Вас назвать трудно), с точки зрения КУоАП Ваши так называемые сенсации по поводу “устного постановления”, “совещательной комнаты”, “не выдаче копии постановы Папе” — мягко говоря не выдерживают никакой критики. Я прекрасно понимаю что с Вас такой-же юрист как из меня хокеист, но можно же было проконсультироваться хотя-бы с тем-же адвокатом, ну хотя-бы что-бы не выглядеть смешно в глазах юридически грамотных людей. Искренне надеюсь что это последняя публикация про бирюзово-честного мальчика, ибо данная тема уже осточертела всем. Хотя Вы там грозились всех пересажать… будем с нетерпением следить за Новостями… я уже вижу эти заголовки “Большая чистка в г. Кривой Рог” или “благодаря тов. Бойко обезврежен преступный синдикат”… как там в известной басне Крылова “Ай Моська, знать она сильна, что лает на слона”…
И еще!! в чем смысл был опубликования данного пасквиля в трех частяхпочему по мнению автора прокурор Днепр.области ..эта тетя …должна читать его статьи и тем более на них реагировать? зарегитесь как положено,что бы считаться средствами масс.информации и тогда спрашивайте..Владимир?! Вам же ведь известно что опубликование статьи на ОРД не относится к поводам и основаниям для возбуждения УД?
Не удержался что-бы не написать. Уважаемые читатели тут флойд пытался привести пример с военнослужащим и смоделировал ситуацию когда на него может быть несправедливо написана клевета, при этом он также спрогнозировал реакцию читателей сравнив ее с реакцией на действия сотрудников милиции. Скажу сразу мыгко говоря флойд ты не прав.
Во первых шансы что о военослужащем напишут плохо мизерны, ну например ты часто слышиш что в беспределе обвиняют СБУ или УГО (Управление Государственой охраны), надеюсь на непредвзятость и твой ответ нет.
Во вторых даже если военнослужащего обвинят в беспределе, то большинство читателей посчитают это банальной провокацией.
Возникает вопрос ПОЧЕМУ ? И сразу же ответ да потому что сотрудники милиции (менты, мусора и т.д.) на данный момент себя полностью скомпроментировали и ОЧЕНЬ большое количество людей пострадало от милицейского беспредела (а у них еще есть родственики) и поэтому они не поддают сомнению любой негатив касающийся работы милиции, а особенно отношение ее сотрудников к обычным гражданам. Я думаю что пора задуматься над своими действиями, а иначе час “громадської непокори” может настать в ближайшее время. (Сегодня уже есть тревожные звоночки предвещающие беду например защита водителя маршрутки прохожими или инцендент в Харькове) причем учасчаются случаи когда люди не разбираются кто в даной ситуации прав им достаточно того что одной из сторон являются сотрудники милиции. Не так давно все было наоборот.
Крику: Опять лозунги и общие фразы? Когда Вы вернетесь в действительность, наконец, и станете обсуждать не мифическо-абстрактый милицийский произвол, а настоящую ситуацию? Когда Вы, в конце концов, начнете говорить о КОНКРЕТНЫХ обстоятельствах КОНКРЕТНОГО дела? Интересуют возражения, комментарии ПО СУТИ, а не очередное “все менты -казлы”. Если можете что-то путнее написать и мне возразить по тем моментам, которые я, Event Horizon, Аватар, Алекс и другие читатели перечислили — милости прошу к разговору. Не можете — так зачем сотрясать воздух?
Флойд подожди, час собирать камни еще не настал. Если ті понимаеш о чем я.
П.С. Эта статья (вне зависимости правда в ней расказана или нет) и ей подобные подогревает общественое мнение и является каплей в чашу терпения граждан Украины а любое противодействие как извесно вызывает ответное противодействие, и это не угороза это предупреждение от человека которому не безразличны судьбы многих “хороших” милиционеров.
Флойду — грустноэто все ! Ятак понимаю: что вы
все доказали-написали ,чтоэта статья Бойко -полнейшее
вранье. Я,ксожалению,так несчитаю .
Флойд мнелично внушаетуважение своей въедливостью,
у Человека явно обостренное чувство справедливости !
Таких мало по жизнии,- они вымирают!
Я хочусказать ,что вмилициюидут люди несовсем хорошие,за
очень редким исключением и, к сожалению, с парнем не все так гладко !?
Может чего и накрутили,но я не верю что там был пьяный балаган,
Что-то с нашим обществом не впорядке,если милиция может бить
и издеваться над обычными людьми.
Подбирать сбитого молодого парня- и не в больницуего,- а на свалку!
Как это было в Донецке на 9 мая? Парняможно было спасти.
Молодой парень — только с армии!!
Флойду и таким же вопрос — КАКОГО дела? Где оно, ДЕЛО? Ваш захлебистый трындеж с намеком на желание устроить разбирательство “по сути” пока еще мифического “дела” есть. А дела нет. Или вы знаете его номер? Кого могут обмануть ваши подскоки и финты, пацаны?
Вы навязываете к обсуждению вовсе не тему, а отвлечение от нее.
Именно потому, что дела пока еще нет или, как минимум, у нас ТУТ нет достоверных данных о его существовании, вы активно навязываете к обсуждению не действия ментов, а действия Бойко.
Чтобы и не было тут ДЕЛА, а был базар “за Бойка”.
Вы что, всерьез намереваетесь втянуть разговор в обсуждение “как было дело” на основании перечисления того, что за чем описано Владимиром? Ай, бля, как интересно! Но если, всё-таки, повернуться к лесу задом, а не мордой — тогда значение того, что и в какой последовательности ОПИСАНО Владимиром вовсе не представляет ценности кроме той, что обсуждаемым материалом он ПОДНЯЛ ВОЛНУ ОБЩЕСТВЕННОГО ИНТЕРЕСА К ДАННОМУ СОБЫТИЮ. И точка, Флойд. Точка. Советую, как старший по званию и по возрасту, всё-таки заткнуться. Или, воспользовавшись Вашими служебными возможностями изучить и поместить сюда ДОКАЗАННЫЙ фактаж.
А от Владимира отвяжитесь. Не соперники вы ему в чистом поле и без “корочек”. Совершенно не соперники. Поскольку еще милицейским агентом Евгением Петровым было замечено, что “милиционеры могут быть приравнены к детям”. В наше время — к весьма паскудным детишкам, засранцам заносчивым и нахальным.
Серому: Пишу теперь Вам лично, повторяя ранее написанный мной пост: Вы ПО СУТИ что-то можете мне возразить? Что-то опровергнуть? С чем КОНКРЕТНО не согласны? Или Вы только мастак написания общих фраз? Просьба ответь КОНКРЕТНО ПО СУЩЕСТВУ моих ранее обозначенных тезисов, а не лить воду в духе “Я все равно поддержУю Бойку, пАтамуша мне менты кажуца казлами”.
И в дополнение Серому, который сказал: “Вы навязываете к обсуждению вовсе не тему, а отвлечение от нее”. Как у Вас язык поворачивается такое говорить, а? Что есть поднятая тема? Это информация журналиста (как по мне — просто бездаря-вруна). Что есть тема, построенная на лжи? Это есть лживая тема! Теперь подумайте — можно ли от лживой темы отталкиваться? Можно ли на основании лжи выстраивать какие-то суждения? Можно ли строить замок на песке? А Вы продолжаете строить, и Вам лично пох, ложь лежит в фундаменте или правда. Еще раз призываю отойти от глупых штампов, и вернуться к конкретным обстоятельствам. Очень жду “ответа за базар” этого журналюги, но он, к сожалению, трусливо прячется на чердаке. Может быть Вы, как рьяный защитник, ответите на мои вопросы, которые изложены выше в комментариях?
И еще. Обращаюсь к Бойко лично: Вы, кроме того, что сказочник и врун редкой закваски, еще и откровенный ТРУС! Поэтому обращаюсь к Вам, как к трусу — пересильте свой страх, прекратите прятаться в нору, и, наконец, ответьте на мои вопросы (просьба не включать барана). Иначе шлейф вранья и трусости будет вас преследовать еще очень долго.
Ты че не догоняеш о чемтебе твердят ? Твои слова под ником ничем не подтверждены, а поэтому они не могут сопоставлятся со статьями Бойка без приведеных фактов (под фактами я подразумеваю не выискивание несоответствий в статьях автора, а факты подтвержденые конкретными документами) и не нада рассказывать что ВСЕ милиционкры чесные и справедливые, я знаю о милиции не понаслышке и не верю я тому что парня задержали и осудили по закону, любой НОРМАЛЬНЫЙ юрист (знае) что судья по 173 КУоАП дает сутки только в крайних случаях (в основном когда просят менты или когда нарушитель уже неоднократно привлекался по 173), а тут 10 суток и без адвоката без опроса свидетелей 100 процентное предвзятое ришение суда. А все остальное не важно.
Флойду на 21:50 —
Прикидываетесь, вроде Вам не понятно, что по той “сути”, которую Вы намерены втулить в обсуждение, я не собираюсь возражать. Поскольку это будет моим согласием на игру по Вашим правилам. Нету такого согласия, Флойд, нету, паренек. А Вы всё повторяете и повторяете свою заведомо (в моём случае) невыполнимую просьбу. Понимаю, нет у Вас иного инструмента для достижения поставленной задачи, кроме как пристать, как банный лист по поводу цвета фломастера в ранце проходившего мимо РОВД школьника младшего класса. Потом Вам остро возжелается узнать в точности как зовут его первую учительницу, еще позже — его любимое варенье.
Бросьте, Флойд. Ничего я опровергать НЕ СОБИРАЮСЬ, не суетитесь зря.
Должен заметить, что линия поведения отработана в целом неплохо, но только в ПЕРВОМ приближении, в первом.
Ну, куда уж конкретнее? Снова не поймете? :)))
Флойду, гостю и прочим мусоркам.
Запиз-ть можно любую тему, в чем нет равных флойду.А на самом деле, как пел Высоцкий ,” люди справедливости хотят”. Хотите конкретный пример, так далеко не надо ходить. Возьмите хотя бы вопрос “деятельности” чмандоса Луценка. Ну получил хату его водила, ну и что?разве министр раздает квартиры- на это есть всякие комиссии, с них и спрос. Ну получил его водило за каких то пять лет звание подполковника и то ли 6, то ли 7 боевых наград. Ну и что?.Разве министр нарушил закон? Наверное , нет.Ну получил офигенную пенсию.Ну и что? Разве министр пенсию назначает. И сейчас Луцика по этим вопросам даже обвинить нельзя. Это чмо так об этом и триндит в эфирах всяких шустер-шоу.Но для большинства нормальных людей-Луценко-это тип сегодняшней милиции в большинстве своем, за редким исключением( я кстати таких не знаю).И независимо, посадят его или нет , это чмо никогда не перестанет быть ЧМОМ.
Бойко в своих статьях показывает, какая сейчас милиция. Извините, господа муссора, но вы действительно такие есть.
Крик сказал: “Эта статья (вне зависимости правда в ней расказана или нет) и ей подобные подогревает общественое мнение и является каплей в чашу терпения граждан Украины” — уважаемый Крик, Вы какой профессии будете? Учитель? Токарь? Строитель? Врач?Допустим, Вы врач. Так вот, представьте, что я сейчас настрочу статью о том, что все врачи — подлые твари, которые гробят людей просто из побуждений садизма. И приведу пример такого скотского отношения к пациентам, красочно его описав (с фантазией у меня все в порядке, как у Бойки))). Вы, как врач, начнете возражать — позвольте, мол, это же вранье! Там ложь в Вашем рассказе, и там, а там вообще бред сивой кобылы! А я Вам напишу в ответ: “Эта статья (вне зависимости правда в ней расказана или нет) и ей подобные подогревает общественое мнение и является каплей в чашу терпения граждан Украины”. А подробности мне побую. Не хочу даже вникать”. Как Вам такой вариант? Не напоминает ничего?)))
Гостю. На счет отсосать, то я так понял, что ты, муссорок, имеешь очень богатый опыт в этом вопросе.
Серому:
“по той “сути”, которую Вы намерены втулить в обсуждение, я не собираюсь возражать. Поскольку это будет моим согласием на игру по Вашим правилам. Нету такого согласия, Флойд, нету, паренек. А Вы всё повторяете и повторяете свою заведомо (в моём случае) невыполнимую просьбу” — ясно, батенька, Вы лишь языком болтать во все стороны способны, а ответ держать — сразу “нету такого согласия”. О чем с Вами можно говорить, пустослов?
Вольфу:
Вы вообще вменяемый человек? Вас просят ответить на вопросы (раз Вы такой рьяный защитник), а Вы снова милицейские песни мне поете! если не желаете говорить по существу — так и сообщите, не морочьте то, что на Пасху красят.
Парень (или девушка), пожелавшие назваться “Флойду”, написал: “Твои слова под ником ничем не подтверждены, а поэтому они не могут сопоставлятся со статьями Бойка без приведеных фактов (под фактами я подразумеваю не выискивание несоответствий в статьях автора, а факты подтвержденые конкретными документами) — ))))))))))))) какими документами Бойко что- то подтвердил? Зато несоотвествий типа ” я украл- не, это не я, — не все же я, — не, это он” статья изобилует.
“и не нада рассказывать что ВСЕ милиционкры чесные и справедливые” — я такого и не рассказывал. Если утверждаешь — цитату в студию. Если нет — балабол, как говорят.
“я знаю о милиции не понаслышке — ану давай поподробнее с этотго места.
“любой НОРМАЛЬНЫЙ юрист (знае) что судья по 173 КУоАП дает сутки только в крайних случаях” — я нормальный юрист, и такого не знаю. так что не ври, шановный.
В целом, твой
Парень (или девушка), пожелавшие назваться “Флойду”, написал: “Твои слова под ником ничем не подтверждены, а поэтому они не могут сопоставлятся со статьями Бойка без приведеных фактов (под фактами я подразумеваю не выискивание несоответствий в статьях автора, а факты подтвержденые конкретными документами) — ))))))))))))) какими документами Бойко что- то подтвердил? Зато несоотвествий типа ” я украл- не, это не я, — не все же я, — не, это он” статья изобилует.
“и не нада рассказывать что ВСЕ милиционкры чесные и справедливые” — я такого и не рассказывал. Если утверждаешь — цитату в студию. Если нет — балабол, как говорят.
“я знаю о милиции не понаслышке — ану давай поподробнее с этотго места.
“любой НОРМАЛЬНЫЙ юрист (знае) что судья по 173 КУоАП дает сутки только в крайних случаях” — я нормальный юрист, и такого не знаю. так что не ври, шановный.
В целом, твой
Флойд! Мы с ними говорим на разных языках! Они вообще немогут понять, что мы с тобой пытаемся им доказать. А знаешь почему? Тут два варианта: Или под всеми этими никами пишет сам Бойко,или это люди с одной извилиной в голове и их отрафированый мозг просто не всостоянии воспринять излагаемую нами информацию! Я больше склоняюсь к первому варианту. А что остается делать автору? Только пхнуть в перед и раздувать как можно больше скандал втягивая как можно больше действующих лиц. Что бы по каждому начали проводить проверку, а там авось за что нибудь зацепятся. Причем не важно будет это касаться инцендента или нет! Потому что если автор пойдет на попятную, можешь себе представить, что с ним будет! У него теперь много высокопоставленных “друзей”!_______________________________________
Вот заметь в каждой статье появляються все новые и новые лица! К концу этой истории окажеться что во всем виновата “МИ-6”! Кстати, видел фотку начальника ЦГЗ Фесенка Сергія Олександровича, Бойко искренне верит что он, это я! И в прошлых коментах мне погоны снимал. Вот причем там этот человек, я вообще понять не могу? Где ЦГЗ ГУМВС и где РВ ?
Форйду на 4.01.2011 22:29 —
Ну вот и ладушки :)))
А читатели поймут.
Парень (или девушка), пожелавшие назваться “Флойду”, написал: “Твои слова под ником ничем не подтверждены, а поэтому они не могут сопоставлятся со статьями Бойка без приведеных фактов (под фактами я подразумеваю не выискивание несоответствий в статьях автора, а факты подтвержденые конкретными документами) — ))))))))))))) какими документами Бойко что-то подтвердил? Называйте, я записываю. Зато несоотвествий типа ” я украл- не, это не я, — не все же я, — не, это он” статья фантаста изобилует, но вам это пох, конечно.
“и не нада рассказывать что ВСЕ милиционкры чесные и справедливые” — я такого и не рассказывал. Если можете подтвердить такие мои слова — цитату в студию. Если нет — Ваше имя — балабол. Надеюсь, Вы знаете об этом.
“я знаю о милиции не понаслышке — ану давайте поподробнее с этого места.
“любой НОРМАЛЬНЫЙ юрист (знае) что судья по 173 КУоАП дает сутки только в крайних случаях” — я нормальный юрист, и такого не знаю. так что не врите, шановный.
В целом, Ваш комментарий оставил на меня удручающее впечатление своей тупостью, в первую очередь, извините за такое выражение.
Очередной перл от неграмотного автора! Цитата-“Ну що тут сказати. Нехай Власенко в дзеркало на себе подивиться й замислиться – ну хто він такий, щоби йому народні депутати звернення направляли?” Простите, а на основании чего прокурор должен провести служебную проверку? На основании телефонного звонка, где неизвестный голос представляеться депутатом? Или на основании какой то сомнительной статейке в желтой прессе где то в инете? Бойко, вы на такой мякине прокалываетесь, что должно быть стыдно!!!
Event Horizon, полностью согласен с тобой. Этот ТРУС и ЛГУН и мне тоже что-то вякал о снятии каких-то там погон))). Может, Бойко их коллекционирует? В любом случае, мы наглядно показали его брехливую и трусливую сущность. Уверен, теперь каждый читатель, встречая фамилию Бойки в публикациях, будет плеваться и вспоминать его как последнего лгуна.
Флойду. Откуда у вас сложилось мнение, что я ярый защитник? И кого я по Вашему защищал?Лично я так же как и Вы абсолютно не знаю, кто там виноват- то ли обуревший паренек, то ли не менее охеревшие менты.Но поведение впоследствии ментов, судьи и прокуроров наводит на очень неприглядные для последних раздумия.Да такие случаи- это ежедневные мусорские будни.До сих пор не наказаны убийцы студента в Шевченковсом раиотделе г.Киева. и вряд ли будут наказаны. А тут , вдруг, нашелся какой то Бойко и поднял такой хай. Я думаю, что сейчас эта муссорня просто в шоке.Моя позиция состоит в том, что я поддерживаю людей, которые борятся с ментовским беспределом.
Грубо! Но это мое мнение. Практически все сегодняшние менты сволочи без стыда и совести. Знаю по личному общению. Но… обсуждение статьи (больной фантазии Бойко)должно заключаться в том, чтобы журналисты не превращались в особей, рядом с которыми даже менты будут казаться ангелами. Если взял в руки перо — пиши правду, а не излагай бред воспаленного мозга. Ведь оба сочинения Бойко являются только продолжением “дела Сафиуллина”, которое он “бодяжил” почти 3 месяца. Но если там неосведомленному читателю изложение казалось правдивым, то здесь полный беспредел пьяного угара. А внимательный Флойд только анализирует текст. Так что очнитесь обвинители и защитники “правдоискателя” Бойко. Грибоедов когда-то сказал: “Ах, злые языки страшнее пистолета”. И перестаньте подыгривать и разыгривать чужую игру.