Человек не терпит насилия!

Медведькіни побрехеньки

 17 червня Генеральний прокурор України влаштував чергову прес-конференцію. Мабуть, чесати язиком — це єдине, що добряче виходить у Олександра Івановича за 4 місяці до закінчення повноважень. Тим більше, що язик у Медведька без кісток і плескати ним Генпрокурор може досхочу. На цей раз керівник вищої наглядової інстанції потішив журналістську публіку розповіддю про те, як він наглядає за розслідуванням прикрого факту побиття в залі сесійних засідань Верховної Ради народного депутата України Олеся Донія.

Нагадаємо, що цей злочин був скоєний 27 квітня, коли «під шумок» загального гармидеру, спричиненому голосуванням за харківський пакт Медведєва-Януковича, на Олеся з урядової ложі парламенту кинувся бандюган. А точніше – відомий ветеран кримінального руху Донеччини Вася-Картавий, який у списках народних депутатів від Партії Регіонів значиться як Василь Петрович Стельмашенко (http://ord-ua.com/2010/04/29/olesya-doniya-bil-kartavyij-/). Бандитське мурло, бачте, розлютила вдягнута на Олеся вишиванка…

Василь Петрович – людина відома. Колись він вважався наставником молодого Ріната Ахметова й, начебто, передавав перспективному хлопцеві премудрості кримінального ремесла та вчив нинішнього найбагатшого українця професії «катали», тобто картяра-афериста. Так це, чи не так – стверджувати не беремося. Але достеменно відомо, що Стельмашенко був поруч з «Чіріком», коли в останнього всадили автоматну чергу в донецькій кав’ярні «Червоний кут» в епоху кримінальних розбірок у Донецьку на початку 90-х. А також – що він тривалий час фактично керував разом з «Рябим» (якого, до речі, «здав з потрухами» Аліку Греку – «Рябий» був розстріляний по наводці Картавого) кримінальним угрупованням братів Кушнірів, обвинуваченим Генеральною прокуратурою у вбивстві Вадима Гетьмана, Євгена Щербаня та Ахатя Брагіна…

Але повернімося до подій 27 квітня 2010 року. Того дня, відчувши на собі міць кулаків Картавого, Доній був госпіталізований з закритою черепно-мозковою травмою. А вже наступного дня автор цих рядків, діючи на підставі довіреності, подав до прокуратури Києва заяву про визнання Олеся Донія потерпілим від кримінального злочину (http://ord-ua.com/2010/05/17/kartave-oblichchya-ukrayinskogo-parlamentarizmu/).

Олесь досі перебуває на лікарняному – недавно він був виписаний зі стаціонару й продовжує лікуватися амбулаторно. Але міліція відмовляється фіксувати повідомлення про здійснений на нього напад, а прокуратура м.Києва – розглядати заяву про визнання потерпілим. Натомість слідчий столичної прокуратури Олександр Нечвоглод шле безглузді повістки без дати та реєстраційного номеру на адресу неіснуючої установи – Секретаріату Верховної Ради, пропонуючи Олесю з’явитися й дати покази в якості, ні, не потерпілого від злочину, а свідка. Причому – по зовсім іншому злочину. Ось, будь ласка, чергова така писулька, яка надійшла в той час, коли Олесь ще навіть з ліжка не підводився без сторонньої допомоги.

doniy 2 scaled

  

 Це, власне, і підтвердив Медведько на прес-конференції, пояснивши журналістам, що прокуратура взагалі не розглядає заяву про визнання Олеся потерпілим від злочину, оскільки «столична прокуратура неодноразово запрошувала Донія. Але, на жаль, він не з’явився в органи прокуратури для виконання слідчих дій».

А очі такі чесні-чесні.

Шкода, звісно, що Олександр Іванович не знає, що це не потерпілий має збігати з-під крапельниць і їхати до слідчого, а, навпаки – слідчий, отримавши інформацію про скоєння злочину, зобов’язаний негайно прибути в лікарню для допиту лікарів, з’ясування можливості допиту хворого та винесення постанови про визнання особи потерпілої від злочину.

Також шкода, що Медведько не читає депутатських звернень, які надходять на ім’я Генерального прокурора України. Бо в такому випадку він, напевно, знав би, що ще 8 червня цього року Олесь звернувся з заявою про порушення проти слідчого Нечвоглода кримінальної справи за службову недбалість. Де, власне, і викладена історія про те, як прокуратура разом з міліцією «розслідують» злочин, прилюдно скоєний у залі Верховної Ради.

8 червня 2010р.

Генеральному прокуророві України

МЕДВЕДЬКУ О.І.

ЗАЯВА ПРО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

за ознаками ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України

27 квітня 2010 року біля 10год. 30хв. під час пленарного засідання Верховної Ради України на мене було скоєно напад невідомою особою, що перебувала в ложі Уряду. У результаті нападу мені було завдано черепно-мозкову травму, внаслідок чого того ж дня я був госпіталізований у лікарню ДУС «Феофанія».

Під час первинного огляду в лікарні я повідомив обставини отримання мною тілесних ушкоджень, але лікарі не сповістили чергового райуправління ГУ МВС України в м.Києві про госпіталізацію пацієнта з травмами кримінального походження. Наступного дня, 28 квітня 2010 року, мій помічник-консультант Бойко В.М. звертався до заступника головного лікаря з вимогою проінформувати органи міліцію про отримані мною тілесні ушкодження, але одержав відмову.

27 квітня 2010 року біля 21-00год. мій помічник-консультант Сидоренко О.П. телефоном «102» викликав у лікарню наряд міліції з тим, щоби зафіксувати перебування в стаціонарі пацієнта з травмами кримінального походження. Це повідомлення було зареєстроване, але до чергової частини ГУ МВС України в м.Києві не передане, дослідча перевірка за заявою Сидоренка О.А. не проведена, жодне процесуальне рішення досі не прийнято. Це підтверджується відповіддю Міністра внутрішніх справ України Могильова А.В. на депутатське звернення народного депутата України Москаля Г.Г. щодо причини відсутності в МВС України інформації про злочин, скоєний щодо мене.

28 квітня 2010 року прокуратурою м.Києва була порушена кримінальна справа у зв’язку з подіями, що мали місце 27.04.2010 в залі сесійних засідань Будинку Верховної Ради України. Кримінальну справу до свого провадження прийняв слідчий в особливо важливих справах Прокуратури м.Києва Нечвоглод О.А. 29 квітня 2010 року мій помічник-консультант Бойко В.М., діючи на підставі довіреності з правом представляти мої інтереси в правоохоронних органах і суді, подав до Прокуратури м.Києва заяву про визнання мене потерпілим у зазначеній кримінальній справі. Але до цього дня по цій заяві не винесено ніякого процесуального рішення.

Впродовж п’ятьох тижнів, які я перебував у лікарні, попри неодноразові нагадування телефоном з боку мого представника Бойка В.М., слідчий Нечвоглод О.А. не допитав ані лікарів, ані мене й не вжив жодних заходів для пошуку зловмисника, який скоїв напад на представника влади.

Натомість слідчий Нечвоглод О.А., достеменно знаючи про моє місцеперебування, регулярно направляв мені виклики для допиту в якості свідка на адресу неіснуючої установи – Секретаріату Верховної Ради України. Лише 27 травня 2010 року слідчий Нечвоглод О.А. відреагував на заяву мого представника й направив йому лист з інформацією про те, що він відмовляється приймати рішення про визнання або невизнання мене потерпілим, оскільки начебто призначив експертизу ступеню тяжкості заподіяних мені тілесних ушкоджень і до завершення такої експертизи розгляд питання про визнання мене потерпілим буцімто неможливий.

Вважаю, що слідчим в особливо важливих справах Прокуратури м.Києва Нечвоглодом О.А. було скоєно злочин, відповідальність за який встановлена ч.1 ст. 367 КК України – «службова недбалість». Оцінка ступеню тяжкості та локалізація тілесних ушкоджень не має ніякого відношення до обов’язку слідчого розглянути заяву мого представника та винести по ній процесуальне рішення. Потерпілий – це особа, якій злочином завдано фізичну, моральну чи матеріальну шкоду. Розмір такої шкоди чи ступень тяжкості завданих тілесних ушкоджень впливають на визнання особи потерпілою від злочину лише в чітко окреслених законом випадках.

Кримінальна справа була порушена за ознаками ч.2 ст. 296 КК України, обставини мого потрапляння в лікарню дають всі підстави для порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 346, ступень тяжкості тілесних ушкоджень не може бути підставою для відмови в порушенні кримінальної справи за вказаними статтями кримінального закону. Для порушення кримінальної справи та початку дій по розшуку зловмисника достатньо допитати в якості свідків лікарів і мого помічника-консультанта Сидоренка О.П., який мене транспортував з Будинку Верховної Ради України до лікарні. До того ж, напад на мене був задокументований знімальними групами багатьох українських телеканалів, фотографії нападу поширені агентством «Асошіейтед Прес».

Окрім того, призначення судово-медичної експертизи не може бути здійснено без попереднього визначення мого процесуального статусу та допущення до участі в справі мого представника. На стадії призначення експертизи я маю право заявити відвід експертові, запропонувати іншу експертну установу, подати додаткові запитання на розгляд експертизи. У випадку визнання мене потерпілим я маю намір скористатися цим моїм процесуальним правом, оскільки вважаю, що отримані мною тілесні ушкодженні були зафіксовані в історії хвороби не в повному обсязі, зокрема – не зазначена наявність численних гематом і крововиливів на кінцівках. Через це я вважаю, що експертиза має здійснюватися комісійно з наданням експертам матеріалів справи, зокрема – протоколів допиту свідків, які бачили не зафіксовані в історії хвороби мої тілесні ушкодження.

Внаслідок ігнорування слідчим Нечвоглодом О.А. своїх службових обов’язків і вимог Кримінально-процесуального кодексу України, було завдано істотну шкоду, яка полягає в порушенні моїх процесуальних прав, приниження авторитету органів прокуратури та заподіяння державі збитків у розмірі, витраченому на моє стаціонарне лікування. Витрати на стаціонарне лікування потерпілого мають стягуватися з особи, яка скоїла злочин, за позовом прокуратури. Але до цього дня потерпілим я не визнаний, особі, яка скоїла злочин, обвинувачення не пред’явлено, отже всі видатки на моє стаціонарне лікування з вини слідчого Нечвоглода О.А. мають бути віднесені на рахунок державного бюджету.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 95, 99-1 КПК України, —

п р о ш у :

порушити кримінальну справу та притягнути до кримінальної відповідальності, встановленої ч.1 ст.367 КК України слідчого в особливо важливих справах Прокуратури м.Києва Нечвоглода О.А.

Про відповідальність, встановлену ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, мені відомо.

У випадку відмови в порушенні кримінальної справи, прошу направити мені поштою відмовну постанову для подальшого оскарження в судовому порядку.

Народний депутат України ДОНІЙ О.С.

І ще один документ – відповідь Міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова на депутатське звернення Геннадія Москаля щодо причин, з яких до лікарні не прибули міліціонери, викликані помічником Олеся для того, щоби зафіксувати факт заподіяння ушкоджень кримінального характеру. Як пояснює А.Могильов, у всьому винуватий співробітник Печерського райуправління, який, бачте, з власної ініціативи не включив до зведення повідомлення про напад на народного депутата.

Читаймо міністерське марення:

 doniy 1 scaled


Коментувати все це сенсу не має ніякого. Все очевидно й зрозуміло: у країні діє картава прокуратура вкупі з картавою міліцією. Хлопці, треба озброюватися.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

21 ответ

  1. Так дружно подхвачена была тема молодого следователя, а ему уже под 40 и в органах — сразу после института. Политика в чистом ее проявлении.

  2. Намного лучше обстоит ситуация с расследованием дела бывшего судьи Львовского апелляционного административного суда Игоря Зварыча. По словам генпрокурора, 21 или 22 июня дело будет передано в суд вопреки попыткам господина Зварыча оттянуть этот момент.

    Александр Медведько признал, что часть листов дела Зварыча оказались повреждены или изъяты. Генпрокурор не стал уточнять, материалы по каким эпизодам пропали, но с уверенностью заявил: их украл Игорь Зварыч во время ознакомления. «В отношении Зварыча возбуждено новое дело по ст. 357 УК («кража, присвоение, повреждение документов»).
    Допоки співучасник злочинного квартету голова окружного адмінсуду Івано-Франківської обл.Черепій буде позорити суддівський коллектив Івано-Франківської обл.?Чи в черговий раз кримінальна справа проти цього “горе судді”буде закрита?Чому справа по Черепію передана для розслідування в Тернопільську обласну прокуратуру (слідчий постійно п”янствує з Черепієм)
    Де ВАША п.Медведько принципова позиція проти корупціонерів в суддівських мантіях (по відношенню до Черепія)
    Де ВАША п.Ківалов принципова позиція до даного судді (Черепія)який своєю поведінкою та поступками вже давно дискредитував адміністративний суд Ів-Франківської обл.
    Де ВАША п.Лавринович ,особиста,позиція по відношенню до даного судді,чи не тому що ВИ з ним “відпочиваєте”?
    Пане Президент,де ВАША боротьба з корупціонерами в “суддівських мантіях”,чому до сих пір Черепій працює суддею?
    Шановны паннове судді Ів-Франківської обл.,допоки будемо терпіти “гвавтування”та образу професійного гонору зі сторони Черепія П.І ВІН ще має право вершити правосуддя від імені держави?караул………

  3. Комментируют явно “великие” правоведы, вместо этого лучше шли бы работали пользы больше будет

  4. Вот и следователь Нечвоглод проснулся. Как там, кстати, с судмедэкспертизой Дония, уже закончилась? :)))))))))) А то Ударцов говорил, что следователь экспертизу еще в середине мая назначил. :)) Клоуны, блин.

  5. Сама стаття неграмотна, явно писала людина, яка до кримінального і кримінально процесуального законодавства України не має абсолютно ніякого відношення, щодо змісту робіть висновки самі!

  6. Не можна погодитись із Бойком. Побрехеньки – це, частіше, короткі розповіді анекдотичного чи повчального характеру. А у випадку, який як завжди блискуче описав Володя, немає і близько побрехеньок. А є постійна і систематична БРЕХНЯ. Причому брехня на рівні патології. Але саме головне, що, не дивлячись на сучасний розвиток світу, інформаційних технологій і т.п., ця брехня дієва так само, як і сто-двісті років тому, тому що людська натура не змінилась. Люди просто не хочуть чути правди. Ну, навіщо різним «помаранчам» усвідомити на кінець, що «хорунжівський месійка», це звичайнісіньке чмо. Чмо, якого привели до влади і воно одразу же, брешучи, як скажене, вкупі із такими же брехунами (Зварич – самий яскравий брехун-проффесор), знюхалось із Яником і призначило Генеральним прокурором Медведька. Непоганий дядько, але все своє прокурорське життя змушений брехати на донецьких теренах. Брехати, саджаючи безневинного Вередюка, брехати, викопуючи понад десятки трупів. Бо, якби не брехав – вбили би. Але він, хоч совістливий брехун, а ось брехун Кузьмін (дитя брехуна Васильєва) – це брехун позбавлений навіть натяку на совість та ще й агресивний хам. І таким чином на чолі прокуратури України став брехун Медведько, а на чолі прокуратури Києва став брехун Кузьмін. А вся прокуратура України від стажиста до Генерального прокурора перетворилась на збіговисько брехунів. Саме завдяки цьому призначенню «пардони» не лише не сіли на нари і в Канари, а взяли верх на виборах до ВРУ, куди прийшли «картаві» та така ж публіка. Саме завдяки Ющу, вони зараз б’ють по головах не лише своїх донецьких «александрових», але й «доніїв» у вишиваночках. Бо якби Генпрокурором був призначений хоча б не брехливий прокурор (про чесного Генпрокурора я й не думаю – це неможливо «апріорі»), то «картаві» не з ложі парламенту били би по головам нижчих, а з верхньої шконки шестьоркам стукали би по кумполу. І все це завдяки «Ющу» та його національно-свідомому оточенню, яке замість того, щоб по прикладу нашого сусіди ВВП, загнати «донецьких» хєнєралів із їхніми надприбутками на місце: Лондон (Березовський), Чукотка (Абрамович) і Тагіл (Ходорковьский), а малу частку цих надприбутків скерувати на розвиток донецького регіону, щоб пацани донецькі, крім ширки та трамадолу, п’яних разборок,безпросвітнього рабства на шахтах та виключно бандитсько-воровськой кар’єри, побачили б нові, інші перспективи та можливості, які є в світі, то не було б і Яника при владі і не били би по голові Донія. Але цей прокурор однозначно поцікавився би заподіяною державі Україні матеріальною шкодою (збитками) від переукладених Івченком (українським націоналістом) газових контрактів і хто цього Івченку поставив на чолі української делегації та чиї вказівки воно виконувало. І куди ділись гроші (від газу, від лікарні майбутнього, від «голодомору»). Саме тому, немає такого прокурора в Україні та й найближчим часом і не буде.

  7. Ага, значит “независимый журналист”, обличитель всех и вся Бойко — помощник вышиваночника Дония?
    Будем знать :)))
    ПС. Очень жаль, что пропиндосская бензовозно-националистическая гадина Доний получила ВСЕГО ЛИШЬ сотрясение “моска”, точнее черепной коробки…

  8. В руководстве Киевской городской прокуратуры давно засиделись настоящие подонки и мерзавцы, я уже не говорю о поголовной любви к взяточничеству в осоьо крупных размерах!Но в этом нет ничего удивительного если принять за образец поведения образ генерального.

  9. В руководстве Киевской городской прокуратуры давно засиделись настоящие подонки и мерзавцы, я уже не говорю о поголовной любви к взяточничеству в осоьо крупных размерах!Но в этом нет ничего удивительного если принять за образец поведения образ генерального.

  10. ВИНОКУРОВ Сергій Маркіянович — суддею Конституційного Суду України ?? Ох и Янек — “маладец”, как любит выражаться работяга…)). Конституция Украины в надежных руках…
    А вот Следственное Управление и Комитет давно пора создать независимым от прокуратуры. Прокуратуре оставить надзор и баталии в судах.

  11. Слова “Медведькові” та “Медведчині” — це присвійні прикметники. І вказують вони не на джерело походження, а на власника, тобто особу, якій ці побрехеньки в даний момент належать. А в назві хотілося окреслити саме фонтан прокурорського красномовства, джерело побрехеньок. Тож, довелося вдаватися до неологізму 🙂 й запозичати потрібне слово з рідного для Олександра Івановича донецького суржику.

  12. Якщо джерелом побрехеньок є МЕДВЕДЬКО — то МЕДВЕДЬКОВІ побрехеньки.
    Якщо джерелом побрехеньок є МЕДВЕДЬКА — то МЕДВЕДЧИНІ побрехеньки.

    А все решта на 100% точно.

  13. Плохо просматривается правоохранительный профессионализм через махровую поросль заплесневелого тупорыльства. Давно пора очищать гнилое, начиная с головы Генеральной и ниже.

  14. Не обижайте Гондурас хотя бы потому, что им не правит дважды судимый Хам, он же тайный агент КГБ. НЕ возглавляет Генпрокуратуру человек, причастный к фальсификации уголовного дела об убийстве журналиста Александрова и подведение “под вышку” ни в чем невиновного человека, хотя и бомжа. И первые замы там у прокурора тоже не повязаны такими уголовными делами. Да, Юра Луценко был Бухарестм, но посмотрите на лицо нынешнего министра милиции. Какое там УПК?! И следователя оправдывать не надо. Он получает зарплату и в Киеве она намного выше чем у следователя нью-васюков. Ладно, он не признал потерпевшим. Но должен был принять решение по заявлени. Основа нашего следствия — это допрос. Так почему же этот молодой следователь не поднял свой зад и не пошел в лечебное заведение и не допросил человека? Да перед допросом еще и не взял справку у лечещаго врача или зав.отделением, что с человеком можно производить следственные действия? Если он этого не знает, то грошь ему цена в базарный день — пусть идет к Генке Васильеву в охранную структуру, там такие дебилы нужны. Вопрос в другом: в стране не созданы ни низависимая прокуратура, ни низависимый суд, о милиции молчу. И в первую очередь в этом виноваты Ющенко и его кумовья-нардепы. А теперь в банде служить — “мурку” петь!

  15. P.S.Вот к примеру Сергей Маркиянович же выполнил требование п.9 (в индивидуальном порядке), отошел от прокурорских коллизиий и нашел себе не менее достойное занятие.

    У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
    Про призначення С. Винокурова суддею Конституційного Суду України
    Призначити ВИНОКУРОВА Сергія Маркіяновича суддею Конституційного Суду України.
    Президент України В.ЯНУКОВИЧ
    м. Київ, 15 червня 2010 року N 688/2010

    Заслужений юрист України, державний радник юстиції першого класу, перший віце-президент Української асоціації прокурорів, член міжнародної Асоціації прокурорів, заступник голови Союзу юристів України. Почесний працівник прокуратури України. Нагороджений орденом ”За заслуги” ІІІ ступеня, грамотами Президії Верховної Ради УРСР та Верховної Ради України, відзнакою Президента України ”Іменна вогнепальна зброя”.

    Народився 18 листопада 1948 р. у м. Білгород-Дністровському Одеської області. Тридцять шість років своєї трудової діяльності присвятив органам прокуратури. Після закінчення у 1971 р. юридичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка працював слідчим прокуратури одного зі столичних районів, прокурором слідчого відділу, старшим слідчим прокуратури Києва. Молодого, перспективного юриста визнавали кращим слідчим системі прокуратури колишнього СРСР. Слідство було для нього ”стихією”. Через його руки і серце проходили сотні кримінальних справ, а за ними – людські долі.
    С. М. Винокурову неодноразово пропонували посаду прокурора, але він відмовлявся. Та все ж згодом погодився очолити прокуратуру одного з найбільших районів столиці – Мінського. У ті роки про успішну роботу Сергія Винокурова газета ”Правда” у передовій статті ”Демократия и закон. Ход перестройки правовой системы волнует читателей” було написано про те, що не слід пасивно очікувати ідеальних умов для дотримання законності. Їх необхідно створювати, вести пошуки кращого і втілювати в життя. На підтвердження цієї тези наводиться приклад з його прокурорської практики: ”Перед тим, як дати санкцію на арешт, Винокуров особисто вивчає матеріали кримінальних справ, допитує обвинуваченого чи підозрюваного, трактуючи при цьому всі сумнівні обставини на його користь, як того вимагає презумпція невинуватості…”.
    У 1984 р. Сергія Маркіяновича було призначено першим заступником столичного прокурора; він користується заслуженим авторитетом не лише серед колег, а й у жителів столиці. Високий професіоналізм, великий досвід та прекрасні організаторські здібності дали йому змогу у 1998 р. обійняти посаду заступника, а через чотири роки – першого заступника Генерального прокурора України.
    Сьогодні ціла плеяда прокурорських працівників вважає Сергія Винокурова своїм наставником і учителем . З його ініціативи та безпосередньою участю визначені основні напрями реформування органів прокуратури відповідності до міжнародних стандартів, а керівництву держави внесені пропозиції щодо зміни їх конституційного статусу, які отримали позитивну оцінку експертів Ради Європи. Оновлено відомчу нормативну базу, підготовлено низку законопроектів, спрямованих на вдосконалення форм і методів організації діяльності органів прокуратури України, зокрема проектів законів ”Про прокуратуру” та ”Про дисциплінарний статут прокуратури України”.
    Сергій Винокуров – один із фундаторів створення Всеукраїнської громадської організації ”Українська асоціація прокурорів”, яка налічує понад п’ять тисяч чоловік. Вона є дієвим та активним організаційним учасником міжнародної Асоціації прокурорів; географія дружніх та ділових зв’язків Асоціації охоплює фактично всі континенти планети.
    Як перший віце-президент Української асоціації прокурорів та перший заступник Генерального прокурора України, очолював прокурорські делегації на міжнародних форумах та конференціях – на них напрацьовувалися спільні шляхи вирішення проблем, що виникають під час здійснення офіційних процедур: надання правової допомоги у кримінальних справах, сприяння національним органам різних держав під час розслідування у кримінальних справах про транснаціональну злочинність, а також проблемні питання видачі злочинців, надання міжнародної правової допомоги, зокрема заходи боротьби з відмиванням прибутків від злочинної діяльності та фінансуванням тероризму. Сергія Винокурова знають у юридичних колах не тільки нашої держави, а й багатьох країн світу, де він достойно представляє прокуратуру України.
    Родовід Сергія Маркіяновича походить з династії лікарів. Мати успадкувала традиції сім’ї, а батько був журналістом. Пана Сергія змолоду приваблювала прокурорська справа: мріяв сам довести, як можна служити ЗАКОНУ і досягти бажаного.
    Сергій Винокуров народився на Одещині, що, безперечно, відобразилося на його феноменальному почутті гумору. Проте він вважає себе корінним киянином: виріс у дворі столичного Пасажу серед живих класиків – Віктора Некрасова, Миколи Яковченка, Павла Вірського. До відомого журналіста і чудового поета Маркіяна Винокурова заходили поспілкуватися Максим Рильський, Євген Євтушенко, Віталій Коротич, молодий тоді ще Іван Драч. Вони і прищепили Сергію Маркіяновичу на все життя любов до книги, літератури, гумору, до людей.
    Дружина Людмила Федорівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Син Костянтин – суддя окружного адміністративного суду м. Києва.

    http://www.logos.biz.ua/proj/yur/46.htm

  16. Беспредел, такое ваще редко встретишь — по поводу отписки ваще писец.

    ======

    Офтопик.

    По поводу прокуратуры как органа следствия в Конституции (п.9 Розділу XV “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ”) еще с 1996 года нам обещают что она временно совмещает и следствие и контроль над ним же (!):

    Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

    Чем же занять прокуратуру после того когда она отдаст следственную компетенцию?

    Статтю 121 Конституции дополнили ж в декабре 2004 пунктом 5 по поводу надзорной деятельности (Законом №2222) — надзирайте — мало что ли?:

    Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
    1) підтримання державного обвинувачення в суді;
    2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
    3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
    4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
    5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

    Хрен там!

    Закон України Про прокуратуру статья 17 “Слідчі прокуратури” — действует в редакции еще 26.11.93 — то есть до принятия Конституции (!):
    У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських — старші слідчі і слідчі.
    Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

    Другой вопрос.
    Вот отобрать у прокуратуры следствие, — юридически правильно, но а фактически заменить чем? Где честные компетентные кадры брать? И где гарантия что новый орган сразу лучше будет работать и жить гражданам легче станет?

  17. КПК слiдчому недостатньо? Йому ще потрiбний окремий Закон про статус? Але ж все рiно закон буде на паперi, а не в головi слiдчого.

  18. Это напоминает дело по убийству журналиста Гонгадзе, когда мать журналиста Гонгадзе не хотели признавать потерпевшей Генпрокуратура. И только решением Печерского райсуда она была признана. Тут и по видеороликам СМИ видно, что как народный депутат Украины из партии регионов бьет народного депутата Украины О. Дония по голове, что еще нужно и какие доказательства. Следователь прокуратуры Нечвоглод должен и обязан был прийти в больницу, допросить, признать потерпевшим О.Дония, однако его начальники по всей видимости запрещали ему это делать и давали устные указания, которые он выполнял. А сам он в силу своей молодости, неопытности, малого жизненого опыта, не имеет мужества работать по закону. У него, согласно норм УПК Украины нет процессуальной самостоятельности, нет в стране Закона Украины “О статусе следователя” и процессуальной защищенности. Так, что т. Доний О. после болезни вместе с Кармазиным Ю.А. и другими депутатами инициируйте принятие этого закона. Сделайте следователей процессуально самостоятельными не на бумаге, а на самом деле. А если бы он-следователь ослушался начальника и признал О. Дония потрепевшим, то был бы наказан в дисциплинарном порядке. Этому есть примеры прокуратуре г. Киева, когда при прокуроре г. Киева Кузьмине Р. был уволен по дисциплинарному статуту О. Донской за непослушание и за это до сих пор никто не понес никакой отвественности. Это пример для молодых следователей, они этот случай знают и боятся ослушаться начальника. Так что народные депутаты Украины принимайте закон ” О статусе следователя” и тогда возможно следователи будут работать по закону. А кто не будет, нечего им делать в статусе следователя. По срокам нахождения на стационарном лечении и так без экспертизы ясно, что у Дония будут средей степени телесные повреждения. В этом деле на мой взгляд просматривается политика. Как говорила лидер партии БЮТ Тимошенко Ю., что Генеральная прокуратура Украины — это департамент партии регионов. Нужна деполитизация органов прокуратуры снизу доверху. И не надо давить на следоватлей. Но этим не оправдываю действия следователя Нечвоглода О. Он должен работать по закону и принимать законные процессуальные решения.

  19. Если в Киеве такое твориться в милиции с регистрационной дисциплиной,то что говорить за области,районы, поселки. Министру должно быть стыдно такую стряпню подписывать. Ее составил как минимум работник уровня старшего участкового.Если такой ответ дают депутату и если так разбираются по факту причинения телесных повреждений депутату,что говорить за рабочих и крестьян.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Прокурорский “золотой фонд”: чем богаты руководители новой одесской прокуратуры и их родственники

Прокурорский “золотой фонд”: чем богаты руководители новой одесской прокуратуры и...

Бабушкина квартира на двести квадратов, мамин автопарк, коттедж в подарок и наследство на 10 миллионов. Так свое имущественное состояние в…

На строительстве Подольского моста в Киеве украли ₴150 миллионов

Прокуратура города Киева объявила подозрение в хищении 150 миллионов гривен на строительстве Подольского моста руководству коммунального предприятия, генподрядчику и подрядчикам.…

Шухер в "Укрэксимбанке": адресаты подозрений прячутся от прокуратуры

Голосеевской окружной прокуратурой города Киева в рамках уголовного производства, начатого по факту препятствования законной профессиональной деятельности журналистов программы «Схемы», согласовано…
НОВОСТИ