ЗАКОРДОННІ ВОЯЖЕРИ З КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ-2 (КОМУ ВІЙНА, А КОМУ…)

Є така «професія» – по закордонах їздити за чужий рахунок, коли всі витрати оплачені з держбюджету чи якимось міжнародним фондом. Тебе зустрічають як дорогого гостя, поселяють в хороший готель, пригощають у шикарних ресторанах, організовують прийоми, розважальні програми, екскурсії тощо. Зарплату на батьківщині нараховують у повному обсязі, а по приїзду можна взяти ще й оплачувані дні відпочинку, якщо перебування за кордоном припало на вихідні – бо перетрудився.

Любителів такого закордонного туризму не зупиняє ніщо: ні дефіцит держбюджету, ні виробничі проблеми, які виникають у зв’язку з їх відсутністю на роботі, ні навіть кровопролитна війна. Перефразовуючи відомий вислів, про них можна скатати так: війна – війною, а закордонна поїздка – за графіком.

Наприкінці цьогорічної весни «ОРД» вже писало про любителів зарубіжних мандрів з Конституційного Суду України, які під час війни без жодних докорів сумління вояжують по закордонах.

Думалось, що оприлюднення такої інформації зупинить «конституційних туристів», «спрацює» якийсь моральний запобіжник, проявиться совість перед тими, хто на фронті боронить країну. Тим більше, що об’єктивно реальна потреба та практична віддача від таких поїздок для держави є вельми і вельми сумнівною. До того ж від’їзд за кордон навіть одного чи двох суддів КС зупиняє роботу цього органу. Як це було на початку цього літа, коли через від’їзд за кордон Сергія Головатого діяльність цього органу була заблокована на цілих два тижні – за цей період не було проведено жодного засідання Великої палати, сенату і навіть колегій. Подібна ситуація ще кілька разів виникала восени, коли КС не засідав цілими тижнями.

Але ні етичний імператив не «спрацював», ні совість не дала про себе знати – закордонні вояжі суддів КС не лише продовжились, але й набрали ще більших обертів. Судді КС відбували за кордон і у червні, і у вересні, і у жовтні. А наприкінці цього місяця у закордонне відрядження до Німеччини відправляться одразу майже половина складу КС (6 із 13 діючих суддів КС). А це означає, що КС знову цілий робочий тиждень взагалі не проводитиме засідань.

Вивозить за рубіж цю компанію сам Сергій Головатий – нинішній тимчасово виконуючого обов’язки голови КС (як старший за віком суддя). Вирушать вони до німецьких міст Карлсруе та Гейдельберг з метою «участі у фахових зустрічах для обговорення актуальних питань конституційного права». Можливо й дійсно обговорення «актуальних питань конституційного права» з тими ж німецькими колегами не будуть зайвими. Але чи так конче вони зараз потрібні, щоб заради цих «зустрічей» заблокувати роботу конституційного органу на цілий тиждень?

Тим більше, що таких зустрічей і так вже проведено десятки, а обговорення назрілих питань конституційного права в умовах війни цілком могло б відбутися в режимі відеоконференції без виїзду з України та без припинення роботи КС. Вочевидь німецькі колеги з розумінням поставилися б до такого формату та належно оцінили б позицію суддів українського КС – адже в Україні йде війна. Чи це наших панів у малинових мантіях не влаштовує такий формат, бо їм треба зануритись в атмосферу спокійного безпосереднього спілкування на фуршеті, кавування, дегустування німецького пива? Чи може для них взагалі війни не існує, якщо вони так спокійно ладні виїжджати з України на «зустрічі з обговорення»?

Певно, що про війну вони будуть говорити у тому сенсі, що як їм складно працюється і що своєю діяльністю вони наближають перемогу України. Як це, для прикладу, зробив суддя КС Олександр Петришин під час нещодавньої своєї поїздки до Литви, де заявив, що «вітчизняний орган конституційного контролю виконує свої функції під час воєнного стану та в такий спосіб бере участь у спротиві агресії російської федерації».

Потужний «спротив російській агресії» – тижнями блокувати роботу КС через закордонні вояжі! Можна сказати – воїни конституційного світла!

Примітним є те, що абсолютну більшість делегації до Німеччини складають судді КС, у яких спостерігається найбільша тяга до закордонних поїздок під час війни – Сергій Головатий, Оксана Грищук, Василь Лемак, Олег Первомайський та Олександр Петришин.

Сергій Головатий

Суддя КС Головатий, який упродовж тривалого часу виконує обов’язки голови КС (певний час, яке це виливає з недавніх рішень Великої палати Верховного суду – на сумнівних підставах) – поза конкуренцією серед палких поціновувачів зарубіжних поїздок зі складу вітчизняного КС.

Стабільно він здійснює чотири поїздки на рік до Венеціанської комісії – з двома особливостями.

Перша полягає у тому, що тривалість таких поїздок є значно довшою за період засідань цієї комісії. Так, якщо її засідання відбуваються упродовж трьох днів (четвер–субота), то відрядження Головатого триває у значно довше – вісім-дев’ять днів. «Зайві» дні Головатий вміє бюрократично заповнити.

Другою особливістю є те, що Головатий у ці поїздки любить їздити зі своїми помічником Костею. Хоча останній є помічником Головатого як судді КС, а не як члена Венеціанської комісії, він неодмінно мандрує зі своїм шефом до Венеції. Яку він там функцію виконує, точно не відомо – ймовірно, якусь глибоко експертну. Такий тандем, до речі, дивує членів Венеційської комісії, які прибувають на її засідання без будь-яких помічників (бо, по-перше, це не прийнято, по-друге, їхні країни не такі заможні, щоб «тягати» за собою на засідання Венеційської комісії ще й помічників). Поїздки Кості оплачуються з державного бюджету України. Але Сергій Петрович знаходить для цього підстави – Кості, який не має навіть юридичної освіти, стабільно роблять запрошення з Венеціанки, яка є чисто юридичним органом.

Окрім цього пан Головатий ну д-у-у-уже любить своєю присутністю прикрашати й інші зарубіжні заходи.

Як і передбачало «ОРД» у попередній публікації, з 29 травня по 3 червня 2023 року пан Головатий поїхав у відрядження до Болгарії на черговий конгрес з європейського права, оформивши цю поїздку своїм розпорядженням про службове відрядження.

Потім 6 червня на сайті КС несподівано навіть для суддів КС з’явилося повідомлення, що Головатий на запрошення голови КС Австрії відвідав КС Республіки Австрія.

У цьому короткому повідомленні сказано, що «під час зустрічі співрозмовники обмінялися думками про поточні виклики, що постають перед органами конституційної юстиції на теперішньому етапі, та важливість употужнення правовладдя для належного функціонування демократії». І для підтвердження, що ця зустріч справді була, на сайті КС виставили ось це фото.

Несподіваність появи такого повідомлення зумовлена тим, що Головатого ніхто до КС Австрії не відряджав. Він самостійно вирішив представити КС України на цій зустрічі. Як тимчасовий в. о. голови КС він міг собі таке дозволити, продемонструвавши у такий спосіб свою активну діяльність за кордоном, заповнивши своє європейське турне робочим змістом, щоб воно не виглядало святковою прогулянкою (напередодні Сергій Петрович відзначив свій день народження).

А потім Головатий «рвонув» на Венецію, оформивши собі туди відрядження аж на дев’ять (!) днів – з 5 по 13 червня 2023 року, хоча офіційно члени Венеціанської комісії (у т. ч. Головатий) запрошувались для участі у її роботі на 8–10 червня.

Цей закордонний вояж Головатого відгукнувся в Україні тим, що упродовж двох тижнів (з 29 травня по 11 червня) КС «прогуляв» – не провів жодного засідання через відсутність кворуму. Тобто, якщо послуговуватися термінологією ще одного поціновувача закордонних вояжів під час війни Олександра Петришина, у цей час КС «не брав участі у спротиві агресії російської федерації». А на фронті, до відома Головатого та Петришина, наші бійці такої двотижневої передишки не мали… Якби вони дозволили собі таку передишку, то, не виключено, що Головатому та Петришину замість сановитих закордонних вояжів довелося б просто «драпати» на захід.

На вересень 2023 року Головатий планував поїздку до Латвії – видав про це відповідне розпорядження, були придбані квитки. Але на превеликий для нього жаль цю поїздку йому в останній день довелося скасувати. Найближчому оточенню він пояснив це нагальною потребою зайнятися службовими справами безпосередньо в КС. Хоча, знаючи непомірну тягу Головатого до закордонних вояжів, у це слабо віриться.

Більш правдивою є версія про те, що Головатого зупинив запит заступника голови НАЗК Артема Ситника, який надійшов до КС за день до від’їзду Головатого і стосувався конфлікту інтересів у його діяльності, пов’язаній з так званими Харківськими угодами (у 2010 році голос нардепа Головатого, який входив до складу фракції Партії регіонів, був відданий за ратифікацію цих угод, а у 2023 році Головатий уже як суддя КС якось зовсім випадково став доповідачем у справі про перевірку на конституційність Харківських угод).

Але до кінця цього року Головатий зможе з лихвою надолужити зрив поїздки до Латвії. Як уже зазначалося, у кінці листопада він матиме честь очолювати велику делегацію суддів КС (за кількістю – майже відділення бійців «конституційного спротиву» агресії рф) у поїздці до Німеччини. А у грудні – гайнути на днів десять до Венеції на засідання отієї комісії, членство у якій він «виторгував» спочатку у президента Порошенка, а потім у президента Зеленського (до речі просив він це членство і у президента Януковича, але той віддав його більш вірному своєму підданому – Ківалову).

Хоча його вояжу до Німеччини може завадити складення НАЗК на нього протоколу про вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, та розгляд цього протоколу судом. Як повідомило НАЗК, в.о. голови КС Головатий відмовився надавати НАЗК документи, які стосуються здійснення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів (йдеться про прагнення Головатого використати КС для вирішення свого особистого питання). Родзинкою такої відмови Головатого є те, що подібні документи, які стосувалися інших суддів, Головатий надсилав до НАЗК, а стосовно себе – зась!

За будь-яких обставин Сергію Петровичу треба зробити все, щоб на чолі такої представницької делегації поїхати до Німеччини, бо у травні наступного року у нього закінчяться повноваження судді КС, а отже «зачиниться лавочка» для таких вояжів.

Оксана Грищук

У період воєнного стану 2022–2023 років Оксані Грищук по праву можна віддати друге місце серед справжніх поціновувачів закордонних вояжів. Судячи з темпу її закордонних поїздок, пані Оксана могла б претендувати й на перше місце. Але є два моменти, які їй поки не дають цього досягти.

По-перше, за цим критерієм з Головатим їй тягатися складно, а якщо відверто – то практично неможливо. За період свого перебування на вершині влади (з 1990 року) він зробив не одну сотню закордонних вояжів. По-друге, Оксана Вікторівна лише нещодавно (у травні 2022 року) набула повноважень судді КС. Але одразу серйозно «стартонула» у європейському напрямку – листопадове відвідування Німеччини стане вже її четвертим вояжем за кордон у статусі судді КС. Молодець!

Першу таку поїздку вона здійснила у вересні 2022 року – буквально на четвертому місяці свого перебування на посаді судді КС. Тоді у супроводі неперевершеного «закордонного вояжера» Сергія Головатого вона відвідала Ригу, де взяла участь у міжнародній конференції на тему «Сталість як конституційна цінність: майбутні виклики». З її частих закордонних відряджень один виклик КС можна визначити абсолютно точно – чим більше буде її поїздок за кордон, тим слабшою буде сталість діяльності КС.

Після минулорічної осінньої Риги пані Грищук привабив цьогорічний травневий Відень – наприкінці квітня–початку травня 2023 року вона у хорошій компанії, яку склали для неї судді КС Василь Лемак та Олег Первомайський (ця компанія поїде і до Німеччини), відвідала столицю Австрії, де вони взяли участь у суперактуальних для воюючої країни заходах «з відзначення річниці Конституції Речі Посполитої, ухваленої 3 травня 1791 року». Шана їм і вдячність за це, бо їхня участь у вказаних заходах безперечно наблизила Україну до перемоги у війні з рашизмом.

А потім знову була осіння Рига – у вересні 2023 року пані Грищук знову у відрядженні до братньої Латвії, де на міжнародній конференції представила доповідь на тему «Європейські правові цінності в юридичних позиціях Конституційного Суду України». Це того самого суду, який у зв’язку з цією її поїздкою цілий тиждень не засідав, а значить – не утверджував ті європейські цінності, які вона так палко хвалила у своїй доповіді.

Наприкінці листопада пані суддя КС Грищук вирушить у поїздку до Німеччини, де на зустрічах з німецькими колегами виступатиме з якихось актуальних конституційних питань, а у цей час її рідний КС знову не засідатиме – у тому числі через її закордонну поїздку. А хіба для судді КС участь у його роботі є не найактуальнішим питанням? Чи виконання повноважень судді КС відповідно до Конституції та закону про КС за пріоритетністю набагато уступає закордонним поїздкам? Можливо, пані Грищук все таки більше зосередитись на безпосередньому виконанні своїх основних службових обов’язків і «видати на гора» хоч одне рішення КС у тих справах, де вона є доповідачем?

Олег Первомайський

Суддя КС Олег Первомайський за своїм статусом є другим після Сергія Головатого (як в. о. голови КС) у претензіях на поїздки за кордон – як голова постійної комісії КС з питань міжнародних зв’язків. До нього стікається уся інформація про закордонні поїздки, він має можливість оцінювати їх з точки зору привабливості та пропонувати до складу делегацій того чи іншого суддю КС, у т. ч. й себе.

У 2023 році Олег Олексійович уже здійснив два закордонні відрядження – спочатку, як зазначалося, у квітні–травні разом з Оксаною Грищук та Василем Лемаком відвідав Австрію, а потім у вересні у більш широкому складі делегації суддів КС побував у Латвії.

На кінець року голова постійної комісії з питань міжнародних зв’язків вибрав для себе поїздку до Німеччини – разом з майже половиною нинішнього складу КС.

Якщо комісія з питань міжнародних зв’язків під головуванням Первомайського добре попрацює, то у наступному році можна буде кудись закордон поїхати уже усім складом КС. І бажано надовше, щоб можна було там змістовно потрудитися над конституційними цінностями та актуальними питаннями конституційного права. Адже який сенс залишати половину КС в Україні, якщо за відсутності кворуму в КС засідання однаково проводитися не зможуть.

Василь Лемак

Суддю КС Василя Лемака як представника потужної закарпатської школи конституційного права найбільше притягують наукові доктрини держав, які входили до складу Священної Римської імперії. Його докторська дисертація була присвячена правовій реформі у Чехії та Словаччині, а для службових відряджень він обирає країни колишньої Німецької конфедерації.

Так, цією весною Василь Васильович у дружній компанії з Оксаною Грищук та Олегом Первомайським здійснив важливу для КС та загалом для вітчизняного конституційного судочинства поїздку до Відня. Саме у Відні, як відомо, був заснований перший конституційний суд у світі – Конституційний суд Австрії. У ньому працював основоположник концепції конституційного контролю, засновник та суддя цього суду Ганс Кельзен. Відень просто «дихає» конституціоналізмом. Тому саме по собі перебування у цьому місті надихає на конституційну творчість, породжує нові ідеї. Тому й «злітаються» туди, як бджоли на мед, «вірні кельзенці» – найкращі конституціоналісти сучасності.

Недарма ж відразу після Лемака, Грищук та Первомайського у червні до Відня завітав і Головатий. Щоб надихатись отими первинними конституційними цінностями та чинити ще більший «спротив агресії російської федерації» розглядом конституційних справ – у перервах між закордонними вояжами.

Так склалося, що усі четверо суддів КС, які у травні–червні цього року відвідали Австрію, на завершення року їдуть до Німеччини. Так би мовити, закріпити матеріал. Як справжні конституціоналісти, йдуть прямо по стопам Кельзена, який після 12 років роботи у КС Австрії перебрався до Німеччини, а потім переїхав до США. Судді ж нашого КС у цьому році, швидше за все, вже не встигнуть з’їздити до Штатів, щоб безпосередньо там ознайомитися з науковим надбанням Кельзена. Її можна запланувати на наступний рік.

Олександр Петришин

Перед тим, як мовити про закордонні поїздки судді КС Олександра Петришина, варто дещо детальніше зупинитись на його персоні, бо вона того заслуговує.

По-перше, кажуть, що він – майбутній голова КС. Щонайменше так він сам себе подавав у деяких товариствах відразу після призначення на посаду судді КС. Та й зараз робить певні рухи, які можуть свідчити про такий його намір. Великому кораблю – велике плавання. Адже Олександр Віталійович став суддею КС не з якоїсь там рядової посади доцента, професора чи судді, а з посади цілого президента Національної академії правових наук України!

По-друге, пан Петришин є наймолодшим суддею КС. Не за віком, а за строком перебування на цій посаді – повноваження судді КС він набув лише у вересні минулого року. При чому «зайшов» він до КС якось трохи нестандартно, бо, як і Оксана Грищук, був призначений на «живе місце» – на момент його призначення (видання указу президента) у КС не було вакансій суддів за квотою глави держави. І якби він з Грищук склали присягу (до чого все йшло), то кількість суддів КС з 18 передбачених Конституцією зросла б до 20.

Щоб не допустити повної делегітимізації органу конституційної юрисдикції, КС ухвалив спеціальну постанову про те, що Грищук та Петришин можуть скласти присягу лише тоді, коли закінчяться повноваження у діючих суддів КС, призначених президентом. Тож Петришину довелося ще майже рік чекати на набуття повноважень судді КС, перебуваючи весь цей час у статусі судді КС – з точки зору закону абсурдно-дивна ситуація, яка у майбутньому ще може про себе дати знати.

По-третє, Олександр Петришин, як сказано у його офіційній біографії, є «видатним юристом». Не відомо, як у інших сферах права, а ось у сфері конституційного права пан Петришин точно є «видатним». При чому «видатним конституціоналістом» Петришин став ще двадцять років тому, коли він «науково» обґрунтував можливість третього строку президенства для Леоніда Кучми.

Пригадуєте, у 2003 році КС прийняв ганебне рішення в угоду Кучмі та Медведчуку (який був тоді главою його адміністрації), сказавши, що положення Конституції про те, що одна і таж особа не може бути президентом більше двох строків підряд, на Кучму не поширюється. Це рішення іменують «1 + 1 = 1», оскільки згідно з ним персонально для Кучми два строки його перебування на посту президента треба було розглядати як один.

Так ось, висновок доктора юридичних наук, професора кафедри теорії держави та права Національної юридичної академії О.Петришина (у співавторстві ще з одним доктором) був однією з небагатьох наукових позицій, якими КС обґрунтував своє рішення, яке стало класичним з точки зору прислужництва конституційного суду політичному керівництву держави.

У досить скромненькому за обсягом (усього трошки більше 3 сторінок) висновку Петришина, написаного на прохання судді КС Василя Німченка (вірного соратника Медведчука та депутата від нині забороненої партії ОПЗЖ), не варто шукати вагомих юридичних аргументів – там їх немає. Але там є потрібний для тодішнього президента висновок – статтю 103 Конституція щодо заняття поста президента не більше двох разів підряд треба тлумачити таким чином, що воно не поширюється на два строки перебування на посту президента Кучми.

Цікаво, що свій висновок Петришин «підпер» посиланням на відповідну позицію КС росії – того самого суду, який увесь час обслуговував потреби кремлівського диктатора, а згодом освятив загарбання російською армією частини території України. Крім іншого, зрозумілою стає юридична доктрина, якою послуговувався доктор юридичних наук, професор, а нині суддя КС України Петришин.

Але у цій історії є ще один дуже важливий момент. Річ у тім, що потрібний Кучмі висновок, який підписав Петришин, був уже другим (кардинально зміненим) варіантом позиції харківської юридичної академії. Первинний варіант висновку, який підготував та підписав тодішній доцент кафедри конституційного права, кандидат юридичних наук Федір Веніславський, містив чіткий та однозначний висновок про те, що Кучма не може претендувати на президенство у 2004 році, виходячи з правонаступництва правого регулювання статусу президента України протягом усього часу існування інституту президенства в Україні, тобто з 1991 року.

Але висновок доцента Веніславського, який був схвалений на засіданні кафедри конституційного права академії, повністю забракували в адміністрації Медведчука, куди його привіз тодішній ректор академії. Після одержання серйозної «пілюліни» в Києві ректор доручив підготовку вже «правильного» висновку непрофільній кафедрі теорії держава і права, на якій трудився Петришин. У результаті «поглиблених» наукових пошуків, зокрема з використанням російської доктрини конституційного права, з-під його пера вийшов абсолютно новий висновок, який повністю влаштував тодішню владу.

Як раніше вже писало «ОРД», тоді Петришин на практиці довів своє непохитне вірнопідданство та надійність правлячому режиму, що було оцінено «по услугам» і стало у великій нагоді у подальшому кар’єрному просуванні. Саме після цього висновку Петришину «поперло»: Кучма присвоює йому почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (справді, як точно – діяч!), він стає академіком Академії правових наук, одержує премію ім. Я.Мудрого (мудро ж поступив!), а згодом – його «виносить» аж на посаду президента вказаної академії.

Наразі ж суддя КС Олександр Петришин входить до тієї великої (половина складу КС) делегації «фахових фахівців», яка найближчим часом має рушити до Німеччини для участі «у фахових зустрічах з обговорення актуальних питань конституційного права».

У поточному році це буде вже буде друга його закордонна поїздка. Лише у жовтні він повернувся з Литви, де виступив із доповіддю на тему «Конституційний Суд України в умовах воєнного стану (демократії, яка здатна себе захищати)».

Це добре, що такий поважний суддя КС, як і ряд його інших небайдужих колег, роз’їжджають по світу для обговорення «актуальних питань». Однак, видається, що за нинішніх обставин такі поїздки є абсолютно другорядними для діяльності КС, а тим більше для Української держави. Завдання КС в умовах війни самовіддано виконувати свої конституційні функції, а не припиняти свою роботу на цілі тижні через закордонні вояжі його суддів.

До того суддям–вояжерам КС вартувало б активніше виявляти свою громадянську позицію у нинішньому найважливішому державному завданні – сприянні обороні країни. А відтак змінити на 180 градусів напрям своїх вояжів із західного на східний, періодично організовуючи поїздки в бік лінії фронту – придбавати потрібне для наших воїнів військове майно (зарплати суддів КС дозволяють це робити) та доставляти їх на передову. Не той комфорт, звичайно, та й чи панська це справа?

А то якось абсурдно-дикувато виглядає, коли екс-голова КС Литви Дайнюс Жалімас збирає кошти для ЗСУ, особисто жене з Європи пікапи українським воїнам на передову, а суддя КС України у цей час їде до Литви, щоб розповісти як потужно працює його суд в умовах воєнного стану, здійснюючи «спротив російській агресії»? Хто тоді насправді здійснює «спротив»? І на чиїй території зараз війна – Заходу чи України?

* * *

З формально юридичної точки зору до закордонних вояжів суддів КС претензій не пред’явиш – вони оформляються як службове відрядження, КС приймає відповідні постанови, очільник КС на їхній підставі видає розпорядження про відрядження конкретних суддів.

Але ж не все вимірюється формальними нормами, тим більше під час війни. Є ще громадянський та моральний обов’язок, зрештою має ж бути яка-не-яка совість – перед тими, хто тримає оборону на передовій, ризикуючи своїм життям та здоров’ям. А особливо перед тими, хто віддав своє життя за те, щоб ті ж судді КС у теплих кабінетах могли спокійно виконувати свою роботу на благо України, а не роз’їжджати по світу на шкоду ефективній роботі органу конституційної юрисдикції.

Який ще державний орган може дозволити собі таку вільність та й ще під час війни – заради закордонного туризму припиняти основну діяльність, профукуючи десятки мільйонів гривень, які держава виділяє на його функціонування? Це при тому, що у цьому році Велика палата КС спромоглася ухвалити усього-на-всього одне рішення.

Нещодавно на одній із міжнародних конференцій Головатий говорив про те, що у певний момент у самому КС та поза його межами виникла занепокоєність з приводу можливості перегляду доцільності існування Конституційного суду в Україні. І висловив радість з того, що тепер (треба розуміти – за його керівництва) таку «занепокоєність можна поховати», оскільки «Європейський Союз вирішив, що орган конституційної юрисдикції в Україні буде існувати».

Але чи не зарано Головатий «поховав» озвучену ним же занепокоєність, адже процвітання за його керівництва КС «конституційного туризму», тим більше під час війни, навпаки змушує серйозно задуматись – а чи потрібен Україні ТАКИЙ Конституційний суд?

Сергій Ніконов, «ОРД»