Человек не терпит насилия!

СЕРГІЙ ГОЛОВАТИЙ & «ХАРКІВСЬКІ УГОДИ»: ДЕРЖАВНА ЗРАДА ЧИ ВБОЛІВАННЯ ЗА ДЕРЖАВУ?

stattja flot html m2668c677

На допомогу Національному агентству

з питань запобігання корупції

Ця історія почалася 27 квітня 2010 року, коли Верховна Рада України вчинила страшне антиукраїнське дійство – ратифікувала Угоду між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України, напередодні підписану у Харкові Януковичем та Медведєвим.

Для прийняття цього вкрай потрібного росії рішення, яким на 25 років продовжувався строк перебування її флоту на українській території, Янукович задіяв усі можливі ресурси – кожен депутатський голос був на вагу золота. У результаті спроміглися назбирати 236 голосів з 226 потрібних. Серед них – голос депутата з фракції Партії регіонів Сергія Головатого.

Після анексії Криму росія у 2014 році в односторонньому порядку денонсувала «Харківські угоди».

У зв’язку із сприянням «Харківських угод» російській окупації України ДБР розпочало кримінальне розслідування обставин їх підготовки, підписання та ратифікації – як державної зради. У 2021-2022 рр. підозру було повідомлено Януковичу, Азарову, Єжелю, Лавриновичу, Грищенку…

На допити почали «смикати» депутатів, які дали голоси «за» ратифікацію вказаних угод. Наскільки відомо, побував у ДБР і Головатий, який у 2018 року став суддею Конституційного суду.

31 березня 2023 року до КС надійшло конституційне подання 49 народних депутатів щодо перевірки на конституційність «Харківських угод». «Волею долі» суддею-доповідачем у справі за цим поданням став Сергій Головатий.

Згодом стало відомо, що НАЗК розпочало перевірку наявності у судді КС Головатого конфлікту інтересів, зумовленого тим, що його голос у 2010 році був відданий «за» ратифікацію «Харківських угод».

Зрозуміло, Головатий стверджує про відсутність у нього такого конфлікту, заявляючи, що у 2010 році особисто за ці угоди не голосував.

Натомість перебування Головатого у 2007-2012 рр. у фракції Партії регіонів, загальновідома його політична всеїдність та низка інших конкретних фактів ставлять під сумнів його об’єктивність та неупередженість при розгляді цієї справи.

Примітним є те, що 16 березня 2023 року (за два тижні до надходження до КС вказаного конституційного подання) суддя КС Головатий звернувся до керівництва апарату Верховної Ради з проханням надати йому засвідчені копії документів щодо його відрядження до м. Страсбург у квітні 2010 року (йдеться про період, коли відбулося голосування за «Харківські угоди»).

stattja flot html 54ab01bc

Тринадцять років поспіль ці документи Головатого не цікавили, а тут раптом виявилися дуже потрібними. Вочевидь, вони знадобилися йому для чогось важливого. Не виключено, що він знав про підготовку відповідного конституційного подання і почав готувати документальну базу для заперечення наявності у нього конфлікту інтересів.

Чи віддав депутат Головатий свій голос

«за» ратифікацію Харківських угод?

Головатий категорично заперечує своє особисте голосування за ратифікацію «Харківських угод». І це – правда: 21 квітня 2010 року, коли йшло голосування за ратифікацію «Харківських угод», Головатий особисто не нажимав кнопку «за». У цей день його фізично не було у залі засідань Верховної Ради – він був у Страсбурзі.

Однак цей факт не заперечує іншого неспростовного факту – 21 квітня 2010 року голос народного депутата від Партії регіонів Сергія Головатого був відданий «за» ратифікацію «Харківських угод». Це підтверджується результатами поіменного голосування, які Головатим оскаржені не були.

stattja flot html 7da3d2c1

Виникає ключове для цієї ситуації питання – картка для голосування депутата Головатого «спрацювала» без його відома чи на її використання попередньо була одержана його згода? Правдиву відповідь на нього знає сам Головатий, а також ті, хто організовував використання його картки для цього голосування.

ЗМІ з посиланням на поінформовані джерела повідомляли про те, що свій виїзд за кордон у день ратифікації «Харківських угод» депутат-регіонал Головатий погодив особисто з президентом Януковичем, давши «добро» на використання своєї картки при голосуванні за вказані угоди. Бо Головатому треба було бути на засіданні ПАРЄ, де мали відбутися вибори судді ЄСПЛ від України – він був кандидатом на цю посаду, а Янукович забезпечував йому у цьому політичну підтримку. У свою чергу Янукович дав голові фракції регіоналів Єфремову команду на використання картки Головатого, який цю команду й виконав. По суті, як зазначив журналіст Володимир Бойко, Головатий «тоді розміняв свій особистий інтерес (стати суддею ЄСПЛ) на державний інтерес – дав згоду на те, щоб його карточкою проголосували за фактичну зраду України».

Сергій Сас, який під час ратифікації «Харківських угод» був народним депутатом і добре знав, як тоді все працювало у парламенті, заявив, що Головатий «у 2010 році, продав свій депутатський голос за схвалення горезвісних «Харківських угод», що призвели до війни.

На специфічний «бартер» між Головатим та Януковичем (обмін голосу Головатого «за» «Харківські угоди» на політичну підтримку Януковичем його при балотуванні на посаду судді ЄСПЛ) свого часу прозоро натякав журналіст «Української правди» Сергій Лещенко. Вказуючи, що «Головатий перейшов до регіоналів у 2007-му, щоб гарантовано стати суддею», Лещенко відмітив одну важливу деталь: «Головатий так хотів стати суддею, що жодним словом не прокоментував пролонгацію перебування в Україні Чорноморського флоту – хоча, за його ж словами, був автором 17 статті Конституції, яка забороняє іноземні військові бази на території України».

На велику імовірність залучення Головатого як представника тодішньої провладної фракції та очільника профільного конституційного підкомітету до політичних процедур погодження і ратифікації «Харківських угод» вказує й Володимир Богатир, який тоді був заступником міністра юстиції і добре знав політичну «кухню».

Натомість Портнов, який за режиму Януковича займав посаду заступника глави його адміністрації, не просто припускає, а категорично стверджує, що Головатий голосував (віддав свій голос) за ратифікацію «Харківських угод». А Портнов точно добре поінформований про усі деталі підготовки, підписання, ратифікації та імплементації «Харківських угод», оскільки за часів президентства Януковича був посвячений у таємниці Банкової. За його словами, Головатий був пов’язаний з Януковичем і «брав участь у низці незаконних схем».

stattja flot html 1e178c83

На те, що Головатий дав згоду на використання своєї картки за ратифікацію «Харківських угод», може вказувати той факт, по поверненню в Україну Головатий не написав заяву про відкликання свого голосу за ратифікацію «Харківських угод», хоча політична практика відкликання свого голосу в українському парламенті існувала та існує.

Крім того, якби Головатий був НАПРАВДУ незгодний із використанням його картки при голосуванні за «Харківські угоди», то він як принциповий та непідкупний політик з незмінною державницькою позицією (саме таким він себе постійно позиціонує), мав би відразу вийти з фракції Партії регіонів, «грюкнувши дверима». Однак Головатий цього не зробив і ще понад два з половиною роки залишався у фракції регіоналів.

І ще один важливий нюанс: голоси усіх до одного депутатів – членів фракції Партії регіонів, які за розпорядженням голови ВР Литвина від 14 квітня 2010 року № 196 були відряджені до м. Страсбург з 24 квітня по 1 травня 2010 року для участі у роботі ПАРЄ (І.Попеску, С.Головатий, В.Рибак, Ю.Новікова), були віддані «за» ратифікацію «Харківських угод». Водночас О.Білозір, О.Герасим’юк (фракція «Наша Україна»), О.Бондаренко, В.Пилипенко, С.Соболєв, Є.Суслов (фракція «БЮТ»), які також у складі цієї делегації ВР були відряджені до Страсбургу, у результатах поіменного голосування за «Харківські угоди» значаться як «відсутні».

Тобто ті, хто справді не хотів віддавати свій голос «за» вказану ратифікацію, не зробив цього, перебуваючи у законному відрядженні. А кому треба було віддати голос «за» «Харківські угоди» зробив це, незважаючи на таке відрядження.

І невдовзі після цього Янукович віддячив відданому члену своєї команди – призначив Головатого головою Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.

Тому документальне підтвердження Головатого, яке він подав до НАЗК (копії відрядження до Страсбургу, квитків на літак, відміток у паспорті про перетин кордону тощо) жодним чином не підтверджують того, що Головатий не віддавав свій голос «за» ратифікацію «Харківських угод».

Оскарження «Харківських угод»: чому саме зараз?

Це дуже цікаве питання, якусь актуальність та очевидний державницький інтерес у цьому оскарженні побачити складно. Існування «Харківських угод» жодним чином не впливає на хід російсько-української війни, зокрема на перебування у Криму російського флоту. Крім того, не зрозуміло, чи ці угоди взагалі ще юридично «живі» – після того, як у 2014 році росія їх денонсувала.

Понад те, на думку МЗС України, зміна юридичного статусу цих угод з ініціативи України може нашкодити нашій державі. Коли у 2021 році депутати з правлячої партії «Слуга народу» внесли на розгляд парламенту законопроект про денонсацію «Харківських угод», вітчизняне МЗС офіційно закликало не робити цього. У відомстві впевнені, що за порушення умов домовленостей можна отримати компенсацію від росії за окупацію Криму, оскільки підписаний у 2010 році Януковичем документ фіксує порушення росією своїх юридичних зобов’язань на фоні тимчасової окупації Кримського півострова.

Як пояснив речник МЗС Ніколаєнко, ще у 2014 році МЗС виступило проти денонсації Харківських угод, і за сім років війни нічого не змінилось. «Наші аргументи такі: угода фіксує тимчасовий характер базування ЧФ, залишає чинним зобов’язання Росії не мати в його складі ядерної зброї, встановлює загальну чисельність особового складу, кораблів, озброєнь і визначає місця тимчасової дислокації, зобов’язує військові формування флоту поважати суверенітет та законодавство України. Порушення положень угоди надає нам додаткові аргументи при можливому розгляді в міжнародних судах питань притягнення Росії до відповідальності та компенсації збитків за окупацію Криму». Він також зауважив, що за розміщення у Криму свого флоту росія перед Україною несе й фінансові зобов’язання, ігнорування яких створює для нашої держави підстави для боргових позовів.

Примітним є те, що конституційне подання щодо «Харківських угод» підписано 49 народними депутатами України – членами фракцій «Європейська Солідарність» та «Голос».

Дехто припускає, що в основі процесу визнання «Харківських угод» неконституційними можуть лежати політичні та особисті інтереси двох діячів – Порошенка та Головатого.

Порошенко, який через своїх депутатів ініціював вказане конституційне подання, набуває політичних дивідендів – він зможе заявляти, що домігся скасування цих ганебних угод. Головатий безпосередньою причетністю до визнання «Харківських угод» неконституційними зможе «відбілити» себе в історії з голосуванням за ратифікацію цих угод у 2010 році, яка не дає йому спокійно жити – підмочує суспільну та політичну репутацію, створює правову невизначеність через розслідування ДБР та нестабільність перебування на посаді судді КС.

stattja flot html 5433e348

Прибічники цієї версії схильні припускати, що це конституційне подання було спеціально організоване Головатим та Порошенком, між якими існують давні взаємовигідні стосунки. У 2018 році президент Порошенко призначив Головатого суддею КС. Перед цим своїм указом він «зробив» його членом Венеційської комісії. У свою чергу Головатий був головним розробником судової реформи Порошенка, справжньою метою якої, на думку багатьох експертів та політиків, було «нагнути» судову владу під Порошенка. З цим реформуванням Головатий впорався успішно, не забувши попутно і про себе – було збільшено вік перебування на посаді судді КС (з 65 до 70 років), що дозволяє нині 69 річному Головатому й досі перебувати на посаді судді КС.

Можливо, додатковим поштовхом до вказаного конституційного подання стало ініціювання представниками «Слуги народу» на розгляд парламенту законопроекту щодо внесення змін до Закону «Про очищення влади» (№ 9137 від 22 березня 2023 року), яким пропонується заборони обіймати державні посади депутатам, «голосами яких 27 квітня 2010 року ратифікована Угода між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України («Харківські угоди»).

У разі прийняття цього закону Головатий точно підпадатиме під його дію, оскільки його голос був відданий за вказану ратифікацію. Відтак під ним на посаді судді КС вже почало не просто «підгорати», а «палати яскравим полум’ям». Єдине спасіння може полягати у тому, щоб «угробити» вже мертві (чи напвімертві) «Харківські угоди» своїми руками.

Правда, для цього треба «перевзутися в польоті». Але політичне минуле Головатого свідчить, що для нього це не є проблемою – у політичному флюгерстві він неперевершений віртуоз!

Для прикладу, у 2010 році член фракції Партії регіонів Головатий, щоб сподобатися Януковичу і зайняти хоч який-небудь важливий пост, «взяв участь у розробці, просуванні, а потім і особистому підписанні конституційного подання про відміну Конституції 2004 року». У цьому легко переконатися, зайшовши на сайт КС і відкривши відповідне конституційне подання 252 депутатів, на підставі якого КС скасував конституційну реформу 2004 року, чим сприяв узурпації влади Януковичем. Це подання підписане й Сергієм Головатим (№ 38 в списку).

А вже через два роки, коли політична ситуація для Головатого кардинально змінилася, на 180 градусів змінилася і його позиція стосовно вказаного рішення КС. Він категорично заявив: «Я ніколи не мирився та ніколи й не змирюся з порушенням Конституції та верховенства права. Якщо КС вийшов за межі повноважень, ухвалюючи рішення про надання юридичної сили Конституції старого зразка, для мене це однозначно – вихід за межі верховенства права. КС у цьому вийшов за межі своїх повноважень».

Як бачимо, Головатий перевтілився на очах… Тому з огляду на моральні якості та перманентне політичне пристосуванство Головатого його «перевзування» по «Харківським угодам» видається абсолютно можливим.

Чи вбачається у Головатого конфлікт інтересів?

НАЗК звернулося із запитом до КС щодо надання інформації та копій документів у справі «Харківських угод» щодо дотримання суддею Головатим вимог закону в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

stattja flot html c46a234

stattja flot html m14bdb125

Конфлікт інтересів – це той фактор, який не допускає участі посадовця у вирішенні службового питання (розгляді справи). Як зазначалося, Головатий категорично заперечує наявність у нього як судді КС будь-якого конфлікту інтересів у справі про «Харківські угоди».

Натомість багато ознак вказують на наявність у Головатого суперечності між його приватним інтересом та його службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Приватний інтерес Головатого зумовлений особистими стосунками з представниками Партії регіонів, депутатами парламентської фракції цієї партії, членом якої він був, та з лідером Партії регіонів – Януковичем, який у 2010-2014 рр. обіймав пост президента України, а також тим суспільним, політичним та особистим іміджом, якого він набув у зв’язку з ратифікацією «Харківських угод».

Хоче Головатий чи не хоче, але причетність його до ратифікації «Харківських угод» тяжіє над ним упродовж 13 років. Ця причетність глибоко укоренилась у суспільній свідомості та вітчизняному політикумі. Тінь імовірних домовленостей між Януковичем (Партія регіонів) і Головатим (членом фракції Партії регіонів) щодо голосування за ратифікацію «Харківських угод з тих пір слідує за Головатим повсюди.

З одного боку це підриває суспільну довіру до Головатого та наразі ставить під сумнів його об’єктивність та неупередженість як судді КС у цій справі. З іншого боку – Головатий, добре це розуміючи, прагне позбутися цих недовіри та сумнівів. Наразі «Харківські угоди» є його найбільшою «Ахіллесовою п’ятою» – у суспільному, політичному, юридичному та особистому сенсі. Головатий усвідомлює, що «Харківські угоди» є тим тягарем, який постійно буде тягнути його на політичне та юридичне дно. Тим більше, у нинішній ситуації, коли ці угоди розглядають в контексті створення умов для воєнного нападу росії на Україну, а ДБР розслідує кримінальне провадження за фактом ратифікації вказаних угод як державну зраду.

Приватний інтерес Головатого полягає у тому, щоб раз і назавжди позбавитися вказаного тягаря. Наразі це можна зробити з використанням повноважень судді КС. У цьому якраз і вбачається суть наявного у Головатого реального конфлікту інтересів у цій справі.

З огляду на це, щоб не ставити під сумнів об’єктивність розгляду КС справи про «Харківські угоди» та уникнути будь-яких спекуляцій на цю тему, судді КС Головатому з самого початку варто було заявити самовідвід у цій справі. Відповідно до статті 60 Закону «Про Конституційний Суд України» самовідвід застосовується, зокрема, якщо є «обставини, що викликають сумнівів в об’єктивності та неупередженості судді». У даному разі такі обставини, вочевидь, існують.

Однак суддя КС Головатий цього не зробив – самовідводу у цій справі не заявив і заявляти не збирається. Це при тому, що він є не просто суддею КС, а ще й виконує обов’язки голови КС (що дає йому можливість керувати організацією розгляду цієї справи) та є суддею-доповідачем у ній (з повноваженнями підготовки процесуальних документів, направлення запитів, підготовки проекту рішення тощо). Фактично розгляд справи в КС про «Харківські угоди» перебуває під повним контролем Головатого, голос якого був відданий «за» ратифікацію цих угод.

Головатий – суддя-доповідач:

випадковість чи результат махінацій?

Те, що Головатий стане суддею-доповідачем у справі про «Харківські угоди», було передбачуваним навіть не посвяченим у тонкощі розподілу справ у КС сторонньому спостерігачу. Як тільки з’явилась інформація про надходження вказаного конституційного подання до КС, журналіст Володимир Бойко висловив «сподівання», що суддею-доповідачем у цій справі буде визначено… Сергія Головатого. Що, власне, через кілька днів після й відбулося.

Треба сказати, що відповідно до статті 59 Закону «Про Конституційний Суд України» суддя-доповідач у справі визначається шляхом розподілу звернень між суддями почергово, в алфавітному порядку, за датою надходження та номером реєстрації безвідносно до форми звернення.

Вказане конституційне подання надійшло до КС 31 березня 2023 року – у другій половині робочого дня. Перед цим до КС надійшло дві конституційні скарги. Тобто, конституційне подання щодо «Харківських угод» у черзі на розподіл було третім.

stattja flot html m7ab08821

Першою у черзі на розподіл справ тоді була суддя КС Галина Юровська. Наступним за алфавітом йшов Головатий. Отже, якби всі звернення, які надійшли 31 березня до КС, «пішли» на розподіл, то Юровській та Головатому дісталися б конституційні скарги, а конституційне подання щодо «Харківських угод» було б розподіллено наступному за Головатим (за алфавітом) судді – Віктору Городовенку.

Для того, щоб конституційне подання щодо «Харківських угод» потрапило до Головатого, одна з цих двох конституційних скарг мала бути розподілена судді Юровській, а друга – повернута суб’єкту звернення. Тоді конституційне подання щодо «Харківських угод» гарантовано йшло Головатому. Так і сталося.

Постає закономірне запитання – чи присутній в існуючому механізмі розподілу справ у КС суб’єктивний фактор, який дозволяє забезпечити потрапляння справи «потрібному» судді? Такий фактор присутній, адже розподіл здійснюється не за допомогою автоматизованої системи, а в ручному режимі.

«Підрегульовування» розподілу технологічно можливе відразу на етапі реєстрації звернення, коли його подають (приносять, відправляють, передають) до КС у визначений момент. У секретаріаті КС є працівники, які бачать загальну картину щодо вхідних звернень (їх кількості, виду, часу надходження тощо) та черговості суддів на розподіл справ. Повною інформацією з цього приводу володіє керівник секретаріату. Володіння такою інформацією дає можливість послати сигнал зацікавленим особам подати звернення у конкретний день та конкретний час, щоб воно попало потрібному судді.

Суб’єктивний вплив на розподіл можливий й на етапі попередньої перевірки конституційних скарг, на якому скарга може бути як повернута суб’єкту звернення, так і пропущена на розподіл суддям. Правом повернення скарги, яка за формою не відповідає вимогам закону, наділений керівник секретаріату КС. Визначення формальної відповідності/невідповідності скарги здійснюється відділом попередньої перевірки конституційних скарг. Нерідко це робиться на підставі суб’єктивних критеріїв, коли щодо скарги можна прийняти дискреційне рішення – як повернути її, так і «пустити» на розподіл. Роль «власного розсуду» підвищується, якщо стоїть завдання – «треба!».

За інформацію джерел у КС, зранку у понеділок 3 квітня у кабінеті в.о. голови КС Головатого побував керівник секретаріату Бесчасний, який, треба сказати, з великим розумінням ставиться до потреб вищого керівництва (хто б ним не був). Потім весь день над опрацюванням скарг активно трудився відділ попередньої перевірки конституційних скарг, який очолює Віталій Запорожець – найдовіреніша особа Бесчастного, незамінимий помічник у всіх його справах та бездоганний виконавець усіх його доручень (включно з тими, які не входять до його посадового функціоналу).

Фактом стало те, що за рішенням керівника секретаріату КС Бесчастного одну із скарг було повернуто, інша – «пішла» на розподіл судді Юровській. А Головатому досталось те, що, вочевидь, бажалось – конституційне подання щодо «Харківських угод».

Чи було це простим збігом обставин? Чи ставилось завдання «треба!» і було його виконання з домінуванням «власного розсуду»? Відповідь можна встановити лише шляхом детальної перевірки усіх обставин надходження звернень до КС 31 березня цього року та їх опрацювання.

Форма має значення:

юридичне уточнення чи протиправна підміна понять?

На особисту зацікавленість Головатого у цій справі побічно вказує ще одна обставина, яка для її розгляду має надзвичайно важливе значення. Річ у тім, що депутати подали до КС зовсім не той документ, з яким за законом вони мали звернутися до КС щодо «Харківських угод».

Закон «Про Конституційний Суд України» передбачає три форми звернення до КС – конституційне подання, конституційне звернення та конституційну скаргу. Для кожної з цих форм звернення закон визначає конкретні питання (предмет), з яких відповідний суб’єкт може звернутися до КС.

Відповідно до статті 53 вказаного Закону питання про конституційність міжнародного договору (яким є угода, ратифікована ВР 27 квітня 2010 року) КС розглядається за конституційним зверненням. Водночас депутати звернулись до КС на предмет конституційності «Харківських угод» з «конституційним поданням».

stattja flot html m3d956575

stattja flot html m12dbf6a1

Тобто, не з тим документом, з яким мали звернутися за законом. Адже питання, які можуть бути предметом конституційного подання (вони визначені статтею 51 Закону) у клопотанні під назвою «конституційне подання» депутати не порушують. Відтак це є законною підставою для відмови у розгляді такого звернення.

На цю невідповідність вимогам закону поданого 49 народними депутатами документу, названого «конституційним поданням», вказав Правовий департамент секретаріату КС у своєму попередньому висновку (№ 21/1227 від 11.04.2023), констатувавши, що «наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі відповідно до пункту 3 статті 62 Закону».

Однак суддя-доповідач Головатий по своєму витлумачив вимоги закону, знехтував висновком фахівців Правового департаменту таі швиденько вніс на розгляд колегії суддів КС проект ухвали про відкриття конституційного провадження за цим конституційним поданням. Колегія суддів (до складу якої, крім Головатого, входили Лемак та Городовенко) підтримала пропозицію очільника КС та 13 квітня відкрила провадження у цій справі.

Про це навіть на сайті КС дали спеціальне повідомлення, наголосивши, що провадження відкрито за «конституційним зверненням» та підкресливши, що суддею-доповідачем у справі є Сергій Головатий. Хоча зазвичай про відкриття чи відмову у відкритті конституційного провадження КС спеціальних повідомлень на своєму сайті не дає і суддів-доповідачів публічно не «засвічує». Для «Харківських угод» зробили виняток, що також може вказувати на особливий інтерес до цієї справи з боку в. о. голови КС Головатого.

Разом з тим текст цієї ухвали про відкриття провадження за вказаним конституційним поданням, на відміну від ухвал в інших справах (навіть постановлених наприкінці травня), на сайті КС не розмістили, вочевидь, спеціально приховавши від очей громадськості.

Те, що ситуація з цим конституційним поданням схожа на ситуацію з «впиханням невпихуємого», свідчить ще одна цікава обставина. Річ у тім, що оскільки до КС надійшов документ під назвою «конституційне подання», то на сайті суду він мав бути розміщений у відповідній рубриці – «Конституційні подання». Однак за чиїмось рішенням (а це могло бути рішення в.о. голови КС Сергія Головатого чи керівника секретаріату КС Віктора Бесчастного) його з якогось дива (?!) розміщують у рубриці «Конституційні звернення». Але коли зайти у цю рубрику та відкрити файл цього «конституційного звернення» то насправді з’являється документ під назвою «конституційне подання» (?!).

Виходить якийсь юридичний оксюморон, відомий, напевно, лише Головатому та Бесчастному (який за посадою не може бути не «в темі» таких оборудок з документами).

За законом про Конституційний суд та Регламентом КС у разі надходження до КС документа, який за формою не відповідає закону, приймається рішення про відмову у його розгляді (відкритті провадження). А далі суб’єкт, який звернувся до КС, може виправити таку невідповідність і звернутися знову до КС уже з документом, який відповідає вимогам закону.

У даному випадку 49 депутатів мали підготувати та підписати вже не «конституційне подання», а новий документ – «конституційне звернення» – та направити його до КС. Це зробити не складно. Складніше зробити так, щоб нове звернення знову попало до Головатого – вдруге поспіль таке «попадання» одному і тому ж судді дуже б явно засвічувало оборудку при розподілі.

Організатори цього дійства найшли специфічний вихід з виправлення цієї ситуації – шляхом подання до КС «Уточнення до поданого звернення», яке на сайті КС «приліпили» до конституційного подання 49 народних депутатів як його складову (цікаво, хто дав команду на таку оборудку – Головатий чи Бесчастний?). Хоча закон ніяких «уточнень» і «доповнень» до конституційних подань та конституційних звернень не передбачає. Тобто, юридичне значення цього «уточнення» дорівнює нулю, бо воно – незаконне!

До того ж «Уточнення» подане однією особою – представником за цим «конституційним поданням», яке підписали 49 народних депутатів. А такий представник, зрозуміло, не може замінити позицію 49 депутатів, які підписали саме «конституційне подання», доповнити або виправити його. Закон такого права йому не дає, навіть якщо він самовільно перейменував себе на «представника суб’єкта права на конституційне звернення». А якби цей представник подав до КС клопотання про відкликання конституційного подання 49 депутатів? Що тоді – Головатий і Ко «дослухались» до такого прохання та ухвалили б рішення про повернення такого подання?

Звертає на себе увагу та оперативність, з якою було подано це «Уточнення» (та й звідки представник дізнався про проблему проходження цього подання у КС?), та зазначення у ньому усіх моментів, потрібних для використання в ухвалі для відкриття провадження. Невільно закрадається крамольна думка – а чи не спрацював тут юридичний геній судді-доповідача?

stattja flot html m405c5931

stattja flot html 3e5b12f3

У згаданому попередньому висновку фахівці Правого департаменту секретаріату КС звернули особливу (!) увагу, вказавши, що: 1) Конституція та закон «не передбачають можливості внесення змін до конституційних подань, конституційних звернень визначеними у них представниками»; 2) «в Уточненні йдеться про внесення змін до конституційного подання одноособово представником суб’єкта права на конституційне подання», тоді як з самим поданням до КС звернулося 49 депутатів; 3) представник суб’єкта подання не наділений правом вносити якісь уточнення в тест подання; 4) згідно з усталеною практикою КС конституційне подання – це єдиний документ, який не може бути доповнений чи змінений за змістом однією особою.

Тобто Правовий департамент КС аргументовано довів, що юридичне значення цього «уточнення» дорівнює нулю, бо воно – незаконне! Що ніякий представник не може замінити позицію 49 депутатів, які підписали саме «конституційне подання», доповнити або виправити його. Навіть якщо він самовільно перейменував себе на «представника суб’єкта права на конституційне звернення». А якби цей представник подав до КС клопотання про відкликання конституційного подання 49 депутатів? Що тоді – таке прохання усупереч закону треба задовольняти?

Але це – не для Головатого і Ко. Видно, їм до одного місця закон, попередні юридичні позиції КС, правові аргументи фахівців Правого департаменту секретаріату КС. Схоже на те, що у схованій від зайвих очей ухвалі про відкриття конституційного провадження у цій справі Головатий та його колеги вдалися до «юридичного шахрайства» – здійснили підміну понять: щоб дати подальший хід цьому «конституційному поданню» самовільно перейменували його на «конституційне звернення». Вочевидь пристали на позицію представника суб’єкта подання (який назвав себе представником суб’єкта звернення), що у конституційне подання «вкралась описка».

Однак, це ніяка не описка, а потужний «удар в штангу» при підготовці цього документу. Однозначно, що готувався цей документ і подавався до КС як «конституційне подання», про що свідчить не лише назва цього документа, але й вживання словосполучення «конституційне подання» по всьому його тексту, визначення представника «суб’єкта права на конституційне подання», підписання усіма 49 депутатами саме «конституційного подання», а також (що дуже важливо) зазначення цьому документі, що він подається до КС на підставі статей 51 та 52 Закону «Про Конституційний Суд України». А ці статті регламентують вимоги до конституційного подання та визначають суб’єкта права на конституційне подання. Крім того, закон не передбачає можливості внесення будь-яких змін (у т. ч. виправлення описок тощо) до поданого до КС конституційного подання – ні самим суб’єктом подання, ні його представником, ні будь-ким іншим.

Тому зроблена в ухвалі про відкриття провадження у справі щодо «Харківських угод» заміна (підміна) понять (назви офіційного документа) не така безневинна, як може видатись на перший погляд. По-перше, закон не наділяє правом ні суддю КС одноособово, ні колегію суддів КС, ні весь КС змінювати назву та статус поданого до КС документу, вносити до нього виправлення чи доповнення. Відтак, у разі здійснення такої підміни (заміни) може йтися про зловживання суддями своїми посадовими повноваженнями. По-друге, вказана підміна (заміна) має визначальне значення для відкриття конституційного провадження за таким зверненням, а відтак йдеться про законність (легітимність) усього конституційного провадження у цій справі. По-третє, свідома підміна (заміна) в ухвалі колегії КС понять («конституційного подання» на «конституційне звернення»), яка має такі істотні юридичні наслідки, створює підстави для оцінки таких дій через призму статті 366 Кримінального кодексу – внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Хоча Головатому не звикати до «мулькування» офіційних документів – у 2018 році, щойно ставши суддею КС, він вдався до виготовлення «липової» ухвали колегії суддів КС – вніс до неї неправдиві відомості (справа № 3-173/2018). Тоді голова КС Станіслав Шевчук не забезпечив належного реагування на цей факт, фактично прикривши протиправне діяння Головатого (але архіви не горять: цей факт документально зафіксований та очікує на свою правову оцінку). Наразі ж Головатий віддячує Шевчуку – у протиправний спосіб хоче його реабілітувати, повернути йому статус судді КС та відправити у відставку, створивши підстави для виплати йому з держбюджету близько 17 мільйонів гривень та встановлення щомісячної пенсії під 200 тисяч.

***

Взагалі Головатому не звикати викручуватися з будь-яких здавалося б абсолютно програшних для нього ситуацій. Чи вдасться йому «вийти сухим із води» щодо «Харківських угод»? У самому КС він це уже зробив – ніхто із суддів навіть не пікнув стосовно наявності у нього конфлікту інтересів.

Чи встановить НАЗК наявність зацікавленості Сергія Головатого у справі щодо «Харківських угод» – колись члена фракції Партії регіонів, голос якого був відданий за ратифікацію «Харківських угод», а нині – судді КС, який розглядає цю справу? НАЗК колись вже начебто «бралося» за Головатого, помпезно повідомляючи суспільству про корупційні практики на найвищому рівні, однією з яких називали декларування Головатим недостовірних відомостей на суму 3, 6 млн грн. Але тоді все завершилось пшиком. Наскільки НАЗК серйозно «взялося» у даному випадку – побачимо найближчим часом.

Оцените материал:
54321
(Всего 15, Балл 5 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

2 ответа

  1. Ето же надобно такое фото !!!!! Весь жизненый путь прохвоста. Наш пострел везде поспел и в службе за надворного перевалился и ученный….. теперь путешествует.. пострел везде поспел и в 70 куда не сунься он тут как тут. Еще раз спасибо за фото 1 все нутро наружу.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также

ЗАКОРДОННІ ВОЯЖЕРИ З КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ-2 (КОМУ ВІЙНА, А КОМУ…)

ЗАКОРДОННІ ВОЯЖЕРИ З КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ-2 (КОМУ ВІЙНА, А КОМУ…)

Є така «професія» – по закордонах їздити за чужий рахунок, коли всі витрати оплачені з держбюджету чи якимось міжнародним фондом.…
ЗАКОРДОННІ ВОЯЖЕРИ З КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ  АБО КОМУ ВІЙНА, А КОМУ…

ЗАКОРДОННІ ВОЯЖЕРИ З КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ АБО КОМУ ВІЙНА, А КОМУ…

Повномасштабна війна рф проти України проявила небачені до цього якості громадян до самоорганізації та самозабезпечення всім необхідним для оборони Батьківщини.…
НОВОСТИ