На той час війна тривала вже п’ятий місяць, а суспільство дедалі частіше ставило владі незручні запитання. Чому не підірвали мости на Півдні, коли росіяни заходили з Криму? Чому росіяни змогли так близько і так швидко підійти до Києва? Як так швидко захопили ЧАЕС?

На цій зустрічі Малюк показав Зеленському беззаперечні докази того, що в оточенні на той час голови СБУ Івана Баканова є люди, які працюють на Росію та сприяли її вторгненню на територію України.

Це вже не вперше він приходить до Зеленського таємно звітувати про це розслідування. Але цього разу докази були настільки переконливі, що президент рішуче сказав: «Вичищайте всіх».

16 липня СБУ та ДБР затримали за підозрою у зраді колишнього начальника ГУ СБУ в Криму Олега Кулініча, а наступного дня президент усунув через це від виконання обов’язків голову спецслужби Івана Баканова – свого давнього товариша і соратника.

Тоді у владі гучно заявили, що викрили справжню «кротоферму» в СБУ, яка працювала на Росію. Разом з Кулінічем називали й інші імена, зокрема колишнього начальника управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова.

Здавалося, справа про зрадників нарешті проллє світло в дискусії про те, хто ж винен у тих перших провалах на початку війни, коли росіяни ледь не зайшли в Київ та змогли миттєво захопити Херсонську область.

Але через рік після гучного викриття виявилося, що доказів того, що Кулініч і Наумов допомогли Росії окупувати Південь та захопити ЧАЕС, бракує.

«Секретна операція»

Пройшов рік, Малюк став головою СБУ. Тепер він розповідає нам про справу Кулініча з відчутним захопленням. Ще б пак – це його дітище, стверджує він, адже ще в 2021 році особисто почав відстежувати Кулініча таємно від тодішнього голови служби Івана Баканова.

Чому таємно? Бо, за словами спецслужбістів, Кулініч мав близькі стосунки з Бакановим і був ризик витоку інформації.

«Це була безпрецедентна, довготривала і секретна операція. Ми працювали разом із ще одним колегою. “Вели” Кулініча близько року, а затримували вже разом із ДБР», — розповів Малюк у розмові з ВВС.

З відкритих джерел відомо, що Кулініч навчався у радянській школі КДБ та академії ФСБ Росії, проходив військову службу у Федеральній службі контррозвідки РФ.

Раніше він мав досвід служби в СБУ, але ніде немає інформації, на якій саме посаді. Проте найбільше слідство зацікавив період його роботи в «Енергоатомі» (2006 рік) під керівництвом Андрія Деркача – того самого любителя телефонних записів розмов топпосадовців, які в народі назвали «плівками Деркача«.

У липні 2020 року Андрій Деркач оприлюднив записи розмов від 2016 року між нібито президентом Петром Порошенком та Джо Байденом, а також з Володимиром Путіним.

Політики, журналісти та експертні кола довго пережовували зміст цих записів, але не те, звідки вони взагалі взялися. Хто писав першу особу країни, а головне – з якою метою? Бо ж значно цікавіше було обговорювати Порошенка, який нібито закінчує бесіду з Путіним панібратськими “Добре, Володимире Володимировичу. Тисну руку. Велике спасибі” і “Обіймаю. До побачення, давайте”.

Проти Деркача в Україні розслідують справу про держзраду, його оголосили в розшук. В «Енергоатомі» нібито Кулініч і зблизився з Деркачем. За деякими даними, вони продовжили контакти і в майбутньому, хоча Кулініч в коментарі «Українській правді» казав, що спілкування з Деркачем припинив задовго до запрошення від Баканова піти працювати в СБУ.

У ЗМІ озвучували різні версії знайомства Баканова з Кулінічем — від їхньої нібито спільної участі в релігійній секті «АллатРа» (новітній релігійний рух, який позиціонує себе як громадська спілка, що діє поза політикою і поза релігією) до версії, що їх познайомив Деркач. Але, за нашими даними, їх звела не секта і не Деркач.

Баканов і Кулініч вперше зустрілися у 2019 році під час президентської виборчої кампанії. Тоді представники команди Зеленського, які організовували роботу виборчого штабу, серед яких був і Баканов, об’їздили країну в пошуках експертів, які б консультували команду з різних питань. Так і відбулося знайомство з Кулінічем.

Баканова і Кулініча справді поєднувала релігія, але традиційна. Ексголова СБУ не приховував, що є активним прихожанином УПЦ МП. Досить релігійною людиною є і Кулініч, теж вірянин цієї церкви. Джерела в СБУ стверджують, що останній навіть вітався з усіма «Спаси Господи» та регулярно їздив на зустрічі до предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія.

Згодом Зеленський переміг на виборах, а Баканов очолив спецслужбу. У жовтні 2020 року останній запропонував Кулінічу очолити Кримське управління СБУ, яке після анексії Криму базувалося в Херсоні. Він пройшов всі спецперевірки та поліграф і знову опинився в лавах спецслужби.

Щодо того, наскільки близькі були Кулініч і Баканов, є різні дані. Одні співрозмовники ВВС в спецслужбі кажуть, що вони були дуже близькими, і виглядало, що Баканов дуже довіряв Кулінічу. Інші підтверджують: голова СБУ спілкувався з начальником кримського главку, але не набагато частіше, ніж з іншими посадовцями такого рівня.

У 2021 році у спецслужбі помітили дивні відʼїзди Кулініча. “Вести” його взявся особисто Малюк. Він каже, що Кулініч виїжджав з України до країн Європи в ті ж періоди, коли із Москви до ЄС подорожував колишній заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович, який зараз переховується в Росії. «Таким чином, ми встановили, що за кордоном відбуваються дистанційні явки Кулініча та Сівковича», — розповідає голова СБУ.

«Політичний офіс» в Москві

В цій частині є сенс нагадати, хто такі Володимир Сівкович та Андрій Клюєв. Обидва вони проросійські політики, колишні депутати-регіонали. Проти обох в Україні розслідують кримінальні справи. Проти Сівковича — за держзраду та розгін Майдану, проти Клюєва — за економічні злочини.

Вони втекли до Москви і там організували «політичний офіс», аби впливати на процеси в Україні. В Києві вважають, що звідти вони вербують та шпигують для російських спецслужб.

Згодом українським слідчим вдалося отримати записи розмов та детальну інформацію про діяльність політичного офісу «Сівковича-Клюєва» у Москві.

Весь цей рік, аж до липня 2022 року, Малюк звітував про хід розслідування напряму Зеленському. І коли назбирали достатньо доказів, президент наказав діяти.

Баканов дізнався про затримання Кулініча від Малюка вже по факту проведеної операції. Так само по факту наступного дня він дізнався і про своє усунення від посади.

Після затримання Олега Кулініча у липні 2022 року слідчі заявили, що встановили факти його співпраці з представниками російських спецслужб.

Кулінічу оголосили підозру у створенні злочинної організації, державній зраді, дезертирстві, викраденні та незаконному поводженні зі зброєю, а також передачі Росії відомостей, що становлять державну таємницю. Після затримання — одразу арешт, він досі перебуває в СІЗО.

За версією слідства, Кулініч мав позивний «Котигорошко», він виконував завдання кураторів у Москві щодо введення «своїх людей» до різних державних структур.

Ось розшифровки деяких розмов, які оприлюднили слідчі (помітки ДБР збережені):

Сівкович: А департамент контррозвідки повністю не його (ексголови СБУ Івана Баканова)?

Кулініч: Ну, я скажу таким чином, я там плюс-мінус утримую…. Тому, ну, завдання на це місце вивести «Охотника» (ексначальника головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова).

Сівкович: На департамент контррозвідки чи першого заступника, я не зрозумів?

Кулініч: На першого заступника…

Сівкович: А коли все буде вже більш-менш готове, воно швидко може бути, що просто швидко не хочу, бо ви кадри не поставите. Хоча якщо «Охотника”… Переконайте, що «Охотник» (Андрій Наумов)… Хоча б «Охотника» поставте першим заступником. Ну, у нас дуже мало часу, я тобі скажу. Там кілька місяців реально. За ці два місяці треба швидко напихати людей і потім будувати конструкцію на РНБО, інакше воно не полетить…

На брифінгу в ДБР також повідомили, що Кулініч заздалегідь знав про плани Росії напасти на Україну з Криму, але «умисно приховав цю інформацію від керівництва». А 24 лютого він нібито покинув місце постійної дислокації і самовільно поїхав до Києва.

Ім’я Кулініча швидко почали пов’язувати зі «здачею Півдня» та розмінуванням мостів на Херсонщині, через що росіяни змогли швидко окупувати південні території України. ДБР заявило, що розслідує відповідну справу.

В інтерв’ю «1+1» в грудні 2022 року Василь Малюк розповідав, що якось Кулініч проводив на Півдні антитерористичні навчання, не погодивши це з керівництвом антитерористичного центру. І натякав, що ці навчання могли бути пов’язані з підготовкою Росії до вторгнення.

«У контексті Кулініча… на одному з етапів своєї оперативно-службової діяльності він проводив на тих локаціях антитерористичні навчання, не погодивши це з керівництвом антитерористичного центру при СБУ… І тут, до ситуації з мостами він теж має стосунок», — розповів Малюк.

Основні нестиковки

Чи не основним питанням, яке виникає в цій непростій історії, є — звідки ж взялися записи розмов Кулініча та Сівковича.

У слідстві нам повідомили, що писав ці розмови нібито сам Сівкович, щоб потім легше було звітувати перед російською спецслужбою. А дістати їх вдалося завдяки проникненню всередину ФСБ “своєї людини”. На цих записах позивний у Зеленського — «Пингвин», у Баканова — «Дарование», ексголову управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова нібито називали «Охотником» (до нього ми ще повернемося згодом).

В СБУ не сумніваються в автентичності цих записів. «Записи розмов Кулініча та Сівковича підтверджені експертизами і входять до матеріалів кримінального провадження. Оприлюднені файли – це лише частина великого масиву», — сказав нам Малюк.

Кулінічу на цих записах ставлять різні завдання – від лобіювання кадрів до взяття під контроль окремих підрозділів спецслужби та інших державних структур.

Але в розмові з ВВС захист каже, що в матеріалах слідства вказане зовсім інше джерело походження. Зокрема, слідчі вказали, що знайшли флешку з аудіо, текстовими та графічними файлами під час обшуків на одній з київських квартир в рамках розслідування зовсім іншої справи. Тому є побоювання, що ці записи могли спеціально підкинути за аналогією «плівок Деркача» у 2020 році..

Записи ж Кулініча-Сівковича, які оприлюднили слідчі, датуються 2019 і початком 2020 року. Важливо, що Кулініч тоді ще не був у СБУ. Його призначили начальником Кримського управління 21 жовтня 2020 року. Виникає питання: як він, не будучи в системі, міг впливати на призначення кадрів у спецслужбі та передавати росіянам секретну інформацію?

І тут теж озвучують різні дані. В СБУ кажуть, що Кулініч спілкувався з Бакановим ще до призначення, «він був вхожим у високі кабінети, мав вплив на прийняття головою служби важливих рішень». Джерела в оточенні Баканова кажуть, що до призначення Кулініча в СБУ вони спілкувались дуже рідко і не про діяльність спецслужби.

Цікаво також, що в матеріалах справи Кулініча не фігурують інші працівники СБУ. Навіть ті, лобіюванням призначення яких, за версією слідства, займався Кулініч. Щоправда, деякі його підлеглі є свідками. Якщо це викрита агентурна сітка всередині СБУ, тоді чому в ній лише Кулініч?

Ми також спробували дізнатися, які докази за рік зібрало слідство стосовно причетності Кулініча до швидкого захоплення росіянами Півдня. Виявилося, їх не просто бракує — Кулініч взагалі не фігурує у справі про окупацію Херсонської області. Про це йдеться у відповіді ДБР на запит ВВС.

«На сьогодні колишній начальник ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим Кулініч О.М. не фігурує у кримінальному провадженні…, в якому досліджуються обставини неналежної оборони Херсонської області, що призвело до швидкої окупації цієї території російськими військами», — йдеться у відповіді ДБР на запит ВВС.

За даними наших джерел в правоохоронних органах, у цій справі фігурують виключно військовослужбовці Збройних сил, в компетенції яких і було замінування і розмінування мостів та підготовка до оборони.

Знайшовся і військовий, який мав підірвати міст на Чонгарі. Сержант Іван Сестриватовський дав нещодавно інтервʼю «Українській правді», в якому розповів деталі. Він ніс службу на межі з Кримом і мав у ніч на 24 лютого підірвати стратегічні мости на Херсонщині. За його словами, перед початком вторгнення все було готово. Закладали вибухівку військові сапери і тільки вони знали, де, що і як заміноване. Але вибуху тоді не сталося. Чому — це питання ще буде з’ясовувати слідство.

І ще один незрозумілий момент — за нашими даними, слідчі жодного разу не викликали Баканова на допити у цій справі, хоча, за логікою, саме він міг би розповісти про те, як Кулініч працював, яку інформацію передавав керівництву СБУ, а яку ні, та чи справді 24 лютого 2022 року без наказу поїхав до столиці.

В рамках підготовки цього матеріалу ВВС звернулася до Івана Баканова, але він відмовився коментувати цю справу.

Сам Кулініч заперечує ці розмови з Сівковичем, а його захист стверджує, що «записи змультипліковані та нарізані і, ймовірно, створені із застосуванням сучасного програмного забезпечення».

«Охотник» зі справи Кулініча

Після затримання Кулініча в ДБР на брифінгу повідомили, що він, за завданням російських спецслужб, лобіював на початку 2020 року призначення на високу посаду в СБУ Андрія Наумова (нагадуємо, що сам Кулініч тоді ще не працював в СБУ).

За версією слідства, в Наумова був позивний «Охотник», він теж міг бути пов’язаний з російськими спецслужбами. Зокрема, ЗМІ з посиланням на слідчих повідомили про можливу причетність Наумова до швидкого захоплення ЧАЕС. Нібито він передав якісь секретні схеми, які допомогли росіянам швидко встановити контроль над станцією.

В ДБР ще влітку 2022 року заявили, що перевіряють екскерівника управління внутрішньої безпеки СБУ Наумова на причетність до державної зради.

Хоча задовго до цього, ще 31 березня, президент Зеленський у своєму зверненні, записаному у напівтемряві на Банковій в на той час практично порожньому Києві, вже назвав Наумова «зрадником» і позбавив його звання бригадного генерала.

Наумов очолював головне управління внутрішньої безпеки СБУ під керівництвом Баканова два роки — з літа 2019 до літа 2021 року. Його персона досить неоднозначна — він кілька разів потрапляв в медійні скандали, пов’язані то з корупційними схемами на митниці, то з недостовірними даними в декларації. За нашими даними, по всіх епізодах з журналістських розслідувань в СБУ проводили службові перевірки, але ніяких порушень не виявили.

Цікавим є той факт, що Наумов виїхав з України прямо напередодні вторгнення – 23 лютого. Правоохоронці вважають, що він знав про плани Росії напасти, тому і тікав.

Згодом в ЗМІ з посиланням на дані правоохоронців з’явилася інформація, що він міг передати росіянам секретні матеріали і таким чином сприяв швидкому захопленню ЧАЕС. Сам Наумов, на відміну від Кулініча, коментарів ЗМІ не давав.

На початку червня 2022 року його затримали на прикордонному переході між Сербією і Північною Македонією. Поліція виявила незадекларовану готівку в понад 600 тисяч євро та близько 125 тисяч доларів, а також коштовності. Зараз Наумов у слідчому ізоляторі міста Ніш, проти нього висунули звинувачення у відмиванні грошей.

Вже після початку повномасштабного вторгнення в Україні проти Наумова відкрили кілька кримінальних справ – про зловживання службовим становищем та шахрайство. Україна попросила Сербію про його екстрадицію, але місцевий суд в цьому відмовив.

«До Наумова, дійсно, є багато питань і у правоохоронних органів, і у суспільства. Так, він незаконно отримував кошти на попередній посаді, вже працюючи в СБУ. Та й сама історія із втечею за кордон перед початком вторгнення та подальше затримання в Сербії – точно не про патріотизм», — каже Василь Малюк.

Однак ми з’ясували, що попри заяви українських правоохоронців про можливу причетність Наумова до співпраці з Росією, за рік доказів цього слідство так і не знайшло.

Джерела в правоохоронних органах стверджують, що версія про «зрадника» Наумова була поспішна. «Наумов – це чиста економіка, а не державна зрада», — каже наш співрозмовник. Та й згодом у слідчих з’явилися сумніви, що «Охотник» з перехоплень Кулініча-Сівковича – це Наумов. Цікаво, хто ж тоді той самий «Охотник»?

Ми відправили запит до ДБР, аби переконатися, що наші джерела кажуть правду. І отримали підтвердження.

Там нам повідомили, що на сьогоднішній день справу проти Наумова про державну зраду так і не відкрили, до того ж Наумов вже взагалі не фігурує у справі Кулініча.

Епілог

У цій неоднозначній історії виникає логічне питання: навіщо рік тому у владі заявили про причетність Кулініча та Наумова до здачі Півдня та окупації ЧАЕС, а доказів так і не зібрали?

Василь Малюк пояснює: очікуваним є те, що окремі фігуранти цих розслідувань намагаються перевести фокус суспільної уваги з юридичної площини в політичну та емоційну. «Такі спроби маніпулювати громадською думкою переслідують лише одну ціль – фігуранти різними способами прагнуть уникнути відповідальності. Але в них це не вийде», — каже очільник СБУ.

Адвокати Кулініча на це парирують: «Ця справа розсипається. Адже всі докази формуються виключно на записах телефонних розмов, походження яких є невідомим».

Сьогодні справу Кулініча вже передали до суду, в найближчі тижні почнеться її розгляд. Адвокати будуть добиватися відкритого процесу принаймні щодо тієї частини, в якій немає державної таємниці. «Частка матеріалів, яка містить відомості про державну таємницю, є незначною — 3 томи із 45. Ці томи можна протягом години заслухати в закритому засіданні, а решту справи треба слухати відкрито», — каже захисник Андрій Наход.

Ну і останнє. 18 лютого 2022 року Джо Байден на брифінгу сказав: «У США є підстави вважати, що Росія нападе в наступні тижні чи дні. Путін прийняв рішення». Озираючись в минуле, складно зрозуміти, як російські агенти у спецслужбі приховали від керівництва України підготовку Росії до вторгнення, якщо про це говорив чи не весь світ. Питання тільки в тому, чи це чули на Банковій…

• Author,Оксана Тороп
• Role,ВВС Україна
• 24 липня 2023

Колаж — Ангеліна Корба.

В тему: