Человек не терпит насилия!

«Трансфер» власти в РФ и неудавшийся переворот?

schoigguuПохоже, что пока Путин с Шойгу по привычке трахаются, уединившись в тайге, в РФ что-то не так пошло с «трансфером власти». Вполне возможно, что именно сейчас происходит тихая «зачистка» участников госпереворота. Приводим текст Бориса Бабина.

Аплодисменти одноруких
Можливо хтось ще пам’ятає трагікомічну ситуацію в Білорусі, коли за прояв громадської непокори у формі аплодисментів було затримане та засуджене однорукого інваліда. Тоді ця історія нагадувала на перший погляд якось вивернуте на кривавий виворіт східне прислів’я, та очевидна абсурдність ситуації нібито ставила у голові спостерігача головним питанням – «навіщо». Проблема у тому, що такі питання породжуються суто формальною логікою, та незастосовні для людей чи їх груп із зміненою свідомістю. Мова звісно не про нарко- чи алкозалежних, а про тих, хто є уособленням «сяючого диску» влади, та не вже не може відокремити своє фізичне існування від владного буття.
Одна ромейська повія, а за подальшим сумісництвом подружжя канонізованого імператора Юстиніана, імператриця Феодора, дуже чітко та назавжди сформулювала цей принцип – краще загинути страшною смертю від розлюченого народу, але загинути із царськими інсигніями на чолі. Та звісно значно краще для збереження на собі тих інсигній надати загинути тому самому народу, гуртом чи вроздріб, усьому, всім одноруким, двурушним чи багатодітним – цей варіант для таких «сяючих небесних драконів» майже ідеальний. Пан Путін, розповідаючи urbi et orbi про готовність стати радіоактивним попелом спільно з народом федерації та планетою Земля, є вірним такому вченню Феодори та інакшого для себе не помишляє. Приблизно таке саме спостерігається в скронях нижчих за рангом імперських чиновників. Для них захист своєї довічної влади від будь-кого є абсолютно ірраціональним викликом та вони дійсно щиро вірять у те, що для такого захисту слід вживати усі засоби без жодних меж.
Така нелогічність поведінки дійсно може бути на диво успішною, особливо на спринтерських дистанціях. Водночас як будь-яка дія, зумовлена зміненою свідомістю, вона має метою сам факт постійного хеппенінгу, без розбудови причинно-ланцюгових зв’язків. Адже прикладом шизофреник з бритвою у вагоні метро може виявитися на певний відрізок часу дуже й дуже ефективним.
Я розмишляв над цим «парадоксом Феодори», досліджуючи низку «святкових забавок» окупаційної адміністрації в Криму, коли на переддень Дня незалежності України відбувається «страшна диверсія» на селищному газогоні, одразу після «дня солідарності боротьби з тероризмом» проходить організована за усіма канонами тріллеру облава на «страшних диверсантів», та на день української військової розвідки настає катарсис, коли «спіймані діверсанти» поширюють «щирі покання», їх «посібники» отримують «суворий захід соціального захисту», а «коварним організаторам» пригадують зміст «попередньої серії» щодо подій 2016 року.
Хоча відповідні заходи окупантів з одного боку відрізняються ретельним та багатогранним, навіть хворобливим, плануванням і забезпеченням, очевидним ув’язуванням по датах із низкою ключових подій, зокрема, тих які ще не настали, та хоча з іншого боку цей календар маніяка отримав зовнішню форму якихось «юридичних заходів», як раз юристу чи прикладом політику тут узагалі важко надавати якісь оцінки чи прикладом поради.
Якщо б ми мали, прикладом, «звичайний» політичний каральний процес то тут, виходячи із певного скромного досвіду можна було б порадити жертвам заздалегідь прорахувати алгоритми поведінки для себе та близьких на день «коли задзвонять двони», вжити завчасні заходи з убезпечення родини, знайти та мотивувати якісних юристів, чиї прізвища невідомі нікому, крім фахівців та які не граються ані у геополітику ані у «голос народу», продумати механізми інформаційного, політичного та правового контрнаступу, точкового та болісного зокрема й превентивного, мати стратегічний план фактичного та духовного виживання тощо.
Але проблема поточної ситуації у тому, що події в Криму не є навіть «звичайним» каральним процесом та класичні «канони жанру» тут не працюватимуть. Бо це вже не гра відмороженої мафії у певну «монополію», а пошив серійним вбивцею магічного білого пальта з свіжозідраної шкіри жертв, яке надає чи-то безкарність чи-то владу над всесвітом. Прикладом російські «боротьбисти з діверсантами» здається, наразі є тими хто наразі є щиро найбільш зацікавленим у максимальному резонансі від ситуації, бо вони роблять усе для власної повної демонізації. Для просування наразі свого порядку денного за своїм планом вони використовують як корисних ідіотів, готових віддати нирку за годину піару, так й масових заручників, ув’язаних із жертвами, прикладом спільним кровним питанням захисту прав корінного народу.
Адже їх «стратегічний план» збереження свого панування в Криму, задля якого влаштовуються зазначені шоу, повторюся, не є раціональним. Він ґрунтується на потребі «сакральних пожертв» і тому передбачає негативні наслідки для РФ, політичні, санкційні та навіть гуманітарні, вони є ледь не ключовим компонентом задуманого.
А тому наслідки цього «стратегічного плану» будуть мати насамперед інформаційний характер, як напис кров’ю жертв на дзеркалі, та й характер мілітарний. Бо бритву у маніяка поки ніхто відбирати не збирається.
Інформаційно, із надривом та крайнім ступенем ненависті до глядача та слухача тепер будуть супроводжувати дві основних для окупантів події осені – «вибори до Думи» та «перепис населення». І там і там абсолютно фейкові за змістом заходи мають отримати, за наміром агресора «повну сакральність», бо вони надають окупаційній «владі», не змінюючи себе фізично, можливість «переродження», чи мовою сучасної російської літератури про зомбі та поїдання мозків – «возвишення». Бо для РФ замало намалювати що завгодно у бюлетенях та статистиках, вона, як у «1984» хоче значно більшого – отримати щиру згоду на ці малюнки кров’ю на дзеркалі від самих жертв.
Мілітарно окупанти наразі будуть нарощувати «силову протидію терористам та диверсантам» і це не лише та не стільки нове «гарматне м’ясо» в Криму, скільки посилення їх присутності «там де їх нема». Бо захищати від «косих поглядів ворога» звісно будуть й вишки, й кабелі, й трубопроводи, й супутники. Знов-таки ці заходи можуть мати специфічну, може й дуже обмежену тактичну й стратегічну прикладну «цінність» для РФ (та відповідно рівень загроз цивілізованим націям) у стилі «невловимого Джо» із старого анекдоту, але звісно вони будуть робитися із класичним російським надривом «ми помремо завтра але ви – сьогодні».
Втім я б переконливо радив ставитися до усіх цих вкрай сумних і трагічних подій спокійно та без емоцій. Адже емоції та пафосні заяви наразі є прямою метою ворога, складовою його майбутніх планів. Та вони очевидно не вплинуть необхідним чином на істоту із комплексом Феодори та з окривавленою бритвою в руці. За таких обставин найкраще що можна зробити – це подумати над шляхами асиметричної, багатокрокової нелінійної, спокійної, зваженої та раціональної відповіді. Упевнений що над цим наразі вже працюють.
Упродовж розмови про червоних драконів.
І я не про улюблений генічеський генделик пані М…ль if you know what I mean.
Українські соціальні мережі з сумним задоволенням поширюють відомості про загибель сьогодні, 8 вересня російського міністра надзвичаних ситуацій Євгена Зінічєва.
Зінічев, за російською версією, загинув під час навчань на півночі Красноярського краю під час спроби рятування людини. Яка нібито також загинула.
Цитуючи свіжу пропаганду РФ озвучену особисто Симонян «ніхто навіть не встиг усвідомити що відбулося, як Зінічев рванув в воду за людиною, яка зірвалася, та розбився на камні, що виступав».
При цьому пропагандою спеціально наголошується про «купу свідків» але жодних візуальних доказів звісно немає і крім того фактично Зінічев загинув у лікарні де його «намагалися врятувати». Хоча потім і відео скоріш за все змонтують.
А тепер скупі факти.
Зінічев професійний КДБшник та з 2006 до 2015 особисто відповідав, як ключовий офіцер спецслужб, за особисту безпеку пана Путіна.
Він був одним з найбільш довірених осіб російських керманичів.
Він мав величезний рівень впливу у «тіньовій владі» Росії
З літа 2015 року його через достойменно невідомі причини віддаляють «від тіла» та починають ставити на інші посади і поступово він закріплюється в ролі міністра по надзвичайному та у 2018 році вводиться до Ради безпеки РФ.
Загибель Зінічева відбувається у той унікальний момент, коли Путін та Шойгу спільно перебувають десь «у тайзі» на нараді.
Загибель відбувається у режимній зоні російської Арктики де крім людей у погонах навколо завідомо нікого не буде на сотні кілометрів. Жодних небажаних свідків за визначенням.
Загибелі Зінічева передувала таємнича загибель його кримського підлеглого, «міністра» Сергія Шахова у січні 2021 р. Тоді це списали на інтриги навколо крісла «глави Криму» Аксьонова.
Але тепер можна припустити що ми помилялися і тут дійство триває навколо іншого стільця.
Припускаю що наразі у РФ придушено спробу, реальну або уявну (у головах кремлівських «червоних драконів») військово-КДБшного перевороту.
Скоріш за все найближчим часом будуть інші «трагічні випадки» серед російських посадовців та бізнесу.
Зокрема вони не виключені серед окупантів та колаборантів Криму.
Припускаю що таке придушення спеціально підв’язано не лише під вчення в Білорусі, але й під хвилю репресій в Криму.
Тому ця інформаційна хвиля з Сімферополя, як і навчання «Захід-2021» дійсно мають важливою метою «витіснення» з інформаційного порядку денного будь-яких відомостей про жорстоку битву за владу в імперії, яка наразі розгортається між кремлівськими угрупуваннями.
Що далі точно буде — не буде скучно.
П.С. Деталі про червоних драконів у моєму попередньому пості «Аплодисменти одноруких», написаному за шість годин до оголошення про загибель Зінічева.
Оцените материал:
54321
(Всего 15, Балл 3.07 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

7 ответов

  1. Не «посібники», а спільники. Український «посібник» на мокшанському староболгарському есперанто означає «пособіє». Посібник може бути по вивченню української мови, наприклад. Вчіть українську мову.

  2. скорее всего в украине тайное общество педерастов. подтверждений тому полно. чего только стоит гражданин на самокате в кабинете министров. не с кем не общаются. только свой узкий круг. признаки такого можно найти в сетях с изображением их фото.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Без жодного пострілу

Без жодного пострілу

Олександр Лукашенко, який під оплески відомого українського журналіста розповідав, як треба було воювати в 2014 році, без жодного пострілу здав…

В Бердянске разрисовали машины с российскими номерами (ФОТО)

В Бердянске отдыхающие поплатились за автомобильные номера РФ. В ночь с 6 на 7 августа неизвестный обрисовал красной краской их…
ЧТО Ж ТЫ, ФРАЕР, СДАЛ НАЗАД?..

ЧТО Ж ТЫ, ФРАЕР, СДАЛ НАЗАД?..

Слушать Путина, его пресс-конференции и «прямые линии» – это невыносимая тоска и повинность похуже каторги. Ничегошеньки нового этот смердящий политический…
НОВОСТИ