Де що про гідність, або, шануймось ? Бо ми того варті?

Шановна пані Тимошенко, панове Тягнибок, Кличко, Яценюк. Шановні депутати від усіх фракцій парламенту України. Я звертаюсь до усіх вас виправити ті закони, що влада направила проти свого народу. У нас вже дійшло до того, що побори просто не залишають людям права на нормальне існування.

Якесь задрипане авто, чи мотоцикл вже не просто передати від батька до сина, держава, та чиновники, від її імені, як баскаки довели справу до того, що право на саму власність вже є тягарем. Щоб викинути той «мотоцикл» на сміттєве звалище треба теж платити гроші. Бабуся не може залишити свою хату онучці, бо за документи треба платити величезні гроші. Хіба може держава створювати перепони своїм громадянам, даючи право грабувати людей, котрі у великій скруті? Навіщо мені реєструвати своє майно, вартість якого не досягає вартості дверці з машини Януковича? Для чого це? Є сільрада, вона згідно з законів провадить переписи, а колись і передавала майно від батька до доньки своїм відповідним документом, та записом у відповідному реєстрі. Звичайно можна писати багато, але справи настільки погані, що приведу лише декілька прикладів, але треба розуміти, що виправляти треба багато. Бо гідність людини, економічним шляхом, перетворювали у гідність раба. От хто мені дасть відповідь, чому малий підприємець, чи фермер не може чесно платити податки не виходячи з дому? Чому звіт можна створити у комп’ютерній програмі «Податкова звітність», а щоб заплатити гроші державі треба знаходити інші шляхи? Чому не зробити комп’ютерну програму яка дозволить формувати звітність по податкам, єдиному внеску у пенсійний фонд (зараз теж мін дох), зробити статистичні звіти, провести перевірку та з спокійною душею, та чистою совістю перерахувати державі гроші? Чому біля державних структур є програмні комплекси за гроші платників податків? Щоб хтось підробляв? Хай підробляє, але Цукерберг має мільярд сторінок, на котрих можна розташувати податкову звітність Китаю, не бере з мене грошей за свій фейсбук. А що це за афери з кадастром? Навіщо мені це? Якість своєї землі я знаю, акти є, державні акти (червоні), а за допомогою Гугл-Земля можна проміряти земельну частку як завгодно, з результатами точнішими за ті, що завіряють печатками за гроші. І що це за політика, коли державний акт не є документом котрий дає право реалізувати усі свої права як власника? Чому можна мати компанії у Лондоні чи Зальцбурзі і жити як цар, а людина з державним актом України має платити тисячі щоб продати хату з землею, чи передати земельну ділянку від батька до сина? Що це як не корупція? Держава не може наповнювати свій бюджет за рахунок найбідніших верств населення, це аморально. Є інші шляхи, а ще краще, коли економічна політика передбачає, що держава гарантує права на малий бізнес, на свободу підприємництва, не лише декларуючи, а й кредитуючи, та допомагаючи усіляко всім, хто має бажання працювати на себе, на свій народ, створюючи товари та послуги. А коли у керма країни були люди, котрі наче щури повтікали. Коли вони та їхній головний посіпака, створюючи свою імперію «Золотий унітаз», у сімейному колі за рік мали два, а то й три мільярдери, то воно і звісно що нікому не була до душі сльоза оттої бабусі. Бабусі котра народилася у роки голодомору, пережила увесь жах війни, та тяжкі роки відбудови держави, коли забирали кошти на різні облігації , коли не було їсти. Тяжко, у великій скруті, люди збирали якесь майно, будували хати, а тепер хтось знову забирає останні крихти від імені держави. Та маса молодих хлопців вийшла на майдан відновити справедливість, вони вийшли проти бандита Януковича, котрий гірше за фашиста, проти його законів та одіозних табачників та колісниченків. Вийшла проти того, щоб Курченко та Януковичи, син та батько, про котрих мова йшло вище, не становились мільярдерами, за рахунок пограбованих ними, бабусі та її онучки. Вийшли за те, щоб тато міг передати своє добро сину без ніяких поборів, вийшли проти тотальної корупційної схеми, котру проти нашого народу застосували ті, хто наче по Біблії, тричі вітав Януковича з президенством. Але не так сталося, жертвенний наш народ терпів три роки, три роки народ з жахом дивився як огидна влада забирала свободу, мову, майно, гроші…Податковий та мовний майдан, афганці та чорнобильці, студенти та інші верстви населення нашої країни. І ось повстав народ, влада вже забрехалась, забрехалась так, що вже не тільки огида, а й бажання прибрати цих жалюгідних злодіїв, вивело на Майдан тисячі, десятки тисяч, мільйони українців. Можна з добрими та яскравими епітетами прописати події революції, але те краще за мене зроблять журналісти, моя мета лише у тому, щоб привернути увагу нової влади. За ради тієї «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» влада повинна змінити багато чого, але перш за все, рахуватись з народом, та працювати над КОМФОРТОМ ЖИТТЯ СВОЇХ ГРОМАДЯН! Неповаги до себе цей народ більш терпіти не буде, «три роки Януковича» може хто і зможе розтягнути на всю свою каденцію, бо таке лайно важко відтворити, не всі бажають мати для свого лайна, золотого унітаза. Але ж зараз люди будуть прискіпливо придивлятись до дій кожного високопосадовця, кожного, хто почне брехати можуть злити, коли настане межа. А межа настає швидко. Бо у нас перестали казати «ШАНУЙМОСЬ», колись багато дикторів на телебаченні казали під кінець програми – «ШАНУЙМОСЬ, БО МИ ТОГО ВАРТІ». Янукович зміг зробити те, чого ніхто не чекав, в нас майже не казали ці добрі слова, бо його тотальна влада на усьому відкладала огидне лайно брехливого та сцикливого скаженого собаки. Перший національний канал телебачення став гіршим ніж у минулому сторіччі, багато чого стало гіршим, навіть про молодь нашу казали…Але з тим був незгодний той хлопчина, що не дав провокаторам запалити музичну святиню нації. Їх, цих хлопців, було багато, але я кажу про нього, БО Я ЙОГО ВПІЗНАЮ БУДЬ ДЕ, Я НЕ БАЧИВ ЙОГО ОБЛИЧЧЯ, бо воно було закрито балаклавою. ЦЕ ТОЙ ХЛОПЕЦЬ, ЩО ПІД КУЛЯМИ СНАЙПЕРІВ ДАВАВ НАКАЗИ ПРО ТЕ, ЩО ЩЕ ДВОХ ПОРАНЕНИХ ТРЕБА ВИТЯГТИ З ПОЛЯ БОЮ. Це шокуюче відео є в інтернеті, його бачить весь світ. Світ бачить воїнів які не тікають, світ бачить велич нашої нації, героїзм молоді. Прошу вас, нова влада, не зрадьте ГЕРОЇВ! Я як офіцер, присягнув на вірність народу України ще у 1992 році, прошу вас представити цих хлопців до найвищих орденів України, військових орденів. Бо в статутах багатьох армій спасіння солдата це подвиг. Я не знаю, хто це зробить, але зробить! Зробить. Бо вони того варті. Шануймось, бо ми того варті?

Родич Домахи. 23.02. 2014р.