ЗАВА
Ми, працівники ДП «Львівстандартметрологія», вимушені звернутися до Вас анонімно, і сподіваємося, що Ви зрозумієте чому.
Більш, як півтора року тому, на посаду генерального директора було призначено Косінського О.В. з Тернополя. Тоді працівники підприємства схопилися за голови, бо були начитані інтернет-статей про його «звершення» у минулому. Косінський Олег Васильович настільки «фахівець», що без допомоги референта і канцелярії не може жодної візи на документі поставити. На нарадах, які нагадують сталінські часи, генеральний директор нас обзиває «тупими галіцуцами». Він розказує про те, що до нього тут ніхто нічого не робив і все розкрадалося. Але, якщо вникнути в господарські справи, то очевидно, що все господарювання поставлене на корупційних діях команди з Тернополя. Кілька осіб безцеремонно перетворюють державне підприємство на кишеньковий механізм збагачення.
Сам генеральний директор буває на роботі не більше двох днів на тиждень. Решту часу він перебуває в Тернополі, хоча завжди беруться відрядження на Київ. Відрядження оформляться на декількох осіб – це працівники бухгалтерії, а саме: головний бухгалтер, її заступник, дочка головного бухгалтера, головний інженер, головний механік, помічник генерального директора та інші працівники відділів. За спеціальним наказом на відрядження цим особам виділяються по тисячі гривень на добу, коли для всіх інших працівників по області – 50 гривень, за межами області – 100 гривень. Відрядження для VIP-персон – безпідставні, і ніхто з них не бував в Донецьку, Харкові, Києві та інших містах України, а кошти виділені їм на поїздки, звичайно ж отримує Олег Васильович. Таким чином за півтора року в кишенях керівництва осіло близько 500 тисяч гривень.
На виробництві для виконання роботи використовується автотранспорт, на який списується неймовірна кількість пального. Головний автомеханік вимушений заставляти начальників відділів писати фабульні путівки, щоб задовольнити потреби Косінського О.В. в паливі, а це 500-600 літрів в тиждень. В результаті щоквартально підкручуються спідометри на машинах. В той час, коли кожен день виписуються шляхові листи, водії зайняті на господарських роботах. Вони шліфують і фарбують паркети, штукатурять, фарбують, проводять бетонні та інші роботи, за які отримують кошти за договорами інші люди. За це відповідають головний інженер та головний бухгалтер, які підійшли під стать «управлінському» стилю генерального директора. Зверніть увагу, які кошти витрачені на переобладнання котелень. Всі будівельні роботи по котельнях по вул. Заводській та вул. Метрологічній були виконані нашими водіями, а гроші отримав підприємець з Тернополя, який на особливих умовах без всякого тендеру, добряче тут поживився. Кошториси та матеріали по всіх роботах, які вони виконували, явно завищені. Зі слів головного інженера, який проговорився за чаркою, в цій співпраці особистий інтерес був у Косінського О.В.
Корупційним діям Тернопільських «фахівців» не має меж. Так, в Червонограді заступником директора філії рахується та отримує зарплатню Тешнер Микола Ярославович, хоча протягом року на роботі він не був жодного дня та, напевно, і не знає, де знаходиться Червоноградська філія. В Дрогобичі, аналогічно, працює Дацко Олег Михайлович – на роботі не буває, але гроші отримує регулярно.
О.В. Косінський дуже активно займався передвиборчою програмою від партії «Зелена планета». Нас силоміць возили на зібрання в Київ, на концерти по Західній Україні. Тут використались не малі кошти на транспорт та відрядні людям. Працівників центру в робочий час і у вихідні дні заставляли займатися агітацією. За цю роботу, звичайно ж, їм не платили – обіцяли розрахуватися відгулами, та по-сьогодні ніхто відгулів так і не отримав.
Цілковитий безлад в управлінні і вкрай зневажливе ставлення до працівників стали нині нормою роботи керівництва. З роботи звільняють спеціалістів, які виконують план та забезпечують поступлення коштів на рахунок підприємства. На їхнє місце приймають «по дзвінку» або за гроші. Відсутній конкурс та будь-який підбір кадрів. До того ж штат роздутий до небачених масштабів. Приймають екологів, вчителів, менеджерів з туризму та спорту – тільки не тих, хто розуміється в метрології та сертифікації. А хто буде виконувати роботу через пів року? Ціни в нас на сьогоднішній день явно завищені та необґрунтовані, тому і клієнти переходять на обслуговування в інші центри.
Генеральний директор на цій посаді непохитний. Він хизується тим, що його найкращий друг – сам Азаров. На його столах демонстративно стоять декілька портретів та фотографій, де Косінський в кабінеті Азарова дарує йому подарунки та стоять з прем’єром «в обнімочку».
Нам, простим інженерам та робітникам, не все відомо про діяння тернопільської команди, але очевидно, що на кожній фінансовій операції відмиваються кошти, особливо це стосується проведення ремонтів. Ремонтуються приміщення, які не є у власності ДП «Львівстандартметрологія». Орендодавці приміщень по вул. Князя Романа та по вул. Заводській навіть не поставлені до відома про масштаби ремонтів та реконструкцію їхніх будівель. Ці ремонти обходяться підприємству в немалі суми і виражаються у мільйонах. Ніхто не знає, чи ці суми будуть зараховані в рахунок оренди, тому що таких договорів між центром та орендодавцями не існує.
Все це відбувається завдяки круговій поруці – головний інженер – головний бухгалтер – помічник генерального директора та головний механік, а всіма ними заправляє генеральний директор Косінський. В той час, коли кошти транжиряться на-ліво і на-право, ми забули про премію в тому обсязі, яку ми заробили. Це стосується і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при відпустці – для інженерів і робітників вона становить 100 грн, для адміністрації – в розмірі посадового окладу. Нам не виплатили 13 зарплату. Не відомо, які суми преміальних нараховують собі ці особи, тому що це робиться окремим наказом в секреті від колективу.
Маємо надію, що Ви допоможете нам, що новий Закон «Про корупцію» діє і винні будуть покарані, а посаду генерального директора займе фахівець і порядна людина – така позиція нашого колективу.
З Новим Роком!Колектив ДП «Львівстандартметрологія»
1 336 ответов
Гарик Сукачев
В горах расцветают опять эдельвейсы,
в долине послышался крик коростели.
Мы скоро увидимся, будем мы вместе,
дорога к тебе мою песню несет.
Мы скоро увидимся, будем мы вместе,
дорога к тебе мою песню несет.
Припев:
О Белла Чао! О Белла Чао!
О Белла Чао, Белла Чао, Белла Чао!
О Белла Чао! О Белла Чао!
О Белла Чао, Белла Чао, Белла Чао, Чао, Чао!
Где братья уснули навек под землею,
уже появляются первые всходы,
учуявшие небо и запах свободы,
там солнце к тебе мою песню несет.
Учуявшие небо и запах свободы,
где солнце к тебе мою песню несет.
В провинциях малых, в домах под соломой,
где мельницы машут своими крылами.
А женщины вслед долго машут руками,
их нежность к тебе мою песню несет.
А женщины вслед долго машут руками,
их нежность к тебе мою песню несет.
Пропахнув пожаром, раскатные розы
уже полыхают вдали, полыхают.
Но свет их не страшен, он путь освещает,
который к тебе мою песню несет.
Мне свет их не страшен, он путь озаряет,
который к тебе мою песню несет.
Так спите же, братья, под черной землею.
В горах зацветайте опять, эдельвейсы.
И грозы, горите. Ножи, режьте хлебы.
И женщины, плачьте, и всходы, всходите,
Где нежность и солнце, где путь и надежда,
к одной лишь тебе мою песню несет.
Отой самий Гній, у якому в давнину Езопів півень вирив дорогоцінний камінчик, дивувався Діаманту і з цікавістю питав:
— Скажи мені, будь ласка, звідки увійшла в тебе ціна така велика? І за віщо тебе так вшановують люди? Я удобрюю ниви, сади, городи і є, власне, творець краси й користі, але при всьому тому ні десятої частки не маю шаноби в порівнянні з твоєю.
— Сам не знаю,— відповів Діамант.— Я так само, як і ти, є земля і значно гірший за тебе. Вона є перепалена сонцем жужіль. Але в сухих моїх водах величною красою відбивається блиск сонячного світла, без сили якого всі твої удобрення надаремні, а рослини мертві…
У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі.
— Прошу мене любити та жалувати, панове мої,— казав Вовк з удаваною чемністю.— Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь.
Потім понарозказував їм про славних і багатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований.
— Коли ж,— додав Вовк,— родом та науками хвалитися серед розумних вважається за дурість, то маю кращі гідності, щоб ви мене оцінили і полюбили. Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама… В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий.
Левкон відповів, що хоч Тітир на них зовсім не схожий, однак є третім для них другом, що він без Фірідама ніякого діла не починає. Тоді Фірідам сказав таке:
— Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть. Ми стережемо вівці, задоволені вовною і молоком, а ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба. Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік.
Сила: І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть,— ось де справжня любов і єдність…
!IQOMQMQQQQQMQM^
|MMQMQMQQMMQMQMQMMMMQQMMQMQMQQQ^
MMMQQMQMQMQMQMQMMMQMMQMMMMQMMMMQMQMQMQI
MMQQMQMQMMMMMMMQMMMQMMMMQMMMMQMMMQMMQMMMQMMQQQQ6.
|MQMQQMQMMQMMMMMQMMQMQ M!^MMMMMQMMQMMMMMMMMMMQMQMMQQMQQM|
!MMQMQMQMMQMQMQMMMMMQMQMQ. |MQMMMMQMQMQMMMMMMMMMMQMMQMQMQMQQQQ6
QQMQMMQMQMQMQMMMMMMMQMMMMMQMMQMMQMMMQMMQMMMMMMMMMMQMQMQMQMMQQMQMQQQQ
QMMQMQMQMMMMMMMMMQMMMQMQMMMQMMMQMQMMMMMQMMMMMMMMMQMMQMQMQMMQQMQMMQMQQQQQ
|QMMQMQQMQMQMQMMMQMMMQMMQMMMMMMMMMMQMMMQMQMMMMMMQMMMMQMQMQMQMQMQMQMQMQQMQQM.
QMMQMQQMQMMQMQMMMMQMQMQMQMQMQMQMQQMMQMMQMMQMQMMMQMQMQMQMQMMQMQMQMQMMQMQMQQMQ
QMQMQMQMMQMQMQMQQMQMQMMQQMQMMQMMMQQQMMQMQMQMQMQMQMMMMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQMMQQQ
^MQMQMQMQMQMQMMQQMMO. ^IQMMMQMQMMQMMQQMMQMQMQMQQMQMQMQMMQMQQ
IQMQQMMQMQQMMQM6 .OMQMQMQMQMQMQMMQMQMQMQMQMQMQQ6
QMMQQMMQQMQQ!. . .6MMQMQMQMQMQMMQMQQMQMMQQMQ
OQMQMQMQMQMI. .. …^OQMQMQMQMMQQMMQQMMQMQM
QQMQMQMMM6|. . ….!6OQQMMQQMQMQMQMQMQMMQI
^QMQQMQMQO|.. .. .^!|6QMMQQMQMMQMQQMMQMQMQ^
6MQQMQMQQ! . ^|II^.. . . .. ^ .^!|6O66OQQQQMQQQMQO!!|IIQQMMQQMQMMQMQMQQMQMQQ^
6MQMQQMMQO^!MMQQMQQQQMQMQMMQQM|! . ..^|OQMQMQQMQMQMQMQMQMQMQMQOIOQQMQQMQMQMQMQMQMQMQQ.
IQMQMQMMQQ6|6QQO6II6MMMQMMQMQMQQO. ^QMMMQMQQMQMQMMQMQQMMQQMQOQQMMQQMMQMMMMQMQMQQQ|
OMQMQMQQMQM6^66I|QMMMMQQMQMMMQMMQ6 ^QMMQMQMQQMMQMMQMQMQMQMQMQQMMQQMQMMQMQMMMQMMQQ
IQMQMMQMQMQMQM|!|6OQQMMQQQMQ! .|.^^ .!OOO!I!| QMQ6IQMQMQMQMQMQMQQMQQMQMQMQMQMQMQM.
^6MQMMQMMMQMMMQMQM|!!!|OMQQO6I|^^^ . .^^.. .66OO6I^^^^^|III66OQQMQMQQMQMQMQMMQMQMMQMQMMQ6QI!
^I6QMMMQQMQMQMMMQMQMQMMM…. . . IO666I!^^….^.!6O66666OOOQQMQMMQMQMMQMMQQMQO^!6
. 6!.QQQMMQMQMMQMQMQQM6^. .|I!!^ . ..!|!I||III^IQMQMQMMMQQMQQMQMQMMQ^.
.|!.IQMQMQMQMQMQMQQMM6. ^IO6|. …^.^^!.!!||II6QQQMQMMQMQOMQMQMQMQMQQQ
IO !6QMQMQMQMMMQMQQMQ^. |I!. |. .!|I|IIIOOMMQMQMQMQMQQQMQMQMMQQMQMO
IQMQMQMQMMQMMMQMMQQMI.. |QQQ6||!!OQQMMQ| .^^!6I66OQMQMQMMQMMMMQMQMQMQQMQMMQQQ
.6MMQQMQMQMQMQMQMMQO! . ^IIQM |QMOI6QQMMOIQ .^!|6OQQQMQMQMMQMQMQMQMQMQQMQMMQQMQQ!
.OQQMQMQMQMMQMQMMQQQ6^… .^^^. !|QOO66I! .!|6OOQQMQQMQMQMQMQMQMQMQMQMMQMQQMMQ|.
^QMQQMQMMQMQMQMQMQQMOI.. !|..^ .^IQQO^ . .^!IOQQQQQMQMMQMMMQMQQMQOMQMMQMQMQMQQQ
OMQMQMQMQQMQMQMQMMQQO!. |66.^ ^QMMQMQI|!!…^|OI6OQQMQMMQMMMQMMQMMQMQMQMMQMQQMMQ
. QQQMQQMQMMQMQMQMQQMQOI|. ..||!^I. .|QMQMMQMQQ66|!^!|OQQMQMQMMMMMQMQMQMMQMQMQMQMQQMQM
6 IQQMQMQMQMMQMMMQQMQMQQ66| 6O6|QO. .|OOOQQQMQMQMQMQMMQMQQQOOQQQMQQMQMQMQMMQMMQQMQMMMQMQMMQQMM
6Q6IMQOQMQQQMQMQMMQMQMQMQMQQO66^. .OQII!6OQMMMQQOQMQQQMMMMMQMMQMQQMMQQMQQQMQMMMMMMMMMQQMQMQMQMMMQQMMQM
^. QQMMQMQQMQMQMQMQO66|.. !MO! … .. .!O6OO666IMQMMQMQMQQMQMMQMMMMMQMQMMMMQMMQMQMQMQQI
.O .MMMMQMQMMQMQMQQMOQ6O! 6Q6. ^!!|I6QOQMQMMQMMQQQQQQMMQMMQMQMMQMQMMMMQMQMQQMQMQMMQMMQMQMQ.
QQO. OQMMMQMQMMQMQMQMQMQQQO! .. ..^^^!|6QMQMQMQMQMQQQMQQQQMMMQMQMQMQMQMQMMQMMQMQMQMMMQMQMQMQQQI
^MQMQMQQQMQMQMQMQMMQMQMQMQMQQM|^. .. … . .!|IOOOQQQQQMMQMQQMMQMMQMQMQMQMMQMMMQMQMQMQQMO
^ .QMQMQMQMQMQMQMQMQMMQMQMMQQ|^!|6I^. …!|OQQQMQMQQMQMMMMMMQMMMMMQMQMQMMQMQMQM|M.
6I^6|MQQMMMQMMQMQMMQMQMQQMQMQM66QOO!! …^II6QMQQMMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQO6O^.
|QMQMQMQMQMQMQMQMMQMQMQQMQMMQQMQMQMQ|^. .. ….^^!II6QMQQMQMMQMQMQMQMQMQQMQMQMMQMQMMQMQMQMMQM6!
^QMQMMQMMQQMQMQMMQMQQMQMMQQQMQQMQMQMQQQOOOI||I||OOQQMMQMQQMQMQMQMQMMQMQMQMMQMMQQ MMQMQMQMQMQQMQ|
.MOIQQMQQMMQMQQMMQQMQMMQQMQMQQMQMMQMQQMQMMQMQMMMQMQMQMQMQMQQMQMQMMQMQMMQMQMMQMMM QMQQMQMM^
QO!QQOMMQMQMQMQMQQMMQQMQ6MQMQMQMMQMQMQMQMMMQMMQMQMQMMQMQMMMMQMQMQMQMQMQMQMQQQO|| IMMQMQQ|
|| MMQMQMQQMMQQMQMMQMIQQQQMQMQMQMQMQMQMQMMQMMQMQMQMQMQMMQQMMQQMMQMQMQMQQMQM!^.Q MQQ.
M6MQMQQMQMQMQMQMQMQQQQMQMMQQMMQMMQMQMQMMMMQMQMQMQMQQMMQMQMQMQMQMQQQQMQM| ^6QQQ .
..^QQQMQMMQQMQMMQMQQMQMQMMQQMQMQMMMQMQMMMMQMMQMMQMQMQQMQMMQQMQMMQMQMMQMQ|
.II|^!|!!!^^6QQMMQMQMQMQMQQMQMMQMQQMMQMQMQMQMQMQQMQMMMQMQMQMQQMQQQMQMQQMQMQMMQQM M
.^!I|^!|!|!!|II^^!!!|QMQMQMQMQMQMQMQMQMQMQQMQMMQMQMMQMMMMMQMMQMQMQQMQMQQQMQMMQMM QMQMQMQM
…^^^^!^!!!I|!!|I|||I6OQQQQQMQQQOQOOOQOQ!6OQOMQMQMQOOQQQMQQMMMQQO6OMQQMQMMMQMQM QMQMQMQ
. . …^!^!^!^!!!||^!|III6OQQOOQQQQOI^|OQ6. .!MQQ|!.|QQ!I!QMMQMQQQQMQMMMMMQMQMQMQMMQM .
^^^..^..^^!!^!^|I|I||||!!^!||I||6I6IQQQMQOOQII6QQO6|^..!6II.QQO M6QMQQIMQMQQMQMMQMQMMMMQMQQMQO . .
..^^^^^!|III6O66|I!|||!|I|!^||!|III6||I6OQQQQQQOOQQO6II!..^.^QQQ|MMQQQOQQQMQQ QMQQMMMQMMQQ|OMOOQ! .. . …
…^.^!|6OQOQQQ66I|!!^^!^^^!|I6III||!|IIOOQQQQQQQQQOQQ6II||^6O6QMQMQOMQQQQMMQQMO QO|6OOOO^.!.^^^ . ……..
. ..^^^^^!|666OOOI|!^^^.!^!^!|OO6O6II!|II66QOQQQMQQQQQMQQOO6I6QMQMMQOQMQQQMQQMQQQO OQOQQ6I^.^^.^!. ………
…….^!!^^^!|I6I6II|!^…^!^^^|6OOO6|!||I6666OOQQQMQQQQMQQOOO6QQ6I| 6!QQMQQMQQQQQQQQOOO6I||^. . .^^^.|I!^^.^^
.^.^..^..^^||!||||6OO6I!|^^^!!^!!!IQQOI||||I666OOQQQQQQQQQQOQQQQQ OQ6OOOMQMQOQQQQQQOO66I||I|||^…..^^!.^I!!^^^
..^^^^^.^.^.^^I|III666666I!!^^^^! !!IOQI6I|||I|6OOOOQQQQQQQQQ6OOOOOOOMQMQMMQQQQQOOO6I6III|||||^^^….^!!.^^^^!!
. ..^..^^^^^…^.^!|III6666III^^^!^!!IQQO|!!||I6Q66OOQQQQQQMQQQOQQ6O66MQQMQMQ6I666 66IIII||||!!^!^^.^.^.!!.^!^^!
…..^.^..^….^.^!^!!|!I666I|^^!^!6OQQO|!|I|6II66QQQQQQQQOQQQMO6IIMQOQO6I6666II ||||II||!|!|!^^^.^..^!!.^!!!
…^……^….^..^..^^.^!^^!!^!I|IOOQQO66I|!|I66OOOQQOQOQOQOOQ66IOQOQQ66IIII6II|| I|||!||!^!!^^!^^^^!!!^^!!
.. ………. ……^…^..^.^^^^^^^!|66QQOI6|||||I666I66O66OQQOOII||QOOO||III|||||!I||!|!!|!! ^!^^^.^^!!!!^!!
.. . ….. …….. ……^…^.^..^^I66OO6I!!|!|III6I|6II666O6II|!MIMQ|I|||I|I|||!!!!||!!^^^!!^!!^^ ^!!!^!!
… .. . …. …… .. .. …….^.^!6666I|||!!!|!||||II|I6O6I|!!O!66!|I|!||!^!!!!!!^^!^^!^^^^^^^^^!!^!|6
. … . . .. … . .. ….^.^|II|!!^^^!^!^!^!!||^!|||!!^|!6Q!!!!|^!^!^!!^^^^!^^^.^^^^.^^.^!^!^!|
. … . . ….^!I^^^^.^^^^^^!^!^!!!||!^^^!!6|^!^!^^!^^^^^.^^^.^^^^..^…^^.^^!!!
… ^|!.^….^^^.^..^.^!!^.^.I^||^.^.^.^.^.^^^….^.^………^.^^!|
З казок, звір Лінкс має настільки гострий зір, що землю на кілька аршинів проглядає. Забачив він якось у землі Крота і почав насміхатись над його сліпотою:
— Коли б ти, нікчемна тваринко, мав моєї прозорливості хоч соту частку, то міг би проникнути крізь самий центр землі. А тепер усе мацаєш, сліпий, як темна ніч.
— Будь ласка, не хвались вельми,— відповів Кріт.— Зір твій гострий, та розум — зовсім сліпий. Якщо тобі дано те, чого мене позбавлено, то і я маю те, чого немає у тебе. Коли хвалишся своїм гострим зором, не забувай про мій не менш гострий слух. І я давно мав би очі, коли б були вони мені потрібні. Вічна правда блаженної природи нікого не кривдить. Вона, рівну в усьому нерівність роблячи, у гостроті мого слуху вмістила силу очей.
Сила: Дурість у багатстві пишається і лається, а в злиднях осідає і впадає у відчай. Вона в обох долях нещасна. Там біснується, як у гарячці божевілля, а тут з ніг валиться, як стерво… Сліпа дурість одне лише зло в усьому бачить. Для сього століття над століттям підносять, народ вище народу. Невдоволена ні своїм станом, ні країною, ні віком, ні спорідненістю, ні долею, ні хворобою, ні здоров’ям, ні смертю, ні життям, ні старістю, ні юністю, ні літом, ні зимою, ні ніччю, ні днем і, як удача, то підноситься до небес, а то спускається в розпачі до безодні, позбавлена як світла і духу віри, так і найсолодшого світу з душевною рівновагою, і спалюється полум’ям власних своїх печалей…
Лев спить горілиць, а сплячий вельми схожий на мертвого. Юрба всіляких Мавп, вважаючи його за мертвого, наблизилась до нього і почала стрибати та лаятись, забувши страх і повагу до царя свого. А коли настав час прокинутись від сну, поворухнувся Лев. Тоді Мавпи, прийшовши до нього одним шляхом, сімома дорогами розсипались. Старша з них, отямив-шись, сказала:
— І предки наші ненавиділи Лева, та Лев і донині Лев, і навіки віків…
Щука, натрапивши на солодку поживу, жадібно її проковтнула. Та раптом відчула заховану у ласощах удку, що застрягла у її нутрощах. Рак се здаля примітив і на ранок, побачивши Щуку, спитав:
— Чого се ви, пані, сумні? Де подівся ваш кураж?
— Не знаю, брате, чогось сумно. Думаю, щоб розвеселитися, поплисти з Кременчука в Дунай. Набрид Дніпро.
— А я знаю джерело вашого суму,—сказав Рак.— Ви проковтнули удку. Відтепер вам не допоможе ні швидкий Дунай, ні плодоносний Ніл, ні веселовидий Меандр, ні золоті крильця.
Сила: Рак точну правду мовить. Без розуму й за морем погано, а мудрому чоловікові весь світ — рідний край: скрізь йому і завжди добре. Він добро не збирає по місцях, а носить його в собі. Воно йому — сонце у всі часи і як скарб у всіх країнах. Не місце його, а він оживлює місце, не вигнанець, а подорожній, і не вітчизну кидає, а лише змінює її; куди прийшов — тої землі і син, бо несе в собі народне право…
Меандр — назва річки в Малій Азії. Сковорода часто порівнює мову біблії з цією річкою, що тече по гарній місцевості, але в’ється, мов змій, та плутає течію свою, мов лабіринт.
ВСЕ ПЕРЕНЕСЕНО В НОВИЙ БЛОГ БЕЗ СПАМУ І БІЛЬШЕ СВОБОДИ ЯКЩО ТИ ПАТРІОТ СВОЄЇ КРАЇНИ ПРИЄДНУЙСЯ ЗА СВОБОДУ ЗА ЖИТТЯ ЗА БАТЬКІВЩИНУ ЧЕСТЬ УКРАЇНА ВІДВАГА ГЕТЬ КОРУПЦІЮ
http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/
ht tp://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/
http:/ /standartfree.livejournal.com/
ВСЕ ПЕРЕНЕСЕНО В НОВИЙ БЛОГ БЕЗ СПАМУ І БІЛЬШЕ СВОБОДИ ЯКЩО ТИ ПАТРІОТ СВОЄЇ КРАЇНИ ПРИЄДНУЙСЯ ЗА СВОБОДУ ЗА ЖИТТЯ ЗА БАТЬКІВЩИНУ ЧЕСТЬ УКРАЇНА ВІДВАГА ГЕТЬ КОРУПЦІЮ
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
ВСЕ ПЕРЕНЕСЕНО В НОВИЙ БЛОГ БЕЗ СПАМУ І БІЛЬШЕ СВОБОДИ ЯКЩО ТИ ПАТРІОТ СВОЄЇ КРАЇНИ ПРИЄДНУЙСЯ ЗА СВОБОДУ ЗА ЖИТТЯ ЗА БАТЬКІВЩИНУ ЧЕСТЬ УКРАЇНА ВІДВАГА ГЕТЬ КОРУПЦІЮ
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
http://standartfree.livejournal.com/ http://standartfree.livejournal.com/
Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику,— відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народже-ні і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
Сила: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха*: «Веселість серця — життя для людини» — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,— відповість вам,— коли полюю зайця.— Коли заєць смачніший? — Тоді,— відповість мисливець,— коли добре за ним полюю.
Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон * чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Ціцеронової * книжечки «Про старість»…
Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним».
*Сірах — тут посилання на біблійну “Книгу мудрості Ісуса — сина Сіраха”
У польських та угорських горах Олениця, завбачивши домашнього Кабана, стала вітатися:
— Доброго здоров’я, пане Кабан. Радію, що вас…
— Що ж ти, негіднице, така непоштива! — крикнув, набурмосившись, Кабан.— Чому звеш мене Кабаном? Хіба не відаєш, що я підвищений у Барани. Маю про це патент, що рід мій походить від найшляхетніших бобрів, а замість опанчі * я для характеру ношу на людях здерту з вівці шкуру.
— Перепрошую, ваше благородіє,— сказала Олениця,— я цього не знала! Ми, прості, судимо не по одягу та словах, а по справах. Ви ж так само, як і колись, риєте землю і ламаєте тини. Дай вам боже бути й конем!
Сила: Не можна начудуватися з дурнів, які зневажили і зганьбили найчесніший і неоціненний бісер добродійства лише задля того, щоб продертися до чинів, зовсім невідповідних до їхніх нахилів. Який нечистий їм нашептав на вухо, що ім’я та одяг змінять їхнє буття, а не життя чесне, гідне чину? Ось достеменно Езопові гра-ки, що вдягаються в чуже пір’я! З такого зшите існування життя нагадує човен, у якому їхали морем зодягнуті по-людському мавпи, і жодна не вміла кермувати. Той, хто має освічене око, яку безліч бачить він ослів, убраних у лев’ячу шкуру! А для чого вбрані? Для того, щоб вільніше могли рабські свої вибаганки вдовольняти, людей турбувати і проламуватись крізь загороди громадянських законів. І ніхто з достойних честі на непоштивість так не сердиться, як ці мавпи з ослами та кабанами. Стародавнє грецьке прислів’я: «Мавпа є мавпою і в золотім уборі»…
Баба купувала горщики. Любощі молодих літ ще й тоді їй згадувалися.
— Почому сей гарненький?
— За того візьму хоч три шаги,— відповів Ганчар.
— А за того гидкого (онде він), звичайно,— шаг?
— А за того менше двох копійок не візьму…
— Що за диво?
— У нас, бабо,— відповів майстер,— не очима вибирають, а слухають, чи чисто дзвенить.
Баба хоч мала непоганий смак, однак нічого на те не змогла відповісти, а лише сказала, що й сама вона давно се знала, але зараз не подумала.
Сила: Звичайно, ся премудра Єва — прабаба усіх тих штукарів, котрі людину цінують по одежі, по тілу, по грошах, по хоромах, по імені, а не по її плодах життя. Ці правнуки, маючи однаковий з нею смак, достеменно доводять, що вони — плід цієї райської яблуні. Чисте і незаздрісне серце, милосердне, терпеливе, кураж-не, прозорливе, стримане, мирне, — ось чистий дзвін і чесна душі нашої ціна!
Відомо, що в царських хоромах є посуд, порцеляновий, срібний і золотий, за який, звичайно, чесніший глиняний і дерев’яний, проте з їжею… Мудра російська приказка ця: «Не красна изба углами, красна пирогами».
Довелося мені в Харкові бачити між премудрими емблематами* і таке: намальований там схожий на черепаху гад з довгуватим хвостом, посеред черепа, прикрашаючи його, сяє велика золота зірка… Але під ним написано таке: «… під сяйвом виразка»…
*Емблемат — символічне зображення
Серед широкого степу стояв сад — оселя солов’їв та дроздів. Жайворонок, прилетівши до Солов’я, сказав йому:
— Добридень, пане співець.
— Вітаю й тебе, пане Соловей,— відповів йому співець.
— Пощо ж ти мене своїм ім’ям кличеш? — спитав Жайворонок.
— А чому ти мене звеш співаком?
Жайворонок. Я тебе недаремне назвав співаком: твоє ім’я у стародавніх греків було співак.
Соловей. А твоє ім’я у стародавніх римлян було alauda, тобто славій, бо laudo означає славлю.
Жайворонок. Коли так, я починаю тебе більше любити і прилетів просити твоєї дружби.
Соловей. О, простаче! Хіба можна випросити дружбу? Треба родитися для неї. Я часто співаю ось цю мою пісеньку, котру вивчив іще від батька мого: «Подібного до подібного веде бог».
Жайворонок. І мій батько цюю пісеньку співає. А я до тебе, як у іншому, так і в сьому подібний; ти співаєш пісню природі, усьому живому, а я славлю природу, і в сьому, власне, весь наш глузд.
Соловей. Гаразд, я з тобою потоваришую, якщо ти в саду житимеш.
Жайворонок. А я буду щирим твоїм прихильником, коли ти оселишся у степу.
Соловей. Ой ні, не тягни мене в степ: степ — се для мене смерть! Як ти в ньому живеш?
Жайворонок. Ой ні, не тягни ж мене в сад: сад — це моя смерть, як ти в ньому живеш?
— Годі вам, браття, дуріти,— промовив Дрізд, що сидів недалеко.— Бачу, ви народжені для дружби, але не тямите любові. Не шукай те, що тобі до вподоби, а те, що принесе користь твоєму другові, тоді і я ладен бути третім вашим другом.
Потім, кожен по-своєму заспівавши, затвердили вічну дружбу.
Сила: Сими трьома птахами визначається добра дружба. Дружбу годі випросити, купити чи силою вирвати. Ми любимо тих, кого любити нам природою дано,— се так само, як споживаєм те, що природі дано… І як не можна коня з ведмедем, а собаку з вовком впрягти у віз, так годі сподіватися, щоб не відірвалося старе сукно, пришите до нового, і гнила дошка, приклеєна до свіжої. Така ж незгода є між двома людьми різної вдачі, а найбільша неспорідненість між добрим і злим серцем. Жайворонок з дроздом і соловейком можуть приятелювати, але з яструбом чи нетопиром — ніколи. Одне лише неможливе для жайворонка — жити в саду, так само як соловейкові жити в степу. Се у греків звалося Антипатія. А в усьому іншому між ними однакова вдача — Симпатія.
Не слід приневолювати друга до того, що тебе звеселяє, а його мучить. Багато хто згаданій приказці перечить: треба, мовляв, і ворогів любити. Безперечно, але дружба така само, як і милостиня; багато ступенів оточують центр престолу її. Усім добродійником бути можеш, але не повірником. Інакше благодіємо ми до домашніх та родичів, інакше — до гостей і сто-ронніх…
Щасливий той, хто хоча б тінь доброї дружби зумів здобути. Нічого немає дорожчого, солодшого і кориснішого за дружбу. В Росії добре про се кажуть: «В поле пшеница годом родится, а добрьій человек всегда пригодится». «Де був?» — «У друга».— «Що пив?» — «Воду, краще ворожого меду». Є й на Вкраїні приказка: «Не май сто рублів, а май одного друга». Але не гідний дружньої любові той, хто підносить щось вище за дружбу і не кладе її за наріжний каміньі пристановище всіх своїх справ і бажань. Соловей ім’я своє преславне віддає добровільно другові. Солодка вода з товаришем — славна з ним і безособність. Катон сказав: «Пропав той день, що минув без користі». Але Траян (чи, може, Тіт) іще ясніше: «О друзі! Згинув день мій — я нікому не приніс користі!»
Будь-якій владі, званню, чинові, стану, ремеслу, наукам початок і кінець — дружба, основа, спілка і вінець суспільству. Вона сотворила небо і землю, зберігаючи світ світів у красі, порядку і в злагоді…
…Нащо тягнути труби водогону туди, де б’є чисте джерело — батько й голова всіх струмків… Недаремне каже приказка: «Добре братство краще багатства».
А що мовлено про дружбу, те ж розуміється і про статні. Як для тієї, так і для сеї вірним вождем є природа : щасливий той, хто наслідує його.
…Скажи мені, що таке друг? Слуга і добродійник. Яка є краща послуга, ніж привести до знання? Все — брехня, тобто непостійне й нетверде, окрім природи… Хто знає природу, той знає план і шлях свого життя. Що таке життя? Се сніп усіх справ і рухів твоїх. Бачиш, що той, хто пізнав природу, все своє розуміє. Ось для чого сказано: «Друг вірний — захист міцний…»
…І як той, хто має очі, все бачить, так той, хто відчуває природу, все розуміє і одержує від неї усе, що йому потрібне. Коли черепаха не має крил, чи се горе для неї? Крила птахам потрібні. Не в тому найвища мудрість, щоб увесь світ пізнати. Кому се під силу? А неможливе і непотрібне — одне і те ж. Проте, коли знаєш усе, що тобі необхідне,— се й означає найвищу мудрість. Передивившись усі планети і всі світи, не маючи і не знаючи, що потрібне тобі, будеш бідний, невеселий і лишишся невігласом, так само — сходивши всі дороги, але не побачивши своєї, нічого не знатимеш, і не матимеш, і не збадьоришся. Та й хіба можеш ти бути бадьорим, коли позбавлений найнеобхіднішого? А як знайдеш, не знаючи, що потрібне тобі?..
Воістину говорять: “Якщо Бог хоче наказати людину, то в першу чергу заберає в неї розум”. Виглядає так, що замовники байок і автори їх (скоріше всього автор) та різного роду провокатори якраз і підтверджують цю приказку.
взагалі, автор напевне Езоп, якщо не помиляюсь, а те , що працюють “родичі” чи то пак “династії”, невже вони не виконують свою роботу? Якщо люди сумлінно трудяться то має бути байдуже, чи вони родичі чи просто прийшли з вулиці. Про премії , думаю всі ви бачите які на даний час надходження, якщо кошти не поступають то звідки взятись преміям? Якщо плани не виконуються працівники мали б бути вдячні , що зарплатню не урізають, але ж набагато простіше звинуватити у всьому головного бухгалтера і директора, нібито то вони винні у тому , що відділи не “дають плану”.
Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили
його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза* (* Залiзо —
пастка.) або пiдкидали йому затру?ного м’яса, нiчим не могли йому до?хати
кiнця. Лис Микита кпив* (* Кпити — глузувати.) собi з них, оминав усякi
небезпеки, ще й iнших сво?х товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови
— чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та
спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий день
вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками.
Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим.
Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього.
— Що ви собi дума?те!- величався вiн перед сво?ми товаришами. — Досi я
ходив по селах, а завтра в бiлий день пiду до мiста i просто з торговицi
Курку вкраду.
— Ет, iди, не говори дурниць!-уговкували його товаришi.
— Що, дурниць! Ану, побачите! — решетився Лис.
— Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже
хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили i не роздерли.
— От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене!- товк
сво? Лис i поклав собi мiцно зараз завтра, в сам торговий день, побiгти до
мiста i з торговицi вхопити Курку.
Але сим разом бiдний Микита таки перечислився. Помiж коноплi та
кукурудзи вiн залiз безпечно аж до передмiстя; огородами, перескакуючи
плоти та ховаючися мiж яриною, дiстався аж до серед мiстя. Але тут бiда!
Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збiгати на
торговицю i вернути назад. А на вулицi i на торговицi крик, шум, гармидер,
вози скриплять, колеса туркочуть, конi гримлять копитами, свинi квичуть,
селяни гойкають — одним словом, клекiт такий, якого наш Микита i в снi не
бачив, i в гарячцi не чував.
Але що дiяти! Наважився, то треба кiнчити те, що зачав. Посидiвши пару
годин у бур’янi коло плоту, що притикав до вулицi, вiн осво?вся трохи з
тим гамором. Позбувшися першого страху, а надто роздивившися потроху, куди
i як найлiпше бiгти, щоб осягнути свою цiль. Лис Микита набрав вiдваги,
розбiгся i одним духом скочив через плiт на вулицю. Вулицею йшло i ?хало
людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримiтив, i нiкому до нього
не було дiла. “От Пес так Пес”, — думали собi люди. А Микита тому й рад.
Знiтився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим
рядом сидiли жiнки, держачи на решетах, у кошах i кобелях* (* Кобеля —
торба.) на продаж яйця, масло, свiжi гриби, полотно, сiм’я, курей, качок i
iншi такi гарнi речi.
Але не встиг вiн добiгти до торговицi, коли йому настрiчу бiжить Пес, з
iншого боку надбiга? другий, там видить третього. Псiв уже наш Микита не
обдурить. Зараз занюхали, хто вiн, загарчали та й як не кинуться до нього!
Господи, яке страхiття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропi: що тут
робити? куди дiтися? Недовго думаючи, вiн шмигнув у найближчi створенi
сiни, а з сiней на подвiр’я. Скулився тут i роздивля?ться, куди б то
сховатися, а сам надслуху?, чи не бiжать пси. Ого! Чути ?х! Уже близько!
Бачить Лис, що на подвiр’? в кутi сто?ть якась дiжка. От вiн, недовго
думаючи, скiк у дiжку та й сховався.
Щастя мав, бо ледве вiн щез у дiжi, коли надбiгли пси цiлою купою,
дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи.
— Тут вiн був! Тут вiн був! Шукайте його!- кричали переднi.
Цiла юрба кинулася по тiсненькiм подвiр’?, по всiх закутках, порпають,
нюхають, дряпають — Лиса анi слiду нема. Кiлька разiв пiдходили й до дiжi,
але негарний запах, який iшов вiд не?, вiдгонював ?х. Вкiнцi, не знайшовши
нiчого, вони побiгли далi. Лис Микита був урятований.
Урятований, але як!
У дiжi, що так несподiвано стала йому в пригодi, було бiльше як до
половини синьо?, густо на олi? розведено? фарби. Бачите, в тiм домi жив
маляр, що малював поко?, паркани та садовi лавки.
Власне завтра мав малювати якийсь великий шмат паркану i вiдразу
розробив собi цiлу дiжу фарби та й поставив ?? в кутi на подвiр’?, щоб мав
на завтра готову. Вскочивши в сей розчин. Лис Микита в першiй хвилi
занурився в нього з головою i мало не задушився. Але потiм, дiставши
заднiми ногами дна бочки, став собi так, що все його тiло було затоплене в
фарбi, а тiльки морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала з не?.
Отак вiн вичекав, поки минула страшна небезпека. Серце у бiдолахи билося
сильно, голод крутив кишки, запах олi? майже душив його, але що було
дiяти! Слава богу, що живий! Та й то ще хто зна?, що буде. Ану ж надiйде
господар бочки i застане його тут?
Але й на се не було ради. Майже вмираючи зо страху, бiдний Лис Микита
мусив сидiти в фарбi тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у
такiм стро?* (* Стрiйубрання.), появився на вулицi, то вже не пси, але
люди кинуться за ним i не пустять його живого. Аж коли смерклося. Лис
Микита прожогом вискочив iз сво?? незвичайно? купелi, перебiг вулицю i, не
спостережений нiким, ускочив до садка, а вiдси бур’янами, через плоти,
через капусти та кукурудзи чкурнув до лiсу. Довго ще тяглися за ним синi
слiди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла. Вже добре стемнiлося,
коли Микита добiг до лiсу, i то не в тiм боцi, де була його хата, а геть у
протилежнiм. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще
бiгти зо двi милi, але на се у нього не ставало вже сили. Тож,
пiдкрiпившися трохи кiлькома яйцями, що знайшов у гнiздi Перепелицi, вiн
ускочив у першу-лiпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився у ньому з
головою i заснув справдi, як по купелi.
Чи пiзно, чи рано встав вiн на другий день, сього вже в книгах не
записано, — досить, що, вставши з твердого* (* Стрiй- убрання.) сну,
позiхнувши смачно i сплюнувши тричi в той бiк, де вчора була йому така
немила пригода, вiн обережненько, лисячим звича?м, вилiз iз нори.
Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокiйно, чисто. Заграло серце в лисячих
грудях. “Саме добра пора на полювання!” — подумав. Але в тiй хвилi зирнув
на себе — господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку вiн
кинувся тiкати, але ба, сам вiд себе не втечеш! Зупинився i знов
придивля?ться: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мiй хвiст, мо?
ноги? Нi, не пiзна?, не пiзна?, та й годi! Якийсь дивний i страшний звiр,
синiй-синiй, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись
колючими гудзами, не то ?жаковими колючками, а хвiст у нього — не хвiст, а
щось таке величезне i важке, мов довбня або здоровий ступернак* (*
Ступернак — товкач.), i також колюче.
Став мiй Лис, огляда? те чудовище, що зробилося з нього, обнюху?,
пробу? обтрiпатися — не йде. Пробу? обкачатися в травi — не йде! Пробу?
дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пуска?! Пробу? лизати —
не йде! Надбiг до калюжi, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобi!
Фарба олiйна, через нiч у теплi засохла добре, не пуска?. Роби що хочеш,
небоже Микито!
В тiй хвилi де не взявся Вовчик-братик. Вiн ще вчора був добрий
знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звiра,
всього в колючках та гудзах i з таким здоровенним, мов iз мiдi вилитим,
хвостом, вiн аж завив з переляку, а отямившися, як не пiшов утiкати —
ледве хлипа?! Подибав у лiсi Вовчицю, далi Ведмедя, Кабана, Оленя — всi
його питають, що з ним, чого так утiка?, а вiн тiльки хлипа?, баньки
витрiщив та, знай, тiльки лепоче:
— Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж!
— Та що, що таке? — допитують його свояки.
— Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж!
Що за диво! Зiбралося довкола чимало звiра, заспокоюють його, дали води
напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жмiньки волосся з-мiж очей i
пустила на вiтер, щоб так i його переполох розвiявся, але де тобi, все
дарма. Бачачи, що з Вовком непорадна* (* Непорадна — лиха.) година, звiрi
присудили йти ?м усiм у той бiк, де показував Вовк, i подивитися, що там
таке страшне. Пiдiйшли до того мiсця, де все ще крутився Лис Микита,
зиркнули собi ж та й кинулися врозтiч. Де ж пак! Такого звiра нi видано нi
чувано, вiдколи свiт свiтом i лiс лiсом. А хто там зна?, яка у нього сила,
якi в нього зуби, якi кiгтi i яка його воля?
Хоч i як тяжко турбувався Лис Микита сво?ю новою подобою, а все-таки
вiн добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а
оте? тепер i на iнших звiрiв.
“Гей, — подумав собi хитрий Лис, — та се не кепсько, що вони мене так
бояться! Так можна добре виграти. Стiйте лишень, я вам покажу себе!”
I, пiднявши вгору хвiст, надувшися гордо, вiн пiшов у глиб лiсу, де
знав, що е мiсце сходин для все? лiсово? людностi. Тим часом гомiн про
нового нечуваного i страшного звiра розiйшовся геть по лiсi. Всi звiрi, що
жили в тiм лiсi, хотiли хоч здалека придивитися новому гостевi, але нiхто
не смiв приступити ближче. А Лис Микита мов i не бачить сього, йде собi
поважно, мов у глибокiй задумi, а прийшовши насеред звiрячого майдану, сiв
на тiм пеньку, де звичайно любив сiдати Ведмiдь.
Сiв i жде. Не минуло й пiвгодини, як довкола майдану нагромадилося
звiрiв i птахiв видимо-невидимо. Всi цiкавi знати, що се за поява, i всi
бояться ??, нiхто не смi? приступити до не?. Стоять здалека, тремтять i
тiльки чекають хвилi, щоб дати драпака.
Тодi Лис перший заговорив до них ласкаво:
— Любi мо?! Не бiйтеся мене! Приступiть ближче, я маю вам щось дуже
важне сказати.
Але звiрi не пiдходили, i тiльки Ведмiдь, ледве-ледве переводячи дух,
запитав:
— А ти ж хто такий?
— Приступiть ближче, я вам усе розповiм- лагiдно i солодко говорив Лис.
Звiрi трохи наблизилися до нього, але зовсiм близько не важилися.
— Слухайте, любi мо?, — говорив Лис Микита, — i тiштеся! Сьогоднi рано
святий Миколай вилiпив мене з небесно? глини — придивiться, яка вона
блакитна! I, ожививши мене сво?м духом, мовив:
“Звiре Остромисле! В звiрячiм царствi запанував нелад, несправедливий
суд i неспокiй. Нiхто там не певний свойого життя i свойого добра. Iди на
землю i будь звiрячим царем, заводь лад, суди по правдi i не допускай
нiкому кривдити мо?х звiрiв!”
Почувши се, звiрi аж у долонi сплеснули.
— Ой господи! Так се ти ма?ш бути наш добродiй, наш цар?
— Так, дiтоньки, — поважно мовив Лис Микита.
Нечувана радiсть запанувала в звiрячiм царствi. Зараз кинулися робити
порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмедi нарiзали овець,
телят i нанесли цiлу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собi, а
решту по справедливостi роздiлив мiж усiх голодних.
Знов радiсть, знов оклики зачудування i подяки. От цар! От добродiй! От
премудрий Соломон! Та за таким царем ми проживемо вiки вiчнi, мов у бога
за дверми!
Пiшли днi за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим i
м’якосердним, тим бiльше, що тепер не потребував сам ходити на лови,
засiдати, мордувати. Все готове, зарiзане, навiть обскубане i обпатране,
приносили йому услужнi мiнiстри. Та й справедливiсть його була така, як
звичайно у звiрiв: хто був дужчий, той лiпший, а хто слабший, той нiколи
не виграв справи.
Жили собi звiрi пiд новим царем зовсiм так, як i без нього: хто що
зловив або знайшов, той ?в, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили
стрiльцi, той мусив загинути, а хто втiк, той богу дякував, що жи?. А
проте всi були дуже радi, що мають такого мудрого, могутнього i ласкавого
царя, а надто так неподiбного до всiх iнших звiрiв.
Гуси зовсiм нiчого не знали про се. Ще того самого поранку, коли батько
мав гадку вiдвести Гриця до школи, не знали гуси про сей намiр. Тим менше
знав про нього сам Гриць. Вiн, як звичайно, встав рано, поснiдав, поплакав
трохи, почухався, взяв прут i, пiдскакуючи, погнав гуси з обори на
пасовисько. Старий бiлий гусак, як звичайно, наставив до нього свою
невеличку голову з червоними очима i червоним широким дзьобом, засичав
рiзко, а вiдтак, таракаючи про щось нецiкаве з гусками, пiшов передом.
Стара грива * (* Гривни — сiро-жовтий, чорно-жовоти?.) гуска, як звичайно,
не хотiла йти в рядi, але попленталася поза мiстком i зайшла в ровок, за
що Гриць швякнув ?? прутом i назвав “луп’ярем”, — так вiн мав звичай
називати все, що не пiддавалося його високiй властi на пасовиську.
Очевидна рiч затим, що анi бiлий гусак, анi грива гуска, анi взагалi нiхто
з цiло? череди — як ?х було двадцятеро й п’ятеро — так анi одно не знало
про близьке перенесення ?х володаря та во?води на iнше, далеко не так
почесне становище.
Тож коли нагло i несподiвано надiйшла нова вiсть, себто коли сам
батько, йдучи з поля, закликав Гриця додому i там вiддав його в руки
матерi, щоб його вмила, вичесала i вбрала, як бог приказав, i коли потiм
батько взяв його з собою i, не кажучи нi слова, попровадив трепечучого
вниз вигоном, i коли гуси побачили свойого недавнього поводатора зовсiм у
змiненiм видi, у нових чобiтках, у новiм повстянiм капелюшку i червоним
ременем пiдперезаного, пiднявся мiж ними наглий i дуже голосний окрик
зачудування. Бiлий гусак пiдбiг близько до Гриця з витягненою головою,
немов хотiв йому добре придивитися; грива гуска також простягнула голову i
довгий час не могла й слова вимовити з наглого зворушення, аж вкiнцi
швидко вицокотiла: де-де-де-де?
— Дулна гуска — вiдмовив гордо Гриць i вiдвернувся, немов хотiв
сказати: “Еге, чекай лише, не в такi я тепер пани вскочив, щоб iще став
вiдповiдати тобi на тво? гусяче питанням. А втiм, може, й тому не
вiдповiв, що сам не знав.
Пiшли горi селом. Батько нiчого, i Гриць нiчого. Аж прийшли перед
просторий старий будинок пiд соломою, з комином наверху. До того будинку
йшло багато хлопцiв таких як Гриць або й бiльших. Поза будинком по городi
ходив пан у камiзельцi.
— Грицю! — сказав батько.
— Га! — сказав Гриць.
— Видиш оту хату?
— Видзу.
— Пам’ятай собi, се школа.
— Ба, — сказав Гриць.
— Сюди будеш ходити вчитися.
— Ба, — сказав Гриць.
— Справуйся добре, не пустуй, пана професора * (* Професором у
галицьких школах називали вчителя.) слухай. Я йду, аби тебе записав.
— Ба, — сказав Гриць, майже нiчого не тямлячи, що говорив батько.
— А ти йди а отсими хлопчиками. Вiзьмiть його хлопчики, з собою!
— Ходи! — сказали хлопчики i взяли Гриця з собою, а тим часом батько
пiшов у огород поговорити з професором.
Увiйшли до сiней, у яких було зовсiм темно i страшно воняло торiшньою
гнилою капустою.
— Видиш, там? — сказав до Гриця один хлопчик, показуючи в темний кут.
— Видзу, — сказав, тремтячи, Гриць, хоч зовсiм нiчого не видiв.
— Там яма, — сказав хлопчик.
— Яма! — повторив Гриць.
— Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в оту яму i будеш
мусiв сидiти цiлу нiч.
— Я не хоцу! — скрикнув Гриць.
Тим часом другий хлопчик шепнув щось до першого хлопчика, оба
засмiялися, а потiм перший, налапавши шкiльнi дверi, сказав до Гриця:
— Застукай до дверей! Борзо * (* Борзо — швидко.)!
— Насцо? — спитав Гриць.
— Треба! Тут так годиться, як хто перший раз приходить.
У школi був гомiн, мов в улiю, — але коли Гриць застукав кулаками до
дверей, зробилося тихо. Хлопчики звiльна створили дверi i втрутили Гриця
досередини. В тiй хвилi залупкали добрi березовi рiзки по його плечах.
Гриць дуже перепудився * (* Перепудитися — злякатися.) i заверещав.
— Цить, дурню! — кричали на нього смiхованцi-хлопцi, що, почувши стук,
засiли були за дверми i зробили Грицевi таку несподiванку.
— Ой-ой-ой-ой! — верещав Гриць. Хлопцi злякалися, щоб не почув
професор, i почали Гриця зацитькувати.
— Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стука?, того треба по
плечах постукати. Ти того не знав?
— Не-е-е зна-а-в! — вiдхлипнув Гриць.
— Чому не знав?
— Бо я-а пе-е-лсий ла-а-з у сколi.
— Перший раз! а! — скрикнули хлопцi, мов здивованi тим, як можна перший
раз бути в школi.
— О, то треба тебе погостити! — сказав один, поскочив до таблицi, взяв
зi скриночки добрий кусник крейди i подав Грицевi.
— На, дурню, ?ж, а борзо!
Всi мовчали i в ожиданцi глядiли на Гриця, що обертав у руках крейду, а
далi поволеньки вложив ?? в рот.
— ?ж, дурний, а борзо! — напоминали хлопцi, а самi душились зо смiху.
Гриць почав хрупати i насилу з’?в крейду. Регiт у школi розлягся такий,
аж вiкна задзвенiли.
— Цого смi?теся? — спитав здивований Гриць.
— Нiчого, нiчого. Може, хочеш iще?
— Нi, не хоцу. А сцо то таке?
— То ти того не зна?ш? Отто дурний! Та то ?русалим такий, то дуже
добре.
— Ой, не дузе добле, — сказав Гриць.
— Бо ти ще не засмакував. То годиться кожному ?сти, хто перший раз
приходить до школи.
В тiй хвилi увiйшов професор. Усi хлопцi, як сполошенi горобцi,
попирскали до лавок, тiльки Гриць зостався зi сльозами в очах i з губами,
забiленими крейдою. Професор грiзно зблизився до нього.
— Як назива?шся? — крикнув.
— Глиць.
— Що за Гриць? Ага, ти новий. Чому в лавцi не сидиш? Чого плачеш? Чим
забiлився? Га?
— Та я ?в ?лусалим.
— Що? Який ?русалим? — допитувався професор.
Хлопцi знов аж душилися зо смiху.
— Та давали хлопцi.
— Котрi хлопцi?
Гриць озирнувся по хатi, але не мiг нiкотрого пiзнати.
— Ну, ну! Йди сiдай i вчися добре, а ?русалима бiльше не ?ж, бо будеш
Почалася наука. Професор говорив щось, показував якiсь дощечки, що на
них були намальованi якiсь гачки та стовпки; хлопцi час вiд часу кричали
щось, як професор показав яку нову дощечку, а Гриць нiчого того не
розумiв. Вiн навiть не зважав на професора, а дуже смiшними видались йому
хлопцi, що сидiли довкола нього. Один довбав пальцем у носi, другий iззаду
раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицевi у вухо, третiй
працював довгий час дуже пильно, микаючи зi свого старого кафтана латки,
нитки та остроки * (* О с т р о к иторочки.); вже ?х перед ним на спiднiй
дошцi лавки лежала цiла купа, а вiн усе ще микав i скуб зо все? сили.
— Насцо то мика?е? — спитав Гриць.
— Буду дома з бовщом ?сти, — вiдповiв шепеляво хлопець, i Гриць довгий
час думав вад тим, чи бува? не здурив його сей хлопець.
— Але-бо ти, Грицю-небоже, нiчого не вважа?ш, — крикнув на нього
професор i покрутив його за вухо, так що Грицевi мимоволi аж сльози стали
в очах, i вiн так перепудився, що довгий час не тальки не мiг уважати, але
й зовсiм о-свiтi не тямив. Коли, нарештi, отямився, хлопцi вже починали
читати склади на подвижник табличках, якi розкладав i складав професор.
Вони невтомимо по сто разiв спiвучими голосами повторяли:
“а-ба-ба-га-ла-ма-га”. Грицевi, не знати чому, дуже се сподобалося, i вiн
почав сво?м пискливим голосом навипередки кричати: “а баба галамага”.
Професор уже готов був узнати його дуже пильним i здiбним хлопаком i,
хотячи ще лiпше переконатися про се, переставив букви. Несподiваним
способом вiн виставив перед учениками букви “баба”, але Гриць, не
дивлячися на них, а тiльки на професора, тонким спiвучим голосом крикнув:
“галамага”. Всi зареготалися, не виключаючи й самото професора, тiльки
Гриць, здивований, оглянувся i знов наголос сказав до свого сусiда: “Цому
не клицис галамага?” Аж тодi бiдолаха стямився, коли професор потягнув
його за понятливiсть рiзкою по плечах.
— Ну, а чого тебе там у школi навчили? — спитав батько, коли Гриць у
полудн? вернув додому.
— Вцились-мося “а баба галамага”, — вiдповiв Гриць.
— А ти вмiв? — запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна
наука.
— Тазе вмiв, — вiдповiв Гриць.
— Ну, так менi справуйся! — заохотив отець. — Як тут у селi вивчишся,
то пiдеш до мiста до бiльшо? школи, а вiдтак вийдеш на попа. Жiнко, а
дай-но йому що ?сти.
— Ба, — вiдповiв Гриць.
СПРАВЖНІЙ МЕТРОЛОГ НАПЕВНЕ ХОТІВ ПОКАЗАТИ РІЗНИЦЮ МІЖ ДИНАСТІЯМИ, ЯКІ В НАС ПРАЦЮЮТЬ. ТАКИМ ЯК ЗЕМБАМ, РУДИМ, МАЗУРАМ, ВАСЮТАМ ТРЕБА ДЯКУВАТИ ЗА РОБОТУ, А ТІ, ЯКІ ВИХОДЯТЬ НА РОБОТУ ДЛЯ ГАЛОЧКИ АБО ВКРАСТИ ПОРА ДАВНО ГНАТИ. НА РАХУНОК ВИКОНАННЯ ВІДДІЛАМИ ПЛАНУ, ТО Я ЦЕ РОЗУМІЮ ТАК. ПЛАН ПОВИНЕН БУТИ РЕАЛЬНИМ, А ЯКЩО ЗАВИШЕНИМ, ТО НА 0,5% — НЕ БІЛЬШЕ. ЦЕ МОЖЕ ПОЯСНИТИ ПЛАНОВИЙ ВІДДІЛ АБО ЗАСТУПНИК З ЕКОНОМІКИ, ДО ДУМОК ЯКИХ НІХТО НІКОЛИ НЕ ПРИСЛУХОВУЄТЬСЯ. ЗАРУБАНІ ВСІ МОТИВУЮЧІ, ЩО НАДИХАЛИ ЗАВЖДИ ПРАЦЮЮЧИХ НА ПЕРЕВИКОНАННЯ ПЛАНУ. А СЬОГОДНІ ЙОГО ПЕРЕВИКОНУВАТИ НЕМА РЕЗОНУ.
В КАДРОВІЙ ПОЛІТИЦІ Є ТАКЕ ПОНЯТТЯ, ЯК «ВАКАСІЙ НЕМАЄ». ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ, ЗВИЧАЙНО, НЕ НАШОГО ДИРЕКТОРА. СЬОГОДНІ ШТАТ ВІДДІЛІВ РОЗДУТИЙ ДО МАРАЗМУ, НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ ТИХ, КОГО ПРИЙНЯЛИ + РОЗКРАДАННЯ КЕРІВНИЦТВОМ КОШТІВ. ЦІ ВСІ ФАКТОРИ І ДОВОДЯТЬ ПІДПРИЄМСТВО ДО КРИЗИ. ТОМУ І ВІДБУВАЮТЬСЯ ЗАКОНОМІРНІ ЯВИЩА: НА СЬОГОДНІ НЕЗАДОВОЛЕНИХ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ ЗАДОВОЛЕНИХ.
Взагалі династії добре, але не в державних (контролюючих) установах. Ми бачимо, як глави сімейств турбуються в першу чергу про своїх рідних і близьких, а не завжди вони цього заслуговують. Що стосується планів, то шановний економ, про які плани може бути мова в такій організації, як наша. Але керівництву вигідно вигадувати посади і роздувати штати, з цим я погоджуюсь (колись в нас взагалі не було планового відділу, а тепер аж два керівника). Кількість некомпетентних постійно зростає. А «мотивуючих» нам не бачити не тому, що криза, чи зменшено повноважень (це для справжнього метролога), а через, в першу чергу, необґрунтовані витрати на різні абсурдні ідеї керівника, який нікого не слухає, хіба що бухгалтера.
Провідна Курус якщо ти вже сказала “а” то кажи і “б”стосовно Васют та + .Отже інформацію маємо зовсім іншу і невводи простий люд в оману.Стосовно Белущенка О.Ю. Те що його зняли то це твоя заслуга так як ти мріяла стати керівником №52.Трусила цицками у Лаврушка і наговорювала на Белущенка.Так от і подумай хто це зробив!Ти просто совісті не маєш то хоч Белущенка не рухай!А про мою дупцю можеш писати скількі треба (можеш поцілувати)якщо вона гарна то так воно і є!! !
Інженеру 2013.Колись не було планового взагалі,а тепер десять людей та щє й заступник-нероба Грішин.Нам знімуть план!?Він нам зняв відсоток на відсоток перевиконання,а це була додаткова зарплатня.
Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти підводу узялись
І в неї троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають,- та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не який тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен серед них, хто ні,- судить не нам,
А тільки віз і досі там.
“А, друже мій, здоров! Де був ти, що
робив”? —
“Годин ізо три я в кунсткамері ходив;
До всього приглядавсь, хотів усе
спізнати,-
І признаюсь, що й сам не знаю, брате,
Яких там лиш немає див.
Ну й правда, що чудес отам скарбниця!
Ох, і вигадлива ж природа-чарівниця!
І птаство, й звірина з усіх тобі країн!
Які метелики, мурашки,
Бджілки, комарики, комашки,-
Одні немов смарагд, а інші — як рубін!
Їй-богу, кузька є химерна,
Дрібніша, не брешу, від макового зерна!” —
“А бачив ти слона? Ото так справді звір!
Подумав ти, мабуть, що із горою стрівся?” —
“Він там хіба?” — “Авжеж!” — “Ну, братику,
повір,
Я до слона й не додивився”.
Не раз ми чуємо: ще встигну, час я маю.
Та знаймо, що такі слова
Людині щоразу не розум навіва,
А лінощі без краю.
Отож, як діло є, мерщій його кінчай
І виправдань собі ніяких не шукай,
Коли прогавиш час — на себе нарікай.
Для прикладу я вам сказати байку маю.
Стрілець рушницю взяв, патронницю й сакви
І друга вірного по вдачі та звичаю,
Гекто?ра, та й пішов до гаю,
Рушниці ж не набив, з дурної голови,
Хоч радили зробить це вдома.
“Дурниці! — мовив він,- дорога нам відома,
На ній і горобця ніколи не знайти:
До місця ще годину йти,
Навіщо ж набивать без жодної мети!”
Та тільки він із хати
(Фортуна із людьми, бач, любить жартувати)
По озерцю
Качки гуляють цілим стадом;
От нашому б тоді Стрільцю
Було з півдюжини зарядом
Убить
І цілий тиждень їсти й пить,
Коли б устиг в свій час рушницю він набить.
До ладівниці він, та хитрощі людини
Зна рід качиний!
Тож поки там вовтузивсь він,
Вони із криком піднялися
Та, ніби рівний шнур, за гай і подалися,
І зникли в синяві долин.
Даремне по лісах Мисливець наш тинявся,
Там навіть горобець йому не попадався.
В додаток бід отих
Ще й дощ застиг
У полі.
Отож вернувся в дім
Він мокрим ніби хлющ, сумним,
Та ще й з нічим,-
А нарікав, однак, лиш на недобру долю.
уло в чоловіка три сини: два розумних, а третій, Іван, дурний. Батько їх поділив хазяйством та й умер.
Пішли всі брати щастя шукати. Тільки розумні своє хазяйство покидали дома, а в Івана з хазяйства була одна ступа, так він і ту з собою взяв.
Ідуть вони та й ідуть, і вже стало смеркать. Дійшли до лісу та й кажуть:
— Давайте виліземо на дуба та переночуємо, а то щоб розбійники не напали.
Один і каже:
— А цього дурного біса де дінемо з ступою? Іван на те:
— Думайте за себе, а я сам вилізу на дуба та й заночую.
Полізли розумні аж на самий вершок дуба і сидять, а Іван і собі лізе, а за собою і ступу тягне на дуба. Виліз, сидить і ступу держить.
От ідуть розбійники з своїх промислів та й стали ночувать під тим дубом. Назбирали дров собі, зачали варить у великому казані куліш на вечерю. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки та тільки що стали їсти та все студять, бо дуже гарячий був, а Іван як пустить ступу та прямо в казан. Кип’ячений куліш геть-чисто позаляпував їм очі. Вони з ляку як посхвачувалися та й ну тікать у ліс, забули й товар, котрий награбили в крамарів.
Іван тоді зліз з дуба та й каже братам:
— Лізьте додолу.
Брати позлазили, забрали увесь товар, коні і поїхали додому, а Іван узяв собі тільки сопілку. Узяв він ту сопілку і ну грать. А була та сопілка не проста, а чарівна: як заграє, так усе живе й танцює. От заграв Іван, так і пішло все танцювать: і вовки, і зайці, і лисиці й ведмеді. А Іван все гра та сміється. Уже ті звірі сердешні танцювали, танцювали і поморились. Уже за дерева хватались та держались, щоб не танцювать, та ні, не вдержаться.
Уморився Іван, ліг відпочивать. Трохи оддихнувши, встав і пішов у город. Люди саме несли на базар продавать хто паляниці, хто крашанки в коробці, а хто квас у відрах. Іван як заграв у дудочку, так і пішли всі танцювать. Один чоловік ніс коробку яєць та побив їх чисто, танцюючи, і сам як чортяка убрався в яєчню. Ті, що спали, посхвачувались та давай і собі танцювать: хто голий по хаті, хто без штанів, хто без сорочки, а хто без спідниці. Пішов увесь город перевертом: і собаки, і свині, і кури, все чисто, що було живе, пустилося танцювати.
Уморився Іван, граючи, і пішов у слободу найматися в робітники. Прийшов, а зустрічає його піп.
— Наймись до мене, добрий чоловіче, в робітники.
— Добре,— каже Іван.
— А що ти візьмеш у год?
— Та я не дорого візьму: п’ять карбованців.
— Як так, то й так,— каже піп.
Найняв він робітника та на другий день і послав волів пасти. Погнав Іван волів на сінокос, а сам виліз на стіг і сидить, а воли пасуться. От згадав він про свою дудочку і заграв. Як заграв, а воли зараз і пішли танцювать. Танцюють і танцюють, уже воли чисто поперепадались. Пригонить Іван волів увечері додому, а вони голодні, ревуть та з загати смичуть гнилу солому і їдять. Сам Іван повечеряв та ліг спать. На другий день погнав оп’ять волів пасти. Пас, пас, а потім знов заграв, і все пішло танцювать. Дограв до вечора і погнав волів додому голодних і замучених танцями. Дивиться піп на худобу та й каже:
— Де він їх у чорта пасеш, що вони такі худі та голодні?
От він вирішив самому піти і подивитися, де той Іван їх пасе. На третій день погнав робітник волів пасти, а піп і собі слідом за ним. Пішов та й сів у тернику. Сидить і вигляда, що Іван буде робить. А той знов виліз на стіг та й давай грати. Як пішло все танцювати — воли і всяка тварюка, а далі і піп у тернику. Терник був густий, і піп як почав по ньому плигать, як почав, та й порвав на собі штани, рясу, сорочку, а косу та бороду чисто вискуб терном.
Бачить піп, що лихо, та давай кричать, щоб робітник перестав грати. А той грає собі і не чує. А далі зирк у терен, коли піп плига як оглашенний, він тоді й годі грать. Піп вискочив та й дав тягу додому.
Добіг до села та як чкурнув вулицями. Люди його не пізнали, дивляться, що в нього тільки клапті висять в одежі, а все тіло видно, і давай на нього тюкать. Він тоді звернув з вулиці, переліз через тин та як гайнув по городах бур’янами, а собаки за ним. Дехто думав, що розбійник, та давай його цькувать собаками. Прибіг піп додому увесь в реп’яхах. Попадя не впізнала та з переляку і каже робітникам:
— Біжіть вигоніть з двору скаженого чоловіка.
Ті побігли з дрючками, аж він до них забалакав. Тоді робітники узнали попа, привели його в хату і давай він попаді розказувать про Івана. Попадя слухає та тільки дивується.
Увечері пригнав Іван волів, загнав у загін, дав сіна, а сам пішов вечеряти. Увійшов у хату, а піп йому й каже:
— Ану лишень, Іване, заграй попаді коротенької пісні.
А сам узяв та й прив’язав себе до стовпа, котрим був підпертий сволок у хаті. Іван сів долі біля порога і почав грати. Попадя вмостилася на лаві, щоб послухать, як він грає, та як схопиться з лави і давай танцювати. А далі як закрутиться якоїсь панської та й мало їй місця. Де в чорта взялась кішка, вискочила з-під припічка та давай і собі плигать. А піп державсь, державсь руками, а воно його так і сіпа біля стовпа. Сіпало, а далі канат ослаб і давай тоді піп стрибать кругом стовпа на канаті. Стрибав, стрибав та вже аж боки понамулював канатом, а тоді давай кричать Іванові:
— Годі! Перестань! Хай тобі біс!
Іван перестав грать, сховав у пазуху свою дудку та тоді й пішов спать. Піп і каже попаді:
— Давай Івана проженем завтра, а то він зовсім замучить і нас і наших волів.
Іван брав одежу в сінях та й чув, що піп казав попаді. Уранці встав і пішов прямо до попа та й каже йому:
— Коли ти, попе, задумав мене проганяти, то заплати мені гроші, і я собі піду. Як не даси, то буду грать, поки ви обоє з попадею позамучуєтесь, танцюючи.
Піп поскріб потилицю, бачить, що треба-таки платить, вийняв з гаманця гроші і віддав Іванові.
Іван заграв на прощання однієї, поки піп з попадею потомились, аж язики висолопили з рота, та й пішов по білому світу блукати.
одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай лучче в лісі ходить».
Покинув його й сам поїхав.
Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:
— Що ти таке?
А він каже:
— Я — пан Коцький.
Лисичка й каже:
— Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду.
Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати,— так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе.
От якось зайчик побачив лисичку та й каже їй:
— Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки.
А вона йому:
— Є у мене тепер пан Коцький, то він тебе розірве.
Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові.
Зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана Коцького,— та й кажуть:
— А зготуймо обід!
І взялися міркувати, кому по що йти. Вовк каже:
— Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ.
Дикий кабан каже:
— А я піду по буряки і картоплю.
Ведмідь:
— А я меду принесу на закуску.
Заєць:
— А я капусти.
От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, почали радитись, кому йти кликати на обід пана Коцького.
Ведмідь каже:
— Я не підбіжу, як доведеться тікати.
Кабан:
— А я теж неповороткий.
Вовк:
— Я старий уже і трохи недобачаю.
Тільки зайчикові й приходиться.
Прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його:
— А чого ти прийшов?
Він і каже:
— Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі своїм паном Коцьким на обід.
А вона йому:
— Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.
Прибігає зайчик назад та й хвалиться:
— Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас.
Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.
Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже:
— Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..
А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»
Виліз пан Коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. А як наївсь, то так і простягсь на столі.
А кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та навтіки!
Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів.
Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка,— мало не роздавив сердешного.
Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. Заєць і собі за ними — забіг не знать куди… А потім посходились та й кажуть:
— Такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!
Мені захотілось до хати. Я поліз попід тином, поза купою гною, мимо гарбузиння, увійшов тихо в темні сіни й спинивсь перед хатніми дверима.
“Зараз увійду й побачу все”.
В мене захолонуло всередині, неначе я наївся м’яти. Одчинив двері.
Хто й коли збудував нашу хату, які майстри — невідомо. Здавалось нам, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері,- вікна повростали в землю і не було замків. У ній ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись — можна? Милості просимо! Мати жалілася на тісноту, ну, нам, малим, простору й краси вистачало, а ще коли глянуть у віконце, так видно й соняшник, і груші, й небо. А на білій стіні під богами, аж до мисника, висіло багато гарних картин — Почаївська лавра, Київська лавра, вид Ново-Афонського, Симоно-Кананитського монастиря поблизу города Сухума на Кавказі. Над лаврами трималися в повітрі божі матері з рушниками і білі ангели, як гусаки, крилаті.
Але картиною над картинами була картина страшного божого суду, що її мати купила за курку на ярмарку на страх лютим своїм ворогам — бабі, дідові і батькові. Вона була така страшенна й разом з тим повчальна, що на неї боявсь дивитися навіть Пірат. Верхню частину картини займав дід і всі святі. Посередині лізли з домовини мерці — одні до раю вгору, інші вниз. Через усю картину серединою і по всьому низу викручувався великий голубий ужака. Він був набагато товщий від тих ужак, що ми колись убивали в гарбузах. А під ужакою, внизу, геть-чисто все горіло, як на пожарі, то було пекло. Там горіли грішні душі і чорти. А в самому низу картини, в окремих клітках, було ще намальовано щось на зразок виставки чи прейскуранта кар за гріхи. Хто брехав чи дражнився,- висів у вогні на гаку за язик. Хто не постив,- за живіт. Хто їсть нишком у піст стоянку чи жарить яєчню з салом,- той на гарячій сковороді голим задом, хто лаявся, той, навпаки, лизав сковороду язиком.
Багато було різних гріхів і багато кар, але ніхто їх чомусь наче і не боявся.
Спочатку я просто жахався цієї картини, а потім поволі звик, як солдат на війні звикає до грому гармат.
В нашій сім’ї майже всі були грішні: достатки невеликі, серця гарячі, роботи і всякого неустройства тьма, а тут ще й фамільна приверженість до гострого слова, тому хоч й думали інколи про рай, все-таки більше сподівалися на пекло внизу картини. Тут уже всі мали свої місця.
Батькові наливали в рот чорти гарячу смолу, щоб не пив горілки і не бив матері. Баба лизала гарячу сковороду за свій довгий язик і за те, що була велика чаклунка. Діда (мати божилася, що це правда) тримав у руках сам диявол за те, що він чорнокнижник і що, читаючи по неділях волшебний псалтир, заклинав її, і тому вона третій рік все хворіє; що ту чорну книгу вона часто рвала нишком на шматки і розкидала у хліві, в кошарі, в гарбузах, у малині, а вони ніби зліталися самі до шкіряної палітурки. Крім того, дідовому покійному батькові Тарасу колись давно, ще за старих часів, змій носив уночі гроші в трубу.
І дійсно, в нижньому правому кутку картини у диявола в руках сидів дід. Правда, він не дуже був схожий на нашого діда, бо був голий, як у бані, і борода була в нього не біла, а руда, присмалена вогнем, а волосся на голові стояло сторч і аж цвірчало в полум’ї. Калитка з грішми була у діда в руках.
Старший мій брат Оврам був давно уже проклятий бабою, і його гола душа давно летіла стрімголов з лівого верхнього кутка картини прямо в пекло за те, що драв голубів на горищі і крав у піст з комори сало. Крім того, Оврамова душа любила молочні плівки, і він здирав їх з гладишок у погребі і в коморі.
Сама мати божилася, що буде в раю між святими, як боляща великомучениця, що годує ворогів своїх — діда й бабу — та догоджає їм.