Порада для ради

Я в захваті: депутати Львівської обласної ради ухвалили звернення до Віктора Януковича з вимогою декриміналізувати статтю 365 Кримінального кодексу України. «Президент Янукович, у чиїх руках зосереджена вся повнота влади, має змусити підконтрольну йому більшість у Верховній Раді проголосувати за декриміналізацію 365-ї статті Кримінального кодексу України й того ж дня підписати відповідний закон, аби він негайно набрав чинності», — пишуть одні народні обранці іншому. Бо львівські депутати щиросердно вважають, що якщо 365-та стаття залишиться в Кримінальному кодексі, то Україна «стане Білоруссю №2» і «опиниться на задвірках європейської цивілізації».

Якщо хтось не розуміє значення слова «декриміналізувати», пояснюємо на пальцях. Ось візьмемо, наприклад, ту ж саму статтю 365 КК України – «перевищення влади або службових повноважень». Написана вона на той випадок, якщо службова особа – тобто представник влади або особа, що виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки – надумає вчинити дії, що явно виходять за межі наданих їй повноважень. Якщо дільничний інспектор міліції замість того, щоби охороняти громадський порядок, відбере в зустрічного хлопця на вулиці мобільний телефон (як це зробив міліціонер В.Горбунов з Кривого Рогу), то ми й будемо мати класичний випадок для застосування статті 365 – суб’єктом злочину є представник влади, його дії виходять за межі наданих повноважень, причому виходять явно.

Якщо мобільний телефон відбере пересічний громадянин, який не обтяжений погонами, матимемо статтю 168 – грабіж. А якщо представник влади – статтю 365 частину 1 (позбавлення волі на строк від двох до п’яти років).

Якщо ж міліціонер надумає вчинити щодо громадянина насильство, завдасть йому болю чи стане ображати особисту гідність людини (як все той же покидьок В.Горбунов з Довгинцівського райвідділу Криворізького міськуправління), то в такому випадку на правоохоронця має чекати частина 2 статті 365 (від трьох до восьми).

А якщо, не приведи Господи, міліціонер відправить у райвідділі людину на той світ, то очікує на нього позбавлення волі на строк від семи до десяти років згідно з частиною 3 статті 365 Кримінального Кодексу України.

Так ось, слово «декриміналізація» означає, що все те, що описано вище, дозволяється робити без обмежень – до великої радості В.Горбунова та прокурора Довгинцівського району С.Власенка, який покриває його витівки.

Була колись у Кримінальному кодексі УРСР стаття 154, яка встановлювала відповідальність за спекуляцію, тобто скупку та перепродаж з метою наживи товарів чи інших предметів. Між іншим, карали до шести років позбавлення волі. З цим Кримінальним кодексом незалежна України дожила до 1 вересня 2001 року, але після 7 липня 1992 року за спекуляцію в її первинному визначенні вже не судили – відбулась декриміналізація цього злочину й перепродаж з метою наживи став нормою підприємницького життя. Ті карні справи, які були на цей момент порушені за статтею 154, закривались; ті, хто вже був засуджений, негайно оголошувались законослухняними громадянами зі зняттям судимостей.

Очевидно, саме цього домагаються депутати Львівської обласної ради відносно міліціонерів-вбивць чи прокурорів-самодурів, лякаючи Януковича перетворенням України на «Білорусь №2».

Причина такого депутатського напору очевидна: саме за статтею 365 КК України винесено вирок Юлії Тимошенко, звільнення якої прагнуть кращі люди Львівської області. При цьому депутатів не цікавить, чи є в діях колишньої прем’єрки склад злочину й чи взагалі належить пані Тимошенко до службових осіб. А мене, наприклад, такі сумніви беруть. Принаймні, ніде ані в Конституції, ані в Законі України «Про Кабінет Міністрів України» не сказано, що прем’єр-міністр є службовою особою. Як ніде прямо не зазначено, що він є представником влади або виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки. Ба більш того, в Законі України «Про Кабінет Міністрів України» прямо сказано, що члени Кабміну обіймають політичні посади й на них не поширюється трудове право чи законодавство про державну службу. Звісно, організаційно-розпорядчими обов’язками можна вважати й головування на засіданнях Кабінету Міністрів України, але сумніви від того меншими не стають…

Коротше кажучи, не впевнений я в бездоганності вироку судді Кірєєва. Я навіть сильно підозрюю, що в діях Тимошенко (принаймні, у тих, які їй інкримінуються) взагалі не вбачається суспільної небезпеки. Але львів’яни в законності та обґрунтованості вироку Печерського райсуду, вочевидь, не сумніваються. Бо інакше б вони не вимагали декриміналізації статті 365 з перспективою виходу на волю всіх тих представників влади, хто був засуджений за катування підозрюваних, фальсифікацію кримінальних справ, підкидання набоїв, торгівлю наркотиками та інші мало пристойні речі.

Тож виникає запитання до шановних депутатів: а чому така пільга – декриміналізація злочину з виходом на волю й зняттям судимості – має надаватись лише тим, хто був засуджений за статтею 365 КК і чому її не заслужили грабіжники, ґвалтівники чи крадії автомобілів? Тому що за цією статтею винесено безумний вирок щодо Тимошенко?

Ну, добре, уявімо собі, що заради звільнення помаранчевої Жанни Д’Арк варто сьогодні оголосити законним все те, за що зараз карається по статті 365. Але де гарантія, що завтра інший кірєєв не засудить Тимошенко за жорстоке поводження з тваринами чи недбале ставлення до військової служби? Судячи з обвинувального висновку щодо Тимошенко, першому заступникові Генпрокурора Кузьміну взагалі все однаково, у чому її звинувачувати. І що тоді – домагатись декриміналізації статей 299 та 425 КК України?

Тож хочеться дати невелику, але безцінну пораду депутатам Львівської обласної ради: хлопці, ви не те вимагаєте в Януковича. Для того, щоби Юля більше ніколи не потрапила за ґрати, треба декриміналізувати весь Кримінальний кодекс. Взагалі. Скасувати його до такої матері – і грець з ним. Заодно – і Луценко на волю вийде.

Що ж стосується перспективи України «опинитися на задвірках європейської цивілізації», то, здається мені, залежить вона не стільки від нюансів кримінальної юстиції, скільки від розумового рівня депутатів представницьких органів. Зокрема – Львівської обласної ради.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»