Янукович всю страну купил, а я не могу одно грёбаное село?» — любит повторять бывшая председательница колхоза «Дружба» из села Дальнее Лариса Радзишевская. Дальнее находится менее чем в часе езды от Донецка, в 3 км. от города Курахово, но не ищите его на карте Марьинского района — с недавних пор населенный пункт вымаран оттуда чьей-то заботливой рукой. Напрашивается тревожное объяснение: не потому ли, что руководство района, во всем способствовавшее «прихватизаторше», знать не хочет о судьбе несчастных дальненцев? У депутата райсовета (конечно же, от ПР – а разве может быть иначе?) Ларисы Петровны Радзишевской все схвачено.
Возьмем, к примеру, приватизацию жилых домов, занимаемых колхозниками (это лишь одна из многих сфер злодейской деятельности дамы). Здесь ей помог голова Дачненского сельсовета (и тоже регионал) Сергей Григорьевич Столетов. Этот «голова» после ликвидации колхоза не пожелал принять дома крестьян на баланс сельсовета и практически презентовал жилфонд предприятию, в которое Радзишевская трансформировала колхоз – КСП «Дружба». Хотя по закону жилфонд не может передаваться в уставной фонд. Родня Ларисы Петровны в БТИ на скорую руку сварганила для нее нужные документы. Нашелся и нотариус, который скрепил сделку купли-продажи между КСП «Дружба» и ЗАО «Дальнее», которое учредила уже сама Лариса Петровна для себя. А теперь кум – председатель Марьинского райсуда Игорь Ступин удовлетворяет иски Радзишевской о выселении «квартирантов» — тех бедняков, которые живут в домах своей новоявленной помещицы и мешают осуществлению ее планов.
Местный фермер Владимир Боровец показывает точку на карте Марьинского района, где должно быть обозначено село Дальнее. Почему населенный пункт, в котором живут 120 семей, исчез с карты — не понятно. Может, местная власть, при покровительстве которой Радзишевская “кошмарит” крестьян, готовится переименовать село в Ларисовку?
Дальнего нет на карте! Крепостные Радзишевской уже вычеркнуты из числа жителей района
У многодетного Николая Козловского именно такой случай.
— В 2007 году Лариса Петровна приватизировала наш колхоз «Дружба», потом он несколько раз менял название, пока не стал ЗАО. Я 15 лет механизатором проработал в колхозе, а мать 37 лет дояркой, но в число акционеров мы не попали. Лариса Петровна и ее семья стали хозяевами ЗАО «Дальнее», которому теперь принадлежит всё, включая мой дом, — говорит Николай. – Когда я ездил в сельсовет с просьбой записать на себя хату, председатель говорил: «И не проси, и не ходи понапрасну – по всем вопросам обращайся к Ларисе Петровне». Когда просил прописать жену и детей, посылал туда же. И только в суде я узнал, что наш дом продали Ларисе Петровне. Как такой, в котором никто не живет.
Председатель Марьинского райсуда Игорь Ступин всегда готов удовлетворить пожелания своей кумы Радзишевской. “Слуга Фемиды” Ступин среди зимы распорядился выселить восемь человек, включая пятимесячного ребенка. На фото представлены не все члены семьи Козловских — старшие трое деток в момент нашей встречи находились в школе
В декабре судья Ступин распорядился выселить Козловских из дома без предоставления иного жилья. Выгнать в мороз пожилую доярку и ее сына механизатора. А о детях и Надежде в своем решении Ступин вообще не вспомнил. Ведь Надежду с подачи Радзишевской зарегистрировали в заброшенном сарае с дырявой крышей, без пола, окон и дверей – так пускай же там и живет. По словам ближайших соседей, этот «дом» находится в таком состоянии последние 20 лет. Но Лариса Петровна, не моргнув глазом, уверяет, что его разрушила многодетная мамаша, а у судьи Ступина нет оснований не верить своей практически родственнице.
15 марта Донецкий апелляционный суд отменил решение Игоря Ступина, и, тем не менее узаконил сельский бандитизм, постановив: Козловским надлежит заключить с Радзишевской договор и аккуратно носить квартплату в контору ЗАО «Дальнее». Пока что его руководитель Лариса Петровна согласна на ежемесячный платеж в 80 грн., а дальше – как душа пожелает.
— Лариса Петровна считает, что мои дети должны жить тут, — говорит Николай Козловский. Ему не позволили зарегистрировать детей в доме, который получила от колхоза его мать, доярка. Но прописали всех пятерых и их маму Надю в этой руине по адресу Октябрьская, 1. У Ларисы Петровны хватает наглости утверждать, что дом привела в такое состояние хрупкая Надя Козловская. Вспоминается бессмертная “Кавказская пленница”: “Простите, а часовню тоже я развалил?” “Это сделали до вас, в 13-м веке”.
— Суду были предоставлены все доказательства того, что дом Козловских в собственности Радзишевской оказался в обход закона, — комментирует решение Донецкого апелляционного суда адвокат Мария Мезиани. – Прежде всего, свидетельство на дом сельским головой было выдано на КСП «Дружба» на основании всего-навсего ходатайства: КСП попросило голову сельсовета передать ему в собственность крестьянские дома, и голова пошел на встречу в тот же день — 26 декабря 2007 года. А уже в январе эти дома были проданы ЗАО «Дальнее». Есть минимум 3 основания признать договор купли-продажи не действительным (это то, о чем мы просили суд). Первое: он заключен с нарушение прав 5 малолетних и без согласия органа опеки и попечительства. Второе: в договоре указано, что никто в этом доме не живет – ложь. Третье: указано, что нет лиц, имеющих право преимущественной покупки, что тоже неправда.
Адвокат подозревает, что имеет место преступный сговор нотариуса с КСП – продавцом. А Марьинская прокуратура уже расследует уголовное дело по факту «таинственного» перехода жилфонда на баланс КСП и такого же таинственного перехода права собственности к ЗАО (без согласия трудового коллектива «Дружбы», что так же предусмотрено законом).
Дом, в котором с рождения живут 5 малолетних, продали без участия органа опеки и попечительства, как пустующий и такой, на которой вообще нет претендентов. Друг Радзишевской сельский голова Столетов любезно внес в техпаспорт даже надворные постройки, которые поставила за свой счет бабушка этих детишек.
Но история Козловских – это, как говорится, еще цветочки. Ларисе Петровне удалось сделать бомжами по меньшей мере 5 человек, четверо из которых дети, и один – 48-летний инвалид детства.
В доме по адресу Пионерская 1а в селе Дальнее до сих пор прописаны 4 сирот Ченокалов (Григорий, Виктор, Алла и Снежана), которые живут в Марьинской школе-интернате после того как их мать лишили родительских прав. Прошлой осенью сиротский дом обнесли новым высоким забором, за которым поселилась приезжая семья. Оказалось, что Лариса Петровна успела не только переоформить на себя эту хату, но и перепродать. Для этого пришлось пойти на «маленькую хитрость»: поменять адрес дома с Пионерская 1-а на Пионерскую 28-а. И здесь, конечно, тоже не обошлось без сообщников: тогдашнего головы ликвидационной комиссии Владимира Бойчука, и уже упомянутых — головы сельсовета Столетова и начальника бюро технической инвентаризации в городе Марьинка по фамилии Самуся.
В ТЕМУ:
Народ! А к нам вернулось крепостное право!
Станичная вендетта. Мои впечатления от Кущевки (уроки соседской Кубани для Донбасса и Украины)
Шахтерская земля обильно полита кровью
На Донетчине арестована банда аграрных рэкетиров, собиравших дань, чтобы “греть зону” (ВИДЕО)
Культ личности в совковом заповеднике (ФОТО)
Почему Донбасс — заброшенный край (ФОТО)
Власть готовит Украине второй Голодомор: землю выкупят 60 крупных агрохолдингов и мощные ТНК
Тревогу поднял Леонид Романчук, который временно проживал в сиротском доме и который так же оказался выселен решением судьи Ступина. Когда он обратился в прокуратуру, Радзишевская ответила мужчине так: «Как я его купила – не твое дело, жаловаться можешь хоть в милицию, хоть в прокуратуру, у меня свиней на всех хватит» (имеются ввиду хрюшки, которых выращивает Лариса Петровна, и которыми рассчитывается за «услуги»).
Инвалида Владимира Ивановича Васютенко Радзишевская лишила жилья, несмотря на то, что он платил ей квартплату регулярно. В июне прошлого года Радзишевская приказала освободить дом или заплатить ей за него 10 тысяч гривен, несмотря на то, что покойные родители Васютенко оба по 40 лет проработали в колхозе.
80-летняя Анна Филипповна Качуенко вырастила Радзишевской дочку. “Говорила, на ваших с дедом могилках цветы никогда не завянут, а на его похоронах матюкалась”, — жалуется старушка. Пани Лариса отплатила старушке тем, что подделала ее подпись в договоре об аренде земли. А теперь на основании этого договора требует с Качуенко 173 тысячи гривен “упущенной прибыли”! Судья Ступин и здесь готов прийти на помощь подруге помещице.
Часть крестьян, смирившись с произволом, согласилась выкупить свои жилища. За хатки, которые Ларисе Петровне достались по 1-2 тысячи гривен, выплатили новой хозяйке по 10-20 тысяч.
Но и это еще не все. Доверив Ларисе Петровне управление отличным хозяйством, которое имело 1500 голов крупного рогатого скота, животноводческие фермы, маслоцех, пекарню, механизированную мастерскую со станками, автопарк (состоящий из КАМАЗов, самосвалов, автобусов и проч.), комбайны, трактора и прочую землеобрабатывающую технику, колхозники пустили козла в огород. Через несколько лет от былого изобилия остались «рожки да ножки», а крестьяне лишились рабочих мест. Интересно, что прокуратура Марьинского района наконец возбудила уголовное дело по факту кражи имущественных паёв. Однако, рассчитывать на то, что имущество когда-то вернется к ограбленным крестьянам не приходится – всё уничтожено. Присвоив колхозное имущество, мадам Лариса порезала колхозную инфраструктуру на металлолом. Рассказывают, сдала сотни тонн металла… Присвоила даже детский сад, который вскоре также разорила, а в уцелевшей части открыла кафе.
Наконец, Лариса Петровна не намерена мириться с правом крестьян трудиться на собственной земле. Она закатала миллионный иск к тем 17 не послушным односельчанам, которые не хотят сдавать свои наделы за копейки и батрачить на помещицу. Хотя другие так поступают молча (есть среди дальненцев даже такие, что под угрозами подписали отказ от имущественных паёв в пользу Радзишевской). В иске, предъявленном Ларисой Петровной, земельные участки крестьян зовутся «самовольно захваченными». А миллион – это вот такой, по мнению дамочки, ущерб причинили ей колхозники, отказавшись продлевать кабальный договор. Кстати, в случае с одной старушкой подпись на договоре аренды земельного пая оказалась подделана (уже есть соответствующая экспертиза). Надо ли говорить, что очередной иск «барыни» рассматривает все тот же судья Ступин, которого соседи Ларисы Петровны часто видят в гостях у своей помещицы?
От колхозного богатства Радзишевская оставила только скелеты. Прибрав к рукам имущественные паи крестьян, распорядилась добром не как предприниматель, а как варвар. Порезала и сдала на металлолом всё, что можно было разрушить: трактора, новую водонапорную башню, маслоцех, автогараж, мастерские, 6 животноводческих ферм. Уничтожила клуб и столовую. А в прихваченном заодно с жилыми домами детском садике устроила себе кафе.
— Девиз этого человека – грабь и разрушай. Теперь хочет, чтобы мы пахали на нее за похлебку, — хором плачутся крестьяне, которых Радзишевской подарила местная власть.
Смотрите и слушайте рассказ крепостных из села Дальнее:
Лана НЕДЕТСКАЯ, PRO-TEST
ВИДЕО № 2 МОЖНО ПОСМОТРЕТЬ ЗДЕСЬ
31 ответ
Это новая Салтычиха! В судах у нее все схвачено,
скоро обложит всех оброком,непокорных выкинет
из домов,а кто захочет судиться того ждет сюрприз!
Бог создал людей разными, а Кольт сумел их уравнять!
И тем не менее будут голосовать за бандитов, им так привычней…
Наивный и глупый ХерПитер, от той кучи награбленного заплатят крохи по всей вертикали избирательных комиссий,- те и считать не будут, а то и напечатают лишних бумажек, да ловко подменят. А всему миру опять покажут 94% голосовавших, больных и хромых вроде как свозить будут, правда только с утра, чтобы по всем каналам пошло. А о даме, то так, рыло бить надо, чтобы поняла, что там её добра нет совсем.А болт на всё они положили по простой причине, а она, причина та, в Киеве сидит. От туда всё зло и вседозволенность.
А что, в стране ни топора ни спичек???
Территория ДАУНОВ!
А их не жалко-они за это голосовали и они получили по своим заслугам. По трудам илей
Посмотрел на многодетного отца. Крепкий, относительно молод, руки-ноги на месте. Чего мущина ждет? Шо придут добрые люди и порёхают проблемы его семьи. Если ты мужик нехрен 3.14здеть, а надо защищать свое!!!!! Спалите хату этой манадавошке или заройте её потиху в старом вентиляционном стволе. А если нет — то нежалуйтесь, а полируйте ХОЗЯЙКЕ низ живота.
Чем дальше, тем невыносимей все это читать и наблюдать! Народ, вставай повсеместно против ПР-дуновского ига!
Донеччани, не бійтесь, виходьте на Майдан. Ми вас підтримаємо.
Люди добрые, хоть “личико” этой погани зажравшейся покажите, сохранились ли в нем хоть какие-то черты человеческие или нет? Да и на любителей свинятины (нотариусов, кумовей-колядников местного разлива и иных крышевателей) хотелось бы взглянуть народу Украины. Гляди, может и у правохранителей (только не местных) интерес к этим “господам” появится или проснется (наконец-то)!!Боже милостивый, что же творится-то вокруг? Ничего святого,одни мрази и нелюди издеваются над бедным народом. Когда же суд праведный свершится над ними? КОГДА?
Даунбасовское быдло должно сполна похлебать гавна, оно этого заслужило.
Больше лиц этих “прохвэссионалов” вывешивайте и манды этой гнусной, и этого ублюдка судьи и прочей гадости. Чем больше гласности тем у них очко будет вибрировать сильнее. Надо не людям бояться, хотя народ и на камеру говорит — наверное допекли, а пусть они во сне вздрагивают, им все равно воздастся.
Гость! Ты не прав! Мы не быдло,с нами давно никто не считается!
В Киеве и на Западе Украины с людьми еще вошкаются,их еще
за людей считают,а у нас еще с Эсэсэра глухонемые! А кто не
доволен,тех в бетонные костюмы,читай ,гостюшка,книгу Бориса
Пенчука “Донецкая мафия”/кстати,а где сам Пенчук?/8 лет с конфискацией.
Столько людей полегло,а не дурней тебя были ,гость!
Тут с 90-х годов у власти всегда были регианалы.
Читай газету “Остров” и не звезди про ДАУНБАСС
Почитай пожалуйста,про героя Украины Звягильского,
у него на шахте полегло более 500 человек,виноват он,но
вместо тюрьмы,получил героя Украины!
Скалічена Україна,скалічені люди!А колись це було Дике Поле.У роки Громадянської війни мешканці тутешніх сіл батька Махна підтримували в боротьбі з москалями та пришлими зайдами.А зараз…Сумно…Козаків немає.
Вихід є тільки у боротьбі! “…Кайдани порвіте І вражою злою кров”ю волю окропіте…”
Дожились крипаки у нас появились.Чего сидите сложа руки. Разговорами ни чего не добьетесь и судами тоже. Думайте….
Вот Вам и ДОНЕЦКОЕ ЧУДО !!!
Что же, господа “донбасяне”, голосуйте и дальше за гавнуковича и его банду! 94% — мало! Даешь 104!, 154! Кто больше?
Грош цена кашевару, что не только варево своё жрёт под одеялом, да ёще рецепт свой зажимает. А может ваш рецепт только для вас годен?
Украинские СВИНОПАСЫ хотят быть АРИСТОКРАТАМИ ????????
Свинопас и так надежду имеет, что свинью зажарит, “сколопендра” тоже вся в надеждах, что кто-то, или что-то,- камешек её любимый поднимет, да от отвращения не той стороной опустит. А Свинопас поев в своё удовольствие, на камушке таком сидя, снова мечтать будет. Ибо удел у каждого свой, то так Господь мир сотворил, одним мечту и надежду вселил, а другим под камнем канать.
Для таких тварей,которые превышают свои полномочия,нарушая закон,виселицу устроить надо! Совсем охамели,страха не чувствуют,связями прикрываются и творят,что хотят. А как же быть людям,которые пашут на родину загинаясь по 12 часов на работе? Какое будущее у наших детей при нынешней власти? Ведь цены скачут не по дням,а по часам. Тарифы на коммунальные услуги поднялись до такой планки,что зарплаты хватает только на оплату за ком.услуги и на две недели питания-об одежде уже и не задумываешься,т.к.не на что ее покупать,разве что в секонд-хэнде. ПР решила поставить народ на колени,попросту уничтожить его!
Для Татьяны — а Вы в курсе что у Януковича новый герб?
Это самое главное,а что народ вымирает,а у Алкоголиков
по куче детей,как же за рождение ребенка платят деньги
всем. Но главное Герб!
Жена нашего президента получила орден за благотворительность.
Очень интересно кому она помогает,и на какие шиши нигде не работающая…
Этому народу нельзя разрешать иметь
оружие, и, конечно же, нельзя ему разрешать всякие референдумы. Народ
ещё не дорос до власти, такими темпами надо ещё ждать поколения два-три
пока сменится — неправильный народ вымрет, а правильный останется.
Полностью поддерживаю Вашу политику. Благослови Вас Яхве! (Бер Лазар)
В 99 году были на одной шахте в Луганской области, встречались с шахтерами,что сказать,мы не увидели тех мужиков, которые раньше гордились своей работой.Мы увидели людей с пустыми глазами, жуткая картина. У директора этой шахты кличка была-убийца. Стоим,разговариваем с мужиками, вдруг забегает лощенное рыло и матом на мужиков, что рты расскрыли, в шахту бегом.И что вы думаете, эти мужики молча развернулись и пошли в шахту.От увиденного и услышанного мы были в шоке.И такая картина теперь происходит по всей Украине. И к этому причастны все должностные лица,начиная с 1991 года, каждый вносил свою лепту в разграбление имущества Украины.Нет национальной идеи. Теперь в Украине новая борьба,з нацизмом.Интересно с каким?.
людей жалко. а что предлагает в этой ситуации тимошенко со своим аппаратом юристов
или это все делалось и брало начало не при ней.
чЕЛОВЕК, между Колесниковым и Близнюком — Тимошенко не просматривается. А шо, по твоему они не при делах? Темнила ты крученая всем известно, что весь Юго-Восток Украины, в “ПИСУАР” превратили регионалы.
родич домахи — ебнутый гандон, его противно читать.
На сайте ТРК Донбасс есть запись программы “вопрос власти” за 21 марта. там продолжение противостляния в селе Дальнее.
КСП
Ситуація у державі зараз нагадує картину Куликового поля після побоїща. Майже всі розбиті байдужістю, тільки одиниці щось намагаються зробити. Нагадаю, майновий пай-це вартісний вираз майна з пайового фонду колишнього КСП, який припадає на колишнього члена КСП згідно його трудової участі у створенні цього майна. Розрахунковими для визначення розміру майнового паю є заробітна плата та кількість років роботи у цьому КСП. КСП були майже у кожному селі нашої держави. КСП близько 10 тис. Колишніх членів КСП в Україні мільйони, більшість з них пенсіонери або особи передпенсійного віку. Тому прошу уважно підійти до наведеного нижче, бо це проблема державного масштабу. Закони не діють самі по собі, закони впроваджують у дію виконавці. Щось не такі, видно, виконавці їх впроваджували в дію, бо наслідки с/г реформ у нашій державі майже скрізь однакові: майже всі новоявлені Калитки (керівники підприємств-правонаступників) використовували майно пайових фондів колишніх КСП безоплатно, а його залишки скупили шляхом викупу майнових сертифікатів за 5-15 % від їх номінальної вартості за ліві доходи, отримані від заниження врожайності, надоїв, завищення збитків в бух. документації (вродило 40 ц/га, показують 30 ц/га, а різницю – собі, продали за 1000 грн, а пишуть, що за 600 грн., а різницю — собі та ін.). При такій скупці майнових сертифікатів застосовувався сільський піар по нагнітанню ажіотажу: приближені розпускали чутки, що зараз поки-що така процентна ставка, а там, дивись і зменшить удвічі або взагалі не куплятиме, а кому, «крім нашого Калитки» це майно ще треба, і майно скуповувалось за кілька діб за безцінь. Люди в чергах за продаж своїх сертифікатів навіть лаялися. Або довели до банкрутства правонаступника, а біля нього створили підприємство-сателіт з однаковою назвою і будучи керівником і там і там зумисне несплачені борги «відвісили» банкруту, а чистенькі майнові активи «перегнали» до нового підприємства. Для вух оточуючих ВАТ «Зоря», чи ПП «Зоря» одне є те ж саме, а юридично – це різні речі, ВАТ – спільне, а ПП – одноосібне. Є й такі, які нагло продовжують утримувати та експлуатувати пайові фонди колишніх КСП безоплатно, бо «колись так вирішила комісія з розпаювання з п’яти персон із своїм головою – керівником – експлуататором», а у співвласників як тоді не спросили згоди так і зараз про їх забули, і користуються їх майном без договорів і без оплати. Наче майже всім Калиткам перед реформуванням хтось провів майстер-клас як правильно вкрасти і куди використати кошти, бо вони за лівак вибудували добротні будинки у селі, купили для своїх дітей житло у місті, транспорт, заплатили за навчання, а у селі ці Калитки розвили гегемонію та авторитаризм. Хоча, правда, деякі сільські голови та депутати зараз трохи відчувають себе свобідніше, бо розпробували на смак «безоплатне виділення» землі заїжджим торбохватам і зрозуміли, що вдарена печать на рішення сесії про виділення земельної ділянки, яке виписується заднім числом, коли вже сесія пройшла, — це сила, влада і великі гроші. На жаль, склалась практика продажі майна з пайових фондів колишніх КСП на розсуд та за вказівкою керівництва підприємств – правонаступників КСП. При цьому ніхто не запитує дозволу у співвласників майна і виручені гроші їм не повертають (стада корів, парки автотранспорту, посіви зерна, запаси пального). По суті відбувається двоступенева крадіжка: перший етап — офіційні гроші від такої реалізації пускаються на господарські потреби підприємства, другий етап – привласнення неофіційних грошей, які потрапляють особисто до керівника (ні для кого не секрет, що корову з пайового (орендованого) фонду продають по одній ціні, у бух. документацію записують меншу ціну, а різницю між цими сумами – собі). Тобто за рахунок орендованого майна латаються дірки орендаря та проходить його збагачення – це не правильно. За такою ж схемою переважно вся техніка пайових фондів колишніх КСП була переписана з правом продажу з КСП, власником якого були декілька сот осіб, на підприємства-правонаступники, засновниками яких були одна чи більше десятка осіб, на підставі рішень зборів співвласників майна колишніх КСП, які ніколи у дійсності не відбувались. Невже Ви думаєте, що підробити протокол загальних зборів, переоформити на своє підприємство техніку і продати, а гроші не віддати пайовикам – це нормальна господарська діяльність. Хочу нагадати, що викрасти авто з п’яну, з дуру і покататись на ньому – це угон і слід відбувати кримінальну відповідальність і носити пожиттєво ярлик злодія. Хоча фактично взято то частково і свою машину, бо у тебе у майновому паї є частка автотранспорту. Чи взяв свою корову, бо також в тебе в паях частка ВРХ. Чи взяв своє зерно чи пальне, бо воно також включено до майнового паю як оборотні активи. За 10 років після розпаювання тисячі селюків було взято на крадіжці по одній корові, угоні трактора чи ін майна, вартість якого покривається його майновим паєм. То як взагалі їх можна було притягнути до кримінальної відповідальності, якщо вони забирали своє, якщо вже так і кортіло, то саме більше, що їм можна пред’явити — це самоуправство і при тому, якщо решта співвласників проголосують на зборах за те, що не згодні із таким самовільним виділенням майна. Ці тисячі кримінальних справ ще чекаю своїх дослідників і викривачів. Виходить, крадеш складами і складу злочину не має, крадеш автопарком – щонайменше – нічого тобі не буде, а щонайбільше — запишуть у раду старійшин при райдержадміністрації та вивісять твій портрет в її холі як «заслуженого», а за крадіжку причепу – відповідай по КК України (копійчаного злодія вішають, а гривневого чевствують). Те саме із коровами, свинями, кіньми – продав керівник підприємства — правонаступника КСП все дійне стадо, гроші пустив по напрямку, вказаному вище, то він — нормальок, а хтось украв корову, коня – тому ярлик злодія довічно. Я не захищаю дрібних крадіїв, я звертаю Вашу увагу на крупняків, які залишились поза кадром і є ненаказаними. Сіяв колгосп у 1999р. озимину, вартість її як незакінчене виробництво ввели у майнові паї, а у 2000р. збирає з неї урожай якесь ПП, засновником якого є одна особа, а працює в нього 50 із 700 пайовиків, то як розцінювати цю ситуація: у пайовиків уже вкрали посіви як незавершене виробництво ще у 2000р., чи піти зараз до цього ПП і вимагати від нього закріпити за власниками майнових паїв площу озимини, засіяну у 2011р., у рівноцінному розмірі площі тієї, яка була внесена до майнових паїв у 2000р.? Щодо СВК. Якщо після реорганізації КСП утворювалось СВК, то майже ніхто офіційно своїх паїв до статутних фондів цих СВК та й інших видів підприємств не вносив, бо підтвердженням внесення до статутного фонду СВК свого майнового паю слугувала відмітка на звороті майнового сертифіката, про прийняття такого паю до статутного фонду СВК. Тому перелік членів, вміщений як додаток до статутів СВК, чи перелік засновників інших видів підприємств, вказує лише на членство у СВК, тобто на право брати участь у загальних зборах, оскаржувати їх рішення, оскаржувати дії, бездіяльність та рішення правління та голови СВК. Невнесення пайового внеску особою, яка вписана у додатку до статуту СВК як член СВК не позбавляє її членства в СВК. Тепер ці люди не можуть навіть за копійки продати свої майнові сертифікати, бо чинуші з району пресують і ведуть себе як Івасик Телесик, який «не вмів сісти на лопатку», тобто сторять з себе кнурів із розумним виразом обличчя плямкаючи ротом кажуть, що «вам треба зберегти цілісним господарство». Що ж зберігати, коли КСП уже немає, а майно пайового фонду КСП до статного фонду СВК офіційно не увійшло. СВК для нього лише безоплатний користувач, зиск від цього використання мав лише голова СВК та його наближені. Навіщо зберігати гегемонію керівника, коли це майно можна віддати в оренду тільки уже платному користувачу або взагалі продати. Хочеться сказати таким чинушам з району: «Харош гнати туфту, ми не бидло, яке не знає, що таке незалежний інформаційний потік». А що вже говорити про те, як відбуваються загальні збори співвласників майна, на яких сидять майже всі пенсіонери, які голосують як за радянських часів за всі питання «За», тому досвідчені сільські оратори на голосування не ставлять питання, за які треба голосувати «Проти». Трапляється читати у судових рішеннях про загальні збори пайовиків ПП, чи ТОВ. Шановні чиновники і судді теж, схаменіться, які можуть бути пайовики у ПП, ПОП чи у ТОВ, у ПП та ПОП є засновник, а у ТОВ є учасники, прочитайте Закон України «Про господарські товариства», ЦК або ГК України, в них немає такого поняття як пайовик, майновий пай чи загальні збори пайовиків ТОВ, ПП чи ПОП. Навіщо по питанню переобрання директора ТОВ чи ПП, ПОП, СВК скликати всіх власників майна і землі, якими користується це підприємство, ви б ще керуючого з банку позвали, де це підприємство заставило орендоване майно пайовиків під кредит, який не має наміру повертати. Це питання вирішується згідно зі статутом лише групкою осіб. А от питання несплати за оренду землі чи майна треба піднімати всім миром. Власник земельного паю повинен знати, в якому полі знаходиться його земельний пай. Між власником земельного паю та орендарем повинен бути складений договір оренди цього паю. У власника майнового паю повинен бути на руках майновий сертифікат, договір оренди основних засобів, що входять до його майнового паю та договір про викуп оборотних засобів, що входять до його майнового паю, а сільрада повинна вести книгу обліку майнових сертифікатів, і тільки так. Деякі чинуші з району за каністру бензину до налаштованих захищати свої права селян ставляться вороже, висміюють їх перед рештою, а при усній розмові залякують мусорами, а приїхавши на загальні збори співвласників майна гнуть за тухлу глистяву свинячу ніжку лінію Калитки, намагаються ці збори розігнати під приводом відсутності міфічного кворуму. Невже дізнатись на підставі чого, кому і за скільки продав пайове майно Калитка, і коли роздасть пайовикам за це гроші, треба кворум. Щоб підняти ці питання достатньо і одного пайовика. Наведене вище — це не розмірковування у парадного під’їзду, це перелік схем, яким посадовці райсільгоспуправлінь не запобігли, бо не роз’яснили селянам про обсяг їх прав як власників майнових паїв та обсяг обов’язків користувачів їх майнових паїв, а правоохоронці не спішать викривати зачинщиків цих схем. Виходить, легше викрити крадія однієї корови, ніж крадія всього стада. Пайовики часто піднімають подібні питання, але більшість чиновників відчувши юридичну обізнаність простого, як їм здається, селянина переважно на ці питання присилають відписки, а при особистому спілкуванні кажуть, що сприйняття закону селянина відрізняється від загальноприйнятого у їх районі. Один знайомий шукач селянської правди по владним кабінетам після чергової порції байдужості від мешканців цих кабінетів сказав, що чиновники як гомосексуалісти діляться на активних, пасивних і комбінованих: перші активно крадуть, другі пасивно все споглядають і роблять вигляд, що нічого не відбувається, а перші, наче, нічого не крадуть і людям це тільки здається, а треті — поєднують діяльність перших і других. Невже це правда і на Вашу думку так має бути у ХХІ столітті? А хто ж тоді виконуватиме Указ Президента України № 62/2001 від 29.01.2001р., в якому вказано, що вважати завершення реформування аграрного сектору економіки на засадах приватної власності невідкладним завданням органів виконавчої влади, тобто райдержадміністрацій. Де ж ті по справжньому державні органи виконавчої влади, які б не «визнавали» недіючим ніким не скасований Укази голови держави, а мовчки їх виконували, відробляючи свою зарплатню і довели розпаювання майна до законного кінця, при якому діяв принцип соціальної справедливості, а не принцип хто багатший, той і правий.
Згідно із ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» реорганізація КСП можлива лише за рішенням його загальних зборів чи рішенням суду, а не вказівок держави. Але це не стало на заваді державі в особі Президента України Кучми Л.Д. втрутитися у долю КСП і 03 грудня 1999р. № 1529/99 видати указ про реформування аграрного сектора економіки. Відповідно до цього указу всі КСП мусять в авральному порядку — до травня 2000 року — змінити форму господарювання на одну з характерних для ринкової економіки (ТОВ, ПП, АТ або СВК). Реформуванню в державі підлягало близько 10 тис. КСП. І тому за місяць на Переяславщині не залишилося ні одного КСП. Під одну гребінку по цьому указу реформовано також було КСП «Хоцьківське» із с. Хоцьки на Переяславщині Київської області. Його правонаступником стало ТОВ «Хоцьки». Що з того вийшло, читайте далі.
Господарювали в ТОВ «Хоцьки», господарювали і догосподарювалися до того, що у 2003р. Господарський суд Київської області почав процедуру його банкрутства. Арбітражний керуючий Сінєльніков В.В. нічого кращого як розрахуватися по боргам підприємства орендованим ним майном не придумав і за швидісного сприяння нотаріуса Воробей О.М. продав 15.03.2006р. майно – виробничі і господарські приміщення, що є співвласністю 919 пайовиків колишнього КСП «Хоцьківське» і було на балансі у ТОВ «Хоцьки», при тому пайовикам про це нічого не сказавши і не за дурно і для себе, бо взяв 15% від суми договору собі винагороди. Сінєльніков В.В. не дурний, він знає, що знаходження майна на балансі – це не правоустановлючий документ – баланс до нотаріуса не понесеш, тому він звертається до виконкому Хоцьківської сільської ради із клопотанням про виготовлення на користь ТОВ «Хоцьки» свідоцтв про право власності на майно пайовиків. Тодішня сільська голова Лисенко Н.М., яка тільки освоювала грошові місця для прикладення печатки сільської ради і не будучи сама пайовиком КСП «Хоцьківське», не маючи під цим клопотанням не одного документа, який би доказував, що ТОВ «Хоцьки» є його власником, безпідставно 09.12.2005р. видала таке рішення і без жодної тіні вагань поставила печатку на 12 свідоцтвах про право власності на це нерухоме майно. Цим особисто сільська голова Лисенко Н.М. позбавила своїх односельців їх пайового майна і розв’язала багаторічні судові тяжби по його поверненню і при тому вона ні перед одним пайовиком за це навіть не вибачилася. Дії Хоцьківської сільської ради по видачі цих 12 свідоцтв у жовтні 2006р. суддею Ревою О.І. будуть визнані неправомірними, що потім посвідчить апеляційна інстанція, а самі свідоцтва за позовом прокуратури будуть скасовані суддею Потоцьким В.В., що підтримає у липні 2008р. апеляційна інстанція. Щоб добитися цього пайовики колишнього КСП «Хоцьківське» самоорганізуються і об’єднаються в Хоцьківський осередок Всеукраїнської спілки власників земельних та майнових паїв, визначаться, що позови до суду подаватимуть учасники ліквідації аварії на ЧАЕС Односум І.М., Сітайло О.П., Мельник О.П., Заверткін О.О., яким потрібно було пройти чимало судів, деякі з них тривають і досі, а майно тим часом омертвляється.
Так зокрема, вже вчетверте до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області на новий розгляд повертається з апеляції цивільна справа за позовом Заверткіна О.О. до ТОВ «Хоцьки» — продавець та ТОВ «Яромир-Агро» — покупець, де третіми особами виступають: на стороні позивача — Хоцькіський осередок ВСВЗМП, а на стороні відповідача — Переяслав-Хмельницьке МБТІ про розірвання договорів від 15.03.2006р. купівлі-продажу майна, що є спільною частковою власністю пайовиків колишнього КСП «Хоцьківське». Сам позов до суду було подано ще у березні 2007р. Перший раз провадження по його розгляду було відкрито, викликано сторони і при них закрито суддею Колодко Л.В. з мотивів того, що спірні договори купівлі-продажу було укладено між юридичними особами і ці дві юридичні особи одне одного не обманювали, при тому не дано ніякої оцінки тому, що продавець не був власником проданого ним майна. До того ж, у Заверткіна О.О., на думку судді, немає доручення від ТОВ «Хоцьки» чи ТОВ «Яромир-Агро» на представництво їх інтересів про розірвання договорів про відчуження його майна !!! Тобто, суддя Колодко Л.В. переконана, що якщо майном людини поза її волею заволодіють дві юридичні особи, то ця людина, може бути лише представником однієї з них, тобто захищати інтереси одного із свої кривдників проти посягань іншого кривдника, і забудь про своє майно навіки. Але так по закону бути не може. У липні 2007р. цю ухвалу в апеляції було скасовано, а справу повернуто на новий розгляд, який вів суддя Цвіркун Ю.І. Доля цьому судді подарувала інше робоче місце, тому він справу до кінця так і не довів, замість нього справу розглядати прийнявся суддя Потоцький В.В., який у лютому 2009р. виніс рішення про скасування цих договорів. Здавалося, можна радіти такому завершенню судових баталій, але тоді до їх фінішу було дуже далеко. Покупець ТОВ «Яромир-Агро», яке, нагадаємо, було відповідачем у цій справі, подає апеляцію, після якої справа у червні 2009р. теж повертається на новий розгляд. Мотивами апеляції відповідача було те, що суд не вирішив всіх питань, які перед ним ставив позивач. Чи всі позовні вимоги вирішенні суддею чи ні – це одноосібне питання позивача, і аж ніяк не відповідача, до якого ці питання заявлені, але апеляційна інстанція так тоді не вважала і доручень на представництво інтересів позивача у відповідача (навіть смішно звучить, не те щоб у рішення іменем України вписувати) не вимагала. Другий новий розгляд було доручено судді Овдієнко К.М., яка у жовтні 2009р. не довго думаючи переписала мотиви судді Колодко Л.В. і відмовила у задоволенні позову. Овдієнко К.М. була начальником юридичного відділу райдержадміністрації саме у 1999-2000 рр., тобто на час реорганізації КСП «Хоцьківське» у ТОВ «Хоцьки», формування його балансу та розмежування майна. Нагадаємо, що у ті часи державну реєстрацію підприємств у районі здійснював юридичний відділ райдержадміністрації, окремої посади держреєстратора не було, а для реєстрації підприємств–правонаступників реформованих КСП слід було подавати розподільчі баланси, де розмежовувалося майно пайовиків та цих підприємства. Крім того, обов’язок реформування КСП та контроль за його правильністю Указом Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 повністю лягав на райдержадміністрації, де були утворені спеціальні комісії з реформування, члени яких були закріплені за господарствами і звітували в область щомісяця про проведену ними роботу. Думалося, що розглядаючи цю справу суддя Овдієнко К.М. виправить свою помилку майже десятирічної давнини, але вона її не виправила, а спробувала приховати шляхом відмови у задоволенні законних вимог пайовика. Це рішення оскаржено в апеляції Заверткіним О.О., після чого у березні 2010р. справу направлено на третій новий розгляд. Третій новий розгляд дістався судді Реві О.І., який пішов далі від всіх своїх попередніх колег – у травні 2010р. розглянув справу без виклику сторін і відмовив у відкритті по ній провадження. І це при тому, що провадження у цій справі відкрито уже понад три роки тому, а питання відкриття провадження взагалі вирішується протягом 10 днів з дня надіслання позовної заяви до суду. Мотиви судді Реви О.І. ті ж самі, що і у суддів Колодко Л.В., Овдієнко К.М. Ще б пак, адже він їх самий перший і сформував і виписував у відмовних ухвалах у подібних позовах іншим пайовикам у серпні-вересні 2006р., де він також вперто наполягав на існуванні акціонерів та пайовиків товариства з обмеженою відповідальністю, хоча по закону у ТОВ можуть бути лише учасники. Свою ухвалу суддя віддав на відправку так, що довелося писати клопотання про поновлення строків на її оскарження так як її було отримано, коли ці строки вже пройшли. Завдяки народному депутату Тарасюку Б.І. апеляція на цю ухвалу була подана також і від прокуратури. У листопаді 2010р. апеляційна інстанція справу вчетверте повертає на новий розгляд. На даний час слухання цієї справи тривають. Справа дісталася тому судді, про якого арбітражний керуючий Сінєльніков В.В. говорив у Господарському суді Київської області при слуханні скарги прокуратури на його незаконні дії під час банкрутства ТОВ «Хоцьки», тобто судді Реві О.І. Звідки він міг знати, хто розглядатиме справу ще тоді, коли справа ні на кого із суддів не була розписана, може йому з Києва видніше, що робиться в Переяславі? Про це він нікому не признається. До того, ж суддя Рева О.І. залучає до справи 919 пайовиків у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. А означає цей юридичний викрут те, що справа буде тягнутитися і позивача хочуть взяти на ізмор, бо не можуть чисто фізично в одне судове засідання зійтися 919 пайовиків, суддя це усвідомлює.
Яких дій у цій ситуації вживає прокуратура? У країні, де за банку кави чи палку ковбаси можна потрапити за грати на три роки, заволодіння пайовим майном у сумі 1,2 млн. грн., власниками якого є 919 пайовиків колишнього КСП «Хоцьківське», прокуратура кваліфікувала поки що як службове недбальство колишнього бухгалтера ТОВ «Хоцьки» Волочай Г.О., якій випало працювати акурат перед приходом арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В. Їй вмінили те, що вона не у ту строчку балансу записала пайове майно – треба було писати це майно як орендоване, а вона написала як власне для ТОВ «Хоцьки». (Засновниками ТОВ «Хоцьки» стало 11 осіб, а статутний фонд становив 100 мін. зарплат на той час, тобто 14, 3 тис. грн. Саме їх майно повинно було ввійти до статутного фонду цього підприємства, а решта майна повинна бути орендованою, про це йдеться в п. 18 наказу Мінагрополітики України від 14.03.2001р. № 63 «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств»). За такі дії кримінальну справу, порушену проти Волочай Г.О., було закрито судом за спливом строку давності у вересені 2008р. Але ж прокуратура добре знає, що згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» саме арбітражний керуючий є і керівником і бухгалтером, і саме він повинен був цю бухгалтерську погрішність переправити, а не свідомо її використовувати. Може, і до нього руки прокуратури колись доберуться, тим більше, що з квітня 2011р. замість Кузовкіна О.В. у район прокурором прийшов Кардаш О.М., який заявив у день свого представлення про те, що, хто винен – той буде покараний, будем сподіватися, що так і буде. До прокурора Кузовкіна О.В. справу брався вести прокурор Сухий Ю.В., де вони обидва зараз, ніхто не хоче казати, наче як їх і не було. Слід віддати належне, що з листопада 2010р. після приходу нового Генерального прокурора Пшонки В.П. прокуратура пожвавішала, зокрема поновилося слухання у Господарському суді Київської області скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В., яка лежала без руху з 2006р., а також прокуратурою подано в інтересах пайовиків КСП «Хоцьківське» самостійний позов про розірвання договорів купівлі – продажу від 15.03.2006р.
Щодо самого арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В., то його ліцензія у грудні 2010р. була анульвана. У лютому 2011р. він получив таку саму ліцензію, але із свіжішою датою. Виявляється, якщо на арбітражного керуючого присилають скаргу, він відмовляється надати документи для перевірки цієї скарги, то його ліцензію анульовують, а потім на наступний день можна подавати заяву про видачу нової ліцензії, а до перевірки скарги можуть повернутися лише за клопотанням колишнього народного депутата Валентини Семенюк. Тай ще Сінєльніков В.В. вперто підтримує позов ТОВ «Хоцьки», заявлений до Хоцьківської сільської ради про скасування рішення сесії від 14.04.2006р., яким було скасовано рішення її виконкому від 09.12.2005р. про видачу 12 вищизгаданих свідоцтв. Цю справу після відмови у першій та другій інстанціях було повернуто на новий розгляд Вищим адміністративним судом України у 2010р. Це свідчить про напористість арбітражного керуючого. Дивно, але місцевий суд за головуванням судді Телепенька А.Д. справу взяв до свого провадження, хоча самого предмета спору вже не було і на час касаційного перегляду, бо рішення про скасування самих 12 свідоцтв набрало законної сили ще у липні 2008р. У цій справі прокуратура виступила на стороні Хоцьківської сільської ради.
А як же управління агропромислового розвитку райдержадміністрації допомагало пайовикам колишнього КСП «Хоцьківське» і як саме виконувало свій обов’язок по контролю за розпаюванням майна? А ніяк. Воно повністю самоусунулося від захисту інтересів пайовиків. У 2006р. написано було декілька скарг до цього управління, на які отримано відписки, мовляв йдіть у суд і суд розсудить. А в суді є суддя К.Овдієнко і їй подібні, яка завжди зробить так, щоб начальник був прав, хоча по закону так робити не можна, і яка стояла у витоків реформування КСП. Як вона розсуджує, було описано вище. Ще тодішній заступник начальника управління агропромислового розвитку, а нині його керівник Онищенко А.І. на зборах у березні 2006р. сказав пайовикам: «Ваше майно не у ту строчку записали, забудьте про нього.» Більш після того в село він не заявлявся. От і вся поміч. Хоча, нещодавно призначений голова райдержадміністрації Макаров М. у квітні 2011р. прислав Онищенка А.І. та Тарасюк К.М. для розгляду звернення пайовиків. Ці двоє з 2006р. за ці п’ять років так і не вникли у суть справи, і пропонують укласти мирову угоду, от тільки з ким, на яких умовах самі навіть уявлення не мають. (До попередніх голів райдержадміністрації Дзецка П.І. та Коваленка О.В. подібні звернення були безплідні.) Цікаво, якщо закрити повністю управління агропромислового розвитку рай- та облдержадміністрації, то на який день власники майнових сертифікатів колишніх КСП зрозуміли, що їх немає чи можливо взагалі б цього не помітили?
От що робить не туди поставлені печатка і підпис сільського голови. А не підписала б сільська голова Лисенко Н.М. свідоцтва про право власності на наше майно, то й судів би цих затяжних не було б. Уже б, може, ті самі фермери, які користуються цим майном шостий рік безоплатно, платили б як слід пайовикам орендну плату за його використання або, взагалі, викупили б це майно за нормальну плату як це робиться в деяких селах нашого району. А то фермери, поки йдуть суди, потихеньку безоплатно користуються розпайованим майном та й розпайований транспорт, який, до речі, є власністю пайовиків КСП «Хоцьківське», викупляти не поспішають, деякі пайовики, які зневірилися, апатично чекають, чим і коли вже все це скінчиться, а деякі, часу не марнують, та розтягують суспільне добро за дня по кирпичиках, з яких навіть збудована корчма в центрі села.
Залишилося лише сподіватися, що судові тяжби скоро закінчаться на користь пайовиків колишнього КСП «Хоцьківське», але не слід забуватися про те, що зареєстроване свого часу без належно оформленого розподільчого балансу підприємство правонаступник колишнього КСП «Хоцькіське», незаконно вдарена сільською головою Лисенко Н.М. печать і підпис на 12 свідоцтвах про право власності, продаж майна Сінєльніковим В.В., на яке не має права підприємство-банкрут — це діло рук конкретних осіб, імена яких всім повинні бути відомі, а самі вони повинні бути покарані.