Генеральним прокурором України В.Пшонкою на днях було сказано, що згідно заявленому Президентом України В.Януковичем, — перед Законом в Україні всі рівні! В тому числі і слідчі Генпрокуратури!
(Відкрита заява в Генпрокуратуру України від полковника запасу СБ України В.Крижановського).
Першому Заступнику Генерального
прокурора України
Кузьміну Р.Р.
Крижановського Валентина Вікторовича,
обвинуваченого в крим.справі №49-1806
(адреса в письмовій заяві)
З А Я В А
(В порядку ст.94, 95 КПК України)
Про вчинення злочину слідчим в ОВС Генпрокуратури І.Кулінічем.
Шановний Ренате Равелійовичу!
30 вересня 2010 року старшим слідчим в ОВС Генпрокуратури України Кулінічем І.І. закрито кримінальну справу за обвинуваченням мене у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.343, ч.1 ст.345 КК України у зв’язку з недоведеністю моєї вини, керуючись ст.213 п.2, 130 КПК України.
Слідчим І.Кулінічем, при закритті кримінальної справи було фальсифіковано події та факти, які підпадають під відповідальність, передбачену ч.3 ст.364 КК України.
Слідчий І.Кулініч є уповноваженою особою Держави Україна, а саме – старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Генпрокуратури України і не має права на порушення чинного законодавства України, тим більше у сфері, в якій він безумовно, є досвідченим фахівцем. Данні порушення та злочини, скоєнні слідчим І.Кулінічем мають знайти Вашу реакцію і він повинен у передбаченому законодавством вигляді відповісти за скоєне згідно Закону.
У зв’язку з оскарженням мною необґрунтованості та незаконності постанов та дій слідчого Кулініча (першої від 06.02.2010 року і другої від 23.02.2010 року) і визнання їх такими, що не відповідають дійсності по суті справи, зазначені постанови було скасовано. Першу прокурором О.Таргонієм, а другу – Печерським судом м.Києва.
І після цього відновлення розслідування по даній справі знову доручають слідчому І.Кулінічу, який неодноразово порушував Законодавство України при розслідуванні і закритті даної справи і це визнано Печерським Судом м.Києва (п.4 скарги в суд №353 від 16.02.2010 року). Данні порушення викликають сумнів у об’єктивності дій слідчого І.Кулініча і на підставі п.4 ч.1 ст.60КПК України слідчий повинен був заявити про самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. Але всі мої заяви про відвід слідчому Кулінічу були проігноровані самим слідчим та прокурорами Таргонієм і Бабенком.
Замість того, щоб заявити про самовідвід, слідчий Кулініч лише підчистив свої постанови та продовжив порушувати законодавство.
Так, Печерським судом (справа №4-1192/10 від 07 червня 2010 року, суддя О.Білоцерківець) при скасуванні другої (від 23.02.10р) постанови по даній справі цього ж слідчого І.Кулініча, було повністю роз’яснено недоліки та помилки слідства при розслідуванні та закритті справи, і те, що слідчий мав би закрити дану справу, згідно з КПК України лише за п.1 ст.213, п.1 ч.1 ст.6 КПК України,- за відсутністю події злочину!). Дана постанова Суду Генпрокуратурою не була оскаржена.
Після винесення третьої (від 30.09.2010р) постанови слідчим І.Кулінічем по даній справі, та її оскарження мною, як НЕЗАКОННО винесеної на підставі ч.2 ст.213 КПК України, після того, як суд приступив до розгляду скарги, прокурор по нагляду І.Бабенко повідомив суд про те, що Генпрокуратурою скасовано оскаржувану постанову. При цьому прокурор І.Бабенко написав лист-повідомлення від 03.10.2010 року про скасування постанови 29.10.2010 року, тобто через місяць після написання самого листа про скасування! При цьому будь-якого карного правового наслідку чи заходу в виді результатів службового розслідування щодо слідчого І.Кулініча не було. Що це, як не кругова порука з боку Генпрокуратури під прикриттям прокуратури по нагляду!?
У третій постанові від 30.09.2010 року слідчий І.Кулініч написав повну «галіматью», (мабуть щоб ніхто у ній не зумів розібратися)! Інакше, після вникання в суть та зміст даної постанови про закриття кримінальної справи іншого висновку ніхто не зуміє зробити. Це лише підтверджує кваліфікацію даного слідчого, який за віком є одним із найдосвідченіших в Генпрокуратурі. Але є відповідний віковий рубіж, який визначений Міністерством охорони здоров’я, коли людина на посаді може повно і відповідально виконувати свої службові функції. Ну для чого Ви призвали цього слідчого із пенсії і знущаєтесь над ним? Даний слідчий не розуміє Законодавства у повному обсязі, він давно забув його і не може за станом віку знову вивчити. Мені не приємно писати про це, але я вимушений у зв’язку з відсутністю будь-якої Вашої реакції!
Скоєнням злочину з боку слідчого І.Кулініча є фальсифікація та зазначення в даній постанові того, що «Оскарження даної постанови про порушення кримінальної справи Печерським районним судом м.Києва залишено без задоволення», (п.4 стр.2 постанови).
Подібного розгляду Печерським районним судом м.Києва не було і бути не могло, так як дана постанова про порушення кримінальної справи за даними статтями КК України ніколи не була оскаржена. Якщо слідчий Кулініч в змозі продемонструвати зазначену ним постанову Суду, то я принципово погоджуюсь на любі обвинувачення відносно моєї особиJ))
А відповідальність за зазначенні фальсифікації та злочинні дії слідчого у даному випадку передбачена ч.3 ст.364 КК України – зловживання владою або службовим становищем працівника правоохоронного органу.
У оскаржуваній постанові слідчий займається «словоблуддям» та повторюваннями з метою «ввести в оману» прокуратуру по нагляду, яка була зобов’язана перевірити дану постанову до мого оскарження в суді. Але чомусь це трапилось лише після оскарження даної постанови в суді.
У двох пунктах постанови слідчий двічі пише одному йому, мабуть, зрозумілу «філософську фразу» що, «достатніми даними, які вказували на наявність у діянні Крижановського В.В. ознак злочину, були наявність доказів, що підтверджували реальність конкретного посягання на реальний об’єкт» (п.3 стр.2 та п.3 стр.3 постанови).
Не зрозуміло, чому даний слідчий в супровідному листі радить мені оскаржити дану постанову «в порядку, передбаченому ст..ст.99-1, 236-1 КПК України»… — (скарга на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи), коли мова йде про оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
На мій телефонний виклик, чому він саме в такому порядку радить мені оскаржувати його постанову, слідчий дуже поважним голосом відповів: «Ви не розумієте Кодексу, якщо задаєте подібні питання»J)!
Будь-ласка, роз’ясніть досвідченому слідчому І.Кулінічу, в якому порядку може бути оскаржена подібна постанова, та прийміть у нього залік по «лікбезу» стосовно знання КПК України!
Вбачається факт явного гальмування розслідування справи слідчим, який закрив дану кримінальну справу ще 30 вересня 2010 року, а надіслав мені повідомлення про це лише 21 жовтня 2010 року, після неодноразових моїх запитів до Генпрокуратури про хід розслідування справи?
Чому слідчий не викликав мене особисто хоч раз на допит, чи взагалі, повідомив про те, що саме він розслідував дану справу, після повернення її із суду?
Чому слідчий вказав в оскаржуваній постанові, що 04.08.10 він прийняв до свого провадження кримінальну справу № 49-1803, і відновив по ній досудове слідство, а закрив справу №49-1806? (п.13 стр.2 постанови).
В той же час, зазначаю, що кримінальна справа №49-1803 знаходиться на розгляді за моєю скаргою у Печерському суді ще від березня 2010 року і до Генпрокуратури не поверталась!
В постанові слідчим І.Кулінічем указано номер телефону слідчого С.Дзігори, по якому, нібито я телефонував йому і погрожував, а саме номер 067-930-60-69.
Мені не звісно (як, мабуть і самому слідчому Кулінічу та Дзигорі!), кому належить даний номер телефону і за цим номером ніколи не телефонував раніше. Я спробував зараз зателефонувати на цей номер, але автовідповідач повідомляє, що такого номеру не існує. А у слідчого Дзігори завжди існував телефон з номером 067-930-30-37. Але про нього нічого не сказано у постанові.
А чим же підтверджується сам ФАКТ злочину, а вірніше подія злочину? Невже тільки ніде не зареєстрованою заявою (рапортом) слідчого, який за годину перед цим вчинив злочин по відношенню до Крижановського В.В. (надав команду незаконного захвату Крижановського співробітникам міліції і команда виконувалась, лише помилково захватили іншу людинуJ)) і для прикриття своєї вини, домислився написати неправдиве повідомлення про вчинення злочину відносно себе-любимого.
В даному випадку підтвердження події злочину може бути установлено лише в суді, при розгляді справи по суті, а не власними побажаннями, допущеннями, домислами та фантазіями слідчого Генпрокуратури!
Аналіз ст..213 КПК України говорить, що:
Закриття кримінальної справи на підставі ч.2 ст.213 КПК України може мати місце виключно за певних умов, а саме:
-
Конкретній особі було пред’явлене обвинувачення;
-
Під час розслідування отримано дані, які викликають сумнів у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів не дозволяє їх спростувати та зробити певний висновок щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, вичерпані всі можливості для усунення сумнівів;
Аналіз змісту положень ст..ст. 6, 213 КПК України безумовно свідчить про те, що закриття кримінальної справи за недоведеністю участі конкретного обвинуваченого у вчиненні злочину може мати місце виключно за певних умов, зокрема, якщо у справі однозначно встановлено наявність події злочину, в іншому випадку справа підлягає закриттю саме за відсутністю події злочину.
Саме події злочину в даній справі НЕ ВСТАНОВЛЕНО!
Згідно змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло з точки зору логіки, як міг чути мою розмову невідомий мені Герасименко В.В., хто це взагалі такий (п.6 стр.2 постанови)? І чому покази надає тоді Герасименко М.М., який дійсно чув розмову з мого боку!
Хіба досвідчений слідчий в ОВС Генпрокуратури України Кулініч може бути таким безграмотним? Він не «тягне» навіть на дільничного інспектора в «периферійному селі»!
Слідчий заявляє, що «всі можливості слідства щодо встановлення істини у справі вичерпано, а тому необхідно прийти до висновку, про відсутність достатніх доказів для направлення справи до суду з обвинувальним висновком».
І до такого висновку слідчий прийшов після шести років розслідування даної кримінальної справи, після пред’явлення мені обвинувачення та переслідування мене з об’явленням в розшук через Інтерпол, на підставі п.1 ч.1 ст.206 КПК України, — коли невідоме місцезнаходження обвинуваченого! І при цьому мені не було надіслано жодної повістки про виклик на допит та слідству було достовірно відомо адресу мого місцезнаходження, про яке я сам завжди і завчасно письмово, з реєстрацією повідомляв слідство і отримував від Генпрокуратури «відписки» на вказані адреси мого перебування.
Заявляю Вам, Ренате Равелійовичу, що під контролем прокурорів Таргонія і Бабенка слідчим Кулінічем і до сьогоднішнього дня не винесено постанови про зняття мене з розшуку. Це, за моїм проханням зробив ГУБОЗ МВС України, а повинен був зробити орган, який ініціював розслідування – Генпрокуратура. В Генпрокуратурі «досвідчений» слідчий Кулініч мені повідомив просто, що він не знає, як це робитьсяJ)). Розумію, що слідчий просто не бажав виконувати вимоги Законодавства.
Впевнено заявляю, що справи відносно мене навіть не розпочинались розслідуватись. Не допитані ряд свідків по справі, заявлених мною особисто, проігноровані мої клопотання для встановлення істини по справі, не існує жодної встановленої події злочину!
Неповнота проведеного досудового слідства, на яку мною вказувалось неодноразово в скаргах може бути усунена при подальшому провадженні досудового слідства по даній справі, оскільки закриття справи на підставі п.2 ст. 213 КПК України залишає злочин нерозкритим!
А як вбачається із Постанови слідчого від 30.09.2010 року, він справу за обвинуваченням мене за ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України повністю закрив.
Мої адвокати були незаконно усунуті від мого захисту слідчими по справі. Все досудове слідство я був вимушений захищатись один, без адвокатів! Про незаконне усунення моїх адвокатів слідчими я завжди вказував в протоколах допитів, бо інакше слідчий Кулініч пригрожував написати рапорт, що я, нібито, відказуюсь від надання показів.
Відповідно до ст..22 КПК України слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених Законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи! Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом незаконних заходів, в тому числі і незаконно усуваючи захисників обвинуваченого на час розслідування справи.
Вершиною вердикту слідчого І.Кулініча є його власне ствердження у третій оскарженій мною постанові, що «При огляді і прослуховуванні аудіо касети з записами телефонних розмов між Дзігорою С.В. та Крижановським В.В. висловлювання погроз з боку останнього не встановлено»J)!
Згідно вищевикладеного та ст..370 КПК України, при розслідуванні справи виявленні наступні істотні порушення кримінально-процесуального закону:
-
порушено право обвинуваченого на захист (незаконне усунення моїх адвокатів впродовж всього досудового слідства, пред’явлення обвинувачення без участі захисника.);
-
розслідування справи провадила особа, яка підлягає відводу. (Всі слідчі, які проводили дізнання без мого захисника, вчинили незаконні дії).
-
За наявності підстав для закриття справи (за п.1 ч.1 ст.6 КПК України) її не було закрито.
Таким чином, органом досудового слідства не здобуто належних та достатніх доказів вчинення мною суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України. Органом досудового слідства не здобуто і жодних даних про вчинення таких діянь відносно слідчого С.Дзігори і будь-якою іншою особою!
Досудовим слідством також не здобуто будь-яких доказів взагалі наявності самої події злочину за даними обвинуваченнями.
Отже, орган досудового слідства не встановив наявність події злочину – погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків та впливу на таких працівників з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків, або добитися незаконних рішень як суспільно-небезпечних діянь з боку Крижановського В.В. чи інших осіб стосовно Дзігори чи Шокіна, передбачених диспозицією статей кримінального закону.
Таким чином, слідчий, згідно КПК України мав закрити справу, насамперед, виходячи з положень п.1 ст.213, п.1 ч.1 ст.6 КПК України, — за відсутністю події злочину!
Слідчим при закритті справи порушенні вимоги ст..213 КПК України, справу закрито за п.2 вказаної статті, при наявності підстав для закриття за п.1 цієї ж статті.
Крім того, слідчим проігноровано те, що всі слідчі дії після скасування попередньої Постанови Печерським судом від 07 червня 2010 року були проведенні з процесуальним порушенням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених за ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України, згідно ст..49 КК України, та ст.11-1 КПК України. (Справу порушено 16.06.2005 року).
В даному випадку, слідчому залишалось, згідно Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів закрити справу за іншою підставою, або у випадку мого непогодження, направити її до суду з обвинувальним висновком для розгляду по суті.
Враховуючи дані факти і те, що дії слідчого І.Кулініча підпадають під відповідальність за вчинення злочину, що передбачений ч.3 ст.364 КК України, те, що він грубо порушує мої Конституційні права, на підставі вищевикладеного та ст..94 КПК України, ПРОШУ:
-
Надати правову оцінку згідно КПК України діям слідчого І.Кулініча при підтвердженні зазначеного мною у заяві. (Мені не потрібна кримінальна справа проти слідчого І.Кулініча. Не знущайтесь над ним! Дайте йому заслужений відпочинок і проведіть на пенсію, хай ловить рибу і няньчить внуків!).
-
Повідомити мене про прийняті заходи щодо заявленого в зазначений термін.
Додаток: Копія постанови слідчого та супровідного листа – 4 арк.
(Враховуючи те, що Ваші підлеглі боязливо уникають контакту зі мною, ігнорують мої клопотання щодо власного прийому мене в їх службовому кабінеті для вияснення питань по суті справи, залишаю за собою право на публічне освічення моїх звернень на Вашу адресу та дотримання Вами Законодавства та Конституції України!
Підтверджую це тим, що я неодноразово письмово звертався з метою попасти на власний прийом до Заступника Генпрокурора В.Щоткіна, колишнього Генпрокурора О.Медведька, і сьогоднішнього начальника слідчого Главку О.Каліфіцького. Останньому навіть телефонував два місяці тому по тел.:067-852-1195. Він запитав, чи я звернувся з даним клопотанням письмово і отримавши підтвердження, сказав зателефонувати йому через чотири доби, бо на момент розмови він був зайнятий. Розумію… Але у подальшому начальник слідчого Главку просто відключив даний телефонний номер. А на моє чергове письмове клопотання про власний прийом – з відповіддю Генпрокуратура проігнорувала. Ви не залишаєте мені іншого вибору, крім публічних звернень та прес-конференцій)!
08 листопада 2010р З повагою, полковник запасу СБ України
В.Крижановський
36 ответов
Паждитя господа, так эта скатина ещё не уволилась? Вы ж писали что его отправили на пенсию? Я ужо пику точу его в лес везти))
Так в основном он — Кулинич тут сам о себе и пишет, а вы ведетесь:-)))
“Значит все читали и согласились с твоим расследованием.”
Расследование — как громко сказано? Киллер, подонок, заказнячная тяговая кобыла, чтоб ты , 3,14дарас издох. За все ответишь, отольются тебе людские слезы, кулинич, ты что думаешь когото тут провести на мякине своими постами убогими
Зашел, почитал тут ересь, написанную лже-следователем-ублюдком Иваном Кулиничем. Выворачивается, как может. Это в его привычке.
На сегодняшний день Генеральной прокуратурой не принято никакого решения в отношении вышеопубликованного и официально зарегистрированного в приемной Генпрокуратуры заявления гражданина Крыжановского В. о преступлении, совершенном следаком Кулиничем. Генпрокуратура сделала вид, что они отморозились и заявление о злочине следака Кулинича, типа, не заметили.
Крыжановскому надо подавать в суд на днях за игнорирование заявления о злочине органом дознания-Генпрокуратурой Украины. И пусть кому-нибудь там, в этой Генпрокуратуре Пшонка яйца открутит за такие косяки.
Президенту України Януковичу В.Ф. Іринюка Анатолія Васильовича, ШАНОВНИЙ ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ!!! Ще 31.12.1999 р. листом № 7/2-6428-99 заступника Генерального прокурора України Колінько О.М. було надано доручення ДПА України та МВС України перевірити мою заяву про крадіжку електроенергії ТОВ “Вугілляпостачінвест”. 20.06.2000 р. листом № 07/2-6428-99 Перший заступник Генерального прокурора Гарник М.В. дав аналогічне доручення з цього приводу ДПА України, МВС України та СБУ. Проте ці доручення не були виконанні належним чином, винних непритягнуто до відповідальності і тільки після особистого прийому Генеральним прокурором Васильєвим Г.А., 09 лютого 2004 р. (!!!!!!) було порушено кримінальну справу № 49-1254. Все це свідчить, що на протязі 7 років (!!!!!) посадові особи правоохоронних органів своєю злочинною бездіяльністю приховували тяжкий злочин. На протязі багатьох років розслідування цього злочину навмисно саботувалося владою, в зв’язку з чим я звертався у безліч інстанцій. Як свідчать матеріали “перевірки”, яка “проводилась” в СБУ за дорученням Президента України від 12.05.05 р., розслідування цих злочинів також навмисно не проводились, а тому я особисто не відчув ніяких змін в країні. З невідомих мені причин СБУ на мене “образилось” і не бажає здійснювати об’єктивну перевірку моїх скарг: між відповіддю колишнього заступника Голови СБУ О. Касьяненко та екс-Голови СБУ О. Турчинова – різниця відсутня. 16.05.05 р. я оскаржив рішення в.о. Генерального прокурора України Винокурова С.М. від 29.04.2005 р. за № 06-6151-04 щодо відмови в скасуванні незаконної постанови слідчого Сандиги В. від 17.03.2005 р. про закриття кримінальної справи № 49-1254 та відмови розглядати мої заяви-повідомлення про скоєння злочину працівниками Верховного Суду України та працівниками Генеральної прокуратури України та оскаржив його 05.05.05 р. Генеральному прокурору Піскуну С.М., проте в порушення ст.ст. 234-236 (три дні) КПК України “рішення” Генерального прокурора Піскуна С.М. від 13.06.05 р. отримана мною лише 18.06.05 р. Вищезазначене рішення Піскуна С.М. абсолютно ідентичне рішенню заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. від 22.04.2005 р. та в.о. Генпрокурора Винокурова С.М. від 29.04.05 р. Поспішність, з якою приймаються абсолютно одинакові рішення, свідчить про намагання як найшвидше похоронити розслідування кримінальних справ № 49-1254 та 49-800 виключно з політичних мотивів, так як до крадіжки електроенергії причетна корпорація “ЄЕСУ”, яку на той час очолювала колишній Прем’єр-міністр Тимошенко Ю.В., а документальні докази, які знаходяться в цих кримінальних справах, КРУ та СБУ знищили в «законному порядку за давністю». Вважаю, рішення екс-Генерального прокурора України Піскуна С.М. незаконним, немотивованим, яке прийняте без вивчення всіх обставин скоєння злочину, з грубим порушенням норм КПК України та законів України, що призвело до грубого порушення моїх конституційних прав, та покриття ряду тяжких злочинів. Відповідно до поданої мною скарги на рішення в.о. Генпрокурора Винокурова С.М. я повністю спростував незаконність постанови слідчого Сандиги В.В. від 17.03.2005 р., а прокурори, в тому числі Генпрокурор Піскун С.М., в своїх рішеннях надають стандартну відписку «Підстав для скасування постанови про закриття кримінальної справи не вбачається,” “підстав для реагування відносно працівників Генпрокуратури, не вбачається» , не спростовуючи та не перевіряючи моїх доводів та фактів. Крім того, з рішення в.о. Генпрокурора Винокурова С.М. мені як громадянину не зрозуміло, чи залишає він в силі рішення прокурора-відділу Безуглого Р.Д. та заступника Генпрокурора Шокіна В.М., так як не зрозуміло на яку мою (відсутня дата) скаргу відповідає Винокуров С.М. і чому в кінці посилається на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», а не на норми ст.ст. 234-236 КПК України та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», хоча всі ці закони однозначно вказують, що рішення про припинення листування з громадянином приймає лише керівник органу, тобто Генеральний прокурор України. Генеральний прокурор України Піскун С.М., ухиляється від розгляду моїх скарг в строки передбачені КПК України, а також особистого прийому, що гарантовано мені Конституцією України та іншими Законами України та Указами Президента України. Крім того, на сьогоднішній день в силі рішення законного Генерального прокурора України Васильєва Г.А. від 17.02.2004 р. за № 06-379вих-04 про об’єднання моїх матеріалів з матеріалами кримінальної справи № 49-800 в одне провадження, а згідно ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства. Хочу звернути Вашу увагу, що мої доводи та факти, які наводяться нижче і які я наводив високопоставленим працівникам Генпрокуратури Шокіну В.М., Винокурову С.М., Піскуну С.М. навмисно не перевіряються та ігноруються з політичних мотивів. Зокрема: I. В рішенні не вказані дати моїх скарг які були розглянуті, що дає можливість порушувати терміни розгляду моїх скарг в порядку ст.ст. 234-236 КПК України, як наприклад, старший прокурор відділу Безуглий Р.Д. один місяць розглядав скаргу на постанову від 17.03.2005 р. замість трьох днів, які установленні законом і не був за це притягнутий до відповідальності. II. Заступник Ген прокурора Шокін В.М. взяв на себе відповідальність за скоєння тяжкого злочину посадовими особами НДЦ Міненерго, ЗАТ ПФК «ЄЕСУ», ДПА СБУ та прокуратури, адже на сьогоднішній день достатньо підстав для перекваліфікацію злочину на більш тяжкий та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, і тільки з призначенням Тимошенко Ю.В. на посаду Прем’єр-міністра України, Генпрокуратура «технічно» звернула слідство по справі № 49-1254, хоча її допит планувався на початок січня 2005 р., про що я був повідомлений слідством. III. Постанова від 17.03.2005 р. прийнята з однією лише метою – не допитувати по справі Прем’єр-міністра Тимошенко Ю.В. та діючих співробітників правоохоронних органів, які напряму причетні до скоєння тяжких злочинів, та надати можливість знищити Акт КРУ від 21.08.97 р. і журнал реєстрації факсограм Дніпровського РДЦ. IV. З рішення незрозуміло, що мав на увазі Шокін В.М. заявляючи, що «….підстав для скасування прийнятого рішення у справі ( постанова від 17.03.2005 р.), на даний час, не вбачається». Можливо, чесніше і вірніше сказати, що я повинен чекати коли черговий Прем’єр-міністр України впаде в немилість?! V. Щодо скоєння злочину працівниками Верховного та Печерського судів, то я наполягаю на винесенні мотивованої постанови, як того вимагає ст. 97 КПК України: три зовсім різні касаційні скарги були навмисно вшиті (без розгляду Верховним Судом України) в одну справу і здані в архів, тому що мова там іде про діючих співробітників СБУ, один з яких паралельно займає високу посаду в Управлінні Державної служби (Курман С.Є.). VI. В рішенні Генпрокурора не спростовуються ті доводи, які я викладав в своїх неодноразових скаргах на постанову про закриття кримінальної справи № 49-1254 та рішення старшого прокурора відділу Безуглого Р.Д., що є грубим порушенням ст.ст. 234, 236 КПК України та моїх конституційних прав. Ще раз додатково викладаю ті факти, перевірку по яких слідство навмисно ухилилося: 1. Посилання слідства на неможливість встановлення факту незаконного отримання електроенергії ЗАТ “ПФК ЄЕСУ” в розмірі 39,5 млн.кВт. год через знищення документації спростовується відображенням цього факту в Акті КРУ від 21.08.98 р. в журналі реєстрації факсограм Дніпровського РДЦ, які на цей момент перебувають в розпорядженні слідства і можуть бути знищені, тому що конкретно доводять вину посадових осіб ЗАТ ПФК “ЄЕСУ” та НДЦ Міненерго України. 2. З листа Народного депутата України Тимошенко Ю.В. від 17.09.2002 р. за № 13/0050 на мою адресу, достовірно відомо про вилучення всієї документації ЗАТ ПФК “ЄЕСУ” правоохоронними органами (кримінальна справа № 49-800 була порушена в 1997 р.), а тому за збереження документальних доказів відповідальність несуть правоохоронні органи, які чомусь навмисно затягували розслідування кримінальної справи № 49-1254 виключно з політичних мотивів, а в подальшому незаконно закрили цю кримінальну справу, боячись допитувати нині діючого Прем’єр-міністра України. 3. Слідство не провело необхідної судово-бухгалтерської експертизи фігуруючих у справі суб’єктів господарської діяльності. 4. Не була перевірена законність ведення на території України господарської діяльності російсько-казахського підприємства ВБО “Будіндустрія” (м. Байконур), яке правоохоронці іменували “фіктивним”, а із постанови від 17.03.2005 р. слідує, що воно вело активну, колосальну господарську діяльність і був допитаний його представник в Україні, повноваження якого не перевірені і факт реєстрації ВБО “Будіндустрія” на Україні не перевірявся. 5. Слідство не встановило на якій підставі співробітник СБУ Петров О.К. перевіряв господарську діяльність ВБО “Будіндустрія”, допитував його представника, а в подальшому незаконно знищив документи, щодо незаконної господарської діяльності цього підприємства на території суверенної України. Під час розслідування кримінальної справи по звинуваченню Федура А.А., встановлено, що ВБО “Будіндустрія” взагалі не вела господарської діяльності на території України (кримінальна справа № 1-56/04 – Солом’янський районний суд м. Києва). 6. Слідство взагалі обійшло увагою той факт, що всі ці роки із-за моїх намагань встановити осіб, які викрали електроенергію належну ТОВ “Вугілляпостачінвест” я був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності по справі № 0219 по факту “ухилення від сплати податків невстановленими(!!!!!!) особами” під керівництвом бувшого начальника СВ ПМ ДПА в Луганській області Молодика В.В., який в подальшому мав відношення до розслідування (?!) кримінальної справи № 49-800, був тривалий час заступником Голови ДПА України і по логіці розвитку подій ближчим часом, мабуть з’явиться на важливій посаді в Генпрокуратурі….. За час проведення розслідування правоохоронні органи послідовно знищували документацію, яка має відношення до встановлення істини по кримінальним справам № 49-1254 (49-800), але на щастя залишилися Акти і описи конкретної знищеної документації і особи, які це робили, яких слідство зобов’язано допитати. 7. В постанові не йде мова про договір ПЄ-01/96, який був укладений між ТОВ “Вугілляпостачінвест” та ЗАТ “Торговий дім “Україна-Литва” та наданий мною слідству, на підставі якого в законному порядку на Дніпрообленерго в розпорядження ЗАТ ПФК “ЄЕСУ” було поставлено 150 млн.кВт год., але із-за невиконаня умов Договору з боку ЗАТ “Торговий дім “Україна-Литва” ця поставка була анульована 14.10.1996 р., що підтверджено показами представника ТД “Україна-Литва” і, без письмової згоди ТОВ “Вугілляпостачінвест” в цей день чомусь з’явилася факсограма № 03-33/4975 про поставку від імені ТОВ “Вугілляпостачінвест” на адресу ЗАТ “ПФК ЄЕСУ” для ПК “Дебют” 39,5 млн.кВт год. , не встановлено з ким розрахувалося за цю електроенергію ЗАТ ПФК “ЄЕСУ”. А це неможливо встановити без допиту керівництва “ЄЕСУ”. Слідство не встановило де зник цей весь об’єм електроенергії в розмірі 150 млн.кВт год., який належить ТОВ “Вугілляпостачінвест” і чия електроенергія, відповідно до листа “ЄЕСУ” № 141/1244 від 18.10.96 р. надійшла споживачам ДАЕК “Дніпрообленерго” в наступних об’ємах: ДМК ім. Дзержинського – 55,0 млн.кВт год. та КГГМК “Криворіжсталь” – 52 895 370 кВт/год.?? 8. Поставка електроенергії на адресу компанії “Данко” здійснювалося в установленому законом порядку, факт наявності необхідних об’ємів електроенергії в розпорядженні ТОВ “Вугілляпостачінвест” завжди перевірявся на Трипільській ТЕЦ і НДЦ Міненерго, поставки були здійсненні набагато раніше, ще до укладення контракту з ЗАТ “Торговий дім Україна-Литва”. Незрозуміло, чому слідство не провело допитів керівництва “Данко” з цього питання та не провело очних ставок зі мною. 9. Твердження заступника директора НДЦ Світелика О.Д., що факсограми НДЦ були “намірами реалізації електроенергії, а не здійсненим фактом”, взагалі не витримує ніякої критики і елементарно спростовується реєстрацією цих факсограм на 5 (!!!!!) підрозділах Міненерго і оригіналом підпису самого Світелика О.Д. 10. Не відповідає дійсності абсурдне твердження заступника начальника цеху палива-подачі Трипілльської ТЕЦ Ченцова Є.К., що робилися документи на підставі ксероксних печаток: всі документи перевірялися в інших службах ТЕЦ, візувалися і перевірялися в НДЦ. Без оригінальних “мокрих” печаток ніхто би жоден документ не завізував, тому я вимагаю проведення очної ставки з Ченцовим Є.К. так як з цією людиною я ніколи не мав ніяких справ. 11. Слідство не встановило чому перевірки КРУ здійснювалися без участі ТОВ “Вугілляпостачінвест” без витребування у товариства необхідної документації: — про Акт КРУ від 21.08.97 я дізнався тільки під час допиту Петровим О.К. в СБУ 03.09.98 р., а про Акт Обухівського КРУ лише під час допитів слідчим ГПУ Сандигою В.В. по кримінальній справі № 49-1254. 12. Слідство не провело допитів керівника ЗАТ “Торговий дім “Україна-Литва” Левади С.Я., представника ВБО “Будіндустрія” Саркісової К., співробітника СБУ Філона О.І., ряду керівників підрозділів СБУ та їх очних ставок зі мною. 13. Не проведена очна ставка з керівником ПК “Дебют” та “Офіс” Райміхстром Б.Д., адже його покази повністю протирічать моїм та фактичним обставинам справи і не встановлено хто розрахувався за електроенергію, яку поставляли фірми “Дебют” та “Офіс”. 14. Як зазначено в постанові про закриття справи № 49-1254 (арк. 7) було безпідставно реалізовано електроенергії від імені “Вугілляпостачінвест”, фірмі “Данко” і “ЄЕСУ” на суму 2 091 770 дол. США, але слідчий Сандига В.В. не порушив кримінальної справи по цьому факту. Слідство не встановило, чому ВБО “Будіндустрія” та НДЦ Міненерго не звернулися в правоохоронні органи про стягнення заборгованості з ТОВ “Вугілляпостачінвест”. 15. В справі відсутні бухгалтерські документи згідно, яких ВБО “Будіндустрія” розрахувалося з ТОВ “Вугілляпостачінвест”, як стверджує по цьому факту Дашкевич А.В. і слідство обходить увагою той факт, що із-за невиконання ВБО “Будіндустрія” умов договору на поставку вугілля був тривалий Арбітражний процес з ВО “ТорезАнтрацит” і ТОВ “Вугілляпостачінвест” в 1996-97 р.р. по стягненню заборгованості в 3,5 млн. дол. США, яка виникла із-за невиконання взятих на себе зобов’язань ВБО “Будіндустрія”. 16. Незрозуміле твердження в.о. Генпрокурора Винокурова С.М., що «ряд поставлених мною питань не відносився до предмету розслідування справи», адже вони не перевірялися слідчим шляхом ??? По кожному із вище перерахованих пунктів Генеральні прокурори України Медведько О.І. та Піскун С.М. не надали обґрунтованої, мотивованої відповіді, яка б спростовувала мої доводи, що говорить не тільки про непрофісійнсть працівників Генпрокуратури, а не бажання цього робити з політичних підстав. Враховуючи вищевикладене прошу,- 1. Вжити невідкладних заходів, що надані Вам Конституцією України, щодо усунення порушень моїх конституційних прав та поновлення слідства по кримінальній справі № 49-1254 (49-800).
Генеральный прокурор Пшонка по-закону должен думать по моей жалобе от 240112 на постанову следователя Сандыги от 170305г (закрепленную письмом генпрокурора Пискуна по всем вопросам моей переписки с ГПУ одновременно) не более трех дней,поетому после очередной беседы с прокурорами делаю вывод,что высшая надзорная инстанция опять дает время этим самым СБУшникам допалить оставшиеся бумаги в отдельных структурах Минэнерго и КРУ (случайно обнаруженные при расследовании Сандыгой В.В ),и загрузить меня очередными проблемами типа того неудачного убийства 07.11.2001г (когда преятель выжил,получив в шею 7 пуль из “Скорпиона” и назло милиции не опознал во мне стрелявшего) с бонусом в два свершившихся убийства Ромашко и Баркалова (киевского бизнесмена и Председателя Госкомисси по ценным бумагам)…А по-сему:ответственность за свою жизнь и своих близких,за очередные аресты по тупо сфабрикованным уголовкам возлагаю на Генерального Прокурора Пшонку В.П (он должен принять решение по постанове Сандыги и письму Пискуна) и зам Генерального Кузьмина Р.Р ( так как от работы его аппарата зависит,что доложат по уголовному делу 49-1254 по факту хищения “ЕЭСУ” и НДЦ Минэнерго).Очень надеюсь,что межличностные разборки руководства ГПУ с экс-следователем Сандыгой,дружба с Кинахом и Кучмой одного из фигурантов дела,и с Саакашвили-другого фигуранта,ни коим образом не могут помешать принятию справедливого решения по моей жалобе и стать припятствием к раскрытию банального хищения в сфере Минэнерго!Судя по тому,как приподносит отношения Тимошенко Юли и ГПУ мировая пресса и многие наши СМИ-Юля не может чинить припятствия в расследовании данного преступления,где ее так цинично подставили бизнесмены, близкие к одному из секретарей СНБО…