Як воровали в МЗС

Період перебування Леоніда Кожари на посаді міністра закордонних справ (23.12.2012 – 23.02.2014) відмічений не тільки антиукраїнською позицією, яку ставленник Януковича намагався проштовхувати через МЗС, але й провальною, а точніше сказати ганебною кадровою політикою, яка більше нагадувала «вакханалію» та зробила нормою зловживання владою, не цуралась переслідувань, провокацій, шантажу та погроз, примушення співробітників до виконання злочинних наказів в особистих інтересах. Про деталі та фігурантів кадрового свавілля пізніше.
Загальновідомо, що неофіційною ідеологією Партії регіонів і її керівництва була українофобська позиція. Тому не дивно, що в своїй політичній діяльності Леонід Кожара, як і інші представники Партії регіонів дотримувався і намагався втілювати в життя ідеї, несумісні з національною єдністю та незалежністю України.
З подачі РФ Кожара заявив про намір відкрити українське консульство в так званій «Придністровській Молдавській республіці». Це посприяло б легалізації невизнаного сепаратистського територіального утворення, що виникло на території Молдови в 1990 році при підтримці Росії. Стосовно подій на Майдані міністр розсилав в закордонні дипломатичні установи циркуляри, в яких вимагав від дипломатів спотворювати інформацію про протести. Послів, які ігнорували його вказівки, Кожара відкликав. Під час Євромайдану міністр вів активні перемовини з Лавровим про зміцнення російсько-української співпраці. Він був ярим противником євронтеграційних процесів, заявляючи, що ні Україна, ні ЄС не готові підписати угоду про Євроінтеграцію, також що позитивом для нашої країни стане співпраця з Митним Союзом. Запевняв, що з українським законодавством вступ України до Євросоюзу неможливий.
У березні 2018 року екс-міністр в якості свідка захисту виступив в Оболонському суді Києва у справі про держзраду екс-президента Януковича. Колишній очільник зовнішньополітичного відомства заявив суддям, що господар Межигір’я мав право вести переговори з Путіним про введення російських військ в Україну для боротьби з протестуючими українцями.
На прес-конференціях і телепередачах колишній член Партії регіонів Кожара транслював меседжі Кремля, вважаючи санкції проти Росії помилковими та називаючи на догоду Кремля Україну неофашистською державою, він повторював брехню Путіна про те, що російських військ на Донбасі немає.
21 лютого 2020 року у будинку екс-міністра закордонних справ України (2012-2014рр.) сталося вбивство колишнього керівника телеканалу «Інтер», гендиректора телекомпанії «Тоніс» та одного із власників рекламного холдінгу Atlantic group Сергія Старицького. Під час обрання запобіжного заходу у Шевченківському райсуді столиці прокурор заявив, що колишній міністр закордонних справ Леонід Кожара вбив бізнесмена Сергія Старицького, а потім інсценував його самогубство. За словами прокурора 21 лютого увечері Кожара піднявся на другий поверх свого будинку у спальню, де дістав з шухляди кобуру, всередині якої був пістолет. «Утримуючи його в руках, перемістив запобіжник у положення, яке дозволяє здійснити постріл та привів пістолет у бойову готовність. Далі він направився на кухню до Старицького. Перебуваючи у приміщенні кухні, Кожара, тримаючи у руці пістолет, умисно наніс ним Старицькому один удар в область потилиці справа. Тим самим завдав тілесних ушкоджень у вигляді забиття, яке утворилося від тупого предмета», — зачитав прокурор.
Надалі, як вважає слідство, Кожара, утримуючи в руках пістолет, направив його в область правого ока Старицького та вистрелив, унаслідок цього останній отримав наскрізне поранення голови і помер. За словами прокурора, правоохоронці виявили пістолет в руках убитого. За висновком слідства Кожара «вчинив дії на приховування злочину з метою уникнення кримінальної відповідальності та введення в оману органу досудового розслідування інсценуванням самогубства Старицького». На одному з відеозаписів з камер патрульних поліцейських підозрюваний наголошує: «Все равно буду расстреливать, кто мне будет угрожать». У вечір загибелі Старицького поліція зафіксувала у екс-міністра Леоніда Кожари 2,25 проміле алкоголю в крові. Під час спілкування з поліцію він співав пісні та не міг згадати, що сталося.
В тіні залишився намір народного депутата Бахтеєвої запропонувати сім’ї Старицького в якості компенсації один мільйон доларів США, аби зменшити реакцію та послабити претензії сім’ї загиблого. 20 грудня 2021 року Леонід Кожара вийшов із СІЗО під заставу в 2,7 мільйона гривень.
Ганебною була діяльність Кожари та його команди весь час перебування в Міністерстві закордонних справ України з грудня 2012 по лютий 2014 року. Була відсунута вбік Конституція України, зокрема стаття 19 згідно якої «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» та стаття 60 («юридичній відповідальності, підлягає особа, що віддала злочинний наказ»). Те ж саме трапилося і с Законом України «Про державну службу» стаття 9 розділу «Підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення» якого зазначала «За видання керівником та виконання державним службовцем явно злочинного наказу (розпорядження), доручення відповідні особи несуть відповідальність згідно з законом».
Немає сумніву, що розпорядження і примус низки співробітників МЗС, які не мали жодного відношення до сфери матеріального обліку та матеріальної відповідальності, взяти в вересні 2013 року на себе нестачу 653 одиниць комп’ютерної техніки вартістю в 2368112,65 гривень (близько 300 тисяч доларів США) та підписати сфальшовані інвентарні описи, були злочинами, кримінальній відповідальності за вчинення яких згідно ст. 41 Кримінального Кодексу України, підлягала особа, яка видала злочинний наказ, розпорядження.
У контексті сказаного не можна оминути і статтю 364 ККУ: « Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби», карається арештом на строк до шести місяців, позбавленням волі від трьох до шести років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У власних інтересах свідомо вчиняючи дії, не сумісні з законодавством України, моральними та етичними принципами, забувши про людяність та гуманність, команда Кожари катком пройшлася по долях людей, позбавивши їх роботи, залишивши сім’ї без засобів існування, з надією, що дах Партії регіонів забезпечить їм безкарність. Але одного з головних фігурантів вже покарав суд божий.
Тож зараз без жарту. Співробітникам МЗС, обраним на роль «цапа-відбувайла» була запропонована альтернатива — підписати сфальшовані інвентарні описи із включеною туди нестачею в 2368112,65 гривень протягом 2-х днів, в разі відмови – скорочення посади та звільнення з роботи. Гарна перспектива, чи не так. Підписуєш – далі майже стовідсоткова гарантія через деякий час отримати 12,5 років в’язниці та конфіскацію майна, не підписуєш – звільнення. Третього вибору не було. Тому по відношенню до всіх «відмовників» запрацювала машина «знищення».

«Вище кадрів тільки сонце…» частина 9
(глави з неопублікованої книги «Професія-дипломат, посада-консул» — скорочений журнальний варіант)
Леонід Кожара: Від міністра до вбивці

Прелюдія до свавілля
(продовження)
Прелюдія веде нас до початка 2009 року. Намір головного спеціаліста Управління справами Лимаря вийти на пенсію нікого не здивував. Заява була подана вчасно і згідно з законодавством про працю через два тижні він отримав на рукі трудову книжку і розрахунок. До свого звільнення Лимар ніс повну матеріальну відповідальність за збереження більше 2000 одиниц комп’ютерної техніки (основні фонди) вартістю понад 7 мільйонів гривень (майже 1 мільйон доларів). Казуїстика в законодавстві про працю дозволила йому звільнитися без передачі справ іншій матеріально відповідальній особі, хоча п. 1.9 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, затвердженої наказом Головного управління Держказначейства №90 зазначає — «при звільненні матеріально відповідальної особи необхідно упевнитись, що всі матеріальні цінності, які були в неї на відповідальному зберіганні, знаходяться в цілості і схоронності». Тобто необхідно перевірити роботу матеріально відповідальної особи до її звільнення. На жаль, з відомих причин цього не було зроблено. Ця ж сама Інструкція говорить про обов’язковість проведення інвентаризації в міністерствах 1 раз в два роки, та при зміні матеріально відповідальних осіб. Протягом 4-х років на наказ Мінфіну України та Інструкцію №90 не звертали уваги. Перша і головна причина цього – службова недбалість керівних осіб адміністративно-фінансового департаменту.
Стаття 367 Кримінального кодексу зазначає наступне – «Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам……окремих юридичних осіб, — карається» в залежності від наслідків штрафом, виправними роботами чи позбавленням волі до 5 років.
Не зважаючи на те, що безглуздими шаблонними реформами по флотській команді «все вдруг», суть яких полягала в скороченні персоналу в усіх державних установах на 20, потім на 10 відсотків, кадровий потенціал Міністерство закордонних справ України був значно послаблений, вряд чи можна вважати це пом’якшуючими обставинами. Адже невідоми випадки, коли б з причин перезавантаженості в роботі, співробітники ДАФу відмовлялись від використання щорічної відпустки.
У будь-якому випадку неможливо скинути з рахунків вплив реформ на діяльність саме зовнішньополітичної установи України. Статистику не спростуєш, бо цифри говорять самі за себе. З 1992 по 2011 рр. чисельність центрального апарату МЗС збільшилася в 2,2 разу — до 850 осіб, кількість вхідних — в 15 разів, з десяти тисяч до 150 тис. документів (збільшення навантаження на кожного працівника майже у сім разів, і це стосується лише опрацювання документообігу). У результаті проведених реформ 2011 року число працівників центрального апарату, як і в інших міністерствах і відомствах, зменшується на 20 відсотків — до 650 осіб, а 2014-го ще на десять  відсотків — до 600 осіб. У зворотній пропорції зростає навантаження на кожного працівника зовнішньополітичного відомства. Не варто забувати і про те, що нове Положення про МЗС України від 09.04.2011 року закріпило за Міністерством 97 напрямів роботи — в 2,5 разу, більше ніж у Положенні про МЗС України 1999 року.
Ще раз звертаємось до чисельності персоналу центрального апарату: 1992 рік — 396 осіб, і 2014 рік — 600 осіб, з них 85 — це співробітники Департаменту консульської служби, який має окрему канцелярію і щорічно обробляє до 150 тис. документів. У результаті простих арифметичних дій не можна не дійти висновку, що з урахуванням адміністративних перетворень за 22 роки чисельність апарату зросла в 1,5 разу, документообіг — в 16-17 разів, не враховуючи Департамент консульської служби, а кількість напрямів роботи порівняно з 1999 роком, — в 2,5 разу. Кількість дипломатичних і консульських установ України за кордоном та й іноземних представництв у Києві збільшилася в десять разів, кількість візитів і міжнародних контактів на урядовому рівні – в десятки разів. Багато це чи мало – висновок робіть самі. Але навіть простий погляд на ситуацію свідчить про те, що ефективність роботи українського МЗС, так само як і навантаження на кожного працівника, досягає позамежних величин, а підвищення продуктивності праці обчислюється, на жаль, не десятками, а сотнями відсотків, чого не можна сказати про інші міністерства і відомства України.
Працівникам дипломатичної служби добре відомо, що, починаючи з 1991 року і до останнього часу, МЗС вже незалежної України ні на день не виходив з аврального режиму роботи. Дванадцятигодинний робочий день при шестиденному робочому тижні — звичайна практика. Навіть у дореформений період, з 1992 по 2010 рр., успішне функціонування МЗС у цілому, а також забезпечення головних політичних завдань нерідко досягалося за рахунок ослаблення окремих структурних підрозділів та напрямків роботи. Реформи 2011-2014 рр.. ще більше погіршили становище.
Як Грищенко, так і Кожара обидва мали «доступ до тіла» голови держави і з ретельним аналізом функціонування зовнішньополітичного відомства, переконали б президента України застосувати до реформування МЗС зовсім іншій підхід. На жаль цього не трапилось.
Обговорюючи проблеми урізання апарату виконавчих органів державної влади, екс-міністр закордонних справ України Геннадія Удовенка неодноразово підкреслював, що при проведенні реформ до зовнішньополітичного відомства в жодному разі не можна застосовувати той же підхід, що й до інших органів виконавчої влади, де в умовах ринкової економіки багато функцій державного управління відпали або ж зазнали значного обмеження. Іншими словами — пропорційне кадрове скорочення у всіх без винятку міністерствах і відомствах науково не обґрунтоване і може завдати значної шкоди окремим ланкам державного апарату. Уникнути викривлення логіки адміністративного реформування можна лише за допомогою ретельного аналізу роботи органів виконавчої влади, чіткого визначення конкретних функцій і завдань кожного відомства. У цьому випадку апарати деяких структур, особливо тих, що мають структурні підрозділи в областях і районах, дійсно варто було б скоротити й, можливо, не на 10-20 відсотків, а на всі 50, а в інших, навпаки, збільшити. Перший приклад, який приходить в голову і з яким доводилося стикатися, це відділи розподілу курортно-санаторних путівок для пільгових категорій населення в районних Управліннях соцзахисту. В кожному з таких підрозділів до 5 осіб. Всі вони державні службовці. Один обслуговує чорнобильців, другий інвалідів, третій – учасників бойових дій та ветеранів і над ними ще керівник з секретаркою. Отже 4-5 держслужбовців видають від 30 до 40 путівок на місяць, хоча з таким навантаженням впорався б один службовець.
Звісно, що ніхто аналізу роботи Міністерства соціального забезпечення, як і МЗС, зокрема головного чинника – навантаження на установу та на співробітників, ні до реформ, ні під час реформ, не проводив.
Вважається, що одним із головних напрямів адміністративної реформи мало бути реальне підвищення ефективності роботи органів виконавчої влади та відповідно підвищення продуктивності праці. Наукові школи, що займаються питаннями управління та проектування, завжди давали один і той же висновок — зростання інтенсивності та продуктивності праці, зокрема і в сфері управління, не може бути безмежним. Прагнення ж до безмірного зростання інтенсивності праці за рахунок скорочення чисельності працюючих не може не позначитися на ефективності, своєчасності та якості виконання завдань, що стоять перед зовнішньополітичним відомством країни.
На які б чинники ми не посилалися, втрату контролю за обліком та зберіганням комп’ютерної та оргтехніки, вартість якої у Центральному апараті, на складах та у Консульському управлінні дорівнювала близько 50 мільйонів гривень (6,5 мільйона доларів США), не можна виправдати. Тому ще раз наголошуємо — з 2009 по 2013 рік саме службова недбалість керівного складу адміністративно-фінансового департаменту створила умови, внаслідок яких 653 одиниці основних фондів вартістю 300 тисяч доларів США розчинилися у повітрі.
У грудні 2012 року Леонід Кожара зайшов у будинок МЗС зі своєю людиною на прізвище Довгий В.А., якого відразу призначив Директором адміністративно-фінансового департаменту.

Без честі та совісті
(продовження)
У грудні 2012 року Леонід Кожара зайшов у будинок МЗС, та як всі попередники привів на посаду Директора адміністративно-фінансового департаменту свою людину – «темну конячку» на прізвище Довгий В.О. Людина з невідомою біографією та досвідом роботи планувала серйозні зміни до Положення про МЗС, навіть в частини можливості відчуження закордонного майна. В підрозділах майже відразу зрозуміли, що в ієрархії міністерства Довгий неофіційно зайняв друге місце після Кожари. «Людина, яка може ногою відчиняти двері до кабінету міністра», — так висловлювалися про нього в коридорах на Михайлівській/ Після декількох закордонних відряджень разом з міністром додатково охрестили «гаманцем Кожари» і навіть «тіньовим міністром». Не дивно, що керівник апарату, він же заступник міністра, образно кажучи «ліг» під Довгого. Всі забаганки другої в неофіційній ієрархії міністерства людини миттєво виконувалися провідником кадрової політики МЗС. Довгоногі моделі без стажу та жодного досвіду роботи на посадах секретарок в ДАФі за бажанням Довгого відразу призначалися головними спеціалістами. Для формування своєї «команди» завів в ДАФ МЗС «збоку» близько 8 осіб, які, без жодних понять в сфері адміністрування чи фінансів, з першого дня отримали найвищий можливий рівень посад в системі міністерства, навіть обслуговуючий його «кофі-мен». На вимогу амбітного директора всі вакансії, що утворювалися внаслідок ротації чи виходу на пенсію спрямовувалися до його департаменту.
Невідомо з якої причини Леонід Кожара, більш зайнятий проштовхуванням в життя ідей, несумісних з національною єдністю та незалежністю України, прийняв в травні 2013 року рішення про проведення в міністерстві інвентаризації комп’ютерної та оргтехніки, облік та зберігання якої покладалося на адміністративно-фінансовий департамент. Скоріш за все це була мотивація директора ДАФ Довгого. Враховуючи його перші кроки на новій посаді, не виключено, що з урахуванням надходження до МЗС великої партії нової комп’ютерної техніки з Китаю, метою міг бути пошук надлишків техніки. Можливо я помиляюсь. Вийшло навпаки.
Інвентаризація почалася 23 травня 2013 року і тривала майже три місяця. В одній із службових записок на ім’я керівника апарату зазначалося, що на той час «90% відсотків комп’ютерної та оргтехніки знаходилось в користуванні без будь-яких документів та актів видачі працівникам центрального апарату МЗС». Давали про себе знати 4 роки безгосподарності. І в даному випадку мова йде лише про техніку, яка була знайдена під час інвентаризації. Про не виявлені 653 одиниці основних фондів на суму 2368112,65 гривень згадаємо пізніше.
Згідно з нормативними актами інвентаризація повинна бути проведена в стислі терміни. Під час її проведення має бути присутня особа, яка приймає активи та дає розписку про отримання активів, також особа яка передає активи. Те, що відбувалось протягом трьох місяців варто було б назвати пошуками та обліком знайдених фондів (без закріплення за відповідальними особами). Була присутня і особа, яка мала намір прийняти активи. Це полковник у відставці Сидорчук О.А. з неабияким досвідом в сфері тилового забезпечення збройних сил. 5 років навчання цьому у військовому учбовому закладі, академія, 25 років від лейтенанта до полковника в тиловому забезпеченні, після чого всі питання матеріального обліку — придбання, постачання, списання, зберігання, розрахунки та ведіння документації, можна сказати «від зубів відскакують». Зауважимо, в процесі інвентаризації, немає першої сторони, що згідну списку передає активи, за які несла повну матеріальну відповідальність. Законодавство не передбачає, що цією стороною може бути міністерство, чи один з підрозділів. В якості винятку можна допустити — знайшов, побачив, облікував, після чого можешь підписати акт прийому і нести за це відповідальність. На це й розраховував полковник у відставці О.А.Сидорчук. Урочиста обіцянка керівництва — після півроку роботи направити у закордонне відрядження.
Отже призначений голова інвентаризаційної комісії та члени. Можно братися за роботу. І вона завершилася б за тиждень, якби не втрачений на 4 роки контроль за зберіганням, обліком та закріпленням за відповідальними особами комп’ютерної та оргтехніки. За умов, до яких привела службова недбалість, все довелося починати ледь не з чистого листа. Внаслідок інвентаризація розтягнулася на місяці. У голови та кожного з членів комісії своя робота, можна відірватися на тиждень, не більше. З цієї причини інвентаризацію, чи пошуки, назвіть їх як хочете, проводили особи, головним чином підлеглі, яких час від часу можно було залучити до цієї копіткої роботи.
17 та 30 липня 2013 року керуючий справами ДАФ Волошин двічі доповідав директору департаменту Довгому про відсутність фізичної наявності в МЗС більше 600 одиниць техніки, у тому числі – 10 ноутбуків, 159 системних блоків, 117 моніторів, 98 принтерів, і навіть одного сервера, тощо. 31 липня була складена оборотна відомість по товарно-матеріальних цінностях за період 01.07.13-31.07.13, де чорним по білому зазначено, що не знайдено 653 одиниці комп’ютерної техніки вартістю 2368112,65 грн. ( близько 300 тисяч доларів США). Нестача мала місце у трьох матеріально відповідальних осіб, що з урахуванням кількості закріпленої за ними техніки, постійної ротації співробітників МЗС, необхідності раз на рік побувати у відпустці, не дивно. Не зважаючи на це Довгий вперто має намір закріпити матеріальну відповідальність за всю комп’ютерну техніку на балансі МЗС (більше 7000 одиниць вартістю понад 50 мільйонів гривень – близько 7 мільйонів доларів США) за одним співробітником. Дві посади, що звільняться внаслідок цього, перебрати для своїх людей та завести їх в МЗС.
З огляду на ситуацію будемо вважати, що наступні положення нормативних актів, наведені нижче:
— забороняться проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії;
— відсутність хоча б одного члена комісії під час інвентаризації є підставою для визнання інвентаризації недійсними;
були дотримані.

Звернемо увагу лише на те, що згідно з чинним законодавством інвентаризаційна комісія несе всі види відповідальності, зокрема, за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей. Що фактично і було зроблено в інтересах третіх осіб, а саме керівництва адміністративно-фінансового департаменту. Аби врятувати з десяток третіх осіб від кримінальної відповідальності відмовились від варіанту, передбаченого законодавством – при встановленні недостач і втрат, відповідні матеріали протягом п’яти днів підлягають переданню до слідчих органів, а на суму виявлених недостач і втрат подається цивільний позов.
Тому запропонували старшому інспектору Управління справами, полковнику Сидорчуку підписати інвентаризаційні описи із включеною туди нестачею (653 одиниці техніки вартістю 2368112,65 грн.), з перспективою, потім, колись в майбутньому списати не існуючи матеріальні цінності. Старий служака недарма все свідоме життя провів в сфері матеріального обліку. Накопичений за прожиті роки досвід підказував йому, що в майбутньому можна розраховувати тільки на «казенний дом» і конфіскацію майна. 6 вересня на стіл керівництва лягла заява про звільнення.
Оскільки результати інвентаризації та пошуків були добре відомі співробітникам ДАФ, спроба натиснути тепер вже на них та змусити підписатися під сфальшованими інвентаризаційними описами не мала успіху. Всі розуміли, що після підпису, їх залишать сам на сам з проблемою, яку ніхто не допоможе розв’язати у цивілізованому руслі. Тож всі «відмовники» лягли в «чорний список», як перші кандидати на звільнення. Машина на зачистку запрацювала.
Вочевидь в минулому В.Довгий був знайомий з Кримінальним кодексом України. З цієї причини наявність в підлеглому йому департаменті кримінального вантажу не могла не бентежити його. Ні через п’ять днів, ні через місяць, ні через два, матеріали встановленої нестачі не подані до слідчих органів, також не поданий цивільний позов на суму виявленої недостачі (2368112,65 грн.) і втрат (653 одиниці техніки).
Маючи безумовну підтримку Леоніда Кожари, Довгий сам, чи за порадою деяких співробітників ДАФ, які своєю бездіяльністю та неналежним виконанням службових обов’язків, призвели до критичної ситуації в МЗС, розробив план по переміщенню кримінального вантажу та кримінальної ситуації з ДАФу до іншого підрозділу МЗС. Байдуже, що для іншого управління, ця функція зовсім непритаманна. Головне, щоб відповідальність, у тому числі і матеріальну, за облік і зберігання комп’ютерної та оргтехніки зняти з профільного адміністративно-фінансового департаменту та повісити на будь-кого. В якості мішені обрано Управління інформаційних технологій (куратор – заступник міністра — керівник апарату Андрій Олефіров). На паскудну службову Довгого Кожара без вагань, наклав резолюцію: «А. Олефірову. В 5-денний термін визначити матеріально-відповідальну особу в УІТі та передати ній всю техніку на відповідальне зберігання».
Взнавши про це, відставний полковник Сидорчук, покидаючи будинок на Михайлівській площі, зайшов до УІТу і передав флешку з матеріалами інвентаризаційної комісії, один з файлів якої детально підтверджував нестачу 653 одиниць комп’ютерної техніки вартістю в 2368112,65 грн. (по курсу 2013 року майже 300 тисяч доларі США). Що ж, порядні люди бувають в будь-якому середовищі.
З інформацією на руках про документально підтверджену нестачу в 300 тисяч доларів США, низка співробітників УІТу, не очікувала, що може постати перед вибором – підписати протягом двох днів сфальшовані інвентаризаційні описи із включеною туди нестачею, чи бути звільненим з роботи.
Почався нечуваний тиск та примус, топтання Конституції України, інших Законів України. На те, що всі дії Леоніда Кожари, керівника апарату та окремих осіб з групи підтримки в цьому напрямку Конституція України та Кримінальний кодекс, кваліфікують як злочинні, за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність, заплющували очі.

Леонід Кожара: від міністра до вбивці
(продовження)
Знайти лоха, або в чому сир-бор

Свавілля та підлість – це не лише спосіб життя регіоналів, а й інструмент досягнення цілей, які не вписуються в рамки закону. Для виконавців гарантована індульгенція і дах Партії регіонів.
Розглянемо резолюцію Леоніда Кожари керівнику апарату: «В 5-денний термін визначити матеріально-відповідальну особу в УІТі та передати ній всю техніку на відповідальне зберігання». В першу чергу це санкція на переміщення кримінального «вантажу» в 300 тисяч доларів з підвладного собі адміністративно-фінансового департаменту та від «своєї» людини до управління, яке ніколи не мало і не має функції обліку, зберігання та матеріальної відповідальності за основні фонди, що знаходяться на балансі МЗС. Уявіть собі примусову передачу функцій Фонду державного майна Національній академії наук України. Це приблизно теж саме, тільки в інших мірилах. Для ознайомлених з ситуацією вказівка має ще один підтекст – знайти «лоха» на роль «комікадзе» і навісити на нього все включно з нестачею. Для Управління інформаційних технологій, надававшого допомогу в процесі «інвентаризації», та й для багатьох інших, реальний стан справ — не таємниця. Для міністра Кожари та керівника апарату тим більше. Що буде після очікуваного підпису на сфальшованих інвентаризаційних описах, куди внесені зниклі 652 одиниці комп’ютерної техніки вартістю в 2368112,65 гривень, регіоналів і їх прибічників не цікавіть. Загін «ригів» навіть не помітить втрати бійця. Розписався — відповідай, до твоїх послуг найкращі статті Кримінального кодексу України.

Письмова вказівка керівнику апарату супроводжується усним ультиматумом. Подання міністра Президенту України на призначення послом в спокійну майже курортну європейську державу лише після навішування кримінального «вантажу» на будь-кого в підлеглому йому управлінні. Агреман, тобто згода держави на призначення отримана ще влітку. З урахуванням формальностей від’їзд до нового місця роботи міг би відбутися згідно плану на початок листопада. Часу начебто достатньо, щоб безумовний виконавець зміг з присутною йому енергією виконати завдання Кожари в намічені терміни.

Тепер головний біль у керівників УІТу. Треба підставити когось із своїх колег. Звісно про нестачу відомо всім Тож спроби умовити когось із співробітників з обіцянки підвищення в майбутньому, а ще й подарувати дипломатичну посаду, марна справа, до того ж це фейк. Згодних у складі управління немає. Бажання головного спеціаліста Управління справами Журавльова, який наприкінці 2012 року повернувся із закордонного відрядження з Африки, прийняти на себе матеріальну відповідальність після перевірки даних бухгалтерського обліку з наявною в Міністерстві технікою, відкидається. Категоричні не згодні члени інвентаризаційної комісії і керівник апарату. Адже вдруге буде підтверджена нестача в особливо великих розмірах і спроба службової підробки фінансової документації. Це скандал, який важко буде приховати. Тому ще раз для Журавльова кагоричне НІ.

Попри незгоду свого колеги в першій половині вересня керівники УІТу висунули адміністративно-примусовим методом на розгляд заступнику міністра-керівнику апарату першого кандидата. Керівник миттєво накладає вже свою резолюцію «Згоден». Однак, пропозиція визначеному спеціалісту УІТу стати матеріально відповідальною особою та терміново підписати інвентаризаційні описи в тому стані (із внесеною в них нестачею в особливо великих розмірах), як вони були за часів Лимаря на початку 2009 року наштовхується на відмову. Маючи в кишені флешку і свіжу роздруковку оборотної відомості з нестачею основних фондів вартістю в 300 тисяч доларів, дивно і навіть соромно, не за себе, чути, що вже все знайдено, за винятком декількох дрібниць, які відразу спишуть, що матеріальна відповідальність лише на пару місяців, доки десь там не звільниться вакансія і тоді буде і новий напрямок роботи і підвищення по посаді. Згадується вираз – «я страшенно люблю слухати брехню, особливо коли знаю правду». Але тут не до жартів. Інформація про від’їзд керівника апарату на посаду посла в листопаді вже поширилась в коридорах МЗС, а також про його наступника. Досвідченого дипломата, надзвичайно вимогливого, прискіпливого до тонкощів і безкомпромісного. Там альтернативи не буде. Інвентаризаційні описи підписав? Підписав. Тож поклади на місце, те, чого не вистачає і відповідай по закону. Питання поки ще дійсному керівнику апарату – що робити після його від’їзду з неіснуючим «багажем», наштовхується на жорстку агресивну реакцію. Від умовлянь з фейковими перспективами та обіцянками переходять до погроз скоротити посаду та звільнити з роботи в разі непідписання інветаризаційних описів до 10.00 26 вересня 2013 року. Погрозу оголошує особисто керівник апарату. Висновки робіть самі
Європейська асоціація директорів служб персоналу запропонувала такий ідеальний портрет керівника, що виконує функцію управління персоналом: «Він повинен бути пунктуальним і методичним, динамічним і наполегливим, товариським, здатним переконувати, справедливим, суворим, доступним, широкоосвіченим, здатним до роздумів, дипломатом, психологом, добрим порадником, має володіти інтуїцією, бути гуманним. Він повинен уміти слухати і викликати довіру».

Висновки робіть самі. Також зверніть увагу, що в наведеному переліку відсутні такі риси, як «чесність, порядність, щирість та моральність (внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті), з тієї причини, що за їх відсутності службовець ні в якому разі не може бути допущений до управління персоналом. Але це для поколінь, які виросли і виховувалися в Європі, ми ж у вересні 2013 року ще коливаємось куди нам іти. Особисто очільник МЗС Леонід Кожара віддає перевагу «тайговому» союзу. Тож не дивно, що підхід до розв’язання ситуації регіоналами та їх вболівальниками здійснюється з позиції «закон-тайга». Фразеологічні словники тлумачать цей вираз як крайню ступінь свавілля та беззаконня.

Уявіть собі стан людини, яка попрацювавши меньше року в самому елітному міністерстві України стикається з ультимативною пропозицією взяти на себе чиїсь прогрішення чи оборудки, а можливо навіть і зловживання, з передбачуваними наслідками – «казенний дом на 12,5 років» та конфіскація майна. Тож у молодому віці перший у житті гіпертонічний криз и виклик швидкої допомоги. Ветеран адміністративно-фінансового департаменту Володимир Косий, коментуючи ситуацію, не приховував, що були випадки, коли в міністерство заносили лише документи про придбання апаратури, а техніка залишалася за стінами будівлі.
26.09.13 підготовлена службова записка Першому заступнику Міністра закордонних справ, копія – керівнику апарату. «У зв’язку з наполяганням керівництва Міністерства та УІТу покласти, не зважаючи на повну відсутність досвіду в сфері матеріального обліку, саме на мене повну матеріальну відповідальність за облік та збереження комп’ютерної та оргтехніки, що знаходиться на балансі МЗС просив би прийняти до відома, що, я не був включений до складу останньої інвентаризаційної комісії. Однак, спілкуання з її членами під час надання технічних консультацій дало підстави дійти висновку, що є невідповідності у даних бухгалтерського обліку з наявною у Міністерстві комп’ютерною та оргтехнікою. Спостерігалась відсутність чи не знаходження значної кількості комп’ютерної техніки (включаючи сервер). Не виключаю, що розбіжності бухгалтерського обліку із наявною у Міністерстві технікою, могли бути переміщені на сторінки інвентаризаційного акту….З урахуванням вище зазначеного підписання будь-якою особою, у тому числі і мною, Договору про повну матеріальну відповідальність без перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку з наявною у Міністерстві комп’ютерною технікою, означало б свідоме покладення відовідальності за матеріальні цінності в особливо великих розмірах, які можливо відсутні в наявності, але включені до інвентаризаційного акту, на особу яка всліпу підписала Договір про матеріальну відповідальність. Не маючи фізичної можливості відмовитись від пропозиції під загрозою скорочення посади та звільнення з МЗС прошу викласти пункт 1 Договору про повну матеріальну відповідальність у таких редакціях:
Працівник, що займає посаду спеціаліста першої атегорії приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому Міністерством матеріальних цінностей: а/ з дня закінчення інвентаризаційної перевірки комісією за персональною участю спеціаліста першої категорії відповідності даних бухгалтерського обліку з наявною на складі та в підрозділах МЗС комп’ютерною та оргтехнікою; або б/ після фізичної передачі матеріальних цінностей згідно акту прийому-передачі від однієї відповідальної особи іншій відповідальній особі».
Кажучи по простому – я не проти, якщо ви так наполягаєте, але покажіть мені за що я буду нести матеріальну відповідальність, не за сто ж сторінок інвентаризаційного акту, а за тисячі одиниць основних фондів вартістю в десятки мільйонів гривень. Де вони? Перевірю відповідність документації наявності техніки і розпишусь.
На таке погоджувався і досвідчений господарник — головний спеціаліст Управління справами адміністративно-фінансового департаменту Журавльов. Але цей варіант ні на йоту не влаштовує керівника апарату.
Службова записка, а вірніше її копія, дійшла лише другому адресату, в даному випадку керівнику апарату, після чого були вжиті миттєві заходи, аби заблокувати її в приймальній першого заступника міністра, щоб вона ніколи не лягла на його стіл.
Реакція на службову записку не забарилась. Догани керівникам УІТу фактично за те, що не забезпечили поступливого кандидата. І догана кандидату в «зіц-голови» в якості попередження і першого примусу для слухняності. Натяк на те, що далі може бути гірше.
Привід для доган можна сказати не пристойний. За особистою вказівкою керівника апарату проведена вибіркова перевірка явки на роботу визначених ним співробітників. Байдуже, що їх робочий день завдовжки в 12 – 14 годин закінчується пізно увечері, інколи в 23.00, адже впровадження нової китайської техніки і інформаційних технологій справа термінова і не терпить відкладання. Ніхто не запізнився на нараду, чи на виклик заступника міністра, сервери працювали без збоїв, робочий процес не уповільнився. Декілька хвилин запізнення і догана. Сталінські методи ще не забуті і в потрібний час витягуються з запліснівілих шаф в якості наступного кроку для масованого наступу.
(продовження буде)
Член Національної спілки журналістів України
Ветеран дипломатичної служби України
Вячеслав Лузін