Скоро виповниться чотири роки, як у центрі Києва був спалений Будинок профспілок, а в результаті застосування вогнепальної зброї загинули понад сто осіб – учасники акцій протесту, військовослужбовці Внутрішніх військ та співробітники міліції. Але до сьогодні Генеральна прокуратура не надала ніякого зрозумілого пояснення, що ж відбулось у ті лютневі дні 2014-го, хто спланував і організував диявольську «антитерористичну операцію», кому спало на думку відправляти спецпризначенців СБУ на штурм Будинку профспілок чи використовувати бронетранспортери проти мітингувальників на Майдані Незалежності.
Тим більше нічого не відомо про організаторів масових розстрілів у центрі столиці – за чотири роки Департамент спеціальних розслідувань Генпрокуратури спромігся відправити на лаву підсудних лише кількох екс-міліціонерів низової ланки зі спецпідрозділу «Беркут» та колишнього начальника Головного управління СБУ в Києві та Київській області Олександра Щеголєва. Останньому закидається керівництво АТО, яка розпочалась 18 лютого 2014 року. І це при тому, що Щеголєв міг бути лише виконавцем операції з зачистки Майдану, але ніяк не ініціатором чи організатором антитерористичної операції – питання не по окладу, оскільки подібні заходи плануються лише в центральному апараті СБУ, точніше – у Центрі спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, який скорочено називають ЦСО «А» або, подібно до російського аналогу, іменують «Альфою».
Ще 24 лютого 2014 року тодішній народний депутат України Геннадій Москаль оприлюднив «Оперативний задум нейтралізації екстремістської діяльності учасників протестних заходів», який був реалізований Службою безпеки України як антитерористична операція «Бумеранг», що проводилась одночасно з силовою акцією Внутрішніх військ та МВС України під кодовою назвою «Хвиля».
З тексту «Оперативного задуму» видно, що він складався в Центральному апарату СБУ, а точніше – у ЦСО «А» СБУ, а загальне керування зачисткою Майдану покладалось на тодішнього керівника цього підрозділу Служби безпеки України генерал-майора Олега Присяжного.
Що ж стосується начальника Головного управління СБУ в Києві та Київській області Олександра Щеголєва, якого зараз судять, то хоча він був призначений керівником операції, за своєю посадою Щеголєв ну ніяк не міг приймати рішення про залучення спецпризначенців з управлінь СБУ різних областей, здійснення силами Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ контролю радіоканалів у зоні АТО чи «забезпечення спільно з митними органами ретельного контролю за переміщенням вантажів через державний кордон з метою недопущення контрабандного ввезення засобів ураження».
Але щось не чути про затримання (чи, хоча б, оголошення в розшук) автора й організаторів операції «Бумеранг». Як не чути про допити колишніх співробітників Департаменту оперативної служби МВС України, які під час «майданних» подій слідкували за ватажками акцій протесту та організовували викрадення активістів.
Як приклад можна навести викрадення Юрія Вербицького та Ігоря Луценка в ніч на 21 січня 2014 року з Олександрівської лікарні Києва. Телефон Ігоря прослуховувався в Департаменті оперативно-технічних заходів МВС України з санкції судді Апеляційного суду м.Києва Віктора Глиняного в рамках зареєстрованого фіктивного кримінального провадження, а за активістом здійснювалось цілодобове візуальне спостереження екіпажами ДОС МВС України. Зафіксувавши прибуття Луценка та Вербицького в лікарню, «міліцейські» нишпорки передали інформацію про їх місцезнаходження охоронцям кримінального авторитета Олексія Чеботарьова, які викрали громадських діячів з кабінету лікаря, катували й викинули їх у лісосмузі, де Вербицький загинув унаслідок того, що не міг у зимову пору вибратись з лісу через переломи кісток ніг.
Вже в квітні 2014 року слідство встановило осіб, причетних до викрадення, наразі один з підозрюваних арештований, решта оголошені в розшук. Обвинувачення висунуто також двом співробітникам поліції, колишнім міліціонерам, які в 2014 році за вказівкою начальства зареєстрували щодо Луценка вигадане кримінальне провадження та внесли в Апеляційний суд м.Києва клопотання про надання згоди на проведення негласних слідчих дій щодо громадського активіста. Але безпосередні виконавці, ті, хто слідкував за Луценком і передав його в руки «тітушек», перебувають поза увагою Генпрокуратури.
Більш того, виправдовуючи відсутність результатів у розслідуванні «справи Майдану», начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк у ефірі 112 каналу 14 грудня 2017 року пояснив, що в усьому, мовляв, винувати народні депутати, які не ходять на допити. Дослівна цитата:
«Проблематика розслідування – величезна. Ми розслідуємо понад 3,5 тисячі злочинів. Ігор Мірошниченко тривалий час не з’являється, не дивлячись на десятки викликів. Бо він народний депутат, стосовно нього не можна застосувати привід. Напевно, він цим користується».
З метою допомогти Сергію Вікторовичу, нарешті організувати досудове розслідування обставин загибелі понад сотні людей автор цих рядків, по-перше, інформує начальника Департаменту спеціальних розслідувань, що колишній народний депутат VII скликання Ігор Михайлович Мірошниченко, обраний у грудні 2012 року по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу від партії ВО «Свобода», свої депутатські повноваження склав ще 27 листопада 2014 року. І ніяка недоторканність ось вже три роки не заважає його допитати (втім, як не заважала й тоді, коли Мірошниченко мав посвідчення народного депутата). Якщо Горбатюк не знає, як оформити повістку для виклику громадянина Мірошниченка з метою допиту як свідка в кримінальному провадженні – я готовий йому безкоштовно допомогти. За потреби можу навіть розповісти, як здійснити привід свідка в разі ігнорування Мірошниченком викликів на допит.
От тільки незрозуміло, яке відношення екс-депутат має до розробки плану з зачистки Майдану чи організації незаконних НСРД щодо учасників акцій протесту. Тому раджу Горбатюк направити повістки, передусім, у Національне антикорупційне бюро України, де зараз служать люди, безпосередньо причетні до масових вбивств у центрі Києва.
Насамперед, йдеться про розробника антитерористичної операції «Бумеранг», авторству якого належать поданий вище «Оперативний задум». Це – нинішній заступник директора НАБУ Анатолій Миколайович Новак.
Про послужний список Новака на сайті НАБУ сказано наступне:
«2003 – 2015 рр. – на посадах офіцерського та вищого офіцерського складу Служби безпеки України. У 2003 році був зарахований до бойового підрозділу 1 управління ЦСО А СБ України, в якому проходив службу від посади офіцера до керівного складу управління. Більшість часу проходив службу у відділі, спеціалізацією якого було звільнення заручників з будівель, надземних, надводних видів транспорту та метро. Брав участь у проведенні та організації більше сотні спеціальних заходів. Пройшов ряд курсів у підвищенні спеціальних професійних підготовок. 2012 — 2014 рік – був на посаді помічника начальника ЦСО А СБ України, де в основному виконував функції по організації спеціальних заходів».
Якщо Горбатюк не розуміє, що це означає, то пояснюю – Новак у 2012-2014 роках, будучи довіреною особою начальника ЦСО А СБУ Присяжного, обіймав посаду його помічника, а до службових обов’язків Новака належала розробка планів та організація антитерористичних операцій. Зокрема саме Новак є автором операції «Бумеранг» та організатором захоплення Будинку профспілок спецпризначенцями СБУ, внаслідок чого будівля була спалена, а кілька людей загинуло. Тож якщо на лаві підсудних перебуває виконавець цієї операції Щеголєв, незрозуміло, чому досі не вдягнуті наручники на її організатора.
Що стосується співробітників Департаменту оперативної служби МВС України, які слідкували за учасниками акцій протесту і які можуть бути причетними до викрадення активістів, то їх також слід шукати в лавах НАБУ, куди вони перебрались разом з колишнім директором ДОС МВС України Борисом Індиченком.
На фотографіях – нинішні співробітники відділу візуального спостереження Оперативно-технічного управління НАБУ. Фотографії були зроблені в січні-лютому 2014 року, коли ці високодостойні пани служили в ДОС МВС України та працювали по активістах Майдану, видаючи себе за учасників акцій протесту.
Ці фотографії знаходились на флеш-носії, який був втрачений у серпні 2016 року співробітником НАБУ і на якому містились, окрім подібних фотографій, також списки претендентів на роботу в ОТУ НАБУ, зведення візуального спостереження, відео- та фото матеріали, отримані в результаті проведення НАБУ негласних слідчих (розшукових) дій, а також документи МВС України з грифом «таємно». Зокрема – Інструкція «Про організацію роботи за оперативно-розшуковими справами та справами контрольного провадження оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України», затверджена наказом МВС від 17.12.2012 року №07, та Інструкція «Про організацію взаємодії підрозділів оперативної служби зі слідчим та оперативно-розшуковими апаратами органів внутрішніх справ», затверджена наказом МВС від 12.12.2012 №05.
Оскільки Служба безпеки України явно не збирається наводити бодай елементарний порядок з секретним документообігом у НАБУ й досі навіть не притягнула до відповідальності осіб, які виносили за НАБУ на приватних флешках документи, що мають гриф обмеженого доступу, то, можливо, хоча б Департамент спеціальних розслідувань Генпрокуратури зацікавиться, яким чином серед секретних документів Національного антикорупційного бюро України опинились фотографії з Майдану?
Якщо Горбатюк, нарешті, пригадає, для чого був створений його Департамент, рекомендую розпочати з допиту ось цього пана, фотографія якого була на злощасній флешці.
Хто-хто, а він може багато чого розповісти про те, хто слідкував за учасниками акцій протесту перед їх викраденням.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
Один ответ
Сами намалевали»важные документы и план»???