ВІЙСЬКДЕРИБАНСЕРВІС

У 2008 році подружжя Терлецьких купило ось це приміщення у Львові у Державного Концерну «Військторгсервіс», підпорядкованого Міністерству Оборони України. За майже 600 метрів квадратних заплатили  півтори мільйони гривень, взятих у кредит. Відремонтовану будівлю згодом здали в оренду. Зараз можуть її втратити, після позову Львівської військової прокуратури від 2013 року. За словами Олени Терлецької прокуратура стверджує, що вони купили будівлю всупереч закону і договір мав би бути визнаний недійсним, а їх майно мало б повернутися у власність Міністерства Оборони України.

Терлецькі не єдині, які опинилися у схожій ситуації. Існує близько п’ятдесяти  об’єктів, переважно у Західній Україні, які за позовами військових прокуратур, Міністерство Оборони хоче повернути у свою власність. Тож хто винен у тому, що майно Міноборони спершу продали, а через кілька років хочуть його відсудити назад? У 2005 році Державний Концерн «Військторгсервіс» став правонаступником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства Оборони України. У час, коли українська армія переживала тотальний занепад, основним активом концерну залишалася нерухомість: магазини, склади, ательє, лазні. 

У жовтні 2004 року тодішній Міністр Оборони України Олександр Кузьмук надає начальнику Головного управління торгівлі Тилу Петру Пукіру довіреність на право видавати висновки та дозволи на укладання договорів відчуження майна підприємств військової торгівлі. Як стає зрозуміло з листа Фонду Державного Майна до прокуратури центрального регіону України від 2013 року більшість об’єктів нерухомого майна «Військторгсервісу» було продано у період 2007-2011 років на рівненській біржі «Прайс». У цей час для відчуження майна потрібен був розпорядчий акт-рішення Міністерства Оборони щодо надання згоди на відчуження цього майна та погодження Фонду Держмайна на відчуження. А їх не було.

Відповідати на запитання «Слідства.Інфо» погодився син екс-очільника «Військторгсервісу»  Петра Пукіра – Олександр. З 1999 року по 2011 рік він працює в концерні «Військторгсервіс». Зараз помічник-консультант народного депутата України від Радикальної Партії Василя Амельченка. Каже, що все в межах закону: «Не концерн продає, і не Пукір Петро Никифорович. Пукір Петро Никифорович ні одного об’єкта не продав, ні одного. Ніде підпису ви його не знайдете». 

У «Війсьторгсервісі» за час керування Петра Пукіра не лише продавали майно, але й масово здавали в оренду наближеним приватним структурам будівлі концерну. Напочатку 2012 року Петро Пукір підписує угоду про внесення змін до договору з ТОВ «Інтерінвестгруп». Директором фірми є Зінченко Валерій Іванович. За дивним збігом обставин він є батьком одного з працівників концерну – Зінченка Миколи Валерійовича. З угоди про внесення змін до договору випливає, що вартість майна філії №3 концерну підприємства – «Військторгсервіс» оцінили у сорок один мільйон гривень. А «Інтерінвестгруп» віддають в оренду 88 об’єктів нерухомості по всій Україні сумарною вартістю майже 35 мільйонів гривень. А плату за оренду визначають на суму 347 тисяч гривень в місяць.

Теперішній очільник «Військторгсервісу» Анатолій Здір стверджує, що  «Інтерінвестгруп» передали 90% об’єктів від статутного капіталу. Компанія за оренду заборгувала «Військторгсесвісу» 6 мільйонів гривень.

У квітні 2013 року тодішній очільник «Військторгсервісу» Юрій Черних здає в оренду фірмі «ДПА компані» нежитлові приміщення площею понад 12 тисяч метрів квадратних у Києві за адресою провулок Бородянський 3. У листопаді цього ж року керівником цієї компанії вже є син Пукіра. До речі, зараз військова прокуратура проводить кримінальне провадження щодо підробки підпису та незаконного заволодіння майном.

Засновником «ДПА Компані» зараз числиться Олександр Петрович Пукір. До нього її власником була невістка Петра Пукіра – Юлія. До речі, з 2010 по 2012 рік вона теж працювала в концерні, де керівником був її тесть. Статутний фонд компанії понад півтора мільйони гривень. 

Юлія Пукір каже, що власницею вона стала після переуступки корпоративних прав попереднім бенефіціаром, ім’я якого не хоче розголошувати. У травні 2015 року господарський суд міста Києва визнає недійсним договір оренди між «ДПА Компані» та концерном «Військторгсервіс». Однак, сімейство Пукірів досі не покинули державних приміщень.

У порівнянні з такою плачевною ситуацією з нерухомістю у Державному Концерні «Військторгсервіс», у сімейства Пукирів, здається, все добре. Вони є власниками двох будинків у котеджному містечку у селі Стоянка, що під Києвом. За даними ресурсу «Гарна Хата» дружина Петра Пукіра – Людмила у 2008 році купила будинок площею у сімсот п’ятдесят два квадрати.

А у 2013 році син та невістка Пукирів стають власниками ось цього будинку, поруч із батьками. Його площа – 480 метрів квадратних. За словами Олександра Пукіра, обидва будинки куплені його сім’єю на чесно зароблені гроші: «Ми його купили за офіційні гроші. За ті, що заробили, ми не голі, не босі. Взагалі завжди працювали в торгівлі».

Гола й боса стала українська армія, після того, як там попрацювали Пукір та наступники. І тільки завдяки підтримці волонтерів та простих громадян вона вистояла після нападу Росії.

Любомир Ференс, Слідство.Інфо