Мінздох Прикарпаття — або все «по феншую» (наголос на Ю)

Після революції гідності, люди очікували приходу до влади гідних, порядних і чесних людей, але за останніми подіями бачимо нажаль наступне.
На посаду головного податківця Івно-Франківської області, з квітня місяця цього року, в якості в.о. начальника, так званого мінздоху, призначена така собі тернополянка Ірина Михайлівна Столярик.
Здавалося б все гаразд, людина нова. Майдан вимагав якісних змін, оновлення обличь, люстрації, перезавантаження системи управління. Як писалося користувачем фейсбуку під ніком «Лютий Блогер»: Столярик — людина нікому невідома, не примітна, така собі «сіра конячка», про яку нічого ні доброго, ні поганого не можна сказати. Але це на перший погляд, для людей необізнаних, темних і лютих.
А от для тернопільчан приміром зовсім таки і знайома. Доволі цікавий, яскравий фрукт, з різким запахом, який дуже добре пам’ятають.
Але все по-черзі.
В Іван-Франківській області пані Столярик з’явилася наприкінці 2010 року. Приїхала не сама, а зі своїм співмешканцем-бойфрендом Дмитром Банахом. Сказати «приїхала», це сказати дуже м’яко, насправді вимушено, поспіхом зібравши пожитки, мігрувала, чи точніше втекла з Тернополя, відірвала від дітей татка. Чим викликаний був такий поспіх буде зрозуміло далі.
Завівши деякі потрібні знайомства серед мешканців Івано-Франківщини, товариш Банах влаштувався в податкову міліцію на посаду начальника відділу по боротьбі з незаконним обігом підакцизних товарів. Місце гарне, як то кажуть хлібне, тепле, специфіка роботи знайома – в Тернопільській області цей фрукт плідно та довго працював в податковій міліції, в тому числі і на посаді заступника начальника податкової міліції області. Людина впливова чи не так? І як любить хвалитися Дмитро — пережив не одного начальника податкової міліції, тай податкової адміністрації.
Що ж такого грандіозного, крім інтиму із заміжньою Столярик, яка треба сказати старша на 12 років, треба було вчудити щоб покинути область? І це при тім, що рідний брат Дмитра тоді був чи не першою особою прокуратури Тернопільської області? Цікаво, правда?
Тай Ірина Столярик задніх не пасла, заступник голови податкової служби Тернопільщини — солідна та завидна, впливова посада. Кого боятися?
Джерела з Тернопільської податкової, тай самі Тернополяни, ті які попадали в поле зору цих західноукраїнських Бонні та Клайда, говорять про доволі меркантильну причину такого поспіху. ГРОШІ, ГРОШІ, ГРОШІ та ще раз ГРОШІ.
Цій парочці доволі комфортно працювалося в тандемі «ревізор-міліціонер». Як це працює? Доволі просто. Вона як заступник голови податкової – куратор підрозділу аудиту організовувала перевірки, аналізувала господарську діяльність платників, виявляла не зовсім чесні або й зовсім не чесні оборудки горе господарників. А Дмитро заганяв оперативниками не чесних на руку ділків в глухий кут, а людей в погонах ми ой як не любимо і подекуди стережемося, де пред’являв зібраний фактаж та в дохідливій формі пояснював чим ця вся історія пахне. Звичайно таку «чорну папку» можна було виторгувати. Доволі зручно, і при певних навиках та талантах дієво, і лавірувати можна — хочеш показник робиш, не треба показника — то й Бог з ним з тим показником.
Однак, щось пішло не так. Версій багато але вдаватися в них не вартує і причина зрозуміла, сюжет один – ГРОШІ, великі ГРОШІ, небезпечні ГРОШІ.
Приїхавши до Івано-Франківська обоє розгорнули доволі бурну діяльність, в тому числі й щодо власного збагачення, яка в тім за ширмою місцевих горе діячів залишилася майже не поміченою.
Що цікаво, за підтримки певних «друзів» Франківчан, Ірина Михайліїївна без проблем влаштувалася до Контрольно-ревізійного управління. Вгадайте хто прийняв їх на роботу? Не вгадали, папєрєднік на теперішній посаді – Віктор Рахміль. Так, так Віктор Рахміль, той самий якого вона зараз замінила на посаді головного податківця області, тоді він очолював обласне КРУ. Знав би він кого приймає на роботу – людину яка невдовзі не просто замінить його, а по-простому посуне, так, так посуне з посади, підступно, кулуарно.
За три роки проживання в Івано-Франківську наша парочка встигла отримати трішки земельки та збудувати, за «зароблені» в КРУ та міліції гроші, величезний будинок в с.Клузів, Тисменицького району. Будинок, як в тій казці, виріс як грибочок після дощу чи не за 2-3 місяці. Про автомобіль пані Ірини знаємо від Лютого Блогера, про доходи та видатки із декларації державного службовця, яка офіційно оприлюднена, рахуємо. Не сходиться.
Діяльність пані Ірини в системі КРУ області, на посаді начальника міської інспекції, заслуговує уваги але куди цікавіша історія її «входження» на трон мінздоху Франківщини. Як кажуть працівники обласного відомства, це нагадувало голлівудський детектив другої половини ХХ століття, із замислуватим та запутаним сюжетом, підступом, хитрістю, під та надкилимними іграми, ну і без загадкової жінки звичайно не обійшлося.
А отже, після позорної втечі Клименка з України, очолив безхазяйне міністерство уродженець Тернопільщини, друг Столярик та Банаха по мамі, Ігор Білоус, який з благими намірами, і як то кажуть на виконання доручення уряду, майдану і так далі, запропонував Віктору Рахмілю написати власноручно заяву та піти «по-доброму». В свою чергу виконання обов’язків начальника мінздоху покладалося на одного із не численних заступників Рахміля, місія якого в подальшому полягала у «заведенні» нового керівника на посаду. Про цю втаємничену особу ніхто не знав, навіть зам який мав заводити — паролі, шифри, явки, всі підозрюють всіх, всі всім не довіряють… Бонд нервово курить в кутку, Еркюль Пуаро повісився на власних вусах…
Так як Столярик Ірина Михайлівна не була працівником міністерства, призначити на посаду таку людину формально нема підстав, бюрократію ніхто не відміняв. А тому, спочатку їх треба прийняти на будь-яку посаду середнього керівного рангу, в нашому випадку начальник відділу. Так, так начальник відділу, організаційно-розпорядчого відділу, саме таку посаду обіймає пані Столярик на даний момент. Після цього, наказом першого заступника міністра доходів та зборів України, вона призначена «виконуючим обов’язки» начальника головного управління міністерства доходів та зборів в Івано-Франківській області. Для цього довелося, до слова сказати, посунути начальника організаційно-розпорядчого відділу з посади.
Зайнявши відповідну посаду в обласній податковій, пані Ірина вирішила імплементувати набутий на Тернопільщині досвід, на теренах Прикарпаття — «відкати», в тому числі за перевірки, які проводять податківці, спрямування грошових потоків в «правильне русло», контроль за винагороду за бізнес поведінкою платників Прикарпаття, використання ними так званих схем мінімізації, далі мудре слово тощо. Таке собі «ноу-хау», до якого починають звикати не тільки мешканці області, а й самі податківці. Такі відкати повинні акумулюватися в потрібному місці, в потрібної людини — потрібного Дмитра, який в подальшому ділить «по-чєсному» касу між командою «за понесені ризики та вдало виконану роботу», ураааааааа!
З цією метою Столярик робляться певні кадрові зміни, в тому числі і по районах, де мають прийти «довірені люди», які готові працювати по «схваленій» на сімейній нараді схемі, по «вновь утвєрждьонному плану».
Між іншим, що стосується публікацій вже згадуваного Лютого Блогера, які присвячені кадрам податкової служби області, їх діянням, нахабності, автівкам та амбіціям, тощо, складається враження, що це піар солодкої парочки, спрямований на чи то їх залякування, чи то усенародний стьоб. Особливо це помітно в контексті кількамісячних намагань Столярик заставити «своїх» заступників написати заяви «по-доброму», «за наказом зверху». Поки що правда тільки двоє здалися: Володимир Фалдина та Світлана Томашівська.
Першого відправили на хімію в Калуш, іншу тримають поки шо на підхваті, бо конячка робоча і носа свого не пхає куди не треба, тай послушна, команди виконує, таку якийсь час можна тримати та й злити не шкода.
Антигерой Василь Роїк, славний мент, вже практично добровільний пенсіонер — йому дозволили досидіти до заслуженого відпочинку. Тим часом його обмежили в повноваженнях, а наділили широкими повноваженнями дійову особу Євгена Данилюка. А чому б і ні, людина показала, що може і хоче працювати «в команді», а насиджене крісло Роїка так солодко манить. Тут же до слова і Віктор Яцишин зі своєю молодою командою підсуєтився, ще один «командір» новоспеченої каманди, за сумісництвом рішало на побігушках.
Що стосується «незмінного» першого заступника Василя Литюка, то цей ще поки не здається, не пише заяви, вперся. Наївно вірить в справедливість закону, от лиш якого не відомо – може Божого?
Іменем революції, також зібрано заяви на звільнення всіх керівників районних інспекцій та їх заступників, якими тепер мабуть легко торгувати – хочеш бабло, хочеш управлінське рішення, а не хочеш – ну то як хочеш.
«Кадры решают всё», чиї слова пам’ятаємо. Так от, новим заступником начальника Столярик призначено ще одного кадра-рєшалу, який відбував хімію в Калуші, Глушпенко Віктор Миколайович, собственною персоною! Той самий Лютий Блогер писав про Фалдину, що той «пилосос» по викачуванню грошей, але якщо порівнювати Фалдину з Глушпенком, наші джерела в податковій іронічно підмітили, що Фалдина якщо і «пилосос» то певно побутовий, китайський, 50-ватний, а Глушпенко – промисловий, потужний, мегаватний, з турбонадувом. Між іншим їздить цей перець відразу на двох автівках, БМВ Х5 та Хундай елантра. Для чого відбулося таке призначення, при тім що Банах добре знає біографію цієї персони, здогадатися не важко – буде пилососити! А! І призначили товариша заочно, порішєв, до Києва не їздив, кадрової не те щоб люстраційної комісії не проходив, от! Регламентні кадрові процедури не дотримані? Тай кому вони потрібні ці формальності, людина ж професіонал, чєловєк нужний по хазяйству.
Тільки Лісів хазяйствотреба берегтивід Віктора, а то він як добрий когут і синьою купер не потребує.
Далі ще цікавіше, на посаду помічника Столярик чи то радника, призначено Романа Панасюка. Вгадуєм швиденько хто такий? Правильно, кум. А кумам треба помагати, от кум і чекає реорганізації, бо їм належиться ДПІ у м.Івано-Франківську. Романюк шукай роботу! Або показуй власну прихильність і поніманіє дєла, і тобі шось перепаде, пожаліють, приголублять, і так далі за сценарієм…
Але кум куму різниця, а народ у нас роботящий, плодовитий, тому й кумів у нас не один. В тійже міській інспекції ще один затусувався, вичікує. Кажуть В.м.Ноняк не погодив Сергія Вербового на начальника внутрішньої безпеки (мало ждал), от доводиться бідному кумові чекати поки торги йдуть – замаскувався в податковій міліції міста Івано-Франківська під фахівця у відшкодуванні ПДВ, молодець.
Не гребує керівництво податкової й колишніми кадрами, особливо тими, які засвітилися зеленим кольором. Так на начальника Коломийської інспекції пропихають колишнього працівника податкової міліції області, другу по шороху зелених американців, Іван Кирик. Цьому тіпочку в січні «дозволили тихо піти по заяві» разом із помошніками, коли підчас подій майдану надійшла кляуза від платників податків області про те, що від них вимагають хабара. Таке рішення було швиденько прийняте для того щоб не збуджувати і до того агресивно налаштованих мешканців міста, які як пам’ятаємо не одноразово пробували (хотіли) громити приміщення по вул.Незалежності, 20. славного міста Станиславова.
В Рогатинському районі готують місце для ще одного рішали в пагонах, Олежка Адамовича. Вся область (платники) чекали коли ж ця тупа п’явка грошосіся піде на заслужений відпочинок. А не тут то було, хто ж знав що братик Олежка буде впливовою людиною області. Але Олежко і до братового призначення гинув за податковим коритом, готовий був не малі кошти потратити для реінкарнації, наприклад в підрозділі внутрівідомчого контролю області або керівника якоїсь інспекції — мрії збуваються. 
Звільнено “за заявою” крісло начальника Городенківської інспекції. Кандидатів доволі, рівно так само як і хабарників-рішал. Йдуть торги.
Одним словом, міняти будуть всіх хто не дивиться в одному напрямку з теперішнім керівництвом ще поки мінздоху, а завтра фіскальної служби, хто не приносить “користі”. 
Поведінка вельмишановної пані Столярик та її благовірного яскраво демонструє меседж: «ми прийшли на довго, в нас все схвачено, ми не боїмося нікого!». Модель роботи податкової міліції в парі з ревізорами, візити офіційні і не офіційні, одних та інших, на офіси та виробничі потужності платників податків, співбесіди Банаха з власниками бузнесу Прикарпаття від імені Столярик, дають результат стабільно мертвими американськими президентами. Одночасне очковтирання показниками виконання планових завдань присипляє пильність керівництва далекого Києва та мєсних чиновників, які між іншим також їсти хочуть чи вирішити свої шкурні питання.
Замість того щоб спрямувати зусилля на поповнення державної казни, Замістьвирішення планів державних, пані Ірина займається своїми планами. Чи узгоджені вони з планами керівництва на Львівській площі, нам достеменно не відомо, але величина нахабства людей без моралі та совісті наштовхує на деякі міркування.
Що далі? В яку область будете тікати, Чернівці, Закарпаття, Львів?