Путін з «єнакієвцями» влаштували вугільну гонку переозброєнь

«И снова здравствуйте!» Ще один банк Володимира Путіна з’явився в одній упряжці з партнерами Юри Єнакієвського в схемі освоєння 3,5 мільярдів гривень. Після аграрного ринку дійшла черга до розпилу українського вуглепрому.

Адмінреформа, в результаті якої Мінвуглепром став підрозділом Міненерго, стала чудовою ковдрою, під якою останні півроку тихо пилялись мільярди. Поки групи «Росукренерго», ахметівці та єнакіїівці ділили повноваження, поки новий міністр ввійшов в смак вугільних контрактів, поки вибухало «Макіїввугілля» – і ось фірма, дотична до «рядового» нардепа з ПР Юрія Іванющенко, за півроку наколядувала один процент від річного бюджету України. Дотичність не в тому, що неможливо довести зв’язок. Просто є підстави вважати, що «єнакіївці» виконують лише роль прикриття для урядового банку Російської Федерації, якому під приводом технічної модернізації до ніг може впасти ледь не весь державний сектор українського вуглепрому. Ось як це відбувалось.

Минулого року Мінвуглепром дав старт гонці переозброєнь вугільного господарства. Це відбулось через розчарування від падіння видобутку вугілля у 2009 році. І як завжди це буває при змінах керівництва, коріння проблеми знайшли в поганому оснащенні шахт. Тому було дано старт масштабним закупівлям обладнання по лізинговим схемам.

Від самого початку це стало грою в одні ворота. Безпрецедентні за масштабами контракти почала отримувати лише одна фірма, яку на тендерах супроводжує інша дружня фірма. Цей технічний прийом, а також прикриття на найвищому рівні, дозволило такому собі ТОВ «Газенерголізинг» заволодіти контрактами на 3,5 мільярди гривень. Ось переможний графік, складений з публікацій у «Віснику державних закупівель»:

Здобутки ТОВ «Газенерголізинг» з серпня-2010

Постійним супутником «Газенерголізингу» на відкритих торгах було ТОВ «Укррослізинг». Ось приклад одного з протоколів тендеру «Донбасантрациту». Різниця між переможцем і переможеним – всього 4 мільйони. Це при тому, що йшлось про суму на рівні 190 млн грн. Але більш цікаві зв’язки прорізались на директорському рівні.

«Газенерголізингом» керує широковідомий в вузьких колах Андрій Миколайович Остапко. В його резюме є дані про керівництво ще в дюжині фірм, найвідомішими з яких є дочірнє підприємство «Міжрегіональний інвестиційний союз», представництво «Оледо корпорейшн лімітед» і ТОВ «Вік Систем». Це ключові компанії в донецькій групі «Вік», якою керував нині покійний гендиректор ФК «Шахтар» Жиган Такташев.

Зараз вихідці з цієї групи проникли в різні сфери україно-донецької економіки. А деякі з уламків Вік-імперії, що виявились ближчими до Юрія Іванющенко, отримали фактичну монополію на аграрному ринку України. Тобто путінсько-енакіївську монополію, оскільки мова йде про відносини з «Внешэкономбанком» Володимира Путіна у пропорції 50х50.

Керманичем «Укррослізингу» є Світлана Леонідівна Жукова. Всього півтора роки тому вона була директором приватного підприємства «ВТБ лізинг Україна», заснованого російським ВАТ «ВТБ лізинг» – дочірньою структурою «Внешторгбанка», 75% відсотків якого належать уряду Росії, який очолює знову ж таки Володимир Путін. Засновником «Укррослізингу» є кіпрський офшор «Укррослізинг сайпрус лімітед».

ВТБ, так само як і «ВЭБ», обслуговує інтереси російських компаній у їх точках присутності на світовій мапі, а також кредитує в цікавих секторах економіки. Лише протягом останніх місяців «Внешторгбанк» виступив активним кредитором «Укрзалізниці» та держфірм Рината Ахметова. А напередодні лізингових тендерів минулого року саме ВТБ зробив офіційну пропозицію українському Мінвуглепрому – виступити постачальником обладнання по лізинговим схемам на 2,2 млрд грн. по масштабній інвестиційній програмі переозброєння занепадаючи державних шахт.

Отже маємо наступну ситуацію. ВТБ влітку 2010 року пропонує Україні мега-контракт. Мінвуглепром чемно відповідає: «Супер, але є тендерні процедури». Росіяни виставляють на тендери свою лізингову «дочку», яка чемно – без жодного скандалу чи витоку в пресу – програє всі до єдиного тендери «єнакіївській» команді.

Тепер ніхто не забороняє переможцю тендеру взяти переможену фірму до себе на субпідряд і отримати свою маржу. Результат майже ідентичний ситуації з зерном. Відмінність хіба в тому, що там банк Путіна напевне ввійшов до статутного капіталу української фірми (хоча Азаров та Присяжнюк мабуть до сих пір вважають, що мають справу з «стінами Уолл-стріту»). А тут росіяни відкрито виставляли свою фірму на тендер.

Проте не факт, що «Газенерголізинг» має виключно єнакієвсько-кіпрське коріння. Його засновниками фірми є дві фірми: кіпрська «Торнаторе холдінг лімітед» і британська «Бінкрофт ллп». Наявність двох співзасновників вже може свідчити про різних співвласників. Є і інший нюанс.

«Бінкрофт» був засновником «Газенерголізингу» від самого початку існування фірми у 2008 році. Також британці засвітились співзасновниками ТОВ «Оіл рівер», однієї з компаній Вік-імперії.

Але 25 серпня 2010 року, тобто саме під час укладення першої тендерної угоди, 100% статутного капіталу «Газенерголізингу» передається кіпрській «Торнаторе холдінг», а британці залишились лише номінальними співзасновниками. Тому поки не можна виключати можливість того, що структури Путіна конкурували на українських тендерах не з «єнакіївською» примарою, а самі з собою.

А тепер ще один привід для роздумів. Той самий замміністра Олексій Пшеничка в інтерв’ю міркував наступним чином: «За долги никто, конечно, предприятия (державні вугільні підприємства – «НГ») отдавать не будет. Если из ста гривен задолженности какому-то кредитору должны две гривни, это не значит, что он за эти две гривни в структуре задолженности должен получить все предприятие. Другое дело, если кредитор приходит с определенной инвестиционной программой, с подтвержденными источниками финансирования».

А путінський ВТБ, нагадаємо, минулого літа якраз і прийшов до Мівуглерому з інвестиційною програмою. Тож що цікавить росіян – заробити якусь купку грошей, чи отримати за борги державні підприємства українського вуглепрому? Чи все разом?

“Наші гроші”