Пишу цю статтю, а у самого думки далеко-далеко з моїм синочком, який десь в Києві в сорокаградусну спеку париться вкупі з якоюсь «тітонькою», отримуючи при цьому велику радість ДИТИНСТВА, яку подарувала йому власна матір. Статтю пишу в цілях перестороги батьків (з точки зору БАТЬКА), які мали нагоду одружитись з «кар’єристкою» з великої букви, а в результаті розлучення не мають можливості реалізовувати свої батьківські ПРАВА, завдяки поважному МАНДАТУ, за який ховається та який використовує колишня дружина, який в свою чергу зобов’язує її ж дотримуватись законності.
Так от, основні герої:
-
Конституція України;
-
Він – Рудий Владислав Дмитрович, красунчик та розумаха, 5-ти річний хлопчик, наш синочок, далі «СИН»;
-
Я – Рудий Дмитро Іванович, простий хмельницький комерсант, далі «БАТЬКО»;
-
Вона – Савчук Олена Вадимівна, колишній начальник організаційно-контрольного відділу обласної Прокуратури, на сьогодні – старший прокурор, співробітник контрольно-ревізійного відділу Генеральної Прокуратури, тепер вже столична леді, далі «МАТИ»;
Герої другого плану (а чи «герої»?) :
-
Томусяк Олеся Сергіївна – Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу, близька подруга «МАТЕРІ», далі «НОТАРІУС»;
-
Гончарук Наталія Миколаївна – старший помічник Прокурора Хмельницької області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх, колега та близька подруга «МАТЕРІ», далі «АДВОКАТ»;
-
Бикова Галина Миколаївна — начальник Служби у справах дітей Хмельницького міськвиконкому, підконтрольна та підзвітна «АДВОКАТУ», далі «ОПІКУН»;
-
Співробітники Генеральної Прокуратури ;
-
Співробітники МВС м. Хмельницького;
та інші …..
На початку зауважу, що Основним Законом нашої Держави – є Конституція України, якою визначені засади написання усієї законодавчої бази України, і дії або бездіяльність тих чи інших героїв цієї статті виконують або не виконують її положення, а окремі ще й використовують надані Основним Законом повноваження, узурпують владу, використовують її на свій розсуд. В своїй статті намагатимусь не проводити аналіз положень Конституції, вибачте, однак без цього не можливо розкрити сутність посягань окремих посадових осіб на Основний Закон за рахунок своєї корумпованості, та того, що забули для чого платники податків найняли їх на роботу для виконання окремих функцій ДЕРЖАВИ, а також сутність суспільних загроз для окремих моїх співвітчизників чоловічої статі.
Так от, керуючись положеннями Конституції України, а саме:
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
розповім Вам, шановний читач, про моє життя-буття.
Все почалось з одруження. Жили собі МАТИ й БАТЬКО, не знаючи один одного, познайомились, одружились. Вона — невеликий клерк обласної Прокуратури, він — керівник філії Донецької фірми, і був це 2004 рік. В 2005 році народився СИН, все йшло гарно, жили душа в душу, та вона побачила перспективу – рухнулась, і стала «помаранчевою», а він як був людиною «Справи» так і продовжував працювати на благо своєї сім’ї. Вона твердила: «Бандитам — тюрми», а він:«Людям Справи — вільну дорогу та закон». Переслідуючи перспективу, залишивши піврічного СИНА на виховання і догляд бабусь та нянь, МАТИ стала до конвеєру на посаді начальника організаційно-контрольного відділу обласної Прокуратури з амбіційною метою — довести всій країні, що «Бандитам все-таки тюрми», а БАТЬКО, займаючись конкретною «Справою», виконував одне із основних завдань – забезпечував сім’ю, в т.ч. вивчив її на свою голову і отримав дружину магістра-юриста. Зрозуміло, що полеміка перейшла і на конкретні життєві обставини, а саме «що», «коли і звідки» береться і «куди» дівається, «перспективи» і таке інше, результат — в 2007 році ми розлучились. Залишивши СИНА з МАТІР’Ю в її квартирі, я продовжив шлях «Справи» та отримав дяку – «СИНА побачиш, максимум раз на місяць в моїй присутності» (зрозуміло амбіції та й годі). Однак Закон же єдиний для всіх і, задовольнивши заяву БАТЬКА, Служба у справах дітей Хмельницького міськвиконкому під керівництвом Бойка Г.М. надає можливість спілкуватись з СИНОМ два рази на тиждень. Разом з цим МАТИ, будучи «великим» юристом, могла дозволити собі виконувати, а могла й не виконувати рішення опікунської ради. Та на разі, я був щасливий тим, що хоча б мав можливість спілкуватися з СИНОМ систематично.
В 2010 році з якогось переляку, МАМІ запропонували чергову перспективу – роботу в Генеральній Прокуратурі. УРА-А-А, і МАМА, фактично викравши дитину, із словами «в нашій не правовій Державі ти СИНА ніколи вже не побачиш, а будеш рипатись, я передзвоню кому слід в Хмельницькому і буде тобі амба». До цього моменту я думав, що попередні події були випадковістю, а після таких слів зрозумів, що корумпована МАМА планово діє, використовуючи свої зв’язки в різних структурах м. Хмельницького і спуску мені не дасть, і якщо буду мовчати то дійсно ніколи вже можу не побачити СИНА.
Відбулось наступне. В травні 2010 року, за домовленістю з МАТІР’Ю, замовив та оплатив путівки на 3-х осіб для оздоровлення СИНА в Криму в червні п.р., а він на початку червня, перебуваючи в колишньої тещі, захворів на вітрянку, тому поїздку перенесли на липень, що ж поробиш. Однак, без мого відома, грубо порушивши мої права та права СИНА, через «свого» НОТАРІУСА, МАМА виготовляє відповідне доручення та односторонньо делегує права на виховання та опіку над СИНОМ третій особі – колишній тещі. Використовуючи цей «папірець», колишня теща (переконаний — за научанням доці) протягом півтора місяця не давала можливості нормально спілкуватись з СИНОМ, зустрічі можливі були виключно на її території та в її присутності, протягом нетривалого часу. Я думав — може так і ліпше для дитини, навколо інфекції і т. ін., але навіщо ж «папірець»? Не зрозуміло, невже люди розівчились розмовляти ??? І ось липень, СИН здоровий, слава БОГУ, через тиждень їдемо на море, СИН в захваті, він у мене дома, клас, спілкуємось, полікували зуби, пройшли медогляд, скупились, готуємось до виїзду, слід зауважити «за домовленістю з МАТІР’Ю»! І знову ґедзь вкусив МАМУ – викрала дитину і виїхала в невідомому напрямку за день до від’їзду на море. Дзвоню, а у відповідь – тиша, німа стіна. Що сталось, куди поїхали, навіщо, навіщо зривати оздоровлення СИНА, не зрозуміло. Зрозумів потім. Всі дії з її боку планові — «в нашій не правовій Державі ти СИНА ніколи вже не побачиш, а будеш рипатись, я передзвоню кому слід в Хмельницькому і буде тобі амба».
Читаю Конституцію: Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Письмово звернувся до НОТАРІУСА з проханням надати копію доручення – правочин здійснений стосовно мого СИНА, відповідь – «нотаріальна таємниця», не може НОТАРІУС видати таку надтаємну інформацію стосовно мого рідного СИНА. А якби МАМА виготовила доручення третій особі щодо вивезення мого СИНА за кордон, то що теж «нотаріальна таємниця», хай вивозять, це що ЗАКОННО?
Звернувся до ОПІКУНА, а вона з порогу заявила, що мою ситуацію вже знає і надасть виключно формальну відповідь, можна навіть не звертатись, так і вийшло, написав заяву з проханням встановити місце перебування мого СИНА, перевірити умови проживання, та посприяти у можливості спілкуватись з СИНОМ, і отримав відповідь – типу «пишите письма мелким почерком». Нормально? І це, обґрунтована відповідь.
Пишу заяву в МВС з проханням розшукати мого СИНА, єдина організація яка за формою опитала мене, сусідів, колишніх тестя та тещу, відрядила своїх співробітників — двох капітанів до м. Києва для опитування МАМИ з метою об’єктивного розгляду заяви. На пошуки до Києва я їздив з ними на власному авто. І що? Приїхали, вони записались на прийом, через кілька годин отримали можливість поспілкуватись з МАМОЮ – результат «0», де проживає дитина не встановлено, чи є вона взагалі не встановлено, в якому садочку не встановлено, МАМА не сказала. Знову величезна таємниця, і кого ж перед ким? — фактично громадянина України перед співробітниками правоохоронних органів при виконанні. А може МАМА, будучи працівником Генеральної Прокуратури, вже не громадянка України, чи може вона не рівна перед ЗАКОНОМ? Та ні ж:
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
так ось у чому справа — вона тільки обвинувачує та наглядає, а виконувати Закони – це лишнє, ми ж живемо у «не правовій державі». І подальші дії МАМИ підтвердили це. Відвідали міліціонери в п’ятницю ГПУ, та виїхали ні з чим додому, а через 45 хвили їх телефони вже розривались, хаяли їх як тільки можна було і хто тільки міг, мені було їх жаль. Але з боку міліціонерів, це ж був все-таки вчинок – виїхати для опитування співробітника ГПУ на території самого ГПУ,- таке міг собі дозволити в новітній історії тільки екс-міністр МВС В.П. Цушко, а результат — вже в понеділок заява від МАМИ надійшла в Хмельницьку обласну Прокуратуру і АДВОКАТ вздовж і впоперек проутюжила міліціонерів. А ЗА ЩО? Догани і інші заохочення зворотнього характеру – ось їх нагорода за сумлінне виконання своїх функціональних обов’язків, і це вже робить керівництво МВС за проханням чи вказівкою АДВОКАТА, вона ж ймовірно повпливала і на «підконтрольного» ОПІКУНА для надання на мою заяву потрібної відповіді.
Пишу Генеральному Прокурору, викладаю факти в т.ч. щодо використання МАМОЮ службового положення і що ж – заяву до розгляду переслали до Хмельницької обласної прокуратури (!), а потім у міську прокуратуру. Жодного опитування мене як заявника чи свідка, та байдуже — сподіваюсь отримати знову формальну відповідь. Документуйте себе самі….
Зверніть увагу, що такі «каруселі» влаштовуються з питання, яке фактично вирішується дуже просто. Якщо б МАМА, покликана захищати ЗАКОН, дотримувалась його положень, ніяких «каруселей» і не було б. А може це корупція, яка пронизала нашу державу зверху до низу і окремі клерки можуть «крутити» ЗАКОНОМ як їм завгодно? А якщо б це було серйозне питання, і ще й підмащене хабаром? На яку ж правду чи об’єктивність може розраховувати пересічний громадянин? Чи не попираються в цьому випадку положення ОСНОВНОГО ЗАКОНУ?:
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А в нас все переплелось, всі керують всіма, і якщо ти при владі — роби що хочеш! Так бути не може, це шлях до прірви.
Я вірю в верховенство права і Закону і в свою чергу хочу та повинен виконувати свій обов’язок БАТЬКА, відповідно
Статті 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
та переслідую ціль, щоб МАМА не посягала на права нашого СИНА на його ДИТИНСТВО, на ПРАВО спілкуватись з БАТЬКОМ, отримувати мою любов, виховання, піклування, відповідно
Статті 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Ця історія ще не завершилась, далі буде…..
Рудий Дмитро Іванович, для “ОРД”
67 ответов
Нет, не мелкий мужик,а гнилой! пусть бы написал статью, но зачем фотографию выставлять. ДЕРЬМО ты, а не мужик.
А почему этот мудила думает, что без него ребенок будет лишен детства? Есть отцы, от которых чем подальше, тем лучше.
А почему этот мудила думает, что без него ребенок будет лишен детства? Есть отцы, от которых чем подальше, тем лучше.
Дурные мужики не понимают старую истину: когда есть сомнения в бабе ее немедленно надо осеменять. И никаких презервативов или минетов вплоть до беременности. В этом она сермяжная правда. Трое, четверо а то и пятеро детей — и баба послушная как корова.
Якщо чоловіки, які і одну дитину забезпечити не можуть чи не хотять (а таких переважна більшість), по пять дітей почнуть робити, то ми далеко підемо… До того ж варто не забувати, що для народження дитини потрібні двоє — одного бажання відволікти увагу жінки від її помилки (шлюбу з негідником) недостатньо.
А если он слабак? Одним словом — ИМПОТЕНТ! От сильного мужчины женщина не уйдет. И прятатьтся не будет.
Пагонів, криші прокурорської для свого бізнесу захотілося, комерсант драний! Треба попроще шукати собі дружину, із села може якусь простушку без посад, без майна, без впливових батьків і утримувати її на повному матеріальному забезпеченні, щоб вона на роботу не ходила і ні в чому не нуждалася, а що слабо? Мені 29 років, зовнішність приваблива, я не ходила заміж, чоловіків фізично не було, тому, що не маю житла і з бідної сім’ї, хоча за освітою юрист, але дурити людей, щоб заробити це житло і вийти заміж за такого альфонса, як автор цієї статті, не збираюсь. Просуватися по службовій драбині через зв’язки із страрими пердунами теж не хочу. Живу по совісті з однієї своєї зарплати, надаю безкоштовну юридичну допомогу тим, хто в біді і перебуває під брехливо-сучарним пресом прокурсько-ментовських продажних гнид, курв і затикачок. Ну, кому така потрібна зміж, чого вона научить своїх дітей — жити по справедливості, тобто щоб всяка мразь срала тобі на голову. Користь твоя, Дмитре, тебе і губить, захотів багатої і знатної — терпи. Не гавчи, що тобі син потрібен, ти просто хочеш відомстити, доказати, шо твоє зверзу своїх дружині. Я прокурських за людей не вважаю, але син твій буде у достатку та безпеці, бо у прокуратурі брешуть, ламають людські долі, беруть хабарі і одне одно покривають у всіх беззаконнях. У цій ситуації мені не шкода прокурської курви та її вилупка та й користолюбивого автора теж не жаль. Хай ця прокурська підстилка помучиться, і чому ніхто із коментаротів не звернув увагу і не порадів, що страждає працівник прокуратури, яка причинилила не менше горя простякам і пересрала життя не одній чесній людині, яка не хотіла давати їй взятку. У палачів теж були діти і з ними теж були проблеми. Якщо немає управи на прокурських і Янукович їх міняти не буде, тобто старий брехун Медведько і його братія на місцях братиме хабарі і на далі, то хай хоч сімейні негаразди з прокурськими відбуваються і радують звичайних людей. До речі, місця у Генпрокуратурі платні, а чого ж Ви, Дмитре, мовчите, що дали їй гроші, що купити це місце. Якщо не страшно, то оприлюдніть в інтперенті скільки і кому заплатила Ваша дружина за посаду у Генеральній прокуратурі України. Її посадять і тоді син буде нероздільно Ваш. Ну, що злякалися цієї перспективи — бути чоловіком судимої, тото же і воно — корисний Ви і від того мучаєтеся.
Дамочки, вы совсем офигели! Чего на мужика набросились-то он импотент,то альфонс, то наоборот денег давал на должность!! Вы что,свечку держали, или участвовали в его жизни?????? Статья была о другом! О том , что отец хочет видеть сына, о том , что мать разрешала эти свидания-и все было относительно нормально, пока не заняла определенной должности. Речь идет о прокуратуре,о порядке и законах, об отношении к людям в нашей стране!!!!!! Вам здесь не клуб брошенных девиц, обозленных на весь мир, и если вам нечего сказать разумного, то лучше вообще молчите и не унижайте сами себя своей писаниной!!!!!!!!
Согласна с Оксаной в том плане, что ребенку будет намного лучше с мамой, чем с отцом. Неужели автор статьи этого не понимает? И зачем эта мышиная возня? Зачем дергать женщину, ведь ее плохое настроение, раздражение обязательно отобьется на его, таком любимом, как он утверждает, ребенке!
Жалко Вас “папаша”, на сколько убогим должен быть мужчина, чтобы таким жалким способом ПЫТАТЬСЯ насолить своей бывшей. Отец по-настоящему любящий своего ребенка НИКОГДА не сделал бы его орудием мести. А мать, независимо от должности и положения в обществе, стремится сделать своего ребенка счастливым, может поэтому и препятствует общению с таким отцом, может поэтому и добилась таких успехов в карьере, а может потому что муж не мог обеспечить достатком свою семью и ей приходилось пропадать на работе до поздна чтобы прокормить ребенка и мужа-коммерсанта? В этой статейке описано мнение одной стороны, поэтому судить о “сучности” и “стервозности” мамы МЫ ПРОСТО НЕ ИМЕЕМ ПРАВА!!! Зато несостоятельность личности отца и екс-мужа на лицо.
Интересно, прежде чем публиковать “крик души” отца, факты проверяли??? Другую сторону конфликта спросили?? Сомневаюсь… Вряд ли журналист взялся бы описывать ситуацию, если бы мать не работала в прокуратуре, а была, скажем, директором магазина.. Ведь директор магазина может пройти путь “кассир-продавец-директор”.. Тоже “карьеризм с большой буквы”. И в магазинах бывают взятки и воровство… Но зачем?? Это же так прозаично.. имя себе не сделаешь, рейтинг не поднимешь. Думаю, что папа заварил эту кашу в инэте только по той причине, что резонанс с женой-прокурором больше, нежели с женой-директором. Карьеру можно значительней попортить, репутацию…
Сколько ребенку?? 5 лет?? Давно ли длится конфликт?? почему именно сейчас?? потому что у жены удачно развивается карьера?? а может она просто с ребенком сбежала от него, потому что он бил ее, обижал ребенка?? кто знает?? ведь кроме красивых, высокопарных слов и сносок из Конституции в этой статье нет..
Безусловно, неполная семья — это плохо для ребенка. Но гораздо хуже, если ребенок наблюдает все эти семейные разборки..
Стериотип — удивительная вещь.. Директор магазина не дает мужу видеться с ребенком, — большинство подумает: вот гад, тиран, довел несчастную женщину.. Прокурор оказалась в такой ситуации — вот сука, линчевать ее!!
Несомненно одно-должность ее — контролер Генеральной прокуратуры весьма опасная, в случае сопротивления высоопоставленным нарушителям, которыми изобилует украинская прокуратура. Тем более для нее-такой хрупкой, одинокой женщины с малым ребенком. Скорее всего ее поэтому и посадили на эту длжность, что бы помалкивала. Точно так же как ставят молодых девущек главными бухгалтерами коммерческих фирм, владельцы которых воротят миллионами и обналичивают сколько хотят.
Черный пиар — эффективный пиар!!! Свою бывшую замуж выдать хочешь?
Стаття якраз і була про те, що прокурські негідники скільки б вони не мали нечесно зароблених грошей, все рівно щастя на них не куплять, бо в них у житті чіткий розрахунок: ти — мені, я — тобі. Якщо у Генеральній прокуратурі України не продаються посади або не відбувається працевлаштування через родинні чи інші зв’язки, то Марина покажи, де ж розміщується перелік вакансій до прокуратури та коли і де відбувалися відкриті конкурси на зайняття цих посад і хай кожен працівник генпрокуратури розкаже як він потрапив на роботу. Ха-ха. Ось зараз. Для Марини, коли проти тебе порушать незаконну кримінальну справу мусорсько-прокурські падлюки, тоді побачим як ти будеш жаліти їх та їх виродків. Прокуратура — це не весь світ, на який, ти думаєш, озлоблені коментатори цієї статті, а ракова пухлина суспільства, яка є розробником і виконавцем корупційних схем, яка при тому уміло надіває на очі таких як ти Марин свою крайню плоть, щоб такі як ти не бачили і не усвідомлювали, що їх обкрадають, та в інтернеті ще й виродків їх захищали. Марина — ти визначися хто ти: прокурсько-бізнесменська жалісниця, чи мешканка Європейської крани. Співчуття своїм панам і гнобителям і затюкування тих, хто намагається чинити цій мразі опір — одвічна риса українців. Марина скільком людям ти ризикнувши всім допомога відстояти свої права перед прокурськими, скількох зарвавшихся прокурських хоч спробувала поставити на місце? Що нічого сказати. А писаниною називають оті писюни, вірніше отписюни, які підписують прокурори всіх рівнів на скаги на сволочізм, що чинять ті, хто сплачує хабарі прокурським. В тому то біда, що ми — прості люмпени, поображали одне одного обмінялися думками, а курву-хабарника Медведька міняти на посаді генпрокурора Янукович не буде. Звертаюсь до адміністартора сайту, може б Ви колективного листа Януковичу розмістили на сайті,і розпочати збір підписів за відставку Медведька та всіх обласних прокурорів. Ось це б була реальна громадська місія. Спробуйте, будь-ласка, а то інакше це все пусті слова людей, які ніколи одне одного не бачили та і не побачать.
Куропатка ты, Оксана! Что бы в ГПУ работать, надо в районных и обласных прокуратурах отпахать! А ты ждешь об”явление на столбе увидеть о наборе в такую организацию, что бы туда поприходили такие же как ты озлобленные на весь мир и несложившиеся “юристы”? А в своей несостоятельности гораздо проще других винить, чем в себе проблему искать.
aisha думаю, работай мама в магазине, чуваку и не пришлось бы статью писать-проблем добиться встреч с ребенком и не было бы -мама не смогла б давить админресурсом. У меня была подобная ситуация лет 5 назад , только не мамаша, а Бабушка была великой шишкой и всеми керовала направо и налево. Боролся где-то с полтора года, в.ч. и по судам. За это время был не просто “алкашом”, “импотентом”, “безответственным бл..ном”, а чуть ли не сел за неуплату налогов… Плюнул на это дело, так как понял, что ничего от них не добьюсь-т.к. даже решение суда такой бабушкой с админхвостом просто херилось и все. В какой-то я просто устал бегать с чужими дядями и тетями за собственным сыном. И самое смешное, что где-то год назад сын сам меня нашел, не выдержав “такого хорошего воспитания” от мамы с бабушкой. Жил у меня неделю, потом пытались доказать, что я его выкрал ( хотя пацану уже 13 стукнуло), и теперь уже он им диктует куда идти и что делать. Малой у меня просто супер-тебе того же желаю.
М-м-да. Стаття цікава, а коментарі ще цікавіші. За неповних 5 днів, в т.ч. 2 вихідних 45 коментарів. Отже розкрита тема цікава. З боку видно, що дописувачі розбились в основному на 2 табори, одні ярі антипрокурорщики, інші пошляки, є і треті — нейтрали, коментують дану ситуацію з точки зору наслідків для дитини. Перші, не сприймаючи та негативно ставлячись до органів прокуратури, намагаються уособити в Олені такий-собі зібраний негативний образ прокурора і в її особі всю систему. Не можна так, просто кожна людина діє в міру своїх можливостей та совісті, якщо для неї описані дії є норма, це ще не свідчить про гнилісність всієї системи, а з огляду на це (думаю, що Генеральний Прокурор вже отримав цю інформацію) система повинна адекватно відреагувати по суті викладених фактів і якщо інформація знайде своє підтвердження прийняти відповідні рішення. Пошляки намагаються принизити Дмитра, звинувачують його в хамстві, непорядності, низості і т.п., добирають епітети, це також свідчить про їх рівень та усвідомлення ними суті піднятого проблеми, яку напривеликий жаль вирішити через Інтернет не можливо. Це хвороба суспільства — “корупція”, і апелювати до моральності Дмитра, коли грубо порушені його права — це відволікання на сторонню тематику, типу давайте помиємо йому кісточки. А ви (пошляки) особисто потрапляли в ситуацію при якій потрібно відстоювати свої права за відсутності можливостей, певно ні. Подумайте, що б робили ви? Я відношусь до третьої категорії і наголошу на головному, якщо ситуація відповідає дійсності, то наслідки для дитини будуть не кращі, якщо БАТЬКИ не знайдуть в собі сили, незалежно від посад та матеріального становища і не займуться його вихованням. Моя думка проста: мамі — карєру, батькові — дитину, за домовленістю, законодавство дозволяє вирішити ці питання цивільно, за погодженням з опікунською радою, вивченням всіх за та проти. Тоді все буде добре. А яка ваша думка з цього приводу шановні антипрокурорщики та пошляки?
сайт называется орд а не -давайте решим кто прав. проблема использования служебного положения многими силовиками, в не зависимости от пола — это наша головная боль, а бороться с головной болью можно разными способами. и кстати СМИ -один из довольно эффективных, так что я так понимаю, Героиня уже статейку видела и активно отписывает в комментах :)))))
А я знаю эту семью. На самом деле никогда бы и не подумал, что у них такие проблемы. Лену знаю меньше конечно, но она всегда мне казалась умной и адекватной, но что бы так было запущено, имею в виду отношения, то никогда такого не наблюдалось, во всяком случае со стороны видно не было. Дима, так тот вообще нормальный отец, часто бывало приглашаю в гости, а тот так нет, малый у него в гостях — сходили на базар, поехали в аквопарк, всегда какие-то развлекалки. Я общался с Владиком — так он в отце вообще души не чает, папа — то, папа — это, объясни, расскажи, общение на уровне, условия для ребенка — первое, но конечно я в последний раз их видел вместе пару месяцев назад. И вот что бы такая ситуация вдруг нарисовалась. При том, надо же знать Диму, он всегда подходит к любым вопроссам с точки зрения христианской морали и аморального поступка совершить не может. Я к чему — Лена всегда поощряла отношения между отцом и ребенком, а тут почемуто изменила подход? Странно, с чего бы вдруг. Прикол, ведь Дима не идиот какой-то, и не босяк, но знаю что настойчевый, своего добьется и в этой ситуации думаю Лена гдетоему крупно насолила. Держитесь ребята — как говаривал один еврей — “и это пройдет”.
Я очень хорошо знаю отца Владислава и могу сказать одно, что не все отцы имеют такую любовь к своим детям, как Дима и не все могут бороться за своих детей как он. Как бы не сложились отношения между отцом и матерью, но никто не вправе помешать видится отцу со своим любимым сыном, независимо от положения в обществе, будь ты БОГ или простой смертный, у всех должны быть равные права, ведь закона у нас есть два, один это конституция Украины, второй самый главный закон — закон божий. Проще простого поливать грязью отца ребенка, который любыми способами стремиться вернуть его назад, хотя в данном случае добиться одного — видеть сынулю, которого он так любит, ведь это его кровинушка или его собственная частица жизни. Кто поливает его всякой грязью, то я думаю, что эти личности не знают, что такою искренняя любовь к своему ангелочку-ребенку и я считаю, что писать тогда разную, извините за выражение “хрень” они не имеют право. От себя хочу сказать одно — Дима, продолжай борьбу, бог не фраер он все видит и думаю, что скоро ты увидишь Владислава и обнимишь его за столь долгий период разлуки и уже никуда и никогда не отпустишь от себя.
Побольше бы у нас в обществе было таких Дим, поменьше бы было тогда детей — сирот.
Отец, которому не позволяют видеться с ребенком, добиваться своих прав будет через суд. А что пытается добиться автор этой писанины, кроме как отравить жизнь бывшей? Так ему нужен ребенок….
Тут поступив мені коментар від інкогніто, хоч на провокації не дуже люблю реагувати, але на цей коментар відповідаю. Пахають в полі, за верстом на заводі, а не в тих місцях, про які Ви пишете. Якщо не вірете, то чому така обстановка з дотриманням законів та прав людини у державі, коли прокурські у прокуратурах, по Вашому, “пашуть”, може вони не в ту сторону “пашуть” або не тим, чим треба “пашуть”? Я не чекаю, оголошень на стовбах про набір до ГПУ, по-перше їх там по законодавству не повинні розміщувати, а по-друге байдужості та жанги до наживи в моїй вдачі немає, тому мені там нічого робити. ГПУ за її установчими документами — це не організація, а установа, по російськи учреждение. Хоча рівень прикривання вищестоящими прокурорами неправдивих відписок та зловживань прокурорів нижчого рівня є справді надзвичайно організованим, може тому Ви захищаючи ГПУ називаєте її організація, Вам видніше. Знову ж таки повторюю, прокуратура для непрацівників прокуратури не є всім світом, а свою негативну оцінку від суспільства прокурські завойовували довго та переконливо своїми діями та бездіяльністю, тому писати вислів “озлобленые на весь мир” треба тільки, тоді коли справді йде мова про весь світ, а не про ракову пухлину, при тому операбельну. На рахунок “несложившихся юристов”, то якщо ця фраза поступила від особи, яка себе вважає состоявшимся юристом, і яка володіє певними юридичними знаннями і використовує їх для особитого збагачення шляхом обману (розводу на бабки) інших, то це — не образа, а навпаки позитивна оцінка правової діяльності людини, яка не стала бездумною підтанцьовкою системи. Є два шляхи: змиритися і стати частиною зла, або знайти добро і допомоги йому вижити. Добро треба робити із зла, бо інакше його немає більше з чого зробити.
Я не знаю, кто писал весь этот бред. Скорее всего начинающий продажный журналюга. В противном случае было бы показана точка зрения и второй стороны. А так – фамилия женщины, имеющей несчастье выйти замуж за это ничтожество, место работы . Да еще и ФОТО! Я тоже могу написать о любом человеке любую гадость, а он даже оправдаться не может. Ну и мразь же ты, папаша!
Может и отписывает. Но и папулька тоже тут светится. Вы думаете кто такой этот “s_/_/”? По занудливому стилю и стремлению разложить все по полочкам угадывается его стиль…
Дмитрий, Миха, s_/_/ и pushkin — одно и о же лицо. То есть автор:))))))))))))))))))))))))
может и отписывает??? Да “оваций” девка заслужила больше чем Хорошковский с Фирташем! Я уж давно так не веселился как с этой статьи, а особенно от прочтения коментаририев. Молодец Аффтарр!!!!!!
Для тебя, зайчонок я готов быть даже “Оксаной”! 😉
Грустно…Читать такие статьи и комментарии к ним… Не может никто объективно оценить ту ситуацию, которая сложилась в этой “семье”, да и зачем??? Никто не жил с ними и не знает какой автор статьи как отец, муж, что из себя представляет мать ребенка. Грустно и жалко в этой ситуации ребенка, ведь он не может не замечать всего этого, не чувствовать всех склоков вокруг себя. Жаль… В любом случае, ребенок не заслуживает того, чтоб им манипулировали, а все остальное “бытовуха”, просто у кого-то она ярче, а у кого-то нет. Оставайтесь людьми, в первую очередь!
Какая мерзость! Я думала здесь, согласно заглавию, рассматривается статья о коррупции, об издевательстве над ребенком, а здесь все “со слов”, ни одного факта, одни эмоции: “жили — были, умерли — бумерли”. Люди!!! Человеки!!! Что вы все здесь делаете? Вы решили все свои проблемы, поэтому лезете с советами в жизнь других? Или вам просто радостно от того, что не только у вас в жизни дерьма хватает? Так смотрите “Дом 2” и “Окна”! Один извлекает грязное белье на свет божий, другие с радостью в нем ковыряются…
Я теж вважаю, що не потрібно було виносити брудну білизну на загальний огляд. Після цього автор зовсім не викликає співчуття. Не по чоловічому вчинив, дуже низько. Та ще й фото помістив. Крім жалості до дитини, яка змушена на собі відчути ницість цього чоловіка, а може і його дружини, адже подібні завжди паруються, прочитане нічого викликає. хіба що почуття огиди.