“Педофилгейт” заканчивается также бездарно как и начался. Напомним, что начался он с появления на “сцене” маргиналов типа некоего провокатора Петрова под ником lumpen, более известного провокатора Григория Омельченко, отброса Партии Регионов Колесниченко и, совершенно непонятно, как попавшую в это дерьмо адвокатессу Татьяну Монтян. Подозреваю, что просто по причине патологической ненависти Татьяны к Тимошенко. Но при чем тут адвокатура? А также депутаты Уколов, Терехин, Богдан? Или так не любимый Татьяной Геннадий Москаль? Зачем смешивать свои личные политические пристрастия с уголовщиной?
Потом в деле появился по-своему известный адвокат Андрей Цыганков, защищавший в свое время интересы аж самого Могилевича. Вечер переставал быть томным. Цыганков неожиданно дает пресс-конференцию, посвященную тому, что его задокументировали при вымогательстве взятки у народного депутата Руслана Богдана. По словам Цыганкова, ему показалось, что вот именно Богдан к этому делу не причастен и потому он решил с ним встретиться. На самом деле Цыганков просто подсчитал, кто из втянутых в скандал наиболее платежеспособен и естественно, выбрал небедного Богдана. Цыганков был почему-то уверен, что на записи нет звука, однако он есть. И часть оперативной видеосъемки уже выложена в интернет.
Собственно и прессуху Цыганков созвал от испуга, что его могут просто посадить. Что, заметим, неисключено. На пресс-конференции Цыганков весьма неуклюже пытался внести раздор в ряды БЮТ, утверждая, что Богдан в частной беседе рассказывал о них … такое. Что-то нес и о том, что Богдан рассказывал что-то интимное об отношениях с собственной женой. Вобщем, наработал мальчик за две минуты сразу на несколько ударов по лицу.
Очень смешно Цыганков путался, то утверждая, что защита Елены Полюхович является для него “социальным” проектом”, то вдруг признаваясь,что она ему платит. В завершение представления Цыганков конкретно “слил” Татьяну Монтян, утверждая, что ее никто не уполномачивал лезть в это дело: выступать на пресс-конференциях и вообще она никто и звать ее никак.
Татьяна, естественно, не замедлила среагировать в своем издании ”Инфопорн”
Перше. Я уяви не мала, що Циганков хоч якимось боком причетний до «педо»-справи, і не могла я цього знати навіть гіпотетично. Підозрюю, що факт причетності Циганкова до цієї справи приховувався від мене умисно, бо неважко здогадатись, що я зовсім по-іншому поводилася б, якщо б знала про його причетність. Будь-хто, знайомий з підкилимним життям юридичного Києва, безпомилково передрік би «конфлікт адвокатів» по цій справі. Тому я можу лише підозрювати, ким та навіщо мене було до неї залучено.
Я отримала мейл — мені таких приходять десятки, бо я не приховую своїх інтернет-координат. Там було щось на кшталт «Тетяно, я звертаюсь до вас на прохання своєї знайомої. Ви, напевно, чули про «справу педофіла» — чи не могли б ви проконсультувати матір згвалтованих дітей?» Я погодилась; дізнавшись, що по справі було написано купу звернень депутатам, зв’язалася з деякими з них та отримала підтвердження, що це «саме та» справа, про яку з весни ходять чутки.
Мати представила мені ще одну жінку-адвоката — теж Тетяну, як людину, яка допомагала їй по цій справі, але ця жінка сказала, що у неї малувато досвіду саме по кримінальних справах, і тому непогано було б зі мною порадитись. Циганков з’явився вже тоді, коли в справу влізли політики, але зараз кажуть, що він займався цією справою з самого початку. Звідки він взявся в цій справі — я можу лише здогадуватись, з огляду на його попередні «заслуги» та репутацію серед, наприклад, жертв рейдерської атаки на будинок в провулку Гордієнка.
Я не знаю, що зараз відбувається по справі; хто і в які ігри по ній грає; хто і кого розводить на бабло і на яких підставах. Але — враховуючи безпрецедентний по своїй феєричності гон, який влаштували стосовно мене тЮлькоботи, підозрюю, що мене намагаються дискредитувати не лише в очах наївної громадськості, а й в очах сім’ї згвалтованих діточок.
Василь Цушко розповідав мені, скільки зусиль доклали деякі особи в свій час, аби дискредитувати нас з чоловіком в його очах та змусити змінити адвокатів — але дискредитаторам не пощастило, бо Цушко знав нас з Василенком значно краще, ніж всі дискредитатори разом узяті, а тому весь дикий істеричний гон на нас його тільки веселив.
Друге. Безумовно, я поламала якусь гру, просто виступивши на прес-конференції на захист дітей. Я засвідчила відсутність життєвого досвіду у Олени Полюхович принаймні на той час, коли вона мала справу Дмитром Полюховичем, та правдивість дітей. Очевидно, це ускладнило плани наволочей, які використовують цих беззахисних в своїх брудних політиканських ігрищах.
Циганков заявив, що нібито, за його даними — нікого, крім нього, мати не уповноважувала виступати з заявами на прес-конференціях та ток-шоу. Так ось — дані Циганкова з цього приводу є невірними, і я легко може це довести. У мене є підписаний з Оленою Полюхович контракт, а також — смс-ки її нинішнього співмешканця з порадами стосовно того, що саме казати, та подяками після моїх публічних виступів на захист дітей та її. Годі й казати, що жодної копійчини я по цій справі не взяла, а прес-конференцію в УНІАНі провела за власний кошт, сплативши 2040 гривень.
Безумовно, нас по цій справі очікує ще багато “откритій чудних” 🙁 Після того, як підключились політики, то справа відходитиме все далі і далі від фактичних даних, які якимось дивом в ній ще вціліли. Спливатимуть “нові подробиці”, які будуть лише частиною великої політичної гри. Тобто, заявам жодного політика по цій справі віри вже не буде, навіть якщо йтиметься про щось на рівні «2 + 2 = 4».
Бо, як я вже казала — ця справа кілька днів тому повністю вийшла з під контролю тих, хто випустив джина з пляшки, одночасно відкривши скриньку Пандори. Невідомо, які ще скелети посипляться з чиїхось шаф, але переконана, що їх не бракуватиме.
Третє. Як тільки у справі з’явився Циганков, стало очевидно, що якась тема на кшталт «Мені пропонували ті умови, за яких можна одержати гроші, мене запитали (питав Р.БОГДАН), чи можна торгуватися. Я сказав – можна торгуватися завжди», — заявив А.ЦИГАНКОВ» — з’явиться обов’язково. «Так воно і сталося» (ТМ).
Четверте. Я зайнялась цією справою виключно заради дітей, і мені глибоко наплювати на мою репутацію, і завжди було наплювати. Якщо заради якоїсь там репутації від мене вимагалося б боягузливо змовчати — то нащо мені така репутація?! Я не збирають ні в яку політику, живу своїм життям, і житиму їм і надалі — посилатиму нах, буду різкою, неполіткоректною та байдужою до так званої «громадської думки», яку формують платні штабні коментатори. Бо саме незалежність — мій вибір, і я ніколи від неї не відмовлюсь.
І, нарешті, головне. Діти — маленькі згвалтовані діти — є жертвами безвідносно того, чим по їх справі займаються дорослі. Вони — безправні, беззахисні заручники ситуації, і хто знає, чи були б вони ще живі, якщо б не цей грандіозний скандал.
Завжди пам’ятайте про це під час своїх педосрачів.
Понятно, вобщем. Не успели “операцию” до конца довести как уже начали деньги вымогать, драться между собой и так далее. Так что похоже, что иностранные спецслужбы тут не при чем, больно уж на наш стиль похоже. Судьба “диточок”, естественно, уже никого не волнует, и что там будет с супругами Полюхович — тоже. Очень типично для отношения к “использованным”.
Вот только одного я не могу понять. Почему Омельченко и Колесниченко депутаты Уколов, Терехин и Богдан до сих пор не набили рожу? Типа неприкосновенный, так и вы неприкосновенные. Да за такое святое дело и посидеть бы можно было. Не хочется афишировать? Так ведь в Раде темных закутков всяких много, а можно еще к этому делу кого-нибудь из сидевших депутатов привлечь и того же Гришу реально опустить. А в зале заседаний выделить некий “петушиный угол”, отдельный стол в столовой. Не, я серьезно. Ну ведь нужно же за базар отвечать? По всем понятиям так.
Сергей Никонов, ”ОРД”
72 ответа
педофилия в рядах БЮТ закономерное явление. Так как сама хозяйка этого блока начала свою карьеру с видеосалона, в котором покзывали порно фильмы для подростков. Потом подростки стали взрослыми, вошли в БЮТ и продолжают свою деятельность под лозунгом Тимошенко “Любви все возрасты покорны”. Один из них даже вырос до председателя Верховного суда Онопенко. Василь Василич оправдал доверие Тимошенко, защитив ее от нападок за ее воровство мллиардов с ее возлюбленным шефом Лазаренко. Того прижучичили в США. А у нее в Украине появился Вася Онопенко.
Ирина
Поскакали:
Фігуранти українського шканадалю:
Янукович — Шапкофіл
Ющенко — Владофід і Юлькофоб
Тимошенко — Газофіл
Литвин — Сльозофіл (Україна, до речі, Литвинофіл)
Яценюк — Факофіл
Симоненко — оооо!!!! Дєвофіл
Гриценко — Скромнофіл
монтян — звиняйте, Юлькофоб і п–-болка
Якщо хочте — продовжуйте. 🙂
Ирина, можно вас поправить? Яценюк — не факофил, а факофоб
АВТОРУ и ОРД — умнику чтобы твоих детей БЮТовцы отпидарасили, защищай эту суку, защищай только смотри чтобы твоя срака не треснула…
Вы же сейчас детей убиваете своими коментариями!!! Вы что уроды конченные!!!
Вся эта мерзкая история действительно заканчивается, это — только дымовая завеса. Ответ на все “зачем?” и “кому это выгодно” смотрите здесь: “Российских граждан просвещают на счет НЕОБХОДИМОСТИ войны с Украиной”. ВИДЕО -http://www.rupor.info/glavnoe/2009/09/21/rossijskih-grazhdan-prosveshhajut-na-schet-neobhod/
Не забудь еще отсосать у Терехина, Уколова и Богдана, хотя ты для них сука староват… Я только теперь понял кто финансирует и придумал сайт ОРД, а мы то тут болролись с пограничником Литвином наявные… А это ОРД одна шайка лейка. Ну что пидарасы от ОРД подставляйте сраки депутаты от БЮТ идут, можете им своих детей предложить как вариант пусть позабавятся…
Автору.
БЮТ не виноват это понятно, а как же быть с видио где невиноватые депутаты от БЮТ насилуют детей, оно то уже в интернете… Мерзость какая, только не говорите что это монтаж… Бог то все видит и политическая необходимоость от Юли в данном случии на Высшем господнем суде не поможет… У вас же тоже есть дети, их же тоже нелюдь от БЮТ может изнасиловать…
Глубокоуважаемые сторонники Не-Тимошенко, а особенно активисты их штабов, внимательно просмотрите этот материал, а потом подумайте, на кого вы сейчас работаете: “Российских граждан просвещают на счет НЕОБХОДИМОСТИ войны с Украиной”. ВИДЕО -http://www.rupor.info/glavnoe/2009/09/21/rossijskih-grazhdan-prosveshhajut-na-schet-neobhod/ После просмотра можете, конечно, продолжать в том же духе, но уже осознанно. К вашему сведению, на форумах этого и другого сайтов уже появляются гости с именами “русский” с призывами убираться с Украины и прочими угрозами.
ВЫ ДЕСТВИТЕЛЬНО УРОДЫ!!!!
ВЫ ДЕЙСТВИТЕЛЬНО УРОДЫ КОНЧЕННЫЕ!!!
Для 1717 декілька уточнень:
1. Я не радив та не раджу Вам звертатися до психіатра.До речі, деякі розумові розпусти психіатри вважають невиліковними.
2. Свою належність до інтелігенції треба доводити не афектованими ригоризмами, а розумовою діяльністю. Чого з Ваших коментарів (змісту та форми), загалом кажучи, не випливає.
3. Тягнуть, що погано покладено, всі незалежно від політичних уподобань, і аристократи, й дегенерати. Але ж коментується Вами тема розбещення дітей і лише вона. Тому не варто сповзати з теми й ширяти думкою вздож і поперек всіх 10 приписів віри. Нестриманно й несумлінно. У викладенні Ваших переконань (якщо це щирі переконання)не слід підміняти аргументи розуму екстатичним моралізуванням сповідувача віри. Наявність щирої віри також доводять власним праведним життям, а інакше виходить блюзнірство та фарисейство.
4. Ніхто й не віднімає У Вас права голосувати проти всіх, але й не треба нас штовхати на вільно обраний Вами власний шлях, тим більше, що цей вибір ви жодним чином не аргументуєте, а отже, поводитися щонайменше не скромно.
5. Ваши грунтовні знання в галузі оперативно-розшукової та слідчої діяльності (як можна уявити з Ваших коментів)Ви або свідомо бережете до майбутніх кращих часів, або в силу певних причин Вас ніхто не запрошує до їх практичного застосування. Таки собі поради стороннього (чи відстороненного). Тут гарно виглядала б з Вашого боку маленька дрібка самокритичності та зменшення градусу проголошення істин у останній інстанції. Бо ж непосвячені у тонкощі Ваших умінь все одно не здатні належно їх поцінувати.
вот распечатка и видео http://proua.com/analitic/2009/10/22/153404.html а не то фуфло которое здесь пытаются впарить.
с таким документированием педиков,адвокатов и Луценко вместе садить надо, только по разным статьям.
Читая сегодня статью А.Шевченко на сайте “Левый берег”(там краткое изложение событий) мне вдруг пришел в голову вопрос, который почему-то не приходил раньше.
ЗАЧЕМ НУЖНО БЫЛО ОПОЗНАНИЕ УКОЛОВА ПО ФОТОГРАФИИ ВР, ЕСЛИ ДЕТИ ЗНАЛИ ЕГО С ДЕТСТВА ?
Никонову! Стас! Не призывай бить морду нардепам! Они меж собой потом ещё дружить будут, как Юля с Кучмой, потом с Ющом, потом с Порохом, потом с тем же Омельченко,или ещё до того, когда он её иначе как воровкой не называл. А тебя за подстрекательство.. оттрахают в первую очередь.
Продолжение сериала http://pravda.com.ua/news/2009/10/22/103832.htm
Поняли что обосрались и теперь спасают свои шкуры.
Вот еще : “Дело о «педофилах» разваливается. Об этом со ссылкой на одного из членов следственной группы МВД Украины указывает в собственном журналистском расследовании газета «Россия».
«Дети путаются в показаниях: то в Киеве их насиловали, то в «Артеке». Но судя по тому, что они говорят, о лагере у них смутное представление. Депутатов узнают только по подсказке матери (приемной матери – RUpor). Показания настолько противоречивы, что из них не вырисовывается ни одна логическая картина событий», — отмечает представитель МВД.
Версия о том, что педофилы развлекались на съемной квартире в Киеве, действительно появилась в тот момент, когда обвиняемые депутаты доказали, что в Крыму давно не были. Дети по подсказке матери назвали некий адрес в спальном районе украинской столицы.
Но следственный эксперимент провалился: оказалось, что не только на этаже, но в целом доме, который якобы узнали дети, не было ни одной похожей по описаниям квартиры. Хозяйка той квартиры, на которую указали дети, уже доказала, что живет в ней постоянно, никому не сдавая и не передавая ключи. «Мальчик путается в показаниях. Он зашел ко мне в дом и говорит, что пол был «вроде таким, а вроде другим каким-то». Обои, дескать, были «темно-светлого» цвета. Что это за цвет? Ребенку 12 лет, он что, цвет назвать не может, если знает, о чем говорит?» – заявил анонимный источник.”
cactusu и прочим апологетам педофилов и пидарасов.
Ну чего Вы нас убеждаете что всё провалилось, что ничего не подтвердилось. Да с таким знанием вопроса. Подождём что скажет Прокурор и суд. Кстати, помните как Терёхин рассказывал о посещении Голландии, где гомики приняли его за своего, так как он оделся в их цвета и т.п. С чего бы это?
Мне нравится слышать и читать “ЖУРНАЛИСТСКОЕ РАССЛЕДОВАНИЕ..” Бля, может писак следователями назначить, а то дефицит в толковых. Журналисты сами себя объявили четвёртой властью, проводят “журналистские расследования”, за непристойное поведение их иногда бьют, после чего они требуют создания следственных комиссий ВР. И это те, которые вопят о равенстве всех в стране. Почему когда побили или ограбили обычного гражданина никто ничего не создаёт. Этим делом занимается ( если займётся) милиция. А как журналисту поцарапали футляр фотоаппарата, сразу вопли на весь мир. И ещё. Среди вашей братии очень большой процент извращенцев. Иначе бы не было в средствах информации такого количества порногрязи. Вопросы: Каким образом этот подонок Полихович оказался каким-то корреспондентом в “Артеке”? На каком основании он привозил туда своих детей? Кто оплачивал их пребывание и питание? Думаю, следователи и этот вопрос изучат.
Владимир написал:
“Поэтому народ, как суверен, и должен, и может отстранить своих нерадивых и вороватых слуг, если слуги сели на голову.”
Я согласен — должен! Но вот сможет ли? Сев на голову своему хозяину, “слуги” накинули ему удавку на шею и разорвать её будет очень тяжело. Для этого нужны неимоверные усилия всего народного тела, но, если у нас правая рука не знает, что делает левая, а ноги вообще не имеют представления, куда идти, то процесс осознанных действий представляется весьма сомнительным. Во всяком случае — пока. До тех пор, пока мы все не осознаем необходимость кардинальных перемен, с полным отказом от всех, без исключения, представителей нынешней власти — мы будем обречены на роль статистов в этом грязном политическом шоу, под названием украинская политика.
Для Симон:
Мабуть всеж-таки народ (зокрема, український) не тіло. Більше того, лише між нами, він взагалі не індивид. Та й будь він окремою особистістю,йому було б дуже незручно думати (або щось знати) руками чи ногами. А з головою дійсно є окремі проблеми. Будемо сподіватися разом, що ці проблеми тимчасові й зникнуть в процесі виховання та дорослішання. Хоча буде важкувато, але кажуть,що народи й нації вічні. Тому варто терпіти, бо за українським народом вічне й гідне буття.
Ждущему решения следствия и суда_____Голубь, я ТЕБЕ ничего не доказываю и никого не оправдываю. Я высказываю свое мнение, а так же выкладываю интересные,как по мне, сообщения, на которые следовало бы обратить внимание для понимания этой лабуды, которая сейчас происходит. Может кому-то это тоже будет интересно. Я так понимаю, что тебя это не касается. У тебя уже мозг заполнен. Сам знаешь чем. Так что не отвлекайся от жевательных движений. И меня не отвлекай на себя.
Я еще раз об Уколове.
Ведь если эта Полюхович заподозрила в чем-то Уколова (ведь с него все начиналось) и при этом она его знала лично, так как он был свидетелем на ее свадьбе, то нормальный человек первым делом начнет искать фотографии в своем альбоме с фотографиями. Свадебные фотографии ВСЕ хранят. И на них Уколов есть гарантировано. Но почему-то Полюхович начинает распечатывать фотографии с сайта ВР, где эти фотки маленькие и с “дубовым” выражением лица. И тут же ее дети “узнают” еще троих. И это только одна непонятка.
С точки зрения Европейского суда, если ребенок заявляет про насилие над ним, и есть свидетели то суд однозначно обвиняет.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД 3 ПРАВ ЛЮДИНИ
ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ
УХВАЛА
ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
заяви № 45539/99,
Сергія Михайловича ФАЛЬКОВИЧА
проти України
Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли судді:
п. Г. РЕСС, голова
п. І. Кабраль БАРРЕТО
п. В. БУТКЕВИЧ
пані Н. ВАЖИЧ
п. Ж. ХЕДІГАН
п. М. ПЕЛЛОНПЯ
пані С. БОТУЧАРОВА
п. В. БЕРЖЕ, секретар секції,
беручи до уваги зазначену заяву, подану до Європейської комісії з прав людини 10 вересня 1998 р. і зареєстровану 19 січня 1999 р.,
відповідно до пункту 2 статті 5 Протоколу № 11 до Конвенції, згідно з яким Суд є компетентний у розгляді заяви,
враховуючи зауваження, подані Урядом — відповідачем, та зауваження, подані у відповідь заявником,
на підставі судового розгляду виніс таке рішення:
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заявник — громадянин України, народився 1970 р., ув’язнений у м. Черкаси, Україна. У Суді інтереси заявника представляє його мати, пані Лідія Фалькович.
А. Обставини справи
Фактичній бік справи, виходячи з викладу сторін, може бути узагальнений таким чином.
5 вересня 1996 р. заявника було заарештовано за підозрою в згвалтуванні 10-річної дівчинки. В кінці вересня 1996 р. заявника було поміщено в слідчий ізолятор м. Черкаси.
З вересня 1996 р. до березня 1997 р. заявник і його мати неодноразово зверталися до прокуратури м. Черкаси, до обласної прокуратури та до Генеральної прокуратури України зі скаргами щодо жорстокого поводження з заявником та застосування до нього тортур під час слідства.
27 червня 1997 р. відділ психологічної експертизи Служби безпеки України проаналізував результати психологічної та медичної експертиз, яким було піддано заявника в період з 25 серпня 1996 р. до 15 квітня 1997 р. Висновки зазначеного аналізу зводяться до наступного:
експертизою не виявлено постійних рис заявника, що відображають специфічний характер його психіки;
психологічне тлумачення експертом результатів тестів є недостатнє й суперечливе;
висновки експерта щодо сексології неоднозначні й надто загальні;
порівняльний аналіз психологічних особливостей заявника проведений не був;
результати експертиз суперечливі й гіпотетичні.
23 вересня 1997 р. Черкаський обласний суд (суд першої інстанції) розпочав слухання. В ході слухання захисники заявника представили декілька вимог, зокрема з таких питань:
виклик тридцяти трьох свідків захисту;
аналіз відеокасет і фотографій;
проведення судово-медичної експертизи (експертизи ДНК);
розгляд медичного висновку про стан ротової порожнини обвинувачуваного з огляду на те, що він відхилив показання свідків обвинувачення про стан його зубів, а також аналіз результатів психологічної та медичної експертиз від 27 червня 1997 р. з підтвердженням їхнього гіпотетичного характеру;
проведення тестів.
За твердженням заявника, всі зазначені вимоги були судом відхилені.
19 березня 1998 р. Черкаський обласний суд засудив заявника до дев’яти років позбавлення волі за згвалтування. Суд, зокрема констатував таке:
вина обвинуваченого підтверджена показаннями потерпілої та її подруг, а також результатами психологічної, біологічної та медичної експертиз, згідно з якими участь звинувачуваного в злочині не виключається;
незважаючи на підтвердження алібі обвинувачуваного свідками захисту, ця обставина не може бути врахована для виправдання обвинувачуваного;
незважаючи на те, що біологічна експертиза під час слідства була проведена з порушеннями закону, її результати не можуть вплинути на кінцевий висновок суду;
аналіз результатів психологічної та медичної експертиз від 27 червня 1997 р. і медичний висновок про стан ротової порожнини обвинувачуваного не можуть вважатися доказами на його користь;
позитивна характеристика обвинувачуваного усіма його колегами і друзями не може вважатися пом’якшуючою обставиною.
Після винесення вироку суд навів особливу думку голови суду п. Литвинцева, яка полягає у тому, що:
прямі докази вини обвинувачуваного відсутні;
докази звинувачення фактично не були встановлені;
слідство та встановлення доказів обвинувачення здійснювалися з порушенням законодавства;
вирок суду базується в основному на показаннях потерпілої, десятирічної дівчинки, та її подруг такого ж віку; вирок базується також на гіпотетичних висновках біологічної експертизи, проведеної з порушенням законодавства;
всі свідки захисту підтвердили алібі обвинувачуваного;
єдина можливість довести відсутність вини обвинувачуваного за допомогою судово-медичної експертизи була відхилена судом більшістю голосів;
свідчення десятирічних дівчаток не можуть вважатися об’єктивними, оскільки вони неодноразово змінювалися під час слідства;
процедура впізнання обвинувачуваного як особи, що вчинила злочин, потерпілою та свідками проведена з порушеннями законодавства (впізнання відбулось через шість місяців після арешту обвинувачуваного, і очевидним є вплив батьків потерпілої та її подруг);
слідчий експеримент не було проведено;
видається можливою фальсифікація доказів і документів під час слідства;
з огляду на те, що вину п. Фальковича не було встановлено під час слухання, він має бути виправданий.
24 березня 1998 р. адвокати заявника подали до Верховного суду України клопотання про відміну рішення Черкаського обласного суду від 19 березня 1998 р., зазначивши в ньому таке:
докази про вину обвинуваченого мали бути доведені відповідно до закону, а обвинувачення в кримінальній справі може базуватися лише на прямих і в законному порядку встановлених доказах; будь-який сумнів щодо вини обвинувачуваного повинен був тлумачитися лише на його користь;
з огляду на те, що вина п. Фальковича не була встановлена під час слухання, він має бути виправданий.
Адвокати заявника звернулися до Верховного Суду з клопотанням про ретельніший розгляд фактичного боку справи, поданих документів, а також аргументів голови суду першої інстанції. Рішенням від 9 червня 1998 р. Верховний суд відхилив подання адвокатів заявника, зазначивши, зокрема, таке:
вирок суду першої інстанції грунтується головним чином на встановлених в законному порядку доказах і свідченнях потерпілої та її подруг;
згідно з результатами біологічної експертизи участь обвинувачуваного у злочині не виключається;
впізнання обвинувачуваного свідками проведено відповідно до вимог закону;
незважаючи на розходження в свідченнях подруг потерпілої, ця обставина не може слугувати для виправдання обвинувачуваного;
результати психологічної, медичної та біологічної експертиз є ясні й такі, що не суперечать один одному;
незважаючи на підтвердження алібі обвинувачуваного свідками захисту, ця обставина не може братися до уваги для виправдання обвинувачуваного;
скарги заявника щодо жорстокого поводження з ним не підтвердилися.
У вересні 1998 р. адвокат заявника подав надзвичайне клопотання голові Верховного Суду про перегляд в порядку нагляду судових рішень щодо заявника. Клопотання було відхилене заступником голови Верховного Суду листом від 16 вересня 1998 р.
В. Внутрішне законодавство
Конституція України
Стаття 62
“Особа вважається невинуватою (…) доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”.
Кримінально-процесуальний кодекс
Стаття 22
“Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи (…).
Суд, прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого”.
Стаття 239. Підписання вироку і окрема думка
“Вирок підписують усі судді або один суддя, коли справа розглядалася ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.
Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції (…), окрема думка разом зі справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.”
СУТЬ ЗАЯВИ
Посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник скаржиться на те, що в ході слідства з вересня 1996 р. до березня 1997 р. його піддавали жорстокому та такому, що принижує людську гідність, поводженню, а також тортурам.
Посилаючись на статтю 5 Конвенції, заявник вважає, що його арешт у вересні 1996 р. був незаконний.
Заявник стверджує, що порушено його право на справедливий судовий розгляд справи. Він скаржиться також, що в ході слідства матеріали його справи були сфальсифіковані, а з трьох членів суду першої інстанції лише голова адекватно виклав її фактичний бік. Крім цього, заявник стверджує, що в своїй окремій думці голова суду зазначив серйозні порушення в застосуванні внутрішнього законодавства та великі сумніви щодо вини заявника, але аргументи заявника і аргументи голови суду першої інстанції не знайшли відгуку в рішенні суду касаційної інстанції. Заявник зазначає також, що його було позбавлено можливості викликати на слухання справи тридцять три свідки захисту. Вважаючи, що його вину не доведено законним шляхом, заявник стверджує, що він постраждав від незаконного звинувачення і що не був дотриманий принцип презумпції невинуватості. Заявник посилається при цьому на пункти 1, 2, 3d статті 6, Конвенції.
З огляду на те, що рішення було прийняте проти нього, заявник скаржиться на порушення його права на ефективне оскарження в національних судових інстанціях, посилаючись при цьому на статтю 13 Конвенції.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ПО СУТІ
Заявник скаржиться на те, що під час слідства з вересня 1996 р. до березня 1997 р. він піддавався жорстокому і такому, що принижує людську гідність, поводженню, а також тортурам. Він стверджує, що арешт у вересні 1996 р. був незаконний, посилаючись при цьому на статті 3 і 5 Конвенції.
Суд нагадує, що до нього на розгляд можуть подаватися скарги, які стосуються фактів, що сталися після набуття чинності Конвенцією стосовно однієї з Договірних Сторін. Датою набуття чинності Конвенцією для України і дата набуття чинності заявою України про згоду на подання індивідуальних скарг є 11 вересня 1997 р.
Зважаючи на те, що заявника було заарештовано у вересні 1996 р. і що слідство в його справі велося з вересня 1996 р. до березня 1997 р., скарга заявника згідно зі статтями 3 і 5 Конвенції не підпадають під компетенцію Суду ratione temporis.
Суд зазначає, що згадана частина скарги несумісна за принципом ratione temporis з положеннями Конвенції відповідно до пункту 3 статті 33 Конвенції і має бути відхилена згідно з пунктом 4 статті 35 Конвенції.
Заявник скаржиться на те, що його було позбавлено права на справедливий розгляд справи в суді, з огляду на те, що з трьох членів суду першої інстанції лише голова суду адекватно розглянув фактичні обставини справи, а також зважаючи на те, що Верховний Суд не відповів на аргументи заявника та на аргументи голови суду першої інстанції, який у своїй окремій думці вказав на наявність серйозних порушень у застосуванні внутрішнього права та на значні сумніви щодо вини обвинувачуваного. Заявник скаржиться також на те, що його було позбавлено можливості викликати на слухання справи тридцять три свідки захисту. Вважаючи, що його вина не була доведена законним шляхом, заявник стверджує, що став жертвою незаконного обвинувачення, оскільки не був дотриманий принцип презумпції невинуватості. Заявник посилається при цьому на пункти 1, 2, 3d статті 6 Конвенції, в якій у відповідній частині зазначається:
“1. Кожна особа має право на справедливий розгляд її справи незалежним і неупередженим судом (…).
2. Особа, обвинувачувана у вчинені кримінального злочину, вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.
3. Кожна людина, обвинувачена у вчинені кримінального злочину, має якнайменш такі права: (…) d) допитувати свідків обвинувачення і вимагати виклику для допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення”.
У своїх зауваженнях Уряд зазначає, що справа заявника розглядалася за загальним процесом, і йому була надана можливість викликати на слухання всіх свідків, які могли надати судові свідчення щодо даної справи, при цьому суд визнав недоцільним допит тридцяти трьох свідків захисту. Уряд зауважує, що відповідно до чинного законодавства та судової практики національні судові органи самі оцінюють зібрані ними докази та доцільність розгляду доказів, поданих свідками. У даному випадку алібі, подане обвинувачуваним, було розглянуте в усіх аспектах. Незважаючи на підтвердження алібі свідками захисту, воно не могло вважатися підставою для виправдання обвинувачуваного з огляду на суперечливий характер згаданих свідчень. Уряд стверджує, що всі елементи справи були зібрані і розглянуті відповідно до закону, а обвинувачення заявника базується на встановлених у законному порядку доказах і на результатах експертизи, проведеної кваліфікованими спеціалістами. Уряд зазначає, що заявник не визнає лише ті результати експертизи, які підтверджують його вину, причому згадані результати не є суперечливими.
Уряд зазначає, що в ході процесу обвинувачуваний користувався допомогою адвокатів, що він подав усі аргументи, які вважав за потрібне, для захисту своїх інтересів, а відповідні органи належним чином оцінили згадані аргументи і дали на них відповідь. Наявність окремої думки голови суду першої інстанції підтверджує, на думку Уряду, справедливий характер розгляду справи. Уряд зазначає, що згадана окрема думка була надіслана разом із матеріалами справи Голові Верховного суду і була відхилена відповідно до частини 2 статті 339 Кримінально-процесуального кодексу, згідно з якою голова вищої судової інстанції приймає рішення про доцільність перегляду справи в порядку нагляду у випадках, коли кримінальна справа щодо якої висловлена окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції.
Уряд зазначає також, що в правовій системі України застосовуються принципи непрямого доведення та законної презумпції, причому в даному випадку принцип презумпції невинуватості був дотриманий, а вина заявника доведена в законному порядку. На думку Уряду, той факт, що прокуратура не вдалася до процедури перегляду в порядку нагляду судових рішень щодо заявника, свідчить про справедливий характер розгляду справи.
Уряд просить Суд відхилити скаргу заявника, подану згідно з пунктами 1, 2, 3 d статті 6 Конвенції як таку, що є необгрунтованою відповідно до пункту 3 статті 35 Конвенції.
У відповідь на зауваження Уряду заявник стверджує, що з трьох суддів суду першої інстанції тільки голова суду розглянув обставини справи та аргументи обвинувачуваного глибоко й відповідно до закону. Заявник зазначає, що в своїх зауваженнях Уряд просто переписав формулювання рішень національних судових органів, не подаючи нових пояснень. Заявник вважає, що єдина можливість довести його невинуватість полягала в тому, щоб подати його аргументи в тому вигляді, як вони викладені в касаційній скарзі і підтверджені головую суду першої інстанції в його окремій думці в поданні до Верховного суду. На думку заявника, жодне з запитань, поставлених у окремій думці, не одержало відповіді в постанові Верховного суду. Наголошуючи на своїй цілковитій невинуватості, заявник просить Суд визнати його скаргу такою, що може бути прийнята до розгляду, оскільки не вважає розгляд своєї справи справедливим.
Суд нагадує, що відповідно до статті 19 Конвенції до його завдань входить перевірка дотримання державами-учасницями зобов’язань, що випливають з Конвенції. Так, до його компетенції не належить розгляд фактичних або правових помилок, яких можуть припускатися судові органи, за винятком випадків, коли такі помилки призводять до порушення прав і свобод, що гарантуються Конвенцією. Попри те, що в статті 6 Конвенції гарантується право на справедливий розгляд справ у суді, нею не регламентується прийнятність доказів як така, оскільки це питання перш за все регулюється внутрішнім правом (рішення в справі “Шенк проти Швейцарії” від 12 липня 1988 р., серія А, № 140, пп. 45-46).
Таким чином, Суд не може розглядати спосіб, у який докази і фактичні обставини справи розглядалися головою суду першої інстанції, або оцінювати висновки, що їх зробив згаданий суд або суд касаційної інстанції.
Суд зауважує, що в даному випадку аргументи заявника, викладені ним у касаційній скарзі, відповідають в основному аргументам голови суду першої інстанції, викладеним ним у його окремій думці, і що Верховний суд дав відповідь на ці аргументи. Верховний суд дав також відповідь і на аргументи, викладені в окремій думці, хоча про це не згадується в рішенні, що досліджується. Маючи на увазі, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції національні судові органи повинні вмотивовувати свої рішення (див. рішення в справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р., серія А-303, п. 29), Суд вважає, що в даному випадку Верховний суд дотримався зазначеної вимоги.
Стосовно скарги заявника на підставі пункту 2 статті 6 Конвенції, Суд зауважує, що мотивація, вжита судовими органами Україні (“незважаючи на підтвердження алібі свідками захисту та наявність розходжень у свідченнях подруг потерпілої, ця обставина не може слугувати підставою для виправдання обвинувачуваного”), не перекладає тягар доведення на заявника, а стосується більше оцінки судовими органами елементів наданих доказів. Крім того, заявник не наводить жодного свідчення про те, що будь-який державний орган порушив принцип презумпції невинуватості в ході кримінального процесу щодо нього.
Стосовно скарги заявника щодо виклику тридцяти трьох свідків захисту, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 d статті 6 Конвенції національні судові органи, в принципі, самі ухвалюють рішення про доцільність прийняття свідчень свідків у “самостійному” розумінні цього виразу в системі Конвенції. Згаданою статтею не вимагається допитувати всіх свідків захисту (див. заяву 25062/94, рішення від 18 жовтня 1995 р., Збірник рішень і доповідей № 83, с. 85). Суд зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції допитав сім свідків захисту, чиї свідчення давалися на підтвердження алібі заявника. Суд не визнав за необхідне допитувати інших свідків захисту, мотивуючи це тим, що згадані свідки не можуть подати додаткові дані щодо злочину.
Суд констатує, що скарга заявника відповідно до пунктів 1, 2, 3 d статті 6 Конвенції не є обгрунтованою з огляду на пункт 3 статті 35 Конвенції і має бути відхилена згідно з пунктом 4 статті 35.
Заявник посилається на статтю 13 Конвенції, стверджуючи, що не мав змоги скористатися ефективними засобами правового захисту своїх інтересів перед державними органами.
Суд звертає увагу на свою практику, згідно з якою в статті 13 йдеться про внутрішній правовий захист стосовно лише тих скарг, які можуть вважатися обгрунтованими з огляду на Конвенцію (справа “Атанасоглу та ін. проти Швейцарії”, № 27644/95, 6.4.2000, п. 58). У випадку, що розглядається, Суд відхилив кожний пункт скарги заявника, як такі, що є необгрунтовані або несумісні ratione temporis з положеннями Конвенції.
З наведеного вище випливає, що скарга заявника за статтею 13 є явно необгрунтованою і має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
З огляду на зазначені причини Суд одноголосно
визнає заяву неприйнятною до розгляду.
Вінсен БЕРЖЕ, Георг Ресс,
Секретар Голова
Да-ссс. Даже удивительно, что так мало комментариев по сути. Интересен 1717 — его коммент к первой статье Стаса и резкий переход к интеллигентности настораживет. Настораживает, также, участие Григория Распутина, великого борца с коррупцией всех времен нэзалэжности. Неужели не понимал последствий? Хотя, те, кто его знает, говорят, что Гргыша способен на спонтанные поступки. Дальше своего носа и кармана никогда не смотрел. Кукловод конечно же есть. Но кто? Учитывая креативность и, якобы, нелогичность ситуации, все-таки, просматривается рука Березовского. Уж, кто не жалеет рядовых исполнителей, так это он. Практику в России он поимел отменную. И не думаю, что он лгал, утверждая, что “Володя” ему “должен”. Просто ВВП — оказался с опытом работы и понимал опасность быть болванчиком. Участие в оранжевых революциях — прослеживается, но вот закрепиться — по каким-то (очевидным) причинам не сумел — в команде ВАЮ — разброд и шатание, авторитет и дисциплина — не в чести. В том, что, якобы, педофилгейт заканчивается — не стал бы соглашатся. Скорее всего, перейдет в перманентную фазу. Участие адвокатов и политиков — это вам не судимости Янук-а или Банк “Украина” Ющ-ка. И Монтян, и Цыганков с Ко, и известнейший Правозащитник (пока в тени) будут бороться — выставляя на первые роли политиков, как это сделал Цыганков на прессконференции. Уж, профессиональный уровень нашего МВД, Судейского корпуса и Законы Украины они прекрасно знают. “Кина не будет”, т.е. начала Суда, долго — что и нужно инициатору. И это еще не все. Ждем вторую “серию”. С какого боку? А вот тут, БАБ на выдумки хитер. Долгосрочное планирование с тактическими ситуативными ходами у него в крови. Написано о БАБе много, но доказать причастность не удалось никому.
Хуже всего, что невольными свидетелями и участниками авантюр стали граждане Украины. По крайней мере, для обывателя, другие претенденты на Трон как-то и не актуальны. Триада-квартет: Ющенко, Юля, Янукович, (+) Яценюк, который уже достаточно засветился перед избирателем. Кому выгоден педофилгейт — очевидно первому и последнему. Так что ждем-ссс.
В любом случае, предвыборная Президентская гонка затуманилась неопределенностью и явным переключением внимания на второстепенный, хотя и важный, объект — ВРУ. Кандидаты в Президенты со своими штабами вынуждены на ходу менять сценарии. Вот в такой пазл складываюся события, господа.
Теперь многие ЗАДУМАЮТСЯ, а надо-ли ГОЛОСОВАТЬ за галахическую ЖИДОВКу Тимошенко ?
У неё в банде (БЮТ- банда Юли Тимошенко) собрались, одни ЖИДЫ, ВОРЫ, МОШЕННИКИ, УБИЙЦЫ, а теперь ещё и ПЕДОФИЛЫ.
Не дай Бог, чтобы она пришла к власти.
Шановний пане Адамсе! Мені імпонує, що з вуст опонента лине не лайка, а аргументи. Але відповім по пунктах Вашого коментарю.
1. Ви пишете: «Я не радив та не раджу Вам звертатися до психіатра». Перепрошую, але моя відповідь стосувалась не лише Вас, а й Санітара – «Адамсу. Санитару. Общение с психиатром – личное дело каждого человека, кроме…» Окрім того, Ваші закиди щодо чиєїсь ніби-то афектації мовлять самі за себе і можуть розцінюватись, як порада перевірити опоненту свої психічні реакції.
2. Далі: «Свою належність до інтелігенції треба доводити не афектованими ригоризмами, а розумовою діяльністю. Чого з Ваших коментарів (змісту та форми), загалом кажучи, не випливає.» Дякую за пораду, але, мабуть не за адресою. По-перше, в першому пості я звертався до автора, пропонуючи йому, як журналісту, проявляти властиві представникові цього суспільного прошарку якості, а саме – бути в конструктивній опозиції до влади. Все. Себе до інтелігенції на відношу в силу різних причин, до яких Вам справи немає. Тому, я так розумію, ця Ваша порада адресована не мені, а авторові публікації. Дякую за підтримку, саме це я і радив, замість вживання гучних афектованих висловів у статтях, на кшталт «провокатори» тощо та порад «набить рожу», «опустить». Провокаторами, тобто наклепниками згаданих автором осіб можна буде вважати, коли буде судом доведено злий умисел на поширення наперед неправдивої інформації про Уколова, Богдана і Терьохіна, яких суд визнає невинними. Згодні? Тоді вислови, застосовані авторами, будуть не проявами афектації, а саме вираженням інтелігентності. І журналістської відповідальності. І ще, ви бачили баригу, який б’є рожу? Подряпати може, як баба. Це все рівно, як Арсеній і «Фронт». Банкіра в окопі хочете побачить, для приколу.
3. Ще: 3. «Тягнуть, що погано покладено, всі незалежно від політичних…» Звичайно, тягнуть, ще й як. Але, я писав: БЮТ не политическая партия, построена на идеологической платформе? Я кроме лозунгов ни с какой идеологией не сталкивался. Почему ЮВТ не обнародовала програмные положения. Пока я вижу тусовку барыг с мародёрами, скупщиков краденного металлолома и рейдеров, предстваителей юридической мафии…». «БЮТ и ПР, Фронт и НУНС разные, оно они едины в одном – это не политические партии, а члены или представители «золотой тысячи», т.е. тех семей, которые за 18 лет сконцентрировали в своей собственности где-то процентов 70 национального богатства. И цель их пребывания у власти — сконцентрировать в своих руках оставшиеся 30%» . Тому, на моє міркування, якщо депутатський корпус, в силу свого соціального складу і професійних стереотипів поведінки, замість представницької і законотворчої діяльності, як Ви кажете, «тягне все», то постановка питання «тягнуть когось» у свідомості людей не виглядає надто фантастичною. Чи Ви вважаєте, що моральність і аморальність – категорії вибіркові? А моє міркування, що левова частка національного багатства належить абсолютный меншості народу, це — «екстатичним моралізуванням сповідувача віри». Шановний, життя мене навчило вірити виключно собі. І уникати створенню образів кумирів.
А Ваш натяк: «Наявність щирої віри також доводять власним праведним життям, а інакше виходить блюзнірство та фарисейство» зрозумів правильно і каюсь – ну слабкий я, до молодих дівчат небайдужий, але щодо педофілії – звиняйте, пане. Хоча, можливо, якщо ви є жіночка, та ще й в літах, та ще й обтяжена зайвою вагою, то тоді мої естетичні вподобання можете розцінити, як педофілію. Я ж просто вважаю, що машина має бути новою й спортивною, але без «дитячих болячок», а дівка молодою та тендітною, але вже без придурі.
4. Я нікого не «штовхаю голосувати «проти всіх», я всього-лиш висловлюю власну думку щодо доцільності такого вибору електоральної поведінки. Чим і як я штовхаю? Я що, зомбую Вас, пробачте, 25 кадр використовую чи сугестивні технології? Ці закиди – не до мене. А вибір я свій неодноразово аргументував – тим, чо теперішні політ. сили такими не є за визначенням, а являють собою клуби клептократів. Тому звинувачення в нескромності залиште для себе, зважаючи на Ваш менторський тон.
5. Ваша фраза «Ваши грунтовні знання в галузі оперативно-розшукової та слідчої…» нехай залишиться всього-лиш Вашим припущенням. Мені такі лаври не потрібні. Вираз: «маленька дрібка самокритичності та зменшення градусу проголошення істин у останній інстанції» може стосуватись практично кожної людини. Знаєте, впевненість у своїй правоті, скорше за все визначена інстинктами – людина помітила межі свого світобачення, як собака територію, і на всіх інших, які на цю територію заходить, гавкає. Розум, освіченість і виховання тут мало на що впливають. Проте, в якому з моїх постів ви читали категоричне «Я знаю, що це так»? Якщо я сказав: «Но поинтересуйтесь тем, кто сгрёб тысячи гектаров военных охотничьих хозяйств вдоль Житомирской трассы. А охтхозяйства возле Житомира?», то я запитав або запропонував поцікавитись, але не виголосив володіння якоюсь істиною. Чи Вас розлютило моє твердження, що 1000 сімей належить левова частка національного багатства? Чув від когось з депутатів, що мільярдерів і мільйонерів (доларових, звичайно) серед них 428. Це так виражені в представницькій владі інтереси суспільства?
Тому, ще раз вважаю, що обвинуватити чи виправдати в педофілії може лише суд, а свідомо «назойливо» гасити суспільний інтерес до цієї ситуації не варто, як і роздмухувати її. Щоб не викликати сумнівів у неупередженості автора та редакції. Дякую за увагу.
І, надіюсь, Ваше (комент «для Симон») : «…кажуть,що народи й нації вічні. Тому варто терпіти…» — не «штовхання» всіх «нас на вільно обраний Вами власний шлях, тим більше, що цей вибір ви жодним чином не аргументуєте, а отже, поводитися щонайменше не скромно», кажучи Вашими словами, а лиш Ваша приватна думка.
(“незважаючи на підтвердження алібі свідками захисту та наявність розходжень у свідченнях подруг потерпілої, ця обставина не може слугувати підставою для виправдання обвинувачуваного”), не перекладає тягар доведення на заявника, а стосується більше оцінки судовими органами елементів наданих доказів. Крім того, заявник не наводить жодного свідчення про те, що будь-який державний орган порушив принцип презумпції невинуватості в ході кримінального процесу щодо нього.
До 1717.
Аргументовано, щиро і переконливо, шановний 1717. Нагальна і актуально позиція. Програмна. Ваші побажання та нашій інтелігенції в вуха. Але чому на сайті ОРД? Чому не на інших сайтах, блогах, форумах? В ОРД інша направленість подання інформації. Оперативний уповноважений і інтелігент несумісні в силу об`єтивних причин, і не тому, що він не є інтелігент, а обовязки примушують бути одночасно аналітиком і маніпулятором під певні завдання.
Тому й незрозумілий ваш перехід від конкретної події до сугестичної погляду на дописувачів та наше будення. Вбачається краплинка дьогтю. Навіщо переконувати своїми поглядами Стаса, Адамса чи Санітара і втягати нас у суперечки “хто є кращий”?
Щодо “варто” — не “варто”. Не варто. Не варто забалакувати подію, як провокацію проти політиків. А думка людей, які повязані з ОРД-роботою була б вельми цікава.
В сегодняшней Швеции идет настоящая охота на ведьм. В роли обвинителей чаще всего выступают дети, свидетельствующие, что их отцы или отчимы склонны к педофилии. А направляют их показания – психологи из социальных служб, которым позволено толковать невнятные рассказы малышей. Именно психологи, желая оказаться в центре внимания, нередко понимают детский лепет превратно…
Исследования показывают, что обвинения в том, что отец (отчим) посягал на ребенка, в половине случаев возникают при разводе родителей и инициируются матерями. После жалобы в социальную службу к делу подключаются психологи, которые работают с детьми, часто навязывая им собственные выводы. За последние годы в шведских СМИ появилось множество критических материалов, авторы которых требуют пересмотреть доминирующую роль психологов при вынесении приговоров, но тема инцеста и педофилии настолько взрывоопасна, что власти опасаются что-либо менять в устоявшейся практике. В отдельных случаях отсидевших годы отцов оправдывают, при этом чаще всего вызволяют их из-за решетки повзрослевшие дочери. Они находят в себе силы признаться, что когда-то солгали под давлением работавших с ними психологов. Но ни один из этих «специалистов» не был наказан.
Алексей СМИРНОВ, Стокгольм
Воин писал: Теперь многие ЗАДУМАЮТСЯ, а надо-ли ГОЛОСОВАТЬ за … Тимошенко ? У неё в банде…и т.д.
Вот такой подход и понимание ситуации лишний раз доказывают, что за всем этим скандалом видны уши тех, кому это действительно выгодно. Еще никто ничего не доказал, еще суд никого не признал преступником и не вынес приговор, а нужное мнение сформировано и надежно закреплено в голове избирателя. И кто теперь будет обращать внимание на погашенные и несостоявшиеся судимости одного из кандидатов, если у другого кандидата сегодня в окружении сплошные бандиты и насильники? И чтобы сейчас ни говорили, это дело в милиции медленно и тихо вели, держа его в полной готовности. И выстрелили им в нужный момент, так как до выборов по нему не будет не то что приговора суда, а и досудебное следствие не завершится. Лишний раз история доказывает, что не руководит Луценко МВД, без него там есть смотрящие и указующие. Хотелось бы в очередной раз безосновательно надеяться на то, что каждая сволочь изнасиловавшая сначала детей (кто физически и морально, а кто только морально), а потом и все общество эти скандалом, будет изобличена и наказана.