Треба, ой треба, було мовчати Анатолію Степановичу, усіляко уникаючи
обговорення непересічної постаті В’ячеслава Кредісова. Бо родзинка в історії з
раптовим призначенням «лук’янівського
сидня» заступником Міністра оборони полягає аж ніяк не в злодійкуватих нахилах
пана Кредісова чи безмежному цинізмі самого Гриценка. І не в тому, що так звана
«помаранчева революція» насправді була революцією суто кримінальною. Точніше –
війною двох кримінальних прошарків: бандитів, які перед тим доїли неньку десять
років поспіль, та шахраїв, яких за минулого режиму бандити якщо й допускали до
корита, то в дуже обмеженій пропорції й у останню чергу. Шахраї, підтримані
доведеним до відчаю народом, що три тижні поспіль ночував на заметеному снігом
Майдані, ту війну виграли, і тому призначення Кредісова на посаду заступника
міністра виглядає цілком логічним. Урешті-решт
не нами було підмічено, що революції задумують романтики, здійснюють фанатики,
а користуються їхніми плодами – усілякі кредісови й гриценки.
Тож родзинка цієї історії полягає зовсім не в тому, що кримінальну справу
проти Кредісова закривали вже після того, як він очолив армійські фінанси. Родзинка
у тому, як закривали.
Тож спеціально для тих, хто в листопаді 2004 року бігав по Майдану із забраними
в рушники портретами Ющенка та волав «Бандитам – тюрми!» подаємо два воістину
унікальних документи, аналогів яким світова юриспруденція, напевно, не знає.
«Зміна обстановки»
Після того, як Гриценко пролобіював Указ Президента про призначення обвинуваченого
Кредісова заступником Міністра оборони, у прокуратурі сильно замислилися. Бо затвердити
обвинувальний висновок відносно такої персони й передати справу до суду – то
значило прилюдно заявити, що новий Президент України є або неосудною людиною,
або сам належить до породи кредісових. Тож справу треба було якось закривати.
Але як?
І тоді в прокуратурі пригадали, що на випадок, коли якийсь наближений до
монаршого тіла гриценко вирішить «дати шанс» аферисту й хабарнику, в
Кримінальному кодексі України передбачена спеціальна стаття 48. Цитуємо: «Особу,
яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено
від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування
або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння
втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно
небезпечною». Закривати кримінальну справу на таких підставах може лише суд за
поданням прокуратури й за наявності згоди обвинуваченого. Але знайти суддю,
який би оголосив, що після перемоги «народного президента» хабарництво й
шахрайство в Україні втратили суспільну небезпечність, так і не вдалося.
Одначе ж сказано в законі: або – або. Або «вчинене діяння втратило
суспільну небезпечність», або «особа перестала бути суспільно небезпечною». Який
негідник насмілиться сказати, що пан Кредісов, обласканий високою довірою, не
втратив суспільну небезпечність? Та хіба ж «народний президент» міг призначити
суспільно небезпечну людину заступником міністра?..
Єдина проблема полягала в тому, що Кредісову інкримінувалися дві статті Кримінального
кодексу – підбурювання на давання хабара, яка не належить до числа тяжких
(санкція – штраф від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років) і цілком
підпадає під застосування ст. 48 КК, і шахрайство в особливо великих розмірах.
А останній злочин є тяжким (санкція – позбавлення волі на строк від п’яти до
дванадцяти років з конфіскацією майна) і ніяка «втрата суспільної небезпеки» не
може звільнити шахрая від покарання. Отже, справу по шахрайству довелося
слідчому припиняти самотужки.
Ця робота вимагала від працівників прокуратури м.Києва неабиякого
літературного хисту й буяння фантазії, позаяк треба було спростувати те, що
спростувати неможливо.
Звертаємо увагу на дату цієї постанови – вона народилася на п’ятий день
після призначення Кредісова заступником Міністра оборони.
П О С
Т А Н О В
А :
про закриття кримінальної справи
місто Київ
24 лютого 2005 року
Слідчий з ОВС слідчого відділу прокуратури м.Києва
молодший радник юстиції Іщенко Е.Б., розглянувши матеріали кримінальної справи
№50-3662, —
ВСТАНОВИВ :
. . .
Будучи притягнутим та
допитаним як обвинувачений за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.4 –
369 ч.1, ст. 190 ч. 4 та ст.ст. 15 – 190 ч.4 КК України, Кредисов В.А. винним
себе у вчинені вказаних злочинів не визнав та по суті пред’явленого
обвинувачення пояснив, що його батько – Кредісов А.І. є ректором Міжгалузевого
інституту управління. Приблизно рік назад він (Кредісов В.А.) познайомився з
Калацьким О.В., який є керівником торговельних структур. За час знайомства він
(Кредісов В.А.) іноді зустрічався з Калацьким О.В., як лідер об’єднання
підприємців «Нова формація», та спілкувався по різних питаннях, зокрема це було
консультування з деяких питань, підтримка, захист інтересів і т. інше.
27.08.04 біля 10.30 він
(Кредісов В.А.) приїхав на роботу до свого батька з метою обговорення наукової
роботи. Під час цієї розмови, біля 11.00, до кабінету батька увійшов Калацький
О.В., оскільки за день до цього вони з батьком домовлялися про зустріч. Коли
Калацький увійшов до кабінету Кредісова А.І., останній зателефонував комусь і
через деякий час хтось із співробітників інституту заніс два листи, відповідно
до яких інститут надавав згоду на укладання договорів оренди приміщень
інституту з фірмами Калацького О.В. Останній, ознайомившись з текстом зазначених
листів, сказав, що вони його влаштовують. Після цього Калацький О.В. вийшов з
кабінету, а він (Кредісов В.А.) з батьком ще деякий час обговорювали наукові
питання. Коли він (Кредісов В.А.) також вийшов з кабінету батька, то побачив
Калацького О.В. який, як виявилося, чекав його. Спускаючись сходами на 1
поверх, Калацький О.В. запитав, чи пам’ятає він (Кредісов В.А.) їх розмову, що
відбулася раніше, в ході якої Калацький О.В. пропонував йому фінансову допомогу
для забезпечення рекламної кампанії. Вийшовши на вулицю, Калацький О.В.
запропонував сісти у його автомобіль, який знаходився поруч з приміщенням
інституту, де пояснив, що у безготівковій формі перерахувати гроші за вказану
рекламну кампанію він зараз не може та запропонував тимчасово 10000 доларів США
готівкою. Перерахувавши ці гроші, він (Кредісов В.А.) поклав їх у кишеню свого
піджака та, попрощавшись з Калацьким О.В., попрямував до свого автомобіля.
Підійшовши до автомобіля, він був затриманий співробітниками УСБУ в м.Києві,
які вилучили у нього вищевказані 10000 доларів США. На запитання слідчого про
його намір щодо подальшого розпорядження отриманими від Калацького О.В. 10000
доларів США, Кредісов В.А. пояснив, що збирався продемонструвати їх одному із
власників лайт-боксів, щоб той не мав сумнівів щодо його (Кредісова В.А.)
платоспроможності для забезпечення своєї рекламної кампанії, та згодом –
повернути ці гроші Калацькому О.В. Будь-якого наміру на подальшу передачу цих
грошей своєму батьку Кредісову А.І. або їх привласнення він не мав.
. . .
Таким чином, в ході
досудового слідства встановлено, що в діях Кредісова В.А. відсутній склад
злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.4, 15 – 190 ч.4 КК України, оскільки
об’єктивних доказів того, що у Кредісова В.А. був умисел на заволодіння майном
Калацького О.В. шляхом вчинення шахрайських дій, немає.
Яке хабарництво? Яке шахрайство? – Та Боже збав. Виявляється, Кредісов якщо
й був присутній на перемовинах між батьком та орендарями приміщень, то виключно
з метою обговорення наукових питань. А якщо й взяв гроші в Калацького, то
лишень для того, щоби «продемонструвати їх одному із власників лайт-боксів, щоб
той не мав сумнівів щодо його (Кредісова В.А.) платоспроможності».
Звісно, наївний читач запитає, а куди ж поділися долучені до матеріалів записи
розмов між Калацьким і Кредісовим, під час яких Кредісов вимагав 18 тисяч
доларів за підпис свого батька під листами-погодженням? Відповідаємо – нікуди
вони не поділися. Зберігаються донині в матеріалах справи. Більш того, коли в
березні 2007 року спалахнуло тимчасове непорозуміння між командами Ющенка та
його колишнього прем’єра Януковича, у Генеральній прокуратурі України, аби
підлити оливи в полум’я, цю постанову скасували. І мав Кредісов побачити небо в
клітинку, а Гриценко – пояснити, у який спосіб і за яку суму він «давав шанс».
Тільки пояснити не журналістові, а слідчому. Але невдовзі бандюки й шахраї
знову помирилися й Анатолій Степанович може спати спокійно…
Таким чином, обвинувачення в шахрайстві було знято, але залишалося
обвинувачення ще по одній статті кримінального закону – підбурювання на давання
хабара. Тепер вже справу можна було передавати й до суду для закриття
«внаслідок зміни обстановки». Але тут трапилося нове лихо. Річ у тім, що в
Україні встановлено чітку територіальну підсудність кримінальних справ – вони
розглядаються в судах або за місцем вчинення злочину (у даному випадку –
Подільський район м.Києва) або за місцем розташування органу досудового
слідства (у даному випадку – Печерський район м.Києва). А домовитися про
потрібне рішення ані в Подільському ані в Печерському райсудах Кредісову не
вдалося. Тоді Анатолію Гриценку довелося ще раз «дати шанс» і організувати
закриття справи відносно свого заступника в кишеньковому суді Міністерства
оборони – Солом’янському. Про ту пошану, з якою в цьому суді ставляться до
прохань міністрів оборони свідчить постанова, яку ми подаємо нижче. Читаймо та
насолоджуймося.
Справа №1-П 2/2005 року
П О
С Т А
Н О В
А :
14 березня 2005 року
Солом’янський районний суд м.Києва
в складі головуючого – судді
Лазаренко В.В.
при секретарі Батовській
А.Ю.
за участю прокурора Бєлого
Д.М.
захисника Хоменко І.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу відносно Кредісова В’ячеслава
Анатолійовича, 30.09.1965 року народження, уродженця м.Києва, українця,
громадянина України, освіта вища, розлучений, працює заступником міністра
оборони України, мешкає за адресою м.Київ, вул. Олеся Гончара. 60, кв. 8,
раніше не судимого, —
В С
Т А Н
О В И
В :
0103.205 року до
Солом’янського районного суду м.Києва надійша кримінальна справа відносно
Кредісова В.А. для вирішення питання про звільнення останнього від кримінальної
відповідальності за ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.1 КК України та закриття кримінальної
справи внаслідок зміни обстановки.
Заслухавши обвинуваченого
Кредісова В.А., його захисника Хоменко І.П., які просили звільнити Кредісова
В.А. від кримінальної відповідальності та закрити провадження в справі в
зв’язку зі зміною обстановки, думку прокурора, який не заперечує проти закриття
справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що постанова є обґрунтованою і
такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
. . .
В судовому засіданні
Кредісов В.А. вину свою у вчинені злочину, передбаченому ст. 27 ч.4, 369 ч.1 КК
України не визнав повністю, однак просив суд зарити кримінальну справу відносно
нього відповідно до ст. 48 КК України внаслідок зміни обстановки.
Згідно ст. 48 КК України
особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути
звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час
розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею
діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно
небезпечною.
Судом встановлено, що
обвинувачений Кредісов В.А. раніше не судимий, до кримінальної відповідальності
не притягувався, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, за
час, що сплинув з моменту вчинення Кредісовим В.А. вищевказаного злочину,
відбулася певна зміна обстановки, яка свідчить про те, що ця особа перестала
бути суспільно небезпечною.
Так, Кредісов В.А. після
порушення даної кримінальної справи не вчиняв будь-яких інших злочинів або
правопорушень, сумлінно виконує свої професійні та громадські обов’язки,
займається науковою діяльністю, висвітлюючи актуальні для сьогодення України
наукові питання, Кредісов В.А. має високі особисті досягнення, які неодноразово
відмічені відзнаками Президента України та Уряду України, відзнаками Київського
міського голови.
. . .
Керуючись ст. 48 КК України,
ст. 7 КПК України, суд, —
П О
С Т А
Н О В
И В :
Кредісова В’ячеслава
Анатолійовича звільнити від кримінальної відповідальності за ст.ст. 27 ч.4, 369
ч.1 КК України внаслідок зміни обстановки.
Кримінальну справу відносно
Кредісова В’ячеслава Анатолійовича за ст. ст. 27 ч. 4, 369 ч.1 КК України
закрити.
Суддя (підпис)
Виявляється, людина, спіймана за руку з 10-ма тисяч мічених доларів, може
бути звільнена від кримінального переслідування на тій підставі, що після
арешту вона не скоїла нового злочину. А також тому, що «займається науковою
діяльністю, висвітлюючи актуальні для сьогодення України наукові питання». Тож
дуже хотілося б, щоби Анатолій Степанович у наступних своїх інтерв’ю
прокоментував цю постанову й навів весь список людей, яким він у такий спосіб
«давав шанс». А для всіх інших пояснюємо, що «зміна обстановки» не є
реабілітуючою обставиною і людина, звільнена від кримінальної відповідальності за
ст. 48 КК України, все однаково вважається злочинцем (саме тому, до речі,
подібні постанови можуть виноситися виключно за згоди обвинуваченого й лише у
випадку його дієвого каяття – у всіх інших випадках кримінальна справа має в
суді розглядатися по суті з постановленням обвинувального або
виправдовувального вироку). Втім, наявність злочинця-заступника аж ніяк не
бентежила високоморального Гриценка, який впродовж наступних півтора роки душа
в душу працював з Кредісовим на благо народу України. З чим ми його і
поздоровляємо.
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
«Шансон від
Гриценка» (початок) http://ord-ua.com/categ_1/article_52997.html
«Шансон від
Гриценка» (продовження) http://ord-ua.com/categ_1/article_53003.html
