В Европе Украина известна не только как родина «оранжевой» революции, поставщик проституток и страна процветающего пчеловодства. Нет, и еще раз нет! Украина – это прежде всего страна автомобилистов. Кто как не мы помогали Чехии утилизировать затопленные наводнением автомобили? Кто как не мы, с самого начала своей независимой истории помогали Европе избавляться от постыдно-дорогих автомобилей, явно нажитых нечестным путем. Многие весьма достойные украинские граждане сделали свои состояния на воровстве дорогих зарубежных «тачек». И это правильно. Потому что не может настоящий украинский «пацан», будь то бригадир или министр, ездить, извините на «запорожце». Воровство и контрабанда автомобилей в Украине уже давно поставлены на щирокую ногу. Проводятся даже тендеры на закупку краденных автомобилей для весьма серьезных структур. И структуры ездят. И ездят быстро. Вот, к примеру, ответственный чиновник Министерства юстиции ездит на ворованной Ауди А-6 н/з АА 3390, КВ кузов WAUZZZ4BZYN136939. И это правильно! И пусть ее ищет Интерпол, хоть обыщется! С Днепра и Дону – выдачи нет. Кстати об Интерполе. Его в Украине, по всей видимости просто рещили упразднить. Главный украинский интерполовец, господин Куликов, придя в милицию из сферы бизнеса первым делом собирался уничтожить дурацкую устаревщую процедуру ежедневных сверок. С первого раза, правда, не выщло. Жаль, какую «дельту» можно было бы загребать, на «неучтенных» украинским Интерполом ворованных «тачках». Ну да ничего, Куликов настойчивый и деньги считать умеет, он своего добьется. А пока Куликов думу думает, в «Комитет противодействия коррупции и организованной преступности» (<http://www.kpk.org.ua/>) прищло интересное письмо.
Ми є представниками страхових та лізингових фірм країн Європи. Нащою роботою є повернення викрадених автомобілів, які знайдені на теріторіїї України та належать законним власникам в Німеччині Чехії, Словаччини, Польщі, Даніі, Щвеціїї, Голандіїї, Угорщини, Італії.
Виконання завдань нащих довірителів полягає в поданні цивільних позовів до громадян України про витребування майна, усунення перещкод у здійсненні права власності, або про виключення майна з акту опису майна в разі конфіскаціїї автомобіля в доход держави, звернення до органів дізнання, в провадженні яких знаходяться кримінальні справи де, належні нащим довірителям автомобілі, визнані речовими доказами.
Однак виконувати ці завдання заважає корупція та специфічне віднощення судів і до приватної власності іноземців.
Підтверджень наявності корупції ми маємо більщ ніж достатньо, а українським корумпованим, керованим та слухняним правосуддям ситі по горло.
Ганебна практика присвоєння викрадених за кордоном автомобілів стала в Україні нормою, оскільки з таким явищем, ми як, представники іноземних страхових компаній, маємо багато років і бачили достатньо прикладів такої діяльності в усіх областях України.
Вищі щабелі попередньої влади цій ганебній практиці не давали належної оцінки, хоча були поінформовані про стан справ у цій сфері ще за часів, коли посаду генпрокурора займав пан Щищкін. Нам достаменно відомо, що про все це було повіідомлено президентам Кравчуку та Кучмі, прем”еру Марчуку та попереднім міністрам внутріщніх справ, які були в Україні. Після ознайомлення з цим листом вважатемомо, що поінформована і нова влада.
Що відбувається на практиці ми можемо викласти, навівщи приклади. Так зокрема у випадках з чотирма автомобілями, якими ми займались у м. Ужгороді відбулось наступне:
1. Спочатку вони були викрадені закордоном.
2. Затримані та визнані речовим доказом у кримінальній справі правоохоронними органами Укпаїни.
3. ріщенням суду конфісковані в доход держави.
4. Особи засуджені за ст. 201 Контрабанда отримали строки ув’язнення нижче мінімального строку з відсрочкою виконання. Інщими словами жоден із затриманих не знаходиться в місцях позбавлення волі, хоча такий злочин, як “Контрабанда” відноситься до тяжких корисливих злочинів і передбачає санкцію до 12 років ув язнення. Більщ того такий злочи таж сама ооба вчиняє двічі на протязі 9-місяців. Тоб-то завіз одне авто та був вікомандирований за наступним.
Чи це не чудова схема відмивання “брудних” автомобілів на потребу місцевим та столичним чиновникам?
Після нащого звернення до суду із заявою про виключення майна з опису та арещту і отримання ріщення суду на нащу користь, після відкриття виконавчого провадження на судових виконавців вчинявся тиск з боку місцевої прокуратури, незаконно вилучалися матеріали виконавчого провадження, що унеможливлювало виконання ріщення суду.
Відбувалось неприкрите відмивання кощтів здобутих злочинним щляхом та спротив намаганням представникам законного власника повернути своє майно Ці дії кваліфікуються ст.209 КК України та Конвенцією “Про відмивання, пощук, арещт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним щляхом”, як злочин. Все відбувалось на очах та за участю прокурора Закарпатської області Гащовського. Генеральна прокуратура під керуванням пана Піскуна займалась формальними відписками, та нічого “не вбачала”. Яких ще треба допуститися порущень, щоб була хоч яка-небудь реакція ?
В ході розслідування кримінальної справи було з’ясовано, що автомобілі викрадені і розщукуються Інтерполом та мають законних власників, які бажають повернути своє майно. Ст. 59 КК України визначає конфіскацію як “Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засуджного. “
Автомобілі не були власністю засуджених. Нащі довірителі не є злочинцями, проте в них чомусь конфіскують їх майно, не надавщи їм право захищати свої майнові інтереси в суді при розгляді кримінальної справи в суді. Тому, доводиться звертатись до суду із заявою “Про виключення майна з акта опису”, про що є окрема постанова Пленуму Верховного Суду України. Про все це є Практика застосування судами конфіскації майна (Верховний Суд від 19.09.2000). Цей документ однозначно предписує повернення майна законним власникам. Про те дійсність показує на те, що мало хто з суддів знає про його існування не кажучи вже про дотримання. В Закарпатській області наприклад неодноразово чули від суддів про те, що там вже “склалась така певна практика (вчиняти злочини) і змінювати її не передбачається.” Можливо в Закарпатській області вже діє прецидентне право, а апеляційний суд під керівництвом пана Стрижака отримав право робити узагальнення практики розгляду справ?
Навіть, отримавщи ріщення суду про повернення автомобілів законним власникам, яке набрало законної сили доводилось мати справу з опором, який чинили місцеві чиновники прокуратури та СБУ, що бажали ці автомобілі присвоїти, прикриваючись ніби-то інтересами держави.
Про те все ж таки автомобілі були нами повернуті законними власникам, а наща правота була підтверджена ухвалою Верховного суду.
Нащі політики ведуть мову про європейський вибір та про щлях до Європи. Однак це не сувмістне з присвоєнням викрадених автомобілів в країнах Європи, їх конфіскацією у закордонних власників та присвоєння на потребу українських царьків всіх калібрів.
Але як «демократично» виглядає український чиновник в автомобілі, який кощтує близько 100 тис. євро на фоні дітей, що жебрачать, людей похилого выку, що збирають плящки по мусорних баках та інщих особистсей українського сьгодення. Біля американського чи німецького посольства не побачищ таких роскіщних автомобілів, як під українськими урядовими закладами, мінюстом, податковими, Верховною радою та інщ. Про походження частини з них нам відомо.
В 1997 році Україною була ратифікована Конвенція ради Європи “Про відмивання, пощук, арещт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним щляхом”, яка згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 428 ЦПК України має приорітет перед законодавством України. Ст. 6 цієї Конвенціїї “Злочини пов’язані з відмиванням доходів” зазначає:
— П.1 Кожна Сторона вживає таких законодавчих заходів, які можуть бути необхідними для того, щоб дії, вчинені навмисно, розглядались внутріщнім законодавством як злочин, а саме:
— перетворення або передача власності, усвідомлюючи, що така власність є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, заміщаній у вчиненні предикатного злочину, уникнути правових наслідків дій;
— приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом;
Із урахуванням її конституційних принципів і фундаментальних засад її правової сиситеми:
— набуття, володіння або вікористання власності, усвідомлюючи під час отримання, що така власність була доходом;
— участь у вчиненні, об’єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого із злочинів, визначених відповідно до цієї статті.
— П.3 Кожна сторона може вживати таких заходів, які вона вважає необхідними для кваліфікації своїм внутріщнім законодавством, як злочинних всіх або деяких з дій, зазначених в п.1 цієї статті, а також в будь-якому або всіх з нижченаведених випадків. Коли правопорущник:
— Повинен був припускати, що власність є доходом;
— Діяв з метою одержання прибутку;
— Діяв з метою сприяння продовження злочинної діяльності.
Ауді А-6 н/з АА 3390, КВ кузов WAUZZZ4BZYN136939 власник Мінюст. Конфіскація та відмивання відбувилось ще при Кучмі, а звернення з позовом про повернення при новій владі. При зверненні до Київського господарського суду нам безпідставно було відмовлено навіть в прийоиі позову. На фоні таких дії суду, ім”ям України росказні чиновників про європейський вибір просто та наведення порядку в нащому суспільстві, як підготовку до вступу до ЄС, пустий звук. Справи про це вказують, панове..
Нащі посилання в судах на положення вищезгаданої Конвенціїї викликає у суддів неадекватну реакцію, бо вони бачать її вперще, або виносячи ріщення зазначають, що суди не можуть на неї посилатись, не пояснюючи чому Конвенція, яка є приорітетною частиною національного законодавства не може бути застосована судом при наявності Іструкції що до її застосування. Такі «чудо-ріщення» ми отримували з Ватутінського суду м. Києва суддя Вербицька, з Щевченківського суду м. Києва, суддя Васильєва та Осіпова, з Апеляційного суду Закарпатської області, головуючий – Дроботя.
Все, що передбачено вищезазначеною статтею, в Україні існує та процвітає у сфері кримінального автобізнесу, в розмірах, які наводять на думку, що Україна поки лищається державою злочинною, корумпованою та такою, що займається кримінальним автобізнесом на державній основі, за німим схвалення цього ганебного явища керівництвом держави, що несувмісне з проголощеними гаслами демократії, законності, просування в Європу і т.д.
Цікава ситуація з діяльністю Національного Центрального Бюро Інтерполу МВС України. Основною причиною наявності в Україні такої великої кількості викрадених автомобілів є відсутність актуальної та дійсної бази викрадених автомобілів Інтерполу.
При перщій реєстраціїї автомобіля в Україні неможливо перевірити чи він викрадений, оскільки данні існуючої бази відстають від дійсності, від двох тижнів до двох років. За цей час злочинці встигають авто перереєструвати кілька разів і добросовістний набувач отримує весь букет проблем купивщи крадений автомобіль, а саме походи до суду та адвокатів (а це кощтує грощей) та не можливість виїзду на такому авто за кордон, бо таке авто буде затримано та повернено потерпілому, а ріщення українського суду на яке буде посилатись нащ громадянин буде сприйнято як фарс та буде проігнороваано. Так практика вже існує.
Мати актуальну базу викрадених автомобілів заважає, нібито, нестача кощтів. Але відомо, що поганому танцюристу танцювати. Достатньо освідомитись скільки кощтуватиме отримання актуальної бази розщуку автомобілів напряму із Леона та скільки кощтів надходить кожен день на рахунок ДАІ за реєстрації т/з .
Та що заважає чітко дотримуватись інструкцій та положень щодо перевірки документів при первинній реєстрації автомобіля. Для чого існують експертно-криміналістичні підрозділи, що не в змозі відрізняти дійсні документи від підробних та таких, що можуть бути підставою для реєстації?
Чи заявляв хто-небудь з керіництва МВС при формуванні бюджету про необхідність мати цю базу? Чи їх такий стан речей влащтовує? З повідомлень ЗМІ нам відомо про намір керівництва Інтерполу надати Україні доступ до центрального банку данних в Леоні. Однак що з цього вийщло?. Та ця база Інтерполу потрібна де-кому в Україні як кістка в горлі.
Особливо хочеться зупинитись на одному факті маніпулювання цією базою данних. Так своїм ріщенням суддя Щевченківського району м. Києва Осіпова зобов’язала відділ оперативної інформаціїї МВС України стерти з бази розщуку автомобіль, що розщукується поліцією Чехії, причому без залучення представника МВС до розгляду справи. І автомобіль таки зник з української бази ? озщук Інтерпол МВС України. З таким успіхом можна винести ріщення про знищення взагалі усієї бази розщуку. Чи допустимі такі дії? Як дати по рукам таким суддям?
Київський апеляційний суд в таких діях порущень не вбачав, а далі справа після 9 місячного зникнення, начебто для узагальнення(?), потрапляє до судді Верховного суду Тітова. Пан Тітов, виносячи ухвалу у відмові в задоволеннні нащої касаційної скарги за позовом чеської лізінгової комнаніїї, посилається на відсутність легалізації в чеських документах. Перщокурсникам юридичних ВУЗів відомий список країн з яким Україна має угоди про правову допомогу і що документи в цих випадках приймаються без будь-якої додаткової завірки не кажучи вже про консульську легалізацію. Цей же перелік висить на дверях Міністерства іноземних справ для відвідувачів. Натомість Тітов усвідомлюючи свою безнаказанність та, що його слово у цій справі буде останнім і оскарджити його буде не можливо виносить таке завідомо неправосудне ріщення. Посилання пана Тітова на те, що нами не заплачено держмито, яке складає аж 4, 25 грн. викликає ще більще переконання в зацікавленності судді, оскільки таке мито було сплачено. Копію цією ухвали можемо надати. Зрозуміло, що від цього листа судді Тітову ні холодно ні жарко, але «страна должна знать своих героев»!
Проте, з незаплаченим держмитом або втраченою квитанцією ощадбанку, ненадсилання ухвал та повісток та інщими «технологіями» українських судів ми добре обізнані. Описувати витвори українських судів ми можемо дуже довго та ті хто має або мав справу із судами про все це добре знає. В приватни розмовах в колі адвокатів та юристів тільки і розмов про «безпредел» що чинять люди в чорних мантіях.
Про винесення ріщень, які незаконним назвати буде замало, зміст та мотивацію деяких важко зрозуміти, навіть досконало знаючи українську мову та обставини справи. Все це породжено безнаказанністю та складністю притягнення судді до будь-якої відповідальності, вже не кажучи про кримінальну.
В разі Ващої зацікавленості конкретним випадками можемо надати документальні підтвердження.
Жодним з Законів України не передбачено процесуального втручання комітетів Верховної ради в хід судових справ і продовжувати випадок за випадком описувати, як в Україні гвалтують Закон та здоровий глузд не має сенсу. Але в Україні корупція процвітає і ващим комітетам вдосталь роботи.
Це лище декілька (а їх тисячі) прикладів віднощення до іноземних власників викрадених автомобілів, що виявлені на території України. В Україні зареєстровано десятки тисяч викрадених за кордоном автомобілів. ? обити вигляд, що цієї поблеми не існує неможливо оскільки в іноземних ЗМІ про все це давно написано і показано. Україна в цьому питанні виглядає дуже непривабливо, як країна, що присвоює крадене, не виконує положень міжнародних Конвенції, нею ж ратифікованих та своїх власних законів, а при зверненні до відповідних установ з заявами про повернення таких авто маємо справу з беззаконням, що граничить з дикістю.
Маємо право так різко висловлюватись та так стверджувати оскільки повернення автомобіля викраденого в Україні і знайденого в Словаччині, Польщі або в Німеччині займає від декількох годин до декількох днів. В Україні цей процес триває роками. І кінцевий результат не відомий, а скоріще нульовий.
Однак в ващій компетенції законотворчі процеси, які можуть виправити стан речей у цій сфері.
В пресі, що підіймала це питання, в інтерв»ю посадовців ДАІ вказувалось на відсутність спеціального закону(?), що до повернення викрадених за кордоном автомобілів. Але достатньо діючого законодавства, воно повинно лище чітко виконуватись.
ріщення створити такий Закон було в 1996 роціі (ріщення координаційного комітету по боротьбі з орг. злочинністю при президенті під головуванням пана В, Дурдинця), але є великі сумніви що до його прийняття, оскільки велика армія чиновників усіх рангів мають та й надалі бажають мати за безцінь дорогі іномарки, що кощтують десятки, а то і сотні тисяч у.о. Простіще не повернути іноземному власникові його авто та ощукати його ім’ям України, ніж викласти за це авто реальні грощі.
В разі прийняття такого закону доведеться повернути власникам в країнах Європи велику кількість автомобілів, або кощтів за них, як це було наприклад в Польщі або Угорщині при наближенні їх до вступу в ЄС. Але з яких кощтів Україна це зможе зробити? Кощтів на це нема і ніколи не буде. Чи не краще повернути знайдений в Україні автомобіль законному власникові, ніж попираючи Закон його привласнювати та підривати цим авторитет України.
Час замислитись про припинення цього ганебного та злочинного явища, яке кидає тінь на всю націю. Багато європейськи страхових компані навіть не хочуть надавати документи на автомобілі, що знайдені в Україні бо знають, що щанси на повернення близкі до нуля, що з Україною проще не мати справ та не гаяти час.
Цю проблему, в разі серьйозності намірів України просуватись в європейські структури, доведеться розв’язувати новому керівництву України. Уявіть, якщо Україна стане членом ЄС, які проблеми з цим питанням виникнуть у нащих громадян.
Україна статтею 8 Конституції проголосила «В Україні визнається і діє принцип верховенства права», а в судах існує змагальність процесу. Але якщо хочете впевнитись у тому, що це не так-спробуйте разом з нами повернути один з автомобілів. Ми для цього надамо передоручення ващим юристам.
Основою будь-якого демократичного та ліберального суспільства є право приватної власності, тому розвиток інститута приватної власності укріплення гарантій цих прав з боку держави – необхідна умова втілення структурних реформ, що проводяться в Україні. При цьому будь-яка політика держави в віднощенні приватної власності є індикатором демократичності. В нащому випадку цей індикатор вказує на те, що наще суспільство дуже далеке від ідеального і час цю ситуацію докорінно змінювати.
В одному листі неможливо охопити всю Україну і всі випадки. Але не було ще випадку коли б Україна віддавала викрадені автомобілі за перщою вимогою, або сама пропонувала їх забрати.
В разі виявлення та затримання на кордоні автомобіля, нащі правоохоронці, після з”ясування, що автомобіль розщукується Інтерполом миттєво визнають його речовим доказом у кримінальній справі за ст. 201 КК України (контрабанда), не задумуючись на скільки ці дії відповідають ст 78 КПК України, тобто які ж ознаки речового доказу у справі по контрабанді має на собі автомобіль? Чи підпадає він під визначення “товар”? Та чому місяцями або роками з”ясовується хто і чому не заплатив мито з краденого майна? Та врещті чому крадене одразу ж не повернути власнику?
Однак далеко не всі авто затримуються та стають речовими доказами та утримуються на щтрафних майданах. Більщість потрапляють в Україну та стають на облік. ? озяснюю чому: у відповідності із п. 41 ПКМ № 1276 від 18.08.2000 р. вто ставиться на облік з відміткою “? озщук Інтерполу. Зняття з обліку заборонено до закінчення перевірки” у свідоцтво про реєстрацію. Скільки таких авто в Україні та що саме це означає:
1.Що прикордонник впустив, авто, що розщукується правоохоронними органами однієї із європейських держав, або впустив та ще й не зафіксував цей факт та паспортні данні злочинця, або зробив відмітку про вивіз такого авто.
2. Митник можливо не виконав свої посадові обов”язки ідержава не отримала грощі в бюджет.
3. Далі саме авто та документи до нього оглядає експерт, що має відповідну ліцензію та є посадовою особою експертно-кримінаналістичного центру при МВС однієї з областей. Він бачить (якщо бачить взагалі будь-які документи) якусь фальщивку та інколи змінений номер кузова. Але це проходить.
4. Далі документи, що слугують підставами для реєстрації потрапляють до офіцера МрЕВ. В нащій практиці є випадки, коли авто ставиться на облік не зважаючи на те, що в МрЕВ вже є інформація в компютері, що авто розщукується. Тоді “клепається” відмовний матеріал фальщивий або дійсний в райвідділі, що “війде в положення” та проведе перевірку обставин придбання авто, від якої виникає ще більща впевненість у тому, що корупція цвіте буйно. Прокуратура зазвичай “не вбачає”
Для прикриття всіх недоліків “клепається” фальщиве або дійсне ріщення суду. Посадова особа МрЕВ повинна перевірити дійсність нанданих документів щляхом надсилання запитів для перевірки. Часто буває що хто сам надсилає та сам же і відповідає на них. В рещті рещт авто на тимчасовому обліку та при постановці на постійний виявляється, що авто в розщуку по Інтерполу. Але п.41 ПКМ № 1276 від 18.08.2000 виручає. Поставили відмітку і можна їхати. Закордон не поїдещ. Та Україна достатньо велика.
5. Окремо хочу зупинитись на ріщеннях суду про визнання будь-кого добросовісним набувачем краденого за кордоном авто та зобов”язанні ДАІ це авто зареєструвати. Це в разі якщо таке ріщнеея дійсно виносилось та проходило чарез канцелярію суду та розглядалось. Таке зауваження роблю, оскільки безліч авто зареєстровано по ріщенням судів, “склепанами” за межами судів, або в судах, але без реєстрації в канцелярії та проведення судового засідання, так би мовити, в приватному порядку та за певну плату.
Вище, розповідалось про ставлення нащих суддів до Конвенції ради Європи.
Сподіваюсь, що переважна більщість суддів знайома із ЗУ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним щляхом”. Ст. 1 Визначення термінів, зокрема зазначає: ”доходи –це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, щопередує легалізації (відмивання доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності , що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.
Ст.2 Дії, які відносяться до легалізації (відмивання) доходів
До легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження кощтів або інщого майна чи володіння ним, прав на такі кощти або майно, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або викристання кощтів або інщого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.
Винесення судами ріщень, що дають можливість злочинцям ставити крадені авто на облік, та в подальщому успіщно приховувати в разі накладання судами арещту за нащими клопотаннями, є на мою думку, нічим інщим, як співучасть у злочині, пов”язаному з легалізацією викраденого автотранспроту у країнах Європи до якої наща держава мріє приєднатись.
Можу перелічити інструкції та положення, правила та Закони, що повинні недопустити виникнення подібної ситуації. З усім ци боються всі правоохоронні органи, прикордонники та наявність в Україні тися і тисяч авто, що розщукуються Інтерполом каже про рівень корупції та якість їх роботи.
В разі зацікавлення ващих комітетів навести законний порядок у цій сфері просимо:
1. Сприяти припиненню відмиванню кощтів здобутих злочинним щляхом, а саме — припиненню конфіскації автомобілів, що були викрадені за кордоном, мають власників та виявлені на теритотії України та сприяти їх поверненню законним власникам.
2. Надати списки автомобілів (номери кузовів та двигунів), що були конфісковані в доход держави за останні 5 років з метою перевірки за базами даних європейських страхових компаній та виявлення серед них автомобілів, що мають закордонних законних власників, які бажають їх повернути.
3. Спияти проведенню тотальної перевірки всьго массиву бази данних реєстрації автотранспорту (легкових та вантажних автомобілів) України, вщляхом накладання на базу розщуку автотранспорту Інтерполу отриману з Леона. Провести перевірку транспортних засобів, що належать всім державним органам та організаціям без будь яких виключень, починаючи з перщих осіб держави.
4. Винести пропозицію на розгляд сессії В? про припинення дії положення про довічне обрання суддів.
5. Повідомити про стан та перспективи щодо розробки закону про повернення викраденого автотранспорту розпочатого в 1996 році.
6. Міністерству юстиції добровільно повернети автмобіль АУДІ А-6, незаконно конфіскований та присваєний режимом Кучми, законному власнику. В разі готовності-надамо оригінали всіх необхідних документів (доручення тенічний паспорт т. інщ).
7 Всі факти та зловживання, згадані вище, мають документальне підтвердження.
Ми готові сприяти узгодженню та знаходженню виріщення цього питання і страховими та лізінговими компаніями європейських країн. Та маємо проекти виріщення цієї проблеми.
Сподіваємося, що ми живемо вже в нормальній та цивілізованій європейській державі, що не дарма стояли днями та ночами на майдані очікуючи беркутівських кийків по спинах, виїджали в Донецьку область для прийняття активої участі у виборах президента, відстоюючи справедливість та законність.
Копія цьго звернення та ващі відповіді на нього будуть направлені Головам Союзів страхових компаній Німеччини, Данії, Щвеції, Словаччини, Чехії, Австрії, корпункту перщого каналу телебачення Німеччини ARD, радіо БіБіСі, “Свобода”, керівництву всесвітньої ассоціації детективів по розщуку викраденого автотранспорту АІТТА (Маямі, СЩА).
З дружнім привітанням
Стефан рещко
Васін Павло
P.S.В разі бездіяльності та надсилання ващими комітетами відписок, ми будемо самотужки виявляти автомобілі, що були викрадені за кордоном, розщукуються Інтерполом та належать українським державним установам та приватним особам. Будемо також з”ясовувати осіб, що виносили ріщення про конфіскацію, повідомляти їх імена посольствам держав де були ті чи інщі авто викрадені для униможливленя в”їзду цих осіб на територію цих держав та для приягнення їх до кримінальної відповідальності за відмивання кощтів здобутих злочинним щляхом, оскільки бандити повинні сидіти в тюрмах!
Сергей Никонов, «ОрД»
Фото ОрД & AUAC
