Останнім часом нормою в Україні стали часті випадки побиття журналістів. Чи то бездіяльність правоохоронних органів, чи проста безкарність породжує жорстокість… Побиття чомусь не викликає особливої стурбованості і частіше викликає фрази по типу «самі догралися». Що ж закрити рота журналісту стало важко, гроші брати не хочуть, тому і методи найпростіше вибрати жорсткіші. І що важливо зазначити, випадки побиття стали частішими, а ось розслідування цих справ стали рідшими. Тільки за минулий рік таких випадків було 16, з яких результатів розслідування та суду над злочинцями – 0. Що ж виходить, що справи затихають і займатися ними ніхто не хоче? Подібна бездіяльність влади породжує неабияку «діяльність» тих, хто має свої рахунки з журналістами. Остання подія стала особливо резонансною – журналіста намагалися вбити прямо у день журналіста…
Цей рік, нажаль, теж вже відзначився такими подіями. Станом на сьогоднішній день вже є декілька випадків. У квітні минулого року на журналістку Житомирської обласної телерадіокомпанії Анжеліну Нестерчук напали невідомі з погрозами, але справу не порушили нібито за відсутністю підстав. Така сама ситуація і в редактора газети «Оберіг» (Переяслав-Хмельницький) Миколи Кучерика. І цей список невичерпний. Журналістів придушують, а правосуддя не відбувається. Злочинці продовжують гуляти. Виходить, що зник адміністративний тиск, утискання свободи слова за допомогою керівництва і з’явився тиск за допомогою сили м’язів?
Останній випадок стався у Херсоні, коли вночі невідомі підпалили квартиру власного кореспондента газети «Киевские ведомости» Сергія Яновського. І це вже не просто погрози самому журналісту, це намагання знищити всю родину. Із верхнього поверху зловмисники залили бензин у вікно квартири, підпалили, а вхідні двері заблокували стрижнем. Дружина журналіста, яка укладала дитину спати, почула нібито шум води і сильний вибух. Як вона каже — думала, що почався дощ і зайшла до кухні. А вже за півхвилини кухня була охоплена полум’ям.
Юлія Яновська, дружина журналіста:
— Чому саме зловмисні дії, тому що двері були зачинені і коли вся родина вже знаходилась вдома, тобто вийти у під’їзд ми б вже не змогли. Якщо б ще декілька секунд нас би просто не було б у живих.
Правоохоронці теж схильні вважати, що це був навмисний підпал. Вони знайшли каністру із залишками бензину, шланг та зірвали з вхідних дверей металевий стрижень.
Михайлом Ясельський, начальник УМВСУ в Херсонській області:
— На теперішній час ми робимо все можливе, щоб розкрити цей злочин, порушена кримінальна справа, відпрацьовуються різні версії, в тому числі і версія щодо професійної діяльності журналіста. Вилучені пристосовані знаряддя для підпалу вікна і вилучені відбитки долоні руки, тому є всі підстави для того щоб максимально зробити все для розкриття цього злочину.
Головний редактор відзначив, що Сергія Яновського вважають «грозою чиновників» і в журналіста було забагато матеріалів, які б могли викликати негатив серед міського керівництва. І дійсно, якщо звернутися у пошуковик, на імя Яновського висвітлюється майже дві тисячі матеріалів, як з гарячими заголовками по типу «Аль Капоне из Скадовска» і «Херсон. Мэр с полосатым жезлом», так і гарячим змістом цих матеріалів. Яновський вів журналістські розслідування і причин прибрати «небажаного критика» було занадто багато, хоча редактор газети стверджує, що Яновський дуже професійний журналіст і події висвітлював не суб’єктивної точки зору, а розглядав обидві сторони конфлікту.
Сам же журналіст ці події пов’язує з висвітленням виборчої кампанії, зокрема виборів міського голови Херсона.
Сергій Яновський повідомив ІМІ, що головними супротивниками були Гірін і Бульботт. Пан Бульботт був головою земельної комісії у Херсонській міській раді. Саме з ним був пов’язаний скандал, про який багато писав журналіст Яновський. Зокрема, Бульботт подав пропозиції міськраді про виділення 120 ГА землі на плавнях на узбережжі моря компанії «Берег», де він сам є одним із акціонерів – каже журналіст. Після масованої інформаційної кампанії, міська рада відмовила у виділенні землі.
«Це могло стати причиною, адже хтось втратив мільярди доларів, там планували побудувати елітне котеджне містечко на узбережжі, не дивлячись на те, що це могло б завдати великого екологічних збитків» — заявив пан Яновський.
Правоохоронці активно розслідують причини підпалу, контактуючи з журналістом. Справу спочатку було порушено за статей «Хуліганство та умисне пошкодження майна», але перекваліфіковано на статтю «Замах на вбивство».
Справу веде прокуратура Херсонської області, Яновський постійно дає свідчення, зокрема про попередні погрози журналісту перед підпалом, які надходили телефоном та у вигляді SMS.
Справою журналіста Сергія Яновського зацікавився Комітет захисту журналістів (CPJ), який «засуджує напад з ознаками підпалу проти репортера котрий спеціалізується на розслідуваннях, та проти його родини у південному українському місті Херсоні», — зазначено у тексті заяви CPJ, організації захисту прав журналістів, який базується у Нью-Йорку. CPJ впевнено заявляє, що замах на Яновського несе суто професійний характер «Просто не може бути іншого пояснення, — сказав у телефонному інтерв’ю з кореспондентом CPJ Микола Закревський, головний редактор «Киевских ведомостей». – Журналістські розслідування Сергія щодо зловживання херсонських посадовців заробили йому декількох потужних ворогів у районі».
Одразу після підпалу, Микола Закревський вказував можливу причину, якою назвав суперечку між губернатором Херсону і його замом.
Комітет захисту журналістів зазначив, що Яновський багато писав про корупцію серед політиків та бізнесменів. Також він розслідував порушення під час виборчої кампанії у березні кандидатами у херсонську адміністрацію.
«Саме приблизно к виборам Сергій отримав анонімні телефонні погрози у відповідь на статті», — додав Закревський.
Також Комітет захисту журналістів (CPJ) виказав задоволення тим, що «українська влада веде розслідування щодо цього жахливого нападу, за ходом розслідування у котрому ми будемо пильно слідкувати», — зазначив CPJ.
«Журналісти не можуть працювати, коли вони побоюються за свою безпеку та за тих, кого вони люблять», — сказала виконавчий директор CPJ Енн Купер.
Що ж справа Сергія Яновського набула широкого розголосу, тому є надія, що винні будуть покарані. Хоча, чомусь, усі справи, які пов’язані з журналістами і намаганнями придушити їх свободу слова, не закінчуються, на жаль, успіхом. І всі справи або затягуються, або відкладаються у темний ящик, або зовсім «вмирають». І добитися притягнення або покарання майже не можливо.
Смішно й те, що у багатьох випадках знаєш винних, а довести не можеш. Або ж з’являться нові погрози і журналісти самі забирають свої заяви і закривають справи, щоб не постраждати згодом.
Та і фактів покарання чиновника навіть за погрози журналістам та перешкоджанням виконувати професійну діяльність. То й не дивно, все завуальовано, схвачено, договорено… Показового суду з покарання, показової справи, на жаль ще не було, не має чого боятися.
Прецеденту немає і ніхто не хоче їх створювати. Можна робити, що хочеш все одно це ні на що не вплине.
Безкарність породжує нові випадки жорстокості. І не дивно, що професія журналіста перебуває у п’ятірці найнебезпечніших професій світу.
Юлія Бабенко, Інститут Масової Інформації
