«Нє вінаватая я» (с) (перДлини тижня)

Перший тиждень зими виявився напрочуд багатим на витівки наших улюбленців. Але справжнім хітом стали одкровення попереднього голови Вищого адміністративного суду України, а нині – скромного судді Конституційного суду Олександра Пасенюка, який рішуче спростував компромат, виплеснутий на нього каналом ТВі…

М-да… І де ті кляті журналісти тільки взяли протоколи допиту колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича? Скандальні протоколи в Генеральній прокуратурі України ще в 2009 році були виділені в окреме провадження й відправлені світ за очі, аби тільки ніхто не дізнався, що саме Зварич навіть не розповів, а власноручно записав на предмет своїх фінансових взаємин з головою адміністративної «вишки» Пасенюком. І на тобі – такий карамболь!

Що не кажіть, панове, а пан Зварич став легендою ще за життя. Пригадуєте? –«На мене кричали, що я хабарник, клоун і незаконно утримували в кабінеті, не відпускаючи навіть справити фізіологічні потреби… Гроші я хотів віддати на церкву» — такі подробиці про обшук у власному кабінеті розповідав журналістам вдягнутий у суддівську мантію Зварич 9 грудня 2008 року. Через десятки років дослідники та журналісти, напевно, згадуватимуть суддю, з кабінету якого співробітники Управління СБУ у Львівській області винесли три мішки грошей. І згадуватимуть не тому, що Зварич є чимсь унікальним для нинішньої української судової системи. Навпаки, це – її типовий взірець. Але він єдиний, хто додумався зібрати після пред’явлення обвинувачення прес-конференцію й заявити, що ці гроші він, мовляв, «наколядував».

Заарештований після нетривалого переховування від правоохоронців, Зварич попервах сподівався на корпоративну допомогу. Урешті-решт, свою вікопомну конференцію від проводив за прямою вказівкою (принаймні, саме так Зварич стверджував у ході слідства) голови Вищого адміністративного суду України Олександра Пасенюка. Але побачивши, що його ніхто витягувати з халепи не поспішає, екс-суддя став здавати своїх колег і начальників, що називається, з потрухами, розповідаючи, як кому й скільки він передавав «наколядованих» грошей.

На відвертість Зварича потягнуло ще в травні 2009 року, і хоча чутки про феєричні зізнання й блукали вузькими колами, викривальні свідчення екс-судді залишились непомічені загалом. Скандал вибухнув тільки зараз, вже після засудження легендарного «колядника», коли на каналі ТВі вийшов сюжет про порядки, що царюють у системі адміністративних судів України.

http://www.youtube.com/watch?v=JylG171tZwE&feature=player_embedded

Реакція Пасенюка не забарилась. Олександр Михайлович в інтерв’ю газеті «Сегодня» з гнівом та огидою назвав так звані «свідчення судді Зварича» фальсифікацією. Прямо так і сказав: «Груба фальсифікація… Зварич не підтверджував подібних «фактів» ні на слідстві, ні в суді». Ба більш того: «Справа Зварича спеціально була перетворена на шоу в розпал виборчої президентської кампанії, щоб скомпрометувати мене й поставити на коліна адмінюстицію». Але й це не все. Виявляється «події трирічної давнини розкручуються знову, щоб спробувати дискредитувати адмінсуди напередодні вже парламентських виборів 2012 року, що в інтересах тих, кому вигідно було робити це й раніше… Сподіваюся, адмінюстиція зуміє уникнути тиску, упоравшись із вирішенням виборчих суперечок».

Незрозуміло тільки, до чого тут адмінюстиція, якщо ані Пасенюк, ані Зварич до системи адміністративних суддів відношення вже не мають? І про який «розпал виборчої президентської кампанії» йшлося в травні-червні 2009 року?

Що ж до «грубої фальсифікації» і того, що Зварич буцімто не розповідав на слідстві про свої особливі відносини з Пасенюком, то це в Олександра Михайловича, мабуть, якісь провали в пам’яті трапились. А, може, просто перехвилювалась людина й ляпнула дурню журналісту «Сегодня». Бо в червні 2009 року слідство провело навіть очну ставку між Зваричем і Пасенюком, у ході якої «колядник» розповів про чотири епізоди отримання Пасенюком хабара на загальну суму 150 тисяч доларів. Але й це не все. У кабінеті Пасенюка була проведена така слідча дія, як відтворення обстановки та обставин події. Зварича доставили під конвоєм до Вищого адміністративного суду України і він під відеозапис показував, як передавав Пасенюкову гроші.

Та й не про одного лише Пасенюка розповідав Зварич на допитах. І про колишнього заступника глави Секретаріату Президента Петра Олійника розказував, і про суддю Івано-Франківського окружного адміністративного суду Петра Черепія. Тож нагадаємо забудькуватому судді Конституційного Суду України, що відносно того ж Черепія до Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України Генпрокуратура навіть зверталась з поданням про відсторонення від посади на період досудового слідства – листом від 19.05.2009 №17/1/1-36349-08. Подання підписав ні хто інший, як нинішній перший заступник Генпрокурора Кузьмін.

Може, за логікою Пасенюка, «грубим фальсифікатором», який тепер прагне «дискредитувати адмінсуди напередодні вже парламентських виборів 2012 року» є Ренат Равелійович?

Тоді запевняємо, що в Рената Равелійовича зараз зовсім інші проблеми. Він заклопотаний, як би випадково не піти по стопах Юрія Луценка, якого судять за витрати бюджетних грошей на святкування Дня міліції, й не втягнути державу в зайві видатки на святкування Дня прокуратури. Але тут треба сказати, що перший заступник Генпрокурора виявився на висоті й чистотою своїх помислів з легкістю переплюнув самого пана Пшонку.

Судіть самі: не встигнув Пшонка як слід відсвяткувати в Національній опері 20-річчя прийняття Закону України «Про прокуратуру», як вже народний депутат України Юрій Гримчак здійняв галас, що, мовляв, Генеральний прокурор у нас – розтратник бюджетних коштів, і не хоче, мовляв, виконувати приписи п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №943 «Про економію бюджетних коштів, передбачених на утримання органів державної влади та інших державних органів», якими встановлено припинення з 1 листопада 2008 року використання коштів для проведення святкових заходів і друкування продукції, не пов’язаної з виконанням завдань і функцій органів державної влади. І що місце йому – поруч з Луценком у камері Лук’янівського СІЗО.

І тепер Пшонка, як останній лох з Броварів, вимушений виправдовуватись і доказувати, що оренда Національної опери, виготовлення ювілейних значків, друк запрошень, дружня вечірка на дві тисячі персон – то все було оплачено коштом профспілкового комітету ГПУ на внески з зарплатні співробітників апарату Генпрокуратури. Навіть протокол засідання профкому ГПУ з такої нагоди Віктору Павловичу довелось оприлюднювати.

Інша річ – перший заступник Генерального. Ренату Равелійовичу нема в чому виправдовуватись, оскільки його «національна опера» — це клуб «Byblos» і Женя Кємєровській. Мінімум на 300 тис. грн. погуляв Кузьмін 1 грудня в цьому клубі й ніхто не може йому, на відміну від Пшонки, закинути щонайменшого порушення. Бо гуляв на свої кревні, на «відпускні». І сам пиячив, і друзів частував – Сірожу Ленського, нового Житомирського облпрокурора Ігорка Проценка та ще три десятки таких же ж пройдисвітів.

Ще одне відкриття минулого тижня вдалось зробити за допомогою сайту Генеральної прокуратури України. Принаймні, тепер я точно знаю, що таке правозахист і хто такі правозахисники. Новина від 6 грудня так і називається «Органи прокуратури продовжують правозахисну діяльність у бюджетній сфері». Ось воно як, виявляється…

Ну, а сама приголомшлива новина надійшла від північного сусіда, де Уряд Путіна поставив боротьбу з корупцією на наукову основу. Віднедавна в керівництві Російської Федерації розглядають нову стратегію боротьби з хабарництвом і розкраданням бюджетних коштів на підставі теорії відомого російського психолога Раміля Гаріфулліна. Як встановили російські вчені (с), тотальна корумпованість серед чиновників вищої ланки – це не злочин, а хвороба, яку треба лікувати гіпнозом і психотерапією. Гаріфуллін стверджує, що своєю методикою він вже вилікував від хабарництва трьох високопосадовців, імена яких не розголошуються з міркувань медичної етики.

Як стверджує корифей російської науки, хабарництво – це психологічна залежність, яку необхідно внести в міжнародний класифікатор хвороб. А причиною неефективності боротьби з корупцією в Росії є, на його думку, ігнорування феномену «хабароманії» як стійкого прогресуючого захворювання.

Теорію Гаріфулліна, хоча й з певними застереженнями, підтримав прес-секретар керівника російського Уряду Дмітрій Пєсков. А також – представник московського офісу Міжнародного центру антикорупційних дій та ініціатив Transparency International Іван Ниненко, який заявив наступне: «Я не виключаю, що в деяких державних службовців розвинулось захворювання й вони не можуть не брати хабарі. Тому хабарникам, безсумнівно, треба надавати психологічну допомогу, щоби вони змогли відмовитись від цієї залежності».

Сподіваємось, що Президент і Прем’єр-міністр України не залишать без уваги передовий досвід російських вчених і законопроектом про бюджет на 2012 рік будуть передбачені кошти на відкриття спеціалізованої клініки або хоча б стаціонарного відділення в «Феофанії», де Президент, члени Уряду та судді вищих спеціалізованих судів зможуть проходити курс лікування. Я уявляю собі історії хвороби – де там тому Зваричу з його протоколами… Одне радує – що зараз у лікарняних листках не пишеться діагноз.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»