Історія одного «досвідченого» оперативника

Осипенко Руслан Іванович – начальник Головного управління Національної поліції (ГУНП) у Донецькій області, генерал поліції третього рангу. Він родом із Луганщини. В органах внутрішніх справ працює з 1996 року, проходив службу у Київській, Полтавській, Миколаївській областях, Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції, у тому числі на керівних посадах, одним словом досвідчений оперативник. 2020 року обіймав посаду заступника начальника-начальника кримінальної поліції Черкаської області. А перед призначенням на посаду у Донецьку тимчасово виконував обов’язки начальника ГУНП у Херсонській області. Попереднім начальником поліції Донецької області був Микола Семенишин, переведений до Одеси.

Згідно з декларацією, у Руслана Осипенка є дружина та двоє синів. Він володіє двома квартирами у Києві, однією – у Черкасах, будинком та земельною ділянкою у Броварах та кімнатою у гуртожитку столиці. Їздить він на BMW 740 2012 випуску. Також на банківських рахунках начальника поліції Донеччини є 750 000 гривень, а на рахунку його подружжя – 160 000 грн. Однак це лише мала частина від його доходів та доходів сім’ї Осипенко, адже основна маса грошей зберігається готівкою та природно у валюті – доларах та євро. За інформацією від найближчих кіл Осипенка достаток його сім’ї варіюється від 25 млн. гривень до 30 млн. гривень і продовжує збільшуватися з кожним роком, однак він цього намагається не афішувати серед колег зі зрозумілих причин.

Після тривалого часу роботи в Донецьку Осипенко та його заступники змогли реалізувати на підвладній їм території систему з відмиву грошей. Загалом ситуація у місті значно погіршилася до критичних показників: збільшилася кількість точок торгівлі наркотичних речовин, а разом із ними і розповсюджувачів; незаконний обіг зброї в області перевершив показники сусідніх регіонів країни, а процвітаюча корупція у «закритті очей» на злочини є чи не рушійним двигуном поліції Донецька. Кожен із заступників Осипенка займається певними виділеними на них обов’язками у злочинній сфері, де кожен із них суттєво процвітає, але про це трохи пізніше…

Що ж до самого Осипенка, то це людина з гострою хваткою, завдяки її «офіційним» зв’язкам в адміністрації Донецька, а також зі злочинними авторитетами прилеглих міст, вона активно сприяє просуванню у тому числі своїх незаконних інтересів. Є інформація про його неофіційний дохід на місяць від усіх угод, які крутяться в поліції і це близько 7500 доларів, які надходять йому на офшорні рахунки зарубіжних банків. Сам Осипенко дуже любить розкішне життя, тому намагається собі та своїй сім’ї ні в чому не відмовляти – віддає перевагу виключно машинам преміального класу, дорогим годинникам та одягу, але все це він ретельно приховує від оточуючих і на людях не «світить» своїми покупками.

Найцікавіше заняття для Осипенка на даний момент – це розвиток проституції та гральних закладів у підвладній області. Коли основний гаманець безпроблемно поповнюється щомісяця шляхом обороту наркотрафіку та зброї, то він приділяє увагу більш «розважальним», з його погляду напрямкам роботи – там, де можна розслабитися, зрубати грошей та відпочити, та тим більше за нинішніх часів… Під його плечем вже знаходяться близько десятка таких підпільних закладів, звідки він отримує свій скромний і невеликий дохід, проте він намагається розширювати межі свого впливу та поступово збільшувати оборот таких закладів у місті.

З приходом на цю посаду Осипенко заявляв, що боротиметься зі злочинністю на благо населення, поліпшення життя та скорочення криміналу… Проте з часом стає зрозуміло, що товариш генерал просто вирішує свої «бізнес» питання, заплющуючи очі на законне та незлочинне життя Донецька. У його схемах активно беруть участь заступники, які також залишаються на долі від усього тіньового обороту та просувають свої устремління на всіх фронтах кримінального життя.