Важливий лонгрід.
Всі вже отримали порцію ендорфінів з Бєлгородської області?
Все правильно. Тимчасове утворення «росія» давно заслужило на вогонь, смерть і руйнування. Військові дії на її території — це справедливо.
Проте не забувайте одну обставину, яка заважає мені сповна насолодитись Бєлгородом. Військові дії в Україні. Вони досі тривають.
Останнім часом інформаційний простір виглядає просто спотвореним. Купа хороших новин, зрив даху від перемог і повне ігнорування реальності. Те, що я бачу в смартфоні, дуже контрастує з тим, що бачу очима. Нам дають F-16, світові лідери на G7 повністю за нас, контрнаступ на носі, русня ниє і трясеться, зараз підем в бій і влітку в Крим. Усе прекрасно, перемога не просто гарантована — вона вже настала, просто ще треба чучуть почекать, поки солдати ЗСУ принесуть мені її в стрічку.
А реальність така, що іти воювати в один із топових підрозділів ЗСУ готова сьогодні вже зовсім не та кількість людей, яким перемога зносить дах. Купа вакансій, які потрібні на вчора і так знадобляться у вашому омріяному наступі — порожні.
В Бахмуті і навколо пекло. У найпрямішому сенсі цього слова. Ми кожного божого дня несемо втрати. Наступ, з якого люди вже створили культ і авансом в ньому перемогли, навіть не мобілізувавшись, принесе ще більших втрат. Я бачу, скільки наших найкращих людей гине тут, в обороні. Я боюсь уявити, що буде в наступі. Не буде ніякої легкої прогулянки. Буде кров і будуть сльози. Ще більше, ніж зараз.
Коли в зведеннях Генштабу пишуть «ситуація складна» — це, бляха, означає, що вона складна. Надзвичайно складна. Пекельна. Критична. Не «ой, ну нашим хлопцям там складно, але ж вони сильні, хитрі, все переживуть, Слава Україні!». У таких умовах неможливе ідеальне планування, немає часу на підготовку, і це величезний наш біль.
Так, умови сьогоднішньої війни потребують швидких рішень. Але ці рішення коштують нам життів. Кожен день — некролог. Кожен день якась родина втрачає батька, сина, внука, брата, доньку, сестру, маму. І я не бачу черги їх замінити.
Це прозвучить жорстко, але це чесно: на війні є військові і військовий резерв. Якщо ви ще не військовий — то ви військовий резерв. Ви маєте бути готові брати участь у цій війні якось більше, ніж ПДВ з капучино. Чинні військовослужбовці виграють мільйонам людей час на підготовку, але практика показує, що абсолютній більшості цей час не потрібний. Я згадую всіх загиблих побратимів, бачу порожній інбокс на вакансії, в батальйон, наприклад, на бойових медиків, яких зараз потрібно ДУЖЕ багато, і розумію, що ми рухаємось вниз і вниз.
Бо перемога стала чимось очевидним, і до неї не потрібно долучатись. Війна тепер десь далеко, не під Києвом. І вона ж лише віддалятиметься. ЗСУ не можуть програти, не може бути неуспішних операцій, русня посипеться і втече.
І знаєте, що? Це правда.
Саме так воно обов’язково і буде. Якщо конкретно ТИ візьмеш у цьому участь. Перемога в війні — це про тверезий погляд, розуміння ситуації і готовність включатись особисто. Інакше проти нас зіграє проста математика.
Я офіційно у війську лише 1,5 роки і великим військовим експертом звичайно не стала, тому на цьому каналі й нема ніякої аналітики і прогнозів. Але одне можу сказати впевнено. Рецепт нашої перемоги такий:
1) зважені рішення командирів, спрямовані на збереження максимальної кількості життів, в тому числі і відповідна підготовка;
2) тверезий реалістичний погляд громадян, що не живуть в ілюзіях, а розуміють реалії війни і свою роль у цих реаліях;
3) мотивація кожного і кожної долучатись до боротьби, коли потрібно — зброєю.
Наразі — по всіх пунктах мінус. І це зіграє з нами дуже поганий жарт, якщо не зробимо висновків тут і зараз.
А Бєлгород хай згорить нахуй.
5 ответов
Анна Михайлова.
Це все емоції. Там дуже складно, але казати, що всюди жопа… думаю, що занадто
Хорошая попытка, товарищ майор, но нет.
все по ділу написала.як затянут ще на кілька місяців то наступати не буде кому
Из любого ручейка начинается река- из искры возгорится пламя- кто посеял ветер тот пожнет бюрю.- где то так. Неумеренное употребление пси психоактивных веществ путиным-стремительно укрощает продолжение жизни етой полудохлой рептилии. -самым борзым. Хотите верьте хотите нет -но я вспоминаю : был когдато-то 1-год назад какойто кацапский черт -грозил в интернете-а потом затих……и надо же новость.
О счастье к нам придет не тогда когда вешаем подкому а когда снимаем хомут.