Доки США та Євросоюз не радують нас обіцяними “санкціями з пекла” та не можуть дійти згоди щодо відключення Росії від SWIFT, саме час провести чергову ревізію бізнес-диверсантів, що окопалися в економічній системі України і тихенько сидять очікуючи команди Путіна.

Одним з таких диверсантів є віце-спікер Державної Думи Росії Олександр Бабаков. Російські телеграм-канали пишуть, що він особисто всіляко намагався уникнути покарання з боку ЄС, який наклав свої санкції на 351-го російського депутата, які голосували за визнання ЛНР/ДНР. А тому, якимось чином він не голосував, як і спікер В’ячеслав Володін, який пропонував Путіну визнати ЛНР/ДНР, але сам формально не голосував за це рішення.

Підсанкційний Бабаков

Сам Олександр Бабаков знаходиться під санкціями, що введені рішеннями РНБО ще від 2 травня 2018 року. А вже 2 лютого 2021 року українські медіа поширили інформацію з посиланням на Telegram-канал народного депутата від фракції “Слуга народу” Андрія Геруса, про те, що у групи VS Energy, яка належала Олександру Бабакову, змінилася структура акціонерів. Друг Бабакова — Михайло Воєводін, буцімто, викупив долі Євгенія Гінера (президент ФК «ЦСКА») та самого Олександра Бабакова.

Таким чином, за твердженням Геруса, Михайло Воєводін став єдиним акціонером компаній групи VS Energy, оскільки на нього українські санкції не розповсюджуються. Однак, чи реально змінилася структура власності на українські об’єкти критичної інфраструктури в енергетиці? Або ж віце-спікера ДержДуми Бабакова у складі бенефіціарів українських обленерго просто замінили підставні особи?

Саме групі компаній VS Energy і досі належить щонайменше чотири розподільчі компанії обленерго — Херсонське, Чернівецьке, Рівненське та Житомирське.

Михайло Воєводін (якого в онлайн-джерелах називають “Міша Лужнецький”), якому приписують контроль над українськими обленерго, також є дуже не простим персонажем. По-перше, він має щонайменше три громадянства: Ізраїлю, Російської Федерації та Словенської Республіки.

По-друге, 30 червня 2020 року СБУ ухвалило постанову (№5/2/4–6588), якою Воєводіну було заборонено в’їзд на територію України. Як свідчить ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК), куди адвокати Воєводіна звернулися з вимогою скасувати рішення СБУ, щодо Воєводіна було відкрито оперативно-розшукову та контррозвідувальні справи, в рамках яких і прийнято рішення щодо закриття йому в’їзду в Україну.

28 жовтня 2020 року ОАСК, очікувано, задовольнив вимоги представників Воєводіна змусити генпрокуратуру скасувати постанову СБУ про закриття в’їзду на 3 роки. Відповідне рішення по справі № 640/12980/20 ухвалив суддя Костянтин Пащенко.

З матеріалів справи відомо, що приводом для заборони в’їзду в Україну стала інформація, що надійшла з Генерального секретаріату Інтерполу.

Як виявилося Національне центральне бюро Інтерполу Російської Федерації ще 31.05.2019 видало «зелене» сповіщення № C355/62019, у якому зазначається, що Воєводін є “злодій в законі” та учасник організованого злочинного угрупування, спеціалізація якого — вимагання та відмивання коштів.

Однак, ще за півтора року до того моменту, у січні 2018 року до Служби безпеки України надійшло інформування Національної поліції України, в якому йшлося, що за даними Інтерполу, Воєводін є одним з лідерів російського організованого злочинного угруповання “Лужніковське”, яке займається легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, як на території РФ, так і в країнах ЄС.

Крім зазначеного, на суді щодо скасування постанови СБУ було згадано, що Воєводін засвітився і у спеціальній базі даних “Millennium”, яка була створена для протидії діяльності лідерів євразійських організованих злочинних угруповань у 1997 році з ініціативи Генерального секретаріату Інтерполу. У цій базі даних, буцімто, наявна інформація про те, що Воєводін має статус “злодія в законі”.

Дружина Михайла Воєводіна — Наталія Селіванова — проживає у Франції. Вона входить до числа бенефіціарів компанії FINANCIERE EGINE S.A. (B89920), яка володіє рядом офшорок та використовуються для рейдерського захоплення активів в Україні. Зокрема, Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

Донька Наталії Селіванової — Катерина Селіванова — живе стандарним життям доньки багатих батьків. У 2019 році вона потрапила під камери операторів та фотографів на весіллі Елі Сааба Молодшого — одного з синів популярного ліванського дизайнера Елі Сааба, куди була запрошена як подруга його іншого сина Мішеля Сааба.

З 2009 до 2014 року дружина Воєводіна — Наталія Селіванова та дочка Бабакова — Ірина Бабакова спільно володіли словацькою компанією Rokosan s.r.o. Загалом, Бабаков, Воєводін та Гінер використовують підставних осіб (в тому числі, своїх дружин та інших громадян країн ЄС) для своїх оборудок.

Це дає підстави підозрювати, що група компаній “ВС Енерджі Інтернейшнл”, яка володіє чотирма обленерго на території України, і досі контролюється особами з близького кола віце-спікера ДержДуми РФ Олександра Бабакова.

Як держава-агресор контролює українські обленерго

Сервіс відкритих даних Youcontrol говорить, що до групи компаній “ВС Енерджі Інтернейшнл”, з якою пов’язаний віце-спікер ДержДуми РФ Олександр Бабаков, належать наступні українські обленерго:

• ПАТ “Рівнеобленерго” (05424874);
• АТ “Херсонобленерго” (05396638);
• АТ “Чернівціобленерго” (00130760);
• АТ “Житомиробленерго” (22048622).

Кожну з чотирьох енергорозподільчих компаній в українських областях, де проживають мільйони людей, контролюють одні і ті самі люди через різну структуру власності:

• Валтс Вігантс (громадянин Латвії, проживає в Юрмалі);
• Віліс Дамбінс (громадянин Латвії, проживає у Ризі);
• Артурс Альтбергс (громадянин Латвії, проживає в м. Сігулда);
• Ярославська Марина Володимирівна (громадянка Німеччини, проживає в Берліні);
• Сізерман Олег Юрійович (громадянин Німеччини, проживає в Берліні).

Усі бенефіціари енергорозподільчих ресурсів України так чи інакше пов’язані з підсанкційним Бабаковим, що дає підстави вважати, що передача корпоративних прав власності була здійснена формально. А Бабаков зберіг справжній контроль над українською енергетикою.

Розслідування щодо громадян Латвії Віліса Дамбінса (Дамбіньша) та Валтса Вігантса ще у 2016 році вела кореспондентка російської “Нової газети” Олеся Шмагун, яка здійснювала ретельне дослідження архіву документів “Panama Papers” компанії-реєстратора Mossack Fonseca. У розслідуванні Олесі Шмагун, яку цитує видання “Радіо Свобода”, Дамбінса та Вігантса називають “номіналами Бабакова”, тобто підставними особами, які ведуть бізнес замість нього.

Крім комерційної діяльності, Віліс Дамбінс активно допомагає Олександру Бабакову здобувати успіхи і у політичній площині. Ще у 2016-му році Дамбінс, ймовірно за дорученням Бабакова, зустрічався щонайменше з двома представниками партії «Національне об’єднання» Марін Ле Пен (тоді — «Національний фронт»), щоб обговорити умови надання російських кредитів. Одним з представників був депутат Європарламенту Жан-Люк Шафхаузер. Гроші, які номінали Бабакова спрямовували у французький політикум могли бути політичним хабарем, який був підставою проросійської позиції, що її і досі відстоює кандидатка у президенти Франції Марін Ле Пен.

Крім енергорозподільчих компаній в Україні є й інші активи, які контролюються громадянами держави-агресора. Так, Євгеній Гінер — партнер Олександра Бабакова — володіє в Україні банком “PINbank”. Офіційний сайт НБУ свідчить, що, майже, до кінця 2016 року до складу акціонерів АТ “Перший інвестиційний банк”, окрім Євгенія Ленноровича Гінера входили ті самі троє латишів та двоє німців, які зараз утримують контроль над енергорозподільчою інфраструктурою України.

Дамбінс, Вігантс, Альтбергс, Сізерман та Ярославська опосередковано контролювали кожен по 0,908123% “ПІНбанку” через низку офшорних компаній. Сукупно, доля усіх п’яти номіналів у структурі власності банку становила 4,540615%.

До речі, на певному етапі до складу акціонерів “ПІНбанку” входив і Борис Баум, який володів 0,000026% банку. На сьогодні, Борис Баум натхненник реформи ігрової індустрії в Україні.

За даними російських журналістів Дамбінс та Вігантс є колишніми однокласниками, які на початку 90-х контролювали латвійський банк Lainbanka, через який Міністерством оборони РФ здійснювалися перекази пенсій відставним військовим у країни Балтії. У 1995 році вони були заарештовані через зникнення великої частини тих коштів, однак кримінальна справа була зупинена. Обидва здійснюють представництво інтересів сімей Гінера, Воєводіна та Бабакова у іноземних офшорних компаніях. Пізніше, після формального виходу Бабакова з корпоративних прав через політичну кар’єру, його місце бенефіціара у багатьох компаніях посіла донька Ольга.

Громадяни Німеччини на службі російського капіталу

Якщо компанії, що зареєстровані в Латвії, та їх бенефіціари неодноразово потрапляли у поле зору розслідувачів, які займаються тематикою відмивання брудних російських грошей, то участь в корупційних схемах громадян Німеччини є доволі екзотичним аспектом.

Разом з тим, громадянин Німеччини Олег Юрійович Сізерман є бенефіціаром принаймні 12-ти юридичних осіб, що зареєстровані в Україні та пов’язані з вищезгаданим тріо Бабаков-Гінер-Воєводін. Водночас, Олег Сізерман зазначається у німецьких реєстрах керівником компанії VOGIS Grundstücks & Handels GmbH, яка займається житловою та комерційною нерухомістю та зареєстрована за адресою Johann-Georg-Str. 21/22, 10709 Berlin.

Окрім Сізермана, в якості керівників компанії у реєстрах вказані партнери Олександра Бабакова — Михайло Воєводін та Євгеній Гінер.

Ще одна громадянка Німеччини — Марина Ярославська — за повідомленнями громадської організації “Центр протидії корупції” може бути дружиною Євгенія Гінера. Цей факт підтверджується тим, що саме Марина Ярославська є власницею елітних коней, на яких донька Євгенія Гінера — Юлія Гінер бере участь у змаганнях з верхової їзди. Так, Юлія Гінер брала участь у змаганнях з кіньми Donna Erika, Leven та Wytens. Формально усі коні належали Марині Ярославській.

Крім того, Марина Ярославська також долучалася до контролю корпоративних прав у компанії KARVIS INTERNATIONAL SA (B78536), яка зареєстрована у Люксембурзі та формально належить Вадиму Гінеру, який народився 23 жовтня 1981 року у Харкові. 7 січня 2010 року у реєстраційних документах KARVIS INTERNATIONAL опубліковано відмітку про права Марини Ярославської (7 вересня 1962 року народження, м. Харків) керувати компанією.

Цікавим фактом є і те, що Вадим Гінер та Олег Сізерман є друзями в соціальній мережі Фейсбук.

Як захистити енергосистему України від диверсій?

11 березня 2015 року Головне слідче управління Національної поліції України відкрило досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000114 за фактами привласнення держкоштів службовими особами компанії “ВС Енерджі Інтернешнл Україна” та інших підконтрольних їм підприємств в особливо великих розмірах.

В ухвалі Печерського райсуду міста Києва від 09 червня 2016 року, під час досудового розслідування встановлено, що службовими особами ТОВ “ВС Енерджі Інтернейшнл Україна” здійснювалося розкрадання бюджетних коштів шляхом вилученням частини власного капіталу на користь інших ліцензіатів та підприємств-підрядників для безоплатної компенсації витрат, понесених обленерго по забезпеченню діяльності на ринку електроенергетики, у ході формування та виконання інвестиційної програми.

Ще одне кримінальне провадження МВС відкрило щодо VS Energy стосовно питання штучного заниження прибутку, що призвело до недоотримання державою коштів. Однак, усі кримінальні провадження щодо компаній, пов’язаних з Бабаковим-Воєводіним-Гінером закінчилися нічим.

Враховуючи гостру важливість енергетичної сфери в умовах неспровокованої військової агресії, Служба безпеки України негайно має організувати збір та оновлення матеріалів для доповнення списків іноземних осіб, що підлягають економічним санкціям РНБО України.

А правоохоронні та антимонопольні органи України мають відновити кримінальні провадження та розслідування, з метою націоналізації активів Рівнеобленерго, Херсонобленерго, Чернівціобленерго і Житомиробленерго та передачі їх до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).