Живий труп

Як на Полтавщині вбили/воскресили авторитета з Горлівки та до чого тут його “кримінальні батьки”, АТО і Тарас Бульба

У середу, 29 липня о 16:53 телеграм-канал “Новина” оприлюднив повідомлення про розстріл на трасі Київ-Харків неподалік міста Пирятин Полтавської області водія чорного “Mercedes-Benz S-класу.

Журналісти оприлюднили фото автівки з простреленими вікнами, що зупинилася на узбіччі дороги. А також знімок скривавленого водія транспортного засобу.

За годину в мережі назвали ім’я загиблого чоловіка, що був відомою в злочинному світі особою. Мова йшлася про 35-річного уродженця міста Горлівка Олександра Мазура.

О 17:30 поліція Полтавської області на своєму сайті підтвердила факт розстрілу донеччанина 1985 року народження. Було заявлено про реєстрацію за відповідним фактом кримінального провадження про умисне вбивство (ч.1 ст.115 КК України).

Увагу на непересічну подію звернули в Міністерстві внутрішніх справ, після чого ЗМІ почали рясніти заголовками про вбивство донецького “кримінального авторитета”.

З загального тональності їх матеріалів вибивалися два повідомлення, що ввечері 29 липня з’явилися в телеграм-каналі “ТРУХА Харьков”. Їх інформацію не ретранслювало жодне ЗМІ, хоча автори харківського ресурсу стверджували — “вбивство Мазура” було інсценуванням, яке влаштували аби затримати замовника ліквідації Олександра Володимировича. Аналогічну інформацію від вечора 29 липня повідомляли журналістам Dетектив-Info окремі співрозмовники з силових структур.

За добу її офіційно визнали в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції. До цього моменту від самого ранку 30 липня 2020 року знайомі Мазура повідомляли про початок організаційних заходів з його похорону. Зі слів цих співрозмовників випливало: віддати останню шану 35-річному авторитету зголосилося чимало його знайомих, на кшталт братів Василя та Валентина Костикових на прізвисько “Одинаковые”, які наразі мешкають на Київщині.

Шахтарське виховання

Костикових, Мазура та ще кількох достойників у зведеннях правоохоронців десятирічної давнини окремі ЗМІ заносили до переліку широко відомих у вузьких колах людей з “обійми” народного депутата 6-7 скликань Юрія Іванющенка — Армена Саркісяна на прізвисько “Армен Горлівський” та так званого “смотрящего” за Горлівкою Олександра Батуріна (“Батура”).

(Армен Саркісян)

Як згадує один із колишніх мешканців шахтарського міста, що зростав поруч з Мазуром, останній у складі відповідного злочинного угруповання виступав улюбленцем старших товаришів.

“Мазур прибився до “Батури” та Ко на початку 2000-х років, коли після 9 класу Саша кинув навчання в школі та почав проходити “кримінальні університети”. Відтоді футбол та бойові мистецтва в його житті поступово були посунуті на друг план новими захопленнями — гральними автоматами, покером, казино тощо. А у поведінці Олександра почали з’являтися піжонські риси та самозамилування”, — каже співрозмовник Dетектив-Info.

Ось як згадують про ті часи колишні співробітники Горлівського УБОЗу: “Мазур був дуже близькою до Батуріна та Саркісяна людиною. Саме Олександру вони доручали “вирішення” цілого спектру спірних питань. Ми його активно розробляли та неодноразово затримували, але піля цього включалися зв’язки вищезгаданих покровителів у найвищих ешелонах влади”.

Як би там не було, але й за “горлівського” етапу біографії Мазура до обвинувального вироку дійшла одна історія, пов’язана з рекетом. 21 серпня 2009 року Олександра Володимировича було вперше засуджено (до двох років та 26 діб ув’язнення) за звинуваченнями в вимаганні (ч.1 ст.189 КК України) та примусі до виконання цивільно-правових зобов’язань (ч.1 ст.355 КК України).

(Олександр Мазур)

Після відбуття покарання Мазур повернувся до рідного міста та звичного способу життя. Горлівкою ширилися легенди, буцімто “Батура” на честь звільнення одного з своїх улюбленців подарував Олександру престижний “Mercedes-Benz”. На ньому “авторитет” регулярно приїздив до розважальних закладів міста та приділяв чимало уваги представницям протилежної статі.

Цікаво, що останніх Мазур переконував — його деякий час не було в Горлівці зовсім не тому, що він сидів у в’язниці. Дівчатам Олександр розповідав, як деякий час мешкав у Сполучених Штатах Америки, але згодом повернувся на Батьківщину.

Рекет, “Жулік” та подяки від ”азовців”

Подальші кардинальні зміни в життя Мазура, як і багатьох інших представників злочинного світу України, принесли події Євромайдану та початок збройного конфлікту на Донбасі. Наслідуючи приклад окремих представників кримінальної еліти регіону, авторитет змінив місцеперебування.

Одні співрозмовники переконували автора цих рядків у тому, що надалі в Мазура прокинувся “патріотичний потяг”. Буцімто достойник обійняв проукраїнську позицію, через що відійшов від Батуріна та Саркісяна (вважалося, що після початку бойових дій у Горлівці “Батура” та “Армен Горлівський” перебралися до Москви, але згодом почали повертатися на непідконтрольний Донбас та сьогодні начебто виступають його “тіньовими власниками”).

Другий інсайдер додає — у певний проміжок часу після оголошення Антитерористичної операції на Донбасі Мазур дійсно співпрацював з українськими бійцями та його бачили в середовищі бійців ”Азову”.

Як би там не було, але й сам “авторитет” дійсно повідомляв про наявність в нього численних подяк від формувань Збройних сил України. З матеріалів судового реєстра випливає — такого “туза” Олександр дістав з рукава після того, як на початку серпня 2015 року його було затримано та взято під варту за не зовсім типовими для кримінального світу претензіями.

Тоді Мазуру було оголошено про підозру в незаконному обігу зброї (ч.1 ст.263 КК України), порушенні порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України (ч.2 ст.332-1 КК України) та фінансуванні тероризму самопроголошеної “Донецької народної республіки” (ч.2 ст.258-5 КК України). Мова йшла про його спільні з уродженцем Дзержинська Євгеном Вергелесом звитяги по організації “коридорів” для безперешкодного проїзду фур з продуктами харчування на тимчасово окупований Донбас, оминаючи КПВВ.

Від самого початку слідство, що й не дивно, вважало — “продуктовим рейсам” давали зелене світло співробітники СБУ та військовослужбовці 17-го окремого батальйону територіальної оборони Збройних сил України, які влітку 2015 року дислокувалися в Дзержинську (після перейменування — Торецьку).

У судових матеріалах залишилася згадка про конкретного спільника “контрабандистів” — такого собі Ярослава на прізвисько “Жулік”. Та в подальшому він, а також інші військовослужбовці перетворилися на “невстановлених слідством” поплічників Вергелеса та Мазура.

Останнім також вдалося відбутися малою кров’ю — на шостому місяці перебування за ґратами достойники зголосилися на угоду зі слідством.

Як наслідок, чоловікам було суттєво пом’якшено обвинувачення — з нього вимарували закиди в фінансуванні тероризму. 15 лютого 2016 року Іллічівський районний суд Маріуполя визнав Мазура та Вергелеса винними в змові та неодноразовому порушенні організації порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України з метою заподіяння шкоди інтересам держави (ч.3 ст.27, ч.2 ст.332-1 КК України). Чоловіків засудили до 4 років позбавлення волі, але одночасно — звільнили від відбуття покарання на період дворічного іспитового строку.

Одразу після цього горлівський “авторитет” вийшов на волю. Та, як зазначають поінформовані співрозмовники Dетектив-Info, відправився шукати кращої долі для себе в Києві. Подейкують, що українська столиця непривітно зустріла новоспеченого переселенця. Тут Олександр Володимирович перманентно перебував у фінансовій скруті та знову опинився в фокусі уваги й правоохоронців.

“Його почали розробляти після того, як з’ясувалося, що вже в Києві Мазур увійшов до оточення так званого “злодія в законі” Георгія Лобжанідзе на прізвисько “Куцу”, — розповідає інсайдер Dетектив-Info.

(Георгій Лобжанідзе)

Як відомо, напередодні Євромайдану “Куцу” також мешкав на Донеччині, а після початку бойових дій на Донбасі (так само як й інші “королі злочинного світу” з “донецькою пропискою”) перебрався до Києва. Це спричинило ефект доміно — наслідуючи приклад “злодійських генералів” змінювати місце облаштування кинувся й “кримінальний обоз” їх земляків.

Десь таким чином на “підхваті” в Лобжанідзе й опинився Мазур. А разом із ним — інші, не менш відомі у вузьких колах екс-мешканці Горлівки з кримінальним минулим, на кшталт 37-річного Ігоря Гриценюка. У досьє останнього наразі наявний тягар трьох судимостей, а його ключиці та груди прикрашають татуювання з недвозначним натяком щодо обраного ним у житті шляху.

(Розмова з уродженцем Горлівки Ігорем Гриценюком)

Відповідні принади Гриценюк демонстрував правоохоронцям 10 травня 2016 року, коли його, ще 7 “авторитетних переселенців”, а також Георгія Лобжанідзе було затримано під час спроби проведення так званої “сходки” в столичному ресторані “Марко Поло” на Оболоні.

Сюжет про затримання в Києві злодія в законі “Куцу” та кримінальних авторитетів — “переселенців” з Донбасу

Існує версія, що під час відповідного зібрання тоді мав брати участь і Олександр Мазур, який мешкав у Києві буквально в парі кілометрів від місця призначеної “сходки”. Але чи то припізнився, або ж встиг вчасно накивати п’ятами.

Тим не менш, існує додатковий факт на підтвердження приязних та дружніх стосунків Мазура з іншими “горлівчанами” з оточення “злодія в законі” “Куцу”. У розпорядження Dетектив-Info потрапила серія фото, які було зроблені в Одесі у серпні-вересні минулого року.

На них Олександр Мазур позує в компанії колоритних земляків — вищезгаданого Гриценюка та Бакура Шонія.

(Зліва направо Олександр Мазур, Ілля Рижаков, Ігор Гриценюк, Бакур Шонія)

(Бакур Шонія в центрі)

У горлівських ЗМІ можна зустріти чимало згадок про останнього в іпостасі тренера з боксу. Зведення правоохоронців не менш колоритні — згідно із ними 38-річний уродженець Грузії вважається особою, яка підтримує так званий “злодійський рух”.

Як би там не було, але важливим є те, що на фото зразка річної давнини Олександр Мазур виглядає впевненою у власних силах та здоровою людиною. Втім, після переїзду до Києва так було не завжди. А вже після переїзду до столиці “горлівського авторитета” прямо на вулиці гуртом відлупцювала компанія молодиків.

“Він тоді прямував по вулиці та тримав у руці кейс, коли поруч зупинився мікроавтобус, звідки висипали чоловіки та почали гамселити Мазура битами. Після закінчення екзекуції вони хутко втекли, але сумку жертви — прихопили з собою. Олександр тривалий час лікувався”, — згадує цей прикрий інцидент співрозмовник Dетектив-Info.

Арменова Мазурка

Dетектив-Info не вдалося встановити, хто саме і чому тоді наважився псувати життя та здоров’я Мазуру. Проте джерела видання повідомили окремі частини пазлу щодо обставин упередженого замаху на його життя 29 липня 2020 року.

Як відомо, на офіційному рівні Департамент стратегічних розслідувань повідомив про затримання у четвер на Троєщині 45-річного мешканця Київської області.

Цього чоловіка слідство називає організатором замовного вбивства Мазура, яке було “оцінено” в 50 тис. дол. У свою чергу джерела нашого видання інформують, що це не зовсім відповідає дійсності.

“Справжній організатор та замовник, які “качали тему” ліквідації Мазура, давно відомі та встановлені. Це “Армен Горлівський” і людина з його кола оточення на ім’я Іссаі, що безпосередньо курував процес підготовки до злочину в Києві. Їх наміри та дії документували протягом двох місяців, а сам Мазур дізнався про наміри його вбивства в останній момент. Згоди на участь у “постановці” під Пирятином “авторитет” не давав та участі в ній не брав. Його банально “закрили” силовики, взяли автівку Мазура та влаштували подальшу комбінацію з імітацією вбивства. Наразі Іссаі пішов у біга”, — розповідає наш інсайдер.

(Іссаі)

Щодо мотивів замовного вбивства, то на офіційному рівні в Нацполіції обмежуються тільки кліше про спробу “перерозподілу сфер впливу”. З цього приводу автору цих рядків довелося чути, мовляв Мазуру могли винести смертний вирок після конфлікту з авторитетними представниками вірменської спільноти в Києві. Але й це ще не все.

Розповідають, що горщики зі “старими знайомими” (Саркісяном та Батуріним — Ред.) Мазуром було вщент розбито ще на початку 2014 року. Мовляв після подій Євромайдану він відмовився долучатися до втілення в життя сценарію “русской весны” на Донбасі та потягнувся до грузинських “злодіїв у законі”. Такі дії авторитета було розцінено його колишніми опікунами як зрада.

З того часу спливло чимало води, але хтозна, чи загоїв час душевні рани “хрещених батьків”. Якщо цього не відбулося і вони дійсно причетні до спроби вбивства Мазура, то у їх діях простежується пряма аналогія з кредо персонажа Миколи Гоголя: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю!”. З урахуванням того, що постановочне вбивство кримінального авторитета відбувалося на Батьківщині класика літератури — Полтавщині, коло можна вважати замкненим.