Вгадав

Я думаю, що цю фразу в Україні згадують та повторюють більшість людей, що приймала участь в помаранчевій революції 2004 р. та революції гідності 2014 р.

І на те є дуже багато причин. Бо факти – вперта річ.

Не буду надавати інформацію про всю країну, або як кажуть в Одесі – «Я вам не скажу про всю Одессу, вся Одесса очень велика…».

Річ піде про Службу безпеки України. Про ту Службу, де, мабуть, 30% особового складу прихильники політики Путіна та «братньої» РФ. А точніше, про Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. А ще точніше, про його деяких керівників.

І так, рік 2009. Указом Президента України внесено зміни до структури СБУ, якими ліквідовано на угоду політичних інтриг Науково-технічне управління, як недоцільний підрозділ, яким з кінця 2006 року керував Євдоченко Леонід Олександрович.*

* До свого призначення Євдоченко Л.О. був нічим непримітний військовослужбовець якоїсь лабораторії в Департаменті спеціального зв’язку та технічного захисту інформації СБУ, але мав батька – Євдоченка Олександра Леонідовича – керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України. Та після відокремлення ДСЗТЗІ від СБУ був призначений на посаду начальника технічного управління Центрального управління СБУ, не маючи ніякого уявлення про напрямок та специфіку діяльності управління. Але, це – полковнича посада!

Управління зникає та повинен зникнути недолугий його керівник, який довів управління до ліквідації. Ай, ні. В той же час «розширюється» Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. І посада директора Інституту – «генерал-майор». Після довгих підкилимових домовленостей, виконуючим обов’язки Голови СБУ Наливайченком, з рекомендації Євдоченка О.Л., директором інституту спецтехніки та судових експертиз призначається Євдоченко Леонід Олександрович. Ось він шлях до генерала!

Але, іронія долі. Батько «злітає» з посади керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України та в 2010 році до влади приходить Янукович, що більш зменшує вплив на посадових осіб «авторитет» екс-керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України.

Йшов час. «Генерала» ніяк не присвоювали. Діяльність та авторитет Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз падали вниз. Керівництво СБУ постійно було незадоволено професійною діяльністю «недолугого» директора. В 2012 році, після багатьох перевірок, був знятий з посади, а потів і звільнений з військової служби Євдоченко Л.О.

На його місце був призначений професійний військовослужбовець, з великим досвідом в технічній та оперативній діяльності. З технічною, економічною та юридичною освітою. І це було – нахідка для колись дуже поважної установи СБУ.

Але, на жаль 2013 рік став черговим роком заміщення всіх посад в державі на «проФФесіоналів» з Донбасу. Не обійшла таку участь і посада директора Український науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. Його очолив начальник сектору з Донецького регіонального управління СБУ, людини може й добра, але зовсім не тямуща в роботі такого рівня такої установи.

Рік 2014. Перемога революції гідності. Вимога українського народу покінчити з протекціонізмом, корупцією, квотністю при призначенні на посади. Люди вимагають професійність, незаангажованість, нових облич в органах державної влади, тим паче в силових структурах.

А що виходить. З призначенням на посаду виконуючого обов’язки Голови СБУ Наливайченка, повертається до Служби якийсь «непотреб», у якого є «поважні» батьки. І в травні цього року на посаду директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України призначають «воскреслого» Євдоченка Л.О., цивільну особу — офіцера запасу. Особовий склад Інституту «в шоці», такого навіть в дурному сні не могло приснитись. За що їм така кара?

P.S. На 90 відсотків впевнений, що пан Євдоченко Л.О. знову відновиться на службі, і стане чекати свого «генерала».

Free Headhunter, 2014