Человек не терпит насилия!

Редакційні підарешти

 

Цікаво, що курять у редакціях газети «Сегодня» та інтернет-видання «Главред»? – Я, звісно, вдячний цим поважним засобам масової інформації за рекламування моєї мармизи, але все ж таки хочу зазначити, що, по-перше, мене звати не Степан чи Дмитро Боцвинюк, а Володимир Бойко, і що на 20 років мене в Америці ніхто за ґрати відправляти не збирається… Доки що… Тьху-тьху.

Про те, що журналісти газети «Сегодня» перехрестили мою особу на Степана Боцвинюка, першим 18 липня 2012 року мене порадував журналіст радіо «Свобода – вільна Європа» Дмитро Шурхало. Дмитро зателефонував і єхидним голосом поцікавився, чи не міг би я дати інтерв’ю з приводу умов утримання в американських в’язницях. Потім почалися дзвінки від інших читачів цієї газети. І всі цікавились – скільки я стягну грошей з редакції «Сегодня» на компенсацію витівки її журналістів.

Виявилось, що того дня газета «Сегодня» вмістила замітку «Украинца, который сел за издевательства над нашими заробитчанами, защищает все село», яку проілюструвала фотопортретами зловмисників. Ось, будь ласка:

 sevodnua

http://www.segodnya.ua/news/14411412.html

Підпис газети «Сегодня»: «Боцвинюки. Степану (слева) грозит 20 лет тюрьмы, а его брату Емельяну (справа) дали пожизненное»

Як стверджує видання, зліва на фотографії зображений такий собі Степан Боцвинюк, якому в США можуть присудити 20 років тюремного ув’язнення. Але це я. Знімок зроблений 5 липня 2002 року – ще в ті часи, коли я був високим кучерявим юнаком – у залі засідань Куйбишевського районного суду Донецька. Автор фотографії – відомий донецький фотокор Ігор Ткаченко.

Втім, видання «Главред» вирішило, що мене звати не Степан, а Дмитро Боцвинюк, на доказ чого помістило навіть не одну, а дві мої фотографії.

holovred

http://www.glavred.info/archive/2012/07/17/105009-0.html

Підпис видання «Главред»: «Дмитрий и Емельян (справа) Боцвинюки»

На світлині по центру – також я й також біля Куйбишевського райсуду Донецька, але не 5 липня, а 27 червня 2002 року. Автор фото той самий.

Позиватись до цих видань я, ясна річ, не буду. Урешті-решт єдиним поганим видом реклами є лише некролог, а всі інші згадки в пресі можна тільки вітати. Тим більше, що ці безумні публікації нагадали, що якраз цього місяця виповнилось десять років події, завдяки якій вся країна (і не тільки) узнала про світлі плями в біографії Віктора Януковича (бо темних плям там не може бути за визначенням).

О, це була гучна історія!

Не знаю, кому саме належала ідея полякати мене триманням у ІТТ. Одні кажуть, що ініціатором виступив тодішній перший віце-спікер Верховної Ради Геннадій Васильєв, якого в цьому започаткуванні палко підтримав голова держподаткової адміністрації Донецької області Олександр Папаїка. Інші – що, навпаки, ідею подав Папаїка, а вже Васильєв доручив її реалізувати братам Кузьміним: нинішньому першому заступникові Генерального прокурора України та його двоюрідному брату, який зараз під’їдається на посаді першого заступника голови Антимонопольного комітету. Але, як би там не було, в печінках зі своїми статтями я сидів що в першого, що в другого. Як наслідок – 25 червня 2002 року в редакцію донецької газети, де мене тимчасово терпіли, пожалував податкові міліціонери з наручниками.

Треба віддати належне тодішньому Президентові Леоніду Кучмі – якби не його заступництво, за ґратами б я пробув не 10 днів, а, щонайменше, півроку. Принаймні, тодішній прокурор Куйбишевського району Донецька Бойчук (нині – прокурор м.Єнакієвого) двічі погоджував подання про переведення мене в СІЗО. До речі, саме він і порушив проти мене кримінальну справу «за ухилення від сплати податків», викликавши цілком природній гнів глави держави.

Ось уривок з виступу Даниловича 6 липня 2002 року на колегії Генеральної прокуратури України, який транслювався по радіо та телебаченню:

Файл “Кучма про Бойка

Зрозуміло, що з таким же успіхом Бойчук міг лякати їжака голим задом, причому своїм. Тож по виході з ув’язнення я помстився так, як міг – опублікував розповідь сусіда по камері про те, що голова Донецької облдержадміністрації в юні роки хлебтав баланду на зоні…

Колись мої фотографії, що так зненацька прикрасили статті про братів-людоловів, чимало «погуляли» по Інтернтету. Але вимагати від випускниць факультету журналістики Київського національного університету, які нині заполонили редакції, щоби вони були обізнані в подіях десятирічної давнини – то занадто. Очевидно, редакційна панянка (чому здається, що фокус з моїми фотками утнула саме дівчина, причому – з білим кольором волосся), якій доручили добрати ілюстрації до матеріалу, скористалась єдиним доступним джерелом знань – пошуковою системою «Гугл».

І треба ж було такому трапитись, що і до скандалу навколо братів Боцвинюків я також мав безпосереднє відношення – власне, саме я його роздмухав ще в 2005 році. Ось остання моя стаття на цю тему, вміщена два роки тому сайтом «ОРД».

http://ord-ua.com/2010/07/13/minuj-nas-puschye-vsyeh-pechalyej/

Тож немає нічого дивного, що на запит «Боцвинюки» пошуковик видав фотографії, пов’язані з автором попередніх публікацій на цю тему.

Зрозуміло, що якби штат редакцій «Сегодня» та «Главреда» комплектувався б не з випускниць факультету журналістики, то такого казусу, напевно, не трапилося б. Принаймні, журналісти з іншою освітою мають звичку перевіряти, чиї зображення вони друкують. А також – зазначають джерело ілюстрації (оскільки мої фотографії були отримані явно не від американського власкора). Тому керівникам цих видань рекомендуємо уважніше пильнувати за блондинками, які пишуть заголовки й добирають картинки до публікацій. Бо якщо наступного разу статтю про Боцвинюків вони здуру прикрасять фотографією молодого Федоровича, підарештом зроблять головного редактора.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

6 ответов

  1. Микола, по Вашей ссылке он вообще Емельян. Братики, сколько вас, и все на одно лицо?

  2. Раз в газеті ПР написали, що Ви є Боцвинюк, значить так тому й бути! Партія не може помилятись.

  3. Еще в 18 веке известный поэт Генрих Гейне написал: “Чем больше я узнаю людей, тем больше мне нравятся собаки”. Скорее всего, подобное утверждение все чаще и чаще будет приходить на ум, когда на смену коммунистической идеологии пришла идеология гламура, бесчестя и обмана.В фразе поэта увидел для себя другой подтекст. А именно, по публикациям на сайте ОРД Владимира Бойко представлял для себя этаким рыцарем “без страха и упрека”. С загадочным образом настоящего мужчины. А все оказалось значительно проще. Владимир Бойко не более как хороший журналист с определенными политическими пристрастиями. По этому же поводу есть и другое соображение. По статьям Станислава Речинского полагал, что их автор этакий нагловатый, не культурный, молодой матерщинник, но талантливый журналист Обиженный судьбой и все такое прочее. Недавно на каком-то сайте увидел его фотографию, и все стало на свои места. Станислав — это импозантный мужчина, к которому любой психолог и юрист проникнется определенной симпатией за одну его только внешность. А при такой внешних данных Станиславу абсолютно нет никакой необходимости употреблять грязные и не красивые слова. И тем более, лишать пользователей доступа на сайт ОРД по причине высказанных ему по этому поводу замечаний. Что было сделано в отношение меня год назад. Вывод: уважаемые, сохраняйте интригу, кто есть на самом деле автор публикаций на сайте. Виктория Андреева, я постоянно с Вами полемизирую. Вы загадочная журналистка с многими не приятными для меня сообщениями. Оставайтесь и дальше такой же загадочной дамой. Удачи.

  4. Бойко не розуміє, що ВЛАДА (це не ім”я редакційної блондинки)готується до виборів, а тому Генеральна лінія в штабах — завчасно дискредитувати (“мочіть”) можливих “ворогів”. Саме тому, його обличчя розміщено на фото, де він під конвоєм сурових дядьків та за гратами. А тепер нехай спробує розмістити своє обличчя на “біг морді” з написом “почую кожного, чи “покращення кожному” — а у кожного в підсвідомості — Бойко за гратами. Ось яка в дійсності підступний план виборчого штабу ПР. А всі репетують “ідіоти, дебіли”. Та то вони — “ландіки, могильови, януковичи та азарови” в “образі”. Вони завчасно ввійшли в образ недоумків, а всередині, в душі, то є геніальні люди. І знову же, коли втратять владу і Юля їх відправить до “кірєєвих, зваричів”, а ми придурки — неосудні, закривайте справу. І хто ж зможе сказати, що не ідіоти. Це вже буде юридичним фактом. Ось друг їх — Льоня Космос — ідіот і проти нього жодної кримінальної справи, бо будь-яка справа безперспективна — навіжений і цим все сказано. Чи, наприклад, Ренат Кузьмін — це ж “ніцшеанець”. Настільки ввійшов у образ пещерного пітекантропа, що у кого ж підніметься рука підписати постанову по порушення кримінальної справи проти нього за організацію фальсифікацій кримінальних справ. То є хитрий і конгеніальний хід. А, Бойко своїми уїдливими та розумними статтями — не дуже розумний насправді, ось і водять його сурові дядьки. А їх, максимум, будуть водити ввічливі та поблажливі люди у білих халатах, а возити будуть не в автозаку, а в “майбахах”. Ось така “сєрьмяжная” правда життя в країні. Господи, рятуй Україну.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться камушками»

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться...

Недавно сменившееся руководство страны в лице президента Владимира Зеленского и его соратников заявило о том, что украинскому бизнесу, а в…
Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Ирина Долозина -- чемпион по "скруткам". При всех начальниках
НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

Последние российские новости впечатляют. Бывший журналист «Новой газеты» Сергей Канев пишет, что под Питером была обнаружена частная тюрьма с крематорием.…
НОВОСТИ