Портновське правосуддя несумісне з самою ідеєю громадянського суспільства й було притаманним хіба феодально-чиновницьким державам на кшталт середньовічного Китаю. Його характерна риса – це здійснення судочинства спеціально призначеними державними чиновниками, які незалежні від впливу суспільних інституцій, підпорядковані невеличкій групі чиновників вищого рівня й обслуговують грошові та товарні потоки всередині вузької соціальної групи «правоохоронців». У порівнянні навіть з радянськими реаліями портновське правосуддя – це колосальний крок назад і плювок в обличчя цивілізованій Європі.
До 2010 року портновське правосуддя в Україні складалось досить стихійно, що було спричинено наявністю кількох центрів впливу на функціонування ринку замовних судових рішень. До людей, що мають вирішальний вплив на розгляд судових справ, журналісти традиційно зараховували голову Верховного Суду України (послідовно ними були Віталій Бойко, Василь Маляренко та Василь Онопенко), нинішнього члена Вищої ради юстиції Віктора Медведчука (колишній глава Адміністрації Президента України), заступника Генерального прокурора України Віктора Кудрявцева, нинішнього голову Комітету з питань правосуддя Сергія Ківалова (у 2001-2004 роках – голова Вищої Ради юстиції). Певний час на ринок ЗСР активно впливали секретар РНБОУ Петро Порошенко та заступник глави Секретаріату Президента України Ігор Пукшин. Звісно, не обійшлось і без народного депутата України Андрія Портнова, а також голів вищих спеціалізованих судів Дмитра Притики, Сергія Демченка, Олександра Пасенюка.
Через це впродовж десятиріччя зміни в процесуальні кодекси вносились ситуативно, часто-густо — навіть у зв’язку з конкретними справами. Ось кілька прикладів.
Легендарна «234-та»
До 1996 року кримінально-процесуальне законодавство УРСР та України не передбачало можливості оскарження в судовому порядку дій або бездіяльності слідчого під час проведення досудового слідства (яке тоді називалося попереднім). У випадку, якщо слідчий порушував законність, подати скаргу можна було лише прокурору, який здійснював нагляд.
Ситуація кардинально змінилася з набуттям чинності новою Конституцією України, стаття 55 якої гарантує можливість оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності всіх суб’єктів владних повноважень. При цьому Конституція є законом прямої дії і в тому випадку, якщо законодавство не містить процедури реалізації того чи іншого її положення, суд зобов’язаний застосовувати відповідну статтю Конституції безпосередньо, на що судам було вказано ще Постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9.
Якщо скарги громадян стосувались адміністративних, трудових або цивільних правовідносин, то механізм застосовування настанов Конституції був зрозумілим і передбачався главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України в попередній редакції. Що ж стосується оскарження дій або бездіяльності органу дізнання, слідчого чи прокурора під час провадження в кримінальній справі, то процедура такого розгляду законодавчо встановлена не була. Конституційний Суд України рішенням від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз’яснив, що в тих випадках, коли закон не містить порядку оскарження дій або бездіяльності будь-якого органу або службової особи, скарга має розглядатися судом за процедурою, передбаченою саме главою 31-А ЦПК України.
Це рішення КСУ мало всі шанси покласти край тому беззаконню, яке давно стало наріжним каменем функціонування української правоохоронної системи, оскільки згідно зі статтею 248-4 тодішньої редакції ЦПК України подача скарги зупиняла виконання оскаржуваного акта, а рішення по скарзі суд повинен був приймати впродовж 10 днів. Цим негайно скористалися ті громадяни, права яких порушувались органами слідства. Як приклад можна навести епізод зі «справи Замковенка».
До відповідальності був притягнутий колишній голова Печерського районного суду м. Києва Микола Замковенко після того, як він навесні 2001 року скасував санкцію прокуратури на арешт віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Негайно прокурором м.Києва було порушено кримінальну справу за фактами посадової недбалості працівників Печерського районного суду, а у службовому приміщенні та в житлі Замковенка 28 і 29 травня 2001 року були проведені обшуки, санкціоновані заступником генпрокурора України Кудрявцевим. Замковенко скористався щойно прийнятим рішенням Конституційного Суду і оскаржив до суду дії Кудрявцева на тій підставі, що, відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (у чинній на той момент редакції), санкцію на обшук міг дати лише генпрокурор особисто. Також були оскаржені дії слідчого, який не тільки проводив обшуки без належної санкції, але й робив це вночі, хоча обшуки, відповідно до статті 180 КПК України, мають проводитися лише вдень, окрім невідкладних випадків.
Обидві скарги судом були задоволені, що справило колосальне враження на всіх учасників ринку замовних судових рішень. До того ж, «прецедент Замковенка» був для них небезпечний і тим, що визнання судом незаконними тих чи інших дій слідчого унеможливлювало використання слідством здобутих під час таких дій доказів – оскільки відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. А це могло розвалити будь-яку замовну кримінальну справу.
Для того, щоб унеможливити подібні випадки надалі, були негайно розроблені та підтримані Верховною Радою зміни до статті 234 Кримінально-процесуального кодексу. У новій редакції цієї статті, яка діє до цього дня, сказано: «Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
Це означало, по-перше, що скарги на дії слідчого вже не могли розглядатися відповідно до глави 31-А ЦПК України, оскільки був встановлений законом інший судовий порядок розгляду таких скарг і тому згадане вище рішення КСУ для подібних ситуацій вже не могло застосовуватися; по-друге, скарга на акт, винесений слідчим, вже не зупиняла дію цього акта до розгляду скарги, як це було раніше; по-третє і головне – скарги на дії слідчого з тих пір і до цього дня розглядаються (точніше – мають розглядатись) лише після того, як досудове слідство завершиться і справу буде передано до суду, тобто коли скаржитися немає жодного сенсу. Слідчий може катувати обвинуваченого, може незаконно арештувати його, незаконно тримати його в слідчому ізоляторі, заручившись підтримкою з боку начальника СІЗО – і нічого до передачі справи до суду вдіяти не можна.
А якщо справа ніколи не буде передана до суду, наприклад, через її закриття за реабілітуючими обставинами, амністією чи у зв’язку зі смертю закатованого підслідного? Та навіть якщо справа дійде до суду, немає жодної гарантії, що суд розгляне скаргу, оскільки КПК України не містить не лише порядку розгляду таких скарг, але навіть не передбачає обов’язок суду їх розглядати.
Як приклад, можна навести кримінальну справу, в якій був притягнутий до відповідальності колишній віце-президент запорозького банку «Слов’янський» Борис Фельдман і яка вважається унікальною через неймовірну кількість порушень законності, допущених на всіх стадіях слідства й судового розгляду. Фельдман був заарештований 13 березня 2000 року. Через рік, 13 березня 2001 року, термін тримання під вартою закінчився й ніким не продовжувався, але обвинувачений продовжував незаконно перебувати в Лук’янівському СІЗО №13. Після прийняття КСУ згаданого рішення від 23 травня 2001 року, адвокати Бориса Фельдмана звернулися до суду зі скаргою на бездіяльність начальника СІЗО, який не звільняв ув’язненого. 21 серпня 2001 року Печерський районний суд м.Києва виніс рішення про негайне звільнення Бориса Фельдмана, але він був повторно затриманий прямо на території СІЗО та перепроваджений до ІТТ. 27 вересня 2001 року Печерський районний суд визнав затримання Фельдмана на території СІЗО незаконним і знову виніс рішення про негайне його звільнення.
Рішення, відповідно до позиції КСУ, було винесене в порядку цивільного судочинства, але на той момент набула чинності нова редакція статті 234 КПК України, і прокуратура подала апеляцію, вимагаючи скасувати це рішення на тій підставі, що скарга обвинуваченого на незаконні дії слідчого не може розглядатися в суді доти, доки не завершене слідство. Більше того, не очікуючи розгляду апеляції, заступник генпрокурора Кудрявцев самочинно оголосив судове рішення про звільнення Бориса Фельдмана незаконним і надіслав голові Державного департаменту України з виконання покарань припис від 29 вересня 2001 року із забороною виконувати це рішення.
Урешті, Верховний Суд України підтвердив, що рішення Печерського райсуду було законним, оскільки адвокати колишнього банкіра оскаржували не дії слідчого, а бездіяльність начальника слідчого ізолятора, і тому скарга мала розглядатися саме в порядку цивільного провадження. Але людині, яку кілька років незаконно тримали за ґратами, від того не легше. Але й це не все. «Справа Фельдмана» пройшла всі передбачені українським законодавством судові інстанції аж до Верховного Суду України, і жодного разу у кримінальному провадженні так і не були розглянуті судом скарги Бориса Фельдмана на дії слідчого.
В усій красі
Після появи на ринку ЗСР такої яскравої фігури, як Андрій Портнов, внесення змін до процесуальних кодексів було поставлено на потік. Зрозуміло, що Андрія Володимировича (втім, як і його тодішніх колег по парламенту) менш за все цікавило приведення Кримінально-процесуального кодексу у відповідність із міжнародними зобов’язаннями України в галузі прав людини. Тому 234-та стаття КПК України змін не зазнала. Натомість масово приймались правки під конкретні справи.
Виникла в компаньйонів Андрія Володимировича потреба закрити певну кримінальну справу, порушену Генеральною прокуратурою, через суд – будь ласка. І в КПК вносяться зміни, які дозволяються судді, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, одночасно приймати рішення про її закриття.
Не вдалось домовитись про закриття конкретної справи, що перебуває в провадження Генпрокуратури, у Печерському районному суді столиці, але вдалось домовитись з суддею Подільського райсуду Києва – будь ласка. У КПК вносяться зміни, які встановлюють альтернативну територіальну підсудність на вибір зацікавленої особи: можна скаржитись як за місцем розташування органу слідства (тобто в Печерський райсуд), так і за місцем фізичного знаходження кабінету слідчого (тобто в Подільський райсуд).
Не хоче голова Окружного адміністративного суду Бачун розписувати позовні заяви, подані друзями Андрія Володимировича, для розгляду суддею Келебердою – і народні депутати Портнов та Олійник вигадують «автоматизовану систему документообігу суду», яка сама розподіляє справи між суддями. Як тільки Бачун позбувся крісла, з’ясувалось, що ця система не враховує спеціалізацію суддів та їх завантаженість і що розподіляти справи краще все ж таки в «ручному режимі». Чекаємо тепер нових змін до процесуальних кодексів.
Втім, інколи Андрія Володимировича відвідували й концептуальні ідеї. Наприклад, для того, щоби допекти Василя Онопенка, Андрій Портнов вигадав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якому були передані повноваження касаційної інстанції. Щоправда, Конституційний Суд України ще в 2003 році визнав неконституційним створення окремого касаційного суду (рішення від 11.12.2003 р. № 20-рп/2003), але на такі дрібниці в нашій державі давно уваги не звертають.
Так ось, концептуальна ідея Андрія Володимировича полягала в тому, щоби залишити за ненависним Верховним Судом України перегляд судових рішень по кримінальних справах, але не в порядку касації (свят-свят), а у випадку, якщо це визнає доцільним вищий спеціалізований суд, а також у разі «встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом». А тепер увага: відповідно до чинної нині статті 400-14 КПК України, розробленої під орудою Портнова, заява про перегляд вироку з цих підстав «може бути подана протягом одного місяця від дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного».
Уявімо ситуацію: людина була незаконно засуджена, пройшла все кола правоохоронного й судового пекла, кілька років чекала, доки її скаргу на порушення Україною статті 6 Конвенції з прав людини розгляне суд у Страсбурзі. Нарешті, міжнародний суд постановив: скаржник засуджений з брутальним порушенням міжнародних зобов’язань, прийнятих на себе Україною. І тепер цей громадянин замість того, щоби отримати автоматичну сатисфакцію від ріднесенької держави з вибаченнями за беззаконня, повинен писати заяву про перегляд незаконного вироку.
Але це зовсім не означає, що незаконний вирок буде скасований. Більш того, для того, щоби ця заява взагалі була прийнята до розгляду, незаконно засуджений громадянин має спочатку довести, що він про рішення Європейського суду довідався не більше, ніж 30 днів тому…
Ось воно, портновське правосуддя в усій красі.
(далі буде)
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
Початок статті
http://ord-ua.com/2012/02/21/portnovske-pravosuddya-/?lpage=1
33 ответа
The Ukrainian courts ignore people literally! And they ignore Article 6 of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (right to a fair trial)!!! For example, this video shot today in the office of Head Judge of Svyatoshin District Court in Kyiv.
http://youtu.be/81-HcC-Nm7c
В українських судах вже не бачать і не чують людей. Наприклад, це відео знято сьогодні у приймальні голови Святошинського районного суду.
Обеденный перерыв в 15 часов? О чем вы? Кому вообще надо придумывать такую дрянь, чтобы люди не верили своим глазам, смотря видео? Что, от Портнова-Кивалова заказ срочно развенчать картинку реалий паханосудия? *
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13332/user_id/2304.phtml
Кстати, “Боксер” (клавиатуру “боксируете”?), когда будете отчитывать кураторам о проделанных комментариях, напомните им, чтобы Святошинское РУГУ МВД Украины прислало заявителю постановление по заявлению о возбуждении уголовного дела против работников канцелярии, которые, превысив свои служебные полномочия с антисоциальным умыслом поиздеваться над гражданами для удовлетворения низких инстинктов психики, противозаконно отказались принимать документ. Наряд милиции приезжал по вызову истца в 16:10, после попыток в течение часа добиться законного права подать в суд через канцелярию исковое заяление.
Мое уважение автору !!! Наконец то кто то приоткрыл завесу манипуляций Портнова законодательством Украины. Слуга для всех господ, он в зависимости от политической составляющей мог с легкостью переписывать все что угодно под кого угодно.Плюс неограниченное влияние в Высшей Раде юстиции позволявшее назначать подконтрольных судей по всей Украине.Иногда создается ощущение,что этот человек напоминает своим поведением “Мистера Пи” за исключением лишь наличия диплома,одному хотелось ковыряться в человеческом мозге не думая о последствиях, Портнов переписывает законодательство,создает на мной взгляд никому не нужные кодексы просто так для “спортивного интереса” и сиюминутного обслуживания интересов правящей элиты. Плюс как маньяку ему начинает нравиться как юридические круги начинают обсуждать его “больные” нововведения в действующее законодательство,я думаю он испытывает от этого специфический кайф. Вот с УПК неувязка вышла, тут “реальные пацаны” толкнули его на передовую и он будучи совершенно не публичным человеком пытается говорить одно и тоже, и о том какой этот УПК демократичный,что на самом деле таковым не является. Еще раз повторю свою мысль….новая смена власти…..и его же УПК заработает в о отношении него как он и задумывал для других))) Да кстати, как мы видим скоро этот манипулятор представит на наш суд новый закон “Об адвокатуре” и “О прокуратуре”…..и мы как всегда будем спорить , а он наблюдать как его извращенческие законы, в угоду политике , будут воплощаться в жизнь.
Портнову! Те що Ви пропонуєте нам є порушенням принципів верховенства права. Ви абсолютно некомпетентна людина і готуєте проекти законів під конкретну братву, але це тільки до зміни влади, але зміни законним шляхом як передбачає Конституція України, на яку Вам особисто наплювати.
Ви здається і на газових переговорах були присутні і відповідали за юридичну сторону і мабуть без Вашого погодження Ю.Тимошенко ніколи б не завізувала розділ, в якому зазначено, що у разі запланованого недобору газу плотимо штрафні санкції в 300%. Ви що не розуміли, що з кожним роком застосовуються новітні технології і газ в такій кількості для України не буде потрібен?
Саме цікаве, що ця особа впевнена що пройде і норма за якою рішення Європейського суду на отримання справедливої сатисфакції виконуватись не буде, бо треба за 30 днів довести, вдумайтесь ще нам довести треба що дізнався, потім писати заяву і на новий кругооборот.
Цей номер у Вас не пройте адвокат Портнов.
Портнов по большому счету просто большая гадость як людына. Некчемный юрист-правовед. И такие бездари пишут УПК.
Портнов и Писаренко — это две ГНИДЫ, одно упоминание о которых вызывает рвоту ! Будем надеяться, что Возмездие не заставит себя долго ждать !!!
Опять надеемся неа смену “Влады” ?
Но почему-то каждая последующая еще хуже.
Кто ответит почему?
Обратил внимание на некоторое высказывание здесь: “опять ждем смены влады, но почему всегда новая влада еще хуже предыдущей?” Ответьте мне, полезные, чем это власть Ющенко была хуже власти Кучмы? Неужто 10-кратным повышением выплат по рождению ребенка? Или может 3-5 кратным повышением выплат на детей-инвалидов и детей без родителей? Или может ликвидацией диспропорции в пенсиях военнослужащих, когда наконец-то впервые в истори Украины и СНГ пенсия уволенного в 80-е годы стала равной пенсии уволенного вчера? Может быть эта власть была хуже тем, что в стране появилась демократия и свобода слова? Или может она была хуже тем, что украденная Криворожсталь возвращена государству и повторно приватизирована была за РЕАЛЬНЫЕ деньги — за реальные 24 миллиарда(чего раньше никогда не бывало)? Я вот только несколько “отрицательных” примеров из правления Ющенко припомнил. Может быть еще какие-то примеры приведете?
Суд, який не помічає людей http://www.pravda.com.ua/columns/2012/02/23/6959290/
WOLOKITA!
http:/ /echo.msk.ru/blog/shelya/861852-echo/
Не переживай — впереди у всех Суд Божий. Там всех заметят и внимательно выслушают.
Вместо того чтобы ходить с камерой и задрачивать секретарш в суде,рекомендую занять у кого нибудь 20грн и с пользою ими распорядиться,а именно: иск,если он имеется, направить в суд заказным рекомендованным письмом,а на оставшиеся деньги купить шампунь и помыть то наконец то бороду и волосы на голове )))),а то как то выглядит не очень)))В любом случае это лучше чем копипостить свою никчемную информацию на всех сайтах и блогах…
То Владимир Бойко.
Ув.Владимир,при всех недостатках проекта УПК и личности Андрея Портнова,Вы как то забыли одну вещь,допустим те же доказательства,по новому УПК доказательства полученные на досудебном следствии не учитываються судом,т.е. теоретически нет нужды “выбивать ” на следствии показания,все равно по идее они судом не будут учтены при постановлении приговора.Как Вы считаете,это шаг к тому что начнут исчезать полиэтилленовые мешки на головах ,ток в яйца,кодексом по голове и т.д. и т.п.? Не будем наивными,но все таки может быть хоть какой то прогресс? А?
Уже, уже и иск отправлен, и жалоба председателю суда, и еще кой-какие документы. Скоро все получите и почитаете. И не только от меня получите. Я слышал, готовится реагирование на высоком уровне. Надеюсь, нет, я убежден, что после такого скандального неадеквата работников судебной канцелярии никому не придет в голову нарываться на очередной скандал какими-то махинациями с банальным бытовым иском совершенно левого человека, который обратился ко мне за помощью… Иск, благо, выписан филигранно. Как минимум не менее тщательно, чем большинство судебных постановлений и определений. И приложения к иску в полном порядке. Ну, вы почитаете там, если не будете увлекаться интернетом вместо работы 🙂 Всем удачи, и пару линков в тему (не мои тексты):
Суд обязали обеспечить постоянный прием исков http://yurpractika.com/news.php?id=27210&fb_source=message
Стілець в коридорі суду як показник доступу до правосуддя http://sug.kiev.ua/blognews.php?id_blog=59
Пане Alex, як я міг забути “одну вещь,допустим те же доказательства,по новому УПК”, якщо про проект нового КПК я ще не написав жодного слова? Доки йшлося про той КПК, які діє станом на сьогоднішній день. Що ж стосується проекту, то в разі його прийняття поліетиленові мішки нікуди не дінуться. Новий КПК — це катастрофа для так званих “маленьких українців”. Причому, не тільки для обвинувачених, підсудних і засуджених, але й для потерпілих. У наступній (заключній) частині статті я спробую пояснити, чому саме я так вважаю.
Що ж стосується постаті Андрія Володимировича Портнова, то я вважаю, що на вищих щаблях влади рівних йому за організаторськими здібностями й здатністю до системної роботи немає. Але це не заважає мені вкрай критично ставитись до його законотворчих опусів.
Я абсолютно згоден з Бойком стосовно його оцінок т.зв. “судової реформи”. В Україні ніколи не було жодної судової реформи за всі двадцять років, а було мімікрування, тобто пристосування судового чиновництва до умов буття. Тільки змінилась влада від авторитарного Кучми на толерастичного Миздобулу, судова влада активно та цинічно почала “засівати”. Авторитаризм Кучми забезпечував хоча би якусь, нехай міфічну — “за яйця підвісять”, але відповідальність (насцяв кіровоградський суддя у своє крісло під час судового засідання, яке вів замість нього адвокат — і виперли,так що змушений був навіть брати довідку з дурки). При толерасті Миздобулі зникла і ця малоймовірна відповідальність. (Той же кіровоградський сцикун із довідкою почав керувати прокуратурою Вінницької області). Правда, Онопенко намагався щось робити, але оскільки сам він не схильний до диктаторства, то і не зміг переломити спротив тих же Пукшина та Портнова (як і їхніх союзників, які прагнули у ручному режимі керувати судами. При нинішній “братві-гопоті” взагалі зникли будь-які ознаки “юстиції”, як справедливості. Причина цього — у особливостях психіки та свідомості нинішніх судових реформаторів. Портнов — адвокат, це теж саме, що Кузьмін — юрист, або Слюсарчук — професор. Є таке поняття у психології “динамічний стереотип”.”Стереотип начинает действовать ещё до того, как включается разум.” Так ось, у Портнова динамічний стереотип не юриста, а діляги із юридичним дипломом. А вся нинішня влада вийшла із “гопників” і саме динамічний стереотип визначає все, за що вони беруться. Беруться за бюджет — скомуніздять половину, беруться за суд — і “… трое убогих калек протокол составляли и обзывали дурными словами ее”. (Песенка о правде. В. Высоцкий. Так, що аналізувати, розмірковувати над їхніми словами, гаслами та письменами (т.зв. законодавством)- артіль “напрасний труд”. Треба все множити на нуль і думати, як загнати їх під плінтуса, у маргінес (де вони і повинні перебувати у нормальному суспільстві.
Боксер, а где это есть такой суд куда можно зайти в обед? Там мент на входе на кой хрен стоит? Уж если Шелю туда пустили, то ясно, что никакого обеда не было. Я вот в суд пришла заяву отдать, а мне мент внизу говорит:- Хули я вас туда пущу. У нас суд переполнен делами и две недели никаких дел принимать не будет. Так что приходите через две недели. И фиг я смогла туда войти.
Уважаемые, а почему никто из Вас не хочет написать о главном-меняйте не меняйте Кодекс, а судьи остаются прежние профессионально деформированные бывшие прокуроры, следователи ( это я про уголовный процесс). По роду адвокатской деятельности приходится постоянно сталкиваться. Если рядовой подсудимыйдаже если есть возможность назначить более мягкое, вклепают по самые не хочу. А уклон самого процесса -с первого заседания обвинительный. Их всех надо выкашивать под чистую из судебной системы в народное хозяйство. С такими судьями от нового УПК толку не будет никакого.
Юрий Шеляженко, Вы так красиво здесь расписали — сплошная невинность, и ролик записали, а почему то о своем хамском поведении умалчиваете, и в том же Святошинском суде на протяжении 2-х часов: успели довести работника канцелярии, устроили реалити шоу для сотрудников милиции, которые приехали по Вашему вызову, довели работника приемной, а запись почему то включили только перед уходом из суда. А Ваши похождения в Киево-Святошинский суд Киевской области в ноябре 2011 года. Когда Вы в заседание пришли с подругой, в отношении которой налоговая составила протокол, по Вашей просьбе в судебном заседании был предоставлен протокол для осмотра на что Вы в присутствии состава суда на подпись начальника налоговой сказали: “А ЩО ЦЕ ЗА *** З ЯЙЦЯМИ”, и в таком духе продолжали себя хамски вести, на что была вызвана охрана суда. Вы в ответ вызвали милицию по 02.И потом еще написали жалобы везде. Вы не уважительно относитесь к работникам суда и требуете уважительного отношения к себе!!!!! P.S.И еще Вы так часто вызываете мальчиков по 02? у Вас с этим проблемы?
“Для умников”, все правильно, и добавьте к тому многих адвокатов — отбракованный прокурорский и милицейский материал. Хотя я знаю многих хороших адвокатов, милиционеров, судей, которые трудятся по совести на своем месте, но даже они давно смирились с такой деформацией у большинства коллег. А что сделаешь, “понятия” — стали частью игры, как и правовой нигилизм.
“Валерия”, он же “Светлана”, он же “Евгений”, он же Константин, он же decent и 81Decent, называющий также себя адвокатом и покупающий интернет у святошинского провайдера “Ланет Нетворк”, дяденька вы наш дорогой, флеймер ненаглядный, флудер вездесущий, успевающий источать яд и на УП, и на ютубе, и на других сайтах, перепостивших это феерическое видео, ну попуститесь наконец, ответы на все Ваши вопросы уже даны в каментах на ЛИГА-БЛОГИ http://blog.liga.net/user/sheliazhenko/article/8645.aspx
Юрий, жаль, что по существу описанной мной ситуации Вам нечего сказать….
“Валерия”, Вы все перевираете. Я и там не сказал ни одной непристойности. И там тоже есть диктофонная запись, доказывающая, что я культурно отстаивал права человека. Ах да, действительно, я указывал суду (кроме других несоответствий форме) на порнографический характер админматериалов на моего доверителя в связи вот с такой подписью начальника налоговой инспекции (а не милиции):
http://durdom.in.ua/uk/main/photo/photo_id/27373/user_id/2304.phtml
Кстати, даже при всей своей беспредельности и малограмотности судья не осмелился дать человеку большее админнаказание, чем ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ 🙂 А скандалил я, добиваясь исправления ошибок в решении и, желательно, немедленного пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам. Судья не хотел идти на диалог. Тогда я решил из любопытства посетить все его открытые заседания в этот день и записать их на диктофон, на что имею полное право. После начала первого же заседания и включения диктофона он запретил мне запись, что, разумеется, было незаконно. Я, кстати, ни слова не сказал в ответ, но запись продолжал. Он начал материться, как дворник, и лично пошел звать охранника, а я вызвал милицию, чтобы заявить о превышении власти судьей. Короче, он отложил это заседание в связи с собственным неумением работать открыто и гласно, после чего все мирно разошлись.
====
Я вызываю Вас на честную дискуссию. Выступите в прессе под своим настоящим именем и открыто, аргументированно выскажите свою позицию. Пусть читатели сами решают, кто из нас прав.
Напишите пристойное, членораздельное человеческое заявление в поддержку противозаконной бюрократической волокиты, узаконенной годами беспредела и освященной совковой традицией. Подпишитесь своим реальным именем. Если текст будет альтернативным взглядом на данную тему и в нем не будет личных наездов, я его опубликую в газете “Правдошукач” рядом с перепечаткой своей статьи на УП. Для сбалансированности. Это значит, что ваше votum separatum прочитают и в парламенте, и в АПУ, и в ГПУ, и в ВККС, и в ВРЮ, и в том же Святошинском райсуде. Это мое официальное заявление, от души. Это оферта лично Вам. Обязуюсь в случае Вашего акцепта и невыполнения мною взятых на себя обязательств выплатить Вам неустойку в размере 1 000 грн. Срок действия оферты — 1 неделя. Торопитесь.
Я не собиралась Вам, что либо доказывать, мне просто не понятно Ваше поведение. Почему Вы считаете, что хамским поведением и скандалами, ведь Вы не опровергаете того что устраивали скандал, можете добиться порядка и уважения?
Хамское поведение — мариновать людей в очередях, бессмысленно и незаконно тратить время на досудебную фильтрацию исков, вопиюще нарушать ст. 149 ЗУ про судоустройстве и на любую критику всего этого отвечать беспомощными личными нападками, которые лучше всего характеризуют Вас, а не выбранную Вами мишень.
Вот же человек в Вам блоге реально помощь предлагает,зря отказываетесь))))
ну а иски ,как я уже говорил могли бы и почтой направлять,а не пиариться видеонарезкой((((
25.02.2012 00:03 Мотлях В.В. (лікар-психіатр)
Юрію, приходьте до мене на прийом в поліклініку МВС (вул. П. Орлика, 12) завтра об 12-00 год. Обіцяю, я Вас обстежу безкоштовно, поскільки Ви явно потребуєте допомоги фахівця в області психіатрії.
Посмотрел ролик, сразу же вспомнил анекдот: — Доктор! Меня все игнорируют
— Следующий — Но доктор, меня не замечают окружающие — Я же сказал, Следующий
Вот только, уважаемый Юрий, как будущему юристу, (пока вы ещё студент юрфака “КРОК”) советую почитать учебник “Профессиональная этика юриста”.
Зная Ваши похождения и в другие суды, и Ваше неадекватное поведение, могу только себе представить предысторию данного ролика.
Что касается работников Святошинского районного суда (я правда был там пару раз). Мне срочно было забрать постановление о ДТП, отпросился с работы и попал на начало обеда, несмотря ни на что мне выдали судебное решение и даже с печатью, а не так как в других судах часами ждешь, чтоб поставили тебе печать. Так, что работники там отзывчивые и всегда помогут. А Вы задумайтесь над своим поведением. Так, как со стороны можно сказать, что ВЫ опасный человек для общества.
P.S.У девушки с ролика крепкие нервы) Помахали бы Вы перед моим лицом или перед другим мужиком) Юрий, скажите! Если Вас жизнь обидела, зачем издеваться над людьми? Или Вы от этого получаете удовлетворение?
Пане Романе, Святошинський суд — це той самий, де на дверях зали судових засідань висить оголошення “стороннім вхід заборонено”?
Повністю підтримую думку Романа. Маючи досвід роботи в судовій системі, хочу сказати, що іноді в мене було таке враження, що ти працюеш не в суді, а в психіатричній лікарні. Особливо зараз, на весну, йде загострення. То діти-війни атаковали суди та канцелярії, що в суд навіть не зайти, в зв*язку з чим прийшлось користуватися послугами пошти, а тепер “ПРАВДОШУКАЧІ”. А тому, раджу вам, пане Юрію, звернутись за допомогою до спеціалістів. Мені не зрозуміла ситуація щодо подачі заяви. Можу Вас запевнити, що в мене не виникали дані проблеми з даним судом, ні з прийняттям документів ні з отриманням копій судових рішень. Колектив суду знає свою роботу, все в них організовано. А якщо вам в черзі важко стояти, то на це є пошта, де можно відправити документи зі зворотнім повідомленням. Якщо ці діти будуть вести прийом протягом робочого часу суду, то виникає питання коли вони будуть робити поточну роботу. Дякуючи Вашому відео, тепер стало відомо чому в судах така текучість кадрів. За такі копійки, щоб так нерви мотали.
Может Вы уважаемый перепутали дверь с конвойной, но не с залом судебного заседания. Что-то я там такого ни разу не наблюдал. Вам бы только людей грязью облить. “Правдошукачі” вы наши) В последнее время этот суд пользуется славой, благодаря Юрию Шеляженку и живодеру Алексею Ведуле. Или может они родственники))))) Что один типочек со своими странностями, что второй. Хотя у каждого свои тараканы в голове. Бог им судья! Я думаю всё им вернётся бумерангом!!!
“Роман”, “Микола Васильович”, может, хватит под разными именами постить одни и те же глупости по всему интернету? Тем более после того, как я уже ответил вам на лига-блоги, линк выше.
Одной из ваших личностей — лекарю-психиатру — настоятельно рекомендую заняться всеми остальными вашими личностями 🙂