Интернет-изданию «Досье» пришлось сменить провайдера из-за публикации материала, задевающего президента Виктора Януковича.
Об этом ОРД сообщили в редакции издания.
Инцидент возник после публикации на прошлой неделе на сайте «Досье» статьи «Убий підараса». В этом материале процитировано одноименное стихотворение, опубликованное ранее известным львовским литератором Юрие Винничуком в сети Фейсбук. Компания-провайдер Сolocall.net, обслуживающая интернет-ресурс, испугалась, что после статьи у нее могут изъять сервера, как это ранее случилось с фирмой «ProstoPrint», выпустившей футболки «Спасибо жителям Донбасса».
Администрация Сolocall.net настойчиво просила снять материал «Убий підараса», опасаясь «наезда» со стороны правоохранительных органов, отметили в редакции.
Не желая создавать проблемы известной компании, редакция «Досье» решила сменить провайдера. Этот случай нельзя считать проявлением цензуры, считают журналисты издания. Но он говорит о возобновлении страха перед возможными репрессиями властей, как это было во времена Кучмы.
Убий підараса
28.09.2011 20:42 
Борьба с Януковичем продолжает обогащать искусство. Последние действия властей вновь пробудили заслуженную пишущую интеллигенцию. Но если раньше украинские мастера слова размахивали пафосными романами, то сейчас в ход пошла оголтелая поэзия. Известный львовский литератор Юрий Винничук откликнулся на покращання стихом «Убий підараса».
Стих быстро распространяется в интернете. Не потому, что красиво и строго в рифму. Простой человек тоже так может, но побоится. А Винничуку – пожалуйста. Видно не напрасен был подвиг студентки, у которой Табачник на прошлой неделе понюхал цветы. Творческие работники переглянулись и поняли, что – пора.
И как на такое буйство гражданской лирики реагировать орлам Хорошковского? Гражданина Винничука же, хоть стих и подписан псевдонимом, надо пригласить куда следует? Хотя бы на профилактическую беседу в литкафе. А то ведь, прочтя такое, кто-нибудь еще свастику на двери обкома КПУ намалюет. Или лампочку в подъезде разобьет.
Юзьо Обсерватор
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
… Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вбєш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!
(От редакции. Нельзя все же не оценить смелость автора, походя зарифмовавшего сакраментальное ”Тарас-підарас”.)
“Досье”
36 ответов
И где тут упоминается хвамилия Янукович? За шо сажать??? А тот, кто решится на это, признает, что прЫзедент-пидорас… епрст
Да…….. талантище так и прет. Если это гимн западенцев- добавить уже нечего, верной дорогой идете панове, опять в схрон, под бревна, к земле поближе……….. История всё расставит по местам, можете не сомневаться.
Место для НКВД история определила и поставила НКВД на его позорное место.
“…можете не сомневаться. — НКВД 3.10.2011 13:50”
Та заради Бога, хто б сумнівався!..
Але, що все-ж-таки робити з “підорасом” — вбивати, чи не вбивати, чи вбивати лише одного головного «пидораса», чи заразом і решту з їхньої «П(іда)Р(истичної)» шобли в купі з різними НКВДістами та їм подібними.
ми, Українці, яких доля застала в Океанії, вчрора торкались теми про “жителів донбаса” і запропонували, що найкраще закінчити речення …за президента пеленгаса” тут у нас на острові є така риба і мабуть нейтрально виходить…
убий пидора…
убий пидораса.
“Убей пидараса” — эти два слова лучше всего характеризуют украинскую “интеллегенцию”. Вот я и думаю — если в Украине это инетеллегенция, то что же делает неинтеллегенция? Разговаривать хоть умеет?
Власть очень хочет посадить Юлю. Нет, не так. ВЛАСТЬ ОЧЕНЬ ХОЧЕТ ПОСАДИТЬ ЮЛЮ!!! Просчитать последствия этого дела власть не в состоянии. Но тут вступают в силу некоторые факторы.
Первым фактором является то, что Европа за такое дело может дать даже не по рукам, а по кормоприёмнику. Причём — со всей силы. Я так полагаю, что нашему Златоунитазному это “на пальцах” там объяснили. Тот, понятное дело, две трети сказанного не понял, но на фразу класса “а по лицу?” среагировал — знакомая такая фраза.
Остальные (кто поумнее) поняли второй фактор — в кратчайшие сроки будет вынесен оправдательный приговор судом в Европе. А вот после этого…
Стало быть, встал вопрос о том, как выбираться из болота, в которое сами же и залезли, благодаря дурацкому желанию отомстить любой ценой.
Ясное дело, что “харант” таких мудрёных решений принять не в состоянии. Как бы нечем. Но есть у нас в Украине политики, у которых замечательно развито чутьё. Вот они и просчитали, чем всё закончится. А просчитав — ужаснулись. Стать невыездными — это самое малое. А ведь можно допрыгаться до ареста счетов и высылки любимых деточек, которые “учатся” (читай — дебоширят и пьянствуют) в заграничных вузах. На это оне пойтить не могут!
Вот же засада! Значит, настало время использовать (да, именно в том смысле!) известного всем своей “нужностью” (ну прямо человек-нужнИк!) Ваву Литвина. Я всё думал: ну когда же? И вот оно: В среду Рада может рассмотреть законопроекты о декриминализации экономических преступлений Ну не прелесть ли?
Не удержусь и процитирую Ваву: “На 5 октября предложено рассмотреть включение в повестку дня ряда законопроектов, где речь идет о декриминализации соответствующих действий. Среди них – президентский законопроект, проекты Вячеслава Кириленко и Арсения Яценюка”. Как вам? Я в восторге! Обращает на себя внимание, как Вава грамотно лизнул Золотоунитазному: “Если один из них (законопроектов) будет включен, то уже в процессе работы можно будет смотреть на другие новации, на другие статьи, которые не нашли своей поддержки во время рассмотрения предложений о включении в повестку”. Стало быть, и “президентский” проект может сгодиться.
Что же происходит на самом деле? Да всё очень просто. Чутьё не подвело как братков, так и опытных подковёрных интриганов: Юлю сажать нельзя, а то будет больно об этом вспоминать до конца своей жизни. Встал вопрос о минимизации потерь от её освобождения (о победе — посадке — речи уже не идёт).
Итак, получаем следующую картинку. Верховная зРада принимает закон о декриминализации (и, заметьте, плевать чей вариант пройдёт — все они заточены под освобождение Юли). Далее лохторату (ну, тем ребятам, которым “спасибо”) объясняют, что так мол и так, она воровка (ну а как без этого?) и кругом виноватая в том, что вы платите за газ очень много (не Фирташу в карман, а именно из-за неё такой-сякой), но парламент у нас демократический до усирачки и потому как закон принял, так мы аж бегом бросились его исполнять. Президент у нас на парламент влияния не имеет. На суды тоже. Потому вот пришлось отпустить. Хоть и варофкасучкаблох.
Далее этот вариант будет, скорее всего, использоваться для дискредитации во время предвыборной компании. Но перед Европой отмазались и вроде как ни с кем не испортили отношения. Да и подать в суд она не сможет по той причине, что очень уж это освобождение будет похоже на амнистию.
Пару слов для наших “правдорубов” из стай голубцов и протывсихов: не нужно мне здесь рассказывать, что Юлю надо было освобождать не такими методами. Вариантов вырисовывалось всего два: или штурм СИЗО (с последующей революцией), или революция (с последующим штурмом СИЗО). Вы же сами скулили, что боитесь пролития крови. Так шо не хер триндеть и всем радоваться! Ваши молитвы были услышаны вашими хозяевами.
Что нужно делать в этой ситуации Юле? Первое же действо по выходу на свободу — начинать борьбу за освобождение Луценко. Громкую, массовую, крикливую и мощную. Бросить на это все ресурсы. Если власть сделала хоть маленький, но шаг назад, то надо дожимать до тех пор, пока она не попятится. Потом усиливать давление (здесь и потребуется Луценко в качестве полевого командира) и есть ненулевой шанс, что эта власть побежит. Чего, в конечном итоге, мы все и добиваемся.
Хочется от всей души пожелать, чтобы наша долбаная зРада побыстрее приняла этот долбаный закон (плевать, какой вариант!). А Юле хочется пожелать скорейшего освобождения! А в её борьбе мы будем рядом.
Прорвёмся!
Прежде чем рядить-судить о грядущих бунтах-революциях, надо разобраться в ситуации, в которой находится сейчас Украина в разрезе искомых сущностей.
Не то страшно, что к нам пришли во власть чужаки, а то страшно, как легко покорились им аборигены. Ужасно то, что режим оккупации оказался для украинцев более естественным, чем режим самостоятельности, режим государственной незавиисмости.
Главный признак оккупации — в стиле государственного управления : власть не ищет взаимопонимание с аборигенами, не заигрывает с местным населением, а педалирует инструменты насилия и принуждения. Эта власть просто диктует населению свои условия, она устанавливает в стране «новый порядок». Местное население, пристегнутое государственным жалованием и униформой к режиму, без малейших колебаний исполняет все команды режима.
Почему нынешний режим чувствует себя так комфортно в Украине, что давно переключил главное свое внимание с отношений с аборигенами на внутригрупповые разборки и интриги? – Да потому, что украинское полицайство с 1-й стороны, и рабскопокорные рефлексы простонародья, с 2-й стороны, обеспечивают ему надежный тыл. Украинцы, пристегнутые к режиму, каленым железом выжигают любые проявления недовольства и строптивости со стороны остального украинства, полицайство рулит. То, что мы видим и слышим, это не сопротивление народа, это стенание активных жертв режима. Украинский народ не протестует, протестуют только жертвы режима в фазе активного отнятия у них элементов жизни.
Проблема в том, что к власти пришли не порядочные колонизаторы, которые привносят в жизнь аборигенов новую культуру, новую идеологию и смыслы, а пришли утилизаторы, которые сами пользуются культурой еще более низкого уровня, чем в аборигенов и главной целью которых является продажа всех возможных активов страны и их капитализация себе в карман.
Рівно рік тому режимом ЯнукОвоча було здійснено узурпацію державної влади на Україні. Пізніше це було визнано Венеціанською комісією, позицію якої озвучувала пані Марина Ставнійчук, яка через кілька місяців після цього, зайняла своє місце в узурпаторській системі.
Сьогодні з самого ранку я чекав статей, аналітики та заяв на цю тему. Проте в інформаційному просторі тиша.
Очевидно, що питання захисту виключного права українського народу обирати владу та встановлювати її повноваження турбує не надто велику кількість українських політиків, правозахисників та вчених-конституціоналістів.
Абсолютна більшість сором’язливо замовчує річницю перевороту. Деякі навіть користуються її плодами, зокрема продовженою каденцією Верховної зРади.
Отже, що ж трапилось рік тому у зв’язку з скасуванням Конституційним судом Конституції 2004 року і які правові та соціальні наслідки?
Прийнявши рішення про скасування Конституції 2004 року, КСУ повернув країну до старої президентської моделі правління, змінив повноваження Верховної Ради та суттєво посилив повноваження, закріплені за посадою Президента. Наголошую — закріплені за посадою, а не за особою, яка була обрана за нечинною вже Конституцією.
При цьому КСУ мав в своєму рішенні наголосити на необхідності проведення невідкладних виборів Президента і Верховної Ради з метою видачі мандату на здійснення нових повноважень за Конституцією 1996 року. Проте КСУ цього не зробив. Була окрема думка судді КСУ Віктора Шишкіна, який звернув увагу своїх колег, що такі недомовки провокують узурпацію, але намір колег очевидно й полягав в розчищенні дороги для самовільного захоплення влади ЯнукОвочем, а не в вирішенні правових коллізій та захисті П’ятої Статті.
В результаті ЯнукОвощ та Верховна зРада отримали такі повноваження, які ніколи їм не делегувались українським народом — єдиним джерелом державної влади.
Пізніше знахабнілі узурпатори самовільно продовжили повноваження чинної Верховної зРади до 2012 року, ще раз змінивши Конституцію, повністю ігноруючи те, що закон не має зворотньої дії в часі і таким чином не може змінювати вже існуючі публічні правовідносини.
За перші кілька місяців узурпації було проведено безліч розмов на цю тему з представниками інших держав та міжнародних організацій. Кожен з них визнавав факт правової нелегітимності кримінальної влади, проте звертав увагу на те, що в подібних ситуаціях відсутність адекватної реакції з боку громадян, свідчить про суспільне визнання таких дій. Деякі відверто говорили про те, що вони й не чекають жодної реакції від нації, яка терпить щоденне нехтування Конституцію при прийнятті Законів. Кожен українець знає про те, що голосування чужими картками — злочин, проте досі жоден не спробував притягнути злочинців до відповідальності.
Багато хто думав, що зміна конституційного ладу — це щось, що ніколи не торкнеться його кишені.
Є погані новини. Рабів не лише не пускають до Раю. На Землі з ними теж особливо ніхто не рахується.
Сьогодні 12 мільйонів українців обурюються, що всупереч Конституції в них забирають соціальні пільги.
Пізно. Для вас Конституції немає. Ви не захистили її рік тому. Тоді, коли зраджений і оббріханий, але нескорений Податковий Майдан відкинув економічні гасла і вимагав негайного відновлення конституційного ладу.
Сьогодні Ви приходите до нас і просите про допомогу.
Ми готові, але тільки після того, як першим пунктом наших спільних вимог буле записано “Узурпаторів — геть! Всю владу — громадянам!”
Господа! не пойму истерики поэта,собравшего в кучу и яйцо,и Табачника,и т.и,о котород.Нет тут и стройного стихотворного ритма,складности,о которой пишет автор статьи.Но многим это нравится,т.к. большинство граждан-за чертой бедности как были,есть,так и будут,и такой стиль общения с ними им импонирует,как и шансон,попса тупая и нескладная(пырышки пупырышки,чундра чучундра,донбаса пыдараса и т.д.),страна необразованная,большая часть характеров подходит под определение “быдло”.И что тут обсуждать да ломать копья?Ну придумали бы 3 года назад:Дитэй ты навчаеш за гроши мои,ведеш до фашистського класа—та краще б ти був пастухом у гусей—прищавого вбий п.дараса! или З бюджету мильярдами гроши крадеш,косу надягаеш як каску—ти,може,колеса таскати пидеш?Косатую вбый п.дараску! В принципе,что это за призыв-ВБЫЙ!Да ещё помолись перед этим.Нет,это стишки для быдла. И никак не пойму:чем кому-то не нравится министр Табачник?Если кто знает—объясните.Только логично и с фактами.Спасибо!
Невже, хтось ще сумнівається, що в Україні залишилась демократія, це міф, і про 37 рік це не перебільшення, це сувора правда життя. Правда іноді буває, що сучасники не завжди можуть оцінити, те що відбувається, як казав Єсенін “лицом к лицу лица не увидать”. Та правда полягає в тому, що влада уже перейшла точку неповернення, коли розпочала суд над Тимошенко, коли її кинули за грати.
Ось яка в нас “демократія” і ” верховенство закону”… Зек нищить справедливість в країні… і не дивно те, що згідно соціологічного опитування кожен другий українець відчуває ненависть до існуючої жидо-донецької Орди та особисто до зека!!
НУ И ШО
Просто молодчина.Извините за фривольность,не знаю Вашего возраста. Как кратко и все понятно сказано за всю эту вонь дебильную.Но что поделаешь. ОРД уже давно превратился в помойку.
Прохожему и иже. “Бегите на угол. Там еще лежат ваши талоны на повидло” (И.Ильф и В.Петров “Золотой теленок”)
“Проффесору” Ф?:
Ти від інтелігенції відрізняєшся безграмотністю. Повною і безнадійною: двічі написав “интеллегенция”. Таке враження, що за цим ніком ховається сам Фьодорич.
“Гражданское общество надо строить , а не убивать представителей секс меньшинств. — Правдоруб 3.10.2011 22:55”
Складається враження, що цей віршик, хоч і не надто вибагливий, а таки зачепив за матню всіх цих ПРдунівських збоченців. Бач як їх мордує, навіть про “гражданское общество” патякати почали.
Буде вам і “гражданскоє”, і “общество”, і “секс”, і “меньшинства” і все це в збоченій формі, недовго чекати залишилось, отримаєте, що називаєтьс по-повній, так що готуйтесь.
Чёта бред какой-то,а не стишок.Не рифмы стройной,не смысла.Собраны в кучу все фобии свидомого была и кое-как зарифмованы,очень не умело.
Пан Юрий Винничук,ты краще вбый свого Пигаса,що надыктував тоби таки вирши!
Я знов повертаюсь до славнозвісної передачі пана Шустера 30 вересня цього року, точніше до статті «Неєвропейська Європа?», яку 2 жовтня «виложив» на ДД шановний автор ToiSamiy. Як не дивно, але коментарів було обмаль. Невже це настільки не цікава тема, що підняв автор даної статті? Хочу сказати пару-тройку слів з цього приводу, позаяк все це не поміщається в коментар.
Отже, від нас вимагають (не просять, не пропонують – вимагають!) вибачитися за те, що під час Другої світової війни німецькими націонал-соціалістами та їх посіпаками різних національностей, в тому числі і етнічними українцями, провадились масові знищення євреїв в Бабиному Ярі, Львові та інших містах і селах України. Особисто я вважаю, що за такий звірячий злочин, вбивство людей по національній ознаці («етнічні чистки») кара може бути тільки одна – «на горло». Потрібно вшановувати пам’ять безвинно убієнних в Бабиному Ярі мирних жителів, жінок, дітей, літніх людей (євреїв, яких було більшість, українців, росіян та інших національностей). Це, впевнениий, навіть не підлягає обговоренню, так би мовити…
Але я не розумію за що повинна держава Україна вибачатись перед євреями усього світу? За те, що Бабин Яр розташований на її території? Що, держава Україна організовувала такий собі маленький Холокост, так би мовити, локальний? Чи може в Україні антисемітизм возведений до рангу державної політики, як це було при Сталіні в СРСР? Чому той самий Ізраїль не признає факту Голодомору 1932-1933 років, який знищив по різним оцінкам від семи до дев’яти мільйонів українців, в основному селян? Що, пам’ять українців, що прийняли таку страшну смерть, смерть від голоду, не треба вшановувати, а треба вшановувати тільки євреїв, що загинули внаслідок Холокосту? І тільки перед євреями всі повинні вибачатись? Незрозуміло…
Мене дуже здивував вираз обличчя Червоненко, сповнений ненависті, коли виступили зі своїми, цілком справедливими запереченнями Іллєнко («Свобода») і Корчинський («Братство»). Порошенко трохи стримувався, але було помітно, що все те, що казали націоналісти йому теж дуже не подобалось. Неприємно здивував також і наш перший президент, пан Кравчук, який доволі цікаво висловився на захист хасидів, котрі зараз святкують єврейський Новий рік в Умані. Цікаво, наші паломники, що відвідують християнські святині в Ієрусалимі, там теж себе так нагло ведуть? Не думаю…
До слова, цікаво як хасиди взагалі ставляться до України? Які у них, так би мовити, «творчі плани», щодо нашої землі? Які вони спроби робили і роблять в цьому напрямку? А ось які: «Були навіть спроби, щоправда, якісь несміливі, створити «дім Ізраїлів» на землях України. Ви гадаєте випадково нашу столицю перенесли до Харкова з Києва, а останній вирішили готувати під «новий Єрусалим» на тій підставі, що колись місто перебувало в руках хозарів? І навіть ім’я йому придумали – Ціон. Велику роль тут відігравали хасиди – реакційна секта талмудистів. Але Господь не допустив… Потім, після розгрому сіоністської когорти Троцького, ви думаєте випадково майже водночас сталося три події: Кагановича відкликали до Москви, столицю Україну повернули до Києва, а в Приамур’ї визначили «землю обітовану» хозарів (адже тюрки-хозари прийшли звідти) – створили там Єврейську автономну область?
У повоєнні роки перевагу почали надавати Палестині. І саме СРСР у 1948 році запропонував створити там державу Ізраїль. А перший прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меір хіба не з України? А Моше-Даян, що розгромив єгипетську армію хіба не випускник радянської військової академії?» (Ю.Канигін, «Шлях аріїв»). До речі, той самий Лазарь Каганович, якого відкликали з тодішньої столиці України Харкова до Москви, особисто керував Голодомором в Україні. Це на його совісті і на совісті його підлеглих ці мільйони жертв Голодомору. Зауважте, в 1932-1933 роках СРСР ні з ким не воював. Українських селян морили голодом в мирний час – чи не геноцид народу це в чистому вигляді? Етнічної сторони цього питання – національності Кагановича та його підлеглих я би зараз не хотів торкатись. Проте…
Стосовно «сіоністської когорти» Троцького (Бронштейна). Цікаво, що він, виходець з України, думав з цього приводу? А ось що: «Ми повинні перетворити Росію в пустелю, населену білими неграми, котрим ми дамо таку тиранію, яка не снилась ніколи самим страшним деспотам Сходу. Різниця лишень в тому, що тиранія та буде не справа, а зліва, не біла, а червона. В буквальному сенсі цього слова червона, бо ми проллєм такі потоки крові, перед якими здригнуться і поблідніють всі людські втрати капіталістичних воєн. Найкрупніші банкіри із-за океану будуть працювати в тісному контакті з нами. Якщо ми виграєм революцію, розчавим Росію, то на погребальних обломках її укріпим владу і станем такою силою, перед якою весь світ опуститься на коліна. Ми покажем, що таке справжня влада. Шляхом террору, кривавих бань ми доведем російську інтелигенцію до повного отупіння, до ідіотизму, до тваринного стану… А поки наші юнаки в шкіряних куртках – сини майстрів-годинникарів з Одеси і Орши, Гомеля і Вінниці, — вміють ненавидіти все російське. О, як чудово, як неперевершено вони вміють ненавидіти! З якою насолодою вони фізично знищують російську інтелигенцію – офіцерів, інженерів, вчителів, священників, генералів, академіків, письменників!» (з раннього Троцького). Яка жахлива людина! Та чи людина це?!
До речі він не тільки писав, але й здійснював все це на практиці однак. Принагідно зауважу, що йому, Троцькому, а також іншим «революціонерам» (доречніше – заколотникам) ми всі бувші жителі СРСР, українці зокрема, дуже багато чим зобов’язані. Не тільки тими 110 мільйонами жертв за весь час «червоного режиму», причому 66 мільйонів з них загинули не внаслідок бойових дій, на громадянській, другій світовій, в різних локальних конфліктах, а внаслідок «червонного террору», сталінських репресій тощо, але й іншим «дрібничками». Наприклад, День Великої Соціалістичної Революції, який ми святкували впродовж семидесяти років дивним чином співпав з днем народження Троцького. Це треба – таке співпадення! До речі, цю «революцію» фінансували американські банкіри, в першу чергу Ротшільд (з німецької – «червоний шильдік, вивіска, фетиш, обманка тощо), тому і озброєні «революціонери» з тих пір почали називати Червоною Армією (знов таки дивне співпадення, чи не правда?). З п’ятикутною зіркою взагалі все просто – це всього-навсього «обрізана» зірка Давида. З тої самої «художньої майстерні» і «наші» символи трудової звитяги – Серп і Молот. Але найцікавіше я вважаю інше, а саме те, що ми до сих пір всі, кожен в своїй мірі, бійці Трудової Армії (по Троцькому). Тобто бійцям цієї Трудової Армії платили, хоч мізерну плату, проте платили! Рядовому трудармійцю платили спочатку 17 керенок, потім інших грошей (їх було багато) але 17 або еквівалент, що дорівнює 17. Червоноармійцям на фронтах Другої світової теж платили 17 радянських рублів (так, так, Сталін платив гроші бійцям і командирам, в тому числі і премії за підбиті літаки, танки тощо). Зараз в нас так званий «неоподаткований мінімум» дорівнює 17 гривням (це ж треба, знов співпадення!). В нашій вже незалежній державі міняються президенти, ще частіш прем’єри, проте «неоподаткований мінімум» незмінно дорівнює 17 гривням. Можна запитати в любого бухгалтера і він вам скаже, що це саме так і уточнить дату виникнення «неоподаткованого мінімуму». Якщо не полінуватись, то можна дуже легко знайти «містику» числа 17…
Ну, і наостанок, попрошу опонентів навести щось подібне, опубліковане українськими духовними чи політичними лідерами по відношенню до євреїв, до наступного: «1925 року в Нью-Йорку побачила світ книга представників «культурного єврейства» — письменника С.Рота й політичного діяча І.Зангвіля «Нині й назавжди». В ній автори подають таке пророцтво: «За багатостолітнє зневажання в Європі, особливо в Росії, з’явиться месник. Він знищить Європу. Помилувані будуть лише немовлята й неписменні». Окремо говориться й про Україну – «центр слов’янського світу». «Україну Він (месник) перетворить на страхітливу пустелю. Всі молоді жінки – українки перед смертю будуть зґвалтовані в пам’ять про злочини, які коїлись тут колись проти беззахисного єврейства” (Ю.Канигін, «Шлях аріїв»). Цікаво було би погортати однак…
Отже, можна без кінця звинувачувати один одного, тому що впродовж тих багатьох сотень років сумісного проживання євреїв і українців останні теж були далеко не «білі та пухнасті»: Хмельницький у 1648 році, гайдамаки, єврейські погроми та інші криваві сторінки історії. Проте, зараз ми живемо поруч, дружимо (частіше, чим навпаки), існує дуже багато змішаних шлюбів. Впевнений, ми, українці, росіяни і євреї просто приречені жити в мирі і злагоді, у взаємоповазі, позаяк ми нікуди один від одного не подінемось (тут не треба бути пророком). Чи я помиляюсь?…
Моя особиста думка така – вибачитися за Холокост перед євреями треба (правий був пан Порошенко, який стверджував, що вибачення – це не ознака слабості держави, це ознака її сили), хоча, чесно кажучи, ми, держава Україна, дуже мало дотичні до цієї жахливої трагедії. Але, разом з тим, ми маємо повне право вимагати не тільки вибачення за Голодомор, але і його визнання Ізраїлем, Росією та іншими державами. Вірніше – не маємо право, а ми повинні це зробити. Не повинно існувати ніяких подвійних стандартів!
НУ и ШО + 100! )))
Януковыч, пеньки и букет под нос московскому попугаю…
“Нам надо быть во многих вопросах вместе с людьми, своевременно информировать людей о наших намерениях и планах, а потом — как мы их реализуем”, — подчеркнул президент Янукович, прыгая по пенькам в Межигорье. Каждый прыжок, — план и намерение. Вначале пенсионеры приняли информацию, как призыв к действию. За ними пошли в наступление частные предприниматели, устроив «предпринимательский Майдан». Воины-афганцы и герои Чернобыля, в условиях такой информированности, отчаялись даже на штурм украинского рейхстага! Так еще никто не сражался с намерениями президента. Жаль, что жертвою их отчаянной храбрости, стало всего лишь только одно разбитое стекло. Иначе б, справедливость, уже восторжествовала б в этом году. Щадить воров в парламенте, никто не будет. Студенты, посвященные больше всех в грандиозные планы украинофоба и министра образования (по совместительству) Табачника, кажется, долго еще не придут в себя. Девушка Дарья Степаненко, от наплыва чувств, к этому, кремлевскому прихвостню, даже успела ткнуть букетом ему в лицо. Сколько еще таких пеньков ожидает общество впереди?..
Заметку надо понимать, как донос на Юрия Винничука или, все-таки, ПиаР какого-то Януковоща?
Если тот, кому адресованы эти стихи не понимает о чем речь( как и многие пользователи сайта), то дело совсем плохо. Искать рифму в том говне, в котором мы находимся не имеет смысла.
Будулай , смотрите
Как раз понятно кому история место отвела. Жаль, он не история пока
В рот ебаная кацапня шамкает вафельницами. Кацапня,ві все народец-пидорас.
вспоминается старый одесский анекдот.
— А Вы знаете, шо Ваш сосед Фима — пидорас?
— Та Вы шо… Он Вам денег должен???
— Нет, он в хорошем смысле пидорас!
так вот наши бандюки от власти во всех смыслах пидорасы!
20.01.2012 10:42 истинно русское слово
В рот ебаная кацапня шамкает вафельницами. Кацапня,ві все народец-пидорас.
и давно у “истинных русских” украинский язык установлен??? многовато трусоватых говнюков на украинской земле прижилось. надо прореживать, пропалывать. Срочно!!!
20.01.2012 10:42 истинно русское слово
В рот ебаная кацапня шамкает вафельницами. Кацапня,ві все народец-пидорас.
и давно у “истинных русских” украинский язык установлен??? многовато трусоватых говнюков на украинской земле прижилось. надо прореживать, пропалывать. Срочно!!!