В МНС засилля Департаменту виконання покарань

Міністру МНС України
Балозі В.І.
01030, м. Київ, вул. О.Гончара, 55-А

Шановний Вікторе Івановичу!
Ми, група працівників та колишніх співробітників Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України, небайдужих до долі уста-нови, роботі в якій віддали багато років, звертаємось до Вас з проханням віднови-ти справедливість і дотримання законності в ній, забезпечити нормальні умови життя і роботи співробітників, гарантовані Конституцією України, трудовим за-конодавством, Положенням про проходження служби особами рядового і началь-ницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та іншими документами, а також врятувати науковий потенціал інституту від остаточного знищення.
Наприкінці 2007 р. на посаду заступника начальника УкрНДІПБ МНС Укра-їни по роботі з персоналом було призначено Корнієвську М.С., яка перебувала на ній до грудня 2010 р. З перших днів її роботи атмосфера в інституті стала знерво-ваною, почалося невпинне погіршення морально-психологічного клімату в колек-тиві, морально-психологічний тиск з її боку поступово поширився практично на весь колектив і з часом поглибився та набув систематичного характеру. На наше переконання, антигуманні методи роботи Корнієвської М.С. з людьми не личать навіть наглядачеві виправної установи (за наявними даними, Корнієвська М.С. тривалий час працювала в пенітенціарній системі, чим, імовірно, і пояснюється її поведінка та явні ознаки так званої професійної деформації), не кажучи вже про працівника наукового підрозділу МНС. Окрім цього, після призначення Корнієв-ської М.С. на посаду почалися систематичні грубі порушення законодавства про працю, охорону праці, діяльність професійних спілок, виплату грошового утри-мання працівникам, образи з її боку та підвищення голосу, приниження людської гідності тощо.
Після багаторазових марних спроб переконати безпосередніх керівників, а також керівництво інституту в необхідності вжиття відповідних заходів реагування, група працівників написали скаргу Міністру МНС України Шандрі В.М. (вх. №85/13 від 28.01.2010), копію якої подано в додатку 1. Хоча Корнієвська М.С. з самого початку налаштувала проти себе практично весь колектив, скаргу підписали мала кількість працівників інституту через побоювання переслідувань з її боку, а також надання надмірної уваги чуткам про підтримку Корнієвської М.С. певними можно-владцями (в тому числі працівниками Міністерства і Кабінету Міністрів України).
За результатами розгляду цієї скарги Міністром було створено комісію, проте через потрапляння копії документа до Корнієвської М.С. невідомим шляхом (її було помічено в руках у лояльного до неї начальника відділу контрольно-аналітичної роботи та діловодства Саєцького Є.В.), приходу комісії до інституту передувала погано прихована робота з “перероблення” службової документації, яка зберіга-лася в архіві зазначеного відділу, що, імовірно, дало змогу приховати значну час-тину порушень (полегшенню цього процесу сприяла прийнята в УкрНДІПБ прак-тика підготовки розпорядчих документів в одному примірнику).
Члени комісії дивувалися розповідям співробітників інституту про методи роботи Корнієвської М.С. з персоналом, її ставлення до людей і надзвичайною складністю (а іноді неможливістю) вирішення питань, які неможливо вирішити після закінчення роботи, наприклад, відвідування лікувального закладу, дошкіль-ної установи тощо у робочий час, вплив зазначеної особи на прийняття управлін-ських рішень в установі, а також морально-психологічну ситуацію і стан дотри-мання законності в інституті. Складні сімейні обставини, навіть захворювання малолітньої дитини, фактично перестали бути поважною причиною для відсутно-сті на роботі хоча б частину робочого дня. Результати проведеного анонімного опитування теж вказували на надзвичайно низький професійний рівень, зневагу і неналежне ставлення до людей, а також необхідність звільнення Корнієвської М.С. з посади заступника начальника УкрНДІПБ по роботі з персоналом, проте вже то-ді у співробітників інституту виникли сумніви у можливості негайного вирішення проблеми по суті. Тим більше, що багато працівників інституту не наважились підтвердити факти неналежної поведінки або порушень з боку Корнієвської М.С., а опитування її безпосередніх підлеглих з незрозумілих причин проведено не було.
Суттєвих змін робота комісії, створеної за результатами розгляду вищезга-даної скарги, не дала, проте невдовзі мали місце спроби переслідування осіб, які наважилися підписати скаргу, з боку тодішнього керівництва інституту (в тому числі погрози Корнієвської М.С. “розігнати це кубло”). У зв’язку з цим працівни-ки УкрНДІПБ вимушені були написати повторне звернення до Міністра МНС Шуфрича Н.І. та в інші заінтересовані інстанції, виклавши його у формі подання голови професійної спілки працівників УкрНДІПБ МНС України Морозовської О.Д. тодішньому начальнику інституту Хом’яку Я.І. (додаток 2). У цьому зверненні йшлося про порушення вимог численних нормативно-правових актів про працю та охорону праці, трудові договори, діяльність професійних спілок, оплату праці, сумніви в адекватності Корнієвської М.С. та неприпустимість застосування її ме-тодів роботи з персоналом, високу плинність кадрів, у першу чергу, в очолювано-му нею підрозділі, порушення у виплаті грошового утримання (зокрема, позбав-лення премій без відповідного обґрунтування, невиплату матеріальної допомоги під час виходу в чергову відпустку та ін.), ігнорування необхідності атестації ро-бочих місць за умовами праці, приховування нещасних випадків (у тому числі під час занять з фізичної підготовки, які вимушено проводять працівники, що не пройшли спеціальне навчання, передбачене законодавством, відповідно до “мето-дичних розробок”, затверджених Корнієвською М.С.), відсутність нормальних умов для конспектування матеріалу під час проведення занять зі службової підго-товки, практичну неможливість вчасного добровільного звільнення з інституту атестованих працівників тощо, а також “вагомий внесок” Корнієвської М.С. у до-ведення до вимушеного звільнення з роботи (служби) ряду висококваліфікованих співробітників (в тому числі Степанюка Є.Л., значну частину роботи якого було спрямовано на забезпечення протипожежного захисту особливо небезпечних об’єктів, зокрема, проектованого нового безпечного Конфайнменту Чорнобильсь-кої АЕС, а також Кухарішина С.Д. – чи не найкращого в УкрНДІПБ МНС України фахівця з питань пожежно-технічного оснащення, тактики і способів пожежога-сіння та рятувальних робіт).
Як приклад “ефективної” роботи Корнієвської М.С. з персоналом можна вказати також той факт, що за час її перебування в інституті з відділу роботи з пер-соналом звільнилися, не витримавши постійного пресингу з її боку, Кравченко В.М., Жигун В.М., Пушкарьова В.А., Палагута Г.М., Бильченко М.П., Ясний В.Г. і Ри-бак М.В. Працівники інституту Масан С.М. та Лисай А.С., які обіймали посади в інших підрозділах, але за вказівкою керівництва інституту виконували обов’язки працівників відділу роботи з персоналом, також вимушені були припинити роботу під керівництвом Корнієвської М.С. (Масан С.М.) або звільнитися з роботи (Ли-сай А.С.). У той же час, за свідченнями працівників відділу роботи з персоналом, сама Крнієвська М.С. не в змозі самостійно підготувати проект наказу по інститу-ту, оформити документи, необхідні для виходу працівника на пенсію тощо.
Тодішній начальник інституту Хом’як Я.І. після надходження до Міністерс-тва другого колективного звернення (додаток 2) вмовив працівників більше не писати скарги до МНС та інших установ, взамін пообіцявши забезпечити дотри-мання законності, нормального морально-психологічного клімату і належних умов для роботи в установі, а також давши дозвіл на особисті звертання до нього будь-яких працівників інституту з питань неналежної поведінки Корнієвської М.С. Дійсно, після цього ситуація в інституті суттєво поліпшилася. Зокрема, Корнієв-ська М.С. на тривалий час практично припинила гноблення співробітників підпо-рядкованого їй підрозділу, групи охорони, а також “рейди” робочими приміщен-нями інституту в робочий час, які раніше систематично супроводжувалися її вка-зівками щодо написання пояснень з усіляких дрібниць, що не мають нічого спіль-ного з науково-дослідною та службовою діяльністю, обшуком шаф тощо і, як на-слідок, дестабілізацією роботи “інспектованих” нею структурних підрозділів на тривалий час. Здавалося, потреби у подальшому подаванні скарг до МНС України, Кабінету Міністрів України, Президента України, Комітету Верховної Ради Укра-їни з питань національної безпеки і оборони, Ради Національної безпеки та обо-рони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Голо-вного контрольно-ревізійного управління України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України та інших заінтересова-них установ та осіб вже немає. Впевненості в цьому додав начальник Управління освіти і науки МНС України Євсюков О.П., який під час підсумкової наради восе-ни минулого року публічно висловив незадоволення роботою Корнієвської М.С., а також вказав їй на необхідність створення такого клімату в колективі, за якого працівники “не писали б скарги, а йшли б на роботу із задоволенням та ввечері не бажали б іти додому”. Проте, як з’ясувалося невдовзі, Корнієвська М.С. не зробила належних висновків і не змінила свого ставлення до людей і підходів до роботи та, очевидно, не спромоглася збагнути різницю між в’язнями, до роботи з якими вона звикла за багато років, і працівниками науково-дослідної установи.
Працівники інституту покладали великі надії на нормалізацію умов роботи після звільнення Корнієвської М.С. з посади заступника начальника УкрНДІПБ МНС України по роботі з персоналом у зв’язку з її виходом на пенсію. Однак, пі-сля її звільнення з цієї посади, незважаючи на передбачувану реорганізацію інсти-туту і скорочення чисельності персоналу, а також незнайдення можливості при-йняття на роботу на вільнонаймані посади ряду висококваліфікованих осіб – ко-лишніх атестованих працівників інституту, які висловлювали таке бажання (на-приклад, к. т. н., с. н. с. Сізікова О.О., к. т. н., с. н. с. Згурі В.І., Довгошеєвої Н.М.), можливість призначення Корнієвської М.С. на посаду інспектора відділу роботи з персоналом (до того ж, за рахунок посади інспектора відділу контрольно-аналітичної роботи та діловодства), а також покладення на неї виконання обов’язків заступника начальника інституту по роботі з персоналом було знайдено.
Відомо, що листом від 23.04.2010 №28-2/101 МНС України дано вказівку щодо “комплектування посад, перебування на яких пов’язано з виконанням завдань із запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного ха-рактеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій, забезпечення пожежної безпеки, а також необхідністю оперативного виконання завдань” виклю-чно “особами начальницького складу”. Подавання керівниками органів і підрозді-лів цивільного захисту пропозицій щодо заміни категорії цих посад з атестованих на цивільні, а також призначення на зазначені посади осіб, які раніше перебували на службі та займали ті ж посади, названим листом теж заборонено. Також відомо (наказ МНС від 07.02.2008 №90), що призначення осіб на посади заступників нача-льника УкрНДІПБ МНС України належить до компетенції Міністра МНС України. Разом з тим, наказ Міністра МНС про призначення Корнієвської М.С. т. в. о. засту-пника начальника інституту по роботі з персоналом особовому складу до цього ча-су не оголошено (про покладення на неї виконання відповідних обов’язків більшо-сті працівників стало відомо лише після ознайомлення з іншими наказами началь-ника інституту), що дає підстави для сумнівів в існуванні такого наказу (або, при-наймні, його підписання у січні поточного року, коли інформація про те, що Корні-євська М.С. тимчасово виконує обов’язки заступника начальника інституту по ро-боті з персоналом, з’явилася у наказах по інституту).
З моменту призначення Корнієвської М.С. т. в. о. заступника начальника ін-ституту по роботі з персоналом (або покладення на неї обов’язків зазначеної осо-би) тероризування нею працівників інституту стало ще сильнішим, ніж до момен-ту подання першої скарги Міністру МНС (додаток 1, вх. №85/13 від 28.01.2010). В теперішній час має місце перевищення нею повноважень або навіть взяття на себе функцій “першої особи”, що полягає у прийнятті Корнієвською М.С. управлінсь-ких рішень, зокрема, з питань, які, на наше переконання, не стосуються компете-нції відділу роботи з персоналом. Варто лише сказати, що потрапити на прийом до начальника інституту з особистих питань можна тільки з її дозволу. Підхід Ко-рнієвської М.С. до роботи з працівниками інституту дає підстави розцінювати її як цілеспрямовану діяльність задля створення умов, за яких якомога більша кіль-кість співробітників звільнилася б самостійно. Відомо, що скорочення штатної чисельності передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 “Про реорганізацію науково-дослідних установ Міністерства надзвичайних ситу-ацій”, проте повальне звільнення працівників до моменту визначення задач інсти-туту, який передбачається створити найближчим часом, а також розроблення По-ложення про нього, без урахування знань, навичок, досвіду роботи працівників тощо, на наше глибоке переконання, неприпустиме.
Корнієвська М.С., як і раніше, під приводом зміцнення дисципліни небезус-пішно намагається запровадити в УкрНДІПБ МНС України режим, схожий на ре-жим роботи пенітенціарної установи. Проте особовий склад інституту складається переважно з осіб, які мають принаймні одну вищу освіту, а багато з них – також наукові ступені та вчені звання; на нашу думку, більшість з них за рівнем інтелек-туального розвитку, людськими та морально-психологічними якостями перева-жають Корнієвську М.С., яка, вочевидь, не розуміє психології нормальних висо-коосвічених людей внаслідок довготривалої роботи з кримінальними елементами. У зв’язку з цим контролювання зазначеною особою діяльності науковців з метою “підтримання порядку і дисципліни” насправді призводить до зворотного резуль-тату. Варто відзначити, що інститут багато років поспіль успішно працював і без цього, однак протягом трьох років, які Корнієвська М.С. перебувала на посаді за-ступника начальника УкрНДІПБ по роботі з персоналом, ефективність його робо-ти суттєво знизилася, на що цілком справедливо вказував Перший заступник Мі-ністра МНС Бут В.П. під час наради з особовим складом інституту у жовтні ми-нулого року. Вважаємо, що визначну роль у цьому відіграла саме діяльність Кор-нієвської М.С. за час її перебування на посаді заступника начальника інституту по роботі з персоналом.
Має місце суцільна недовіра до співробітників інституту: навіть керівникам структурних підрозділів та особам, які успішно працюють в інституті набагато довше, ніж Корнієвська М.С., не надано права власноручно писати у стройовій записці час свого прибуття на роботу (за них це роблять чергові, працівникам за-лишається лише поставити свій підпис). Ще більш ускладнено виконання задач, пов’язаних з вирішенням особистих питань (відвідування лікувальних закладів, у тому числі з малолітніми дітьми, дитячих навчальних закладів тощо) в робочий час, коли вирішити їх у вільний час неможливо. Керівників структурних підрозді-лів, на яких нормативно покладено особисту відповідальність за виконання пра-цівниками їх підрозділів роботи, їх безпеку тощо, позбавлено права відпускати підлеглого працівника з роботи з метою вирішення ним побутових проблем без санкції Корнієвської М.С., навіть у разі завчасного виконання заінтересованою особою поставлених задач. Так, наприклад, нещодавно, незважаючи на згоду кері-вництва НДЦ №1 на залишення Голіковою С.Ю. та Вересенко О.В. робочого місця на 1 годину раніше, Корнієвська М.С. не дала згоди на відвідування ними святкових подій у школах, де навчаються їх діти (перед святом 8 Березня). Вересенко О.В. була вимушена писати рапорт з метою отримання дозволу на відсутність на службі протягом половини робочого дня, а пізніше Корнієвська М.С. надала працівникам фінансово-економічного відділу вказівку щодо вирахування з грошового утри-мання Вересенко О.В. коштів за її відсутність на роботі у відповідний час. Разом з тим, відомі нормативні документи не передбачають подібних заходів, принаймні, стосовно атестованих працівників органів і підрозділів цивільного захисту.
Корнієвська М.С. від самого початку перебування в установі ретельно від-слідковує випадки запізнення/затримки працівників, вимагає від них письмових пояснень стосовно причин запізнення бодай на одну хвилину і намагається накла-сти стягнення за це. Той факт, що написання пояснень (їх насправді доводиться писати з багатьох різних причин, які не мають нічого спільного з науково-дослідницькою діяльністю) потребує часу, за який можна було б виконувати ос-новну роботу, до уваги не береться: за головне вважаються вчасні прибуття на ро-боту та залишення робочого місця з обов’язковим розписом у стройовій записці. Разом з тим, сама Корнієвська М.С. систематично запізнюється на роботу на 15…30 хвилин, як і раніше, часто “зникає” у невідомому напрямку до закінчення робочого дня, а 12 березня поточного року мав місце чи не єдиний випадок її пере-бування на роботі в робочу суботу за останні принаймні два роки. Проте інформа-ція про час прибуття Корнієвської М.С. на роботу та залишення нею адміністрати-вної будівлі інституту до стройової записки не заноситься.
Недовіра Корнієвської М.С. до людей, а також її неповага до них виявляєть-ся також у тому, що навіть ветеранам інституту не надано дозволу на відвідування установи без спеціальної перепустки і обов’язкового супроводу посадових осіб УкрНДІПБ. Також мав місце випадок, коли Корнієвська М.С. ледь не позбавила премії чергового по інституту Рабцуна А.Л., коли колишній Перший заступник Міністра МНС Чучковський В.М., очікуючи на прийом начальника інституту в його приймальні, вийшов з неї в коридор через незадовільний повітрообмін у за-значеному приміщенні без “конвою” старшого наукового співробітника Борови-кова В.О., який разом з ним мав зайти до кабінету начальника інституту. “Вихо-вання” Корнієвської М.С. Чучковським В.М. не дало бажаного результату, у зв’язку з чим він вимушений був двічі просити тодішнього начальника інституту Хом’яка Я.І. не вживати заходів адміністративного впливу до Рабцуна А.Л. за свій вихід у коридор без супроводу посадових осіб інституту.
Специфіка науково-дослідної діяльності, а також співпраці з іншими устано-вами (МНС України, Державний центр сертифікації МНС України, ДП “УкрНДНЦ” Держспоживстандарту України та інші науково-дослідні установи і навчальні за-клади, наукові і науково-технічні бібліотеки, організації-замовники робіт, які ви-конуються на засадах господарчих договорів і т. ін.) часто зумовлює необхідність виходу працівників у місцеві відрядження в робочий час. Не довіряючи керівни-кам структурних підрозділів, які, відповідно до Положення про інститут, несуть відповідальність за повноту, якість і своєчасність виконання робіт підлеглими працівниками, Корнієвська М.С. нещодавно запровадила практику написання ра-портів керівниками цих підрозділів з відповідним клопотанням на ім’я начальника інституту, а також звітів про ці відрядження. Вельми ускладнює ситуацію те, що такі рапорти доводиться подавати за 1-2 доби, хоча у цей час про необхідність ви-ходу працівника у місцеве відрядження ані він сам, ані його безпосередній нача-льник часто ще не знають. Насправді ж дозвіл на вихід наукових працівників у мі-сцеве відрядження надає не начальник інституту, а особисто Корнієвська М.С., пишучи на рапортах слово “згодна”. Усе це призводить до суттєвих втрат робочо-го часу на підготовку рапортів і неприємних “дискусій” з Корнієвською М.С. сто-совно потреби у виході працівника в місцеве відрядження з метою проведення ро-біт, за своєчасність і якість виконання яких вона не несе відповідальності, а також супроводжуються погіршенням стану нервової системи працівників інституту.
Невдовзі мав місце інший випадок, який теж добре ілюструє людські якості Корнієвської М.С. Працівникові інституту Борисову А.В. зателефонували з дитя-чого садка, який відвідує його малолітня дитина, повідомили про її падіння і підо-зру на струс головного мозку та запропонували якомога швидше з’явитися до цього закладу. Проте Корнієвська М.С. не дала Борисову А.В. дозволу на зали-шення роботи, мотивуючи це тим, що він не є вдівцем.
В інституті вже багато років поспіль працює учасник бойових дій полков-ник у відставці Курієнко В.П., який, незважаючи на похилий вік і проблеми зі здо-ров’ям, успішно забезпечує виконання завдань, передбачених законодавством України з питань цивільного захисту. Близько двох тижнів тому, прийшовши до Корнієвської М.С. із заявою, у якій містилося прохання до начальника інституту дати дозвіл на відвідування ним лікувальних процедур у робочий час (Курієнко В.П. як учасник бойових дій має можливість проходити їх лише у спеціально встановле-ний час), він отримав відмову від неї та пропозицію піти на лікарняний. Наслідком цього була його лайка із зазначеною особою, а також підготовка Курієнком В.П. заяви на звільнення у зв’язку з “хамським ставленням з боку т. в. о. заступника начальника інституту по роботі з персоналом Корнієвської М.С.”.
Яскравим прикладом систематичного “цькування” Корнієвською М.С. окремих працівників інституту є також її ставлення до працівника групи охорони Масан С.М. Після припинення виконання обов’язків співробітника відділу роботи з персоналом, Масан С.М. було переведено на пожежно-випробувальний полігон для чергування на контрольно-перепускному пункті, проте невдовзі давні спроби Корнієвської М.С. поставити її на цілодобове чергування в адміністративній буді-влі інституту увінчалися успіхом. Той факт, що Масан С.М. є особою жіночої ста-ті, яка має невсиновлену дитину віком до 14 років, і заборону щодо залучення та-ких жінок до роботи в нічний час, передбачену ст. 55 і 175 Кодексу законів про працю України, до уваги взято не було. “Особливої необхідності” для бодай тим-часового залучення Масан С.М. до цілодобового чергування, передбаченої Кодек-сом законів про працю у подібних випадках, в інституті немає, оскільки у групі охорони працює близько 14 осіб чоловічої статі, яких більш ніж достатньо для за-безпечення цілодобового чергування і в адміністративній будівлі інституту, і на пожежно-випробувальному полігоні. Той факт, що спеціально не навчена діям в екстремальних ситуаціях жінка може не вжити адекватних заходів реагування у разі виникнення нештатної ситуації (насамперед, у випадку необхідності фізично-го опору правопорушнику), імовірно, також не брався до уваги. До того ж, незва-жаючи на наявність вищої освіти, Масан С.М. до цього часу не присвоєно відпо-відне їй спеціальне звання.
Проте навіть передбачуваного невдовзі залучення Масан С.М. до цілодобо-вого чергування Корнієвській М.С. здалося недостатнім. В один із днів, ще пере-буваючи на чергуванні з 900 до 1800, Масан С.М. скористалася законним правом вийти на вулицю під час обідньої перерви, попросивши іншого працівника групи охорони – Повзуна А.А. – підмінити її (така практика усталена в інституті рока-ми). Проте Корнієвська М.С. примусила Повзуна А.А. написати рапорт, в якому було вказано, ніби Масан С.М. не просила підміняти її під час перерви, а також склала акт про її відсутність на робочому місці, який підписали троє керівників структурних підрозділів інституту, імовірно, не маючи гадки про причини її від-сутності і не беручи до уваги той факт, що це мало місце під час обідньої перерви, а також не знаючи намірів Корнієвської М.С. За результатами цієї “акції” Масан С.М. було оголошено догану.
Відчувши повноту влади і користуючись нерішучістю молодих керівників підрозділів інституту, нещодавно призначених на посади після виходу на пенсію (часто вимушеного) досвідченіших працівників старшого віку, Корнієвська М.С. дає їм усні розпорядження стосовно встановлення розміру премій працівникам підпорядкованих ним підрозділів, часто намагаючись знизити їх розмір і мотиву-ючи це власними оцінками внеску працівників у виконання робіт. Розмір премії, максимальна величина якої в інституті, до того ж, з невідомих причин сягнула 35 % тільки цього року, насправді може залежати від ставлення Корнієвської М.С. до відповідного працівника, зокрема, факту його перебування на лікарняному, подання особою в минулому скарг на дії Корнієвської М.С. тощо (те саме, до речі, стосу-ється заохочення працівників з нагоди свят). Як і раніше, повне або часткове по-збавлення премії виконується без належного дотримання порядку, передбаченого п. 5.3 “Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і началь-ницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”, затвердженої наказом МНС України від 10.06.2009 №447, зареєстрованим в Міністерстві юстиції Украї-ни 07.07.2008 за №612/15303.
Свого часу подібним же чином неодноразово позбавляли премії навіть ма-тір-одиначку Пушкарьову В.А., причому в одному з випадків Корнієвська М.С. для належного обґрунтування використала рішення підконтрольної їй Ради зборів, засідання якої насправді було проведено вже після підписання наказу про позбав-лення премії Пушкарьової В.А. за недотримання правил носіння форменого одягу, яким її на той момент не було забезпечено в обсязі, встановленому ст. 48 Закону України “Про правові засади цивільного захисту”, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 №795 “Про затвердження опису та зразків форменого одя-гу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивіль-ного захисту і норм забезпечення форменим одягом”, а також п. 2 наказу МНС України від 24.11.2005 №358 “Про введення в дію Правил носіння форменого одягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту”. Про відповід-ність подібного вчинку положенням щойно названої Інструкції, а також мораль-ний аспект позбавлення матері-одиначки премії годі й казати. У теперішній час відбувається розгляд у судовому порядку питання про незаконність подібних дій, ініційованих свого часу Корнієвською М.С. стосовно Носіка К.О. – іншого пра-цівника інституту. У той же час, сама Корнієвська М.С., маючи спеціальне звання, систематично порушувала встановлені правила носіння форми, часто дозволяючи собі перебувати на роботі в одязі неділового стилю.
Як приклад “використання” Корнієвською М.С. членів Ради зборів для об-ґрунтування необхідності накладення стягнень на “неугодних” їй працівників мо-жна навести випадок, який мав місце ще в травні 2009 року, коли вона примусила тодішніх керівників цього формування Довбиша А.А. та Міщенка С.М. скласти фіктивний протокол засідання, на якому начебто заслуховували пояснення Боро-викова В.О. стосовно причин, з яких він не вів конспект зі службової підготовки. Цей протокол було використано як підставу для подання суворого попередження і зобов’язання щодо “відновлення конспекту” Боровикову В.О., у той час як його письмові пояснення стосовно невиконання вимог ГОСТ 12.2.032-78 “Система стандартов безопасности труда. Рабочее место для выполнения работ сидя. Общие эргономические требования” стосовно місць для сидіння під час проведення слу-жбової підготовки, а також недоцільність докладного конспектування загальнові-домих або загальнодоступних матеріалів з метою уникнення гаяння корисного ча-су, було проігноровано. (Окрім зазначеного, довготривале безперервне конспек-тування матеріалів під час проведення занять зі службової підготовки в актовому залі інституту з утримуванням зошита на колінах у багатьох співробітників інсти-туту супроводжувалося втомою, болем у спині, шиї, тимчасовим погіршенням зо-ру, перенапруженням сфінктерів сечового міхура тощо, проте бодай якісь ознаки змін на краще з’явилися лише після надходження до Міністерства другої скарги (додаток 2), насправді питання не вирішено по суті до цього часу). Сам же Боро-виков В.О. дізнався про існування вищезазначеного документа лише через 7 міся-ців, коли Довбиш А.В. перед звітуванням про результати роботи Ради зборів у по-точному році просив його не порушувати питання стовно “несподіваної появи” протоколу засідання, яке насправді не проводилося.
Не менш “цікавий” випадок мав місце, коли Корнієвська М.С. минулого року улаштувала скандал у зв’язку з виходом працівника інституту Лазепнікова О.Ю. у робочий час до магазину з метою придбання за власні кошти канцелярських виро-бів, яких йому бракувало для роботи (на це Лазепнікову О.Ю. знадобилося усього близько 10-15 хвилин). Після подання безпосереднім начальником зазначеної особи Пономарьовим С.В. письмового звернення до тодішнього начальника ін-ституту Хом’яка Я.І. з проханням не допускати втручання Корнієвської М.С. у справи, які не стосуються компетенції очолюваного нею підрозділу, а також при-пинення дріб’язкової опіки працівників з її боку, зазначена особа невідомим чи-ном “переконала” колишнього заступника начальника інституту Новака С.В. на-писати рапорт про те, що йому невідомі випадки подібного втручання, а заступ-ника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Овсяннікова А.М. – небилицю про достатність забезпечення працівників інституту канцелярськими виробами. В результаті на розгляд цього питання численними членами Ради збо-рів і Пономарьовим С.В. було витрачено близько 45 хвилин робочого часу, а са-мого Пономарьова С.В. було “публічно засуджено” лояльними або такими, які не наважаються дати відсіч Корнієвській М.С., працівниками інституту – членами Ради зборів (її склад “підбирається” фактично саме з таким розрахунком, решті працівників інституту залишається лише проголосувати за нього “списком”). Чи не найголовніша (на наше переконання) задача Ради зборів щодо підтримання на-лежного морально-психологічного клімату в колективі фактично не виконується.
Тільки неповна підконтрольність окремих представників Ради зборів Корні-євській М.С. зумовили той факт, що начальнику відділу вогнегасних речовин НДЦ №2 Корнієнку О.В. не було оголошено догану через його вимушену (пов’язану з необхідністю негайного виконання дорученої роботи) відсутність на занятті з фізичної підготовки: його було лише частково позбавлено премії.
Подібних прикладів можна було б подати десятки, якщо не сотні, проте той факт, що відповідні особи у більшості своїй залякані і навряд чи наважаться під-твердити випадки порушень Корнієвською М.С. законодавства стосовно них, приниження їх гідності та/або антигуманного ставлення до них з боку Корнієвсь-кої М.С., не дає такої можливості.
Своє прагнення позбавляти працівників премій Корнієвська М.С. пояснює необхідністю “економії” або “збереження” бюджетних коштів, тобто їх невиплати за роботу, яку, на її думку, не виконано. Разом з тим, сама Корнієвська М.С. від “царського” грошового забезпечення, принаймні, під час перебування на посаді заступника начальника інституту по роботі з персоналом, не відмовлялася, отри-муючи кошти навіть за роботи, до яких не мала стосунку. Так, за весь час перебу-вання на зазначеній посаді Корнієвська М.С. не брала участі у виконанні жодної науково-дослідної роботи та/або розробленні жодного нормативного документа. Проте вона отримувала грошову надбавку в розмірі 100 % від посадового окладу за нормотворчу діяльність, яку не виплачували рядовим працівникам інституту, що займалися такою діяльністю насправді. У той час як пересічні працівники ін-ституту отримували премію в розмірі до 15 % від посадового окладу і лише малу частину належної матеріальної допомоги у зв’язку з виходом у чергову відпустку (близько 300 грн. 2009 року, близько 500 грн. 2010 року, до того ж, із суттєвим запізненням), Корнієвська М.С. отримувала премію в розмірі 100 % від нього. Атестовані працівники інституту, які проводять роботи за господарчими догово-рами, під час яких вони зазнають впливу небезпечних чинників (теплового та/або електромагнітного випромінювання, шкідливих речовин тощо), вже багато років не отримували премії за виконання цих робіт. Проте Корнієвська М.С. під час пе-ребування на посаді заступника начальника інституту по роботі з персоналом отримувала відповідну премію з так званого “спеціального фонду” в розмірі 100 % від посадового окладу. Незважаючи на загальновідому недостатню обізнаність Ко-рнієвської М.С. у чинному законодавстві та/або систематичне порушення його ви-мог, неспроможність самостійно готувати службову документацію, а також по-дання співробітниками численних індивідуальних та колективних скарг на дії Ко-рнієвської М.С., їй як працівникові МНС перед виходом на пенсію з невідомих причин було присвоєно 1 клас, якого, за наявною інформацією, не має жоден пе-ресічний працівник інституту.
Останнім часом має місце також інший факт, пов’язаний зі “спустошенням кишень” працівників – подавання Корнієвською М.С. усних вказівок начальникам структурних підрозділів щодо внесення працівниками до каси інституту коштів за користування міжміським телефонним зв’язком та здійснення дзвінків на мобіль-ні телефони. Зокрема, вона небезуспішно намагається стягти в повному обсязі кошти за рахунками, наданими ВАТ “Укртелеком”, не беручи до уваги той факт, що переважна більшість цих дзвінків були службовими. Про законність таких дій не варто навіть казати, проте слід зауважити, що сама Корнієвська М.С. багато користується міжміським телефонним зв’язком та здійснює дзвінки на мобільні телефони (рахунки за дзвінки з її телефону обчислюються сотнями гривень на мі-сяць) і, за наявними даними, власні кошти за це не сплачує.
Однією з особливостей УкрНДІПБ МНС України є робота в ньому за суміс-ництвом багатьох досвідчених працівників, переважно пенсійного віку, зокрема, ряду колишніх атестованих співробітників інституту. Через несприятливий мора-льно-психологічний клімат у колективі, який склався після приходу до нього Ко-рнієвської М.С., невисоку заробітну плату та сумнівну перспективу, а також погі-ршення останніми роками рівня підготовки фахівців у вищих навчальних закла-дах, установі бракує молодих працівників, які могли б перейняти досвід старшого покоління, займатися творчою роботою та якісно виконувати задачі, поставлені МНС. У зв’язку з цим, а також через необхідність підтримування роботи спеціалі-зованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня “канди-дат технічних наук” за спеціальністю “Пожежна безпека”, більшість цих співробі-тників у теперішній час є практично незамінними. Проте Корнієвська М.С. усіля-ко намагається звільнити багатьох із них, мотивуючи це їх невиходом на роботу у час, встановлений керівництвом. Зокрема, начальникові відділу вогнегасних речо-вин НДЦ №2 Корнієнку О.В. багато разів доводилось писати пояснення стосовно відсутності на робочому місці осіб, які працюють за сумісництвом (к. х. н., с. н. с. Білошицький М.В., к. х. н., с. н. с. Орел В.П., к. т. н., с. н. с. Гудович О.Д.), у час, коли вони насправді мали перебувати на основній роботі. Пояснення стосовно причин відсутності на роботі у цей самий час доводилося писати і названим осо-бам. Навіть подання Корнієнком О.В. письмового звернення, в якому йшлося про порушення трудового законодавства під час складання графіків виходу на роботу цих осіб, зареєстрованого у відділі контрольно-аналітичної роботи та діловодства інституту, докорінно ситуації не змінило. Графіки виходу на роботу осіб, які пра-цюють в УкрНДІПБ за сумісництвом, до останнього часу (до вжиття належних заходів реагування Головним контрольно-ревізійним управлінням України) скла-далися із порушенням вимог Кодексу законів про працю України, постанови Кабі-нету Міністрів України від 03.04.1993 №245 “Про роботу за сумісництвом праців-ників державних підприємств, установ і організацій” (зі змінами та доповненнями), а також “Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76. До того ж, останнім часом від багатьох працівників, які працюють в УкрНДІПБ на 0,5 ставки як на основному місці роботи, також вимагають щоденного виходу на роботу на 4 години, що не тільки незручно для них (у тому числі з міркувань не-обхідності працювати за сумісництвом в інших установах), але й перешкоджає нормальній творчій роботі таких осіб та якісному виконанню ними службових обов’язків, а також примушує багатьох досвідчених працівників інституту замис-литись про звільнення з нього.
Як приклад неприйнятності такого режиму роботи можна описати ситуацію, яка мала місце в останній місяць роботи в інституті Копильного М.І. У зв’язку з великим обсягом випробувань та їх специфікою, а також віддаленістю пожежно-випробувального полігону від м. Києва і навіть шосейної дороги (і, як наслідок, практичною неможливістю для людини похилого віку дістатися міста у бажаний час), він виконував роботи протягом 8 годин на день, а не 4 годин, як було перед-бачено графіком його виходу на роботу. Проте перед звільненням з роботи (про це також ідеться нижче) йому було виплачено кошти за цей період виходячи з припущення про його перебування на робочому місці протягом 4 годин.
Також слід відзначити, що у переддень 29 січня поточного року вільнонай-мані працівники інституту отримали попередження про наступне вивільнення через два місяці, в якому було подано посилання на ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, проте, за наявною інформацією, всупереч вимогам тієї ж статті Кодексу, відповідну інформацію до державної служби зайнятості було подано набагато пі-зніше. Разом з тим, останнім часом Корнієвська М.С. відмовляється давати згоду на надання вільнонайманим працівникам інституту щорічних відпусток, мотиву-ючи це їх передбачуваним звільненням після 30 березня поточного року, а відмо-ву в наданні відпустки тривалістю 10 діб Корнієнку О.В. було вмотивовано тим, що керівництво підрозділу, в якому він працює, не призначено. (До речі, за ціло-добове чергування в інституті у святковий день Корнієвська М.С. погодилася на-дати Корнієнку О.В. тільки один день відпочинку.) Атестованого працівника ін-ституту Дейнеку Р.О. було відізвано з відпустки у зв’язку з передбачуваною реор-ганізацією інституту приблизно за два тижні до її початку, проте навіть дозволу на отримання копії відповідного наказу він не отримав. До того ж, на Дейнеку Р.О. було накладено стягнення під час його перебування на лікарняному.
Отримавши попередження про наступне вивільнення, багато працівників інституту почали шукати можливість працевлаштування на інших підприємствах, організаціях і в установах, проте вирішення питань, пов’язаних зі звільненням, також ускладнено. Зокрема, Мартиненку Р.В. не було надано можливості звільни-тися навіть за згодою сторін у бажаний час: йому довелося писати заяву на звіль-нення “за власним бажанням”.
Примусове звільнення співробітників з інституту під різними приводами (без належного огляду на їх посади, досвід і характер виконуваних робіт) або їх переведення на нижчі посади під різними приводами вже розпочалося. Так, на-приклад, наприкінці 2010 року в інституті було проведено атестацію наукових працівників на вельми сумнівних засадах (Корнієвська М.С. як заступник началь-ника інституту по роботі з персоналом, імовірно, не вважала за необхідне забез-печити вжиття належних заходів щодо дотримання законності під час підготовки відповідних розпорядчих документів). Як відомо, відповідно до п. 4 “Положення про атестацію наукових працівників”, затвердженого постановою Кабінету Мініс-трів України від 13.08.1999 №1475, особи, які обіймають посади наукових праців-ників на умовах строкового трудового договору, атестації не підлягають. В тепері-шній час практично всі атестовані працівники інституту працюють за контрактами про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, складеними відповідно до наказу МНС від 14.02.2008 №118 “Про затвердження типових форм контрактів з особовим складом органів і підрозділів цивільного захисту”, зареєст-рованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2008 за №150/14841, які свого часу вимушені були підписати їх під тиском Корнієвської М.С. (у тому числі ті, які по-ступили на службу задовго до видання згаданого наказу). Проте, згідно з чинним законодавством (ст. 21 Кодексу законів про працю України), контракт є лише осо-бливою формою трудового договору. До того ж, відповідно до п. 5 “Положення про атестацію наукових працівників”, терміни і графік проведення чергової атес-тації наукових працівників повинні затверджуватись до початку календарного ро-ку, а дата проведення атестації має доводитись до відома наукового працівника, який підлягає атестації, не пізніше ніж за місяць до її проведення. Насправді ж відповідний наказ було видано після початку календарного року (приблизно за місяць до моменту проведення атестації).
Відповідно до п. 2 “Положення про атестацію наукових працівників”, зазна-чена процедура проводиться з метою визначення відповідності кваліфікації науково-го працівника займаній посаді. Разом з тим, ті самі дії передбачено п. 53 “Поло-ження про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”, затвердженого постановою Кабіне-ту Міністрів України від 21.07.2005 №629, а також п. 1.1 “Інструкції про порядок проведення атестування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозді-лів цивільного захисту”, затвердженої наказом МНС України від 09.06.2008 №441, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2008 за №592/15283. Оскільки службове атестування осіб рядового і начальницького складу УкрНДІПБ проводиться в установлені терміни, правильність проведеної процедури атестації атестованих осіб як наукових працівників спричиняє подальші сумніви.
За результатами атестації посадових осіб інституту у грудні 2010 року було прийнято рішення про повторну атестацію переважної їх більшості у 2011 році. Відповідний наказ також було видано із порушенням термінів, встановлених за-конодавством (28 січня 2011 р., що, до того ж, дивно збіглося з датою надання ві-льно найманим працівникам попереджень про наступне вивільнення). Як відомо, п. 10 “Положення про атестацію наукових працівників” передбачено атестацію осіб, які входять до складу атестаційної комісії, перед початком атестації науко-вих працівників установи. Атестація членів комісії має проводитись працівниками цієї ж науково-дослідної установи, які є дійсними членами (академіками) і член-кореспондентами Національної академії наук, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв, а також науковими працівниками, призначеними на посаду установами або організаціями вищого рівня. Мотиви і законність призначення Корнієвської М.С., яка не є науковим працівником, заступником голови цієї комі-сії також не зрозумілі, проте наслідки її роботи у складі комісії з атестації науко-вих працівників цілком прогнозовані.
Після атестації наукових працівників інституту, проведеної у грудні мину-лого року з явними порушеннями чинного законодавства, на нижчу посаду було переведено атестованого працівника інституту Несенюка О.О. Незважаючи на ве-ликий досвід роботи в установі і відповідну кваліфікацію цього працівника, Кор-нієвська М.С. всупереч вимогам п. 21 вищезазначеного Положення не надала йо-му можливості перевестися на посаду головного фахівця, як передбачалося рані-ше. Як головний аргумент на користь переведення Несенюка О.О. на нижчу поса-ду було використано відсутність наукових публікацій за його участі, хоча наспра-вді він безпосередньо займався підготовкою ряду статей, опублікованих під ім’ям колишнього начальника інституту Хом’яка Я.І. задля забезпечення можливості присвоєння йому вченого звання “старший науковий співробітник” (самого Несе-нюка О.О., а також інших осіб було “викреслено” зі списку співавторів публікацій за “наполегливим проханням” колишнього заступника начальника інституту з на-уково-дослідної роботи Новака С.В. і колишнього начальника НДЦ №1, в якому працює Несенюк О.О., Сізікова О.О.). Носіка К.О. за результатами атестації нау-кових працівників було звільнено із займаної посади із зарахуванням у розпоря-дження начальника інституту, в якому перебуває вже понад місяць. Вільнонайма-ним співробітникам установи Копильному М.І. та Ковальову В.І., які працювали в інституті тривалий час (Копильний М.І. – ще за часів його існування у статусі спе-ціальної науково-дослідної лабораторії з перервою у декілька років), за результа-тами атестації невдовзі було запропоновано перейти на інші посади (зокрема, старшому науковому співробітнику Копильному М.І. – на посаду підсобного пра-цівника пожежно-випробувального полігону) або звільнитися за власним бажан-ням під загрозою звільнення за службовою невідповідністю. Подібна ж ситуація мала місце і у випадку Ковальова В.І. Специфіка робіт, виконуваних усіма цими особами останніми роками, яка практично виключала можливість підготування наукових статей належного рівня, а також тенденція щодо занепаду науково-дослідної діяльності в УкрНДІПБ, на нашу думку, зумовлена насамперед різким погіршенням морально-психологічного клімату в колективі внаслідок діяльності Корнієвської М.С., під час прийняття рішення про їх невідповідність займаним посадам, а також наявність у зазначених працівників досвіду, цінного для устано-ви, до уваги не бралися.
Ми, що нижче підписалися, а також велика кількість осіб, які не наважилися підписати це звернення або не підписали його, зневірившись у можливості віднов-лення справедливості шляхом подання подібних скарг, вважаємо Корнієвську М.С. професійно непридатною, неспроможною нормально працювати з людьми, усві-домлювати та виправляти власні помилки, і такою, перебування якої на посаді за-ступника начальника УкрНДІПБ МНС України по роботі з персоналом або вико-нання якою обов’язків зазначеної посадової особи завдало невиправної шкоди ін-ституту, Міністерству і державі в цілому, не кажучи вже про переважну більшість теперішніх і колишніх працівників установи, які звільнилися з роботи (служби) за час її перебування в інституті. Глибоко переконані, що подальше перебування Корнієвської М.С. на роботі в будь-якому підрозділі МНС, тим більше, науково-дослідному, безумовно, призведе до суттєвого погіршення ефективності його фу-нкціонування і, отже, є неприпустимим.
Враховуючи викладене, задля забезпечення дотримання чинного законодавст-ва і вимог Міністерства надзвичайних ситуацій України (в тому числі наказу МНС України від 07.02.2008 №90, а також листа МНС України від 23.04.2010 №28-2/101), створення належних умов для творчої роботи наукових та нормальної дія-льності підсобних працівників інституту, уникнення подальшого вимушеного або примусового звільнення з інституту висококваліфікованих працівників, згурту-вання трудового колективу з метою виконання Тематичного плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також завдань, поставлених Міні-стерством і державою, забезпечення нормальних умов для роботи (служби) і жит-тя працівників установи та членів їх сімей, а також уникнення запровадження в інституті, який буде створено після реорганізації УкрНДІПБ МНС України, ре-жиму, властивого пенітенціарній установі й остаточного знищення його науково-го потенціалу, переконливо просимо Вас вирішити питання щодо невідкладного усунення Корнієвської М.С. від виконання обов’язків заступника начальника УкрНДІПБ МНС України по роботі з персоналом, якнайшвидшого звільнення за-значеної особи з інституту, а також недопущення перебування Корнієвської М.С. на будь-якій посаді в науково-дослідній установі, яку передбачається створити після реорганізації УкрНДІПБ МНС України та ВНІДЦЗ МНС України. Також просимо вжити заходів щодо унеможливлення потрапляння цього листа на розгляд посадо-вим особам УкрНДІПБ МНС України і недопущення переслідування ними осіб, які наважилися його підписати.
Беручи до уваги важливу роль інституту у забезпеченні пожежної безпеки в державі як складової національної безпеки, а також можливу підтримку Корнієв-ської М.С. окремими високопосадовцями Міністерства, просимо Вас взяти вирі-шення порушеного питання під особистий контроль, не доручаючи його іншим посадовим особам. Переконані, що попри добрі стосунки керівництва УкрНДІПБ МНС України з окремими посадовими особами Міністерства, які, напевне, роз-глядатимуть цю скаргу, Ваша принципова позиція дасть змогу вирішити питання звільнення Корнієвської М.С. з інституту без втручання інших органів державної влади, а також виключить необхідність продовження звертань співробітників ін-ституту до судових інстанцій з метою відстоювання своїх прав.
Нам дуже не хотілося б, щоб у Вас склалося враження про чергове “ниття розніжених інтелігентів-науковців”, які не можуть працювати в умовах підвище-них вимог щодо дотримання дисципліни. Нашій науковій установі іде 35-й рік, за цей час неодноразово удосконалювалася її структура, змінювалися керівники. В результаті багаторічної роботи колективу інституту було створено унікальну дослідно-випробувальну та наукову базу, а пожежно-випробувальний полігон УкрНДІПБ внесено до переліку об’єктів, які визнано національним надбанням. Результати проведених досліджень впроваджені у практику протипожежного за-хисту різноманітних об’єктів, постійно проводяться роботи з розвитку норматив-ної бази у сфері пожежної безпеки, а виконувані сертифікаційні випробування продукції гарантують належну якість виробів протипожежного призначення, які застосовуються в Україні, забезпечують недопущення на ринок неякісних елект-ротехнічних та інших виробів тощо. І всі ці досягнення і перспективи, на жаль, можуть бути зруйновані в результаті “бурхливої діяльності” Корнієвської М.С. Тоді, через деякий час, доведеться знову починати спочатку, адже задачі, які по-винен вирішувати інститут, нікуди не зникають: кількість пожеж, надзвичайних ситуацій з жертвами та матеріальними втратами, на жаль, суттєво не зменшують-ся. А наукове забезпечення дій, спрямованих на запобігання та боротьбу з цими явищами, буде актуальним завжди. Але продуктивна науково-дослідна діяльність у “колонії суворого режиму”, на яку перетворює інститут Корнієвська М.С., не-можлива. Ми вважаємо, що найбільший економічний ефект від діяльності інсти-туту може бути досягнутий не за рахунок “економії бюджетних коштів” у вико-нанні Корнієвської М.С., а шляхом підвищення наукового рівня робіт інституту та ефективного впровадження їх результатів у практику протипожежного захисту. А для цього перш за все повинен бути відновлений науковий потенціал інституту та забезпечена дійсно творча атмосфера у його колективі. Сподіваємось на Вашу до-помогу у кардинальному виправленні ситуації, яка склалася в УкрНДІПБ.