З деякого часу я почав ходити з диктофоном, щоб записувати передвиборче життя таке, як воно є насправді. Пропоную читачам пряму мову сьогоднішніх «суб єктів виборчого права», виборців та агітаторів України взірця 2010 року..
Нема трохи поагітувати?…
Одеська область. Грудень 2009 року. Я керівник виборчого Штабу одного з кандидатів у Президенти України. Йду по справах центральною вулицею міста. Раптом через вулицю, ледь не потрапивши під автомобіль, до мене кидається дебела жінка.
— Олексійовичу! Немає в тебе там трохи поагітувати?
— Та є трохи, але ж для себе держу.
— Та не жмись, Олексійовичу, мені тільки пару днів поагітувати, бо доньці за газ заплатити нічим…
Оборзєлі!…
Стою на порозі виборчого Штабу кандидата одного з кандидатів у Президенти України.До мене з суворим, ображеним виглядом підходить жінка років 60, звуть її тьотя Саша, все життя вона пропрацювала вантажником на місцевому консервному заводі. Має двох дітей (син хворий) та чоловіка-алкоголіка, а також важку вдачу й руку …
— Олексійовичу. Можна з Вами поговорити?
— Давайте, тьотя Саша.
— Олексійовичу, я ж за Ющенка в 2004 році була, візьми мене поагітувати.
— Ну, якщо безплатно, тьотя Саша…
— Не прикалуйся, Олексійовичу! Я ж мати двох дітей, у мене син важкохворий і Ванька знову запив, падлюка. Ти ж депутат, як я буду сина лікувати?
— А я при чому тут, тьотя Саша ?..
— Ви всі оборзєлі! До Юльки пішла — там вже місця немає, понабирали по-шустрому. У «януковичів» теж все зайнято, тільки своїх беруть. »Коробці» (місцева сімя) вже Яценюка наглухо «забили», не підійдеш. У Мороза геть нічого не платять… Десь, кажуть, «гриценки» агітують, але там копійки дають і на хліб не вистачить та й де я їх буду по району шукати? Хоч бери й до цього молдована Тіпка йди!…
Візьми поагітувати, Олексійовичу, бо якщо не візьмеш — я буду скаржитись Ющенку. Їй-бо поїду в Київ і він мене прийме, бо в мене двоє дітей! Будеш мати неприємності, воно тобі треба? Бо як мені жити далі? Ви ж всі оборзєлі …
Я вас, »яценюків», знаю!…
До агітатора в наметі підходить його давній знайомий, теж агітатор, але з іншої партії..
— Привіт, куме, як там агітація? Беруть люди газети?
— Та беруть трохи. А ти що хотів? Зразу кажу — календарів немає, ручок теж — всі через ринок пішли..
— Та не треба мені твої ручки, свої не знаю куди діти…Чуєш, Петруха, візьми моїх газет трохи пораздавай, бо до мене комісія їде перевіряти, а я трохи забухав.Треба хоч щось роздати.
— Та ти шо, мої від Юльки як дізнаються, вони мені хер чого заплатять!.
— Та не дрейф, куме , прорвемось!Єслі шо — я скажу, що я проходив біля твоєї палатки та своїми газетами агітував. Що я тебе підставляти буду? А я тобі свечі для «жигуля» дам нові, ти ж просив …
— Ну, добре, давай. Тільки втіхаря, ззаду палатки поклади газети. І щоб з свечами не кинув! А то я Вас, «яценюків», знаю!…
Приходь,поговоримо…
Батюшка в соборі під час служіння роздає газети одного з кандидатів в Президенти і агітує прмяо з амвона.Мені, керівнику виборчого штабу іншого кандидата в Президенти, повідомляють про це.
Взявши з собою декілька свідків, пакован газет з агітацією та Закон «Про вибори Президента України» йду до церкви, до батюшки.Він мій старий знайомий, бо як і я депутат районної ради і на сесіях ми сидимо майже поряд.
В церкві служіння в самому розпалі. Батюшка співає та одночасно роздає агітацію.Я підходю до нього:
— Отець Анатолій!
— Що тобі, сину мій!
— Нате візьміть мою наглядну агітацію, пораздавайте бабкам.
— А чому я повинен роздавати твою агітацію?
— Тому що закон один для всіх, батюшка. А по закону, якщо ви агітуєте за одного, то повинні дозволити агітувати і за всіх інших кандидатів.
— А мені цей кандидат, сину мій, тисячу гривень дав, щоб я агітував.
— Але ви ж знаєте, батюшка, що церква відділена від держави і тут взагалі агітувати не можна? Ви ж депутат, повинні знати…
— А хто мені дах церкви перекриє? Твій кандидат? Бачиш прямо на мене скоро затікати буде. То ж , іди сину мій, а коли буде в тебе тисяча гривень на агітацію — приходь. Поговоримо…
І на 50 гривень не наагітував….
Біля районного Будинку скупчилась юрба людей.Всі вони чекають своєї черги в отриманні коштів за агітацію.
Кошти в «іномарці» роздає молода людина років 25.
— Олег Костянтинович! А чому Гирлі дали 80 гривень, а мені тільки 50?
— Ну, ти диви на цього лоха! Та ти й на 50 гривень не наагітував. Бери і не нервуй мене, бо завтра на агітацію взагалі не візьму!
— Та чого ви, вже й пошуткувати не можна?
— Бери скільки даю. Завтра на 80 гривень наагітуєш — розберемось. А поки що — розписуйся і не базарь багато….
Де знайти директора виборів?…
Знаходжусь у приміщенні виборчого штабу одного з кондидатів в Президенти. Розмовляємо про поточні справи, раптом розкриваються двері і в кімнату влітають дві циганки.
— Де тут можна знайти директора виборів?
— А що ви хотіли?
— Ми хотіли написати заяву, щоб нас прийняли поагітувати трохи.
— А за кого ж ви агітувати будете?
— Та за кого треба. Як ми проагітуємо,то після нас вже нікому не буде що ловити.У мене й брат на трубі свадьби грає,Бодян Валентин,може чули?
— Та немає тут, дівчата, директора виборів! Ідіть в райдержадміністрацію спитайте.
Одна з циганок відводить мене в сторону і тихенько шепче:
— Чуєш, красивий, половина грошей тобі. Ще й вина гандрабурського, єсли шо, привеземо…
Сєдов Володимир, журналіст.
м.Ананьїв Одеської області
15 ответов
В цій сраїні добра та злагоди не буде ніколи
Невеста вечером, смыв “праздничную шпаклевку” и представ в натурально-уродливом виде, в зеркало: “Так тебе, козлу, и надо!”
Мы, украинцы, великий народ потому, что за кандидатов за 50 гривен на майданах стоим, а потом плачемся, что власть не та.
Вот так они ему на его диктофон только “на мові” и изъяснялись. Уссаться можно.
ОРД такую херню уже начало публиковать, что уши вянуть. Все дерьмо незалэжное вокруг себя посабирало.
Це ти “дерьмо” малорос
Да, действительно, статейка та еще… Все-таки не надо публиковать такую дешевку, если сайт претендует на доверие хоть чуть-чуть мыслящих людей.
xxx, а что, малоросс — ругательство? А страна Украина когда-нибудь существовала? Израилю 61 год всего, а люди там давно себя одной независимой нацией считают. На нашей территории больше трехсот лет не можем договориться, от кого независимы — от “ляхов”, от “москалей”… А на самом деле на подсосе то у первых, то у вторых, то у третьих… И никто “украинцев” из-за этого не уважает.
Це дійсно з життя.В Чернігівській області приблизно те ж саме.Якщо не гірше.Такі ми є насправді,а на зеркало гніватись не треба.Між іншим,не один ОРД надрукував ці Мініатюри.”Українська правда” теж потрапила до цього списку — надрукувала.Не інакше як справа рук жидомасонів.Хотять непідкупних українців через Інтернет принизити… А загалом,за Мініатюри — спасибі.І цікаво і достовірно.
Проблема в украинском минталитете… “Моя хата з краю” или “Хочу, щоб у мого сусіда коняка здохла”, эти поговорки, которые полностью характеризуют сучность большинства украинцев, к сожалению придумали еще задолго до Запорожской Сечи. Или другой пример. Знакомая украинская семья переехала на ПМЖ в Канаду. Диаспора собирается и знакомится обычно после посещения всех вместе поместной Церкви. Так вот, у моих знакомых семья из восточного региона Украины на выходе с Церкви спросила, чем помочь в становлении на новом месте, а с западной — зачем вы сюда приехали, тут и без вас хорошо. На тот же вопрос к заподенцям, а вы чего здесь делаете, “національно-свідомі кадри” ответили, мы так сильно любим неньку Украину, що аж плачемо, но в Канаде наши родители и деты, поэтому обратно возвращаться в Украину не можем. Вот она сучность.
Интересные, не придуманные истории. Автору — респект!
“Без лапши на ушах” — читайте опусы Димы Табачника. Он вам расскажет про украинцев и малороссов.
Який жах. Ось вам політтехнологи і їх ціна. Скажи хто твій політтехнолог, я скажу який твій президент. Як людина далека від гомосексуальних скандалів, скажу чесно це навіть не голівуд з написаними сценаріями. І ці люди через пару місяців будуть нас призивати бути чесними та порядними, боротися з корупцією розказуватимуть про те як вони боролися з попередньою злочинною владою. А давайте поступимо по принципу “вот би взять и комсомольцев отменить, замість понеділків”, може дійсно щось зміниться, а то щось я в цьому райкомі комсомолу не бачу світла в кінці тунелю.
Цена то ценой, тут сама суть — преддверие выборов организует “рабочие места” и обеспечивает какую-никакую зарплату) а если серьезно — то к сожалению, такое возможно только в Украине. Очень жаль…
Такая ненависть вскипает к этому плебсу, к этим бандерлогам, этому обезьяньему стаду, что, ей-богу, я уже хочу, чтоб избрали они себе своего вожака — януковича — на свою голову. Если б только мне в этой стране не жить у них в заложниках… Ну что за срань!
Дешевка. Стилистика очень напоминает фельетоны в совковых “Крокодиле” или ”Перце”…
зачем возмущатся в даный момент были бы деньги, покупай хоть героя Украины, хоть генерала, все продается и покупается.В этой нации нет будущего, не ищите лучшего царя его не бывает. Кто бы не стал у руля этого госсударства, порядка не будет, потому что нации нет, народ не организован, а какой народ такой и правитель и спецслужбы и вся система прогнившая от нищеты.За бутылку водки и кг гречки продается народ, которые по хитрее те просят больше и это в 21 век, позор этой нации как таковой. И все эти страсти вокруг выборов никому не нужных, ничего не приносящих положительного этому народу, а только превращающих в рабов. Проснитесь и сплотитесь. жидомассонам нужна эта территория, гонимые во все времена и не имеющие ничего своего, дикое и убогое племя которое наказаное природой, проснись Украинский народ и выгони эту мразь из своей территории !!!