Беззастережною подією тижня, що минув, стало бажання сина депутата Деснянської районної ради м.Чернігова Володимира Приходька виконати свій конституційний обов’язок і відслужити в українській армії. Ні, не молебень. А строкову службу. Оскільки народ категорично відмовлявся цьому вірити, з такої нагоди в Чернігові була проведена прес-конференція, яку широко висвітлювало Міністерство оборони України. На прес-конференції батько та син Приходьки підтвердили, що, дійсно, Приходько-молодший буде служити в армії, причому — де завгодно. Навіть разом з іншими солдатами, батьки яких не є депутатами.
Попервах журналісти запідозрили, що депутатський син просто збив на автомобілі якогось пішохода й у такий спосіб намагається тепер уникнути розголосу (не покарання, звісно — дітей депутатів за таке не карають, а лише розголосу). Але гіпотеза свого підтвердження не знайшла. Нікого Приходько, начебто, не збивав. І, взагалі, настільки поважає Правила дорожнього руху, що й сам переходить вулицю тільки у встановлених місцях і тільки на зелене світло світлофору.
Другою стала версія, що молодший Приходько, мабуть, стріляв гумовими кулями по районному прокурору і тепер батьки відправляють його в армію на перевиховання. Але, як стверджує чернігівський кореспондент «ОРД», прокурор Деснянського району м. Чернігова начебто запевнив його, що Приходько ні по кому не стріляв, пістолета не має, а син Ющенка в Чернігів не заїжджає. Через що філейні місця місцевих прокурорів перебувають у неушкодженому стані. Прокурор, кажуть, на доказ цього навіть хотів зняти штани. Але був зупинений журналістами, які повірили йому на слово.
Таким чином, досі ніякого раціонального пояснення вчинку депутатського сина знайти не вдалося. Не випадок, а суцільна загадка. Хлопця, як і батька, звати Володимиром і проводжати його в армію будуть, мабуть, усім Деснянським районом м.Чернігова.
Іншу загадку тижня підкинув журнал «Кореспондент» і стосується вона найпотаємніших закутків електоральної психіки. «Згідно з результатами соціологічного опитування, — пише «Кореспондент», — мешканці Донбасу, Півдня та Сходу України займаються сексом частіше, аніж мешканці Заходу та Центру. При цьому чоловіки займаються сексом у півтора рази частіше, аніж жінки». Звісно, така новина не могла не приголомшити: те, що чоловіки займаються сексом частіше, аніж жінки, може й непогано. Але з КИМ вони цим займаються? — Ось що цікаво.
Першою версію було, що жінки Донбасу, Півдня та Сходу України просто не помічають, що з ними займаються сексом. Або роблять це в стані глибокого алкогольного сп’яніння. Другою — що чоловіки займаються сексом не з жінками. А, в кращому випадку, один з одним. І, нарешті, третьою версією стало припущення, що на Донбасі небувалого поширення зазнав груповий секс, внаслідок чого дві жінки примудряються задовольнити в середньому трьох чоловіків.
Втім, розв’язати цю соціологічну загадку автор не береться, оскільки, на відміну від однієї своєї давньої знайомої, не є фахівцем у галузі статевих злочинів і навіть жодного разу не виступав на тему депутатської педофілії. Тож залишаємо цю перДлину для читацького обговорення. А тут лише процитуємо статтю з «Кореспондента»:
«Окрім того, найактивнішими любителями сексу, зазначають автори дослідження, є прибічники Юлії Тимошенко, Сергія Тигіпка, Віктора Януковича, Арсенія Яценюка, а також представники групи проти всіх. У той же час найбільш пасивні та закриті щодо сексу — виборці Петра Симоненка, Олега Тягнибока, Віктора Ющенка та Володимира Литвина».
А ми думали, чого це кількість прибічників Юлії Тимошенко з роками збільшується, а Петра Симоненка — навпаки, зменшується? А, виявляється, електорат Тимошенко просто розмножується, мов кролі.
Ну і, нарешті, головна перДлина тижня. Також про секс.
Як повідомляють інформагентства, кримські козаки закликають голосувати за Юлію Тимошенко на наступних виборах — рішення підтримати кандидатку в президенти було прийнято на засіданні якогось там «круглого столу». Якщо хто не знає, хто такі сучасні козаки, то пояснюємо: це — такі собі дядьки, які для того, щоби остограмитися, вдягають старовинні однострої. Інакше горілка їм у пельку не лізе. А сексуальний мотив полягає в тому, що агітувати кримських колег приїхав луганський отаман Валентин Кравченко. Похваливши Юлію Володимирівну, пан Валентин кинув пару каменів у город її опонента Віктора Федоровича: мовляв, той сидів у тюрмі за те, що «знімав шапки з наших наречених».
На правах особистого біографа Тому Що Лідера автор цих рядків готовий назвати прізвище «нареченої» луганського отамана: товариш Совенко. І була та «наречена» чоловічої статі. Зазначимо також, що Янукович разом зі своїми подільниками Целковським і Масловим зняв з товариша Совенка не шапку (пограбування відбулося 29 жовтня 1967 року, коли в Донбасі ще шапок не носять через відносно теплу погоду — хіба що капелюхи), а годинник та інші особисті речі. Власне, годинник Совенка й був знайдений в Януковича під час обшуку.
Другий раз за ґрати Віктор Федорович також попав не через шапку, а в зв’язку з мордобоєм, який відбувся в Єнакієвому 16 вересня 1969 року між ним, громадянином Бубирем і товаришем Пантелеєнком. Якщо бути зовсім точним, то, за версією слідства, Янукович і Бубир начистили Пантелеєнку писок, але шапку (капелюх, годинник, гумку з трусів) не брали.
Хто саме з двох потерпілих — Совенко чи Пантелеєнко — більше приваблює луганського отамана в якості «нареченої» нам невідомо. Можливо, йому й кобила — наречена. Але принагідно вкажемо на серйозне недоопрацювання луганського осередку Партії Регіонів. Погано місцеві мешканці знають біографію Лідера. Дуже погано. Так не годиться.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
