REGNUM
Опубликовано 15:26 24.10.2009
Документ: http://www.regnum.ru/news/1218141.html
В крупном польском городе появилась улица памяти жертв геноцида ОУН-УПА
Городской совет польского населенного пункта Легница в конце сентября принял решение дать название “аллея жертв геноцида ОУН-УПА” одной из улиц города. За такое решение проголосовало 9 депутатов, 4 были против, 3 воздержались от голосования. Примечательно, что ранее проект постановления получил позитивную оценку комиссии по наименованию улиц и бульваров.
Как утверждает газета польских украинцев “Наше Слово”, в действительности факт, что улицу назвали в память жертв геноцида ОУН-УПА, является отражением состояния ухудшения польско-украинских отношений. “Он показывает, что польский политикум становится прагматичнее и радикальнее: то, что когда-то было присуще исключительно правым политикам и “кресовякам, сегодня распространяется также на центристские и левые силы. Ведь за название “аллея Жертв геноцида ОУН-УПА” проголосовало 5 депутатов из “Права и справедливости”, 2 — из “Союза демократических левых сил”, 1 — из “Гражданской платформы” и 1 независимый”“, — говорится в материале.
Легница — довольно крупный город в Нижнесилезском воеводстве в Западной Польше, население — более 100 тыс. жителей. Лигниц до 1919 и с 1938 по 1941 принадлежал прусской провинции Силезия и с 1919 по 1938 и с 1941 по 1945 — прусской провинции Нижняя Силезия. Вследствие Второй мировой войны Лигниц перешёл к Польше и был переименован в Легницу. Немецкое население почти полностью было изгнано. Новые переселенцы в свою очередь прибыли из восточных районов Польши, чья территория была включена в состав Советской Украины и Белоруссии.
Волынская резня — массовое уничтожение этнического польского гражданского населения (преимущественно женщин, детей и стариков) на территории генерального округа Волынь-Подолье, начавшееся в начале 1943 года сторонниками ОУН(б) и ее вооруженной составляющей УПА при значительном участии местного этнически украинского населения. Своего пика события достигли летом 1943 года, когда 11 июля 1943 были одновременно атакованы более 150 населенных пунктов.
173 ответа
Сообщение “Юрист” заслуживает внимания: …БАНДЕРА ПО ОБЪЕКТИВНЫМ ПРИЧИНАМ ДОЛЖЕН БЫЛ СОТРУДНИЧАТЬ С НЕМЦАМИ ИНАЧЕ ЕГО ШАНСЫ НА УСПЕХ БЫЛИ БЫ РАВНЫ НУЛЮ.
по таким же объективным причинам Янек должен был сотрудничать с ГБ. Ибо с его прошлым вообще бы никогда никем не стал… кроме дворника в родном Енакиево.
то Дончанин:
“Жители Крыма провели свой реферндум…”
давайте не забывать, что действительных ЖИТЕЛЕЙ КРЫМА оттуда дядя йося вывез очень давно и те, что там сейчас живут не являются его исконными жителями! И то, что вечно выдают оккупацию Западной Украины и Польши в 39 году ссср СОВМЕСТНО С ГИТЛЕРОВСКОЙ ГЕРМАНИЕЙ за освобождение, то вы бы посмотрели на это глазами жителей тех регионов, а не совкового Харькова и трусливого правительства там обитавшего!!! Харьков от Львова подале будет нежели Киев и это пора понять, если трудно осмыслить сей факт, то пеняйте на своих учителей и ограниченность умственных ресурсов!
сами мы ДаНетСкие!!!
Некоторые из форумчан утверждают, что бандеровцы с 1943 года воевали против Германии. Ответьте, пожалуйста, если Бандера не был агентом Абвера и, действительно, воевал против Германии, то почему именно Западная Германия предоставила ему политическое убежище?
Попелюшка, а что должны считать своей родиной люди, которые родились в Крыму после войны, там выросли и состарились? Или я, родившийся в Донбассе, должен считать этот край родиной сарматов и их вотчиной?.
Ивану. Западная Германия в то время была разделена на оккупационные зоны союзников СССР, которые совместно с новымы властями осуществляли денацификацию.
Денацификация не имела никакого отношения к Бандере, он не был членом НСДАП. Тем более, когда закончилась денацификация, а когда убили Бандеру?
Ивану — денацификация проводилась в отношении членов НДСАП и лиц, участвовавших в преступлениях фашистского режима.
Оккупационная зона США
В 545 судах американским военным командованием было разобрано более 900 тысяч дел. Дополнительно американцы составили анкету из 131 вопроса, по итогам заполнения которой подлежащие денацификации люди делились на следующие группы: главные обвиняемые, обвиняемые, второстепенные обвиняемые, соучастники, невиновные.
Лица, не состоявшие в НСДАП, как правило, преследованиям не подвергались, даже если они занимали высокие должности при нацизме, как например Гарри Гизе — диктор, озвучивавший не только пропагандистский киножурнал «Немецкое еженедельное обозрение», но и антисемитский фильм «Вечный жид».
В течение 1948 г. интерес американцев к денацификации в связи с началом холодной войны с Советским Союзом пропал[источник не указан 241 день]. Чтобы довести дело до логического конца, был заведён «экспресс-суд». Это привело к неоднозначным решениям суда (Persilschein, 131er). За время денацификации в союзнической зоне было приговорено 806, казнено 486 человек[источник не указан 241 день].
Многие нацистские функционеры нашли себе работу на государственной службе в ФРГ как во вновь создаваемых структурах (АРД-ARD, БНД-BND, Федеральный суд-BGH, «Радио Свобода»), так и на своих старых рабочих местах (Мюнхенский городской музей).
Некоторое количество перешло на службу в США (Вальтер Дорнбергер, Вернер фон Браун), и получило гражданство
бач який Иван, знає про 486 человек, а про одного Бандеру не знає… дивний…
Из секретного доклада специального агента военной контрразведки США Ваджи В.Колобматовича командиру, III район военной контрразведки США, 6 мая 1947 года.
«Он [Бандера] часто перемещается по американской [оккупационной] зоне, нелегально пересекая американо-французскую разделительную полосу в районе Бад-Рейхеншталя. Пересечение границы всегда осуществляется пешим порядком через лесистые районы… Автомобили обычно подбирают его после перехода в американскую зону. Во время этих переходов Бандеру охраняет группа бывших немцев-ССовцев, прикрепленных к бандеровскому движению предполагаемой германской подпольной организацией, существующей ныне в Баварии. Германское подполье, состоящее из бывших руководителей ГЮ [Гитлерюгенда], офицеров СС и прочих высокопоставленных членов НСДАП, работают в тесном сотрудничестве с движением Бандеры, так как у него [Бандеры] есть прекрасные связи в виде сети агентов и информаторов, разбросанных во всех четырех зонах оккупированной Германии, [а также в] Австрии, Чехословакии, России и Польши.
Движение Бандеры увеличивается количественно и становится всё более активным в связи с его финансовыми возможностями. Главным источником этой финансовой силы является Германское подполье [т.е., организация Гелена], которое, согласно данным, обладает большими денежными средствами и другими ценностями, накопленными во время нацистского режима… Данная группа, известная как «Черная рука», состоит из безжалостных убийц, которые захватывают и ликвидируют лиц, пытающихся задержать Бандеру».
Из секретного доклада специального агента военной контрразведки США Эрла С.Браунинга, мл., командиру, VI район военной контрразведки США, 10 декабря 1947 года.
«Около 1945 года [Бандера] создал разведшколу, расположенную в нескольких километрах от Мюнхена. В этой школе преподавали различные предметы, включая: проникновение в [советские] учреждения, использование взрывчатых веществ, шифры, систему курьеров, организацию нелегальных сетей и проч. Школа, выпустившая несколько классов агентов и информаторов, проработала до конца 1946 года, после чего она переместилась в неизвестное место… Школа СБ под руководством майора Побигущего находится в Финисберге возле Ансбаха».
Это американская военная разведка по секрету проинформировала Идеологический Отдел ЦК КПСС для использовании в обучении партийных лекторов и курсантов военных политических училищ.
Я руководящие резолюции читал.
А ты был партийным лектором или курсантом военно-политического училища?
Ананимки без подписи автора не рассматриваютца априори.
Указ Президента України № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»:
Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:
Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.
Кабінету Міністрів України розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».
Міністерству освіти і науки України, Українському інституту національної пам’яті розробити за участю Національної академії наук України для навчальних закладів методичні, просвітницькі та інші матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України у XX столітті.
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов’язаних з українським визвольним рухом XX століття.
Запропонувати органам місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
28 січня 2010 року
.
Цікаво, що заважало Гаранту опублікувати такий указ на початку свого президентства. Бо зараз це виглядає як запізніла боротьба за західний електорат з егоістичними мотивами для продовження свого політичного життя.
Антинімецький фронт УПА (1943-1944)
10 листопада в прес-центрі СБУ відбулися чергові громадські історичні слухання на тему “УПА і німці: співпраця чи протистояння”.
У вступному слові директор Галузевого державного архіву СБУ к.і.н. Володимир В”ятрович наголосив, що теза про «співпрацю УПА із німецькими окупантами» є центральним положенням кампанії проти визнання УПА, а питання стосунків українського визвольного руху та Німеччини залишаються найбільш заполітизованим:
“Як докази “колаборації” наводять факти, які не мають стосунку до УПА, а саме: короткотермінова співпраця ОУН і Абверу, яка вилилася в створення двох батальйонів “Нахтігаль” та “Роланд”, хоч ці формування були створенні в 1941 р., а УПА — в кінці 1942 р.; формування СС в 1943 р. Дивізії “Галичина”, яка, хоч і складалася з українців, була структурою німецької армії і не мала нічого спільного з українським визвольним рухом; “засудження” УПА Нюрнберзьким трибуналом”.
Володимир В”ятрович запропонував усім присутнім самостійно спростувати цей міф, погортавши представлене на слуханнях повне англомовне зібрання матеріалів Нюрнберзького процесу.
Із головною доповіддю, опертою на аналіз німецьких, радянських та українських документів, виступив к.і.н. Іван Патриляк. Він зазначив, що період ситуативної співпраці між ОУН і Німеччиною завершився невдовзі після проголошення Акту 30 червня 1941 р. Незгода націоналістів відкликати проголошення незалежності призвела до масових арештів членів ОУН і їх переходу до антинімецької боротьби. У серпні-жовтні 1942 р. формуються перші великі бойові групи ОУН(Б), які стануть основою Української Повстанської Армії.
Першою атакою українських повстанців проти німецької окупаційної адміністрації став напад сотні Г. Перегіняка-“Довбешки-Коробки” на районний центр Володимирець вночі з 7 на 8 лютого 1943 р. Таким чином з’явився антинімецький фронт УПА, який протягом усього часу німецької окупації України був головним.
Іван Патриляк навів у своїй доповіді десятки фактів, почерпнутих із німецьких та радянських документів, про бої між українськими повстанцями та німецькими окупантами: “Протягом липня 1943 р. УПА здійснила 295 атак на німецькі опорні пункти, 682 саботажні акції на залізниці, 119 нападів на господарські об’єкти. Наступного місяця активність націоналістів ще більш посилилася – 391 напад на німецькі гарнізони, 1034 диверсії на залізниці, 151 атака на підприємства. Влітку 1943 антинімецька боротьба перекинулася на терени Галичини Загалом же під час боїв і сутичок з окупантами у червні–вересні 1943 р загинуло 1237 українських повстанців і понад 3 тисячі гітлерівців і їх союзників. Наслідком успішної боротьби УПА з німецькими окупантами стало встановлення контролю над суцільними територіями, в тому числі й захоплення районних центрів. “Повстанські республіки”, головно, виникали у сільській місцевості – там, де поблизу були великі лісові масиви”. З метою придушення повстанського руху німці проводили масштабні військові операції із використанням тисяч вояків. Нацисти почали інформаційну війну проти УПА, зображаючи її в своїх листівках більшовицьким утворенням.
Іван Патриляк зачепив у своїй доповіді і питання переговорів, які намагалися нав”язати німці повстанцям під час відступу з України. Він розділив ці переговори на дві групи: домовленості, яких досягали окремі командири УПА з окремими німецькими частинами про нейтралітет і обмін зброї на продовольство чи розвідувальну інформацію та переговори між німецькими військовим і поліційним командуванням та керівництвом визвольного руху про досягнення нейтралітету та про співпрацю у боротьбі зі спільним ворогом – більшовизмом.
Спонтанні контакти між командирами повстанських загонів і німцями суворо заборонялися повстанським командуванням. За самочинні переговори було віддано під суд їхнього першого ініціатора П.Антонюка-“Сосенка”, якого 7 березня 1944 р., за вироком військово-польового суду УПА, розстріляли. Також 15 квітня 1944 р., перед сотнею вояків, за вироком суду УПА, був розстріляний В.Олійник-“Орел”.
З українського боку уповноваженим до переговорів на рівні керівництва був Іван Гриньох. Керівництво ОУН висувало німцям наступні умови для порозуміння: німецька влада припиняє боротьбу проти українського визвольного руху, звільняє із таборів усіх українців-політв’язнів, повстанці отримують свободу в приготуваннях до антирадянської боротьби. Взамін відділи УПА припиняють антинімецьку боротьбу, зупиняють атаки на німецькі комунікації, готові до взаємного обміну інформації про радянських партизан і диверсантів.
Іван Патриляк зацитував враження німецького офіцера, уповноваженого для переговорів: “Особливо обурливим фактом, на думку німецького переговірника, було те, що в Прикарпатті та Карпатах загони УПА продовжують нападати на німецькі підрозділи з метою їхнього роззброєння. Німецький офіцер робить висновок, що командування УПА й керівництво ОУН веде переговори з метою досягнення своїх цілей. У німців залишається два виходи – або знищити загони УПА, або вести з повстанським командування переговори, намагаючись тим самим пом’якшити конфлікт з українцями. У зв’язку із відсутністю достатніх сил для ліквідації УПА, офіцер рекомендував продовжити переговори з метою “стримати УПА від диверсій на німецьких лініях комунікацій” та для отримання від повстанців розвідувальної інформації”. Переговори між сторонами врешті завершилися нічим: німецька армія відступила, а повстанці залишилися, продовжуючи боротьбу із новим окупантом.
На завершення Іван Патриляк зазначив: “Стосунки українського націоналістичного руху й Німеччини зазнавали змін у залежності від геополітичної ситуації. Однак, за будь-яких умов націоналісти намагалися максимально використати обставини на користь боротьби за самостійну українську державу.
Коли інтереси України потребували співробітництва з Німеччиною – вони йшли на співпрацю, коли була необхідність поберегти сили, перебуваючи в стані нейтралітету, націоналісти займали вичікувальну позицію, але коли обставини вимагали боротьби з Райхом, УПА вела цю боротьбу жорстоко, масштабно і безкомпромісно.
Документи однозначно свідчать про те, що повстанський рух, організований і очолюваний бандерівською ОУН, довгий час мав антинімецький характер, що нацисти з 1942 р. саме в українських націоналістах бачили найбільшу загрозу своєму пануванню в краю.
УПА зробила максимум, що в такій ситуації могла зробити партизанська армія, яка не користувалася зовнішньою підтримкою. Від гітлерівців було визволено значні території, на яких не функціонувала окупаційна адміністрація, зривалися поставки сільськогосподарської і промислової продукції, сировини, визволялися люди, призначені до вивозу у Німеччину, знищувалися засоби комунікації, вбивалися представники цивільної адміністрації, дезорганізовувалася місцева поліція тощо.
Тому цілком закономірно визнати, що ОУН і УПА зайняли свою почесну сходинку в ієрархії борців за свободу України та звільнення її від гітлерівської окупації”.
За повідомлення прес-центру СБ України
10 листопада в прес-центрі СБУ не знали результатів виборів… Ну задрал уже этой бредятиной, тупая малолетка. После событий тех лет (глубоко насрать, кстати, кz80 тогда против кого был) люди сделали много полезного, вредного и бесполезного…Одним словом — завянь, бутончик!
Якщо при слові Україна чи українець тобі стає погано, тебе нудить і всього вивертає від української мови, прийми ліки — випий “русской водки”, багато, заспівай російську пісню, пішли когось нах@й, набий комусь пику чи отримай по пиці, відчуй себе справжнім русским і тобі стане легше.
Антиукраинцу. “Так говорил Обормот”. Что такое или кто такой АНТИ-украинец? Материя — объективная реальность, антиматерия — что — необъективная нереальность? Следовательно, украинец, русский, чех, поляк, немец — явления материальные, то есть — объективное и реальное. Отсюда, АНТИ-украинец — явление нематериальное, т.е. — необъективное и нереальное? Если всё-таки материальное, тогда кто же этот антиукраинец? Наверное,биологический вид — человек разумный, наверное, пол — мужчина, наверное, расса — белый, наверное, вид деятельности — трудно сказать, скорее боец идеологического фронта, социальный статус — наверное, средний класс. Остаётся национальность. Русский? Вряд ли, те же братья, они не могут быть анти—.., как впрочем и беларусы, поляки. Тогда закрадывается подозрение, что он — молдаванин. Здравствуй, молдавский брат Антиукраинец!
У 90-х роках у періодичних виданнях з’являються статті з повідомленнями про те, що “Молода гвардія” була націоналістичною підпільною організацією. В. Покотило у статті “Фадєєв і правда. Із записок українського націоналіста” пише, що в перші дні німецької окупації на східні території України рушили бендерівські похідні групи створювати осередки боротьби за звільнення України від фашистських окупантів. Така група прибула і в Краснодон. Стахів — напористий і розумний ватажок із цієї групи — поселився серед краснодонців.
М. Романцов, автор матеріалу “Якщо б Олега Кошового не стратили німці — стратили би більшовики”, повідомляє, що “Євген” (Є. Стахів) прибув у Луганськ як представник Рівненського “прес-бюро”. Під час німецької окупації України він був організатором і керівником націоналістичного визвольного підпілля на Донбасі. Вони прийшли воювати з лозунгами “Україна для українців”, на листівках було написано “Смерть Гітлеру, смерть Сталіну!”. За півтора року, з лютого 1942-го до літа 1943-го, було організовано підпілля в Константинові, Сталіно (Донецьку), Луганську, Горлівці і в менших містах.
Характеристику діяльності націоналістичного підпілля дає П. Шевченко в статті “В роки війни на сході України існувало не тільки комуністичне, але й оунівське підпілля”. Він повідомляє, що вони “…закликали до боротьби на два фронти — проти режимів Гітлера і Сталіна… розповсюджували літературу, листівки, бюлетені ОУН як на українській, так і на російській мовах, українські газети. Це підпілля мало свою специфіку, …оунівці не мали контактів з німецькими спецслужбами і воєнною владою, …члени підпілля були розкрити і більшою частиною знищені каральними сталінськими органами чи під час війни, чи після її закінчення”.
Сам Є. Стахів згадує, що на Донбасі діяла невелика група комсомольців, яка називала себе “Молода гвардія”. Ця група була в постійному контакті з нашим підпіллям і розповсюджувала наші листівки. Але в його статті “Молода гвардія” — це вигадка Фадєєва“ стверджується, що “…наші хлопці зустрілися з молодими людьми, які записували знаки на німецьких воєнних машинах. Ми хотіли залучити цих молодих людей — їм було по 17 — 18 років — до співпраці, але вийшло, що вони не розуміють ніякої політики. Вони просто збирали дані для розвідниці Любові Шевцової. Таким чином, ми перервали з ними контакти. Ця група не проводила ніякої ідеологічної роботи і не мала ніякої назви”.
Є. Стахів робить висновок, що “Молода гвардія” — це вигадка Фадєєва.
Микола ДОРОХОВ, викладач військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Пусть такие как названный кандидат наук украинских (какой ужас!) пишет ещё, бумага всё стерпит, а БОГ не фраер — он всё видит)))
По поводу моей национальности могу только отметить, что космополиты национальности не имеют. Если трудно понять считайте меня китайцем.
“Антиукраїнець”! Ти хто? Чи ти що? це твоя професія чи хоббі? Чи сутність? Наприклад, антисемітизм — це така форма національної і расової нетерпимості, яка, як і інші прояви цієї самої нетерпимості, переслідується законами більшості країн. Якщо ти такий крутий перець, і називаєшся злочинною професією з ідеологічних міркувань, напиши свої анкетні дані і відстоюй позицію відкрито. А далі буде видно чи ти “антиукраїнець” (з усіма правовими наслідками), чи звичайне тріпло, яке гавкає з-попід тину. Тут достатньо людей, в професійні обов”язки входить оцінка антидержавних проявів і проявів національної нетерпимості. Чи ти підпільник — так під полом живут, звичайно, пацюки і руді миші.
Ф. Ницще открыто и в письменном виде называл немцев тупыми и ленивыми….Но у нас с ним профессии разные…Ты прав — нельзя быть антинемцем, но антифашистом — можно. А Антиucrainez’у просто неприятен ucrainez’. Но когда мне будет неприятен обормот, я не буду называть себя антиобормот — мой ник будет — АНТИЖЛОБ или АНТИПОЦ.
Антиукраинцу. Извини, что вмешался в вашу дискуссию. Жлоб — (жаргонное) — жадный человек. Поц (идишь) — мужской половой орган. Производное — “пацан” — от “потцен” (маленький мужской половой орган — обычное обращение между мужчинами на Донбассе, независимо от возраста. По еврейским преданиям также, “поц” — должность в кагале, состоявшая в том, чтобы дефлорировать умерших девственниц. В силу спецификм этой деятельности эти объязанности возлагались, как правило, на умственно недоразвитых членов общины. у которых не было мозгов. а был только поц. То есть — поц — слово и явление отнюдь неураинское. Жадность тоже черта, присущая в массе, скорее немцам, ходят легенды о евпрейской жадности. Так что твои “АНТИЖЛОБ” и “АНТИПОЦ” мало применимы к отрицанию всего украинского.
Жадина и жлоб не синонимы, а Антиucrainez’ не против украинцев…Но многим жлобам этого понять не дано)))
Антиукраинцу. Ух ты, какой просветдённый и посвященный. “Жлобам этого понять не дано”. Во всем мире есть только два народа, которые на полном серъезе считают, что им “дано”. “Ниспослано”, типа “свыше”. Понять сущность мироздания и бытия. И растолковать другим. недалёким. Ко всем остальным они испытывают брезгливую неприязнь на рассовой и этнической почве. Правда, был еще третий такой народ. Сверхчеловеки. Его отучили ковровыми бомбардировками и массовыми изнасилованиями женщин. Сейчас соблюдают внешние правила приличия. Правда, ответственность за гримасы попыток утверждения своего величия пытаются перложить на посторонних, своих амнистировали в 1968 году. Другие тоже считали, что Бога за лапсердак поймали. Богдан Хмельницкий хотел научить их жить, как все, но получилось что с перепугу двести лет коренному населению сапоги лизали.
А жлобы это уже народ, сформировавшаяся нация? Интересно мыслите! “Свидомисть” так и прэ.
Прикинь, Антиucrainez’, а жлобы это уже народ, в нацыю жлабьё никогда не сформируется, но , к сожалению, толпа жлабья уже большая.
Гляди сюда, есть такое слово “сознательность”. Знаеш, што это слово значит? Сознательность — это способность правильно разбираться в окружающей действительности. От!
Чувак, ты не в курсе по каким причинам жлобы не любят слова “сознательность” и ”сознательный”?
Та невже, дійсно, не люблять? — Мабуть через лапки!
А я ж тебе об чом толкую? Жлабьё над словом “сознательность” надсмешки строит.