Тщета пожадливих зусиль заслуженого вертухая (частина третя)

Частина перша і друга

«Відсмоктавши по повній програмі» у правозахисників в царинах піару та права, та ще й отримавши від свого вищого керівництва в Києві втик в інший вільний фізіологічний отвір, за зайвий шум та розголошення «теми» із незаконним суміщенням посад, Магомед Магомаєв серйозно замислився.

Але міркував він не над тим, як покращити права ув’язнених, а лише про те, як покарати своїх кривдників з Вінницької правозахисної групи. 

Так виникла ідея замутити провокацію і знайти зеків, які згодом пред’являть судовий позов до правозахисників. Мабуть, ідею благословили покровителі заслуженого юриста з Держдепартаменту України з питань виконання покарань і, незабаром, відбулася дешева провокація. На мобільний телефон Вінницької правозахисної групи прилетіло СМС повідомлення про те, що, нібито, двоє засуджених СВК №81 на прізвище Шевченко та Іванишин на знак протесту проти катувань та принижень скоїли акти самокаліцтва – порізали собі вени. Навчені досвідом щодо того, як Магомаєв вміє приховувати витоки інформації про надзвичайні події в колонії, вінницькі правозахисники, керуючись своєю місією та завданням правозахисних організацій в демократичному суспільстві, виступили із заявою. У цій заяві, не стверджуючи про достовірність отриманої інформації, вони вимагали від компетентних органів проведення прозорої, ефективної та справедливої перевірки інформації, яка надійшла до ВПГ. А що було робити? Національні превентивні механізми проти катувань в Україні наразі не створені, правозахисників в тюрми не допускають, порізаних і, можливо, побитих ув‘язнених, можуть тримати «на ямі» стільки, скільки потрібно, аби зійшли побої.  

Rozsliduwaty katywannya na Stryshawskij kolonii #81 — Get more Business Documents

Наступного дня після оприлюднення заяви ВПГ, розчулений вертухай Магомаєв зібрав на зоні вінницьких журналістів і радісно продемонстрував усім здорових і неушкоджених зеків Шевченка та Іванчишина. Останні повідомили, що зона є для них рідним домом, що вени не різали, порядно та сумлінно працюють за хорошу оплату праці і взагалі переповнені щирого гніву щодо усіх правозахисників взагалі, та Вінницької правозахисної групи зокрема. 

А уже за кілька тижнів листоноша приніс в офіс правозахисників конверт з позовом цих двох засуджених, які вимагали по дві тисячі гривень за моральний збиток, нанесений, нібито, тим, що правозахисники вимагали перевірити – чи не побили їх вертухаї. Позовні заяви приголомшували своєю неграмотністю і повною відсутністю логіки. У класичному стилі заслуженого юриста України, зеківський позов було адресовано до правозахисної групи, а бабло вони хотіли позбивати особисто з координатора ВПГ Дмитра Гройсмана.

Один із зеків — добродій Сергій Шевченко, який хаває зону за злочин, про який не прийнято говорити вголос, а особи, що скоюють такі правопорушення, в колективі засуджених, як правило, потребують особливого захисту своєї анальної цноти, обурювався фактом, що правозахисники назвали його прізвище, і тепер люди дізнаються, що він сидить! А інший ув’язнений — Іванчишин Денис — звернувся до суду, не дивлячись на те, що його прізвища вінницькі правозахисники взагалі ніколи не називали. Просто за кампанію. Аби було.

На цей раз панові Магомаєву потрібна була лише перемога. Тому в’язниця відшукала суддю, для якого винести незаконну ухвалу виявилося що два пальці об асфальт. Ним став  щойно призначений Указом Президента України «його честь» Бойко В.М., який примудрився провести заочний розгляд справи, не дивлячись на те, що відповідач не був повідомлений про проведення засідання в належному порядку. Вгадайте, яке рішення ухвалив суддя Бойко? Звичайно – задовольнити всі позови зеків до Вінницької правозахисної групи! 

Щоправда, самі зеки не змогли бути присутніми на судовому процесі. Засудженого Сергія Шевченка Магомаєв вести до суду побоявся — надто вже він балакучий і яскравий. А от Денис Іванчишин, як відкинувся із зони, негайно сам вийшов на правозахисну групу і повідомив, що судитися з ВПГ ніколи наміру не мав і не має. Суддя Бойко, вірний славним традиціям суддів Содому і Гомори, відхилив прохання правозахисників переглянути своє заочне рішення — і справа благополучно перекочувала до апеляційного суду Вінницької області. Там-то незаконне вирішення судді Бойка і накрилося мідним тазом, а справа повернулася до Ленінського районного суду, де тепер уже суддя Грабик В.В. намагається задовольнити зеків. 

Uhvala apelyacijnogo sudu Vinnytskoji oblasti na zaochne rishennya suddi Boyko — Get more Business Documents

Тим часом наші джерела в Департаменті з питаннь виконання покарань повідомляють, що, нібито, полковник Семенюк, який представляє інтереси зека Шевченка, вже написав заяву про відставку. Від результату судового процесу, який він, можливо, зобов’язався забезпечити, залежить його пенсія і ще деякі абсолютно матеріальні речі. Але, можливо, це і неправда, хто його знає? А поки вертухаї безуспішно намагаються захистити честь, гідність і ділову репутацію зеків від зазіхань правозахисників, ми якось призабули начальника колонії – заслуженого юриста України, пана Магомаєва. Чим переймається наразі цей лицар світлого образу?