Десь наприкінці 2007 року автор цих рядків пізнього вечора заїхав у двір телевізійного центру, охрещеного в народі «Олівцем». Добігало кінця якесь чергове ток-шоу, і ми домовилися з учасником передачі, народним депутатом України Олесем Донієм, що я його відвезу додому після «торгування писком» у телеящику. Чекати навіть не довелося — Олесь якраз виходив з під’їзду «Олівця» разом з неодноразовим Генеральним прокурором України Піскуном і, простуючи до мого авто, щось оповідав Святославу Михайловичу.
Звісно ж, з Піскуном ми знали один одного, як облуплені – і заочно, і особисто. Але ввічливість, прищеплена мені колись в ізоляторі тимчасового тримання, підказувала, що треба все ж таки вийти з машини та привітатися з багаторічним Пегасом моєї Музи. Та не встиг я висунути стрижену налисо голову в прочинене вікно автівки, як Доній показав на мене Піскунові: «Ось подивіться, Святославе Михайловичу, хто в мене водієм підпрацьовує». Піскун підсліпувато примружив очі й промовив солодким голосом: «А я Вас зразу впізнав. Ви – Олесь Бузина».
Під дикий регіт свідків цієї сцени, які ледь не попадали в затоптані людом замети, та зойки Піскуна: «Бойко, це ти? Тьху, а я й не впізнав тебе в темряві», Доній сів до мене в машину й усю дорогу ми говорили про Бузину. Тільки не про голомозого «знавця» творчості Шевченка, якому обурені читачі навіть натовкли одного разу писок. А про його покійного батька, Олексія Григоровича, що став героєм дивовижного й ніде досі не опублікованого роману тов. Лермонтова «Тринадцятий місяць».
Прочитавши навесні 2007-го «Тринадцятий місяць» у рукопису, ми з Олесем визначили жанр цього роману як документальна фантасмагорія. Ще б пак: у романі йшлося про боротьбу з українським буржуазним націоналізмом, яку в 70-х роках минулого століття вів доблесний Комітет державної безпеки УРСР та майор 5-го Управління Олексій Бузина – батько нинішнього «шевченкознавця». Щоправда, на відміну від свого синулі, Олексій Григорович був патріотом України, говорив виключно українською мовою й одного разу навіть з’явився на службі у вишиванці, гаптованій червоними й чорними нитками. Через що керівництво Управління ледь шляк не трафив…
Роман-притча, роман-парабола, роман-гротеск, наповнений м’яким гумором та іронією, сміхом і реготом, вийшов з-під пера людини, яка майже весь свій трудовий шлях пройшла коридорами того ж будинку, що й Бузина-старший. Тож автор знав, про що пише – про свою молодість, про колишніх колег і про всю ту веселу фантасмагорію, яка була невід’ємним атрибутом службового життя похмурого будинку на вулиці Володимирській, 33 у Києві. Уява жодного фантаста, напевно, не спроможна вигадати все те, що насправді вирувало в кабінетах цієї споруди за часи «керівної і спрямовуючої сили радянського суспільства». Тому роман є цілком документальним, а описані в ньому події – реальні, автор лише змінив прізвища деяких персонажів (не виключивши можливого випадкового збігу) з огляду не те, що не з усіх архівних матеріалів, до яких він мав доступ в процесі роботи над книжкою, знято гриф таємності.
Зараз йде підготовка роману до видання, але автор – давній читач «ОРД» і дописувач форуму під ніком «Лермонтов» — люб’язно дозволив вмістити на нашому сайті кілька уривків з «Тринадцятого місяця». Втім, у творчому доробку тов. Лермонтова є й чимало творів малої форми, а з одним з його оповідань – про те як Олександр Скипальський «отруїв» Степана Хмару – читачі «ОРД» вже знайомилися раніше (http://www.ord-ua.com/categ_1/article_51210.html).
Пропонуючи увазі шановного читацтва кілька уривків з роману «Тринадцятий місяць», редакція «ОРД» разом з тим сподівається, що автора передмови не спіткає участь сина головного героя. Принаймні, в частині побиття писка за підбурювання тов. Лермонтова до літературної діяльності. Бо якщо деякі з читачів навіть і впізнають себе у фігурантах роману, все однаково молоде покоління працівників СБУ чи навряд повірить, що такі історії могли відбуватися насправді. Оскільки зараз лише ветерани Служби пам’ятають, як заступник Голови КДБ УРСР збивав балкони з будинку по Володимирській, 33, а російська співачка Алла Пугачова тягнула на сцену Жовтневого палацу начальника 5-го Управління …
Тож, читаймо та насолоджуймося.
Володимир Бойко
