Трогательное письмо получила редакция “ОРД” накануне Дня СБУ. Есть таки женщины в украинских селеньях, которые врежут правду-матку о своих мужьях, их начальстве и вообще. Невзирая даже на то, что мужья и начальство — крутые “альфачи”.
Президентові України
Ющенку В.А.
25 березня 2005 року
Чи потрібні державі професіонали підрозділу “А”?
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Звертаємось до Вас як до Верховного Головнокомандувача, батька, чоловіка, як до Народного Президента, за якого ми, як частина українського народу, теж віддали свої голоси. Звертаємося і просимо допомоги і захисту нашим сім’ям і нашим дітям.
Ми дружини військовослужбовців, які проходять службу в 2 управлінні Головного управління боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України, яке дислокується в м. Кременчуці Полтавської області. Це управління було створене у 2000 році за Указом тодішнього Президента на базі бригади спеціального призначення Прикордонних військ. Крім того, для укомплектування підрозділів необхідними фахівцями в управління були переведені співробітники СБ України фактично з усіх регіонів України. А разом з чоловіками до м. Кременчука переїздили і сім’ї.
Починаючи з 2002 року керівництво Головного управління та мабуть і Служби безпеки України постійно змінюють свої плани щодо цього підрозділу. У 2002 році було прийнято рішення про передислокацію в м. Сімферополь АР Крим. І значна частина військовослужбовців, виконуючи наказ, переїхали до нового місця служби, залишивши сім’ї вдома, оскільки житлом забезпечити таку кількість сімей в м. Сімферополі просто немає можливості. В результаті цього півроку жінки не бачили своїх чоловіків, а батьки діточок.
У 2003 році, зрозумівши помилковість рішення, керівництво СБ України приймає рішення про розділ управління на два самостійних підрозділи і нам вже здалося, що темні хмари над нашими домівками розвіялись. Наші чоловіки залишились служити в м. Кременчуці, а деякі навіть встигли повернутися з м. Сімферополя.
Але 2005 рік приніс нові випробування. Незважаючи на те, що і колишнє керівництво Головного управління в особі генерал-майора Бірсана і теперішнє в особі генерал-майора Мельникова обіцяло всіляко сприяти становленню нового підрозділу, а на зустрічі з нами шановний генерал казав що ми маємо пишатися своїми чоловіками, як професіоналами своєї справи і чесними офіцерами, слова ці так і залишились словами. У лютому п.р. нашим чоловікам оголосили, що у зв’язку з незначним задіянням підрозділу, управління буде реформоване і значній частині військовослужбовців буде запропоновано місце служби в інших регіонах України. І знову обіцянки про соціальний захист і гучні слова про турботу про кожного військовослужбовця і члена його родини. Яка турбота? Знову збирати чемодани і їхати старцювати в чужі міста. Хіба вена наших чоловіків, що вони не задіяні! Хіба це не вина тих хто ініціював створення управління, а тепер керує Головним управлінням. Хіба так вирішуються проблеми у демократичному суспільстві, яке декларує турботу про людину. Це більше нагадує сталінське: “нема людини — нема проблеми”. А в даному випадку слово “людина” необхідно замінити словом “управління”.
Невже генерали в м. Києві в змозі тільки рушити долі своїх підлеглих?
Звертаємося до Вас як до останньої інстанції з надією на те, що Ви прислухаєтесь до нашого прохання розглянути питання щодо залишення управління в м. Кременчуці і доручите керівництву Служби розробити механізми задіяння його співробітників. І повірте, що вони справді чесні, порядні люди, які служать народові України і напевно заслуговують на людяне ставлення до себе та до членів своїх родин.
Надіємось на Вас, як на людину, яка цінує поняття честі, людської гідності, цінує поняття сімейного вогнища і дбає про кожного громадянина українського суспільства. Ми обирали Вас як людину, яка зможе змінити ставлення держави до пересічних громадян. А ми і є громадяни нашої незалежної держави. І на сьогоднішній день мабуть тільки Ви зможете не дозволити зганьбити долі понад трьохсот чесних і порядних громадян України, які ніколи не брали чужого, а лише сумлінно виконували і продовжують виконувати свої службові обов’язки.
З повагою, дружини військовослужбовців”
Интереснро откликнулись на это письмо постоянные посетители нашего форума.
“Искренне сочувствую жёнам и детям офицеров 2 управления ГУБТЗУУССПО СБ Украини.
Со слов женщин более трёхсот офицеров добросовестно служат, но непонятно что делают. Жёны просят Президента Украины “доручите керівництву Служби розробити механізми задіяння його співробітників”. Нормальная ситуация — честные офицеры добросовестно служат Родине, а жёны этих офицеров жалуются Президенту, что нет “механизма задействования их мужей”. Может женщины что-то напутали? Хотя лично мне непонятно что делает такое количество честных “незадействованых” офицеров. Высказывать предположения не буду. Предлагаю ОРД вынести это письмо на первую страницу, надо женщинам помочь, раз с мужьями проблемы такие серьёзные, пусть убедятся, что Ющенко их мужьями доволен и проблема женщинам показалась, возможно прессслужба СБ Украины выскажется по этому поводу.”
“Жены “альфачей” сообщают, что есть Главное управление по борьбе с терроризмом, которое защищает участников уголовных процессов и сотрудников правоохранительных органов, в составе которого несколько управлений (второе управление находится в Кременчуге и Симферополе), а в каждой области еще есть главный отдел из нескольких отделов. И это все они не имеют механизмов задействования? Сколько же там народу дурака валяет? Кто должен кормить и обеспечивать это огромное количество не имеющих механизмов задействования офицеров, а у многих семьи и служить стремятся в отдельных квартирах а не в общих казармах. Может им хоть какую-то работу дать, ну чтоб задействовать например возможно поручить борьбу с интеллектуальным терроризмом в интернете и с террористической проституцией в Крыму в летнее время, чтоб одновременно оздоравливались вместе с членами семей.
Что эти жены хотят?”
“Тётки молодцы! “Альфачи” ничерта не делают, а честно заявить об этом руководству боятся. Так хоть жёны не побоялись обяснить Турчинову, что народ кучу дармоедов содержит. Просят Председателя СБУ, чтоб он ихних мужиков работать заставил. Жёны же видят, что никакой борьбы с терроризмом их честные и мужественные супружники не ведут, а шляются где попало из-за чего семьи рушатся. Были бы они на заданьях, то жёны бы годами ждали и гордились, как жёны настоящих разведчиков и других военнослужащих, подводников например. Когда мужик реально служит он постоянно о любимой жене думает, письма ей пишет, а она ждёт, детям его фотографии, боевые награды показывает. Дети знают, что отец герой, боец невидимого фронта, который личным примером воспитывает детишек у духе верности Родине и гражданским идеалам.
А тут… Не, ну я понимал, что плохо работают, но чтоб сотнями, в составе целых управлений не могли себе работу найти? Черезчур затаились за гостайнами наши “силовики” из СБУ.
Хорошо хоть женсовет сбушный в проаздничный день СБУ честно выступил, “поздравили” муженьков называется.”
“ОРД”
