п.В.Стретовичу, п.В.Королю та п.Ю.Луценко.
27 років свого життя я віддав службі в міліції і весь час працював на оперативній роботі починаючи з оперуповноваженого карного розшуку райвідділу міліції в м. Києві, а у відставку пішов з посади заступника начальника департаменту МВС. Може працював би ще, але пішов добровільно в кінці 2003 року не погодившись з запропонованими методами роботи при проведенні виборчої компанії по підтримці провладного кандидата на пост президента України. Хто з працівників міліції пройшов цей шлях починаючи з 70-х років, той пам’ятає за які ідеали працювали, режим роботи, розмір заробітної платні, та головне, яке було відношення до працівника міліції. Я з гордістю відображаю в пам’яті своїх керівників з великим досвідом оперативної роботи та колег, що навчали мене не тільки бути оперативником а й розуміти, що я повинен працювати розкриваючи злочини в процесуальному полі, тобто разом з слідчим. А от коли затримували злочинця або групу злочинців, що заподіяли шкоду громадянам чи державі, то не соромно було дивитись і в очі… . Ніхто тоді не думав за режим роботи, яка була на першому місті. Сім?я була потім, а може ще й далі. А останнє — як вийде! Тому може у мене й сім?я до цього часу міцна бо дружина таким життям загартована, витерпіла всі “тяготы и лишения” такої служби і терпить мене до цього часу. А у багатьох не витримувала — там і життя склалось по іншому. Велика вдячність всім ЗАГАРТОВАНИМ ЖІНКАМ і низький їм уклін за порозуміння в сім?ї, тепло та ласку. А ще вибачаюсь від свого імені і моїх колег за ті негаразди та клопоти, що ми вам спричинили. Але це все настальгія. А тепер про основне!
Я уважно розглянув статтю “Україні потрібна не НБР, а Служба протидії корупції”, Олени Мельник “Новий канал” на інтернетсайті ОРД з інтерв?ю п. Володимира Стретовича і хочу привернути Вашу увагу до деяких моментів:
1.Для чого утворюється новий орган?
В статті Ви наполягаєте на тому щоб Служба Протидії Корупції (СПК)
займалась тільки протидією корупції, а що тоді робити з розслідуванням “гучних” справ, як було задумано раніше, по яким потрібно опитувати та перевіряти на причетність до скоєння злочинів високо посадових осіб та народних обранців? Де ж та задумка про яку стільки років ходила мова і тільки під час розслідувань низки “гучних” справ, ( в тому числі і вбивство журналіста Г.Гонгадзе ), її реалізує Президент України В. Ющенко? А якими методами роботи отримувати інформацію про корупцію та осіб, що до неї входять і яка “розрослась як бур?ян”( цитата із статті )? Як кваліфіковано вивчати та відслідковувати злочинні дії, проводити оперативне документування з наступною реалізацією до порушення карної справи, відслідковувати злочинні дії на прикордонних та режимних об?єктах і т.і…?
Якщо вже створювати такий силовий державний підрозділ то потрібно не тільки проводити реформи правоохоронних органів, а й надати всі умови для професійної і кваліфікованої роботи його працівників в набутті авторитету та поваги а не для “наведення жаху на всіх чиновників”. Думаю, що співголова робочої групи з питань НБР, заступник голови бюджетного комітету ВР В.Король маючий великий досвід оперативної роботи, відстоїть свою точку зору, а члени робочої групи кваліфіковано підійдуть до підготовки нормативних актів регламентуючих роботу органу та побудову його структури.
2. Робота слідчого.
Якщо Ви хочете створити вузько профільних високооплачуваних слідчих, що будуть виконувати і канцелярську роботу по розсилці процесуальних документів на виконання різними силовими структурами та державними і недержавними органами, то рахуйте, що в цьому Ви виграли.
Хто буде добросовісно виконувати за дорученням слідчого ту додаткову роботу без якої не можна зібрати необхідне коло доказів, а якщо хтось і буде, то з якою якістю і в які терміни? З таким явищем я раніше зустрічався при наданні допомоги слідчо-оперативним групам по організації розкриття резонансних та особливо тяжких злочинів. Пояснення одне — у кожного свій обсяг роботи за який з нього питають. А якщо ви ще й хочете щоб інформація по проведенню слідства відносно корумпованих осіб доходила до них для протидії та прийняття заходів протистояння, то знову таки — Ви виграєте.
От і виходить з цього, що слідчому не обійтись без результатів виконаної кваліфікованої оперативної роботи працівниками оперативних підрозділів одного відомства, про що я писав на початку в ностальгічних спогадах. Якщо Ви знову не згодні, то рахуйте, що побудуєте на одній стороні вулиці баню, а на іншій — роздягальню. У нас таке вже траплялось.
3. Кадрове питання.
За останні 10 років в органах внутрішніх справ України неодноразово проводилось скорочення особового складу та переатестація працівників. До чого це привело?
В першу чергу: під скорочення попали працівники, що мали передбачену “Законом про міліцію” вислугу років та граничний вік.
В другу чергу: — передбачені умовами першої черги та ще хто мав окремо вислугу років або граничний вік.
Надалі все проходило за обома умовами та до цього додались ще й особисті симпатії новоспечених керівників до своїх підлеглих. Не подобаєшся — звільняйся, або у кращому випадку шукай іншу роботу. Оце такий “людський фактор”. А що там в тебе в сім?ї, як ти живеш, чи можливо тобі потрібно допомогти хоча б увагою та співчуттям — “ні, я не такий, посада та гордість не позволяє, доручу краще іншому”. А особова справа працівників товстішала від позачергових та чергових довідок-характеристик та атестацій. Отак і залишились на роботі родичі, свати, куми, зяті та інші працівники що потрібні для особистої вигоди. “Нехай будуть, ще знадобляться”. Але необхідну кількість професіоналів все таки залишали. “Хтось і працювати повинен!” Так і був вихований працівник міліції нового ґатунку відповідно потребам нового життя. А далі пішло-поїхало; у одного “весёлая жизнь”, в іншого пішло “по понятиям”, та все ж серед них ще виживали чесні працівники витримуючи умови часу. А скільки професіоналів подалось в найми до різних комерційних структур захищати інтереси бізнесу, а не держави! “Маєм те, що маєм”,- говорив перший Президент України Л.Кравчук. А тепер на державному рівні ми будемо боротись з тим, що породили в українській міліції та і в державі.
Я розумію тривогу з пошуком професійних і чесних кадрів для відповідальної роботи в такій структурі, але потрібно й довіряти людям, виховувати в них відповідальність. Кінець-кінцем для виявлення нерадивих працівників має бути служба безпеки. Якщо кожного працівника наперед підозрювати в нечесному ставленні до виконання своїх обов?язків, то навіщо все це затівати.
4. Методи роботи.
Нічого нового я не відкрию якщо скажу, що найбільш ефективною в розкритті злочинів це була повсякденна кропітка робота постійно діючої слідчо-оперативної групи з професійним використанням слідчих дій, та передових методів оперативно-розшукової діяльності. Ясна річ, що для цього потрібна надійна техніка для мобільного пересування, система необхідного інформаційного забезпечення, надійний зв?язок, новітня спеціальна техніка а також підстраховка слідчих і оперативних працівників та їх оперативне прикриття. Наполеглива праця по розкриттю злочинів, з врахуванням перерахованих умов, завжди сприяє досягненню позитивного результату.
Я коротко виразив свою особисту думку і надіюсь що більшість працівників слідчих та оперативних підрозділів її підтримають, а якщо зауваження будуть зараховані при створенні НБР то буду мати тільки велике задоволення.
Якщо щось не так, то прошу вибачити.
З повагою
Дмитро Гавриш.
