Ми, керівники, професорсько-викладацький склад та слухачі вищих навчальних закладів МВС України, вимушені звернутися через засоби масової інформації до всіх працівників органів внутрішніх справ за підтримкою у нагальній і важливій справі – збереження роками напрацьованої системи відомчої вищої освіти, яка не тільки була і залишається кузнею кадрів правоохоронців, а й надає одну із кращих юридичних освіт серед аналогічних навчальних закладів нашої Держави.
Ми до глибини душі стурбовані і обурені маразматичною реформаторською діяльністю колишнього Міністра, а нині радника Міністра внутрішніх справ України Андрія Володимировича Василішина.
Всім відомо, що навчальні заклади МВС виховали цілі династії чесних і порядних правоохоронців, які вірно служать українському народові на нелегкій ниві боротьби із злочинністю та забезпечення надійного правопорядку.
Вони не лише готують майбутніх офіцерів міліції, а й на комерційній основі заочно навчають юридичної спеціальності цивільних осіб. Це, безумовно, вигідно і для студентів-заочників, оскільки плата за навчання тут помірна, а діти співробітників органів внутрішніх справ не можуть дозволити собі навчання на контрактній основі в престижних і дорогих ВУЗах, і, в цілому для міліції з її вкрай обмеженим кошторисом, адже коштів, які щорічно виділяються із Державного бюджету України на задоволення потреб міліції, розвиток її матеріально-технічноЇ бази вистачає лише на 30 відсотків реальних потреб. Чому ж відмовлятися від грошей, які ми самі заробляємо, формуючи спеціальний фонд?
Мати своє – набагато дешевше, аніж користуватися чужим. Навіщо віддавати кошти Міністерству освіти і науки, коли їх так бракує Міністерству внутрішніх справ?
Розгалужена сітка навчальних закладів дозволяє абітурієнтам зробити вигідний вибір, вступаючи саме до того закладу, який територіально найближче знаходиться і до якого простіше і дешевше добиратись. Яким же чином будуть навчатись наші діти в регіонах? Невже місто Київ з єдиним міліцейським вищим навчальним закладом зможе забезпечити навчальними місцями всіх бажаючих?
Навіщо ж на кореню рубати систему освіти, яка цеглина до цеглини будувалась нашими руками, самоутверджувалась, завойовувала авторитет, і зараз готує дійсно грамотних і висококваліфікованих фахівців – юристів і наукові кадри юриспруденції?
Крім того, ми за рахунок особистого часу постійно забезпечуємо охорону громадського порядку в столиці нашої Держави і в регіонах, де працюємо і навчаємось. А це додаткові десятки тисяч людино-годин для того, щоб громадяни нашої України могли безпечно пересуватись вулицями у вечірній і нічний час, були впевненими в недоторканості свого житла і майна, та в тому, що їх життя, права і свободи знаходяться під надійним захистом. Ми можемо навести десятки прикладів того, як студенти в міліцейській формі, ризикуючи життям, затримували озброєних небезпечних злочинців, попереджували і розкривали злочини, приходили на допомогу громадянам у скрутну хвилину.
Дивуємось, навіщо все це хоче поламати Василішин А.В. і кому все це потрібно?
Андрію Володимировичу ми можемо дати принципову і об”єктивну характеристику, так як особа його нам всім дуже добре відома.
Нещодавно в засобах масової інформації опубліковано ряд матеріалів про одного із найбільш безпринципних, зухвалих та нахабних шахраїв нашої держави – Анатолія Григоровича Козленка, який „уславився” вимаганнями у довірливих пересічних громадян та бізнесменів від 100 до 700 тисяч гривень за вирішення різноманітних питань: від просування по службі та сприяння в бізнесі, до протекції в отриманні престижних земельних ділянок на березі моря та вищих офіцерських звань українського козацтва.
Одним словом, для Козленка А.Г. невирішених питань не існувало. Та по іншому і не могло бути, адже козиряв він перед підприємцями посвідченнями генерала армії і радника Глави Адміністрації Президента України, „генерал-полковника Міжнародного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом і корупцією”. І йому вірили беззастережно, розкривали гаманці, не знаючи, що всі посвідчення були фіктивними, а „щира товариська душа” Козленко А.Г., який завжди радий допомогти – хапуга і шахрай.
Ще більше б здивувались обдурені Козленком А.Г. громадяни, коли б дізнались, що протегування і сприяння останньому постійно надавала „поважна і шановна людина”, колишній Міністр внутрішніх справ України Василішин Андрій Володимирович.
Що могло так тісно пов”язати колишнього Міністра з звичайним, теж колишнім, співробітником органів внутрішніх справ, який особливими заслугами перед українським народом не відзначався? Відповідь на це питання простіша простого. І зводиться вона до того, що не відмовляється Андрій Володимирович від підношень та подарунків, щиро поклоняється Бахусу та безмежно любить молодих жінок, а організатором вакханалій якраз і являється „всеукраїнський” шахрай.
Ще перебуваючи на посаді Міністра внутрішніх справ, Василішин А.В. запатентував в Міністерстві п”янство, розбещеність і догоджання. Саме за такими критеріями, та спроможності співробітників організувати на найвищому рівні „шабаші”, принципово оцінювався їх „особистий вклад у справу непримиренної боротьби із злочинністю”, роздавались звання та нагороди.
Василішин А.В., працюючи президентом Всеукраїнського фонду правоохоронних органів, Збройних Сил і військових формувань „Україна”, роз”їзджає по Державі, споюючи начальників УВС, і вимагає перераховувати на Фонд сотні тисяч гривень, які в подальшому переводяться в готівку і використовуютьсґ на його власний розсуд та за бажаннями ще одного екс-Міністра Білоконя М.В., з яким Василишина А.В. зв”язує давня і міцна дружба.
Отже, зовсім не випадково, а за „особливі заслуги перед органами внутрішніх справ”, і утримували Василішина А.В. особистим радником Білоконя М.В., значно розширивши його права і повноваження.
Неодноразово перераховували кошти на рахунки фонду „Україна” і Козленко А.Г., можливо як вдячність за те, що Василишин А.В. своєю присутністю в ході шахрайських угод виступав його гарантом, піднімаючи реноме хапуги і вселяючи у громадян довіру до нього, і злочинні бізнесмени, яким „кришував” Василішин А.В.
Постійно і без будь-яких на те підстав Василішин А.В. по 10 разів на рік безоплатно оздоровлювався в санаторіях і будинках відпочинку, а послуги автотранспортом взагалі були без обмежень. Службові автомобілі використовувались як власні, а англійський „Джип”, який обслуговував особисто президента фонду – один із найсучасніших і найдорожчих на автомобільному ринку світу.
Зазначений автомобіль засвітився не в одній області України в ході передвиборчих перегонів як „агітпоїзд” провладного кандидата Януковича В.Ф., голосувати за якого настійливо „радив” Василішин А.В.
Тепер же він „дає поради” уже новому Міністрові як розвалити систему МВС, і мабуть, „радитиме” всім наступним, так як особистість „радника” двоїста і продажна.
Працівники МВС
