У Департаменті оперативно-технічних заходів МВС України до сьогоднішнього дня продовжує працювати, як ні в чому не бувало, полковник міліції Єрмаков П.А. Більш того, виконує обов’язки керівника і прагне якщо і не очолити, то залишитися на своєму робочому місці.
Полковник Єрмаков уже був головним героєм статті (“ОБКОМ”, “Практика масової “прослушки” в Україні: факти, анонімки, казуси” від 12 жовтня 2004 року), де говорилося, що він може без постанови суду здійснити прослуховування будь-якого громадянина, політичної або іншої організації. При чому ці послуги він надавав не тільки керівництву МВС, але і зацікавленим приватним особам.
Варто про цю практику полковника Єрмакова розповісти докладніше. Можливості, що давала державна служба, їм активно використовувалися не тільки для особистого збагачення при виконанні приватних замовлень, але і для одержання необхідного впливу з метою подальшого кар’єрного росту (він вважав, що вже як років п’ять гідний бути генералом і його незаслужено обходять). Інформація, отримана в процесі виконання оперативно-технічних заходів, неодноразово їм використовувалася для прямого шантажу.
Прослухувати вищих чинів МВС і свого прямого начальника, якому був багатьом зобов’язаний, з метою збору компромату, полковник Єрмаков П.А. почав дуже давно. Для цього на ключові посади їм були розставлені віддані йому люди і куми, багато хто з яких на сьогоднішній день уже на пенсії. Ті, хто був йому недостатньо відданий, були просто залякані.
Справа зайшла далеко. Полковник Єрмаков П.А. був висунутий на підвищення, на генеральську посаду від якої він відмовився по слабості здоров’я. Це при тім, що він любив хвастатися тим, що є майстром спорту по боротьбі.
У вересні 2003 року міністром внутрішніх справ був призначений Білоконь М.В. Для організації безмежного та масового прослухування опозиції на період передвиборної кампанії зовсім не підходив діючий керівник Департаменту оперативно-технічних заходів. Свої послуги міністрові як керівника департаменту запропонував полковник Єрмаков П.А., “злив” весь накопичений і придуманий компромат на свого прямого керівника.
Але полковникові Єрмакову не повезло. Він залишився на посаді першого заступника, не дивлячись на донецьке походження. Замість нього на бажану посаду був призначений полковник Толстіков Ю.І. з Херсона.
Спочатку, призначення Толстікова і його реформаторські замашки, при повному незнанні предмета справи, викликали стійкий шок. Але з цим шоком швидко справилися, накривши новому начальникові розкішний стіл і пояснивши нові можливості, що відкриваються, зв’язані з отриманою посадою. Єрмаков і компанія дуже швидко зрозуміли, що мають справу з людиною рівня дільничного міліціонера, але дуже старанного.
Для підвищення свого технічного рівня , Толстіков відвідав навіть виставку у Франції, у Ле-Бурже, не говорячи вже про відвідування московських виставок. Йому усе стало зрозуміло.
Полковники Єрмаков і Толстіков стали разом заробляти гроші. У період підготовки і проведення передвиборної кампанії основним джерелом їхнього доходу стала закупівля нової техніки для контролю опозиції. Велика кількість спеціальної техніки бути закуплено за готівку в Росії і завезена контрабандою. Ця техніка з прибутком для Єрмакова реалізовувався обласним підрозділам Департаменту за готівку і ставала неврахованої відповідно до діючого законодавства.
Два полковники наполегливо рекомендували керівникам обласних підрозділів Департаменту і начальникам обласних управлінь МВС закупівлю спеціальних технічних засобів за готівку. При цьому подрозумівалося, що існують домовленості з російськими виробниками про продаж за готівку за пільговими цінами. Якщо начальник обласного управління не погоджувався знаходити готівкові кошти, то полковник Толстіков про цей факт негайно повідомляв міністрові, після чого кошти знаходилися.
Додатковим джерелом доходу Єрмакова і Толстікова стало списання спеціальних технічних засобів і наступний їхній продаж за готівку в підлеглі підрозділи і комерційні структури.
Окремою статтею доходу Єрмакова і Толстікова стало постачання спеціальних технічних засобів у комерційні структури. Особлива увага приділялася продажеві комплексів контролю мобільного зв’язку за готівку і через підставні фірми.
Крім збору готівки, Толстіков зобов’язував начальників обласних управлінь МВС знаходити і перелічувати в Київ додаткові безготівкові кошти для нестатків Департаменту. Якщо начальник обласного управління не погоджувався знаходити безготівкові кошти , то полковник Толстіков про цей факт негайно повідомляв міністрові, після чого кошти знов знаходилися.
Отримані кошти в основному використовувалися для закупівлі автомобілів за завищеними цінами , що повинні були враховувати “спеціальні” вимоги. Значні кошти у виді “відкатів” привласнювалися.
Під пригожими приводами була створена нормативна база і централізована вся закупівля спеціальних технічних засобів. Постачальники техніки платили замовникам в особі керівників Департаменту винагороди до 20 % від вартості закуповуваної техніки. Про якість техніки, що поставляється, при цьому говорити не приходилося.
За розпорядженням міністра внутрішніх справ були виділені централізовано кошти для забезпечення офіційних контрактів по закупівлі спеціальних технічних засобів російського виробництва. Головним доводом при закупівлі стали домовленості Єрмакова і Толстікова з російськими виробниками про постачання нібито на пільгових умовах і без податку на додану вартість. Ціни ж були звичайними для Росії.
Офіційним постачальником по контрактах став НДІ СТ МВДУ, що має пільгу по ввозі закордонної техніки, нічого не підозрював про основний зміст угоди. Значні грошові кошти були перераховані російським виробникам, за що Єрмаков і Толстіков одержали від них винагороду готівкою орієнтовно 200 тисяч доларів США.
За 2004 рік командою Єрмакова і Толстікова було зароблено по скромних підрахунках 400…700 тисяч доларів США.
Україна була насичена величезною кількістю неврахованих спеціальних засобів, що були закуплені й активне застосовувалися для контролю опозиції.
Частина спеціальних засобів перейшла в комерційні структури і стали бомбами уповільненої дії.
Департамент у плині тривалого часу займався не властивої йому діяльністю політичним розшуком, замість сприяння розкриттю злочинів.
Фахівці Департаменту, яких не влаштовували подібний стан справ, змушені були звільнитися або піти на пенсію.
Толстиківа і Єрмакова мало хвилювало практичне знищення Департаменту. Толстіков у серпні 2004 року став генерал-майором і одержав за особливі заслуги квартиру в Києві і на початку 2005 року втік на пенсію.
Єрмаков продовжує виконувати обов’язки начальника Департаменту, на пенсію не збирається і продовжує вести бізнес і мріяти про наступне генеральське звання. Під час Помаранчевої революції був готовий стріляти в опозицію, що зачіпала його ,донецькі” інтереси. Зараз — став настільки помаранчевим, що більше не буває. Намагається пристосуватися до нових умов, вважаючи що його досвід в організації масового несанкціонованого прослухування буде затребуваний.
