Володимир Сівкович — 30 років зради. Адвокати диявола

«Українська» біографія агента ФСБ Володимира Сівковича починається у 1992 році. За період у тридцять років до повномасштабного вторгнення Росії в Україну ця біографія змогла обрости десятками юридичних осіб, назви частини з яких важко навіть встановити, десятками імен та прізвищ партнерів, знайомих, лобістів та помічників. Тільки одних помічників депутата ВРУ Володимира Сівковича за період з 2002 по 2010 набралося аж 68 людей, і на платній основі, і на громадських засадах. Саме тому, для розповіді історії про Сівковича знадобилося так багато тексту, зокрема і про його авіаційний бізнес.

Однак, серед усіх численних контактів Сівковича в українському комерційному, політичному та медійному середовищах одна фігура стоїть вище за усіх. Одна компанія привертає більше уваги, аніж усі інші.

Зброя для групи «Вагнера»

Через кілька днів після проведення парламентських виборів 2019 року в Україні, стало відомо, що на лівійському летовищі в Аль-Джуфра ударами турецьких БПЛА «Байрактар» було знищено два вантажні літаки Іл-76ТД. 26 липня 2019 року в соціальній мережі Twitter з’явилися повідомлення та відео нанесення авіаударів по цьому летовищу, яке контролювалося військами фельдмаршала Халіфи Хафтара за підтримки російських сил групи «Вагнера» та міністерства оборони РФ, які надавали підрозділам Хафтара зброю. Під час обстрілу загинув командир літака Іл-76ТД з бортовим номером UR-CMC Володимир Бухальський. Він родом із Мелітополя і працював за контрактом. Бухальський загинув при спробі врятувати бортові документи. Загиблий — військовий пенсіонер, який свого часу був заступником командира 25-ї бригади транспортної авіації.

Трагедія сталася в період фактичного безвладдя в Україні, коли вже усім було зрозуміло, що і президентська, і законодавча влада сконцентровані в руках Володимира Зеленського та партії «Слуга народу», але нового уряду ще навіть не було в проекті.

Тим не менше, Державна авіаційна служба України встановила факт знищення літаків з бортовими номерами UR-CMC та UR-CRP, а також те, що їх експлуатантом була українська компанія ТОВ «Європа Ейр» (38941487), зареєстрована в жовтні 2013 року. А, встановивши ці факти, українська Державіаслужба прийняла рішення з 27 липня 2019 року припинити дію Сертифіката експлуатанта «Європа Ейр» за номером UK 046.

Всього лише за кілька днів в аеропорту лівійського міста Місурата, яке знаходилося під контролем збройних сил, підтримуваного ООН та США, Уряду національної єдності Лівії, що воював з силами Халіфи Хафтара, було знищено третій Іл-76, експлуатантом якого була інша українська компанія «Скайавіатранс». З високою долею вірогідності, удар по аеропорту Місурата був нанесений як помста за знищення літаків та вантажу у Аль-Джуфрі. Операцію помсти в Місурата могли виконувати найманці групи «Вагнера».

На фоні традиційних звинувачень на адресу України, що вона, нібито, постачає зброю обом сторонам конфлікту в Лівії, основним питанням залишалося — як українська компанія може постачати щось підрозділам Халіфи Хафтара, на боці якого б’ються найманці групи «Вагнера»?

Розгадка знаходиться у судових рішеннях, в яких фігурувала компанія «Європа Ейр», що абсолютно вільно можна почитати на відповідних українських ресурсах.

Зокрема, на сторінках сервісу «Youcontrol» можна почитати судове рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі 752/24165/18, ухвалене 07.12.2018 року слідчим суддею Колдіною Олександрою Олегівною про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018100000000979, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364–1 КК України (Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми).

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковник поліції Вдовенко О.М. заявив клопотання до суду про накладення арешту на майно, а саме 53 кліше печаток і штампів, що, нібито, належали «Європа Ейр».

Кримінальна справа за фактами зловживання була порушена через те, що посадові особи компанії «Європа Ейр» прийняли на роботу пілотів-пенсіонерів, які, фактично, отримували і пенсію, і заробітну плату. Іншими словами, «Європа Ейр» надурила Пенсійний фонд України на суму більше 1 мільйона гривень, мінімізуючи витрати на членів екіпажів літаків. В рамках цієї кримінальної справи слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва надав дозвіл на проведення обшуку в помешканні одного з керівників ТОВ «Європа Ейр» в багатоквартирному будинку за адресою Ревуцького, будинок 25. Однак, представник «Європа Ейр» примудрився викинути докази з вікна свого помешкання напередодні обшуку. Цими доказами виявилися 53 кліше печаток і штампів різних підприємств і установ. Але, найцікавіше, що то були за підприємства і установи…

В документах Голосіївського районного суду є повний перелік знайдених печаток, а ось окремі з них:

• кліше печатки ТОВ «ЗетАвіа» (36420097);
• кліше печатки Державне підприємство Науково технічний комплекс ім. О.К. Антонова АНТК «Антонова» (14307529);
• кліше печатки Открытое акционерное общество авиационный комплекс им. С.В. Ильюшина;
• кліше печатки Державної авіаційної служби України з відтиском гербу України;
• кліше печатки Sharjah Airport International Free Zone LL 01;
• кліше печатки офшорної компанії (власника літаків) INFINITE SEAL INС (BVI);
• кліше печатки ЗАКРЫТОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО РОСАЭРО, Центр по ТОиР ВС;
• копія печатки ЗАТ АТБ «Домодедово» (РФ);
• копія печатки компанії VOLGA-DNEPR GULF (U.A.E.) FZC.

На усі 53 печатки було накладено арешт, але навіть цей короткий перелік показує, що утримувач печаток міг вести бізнес з компаніями держави-агресора, в тому числі тими, які зареєстровані в офшорних юрисдикціях, а також з українськими компаніями, що могли надавати можливість продовжувати польоти літаків, заплющуючи очі на дрібні невідповідності.

Очевидно, реагуючи, в тому числі, на цю інформацію Державна авіаслужба України прийняла рішення про складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації №003055 серія АА від 07.09.2018 року щодо експлуатанта повітряних суден «Європа Ейр».

Менеджмент «Європа Ейр» не погодився з цим рішенням та подав позов проти Державіаслужби до сумнозвісного Окружного адміністративного суду міста Києва. Справу № 640/21250/18 розглядала суддя Добрівська Наталія Анатоліївна.

На сайті Судової влади України можна отримати більш детальну інформацію стосовно справ прийнятих до розгляду. Зокрема, офіційно вказано, що представником позивача (тоюто «Європа Ейр») була адвокатка Антоненко Анна Олександрівна (5 травня 1983 року народження).

З листопада 2014 року адвокатка Анна Антоненко згадується на сайті юридичної компанії «Юрімекс», що належала депутату партії «Слуга народу» Данилу Гетманцеву. В ранніх публікаціях її називають старшим юристом цієї юридичної компанії. А, вже у жовтні 2017 року її називають керівником практики міжнародної торгівлі та інвестування «Jurimex».

Молода юристка Анна Антоненко, після закінчення юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, вірогідно потрапила «під крило» відомого та успішного юриста, засновника компанії «Юрімекс» Данила Гетманцева.

У 2016-му році колектив юридичної компанії вітає Анну Антоненко з днем народження. Цікаво, що лайк цьому посту ставить навіть нинішня заступниця голови Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Поліна Лисенко, екс-керівниця Центру протидії дезінформації.

В листопаді 2018-го року на сайті компанії «Jurimex» публікують інтерв’ю, яке дав персонально Данило Гетманцев, розповідаючи про компанію, яку він створив. В цьому інтерв’ю Анна Антоненко згадується двічі — як людина, що спеціалізується в традиційному туризмі (бізнес матері Данила Гетманцева — Олени Дмитрівни — компанія «TPG»), а також — фахівець у «авіабудуванні».

При чому Гетманцев вказує саме «авіабудування», а не послуги з авіаційних перевезень. Те, що це не обмовка, ми спробуємо довести нижче.

Про певну близькість Анни Антоненко до сім’ї Гетманцевих може свідчити і той факт, що саме молода юристка представляє Олену Дмитрівну Гетманцеву у справі за номером 755/9539/19, в якій вона позивається до свого партнера Родріга Еліаса Мерхежа (Rodrigue Elias Merhej), який нині знаходиться під американськими санкціями.

Крім того, проект відкритих даних «Clarity Project» вказує Анну Антоненко як представника адвокатського об’єднання «Jurimex» при участі у державних закупівлях юридичних і адвокатських послуг на платформі Prozorro.

Наприклад, у квітні 2019 року адвокатське об’єднання «Юрімекс» виграло тендер на представлення інтересів Національного банку України в судах. При цьому, в якості контактної особи також було вказано Анну Антоненко.

Співпраця між адвокаткою «Юрімекс» Анною Антоненко та компанією «Європа Ейр», яка, вірогідно, доставляла вантажі силам Халіфи Хафтара та групи «Вагнера» була настільки успішною, що нею відкрито хизуються на сайті «Юрімекс» в розділі «Авіація».

Особливу пікантність ситуації надає той факт, що кримінальна справа порушена проти «Європа Ейр» стосувалася саме ухилення від сплати платежів в бюджет. А захищати компанію від санкцій з боку Державіаслужби взялися підлеглі Данила Гетманцева, який нині відомий своїм жорстким ставленням до порушень у сфері сплати доходів і зборів.

Спадщина Володимира Сівковича та Костянтина Григоришина

У другій частині розслідування ми ретельно вивчили як з’явилася ПАТ «Авіакомпанія „Константа“ та потенційні ролі Григоришина та Сівковича у її народженні і зростанні. Як стало відомо з українських реєстрів, наприкінці 2016 року „Авіакомпанія «Константа», яка оперувала флотом з кількох літаків Антонов, переходить з рук Григоришина до рук групи компаній, яку представляють американець Джастін Саузерленд та канадієць Ендрю Літтл. Згодом, власником компанії стає українець Роман Мілешко.

Компанія Данила Гетманцева «Юрімекс» хизується на своєму сайті, що здійснювала різнопланове юридичне супроводження «Константи» в період корпоративних змін. Так, співробітники Гетманцева забезпечували процедури legal due diligence, консалтингу та реалізації М&A української компанії, передачу корпоративних прав на компанію від кіпрських офшорок Григоришина еміратській офшорній компанії AP Holdings Limited, через процедуру «squeeze out» (витискання міноритарних власників).

До обслуговування «Константи» було долучено одразу декілька адвокатів, які працювали на Гетманцева. Так, наприклад, боротьбою з Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яке накладало певні штрафні санкції на «Константу» займалася Віта Леонідівна Форсюк (наприклад, справа № 808/3502/17).

На сайті компанії «Jurimex» вказується, що Віта Форсюк була керівником практики податкового права в «Jurimex» і навіть стала адвокатом року у 2017-му.

У 2021 році Віта Форсюк захистила дисертацію кандидата юридичних наук в Київському національному університеті імені Т.Шевченка на тему «Теоретичні проблеми реалізації принципів оподаткування». Її науковим керівником у написанні цієї дисертації став її ж босс — Данило Гетманцев. Хоча, в сфері академічної доброчесності знайшлися б експерти, які б побачили в цьому конфлікт інтересів. Адже, Гетманцев здійснював керівництво роботою Форсюк і в сфері обслуговування клієнтів, і в сфері наукових пошуків.

Що ж стосується роботи з боржниками, то на цьому напрямку компанію «Константа» представляв в судах інший адвокат «Jurimex» — Руслан Володимирович Мельниченко, який в 2015 році закінчив Київський національний університет імені Т.Шевченка та пішов працювати до Гетманцева на посаду старшого юриста практики міжнародної торгівлі та інвестування, отримавши пізніше право займатися адвокатською діяльністю від Ради адвокатів Вінницької області.

Від джерел відомо, що допомагала з юридичними питаннями керівництву «Константи» і вищезазначена Анна Антоненко. Ну, а Гетманцев, очевидно контролював весь процес (зокрема, і суди проти ДПС) як керівник юридичної компанії.

Хто ж справжній власник літаків?

В листопаді 2018 року на сайті компанії «Юрімекс» Данило Гетманцев публікує своє інтерв’ю, в якому знову перелічує своїх клієнтів. Серед інших компаній він згадує і ті, які пов’язані з авіацією. Зокрема, зареєстровану в офшорній зоні ОАЕ, «Expedition Aviation», яку частково контролює Роман Мілешко, та «Мотор Січ», генеральний директор якої Вячеслав Богуслаєв нещодавно втрапив у шпигунський скандал та звернувся з проханням включити його у списки обміну полонених.

Еміратська компанія «Expedition Aviation» є власником багатьох літаків, які експлуатує «Авіакомпанія „Константа“. На даний момент, Державний реєстр цивільних повітряних суден містить інформацію про 13 літаків „Антонов“, якими володіє ‘Expedition Aviation’, та 5 гелікоптерів-модифікацій моделі Мі-8, які експлуатуються українським ТОВ „H3Оперейшінс“ (43682737), заснованоим у червні 2020-го року Романом Мілешко, який і є єдиним власником компанії.

У офіційних документах, які „Авіакомпанія «Константа» подавала до Департаменту транспорту США, вказано, що Роман Мілешко контролював 70% «Expedition Aviation» (ОАЕ) до 21 листопада 2019 року, коли його частка знизилася до 40%. Хто саме контролює цю еміратську компанію разом з Мілешком — не відомо.

Однак, і «Expedition Aviation», і «Авіакомпанія „Константа“ і „H3Оперейшінс“ дуже активно формували свій повітряний флот в останній період. Так, в період 2021–2022 років до флоту „Авіакомпанії «Константа» додалося три борти Ан-74, які належать еміратський «AMIS FZE» та естонській «EKA Grupp Pvt LTD».

Розділ «Авіація» на сайті компанії «Jurimex» якраз містить пояснення, що підлеглі Гетманцева здійснювали «підготовку, драфтинг, та комплексне супроводження низки правочинів щодо придбання та подальшої передачі у лізинг повітряних суден, супроводження погоджувальних процедур перед органами державної влади в сфері авіації України, Грузії, Об’єднаних Арабських Емірат, Афганістану».

Тому, можна припустити, що коли Гетманцев у своєму інтерв’ю говорить про обслуговування компанії «Expedition Aviation», то це означає придбання нових повітряних суден, надання їх в лізинг «Авіакомпанії „Константа“ та офіційне отримання необхідних дозволів Державної авіаційної служби України. Однак, чи має сам Роман Мілешко достатньо грошей, щоб здійснювати купівлю літаків, чи хтось з великими грошима стоїть за його спиною в тіні, щоб забезпечувати авіаперевезення у тих регіонах, де це потрібно для чиїхось інтересів?

Багатостраждальний Харківський авіазавод

У другій частині розслідування біографії Сівковича ми окрему увагу присвятили, практично, одержимості, яку люди та бізнеси, близькі до Володимира Сівковича, демонстрували по відношенню до унікальних літаків Ан-74, які були розроблені конструкторським бюро „Антонова“ для використання в умовах Дальньої півночі Радянського Союзу. Ці літаки виробляло тільки одне підприємство у світі — Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП, Харківський авіаційний завод (ХАЗ)).

Не зважаючи на свої унікальні технічні характеристики, Ан-74 достатньо дорогий в обслуговуванні. А тому, найбільш прибутковим шляхом його використання є перевезення зброї та вибухівки, що забезпечує підвищення ціни перевезень.

Цікаво що, повітряний флот, близької до Сівковича, компанії „Вітаір“ складався з одних тільки Ан-74. З цікавістю, також, можна вивчати уривки історичних даних про те, як бізнес-партнер Володимира Сівковича — Олег Сляднєв — наполегливо працював, щоб отримати контроль над Харківським авіазаводом, який виготовляв Ан-74.

Ну, і, окремо стоїть абсолютно магічна історія появи „американських інвесторів“, які готові були інвестувати в Харківський авіазавод 150 мільйонів доларів, однак, за словами президента Асоціації „Укравіапром“, голови правління АТ „ФЕД“ (Харків) Віктора Попова — виявилися „міжнародними фінансовими авантюристами«, які не дали на завод ні копійки. Зате, через ексклюзивні відносини з „інвесторами“, ХАЗ був зобов’язаний припинити будь-які перемовини з іншими потенційними партнерами, що призвело до його фактичної зупинки перед повномасштабним вторгненням Росії.

Нагадаємо, що інвестиційна ініціатива фінансувати ХАЗ від компанії ‘Oriole Capital Group’ викладена в офіційному листі, підписаному генеральним директором ‘Aero-Pioneer Group’ Хоссейном Моусаві та генеральним директором ‘Oriole Ltd.’ Набілом Баракатом.

Підписанти повідомляють у своїй інвестиційній пропозиції, що „корпорація «Aero-Pioneer Group» складається з декількох дочірніх компаній, до яких, зокрема, належать ПАТ «Авіакомпанія „Константа“, ‘Airgenium Inc.’, ‘AP Holdings Ltd.’, ‘Aero-Foods International‘.

Адвокатське об’єднання „Юрімекс“ здійснювало юридичне обслуговування щонайменше двох компаній з цього списку — „Авіакомпанії «Константи» та «AP Holdings Ltd.»

Зокрема, на сайті компанії «Юрімекс», в розділі «Авіація» підлеглі Данила Гетманцева перелічують зміст своїх послуг:

• Проведення комплексного юридичного аудиту державного авіаційного підприємства України, розробка сценаріїв кооперації між клієнтом, інвестором та державним підприємством (спільна діяльність, ДПП, тощо) щодо виробництва літаків під державні гарантії, представництво та погодження проекту з профільними міністерствами Консалтинг клієнта щодо імпортозаміщення російських складових, а також внесення змін до конструкторської документації;
• Аналіз процедури банкрутства державного авіаційного виробничого підприємства, яке має велику заборгованість по виплаті заробітної плати та підготовка звіту щодо можливих моделей виведення державного підприємства з процедури банкрутства;
• Консультування та драфтинг правочинів щодо виробництва шести літаків АН-74 державним авіаційним підприємством України за рахунок давальницької сировини клієнта.

В цих трьох пунктах не розкривається підприємство для якого адвокати «Юрімекс» проводять аудит та виведення з банкрутства. Однак, враховуючи викладене, можна припустити, що в кожному з цих трьох пунктів йдеться саме про Харківський авіазавод, інвестиції якому пропонували партнери «Авіакомпанії „Константа“.

Так, наприклад, стосовно третього пункту про виробництво Ан-74 сумнівів немає, оскільки виробляє ці літаки одне підприємство у світі. Саме це підприємство знаходилося на межі банкрутства через величезні заборгованості по зарплаті, а тому і щодо другого пункту ці припущення мають усі підстави.

Формулювання „Розробка сценаріїв кооперації між клієнтом, інвестором та державним підприємством“ можуть свідчити про те, що драконівські умови для українського авіаційного підприємства з повним і необмеженим контролем за процесами з боку „інвесторів“, розробляли саме юристи „Юрімексу“. Стан ХАЗ на даний момент, під час повномасштабної війни, і статус цієї інвестиційної угоди, яка заблокувала активність підприємства, продовжує бути невизначеним.

„Юрімекс“ та українські медіа

В першій частині розслідування про біографію Володимира Сівковича ми вже говорили про скандал навколо телеканалу „ТВі“, який вибухнув в квітні 2013 року. 30 квітня 2013 року видання „Українська правда“ опублікувало інформацію від власниці компанії, яка, фактично, володіла телеканалом „ТВі“ — Ортодоксії Нікії — засновниці офшорної компанії „Вілкокс“.

Станом на 18 квітня 2013 року компанія „Вілкокс Венчерз Лімітед“ (BVI) контролювала ТОВ „Медіа Інфо“ (37569329), яке, в свою чергу, володіло телеканалом „ТВі“. Міноритарним співвласником „Медіа Інфо“ разом з Ортодоксією Нікією, на той час, також був Радченко Олег Анатолійович, який за словами Костянтина Кагаловського був кумом Володимира Сівковича.

Нікія тоді, зокрема, заявила, що „23 квітня 2013 року було виявлено, що належна кампанії «Вілкокс» частка в ТОВ «Медіа Інфо» була незаконним способом відчужена на користь компанії «Балмор Лімітед». Даним заявляю, що компанія «Вілкокс» нікому не давала дозволу на продаж частки в ТОВ «Медіа Інфо».

Крім того, вона повідомила, що впродовж останніх трьох років (2011–2013) її компанія «Вілкокс» видавала довіреності для представництва її інтересів лише трьом особам — юристам ТОВ «Юрімекс».

Цей факт, зокрема, підтверджується тим, що 10 червня 2011 року було подано заявку на реєстрацію торговельної марки «ТВі-Культура» від ТОВ «Медіа Інфо». А, заявку на реєстрацію торговельної марки «ТВі» подано 15.08.2012 від ТОВ «Інфо24» (37535546), яке контролювалося у рівних частках Віталієм Портніковим, Наталією Катеринчук, Миколою Княжицьким та Артемом Шевченком.

Реєстрацію обох торговельних марок здійснювали юристи компанії «Юрімекс» та вказували свою адресу для листування. Цікаво й те, що контактний телефон компанії «Юрімекс» +380442340688, вказаний у Єдиному державному реєстрі (ЄДР), є таким самим як і у компаній «ІНФО24» та «Медіа Інфо».

Враховуючи слова Ортодоксії Нікії про те, що довіреності на здійснення маніпуляцій з корпоративними правами телеканалу «ТВі» не мав ніхто, крім компанії «Юрімекс», та широко дискутовані звинувачення у здійсненні рейдерського захоплення телеканалу, народжується підозра, що підлеглі Данила Гетманцева, який протягом восьми років був помічником народного депутата Володимира Сівковича, могли бути безпосередньо причетними до цього рейдерського захоплення.

Вже у липні 2014 року, коли російська агресія проти України була в розпалі, у новинній передачі «Подробиці» на каналі «Інтер» вийшов сюжет про скандал навколо Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ) через те, що нове керівництво Концерну поновило надсилання платежів за електроенергію на захоплених телевежах, що стояли на окупованих Росією територіях Луганської та Донецької областей.

В сюжеті фігурує інформація про те, що над тендерною документацією та матеріалами платежів працювали саме юристи того самого «Юрімексу». Авторка сюжету взяла коментар телефоном у екс-директорки телеканалу «ТВі» Наталії Катеринчук. За словами Катеринчук, юридична компанія «Юрімекс» була запрошена до співпраці з телеканалом «ТВі» Миколою Княжицьким, який, нагадаємо, супроводжував старт «медійної частини» кар’єри Володимира Сівковича на телеканалі СТБ.

Колишня директорка «ТВі» прямо стверджувала, що компанія «Юрімекс» Данила Гетманцева, нібито, навмисно програвала судові справи за незаконно відібрані частоти телеканалу, а також обслуговувала інтереси Володимира Сівковича та його сина.

За даними проекту chesno.org, помічником народного депутата 7-го скликання Миколи Княжицького на громадських засадах був Крайняк Юрій Олегович, який нині очолює компанію «Юрімекс», а на той час був підлеглим Данила Гетманцева.

Через чотири роки після подій на КРРТ, які коментувала Наталія Катеринчук, в листопаді 2018 року українське видання «Детектор Медіа» повідомило про те, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення надала ліцензію на кабельне мовлення компанії ТОВ «Канжут» (37995445), підписантом та представником якого був Крайняк Юрій Олегович — помічник народного депутата Княжицького.

Контактні номери телефонів ТОВ «Канжут» та юридичної компанії «Юрімекс» знову співпадали до останньої цифри (+380442340688). Крім того, дві юридичні особи виявилися зареєстрованими за однією адресою — місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 9/2, офіс 67. Це саме те приміщення, де роками працювала засновниця туроператора «TPG» Олена Гетманцева — матір майбутнього керівника парламентського комітету.

Цікавість ситуації полягала в тому, що Крайняк домігся ліцензування телеканалу, який мовить під торговельною маркою, що повторює назву «рейдернутого» телеканалу «ТВі».

Тобто, ТОВ «Канжут» подали для реєстрації свій новий логотип, де літери «ТВ» написано кирилицею, а одиниця римською позначкою «І», що візуально повністю повторює логотип каналу «ТВі», просто виконаний графічно в інший спосіб.

Коли усе життя складається з одних тільки співпадінь

У своїх численних коментарях Данило Гетманцев неодноразово наголошував, що працював на народного депутата Володимира Сівковича виключно у контексті написання проектів нормативно-правових актів та не мав з ним більше ніяких контактів поза депутатською діяльністю Сівковича.

Однак, на мій погляд, бренд юридичної компанії «Юрімекс» та її адвокати аж надто часто з’являються в ті моменти, коли національні інтереси України перетинаються з можливим впливом спецслужб держави-агресора.

Це і підтримка в судах інтересів компанії «Європа Ейр», що, ймовірно, доставляла вантажі для хафтарівців та вагнерівців. Це — обслуговування «Авіакомпанії „Константа“, яка народилася як інвестиція російського олігарха Костянтина Григоришина при підтримці народного депутата Володимира Сівковича. Це — супроводження купівлі та продажу літаків компанією ‘Expedition Aviation’ з не до кінця зрозумілими бенефіціарами. Це — створення юридичного підґрунтя для отримання повного контролю над Харківським авіазаводом — українським виробником літаків Ан-74, до яких є, очевидно, вкрай небайдужими Володимир Сівкович та його партнери.

Насамкінець, це — участь в одному з найгучніших скандалів з медіа-власністю в Україні: рейдерському захопленні телеканалу „ТВі“, активним захисником якого, до речі, був Павло Шеремет, до вбивства якого можуть бути причетні і російські спецслужби, і контакти агентури ФСБ в Україні.

В кожному з цих складних сюжетів, де фігурують співробітники компанії „Юрімекс“ трапляються сліди людей, що прямо, або опосередковано можуть бути пов’язані з діяльністю агентури російських спецслужб.

Чи не забагато співпадінь для однієї юридичної особи, колишній власник якої, фактично, керує українською економікою та фіскальною політикою?