Російське вторгнення: недоробки французької розвідки

Незважаючи на зібрану самостійно та надану Сполученими Штатами інформацію, DRM (Direction du Renseignement militaire – Управління військової розвідки) та DGSE (La direction générale de la Sécurité extérieure – Генеральне управління зовнішньої безпеки) виявили «збої» у роботі до та під час російського вторгнення. Парламентарі мають намір пролити світло на такі осічки.

Вторгнення Росії в Україну, як ніколи раніше, привернуло увагу до роботи військової розвідки. У Сполучених Штатах політичні лідери безпрецедентно використовували цю подію, майже в режимі реального часу оприлюднивши велику кількість надзвичайно докладної інформації. Високопоставлена ​​американська чиновниця Карен Ґібсон, яка очолювала розвідку американського командування на Близькому Сході (Centcom), нещодавно приватно заявила, що ніколи не спостерігала подібного і здивована настільки великим ризиком, на який пішли США: якби Путін відмовився від своїх планів, адміністрація Байдена виглядала б розпалювачем війни, а спеціальні служби – некомпетентними, або ж навіть нечесними, потворно повторивши сценарій 2003 року, коли хибні докази послужили виправданням американського вторгнення до Іраку.

А що ж Франція? Париж – завжди обережний, коли справа стосується розвідки – не підкидав у простір публічного обговорення отримуваної спецслужбами інформації. Тим не менш, кілька публічних заяв дозволяють нам отримати уявлення про високу ймовірність подібної атаки за оцінками французів. 15 лютого, трохи більше ніж за тиждень до перетину кордону російськими танками, міністр Збройних сил Франції Флоранс Парлі заявила депутатам Комітету національної оборони: «Якщо ми бачимо те саме, що й наші партнери, то не обов’язково маємо зробити аналогічні висновки». Це досить розпливчасте формулювання пояснюється невдовзі після цього: «Чи можливий напад? Так. Чи реальний він? Так, з урахуванням зосереджених засобів. Чи неминучий він? Я цього не знаю».

Вірно в деталях, помилка в цілому

Наступного дня начальник Головного штабу Збройних сил Франції генерал Тьєррі Буркхард висловився перед парламентарями конкретніше: «У нас загалом те саме, що й у американців, уявлення про засоби, розгорнуті росіянами навколо України, а також зростання їхньої військової могутності. […] З іншого боку, ми розходимося в оцінці характеру намірів росіян. […] На нашу думку, росіяни, безумовно, здатні захопити Україну, але чи підуть вони на цей крок з огляду на політичну, дипломатичну, економічну, військову та людську ціну такого рішення? […] Ми схильні відповідати «ні», тому що це нераціонально».

Наступні події підтвердили його правоту зокрема – розрахунки Путіна не були раціональними, а ціна вторгнення стала неймовірно високою, – але він помилився в головному: російська армія розпочала свою кампанію, але не змогла швидко «взяти Україну» через запеклий український спротив. Французька розвідка помилялася? Це питання було сприйняте настільки серйозно, щоб ним зайнялася спеціальна парламентська комісія, яка має намір незабаром провести слухання з метою пролити світло на ці «дисфункції» розвідки, — зізнався Liberation один з її членів.

Насамперед це стосується двох служб: Управління військової розвідки (DRM), в якому налічується близько 1.900 осіб при 2.100 посадах з річним бюджетом у 110 мільйонів євро, та Головного управління зовнішньої безпеки (DGSE) — близько 6.600 цивільних та військових осіб та 880 мільйонів євро на рік. Колишній високопосадовець DRM, як і більшість наших співрозмовників, що через делікатність теми побажав залишитися анонімним — пояснює розподіл ролей у службах наступним чином: «Чи має напад за наявних зазначених засобів шанс на успіх? На це запитання має відповісти DRM. Чи спроможний Путін розпочати наступ, незважаючи на докази того, що він не досягне перемоги? А ось це питання до DGSE». Цей розподіл, безумовно, схематичний, та інші служби також можуть зробити свій внесок в оцінку — зокрема, підрозділ по боротьбі з відмиванням грошей Tracfin на основі фінансової інформації, що відслідковує підозрілі переміщення коштів. Але це вказує на відповідальність саме DGSE, який до цього часу не потрапляв під пильну увагу, на відміну від DRM, начальник якого генерал Ерік Відо був жорстко знятий з посади на фоні численної критики і, насамперед, розбіжностей з прямим командуванням — начальником Головного штабу Збройних сил.

Інший колишній керівник DRM різко висловлюється щодо неправильності зроблених з урахуванням розвідувальних даних висновків. «Сполучені Штати повідомили нам все, до того ж у нас були й власні джерела. Розпізнання намірів належить до галузі розвідки, необхідно через різні висловлювання зрозуміти психологію моменту. Була безліч ознак наміру Путіна почати вторгнення» — говорить він, наводячи як приклад листопадову протисупутникову атаку. «Чому саме в цей момент? Щоб показати, що Путін здатний завдати будь-яких неприємностей Заходу, якщо він стане на його шляху».

Гіпотеза репетиції у реальних умовах

Наше третій співрозмовник, який свого часу працював у DRM, захищає підготовлений службою аналіз: «DRM повідомив, що у Путіна мало людських ресурсів, що це коштуватиме йому дорого, що є вся необхідна техніка, але недостатньо сил для супроводу колон». Треба віддати належне службі, яка передбачаиа деякі ключові моменти початку війни, зокрема захоплення Чорнобиля. З боку виконавчої влади не висловлюється жодної критики, навіть mezzo voce, на адресу співробітників секретних служб. Стовп Міністерства Збройних сил запевнив наступного дня після вторгнення, що воно «не стало несподіванкою»: «Ми спостерігали нарощування військової сили. Сполучені Штати передали нам свою інформацію, все інше сталося відповідно до їхніх передбачень».

Інше провідне джерело у спецслужбах заперечує будь-яку «сліпоту» французів: «Франція, як і американці, усвідомлювала та передбачала потенційне вторгнення в Україну». Він підкреслив, що французькі служби зібрали ряд важливих елементів: збільшення тривалості контрактів у російських сухопутних військах до декількох місяців свідчило про підготовку довгострокового збройного втручання. Переміщення до кордонів української території всіх елементів військової інфраструктури аж до здатності створювати та вводити в дію військово-польові шпиталі, знов-таки, залишало мало місця для гіпотези проведення росіянами максимально наближених до бойових дій навчань. Зрештою, фіксувалися пересування та нарощування російських колон від білоруського кордону до кордонів Донбасу.

Проте, як визнає цей високопоставлений співрозмовник, між французами і американцями справді існувала фундаментальна розбіжність щодо неминучості цієї війни, враховуючи її непомірно високу вартість. «Це правда, що з нашого боку справді існували певні сумніви. Чи то в людському, військовому, чи у фінансовому плані — цей наступ дуже дорого обходиться Росії. І я вже навіть не кажу про політичні наслідки, які на сьогодні демонструють лише зміцнення західного блоку» — продовжує наш співрозмовник. Правду кажучи, якщо французи, як здавалося, до останнього моменту вагалися з приводу можливого результату, в який виллються численні погрози Владіміра Путіна — то це лише тому, що їм так і не вдалося перевірити ще раз інформацію американської розвідки, яка стверджувала, що кремлівський деспот уже остаточно ухвалив своє рішення. Що підвело – людські джерела в оточенні самодержця, технічні дані? Це визначити неможливо.

«Невдача французької розвідки полягає в тому, що вона наполягає на автономії власних оцінок, які найчастіше суперечать американцям. Нас меншою мірою турбує сам супротивник, ніж те, що про нього думають Сполучені Штати», — обурюється згаданий колишній старший офіцер DRM, аж до того, що говорить про «сліпоту» і «когнітивну упередженість».

Застаріла російська зброя

На свій захист французькі офіційні особи стверджують, що з’ясувати наміри Путіна було тим складніше, що російський президент, здавалося, приймав рішення майже самотужки. У Кремлі він міг довіритись лише вкрай вузькому колу наближених. Деякі експерти вважають, що навіть секретар Ради безпеки Росії Ніколай Патрушев не був повністю посвячений у секретний план. «У розвідці ми можемо накопичувати суму об’єктивних елементів і працювати над різними сценаріями, але ми ще не навчилися читати чиїсь думки» — іронізує наше джерело в уряді, обурене дилетантськими претензіями до зовнішніх служб Франції.

Після двох місяців війни французька розвідка визнає, що неправильно оцінила низку факторів. По-перше, застарілість російської військової техніки, можливості якої були явно переоцінені. Була переоцінена і російська кіберзагроза — незважаючи на велику кількість призначених паралізувати українську інфраструктуру засобів, на цьому фронті Росія поки зазнає невдачі. Можливості опору української армії також були значною мірою недооцінені, незважаючи на присутність у посольстві в Києві аташе з питань оборони. «У Франції більше немає апарату зовнішньої розвідки у Східній Європі», — журиться один компетентний знавець таємниць плаща та кинджала. У DRM не було своїх «індикаторів» на місці – мимохіть згадує інший.

Деякі запитують, чи не попалися французькі служби, подібно до багатьох інших спостерігачів, до розставленої українською владою пастки, яка нібито інсценувала горезвісну слабкість своєї армії. Доза «отрути», призначена насамперед для російського ворога: «Невже українці створили «психологічну завісу» над можливостями своєї армії, щоби росіяни повірили, що для них все буде легко»? — запитує експерт Жозеф Енротен, повторюючи почуте в надрах держапарату питання.

На думку деяких спостерігачів, війна в Україні демонструє обмеженість французької моделі зовнішньої розвідки. Ця модель є унікальною, як зазначає керівник курсів розвідки в Інституті політичних досліджень Філіп Айез: «Створення DRM у 1992 році стало результатом постановки амбітного первинного завдання: зберегти автономію щодо НАТО, довірити «розвідку на користь армії» (RIM) спеціалізованій організації. Поняття цієї самої «військової розвідки» ніколи не було чітко визначено, що залишало деяку неясність і в завданнях DRM, які залежать від армії як щодо зайнятих співробітників (70% — військовослужбовці), так і коштів, що використовуються.

«Велика голова та маленьке тіло»

Жодна інша європейська країна не зробила такого організаційного вибору, додає Айез: «У Німеччині військова розвідка є функцією BND (Bundesnachrichtendienst) – дипломатичної служби, заступником керівника якої є генерал. Британці мають Defence Intelligence, де знаходиться пул аналітиків, але належить до другого кола розвідувального співтовариства. У Франції ж DRM є частиною першого кола поряд із п’ятьма іншими службами, але саме навколо DGSE та DGSI (La direction générale de la sécurité intérieure – Головне управління внутрішньої безпеки) сформувався якийсь гіперцентр, і керівники саме цих спецслужб запрошують до обмеженої кількості осіб, які входять у Ради з оборони.

DRM — «велика голова і маленьке тіло», за словами Філіпа Айєза — важко виживає в цьому дуже складному ландшафті і розплачується сьогодні за більш масштабні невдачі. Але війна в Україні все ще вирує. Французькі шпигуни намагаються виправити свої початкові помилки і уважно стежать за тим, що відбувається з їхніми російськими колегами. За оцінками французів, від початку війни було заарештовано від 100 до 110 співробітників служби внутрішньої розвідки ФСБ, які відповідали за колишніх радянських сателітів. Справжнє чищення, зроблене Кремлем.

https://franceukraine.media/%d1%80%d0%be%d1%81%d1%96%d0%b9%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b5-%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80%d0%b3%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b1%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%bd/«>franceukraine.media