У прийнятому Верховною Радою державному бюджеті на 2022 рік загальний обсяг видатків на наукову і науково-технічну діяльність складає 14,3 млрд грн. Це на 2,1 млрд грн. або17,2% більше, ніж у 2021 році. Цей факт є позитивним. Але, нажаль, в Україні якість та цінність результатів наукових досліджень викликає багато запитань. Взяти, наприклад, наукову статтю «Діаграми, графіки та схеми як інструментарій представлення проєктної інформації», опубліковану в авторитетному (як воно себе позиціонує) виданні Інституту професійно-технічної освіти НАПН України «Професійна педагогіка» (http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/42319/2/Радкевич%2BОП_укр.pdf). Швидке ознайомлення з текстом статті навело на думку, що в ній аспірант-новачок робить перші спроби «вразити» світ інформацією, яка є давно відомою у професійних колах. Яким же було здивування, коли виявилось, що автором цієї статті є доктор педагогічних наук, старший дослідник Радкевич Олександр, а стаття була створена в рамках виконання наукового дослідження «Розвиток проектного менеджменту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти у вітчизняній і зарубіжній практиці». Тобто, автор, працюючи на посаді старшого наукового співробітника, отримуючи заробітну платню, створив цей без перебільшення науковий шедевр, який для платників податків вартував (із врахуванням відповідного посадового окладу та надбавок автора) близько 24 тисяч гривень! Навряд чи така ситуація була б можливою якби Радкевич Олександр не був сином академіка Радкевич Валентини, яка з 2013 року очолює вищезгаданий інститут. Аналіз інформації з відкритих джерел (сайт вказаного інституту, сайт НАПН України, МОН України, Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень) показав цікаву ситуацію, яка свідчить про надзвичайно сприятливі фінансові та нефінансові іміджеві умови, які створюються керівником організації для свого близького родича.
Так, Радкевич Олександр одночасно обіймає 2 посади – головного спеціаліста науково-організаційного відділу та старшого наукового співробітника лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчання. Він також є незмінним постійним делегатом візитів від інституту до країн-партнерів (Німеччини, Австрії, Італії). Саме цьому науковцю (разом із співвиконавцем К.) Інститут професійно-технічної освіти в особі директора Валентини Радкевич замовив виконання наукового дослідження на тему “Новітні підходи до професійного самовдосконалення педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти у міжкурсовий період підвищення кваліфікації”. Робота виконувалась у 2020 році. Обсяг фінансування склав 112,3 тисячі гривень. Результатом “потужної” наукової роботи стало створення сайту www.innovation.ivet.edu.ua, на якому було розміщено авторські розробки різних педагогів. Ринкова вартість такої роботи складає, за оцінками спеціалістів, до 800 доларів США. Постає запитання: а в чому наука? Де конкретні наукові результати? З яких пір створення сайту є наукою? І чи готове суспільство платити більше 100 тисяч гривень за сайт із сумнівною практичною користю, який технічно може створити будь-який студент-першокурсник?
Щодо наукової кар’єри Радкевича Олександра, то тут теж є багато запитань. Так, будучи кандидатом юридичних наук, чомусь докторську дисертацію він захистив саме з педагогіки? Причому відбулось це дійство не у рідному інституті, а у віддаленому периферійному Глухівському національному університеті імені Олександра Довженка, що наштовхує на думку про намагання уникнути з певних причин широкого розголосу. До речі, родич ректора вказаного університету за дивним збігом обставин наразі працевлаштований в Інституті професійно-технічної освіти.
Одразу після захисту докторської дисертації Олександр Радкевич очолив Раду молодих вчених при інституті. Також через рік після цього під його керівництвом було захищено 3 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Така блискавична кар’єра вражає, особливо враховуючи той факт, що до моменту захисту докторської дисертації (2020 рік) науковець не мав права керувати аспірантами, а термін підготовки аспіранта складає 4 роки. Виявилось, що за дивним збігом обставин у 2020 році з посади провідного наукового співробітника звільняється професор, а двох підготовлених аспірантів із вже готовими дисертаціями було передано нікому іншому як Радкевичу Олександру. Третя аспірантка таким же чином була передана безпосередньо від Радкевич Валентини.
Ось так, без надмірних зусиль, маючи впливову маму, можна й професором стати!
Аналіз академічного профілю цього вченого (https://scholar.google.com.ua/citations?user=VcxTp60AAAAJ&hl=uk) свідчить про «широке» коло наукових інтересів – від зарубіжних систем професійної освіти, «економіко-юридичної легалізації робітників», «визначення міцності фурнітури вагона-платформи шляхом пружної в’язкої взаємодії з арматурою контейнера-цистерни», розвитку професійної компетентності керівників підприємств сфери зв’язку, основ інноваційного підприємництва до «деонтології соціальної роботи». Саме такою є тематика статей, співавтором яких є Олександр Радкевич. Складається враження, що цього науковця просто дописували до співавторів.
При цьому Олександр є вкрай непублічною особою. У відкритому доступі немає його виступів, презентацій чи іншої інформації, яка свідчить про науковий рівень автора.
В Урядовому кур’єрі від 11 січня 2022 року було опубліковано оголошення про проведення Національною академією педагогічних наук України виборів академіка-секретаря відділення професійної освіти і освіти дорослих. А вже 24 січня 2022 року колектив Інституту професійно-технічної освіти НАПН України висунув Радкевич Валентину на цю посаду.
Залишається тільки уявляти, які можливості відкриються перед нею для того, щоб за гроші платників податків просувати інтереси та будувати кар’єру власного сина.
Також залишається відкритим запитання, куди дивляться антикорупційні органи?
І чому мовчать члени трудового колективу?
І чи готові ми й надалі утримувати таких «мамкиних проффессорів»?