Сергій Рахманін: «1. Українська політика за три десятиріччя кого тільки не з’їдала – гідних і негідних, майже праведних і геть нечестивих. Проте перетворювати складний політичний організм на примітивний харчовий ланцюжок – небезпечно. Бо свавілля ненажерливе.
2. Якщо тебе запросили за політичний стіл кимось поласувати, це не означає, що завтра сам не станеш стравою.
3. Потенційна їжа зазвичай не усвідомлює, що на неї чекає. Щирий подив триває недовго – до першого зімкнення щелеп.
4. Правила існують, аби їх виконувати. Проте кожен бодай раз у житті правила порушував. Питання в серйозності порушення і масштабі наслідків. Можна на півметра запливти за буйки. Можна – на швидкості 130 пролетіти на червоне світло залюднений пішохідний перехід.
5. Кожен обирає для себе, якою стежкою рухатись, які кнопки натискати. Кого слухати першою чергою – сумління, гординю, страх чи інстинкт самозбереження. Бути у цій справі комусь суддею, прокурором чи адвокатом – річ невдячна. Майбутнє розсудить. Життя – або винагородить, або виправдає, або покарає.
6. Парламент – як фортепіано. На ньому чого не тільки не грали – Вагнера і Штрауса, «Собачий вальс» і «Мурку», «Оду до радості» і «Поховальний марш». Витончено і фальшиво. Але бажано все ж таки грати на ньому руками. Використання інших частин тіла – неповага до тих, хто цей інструмент творив. Тобто до мільйонів громадян. До того ж небезпечно. Кришка гепнеться – буде непереливки.»
Важное
14 марта, 2024
11 марта, 2024