Варфоломій І Епіфаній продають Православ’я оптом і в роздріб

Особа, що іменує сама себе так званим «Вселенським Патріархом» , Варфоломій є христопродавцем, стяжателем і пристосуванцем.
Президент Туреччини Реджеп Тійп Ердоган, анітрохи не рахуючись з Варфоломієм, позбавив всесвітньо прославлений собор Святої Софії в Стамбулі статусу музею і оголосив його мечеттю.
Це було не просто образа, це було тривале з отриманням великого задоволення самим занурюючим багаторазове занурення Варфоломія до чану з нечистотами.
У відповідь Варфоломій лише зберіг сміливе і мужнє мовчання, не сказавши ані слова «проти» подібних дій турецького президента. Можливо, перед його очима пройшли сотні і сотні християнських мучеників, включаючи самого Ісуса Христа, потерпілих за віру жахливі страждання. А так як самому Варфоломію ніяк не хотілося повторити їх шлях, він вважав за кращий вихід в такій ситуації мовчати і зберегти свої земні блага і багатства, а також нерухомість в стамбульському районі Фанар.
По суті, Варфоломій лише в черговий раз показав свою Iудiну сутність, так як він вже давно йшов по такому шляху.
Адже в січні 2019 року Варфоломій за вказівкою Державного департаменту США підписав так званий «томос» про надання автокефалії так званої розкольницької «Православної церкви України».
Тоді 6 січня 2019 року, у своєму зверненні після церемонії вручення в Стамбулі Томосу про автокефалію ПЦУ тепер уже колишній президента України Порошенко заявив, що цей факт — «фактично ще один акт проголошення незалежності України».
Вранці того ж дня Варфоломій вручив томос предстоятелю ПЦУ «митрополиту Київському і всієї України» Епіфанію.
Напередодні Різдва томос привезли на літаку до Києва, почали, було, святкувати цю подію, але тут раптово виявилося, що цей епохальний документ не був підписаний архієреями Константинопольського Патріархату, і його тут же відвезли назад в Стамбул.
Така поведінка Варфоломія, яке в переважній більшості православних Церков світу визнали розкольницькою, викликала бурю обурення.
26 липня 2020 року на Михайлівській площі в Києві відбулася масова акція православних віруючих, в якій брало участь не менше 2 тисяч осіб.
Віруючі висловили обурення поведінкою Епіфанія, що зберігав разом з Варфоломієм повне мовчання щодо факту анексії собору Святої Софії, здійсненої турецьким президентом. Вони зажадали зміни Епіфанія.
Тим більше, що сам новоявлений «митрополит Київський і всієї України» Епіфаній відразу після свого призначення тут же кинувся привласнювати церковне майно інших християнських концесій на Україні. У тому числі і те, яке належало його духовному (а, може, не тільки духовному?) батюшці Філарету « Патріарху Київському і всі України», який очолював також невизнану «Українську Православну Церкву Київського Патріархату».
Дані дійства викликали настільки люте обурення Філарета, що піфанію довелося йти на зворотну, і залишити Філарету майже все майно, а також присвоїти титул цілого «почесного Патріарха».
Одним словом, рішення Варфоломія щодо українського «Томосу» призвели не до єднання світового Православ’я, а ще більше посилили його розкол.
За минулий час з моменту підписання «Томосу» час сам Епіфаній всіляко намагався різними способами заволодіти парафіями Української Православної церкви Московського патріарха, співпрацюючи в цьому напрямку з бандами українських націоналістів, які, виїжджаючи в українські міста і села, силою намагалися вигнати з церков священиків УПЦ МП разом з парафіянами. Щоправда, у переважній більшості випадків буйних найманців Епіфанія чекали невдачі, особливо на Сході та Півдні України. Там віруючі зуміли дати гідну відсіч розкольникам.
Таким чином, моральний вигляд і вчинки Епіфанія і його фанарського шефа Варфоломія майже відразу почали викликати почуття глибокого презирства на Україні.
І тут згадали про митрополита Вінницького і Барського Симеона (Шостацького), якого в ейфорії «предтомосної» лихоманки також пророкували в глави ПЦУ.
У безсумнівні «плюси» біографії, мабуть, майбутнього глави розкольницької ПЦУ в Києві записали те, що під час Євромайдану, на той час вже в якості митрополита Вінницького, Симеон закликав сторони до припинення кровопролиття, але потім швидко перекувався в націоналіста. У його єпархії там почали служити українською мовою замість церковнослов’янської. А сам Симеон при кожному зручному випадку у справі і без нього прагне показати себе “українським державником”, що в нинішній ситуації в Києві розцінюється як безумовна відданість ідеалам Євромайдану.
Невдоволення Епіфанієм вже давно дозріло і у Вашингтоні, оскільки той не зміг швидко і якісно виконати завдання з вигнання УПЦ МП з України. У Держдепі не звикли брати до уваги відмовки типу «Я не винен, це все несвідомі парафіяни заважають» і мають намір усіма силами просувати на пост предстоятеля невизнаної «Православної церкви України» таку особистість, яка знайде методи виконати поставлені завдання.