Маю бажання вставити і свої декілька копійок у загальний інформаційний гвалт, що чиниться останніми тижнями у вітчизняному медійному полі. На зміну прохолодному і дощовому травню прийшов спекотний і буремний червень. Глобальне потепління робить свою справу як з навколишнім середовищем, так і з середовищем людським. І Україна у цьому вихорі подій отримує свою частку пирога.
Весняна посуха, літні торнадо, тропічні зливи, екваторіальна спека та подібні кліматичні катаклізми не додають оптимізму тим, хто дивиться у майбутнє. А ще нашестя південних павуків і тарганів у Поліссі змусить любителів шашликів дивитися частіше під ноги.
Хоча, тепла зима і спекотне літо можуть допомогти населенню суттєво заощадити на опаленні, пуховиках, норкових шубах та китайських чоботах від відомих українських мереж гарячого конфіскату. Придбав пару пляжних тапочок «для двору» та «на вихід» і спи собі спокійно. Не життя, а казка, з іншого боку.
І от червень місяць у цьому році теж додав свого екстриму у суспільному житті країни. Бурхливі події, пов’язані із молодим одеським активістом, 5-м Президентом країни, відверто українським американським фастфудом, епатажною відмовою депутатами від мандатів, немасовими ходами адептів усяких шаріїв центром столиці та іншими не менш важливими подіями суспільного життя поза увагами залишилося проблема продовжуваного інформаційного зомбування російською пропагандистською машиною пересічного маленького українця.
На сьомому році клятої гібридної війни ще не усі наші громадяни в повній мірі усвідомили згубність та руйнівність російського телебачення для української державності. Ті наративи, що транслюють в ефірах запорєбріка, все частіше і частіше віддзеркалюються у діях та розмовах і простих громадян, і окремих публічних осіб. Таке неподобство дозволяє окремим політичним силам знову повернути суспільство до часів повальної дружби народів.
І у сучасному вихорі значущих суспільних подій небайдужі патріотичні сили української інтернет-спільноти хочуть привернути увагу інших небайдужих людей до поширення своїми же співгромадянами російської телевізійної пропаганди, при чому на українських сайтах.
Ось на цьому ресурсі, який має непримітне ім’я «infoua.biz», за відповідними посиланнями кожен бажаючий може переглядати стріми російських зомбоканалів. А там майже повний набір у всій красі. Цілодобово вливають про бандерівців, народи Донбасу, міць і незламність парадного радянського металобрухту, чергове поглинання Америкою України та глобальне протистояння північно-східних сил добра із західними силами зла.
І було б питання тільки у їх забороні, їхня згубність для мозку і так відома, але цей сайт, як кажуть в Одесі «такі да», такі да знаходиться в Україні. В цьому може пересвідчитися кожен користувач інтернету, відповідні сервіси вам допоможуть.
Ось і виникає цілком закономірне і законне питання: як це таке може бути? Начебто є відповідні рішення органів влади, державою застосовано санкції, але факт залишається фактом.
На вирішенні цього і подібних питань треба спрямовувати зусилля суспільства та державних інститутів. За всі роки розбудови сучасної української держави питанням розвитку і безпечності українського сегменту глобальної мережі приділялося вкрай мало уваги. Незважаючи на важливість впливу на усі сфери сучасного життя, вітчизняний інтернет простір розвивається за своїми законами, які не завжди спряють розвитку суспільства.
Відсутність законодавчого регулювання, навіть у питаннях розміщення сайтів на серверному обладнанні, призводить до виникнення ситуацій, які унеможливлюють здійснення державою своїх функцій у повному обсязі. Неунормованість питань, пов’язаних із обігом в українському сегменті інтернету інформації, призводить до відсутності чітких прав і обов’язків суб’єктів у цій сфері, унеможливлює притягнення будь-кого до відповідальності за вчинення правопорушень, у тому числі злочинів проти держави і суспільства.
У приватних бесідах із фахівцями інформаційної сфери постійно обговорюються питання необхідності визначення законодавцем чітких правил гри на ринку надання послуг хостингу, реєстрації доменних імен, деанонімізації власників сайтів тощо. На їх думку, запровадження правових новації забезпечить імідж держави, спростить процедури реєстрації підприємств, зменшить коло претензій податкових органів, унеможливить винесення судових рішень про блокування сайтів під політичними приводами, а також захистить підприємців від претензій правоохоронної системи за розміщення третіми особами будь-якого «сумнівного» контенту.
Тому, небайдужа частина суспільства акцентує увагу на необхідності та терміновості роботи із визначення державою правил та умов роботи українських суб’єктів інтернету. При цьому, уся інтернет-спільнота чудово розуміє ступінь делікатності такої справи, особливо в частині цензури або тотального контролю людей.
І згодом, ми на це сподіваємося, українці не зомбуватимуться північним сусідом, а ці сусіди будуть проситися принаймні пожити в України. А поки що тримаєм розум холодним.
Українець Небайдужий.