Екс-начальник Сумської та Луганської митниць Володимир Орлов розповів в інтерв’ю “Фактору” про страсті відбору в новоспеченому антикорупційному ДБР.
Нещодавно Ви заявили, що половина особового складу ДБР нелегітимна. Можете пояснити свою позицію?
15 березня Окружний адміністративний суд м.Києва виніс рішення, яким визнав протиправним і скасував наказ Державного бюро розслідувань про формування комісії №2.
При цьому, комісія вже провела всі конкурси, люди працюють і вносять кримінальні провадження в реєстр. А суд визнав, що орган, який цих людей набирав, не повноважний.
Давайте по порядку! Свого часу прийняв рішення брати участь в конкурсі на зайняття вакантних посад в Державному бюро розслідувань. Відчував в собі сили і впевненість, що мої морально-ділові якості допоможуть мені успішно пройти всі етапи, і в разі позитивного результату – принести в цей новий орган свою енергію, знання і досвід.
Я відправив необхідні документи для участі в конкурсі на посаду Директора територіального управління ДБР в Краматорську та Керівника Першого управління організації досудового розслідування. Документи приймала Зовнішня комісія.
Паралельно я подавав документи на Першого заступника двох територіальних управлінь, розташованих в містах Краматорськ і Львів. Конкурс забезпечувала комісія №2.
Так ось, ця сама комісія №2 не допустила мене до конкурсу, оскільки члени комісії визнали, що у мене недостатньо досвіду роботи в галузі права. При тому, що в жодному законі не сказано, що вважати досвідом в області права! Єдина згадка міститься в листі (!!!) Мін’юсту і взагалі стосується нотаріату.
Але ось якісь розумники з комісії №2 вирішили на око визначити, є у мене досвід в області права чи ні.
Притому, що я, підкреслюю, я працював в сфері правозастосування: контролював виконання вимог законодавства під час митного контролю, будучи начальником митниці порушував кримінальні справи про контрабанду, накладав на порушників адміністративні стягнення, Генеральна прокуратура – тут все зрозуміло. Незрозуміло тільки членам комісії №2.
Тобто, на Вашу думку, конкурс в Державне бюро розслідувань був проведений непрозоро?
Це не тільки на мою думку. Це підтвердив суд! Парадокс в тому, що навіть в різних комісіях по-різному тлумачаться норми законів. Зовнішня комісія мене, до речі, до конкурсу допустила. Тобто порахувала, що досвід в області права все-таки є.
Потрібно відзначити потворну організацію роботи комісій. Контактні телефони не відповідали. А якщо відповідали, співробітники не знали відповідей на елементарні уточнюючі питання щодо оформлення документів.
Які ще порушення були допущені?
Протягом всього конкурсу Комісія приймала рішення, які виходили за рамки своєї компетенції.Продовження термінів прийому документів, що не передбачено Регламентом конкурсної комісії; витребування комісією документів, не передбачених Регламентом; прийом документів в копіях; не ознайомлення учасників з результатом дослідження за допомогою поліграфа, а також знищення до закінчення результату конкурсу матеріалів; повернення документів, до прийняття Головою ДБР рішення про переможців конкурсу; неповідомлення про прийняті рішення в законному порядку.
Внутрішні комісії повинні були керуватися Порядком проведення конкурсу (між іншим зареєстрованим в Мін’юсті), який чітко говорив: троє з п’яти членів цих комісій повинні бути представниками ДБР!!!
Дана процедура не була дотримана – комісія №1 аж до 8 протоколу приймала всі рішення з одним членом ДБР, і тільки після 8 протоколу, в неї ввели 2-х заступників Голови ДБР, а в комісії №2 навіть не спромоглися надати легітимності – один представник так і залишився.
Ще одне порушення – до конкурсної комісії був введений або точніше сказати впроваджений активіст, не будучи експертом у сфері права і фахівцем в сфері правоохоронних органів.
До речі, про те, що ця людина не є експертом в сфері права також підтверджено судом.
Яку взагалі роль зіграли активісти?
Сам активіст і його перебування в даній комісії викликає ряд питань.
Ну, наприклад, Роман Труба створює комітет з відбору представників громадянських об’єднань куди входять Олег Базар, Дмитро Остапчук та Віктор Таран (голова Центру “Ейдос”, член ради реанімаційного пакету реформ). Даний комітет пропонує Трубі включити до складу конкурсної комісії Олександра Леменова, представника ГО “Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів”. Хоча він сам до даної ГО має ніякого відношення, а є співкерівником ГО “Стейтвотч”.
З відкритих джерел стає ясно, що Леменов працював в підпорядкуванні у Тарана в “Ейдос”, є членом його Ради РПР, а відповідно і при голосуванні за його кандидатуру Таран мав заявити про конфлікт інтересів, чого зроблено не було.
По-друге, в електронній декларації на офіційному сайті НАЗК Леменов вказав неправдиві відомості. Не задекларував майже півмільйона гривень доходу. Крім того, не вказані витрати на навчання в приватному навчальному закладі “МІМ-Київ”, де навчання коштує 438 800. + 4 700 долл. США, а також на навчання в Університеті Фрібурга (Швейцарія).
Чому така увага до одного активіста?
Тому що проблема навіть не в самому активісті. Це діагноз системі! Можновладці прикриваються активістами для виконання брудної роботи. Щоб створити видимість чесного і прозорого конкурсу впроваджуються ось такі “леменови”, які будуть обливати брудом конкурсантів.
Через підконтрольні компанії мільйонери, які дорвалися до влади, спонсорують активних хлопчиків і дівчаток, оплачують їм навчання (наприклад, ТОВ “Віта Верітас” оплатило навчання Олександру Леменову), щоб потім дати команду “Фас!”.
Більш того, цей активіст продає квартиру (судячи по е-декларації) і його більше нічого не пов’язує з Україною. Постить фото в інстаграммі з Ізраїлю, Кіпру й хвалиться, що Президент України не відбере у нього другий паспорт.
Але зачепили саме Вас?
Так справа ж не в мені! Зачепили всіх професіоналів, які можуть претендувати на посади, які очевидно вже були продані іншим людям.
Як тільки я подав свою кандидатуру на посади в Бюро, відразу почали піднімати старе інтернет-сміття і “піарити” мене за рахунок тих публікацій, які ніякого грунту під собою не мають і не мали, а були вилиті тільки для дискредитації моїх професійних якостей, і стали результатами жорсткої позиції в роботі, на посадах в митних органах і Генеральній прокуратурі України.
За час роботи в митниці було виявлено досить багато, як порушень митних правил, так і порушено кримінальних справ. Але сказати більше хотів би за період роботи в ГПУ, який якраз і приніс велику частину так званої “слави” в проплачених ЗМІ. Хоча ЗМІ – це голосно сказано – просто інтернет-смітники, куди скривджені корупціонери зливають свою образу.
Мною були порушені провадження, що стосуються виведення грошей з банків, розкрадання нафтопродуктів з магістральних нафтопроводів, так звана контрабанда продуктів харчування до Росії, розкрадання в держмонополіях, таких як Укрзалізниця, Укрзалізничпостач і так далі. До речі, провадження проти одного з так званих “королів” контрабанди, було також результатом роботи одного з ввірених мені управлінь. Результат – негатив в жовтих ЗМІ, а на даний момент цього горе-бізнесмена не штовхав тільки ледачий. Адже час для цього настав.
Хто, на вашу думку, за всім цим стоїть? Хто керує всім цим процесом?
За інформкампанією по дискредитації мене і інших кандидатів стоять люди з Верховної Ради, деякі нинішні і колишні правоохоронці, а також нечисті на руку “бізнесмени”, які заручилися підтримкою псевдоактивістів і жовтої преси всіх мастей.
На мене і ще кількох таких як я учасників конкурсу спустили всіх собак і як за ширмою провели потрібних людей.
Але голосування Зовнішньої комісії було об’єктивним?
Дивіться, я пройшов тест на знання законодавства – 94% з 100%, практичне завдання 25 з 25, пройшов поліграф (хоч його і знищили, можемо сказати, що пройшов успішно, тому що на співбесіді з комісією жодного питання мені з даного напрямку задано не було), проходження співбесіди (можна переглянути у вільному доступі на YouTube-каналі) з відповіддю на всі запитання членів комісії і вершина всього результат голосування – “0” голосів.
Колегіальне прийняття рішень придумане для того, щоб уникнути суб’єктивізму. Одна окремо взята людина не може апріорі бути об’єктивною. А певна кількість людей через власну суб’єктивність стає носієм об’єктивного рішення.
Але це якщо кожен голосує, по совісті. Зверніть увагу, що всі переможці були обрані одноголосно. Набравши 8 голосів з 8 можливих. Решта ж кандидатів отримали максимум по 2 голоси, а більшість 0. Це означає, що комісія побоялася навіть створити видимість того, що хтось може наблизитися до недосяжних “переможців”.
Ну і з математичної точки зору голоси мали розподілятися з певною закономірністю. Так що відповідь на питання з приводу об’єктивності очевидна!
Як будуть далі розвиватися події?
У суді розглядається ще один мій позов про визнання недійсними результатів конкурсу. Дочекаюся рішення суду, і вже в залежності від того, яким воно буде, буду діяти далі.
Посада в держорганах не є самоціллю! Я просто хочу розставити все по місцях! Щоб керівництво держави звернуло увагу
на деградацію державного апарату. Що навіть елементарний конкурс провести не можуть. Починаючи з банального незнання норм закону і закінчуючи відвертим упередженням.
Марія Рейтер