Народный депутат Геннадий Москаль направил секретарю Совета национальной безопасности и обороны Украины Андрею Клюеву депутатское обращение относительно бездеятельности Государственной пограничной службы Украины, а также СБУ и МВД в деле прокладки «контрабандного» тоннеля под украинской границей. Текст обращения написан на русинском языке, который законом Кивалова-Колесниченко признан одним из региональных языков.
В качестве русинско-украинского переводчика Г.Москаль рекомендует А.Клюеву использовать его заместителя Нестора Шуфрича, который неоднократно публично заявлял, что считает себя русином. Приводим текст обращения полностью:
«Важеный пане Ондраше!
Уткрыття словенськыми поліціянтами пудземного тонеля, ош прокладеный на окраині Унгваря пуд украиньско-словенськым готарьом, указуйе на вто, ош украиньскі контрабандисты использувуть у свойум ділови методы латиньско-америцькых колиг, кутрі пуд земльов совавут у США наркотикы ай нелегалув. Айбо в нашум случайи поражайе не лем наглусть контрабандистув, айбо й докус бездіятильнусть украиньскых силовых структур, котору нияк ни мош ани объяснити, ани управдати. Изонандженый з пуслыдньым словом технікы тонель дійствовав май мало пару рокув. Совали ним не лем цигеретликы, айбо й нелегалув, а може быти, што й наркотикы ай оружийе (типирька йсе унадить сльедствийе). Айбо нич ни ясно, што всьый сись час чинили розвудчикы-пограничникы, кутрі мали ни допустити сякойе, ай СБУ тай МВД. И кулько бы щи совали тым тонельом цигаретликы, кидь бы ни словенскі поліциянты.
Пудкарпатя майе гриницю не лем из Словенском, айбо и з Мадарщинов, Польшов тай Румынійов. Ци ниє такі же тонелі пуд носом у пограничникув и пуд сими странами?
Прошу вас файно, ги сикритаря РНБО, вучворити комісійу, ош бы файно изучила усі обстоятильства копаня тонеля ай причины биздиятильности силовых органув Пудкарпатя ай пограничникув тай изонаджити их д утвіту.»
|
“ОБКОМ” |
20 ответов
Забавно 🙂
Вперше знайомлюсь з так званою русинською мовою, доволі колоритно, якби ще почути як вона звучить на слух. Головне, що не лише все зрозуміло до останнього нюансу, але цілковито сприймається і зміст і всі інтонації, навіть тонка іронія. До речі, ще за совітів я спілкувався із словаками, котрі брали участь у будівництві Інгулецького ГЗК окислених руд. Словацька мова мені була абсолютно зрозумілою, так само як і словаки розуміли мою українську, тобто у спілкуванні не виникало найменших незручностей. Я також цілковито розумію білоруську мову, без жодних труднощів сприймаю її на слух і вільно читаю тексти білоруською мовою. Білоруси запевняли мене, що не мають жодних проблем у сприйняті української мови.
До мене у Кривий Ріг щороку влітку приїздять гостювати на дачу рідня з Росії. Племінник 78 р.н., племінниця 81 р.н. четверо внучатих племінників молодшого шкільного віку. Мушу зазначити, що у спілкуванні зі мною у них виникає майже нездоланий мовний бар’єр, навіть на рівні суто побутового спілкування, тобто вони ніц (нічогісінько) не розуміють з моєї української. Не спроможні прочитати і зрозуміти простенький текст надрукований українською, геть не розуміють навіть загальний зміст сказаний диктором телевізійних новин. Складається враження, що якби вони опинились в цілковито україномовному середовищі, то вони б відчули себе як в справжній іноземній державі і мали б користатись послугами перекладача.
От хто б мені пояснив, в чому ж тут феномен, що москалі, котрі не мали достатнього досвіду стосунків з українцями, не здатні зрозуміти найпростіших фраз українською мовою.
бо москаль — то діагноз
Пне полковнику! Із Вікіпедії:
З точки зору лексики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики), потім польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та російська мова (62 % спільної лексики)[41]. Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %.
Вчитайтесь в в приведену цитату і Вам стане все зрозуміло. Кажуть, що ми триста років живемо разом, забуваючи про те, що тисячі років жили окремо.
В общем-то,язык и не совсем русинский,а ,скорее, словацкий.Да,понятен(если медленно читаете)большинству украинцев,но быстрый устный уже проблематичен,хотя,конечно,суть поймете.Услышать можно,например,с репортажей местного Ужгородского тв.На сайте “Закарпаття онлайн” есть и комментарии на русинском (настоящем),и само тв.Но мысль Москаля понятна.Не Клюеву -колесниченко-кивалову понять каждый региональный язык,да и к чему это приведет?К резервации по регионам?
http://ord-ua.com/2008/12/17/shufrichu–pro-rusiniv/
Очень даже интересно — о русинах и Шуфриче
Полковнику Вешняку.
“Феномен” тут досить простий, я це помітив вже давно. Справа в тому, що російська мова — це по суті словянська, значно спотворена фінно-угорьськими впливами (тобто, мовами народів, що проживаюсь на північно-східній території євпропейської частини Росії — мордва, иарійці та ін.). Тому і виникає мовний барєр. Це повинні памятати всі, хто верещить на весь світ про “руський мир” та інші великодержавні прибамбаси.
Ось така хня, малята!
Годі пиздіти, шановні панове полковнику та Евгений (чи то правильно було б ЄВГЕН?) Жодного разу не бачив, не спостерігав та не чув, щоби росіяни не розуміли українців та навпаки! Під кого ви це зараз ісполняєте, паскудні ваші пики? Зате неодноразово спостерігав, ЯК МЕШКАНЦІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ГЕТЬ НЕ РОЗУМІЛИ ШВИДКУ БАЛАЧКУ СУСІДІВ З ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ! До речі, називають Іано-Франківськ його мешканці теж досить дивно — “Франт’іЄвск”. Тож повторюся, нещасні ви наші, не*** пиздіти. Російську мову знають та розуміють усі, хто живе в Україні. Ще під час навчання у військовому училищі (розташоване в Україні),за часів СРСР, з нами навчалися хлопці з усієї європейської частини Росії. Ніколи не було ніяких непорозумінь та не виникало жодного мовного бар’єру. Жили та служили разом, дружили, багато хто дружить і зараз, я тому числі. Полковнику, то значить до тебе племінники приїжджають з Ізраїлю, або просто розмовляють з тобою ідішем, бачиш, а ти — кляті москалі, не розуміють українську. А то заслані маланські козачки, ЯК ТИ МЛЯТЬ ТА ЕВГЕНИЙ! Не трясіть пейсями, бо відклеються. До речі, ніхто не може обгрунтовано заперечувати проти того, що саме російська мова найбільш придатна в якості мови ділового та офіційного спілкування! Українська — для казок, пісень тощо! Для бабців, що на лавці сидять та кишки сусідам перемивають! Але ніяк не годиться для використання в науці, технічних та точних дисциплінах, юриспруденції,бо не мала розвитку в цьому напрямку та взагалі не пристосована.
“Ще під час навчання у військовому училищі /…/ за часів СРСР — Фельдфебель Дефензиво 28.07.2012 13:28”
Ну якщо “навчання у військовому училищі” та ще й “за часів СРСР”, то таки дійсно “Фельдфебель”, всім “Фельдфебелям — Фельдфебель”, рафінований “Фельдфебель”, а ліпше — калірований “Фельдфебель”, “Фельдфебель” на прізвисько “дублений загривок”, одне слово — ЖЛОБ.
Господи, може б зглянувся над убогим, адже геть замордували комплекси бідолашного сіромаху.
Таки заїло тебе, паскудо:) Але ж і ти, полковнику, свого часу присягу Союзові давав, та розмовляв російською! Я би на твоєму місці язика сам собі відрізав за таке! Салбо, млять.. як в тому анекдоті — “всіх німці виїбли, а мене, онучку, розстріляли”. До речі, пане полковнику хуєв, я знаюся на українській, розмовляю та т.і. набагато краще за тебе, який тут дує щоки та дере дупу. Хай щастить, Вешняночко.
Ти друже не забрі***ся на рахунок Чернівецької області. Справа в тому, що тут вздовж кордону купа румунських сіл. То може ти з тими хлопцями спілкувався? І по молодості не міг відрізнити українську від румунської?
фельдфебель ти долбоеб и проворкатор. українська мова прекрасно подходит и имеет свои термины и в науке и в биологии и юриспруденции и математике,а .уйню нам тут не рассказывай
“Ти друже не забрі*ся на рахунок”… Ось ти й попав, румунський шпійоне! Ти що, в банку працюєш? НА РАХУНОК — НА СЧЕТ (рус.), ніяк до тексту не ліпиться! Тут треба було б — “стосовно”, “щодо”, “про”. Такі як ти завжди посміхають, друже! Такі як ти, пишуть: “Дійсним (або ще краще — СПРАВЖНІМ!) доповідаю…”, “Даними не розташовує”, “збудження кримінальної справи” та інші перли. Так що не я, а ти, Попеску, все поплутав, румунський шпійон.
само те проворкатор. від напруги клави поплутало. Річ в тім, що терміни-то існують, але користуватися ними не з руки. Оскільки, коли російськомовні вчені робили свої відкриття (ще за часів Ломоносова), а серед них були й етнічні українці, то всі терміни мали російськомовне походження. Українською маємо літературні твори (незначна кількість), головним чином дріб’язок. Той самий “всякому городу — нрав и права” Г.Сковороди, що є УКРАЇНСЬКИМ автором, написано якою? Взагалі-то, російська й українська — то по-суті одне й те саме, але для сучасного використання російська перевагає.
“…російська перевагає. — жідовському оону 28.07.2012 21:41”.
І все-таки цікаво, а “перевагає” — це власне куди?..
то тобі не з руки — бо руки із жопи ростуть
Прикольно:) пусть набирают штат переводчиков и так им и надо. Сейчас они получат обращений на татарском, идише.венгерском, румынском , польском , гуцульском, мадярском и ой еще каком!!!!!!!!
классный язык.Мило звучит,чисто славянский говор.класс. И идея классная.Это я про тоннель)
Пан Москаль стебется прикольно. Он вообще шуткарь известный. Шо касается “русинского языка” — вопрос отдельный. То, шо Шуфричи-Колесниченки-Киваловы записали — кто б сомневался. На какое государство они работают — не бином Ньютона.
Если же подходить к вопросу объективно, есть несколько простых фактов.
1) “Русинство” на Закарпатье — явление не этническое, а политическое. Всегда поддерживалось заинтересованными сторонами извне. Вначале — мадьярами. Затем — россиянами. Разделяй и властвуй, давно замечено.
2) Самоназвание “рУсин” (а не переиначенное российскими пропагандонами русИн”) использовалось по всем украинским землям. Использовалось для идентификации, поскольку буржуазные нации к тому времени еще не сложились, и этническая привязка шла по линии “вера (конфессия) — правящий род (династия)”.
В традиционном обществе любое явление должно иметь исторический базис — “от предков заведено”. Всё новое воспринимается враждебно, если не создать впечатление, что это хорошо забытое старое. Недаром большинство знатных родов варварской средневековой Европы выводили себя от римлян. Даже Иван Грозный в переписке с Елизаветой I упоминал “сродника нашего Августа кесаря”. Священная Римская империя германской нации, Ромейская империя (Византия), Румыния — желающих подпереть свой статус хватало, включая и Москву — “Третий Рим”. На этом основывались авторитет и влияние, права — тогдашние ”понятия”.
Для украинцев, рано потерявших “своё” феодальное государство, такой точкой отчета и стала Русь Рюриковичей. Чтобы “предъявить” себя соседям, ответить на банальныое “ты кто такой?”. Для этого нужно прошлое, желательно — славное прошлое. Отсюда и “руська віра” и “руська мова” (в отличие от “словенского языка”). Это работало в отношениях с поляками, венграми, румынами, словаками, сохранившими соответствующую память. Однако после присоединения тех или иных украинских земель к Московскому государству, провозглашенному “Российской” империей, подобное самоназвание теряло смысл. Эти, другие — тоже как бы “русские”. В империи искусственно насаждалось — “малороссы”. Но не прижилось. Вместо этого появилось и постепенно получило распространение — Украина (сначала), украинцы (как производное).
На Надднепрянщине и Слобожанщине самоназвание “рУсин” использовалось примерно до XVIII в., на Волыни и Подолье — лет на пятьдесят-сто дольше. В Галичине — фактически до Первой мировой. На Закрпатье — до 1945 г.
3) В Закарпатье (на гипотетической русинской территории) распространены 4 (четыре) диалекта юго-западного наречия украинского языка. Из них три используются как в ЗАкарпатье, так и в ПРИкарпатье, далеко вылезая за искусственно нарисованные границы подвенгерской “Русинии”. Лемковский диалект простирался по обе стороны Бескид. При этом южные (венгерские, потом словацкие) — лемки уверенно включались в “русины”, а северные (польские) — нет. То же самое и с гуцулами, заселяющими как юго-восточное Закарпатье, так и смежные районы Буковины и Прикарпатья. И с бойками, живущими в центральной части украинских Карпат.
Осознали этот печальный факт и современные адепты “русинства”. В результате в интернете пошла гулять новая “карта русинских земель”, нарисованная апостолом этой секты Полом Магочи. Не мудрствуя лукаво, в неё просто включили территорию распространения 4 карпатских диалектов, “вырезав” её ножницами из атласа остального украинского языка. И тем самым перечеркнув собственную предисторию, утверждавшую, что “русины” живут именно в Закарпатье, на бывших территориях Венгрии.
4) Когда говорят о “русинском языке”, хочется понять — о чем собссно идет речь. Литературный язык — всегда явление искусственное. Он создан кем-то, нужны свои Котляревские и Шевченки, Ломоносовы и Пушкины. При этом такой язык приживается и развивается, если опирается на мощный фундамент народных говоров, не отрывается от основ. Где, в какой части света в быту говорят на языке, ставшем основой “литературного русинского языка” — загадка. 4 украинских карпатских диалекта не просто отличаются друг от друга. Они имеют разное происхождение и отражают историю заселения украинцами Карпат и Закарпатья. Колонизация лемками Бескид — XIVв. Исходная территория — Надсянье, район Перемышля и Ярослава. Лемковский диалект наиболее близок надсянскому запада Галичины. Гуцульский ближе всего к соседнему покутско-буковинскому. Поскольку именно оттуда предки гуцулов заселяли карпатские полоныны. Бойковский и собственно закарпатский (район Ужгород-Мукачево) — ближе всего к центральногаличанским диалектам.
Каким образом из этих РАЗНЫХ диалектов получился “русинский язык”? Да никак. Искусственный суржик, выдаваемый за него, похож на винигрет. И соответсвенно имеет целую кучу разных вариаций, грамматик и лексических наборов. В зависимости от количества желающих прослыть “русинским” Пушкиным.
Похожая до мелочей история — неудачная попытка галицких “москвофилов” в XIX в. внедрить на подопечной территории в качестве литературного языка “язычие”. Дикую смесь церковнославянского, официального русского и местных галицких говоров. Ничего хорошего из тогда не вышло, поскольку эту кашу никто не понимал, а создатели переругались и наплодили каждый своё.
То, что после долгих лет забвения “русинская” тема поднялась снова — неудивительно. Желающие разделить, чтобы властвовать, не переводятся. И Россия активно тут активно осваивает венгерское наследство.
Ага, панэ Kortes, именно “Если же подходить к вопросу объективно, есть несколько простых фактов”.
МЂСТА ЖИТЕЛЬСТВА И МЂСТНЫЯ НАЗВАНІЯ РУСИНОВЪ ВЪ НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ
Михаилъ Левченко, ноябрь 1860. Село Майорское, на ТелигулЂ.
http://konovchenko.blox.ua/2010/01/MSTA-ZhITELSTVA-I-MSTNYYa-NAZV ANIYa-RUSINOV-V.html
(на указанном сайте — с картинками)
Въ настоящее время, Южноруссы, Малоруссы, или, правильнЂе, Русины, живутъ, въ Россіи, сплошною массою, въ губерніяхъ: Полтавской, Харьковской, Кіевской, Волынской и Подольской, а также въ землЂ Черноморскихъ Козаковъ.
КромЂ того, Русины занимаютъ мЂста въ Черниговской губерніи, къ югу отъ рЂки Десны, (къ сЂверу отъ Десны живутъ БЂлоруссы), въ Курской губерніи къ югу отъ рЂки Сейма и весь Суджанскій уЂздъ; въ Воронежской, къ западу отъ рЂки Дона; въ Екатеринославской и Херсонской составляютъ главную массу населенія; Азовскіе козаки (бывшіе Запорожцы, вышедшіе изъ Турціи въ 1828 году), въ Азовскомъ градоначальствЂ; въ Таврической губерніи къ сЂверу отъ Перекопа; въ Бессарабской Области заселяютъ Хотинскій уЂздъ; въ Люблинской губерніи Царства Польскаго составляютъ д†трети населенія (всЂ Уніаты); въ Гродненской губерніи заселяютъ Пинскій уЂздъ (Пинчуки).
Въ Галиціи, Русины составляютъ сплошную массу населенія къ востоку отъ рЂки Сана; въ Венгріи сплошною массою занимаютъ Мармаришскую, Беречскую, Угочскую и Унгварскую столицы (комитаты) и большую часть Сукмарской, Саболчской и Землинской, а также часть Шаришской столицы.
Въ БуковинЂ, Русинское племя составляютъ треть населенія. Малоруссы поселены также мЂстами по ВолгЂ и въ Сибири, за Байкаломъ, еще со временъ Петра I, и въ Турціи, въ такъ называемой ДобруджЂ, т. е. въ углу, образуемомъ Дунаемъ и Чернымъ моремъ. Эти послЂдніе суть потомки Запорожцевъ, ушедшихъ въ Турцію при ЕкатеринЂ II и бЂглыхъ русинскихъ крестьянъ, и называются тамъ Бутколами.
Русины, по происхожденію, быту и языку, представляютъ одно племя, но по мЂсту жительства носятъ различныя наименованія, а именно:
Гетма́ньці — жители Черниговской губерніи, или, вЂрнЂе южной ея части, потому что живущіе къ сЂверу отъ Десны извЂстны у сосЂдей подъ именемъ Литвиновъ.
Степовики́ — жители Полтавской и Екатеринославской губерній.
…
Украі́ньці — жители Кіевской губерніи, которая называется Украиною.
Польщаки́ — жители Подольской губерніи, называемой у простонародья Польшею.
Поліщуки́ — жители ПолЂсья.
Патлачи́ — Русины, живущіе въ Бессарабіи и БуковинЂ; названіе получили по длиннымъ волосамъ (патли), ими носимыхъ,
Пинчуки́ — жители Пинскаго уЂзда Гроденской губ.
Южноруссы Люблинской губерніи сохранили свое древнее названіе Русиновъ. Въ Галиціи, жители плоской ея части также называются Русинами, или Русняками.
Гуцу́ли — Русины, живущіе по Карпатамъ, (у туземцевъ называемыхъ: Горбы, Верхи и Бескиды). — По венгерски гуцулъ значитъ разбойникъ. Это названіе дано русинскимъ горцамъ за ихъ отчаянную защиту православной вЂры, въ то время, когда Венгры вводили у нихъ унію. ВпослЂдствіи, когда со словомъ Гуцулъ стало нераздЂльно понятіе о храбромъ человЂкЂ, эти горцы съ гордостью начали сами называть себя этимъ именемъ.
Въ Венгріи, живующіе въ горахъ Русины называются Лишака́ми, а въ долинахъ — Лимака́ми, по часто-употребляемымъ ими въ разговорЂ частицамъ лишъ и лемъ.
Сотаки, живущіе въ Шаришской столицЂ, составляютъ переходъ отъ Русиновъ къ Словакамъ.
Бойки — жители юговосточной части Галиціи.
Шля́хтичами называются Русины-католики, въ Кіевской, Волынской и Подольской губерніяхъ.
…
Михаилъ Левченко.
Ноябрь 1860.
Село Майорское, на ТелигулЂ.
…
Благодарю за внимание.