За суворою статистикою миротворчих операцій, до 60 відсотків втрат особового складу припадає на вибухи різноманітних, часто-густо саморобних вибухових пристроїв. Адже, чим сильніше розвивається світ, тим більш кровопролитними стають війни, а знаряддя вбивства більш витонченими. Датчик руху куплений у звичайному будівельному магазині, мобільний телефон, і навіть звична всім нам каструля… «Пекельну машинку» можна замаскувати під будь що. Однак, предмет з такою небезпечною начинкою набуде інших ознак, побачити які зможе лише натреноване око. Саме тому представники канадських збройних сил вирішили провести для учасників міжнародних командно-штабних навчань «Репід Трайдент-2012» курси з пошуку та знешкодження таких саморобних пристроїв. Спеціально для цього з Канади до України прибули вісім кваліфікованих військових інженерів. Це спеціалісти високого ґатунку, адже на відміну від простих саперів, що після знаходження міни попросту її підривають, канадські спеціалісти знешкоджують її. Адже розібравши таку бомбу можна зрозуміти наскільки хитрішими та підступнішими стали терористи і відповідно виробити протидію. Саме через це, за «головами» канадських інженерів іде постійне полювання, тому вони попросили не фотографувати їх облич та називати прізвищ.
— Наше завдання навити солдат та офіцерів звичайних підрозділів, що побачили бомбу, чи якісь підозрілий предмет правильним діям, — пояснив командир канадських інженерів. – Адже це врятує життя не тільки їм, алей їх товаришів.
Все навчальне місце розподілено на чотири навчальні точки. З самого початку всім військовослужбовцям роблять так звану «начитку». За допомогою слайдів показують, де і як може бути закладена вибухівка, яким чином вона приводиться до дії, як розпізнати підривника і куди потрібно звернути увагу, щоб визначити небезпеку. Також інструктори розповідають про типи вибухових пристроїв, та показують основні принципи її дії. На наступному навчальному місці наочно демонструються макети різноманітних мін. Та власне тут можна було зустріти, так би мовити розробки радянських партизанів другої світової війни, так звані міни «нахабки». Зроблені з шматка дерева вони не містять жодної металевої частини тому їх неможливо знайти металошукачем. Спеціально треновані на пошук динаміту службові собаки теж мало допоможуть, адже дерево має аутентичний з місцевістю запах, і якщо дерев’яний корпус щільно підігнаний то запаху вибухівки просто не буде. Та були речі, які здивували. Наприклад замикач детонатора створений за допомогою звичайної садової лійки, або «бікфордів шнур» з ароматичних паличок. Наступне навчальне місце організовано на вулиці. Тут за допомогою українських солдат — аеромобілістів наочно показувалось, як вести патрулювання у «вибухонебезпечному» регіоні. І на завершальному навчальному місці канадські інструктори показували як можна знешкодити небезпечну знахідку самотужки. Але при цьому вони наголошували, що це крайня міра, коли поруч немає кваліфікованого сапера чи інженера, і потрібно врятувати життя людей. На завершення навчань канадські інженери пообіцяли подарувати всю наочну агітацію, яку привезли з собою. Цей подарунок став би в нагоді при підготовці українських миротворців та саперів.
Потрібно наголосити, що зараз в Україні відбувається сертифікація подібних тренувань і курсів. Вона має завершитись до осені цього року. Це безперечно добре, адже наші військовослужбовці виконують миротворчі операції в багатьох точках світу.
Підполковник Тарас Грень.
Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України.
