ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Мер містечка в тернопільській обл. злодій в законі!

У березневому номері журналу «Коментарі» прочитала статтю про те,

як наповнюють свої ряди регіонали на Тернопільщині, зокрема в Заліщиках.

Правду кажучи, мене вразила громадянська відвертість деяких краян, бо

склалося враження, що місцеві владці нагнали такого страху на людей,

що ті навіть власної тіні бояться (так, у дійсності, і є). Отже, не все так

погано, як кажуть, у нашому домі, ще не всі є прирученими і, що важливо,

заперечується думка про нібито байдужу, глуху й сліпу до всього, що

відбувається, місцеву інтелігенцію.

Напевно, що прийшов той час, коли світ має взнати про місто абсурду

під назвою Заліщики, адже, без сумніву, наше містечко є мікромоделлю

всієї України і що відбувається у нас, відбувається в тих чи інших проявах

повсюди в нашій державі. Що ж до місцевих ЗМІ, то звертатися до них нема

смислу: вони щономера щедро розсипаються у похвалах вищій та місцевій

владам, про критичну й принципову громадянську думку тут давно забули.

Те, що відбувається в Заліщиках, невеликому районому центрі

Тернопільщини, можна чітко виразити двома словами – регіоналівський

бєспрєдєл. Такого не було ще за всі попередні 20 років незалежності. А

почалося все з того, як минулого літа, в День Конституції, головою РДА

був представлений Барчук О. О., колишній (до часів Кучми) керівник

Заліщицького РВВС. Своїм першим заступником він обрав Кобіса С. В.,

що за часів Кучми керував районом на посаді голови. Колишня спільна

бізнесова діяльність цих двох партійних мужів місцевого масштабу – це

тема окремої публікації. Чи не кожен у місті й районі знає, що означає

вислів «Кобісівська-Барчуківка», як «розвивався» бізнес цих двох людей

у кучмівські часи. Камінь на камені не лишили і з приходом помаранчевої

влади втекли до Києва: підкоряти велике місто. Тепер повернулися, аби, як

самі кажуть, «навести порядок», бо все у них, у регіоналів, — «для людей».

«Наведення порядку» нова-стара партійна команда почала із зачисток

– грубих пертурбацій у різних сферах, структурах, організаціях, навчальних

завладах. Людей міняли, вибачте за пряме порівняння, як шкарпетки, не

беручи до уваги їхні моральні та професійні якості, відданість своїй справі,

патріотизм. Натомість основні й обов’язкові умови для працевлаштування –

членство в партії регіонів, беззаперечне підкорення, поклоніння, служивість.

А ще кумівство, явище, що було породжене Кучмою, потім міцно

вкорінилось за Ющенка, а тепер набрало нових обертів при Януковичеві.

Тобто ти можеш бути повним непрофесіоналом, не вмієш і два слова докупи

зв’язати (сам Барчук О.О., до речі, теж більше мовчить, ніж говорить,

зате всякі безглузді байки плете його перший заступник), проте ти вірний

служака і тому ти при посаді. Через це з’явилися й місцеві тушки. Той самий

Войчишин Б., коли з’явилася стаття в «Коментарях», він за вказівкою згори,

обійшов усі кіоски, місця, де продається преса, і викупив усі номери. Таким

чином, статтю не скільки встигли прочитати, скільки передавали з уст в уста.

Отож такі, як Войчишин Б. та йому подібні, аби здобути посаду собі чи своїм

рідним, швидко перекочували в регіональний табір.

Особливо скандально-резонансними були події напередодні початку

навчального року, коли Барчук О. О. звільнив з посад директорів усіх трьох

шкіл міста, не маючи на те жодних підстав, грубо порушуючи закон, адже

адміністрація не повинна втручатися в освітні справи, це прерогатива відділу

з питань освіти та районної ради. До цього протягом літа велася брудна

підготовча робота: здійснювався тиск на директорів (усі представники

опозиційних партій), залякування, шантажування криміналом. Як результат,

люди морально не витримали і написали заяви про звільнення за особистим

бажанням.

Що ж до того, як «багато зробив Барчук О.О., перебуваючи малий термін

на посаді голови» (це зі слів Войчишина Б.), то оцініть самі: директорам

двох провідних шкіл міста він призначив дружину Войчишина Б. та свою

родичку Хребтак, людину пенсійного віку, що не орієнтується в ІТ, а

школа спеціалізована, з поглибленим вивченням ІТ. Не знає комп’ютера

і завуч початкових класів Чорна. Обидві керують школою методом

приносів і доносів. Багато батьків учнів цієї школи обурюються тим, як

докорінно в гірший бік змінились справи в ній після того, як Барчук О.О.

поміняв директорів. Та це його не хвилює, бо тепер переважна більшість

вчительських кадрів, залежних від директора, поповнять лави місцевого

осередку регіоналів і забезпечуватимуть йому перемогу на виборах.

Варто сказати, що з директорами інших шкіл району велися співбесіди,

наслідком чого стало те, що більше 90% директорів шкіл стали членами

партії регіонів. Аналогічна ситуація сталась і в охороні здоров’я, коли

відповідний тиск був здійснений на головного лікаря районної лікарні, а

на його місце призначено в. о. тушку, що має членських квитків різних

політичних партій більше, напевно, ніж пальців на обох руках. Грубі зміни

стались і в культурі. Між усіма силовими структурами в місті та районі –

кругова порука, тому простій людині ніде шукати правди.

А як модерно будує тепер свій бізнес очільник району! Під

вивіскою «переведення

медицини, культури) на альтернативні види опалення» створюються умови

для буквального викручування рук підприємцям, орендарям земельних паїв

інш, котрі повинні своїм коштом купити та обладнати відповідні котельні,

а голова адміністрації через підставних осіб оформив підприємство, яке

володіє чи взяло в оренду такі котельні та надає послуги, дорожчі за оплату

газу. Слід зауважити також, що ці котельні споруджувалися і тепер діють без

будь-якої документації, що свідчить про серйозну корупційну схему.

Маємо ми і своїх мажорів. Напередодні Великодня син Барчука О.О. з

кº жорстоко побив місцевого підприємця та його родича: один з потерпілих

потрапив до реанімації. А два роки тому в Інтернеті вигулькнула інформація

про те, що син вище згадуваної родички Барчука Хребтак, незмінний при всіх

владах працівник Генеральної прокуратури, по дорозі з Чернівців до Заліщик

збив насмерть людину. Інформація як з’явилась, так швидко і зникла, справу

зам’яли.

Найогидніше, на мій погляд, у поведінці представників нашої місцевої

влади є те, що ці особи лукаво називають себе патріотами, вони – як ті

установ бюджетної сфери (закладів освіти,

вовки в овечих шкурах, грають на людських почуттях, свідомості. Вони

нібито не відгороджуються від людей, відзначають з ними і свято УПА, і

День Соборності, і вшановують пам’ять героїв Крут та жертв голодомору й

політичних репресій, і саме це замилює очі багатьом. Дехто не усвідомлює,

що під маскою награного патріотизму ховається людиноненависницька

ідеологія. Недарма Барчук О.О. майже ніколи не дивиться людям в очі. У

нього два прізвиська – Папа і Той, що дивиться вниз.

Висновок такий: до тих пір, поки такі люди, як Барчук О.О., Кобіс

С.В. та їм подібні, будуть залишатися на державних керівних посадах, а всі

інші будуть затулятися вухами, як слони у спеку, ми ніколи не побудуємо

громадянського суспільства.

Жителька м. Заліщики.

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 4

22.08.2012 11:21 мисько

як ничого незробив був при всих министрах збив бабло вид луценка получив хенерал полковника вже всьо маю але на всяк випадок ще би на старисть стати дупутатом що тут для себе я неправильно зробив -а корупция и мафия бувае тилько тоди коли це потрибно держави а коли держави корупции непотрибно и вона береться за те щоб повнистью иизнищити вони перши бижать в камери и виддають награбовани -а я так служив як казали тому хенерал полковник причому тут мафия що я цилий хенерал проти мафии зроблю так що вибирайте а я вам потим розкажу як боротися з мафиею и тютюном


22.08.2012 13:57 Чайник -"Вінницькому"

Спочатку навчись писати своє прізвище так як у паспорті, потренуйся декілька раз, а потім поговоримо, обіцяю! Тепер ти нікуди від розмови не втечеш, просто час, спосіб і місце вибиратиму я, потерпи трішки.

Заліщанам!

Пильно подивіться на оточення одного з кандидатів в нардепи: Богдан “Голий” (він же пузатий), “Вінницький”…! Класна компанія, чи не так?


22.08.2012 14:34 Винницький Орест Іванович-чайнику

Не погрожуй,ти ж сам себе боїшся…Боїшся назвати команду Бедриківського?я тобі скажу-Голик Богдан Іванович,Я,Кулачковський Володимир Володимирович,Лопушняк Василь Федорович,Король Міша,Вістовський Олько-зачекай,малиш,після виборів поговоримо….


22.08.2012 16:27 мисько

вест команда один голик з мишками грошей може округ взяти тильки де вин их заробив-чого ти чайника страшиш и ким ? ви би ще вписали туда кавюка максимова грузинив любих друзив голика нихто ничого незабув и нелякай людей миша руда


22.08.2012 16:30 греко-католик

Солідна “провладна” команда. Бо як інакше пояснити, що при діючому “регіоналу” — голові районної ради, двоє його підлеглих високоповажних державних службовців ( Лопушняк і Кулачковський)в робочий час посилено працюють на нібито “опозиційного” кандидата Бедриківського. І чому ви, штабісти,не підкажете своєму патрону, щоб він все таки вказав в своїй біографії в газеті “Наш прапор” про всі свої церковні ордени, а не тільки лише орден Христа Спасителя УПЦ КП, яким його нагородили нещодавно, а й ще два ордени православної церкви Московського патріархату, а саме орден Іллі Муромця та орден Володимира Великого. Причому нагородили його двома орденами лише протягом двох тижнів 2007 року і при чому зразу II ступеня, а не III,як цього вимагає порядок нагородження. Оце так “рвєніє” в розвиток духовності та розбудови церкви Московитів, яка так люто ненавидить нас греко-католиків. Чи вищевказані панове із своїм кандидатом поміняли церковну орієнтацію? І чи не зрадили ви керівні районні УНПісти свої партійні постулати та свого партійного лідера Костенка, який зараз з Ющенком примарно сподівається пройти у Верховну раду із своєю правицею?.


22.08.2012 19:18 Орест

місько,і тебе вирахуємо,чмо безграмотне…


22.08.2012 19:56 мисько

ти ще пид стил пишки ходив коли я таких п-расив вираховував -почекаем як кажуть до осени а потим спитаем за яки гроши ви це шоу показуете и людей баламути не думай що ти такий вумний ваша криша вже давно потекла так ви скоро попливете


28.08.2012 12:04 Земляк

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ У ЗАЛІЩИКАХ! Увечері на центральній площі міста відбувалися урочистості з нагоди державного свята. Вітання від районної і міської влади змінювали виступи творчих колективів Заліщанщини, які славили Україну. Влада доповідала про нову демократію, яку країні подарувала Партія Регіонів. Також на виступи записалися і деякі кандидати у народні депутати, які хотіли в переддень виборів нагадати про свою присутність в окрузі. Однак керівництво райдержадміністрації категорично відмовило їм, мотивуючи, що не хочуть політизувати культурно-мистецький захід. Один з кандидатів, а саме Василь Чубак, не погодився з такою позицією і вирішив самовільно вийти на сцену, але на заваді йому став кордон міліції. Правоохоронці так завзято стримували бравого кандидата, що аж вишиванку на ньому порвали. До речі, координував дії міліціянтів заступник голови районної ради, член Партії Регіонів, керівник районного виборчого штабу кандидата у народні депутати Володимира Бедриківського Василь Лопушанський, що викликало неабияке здивування як в учасників, так і у присутніх на святі. Та незабаром усе стало на свої місця і подив в очах людей змінився приреченістю. Справа в тому, що районова влада, як це нерідко тепер трапляється, зробила виняток з нею ж встановлених правил. Відтак на сцені, як справжній господар свята, з’явився генерал міліції Володимир Бедриківський

Залишається тільки здогадуватися, чому такої привілеї заслужив лише один буцімто незалежний кандидат, якщо навіть формального висуванця від Партії Регіонів не пустили на сцену. А ще після побаченого і почутого під час урочин, не може не хвилювати людей, хто ж насправді є тузом у рукаві чинної влади у її виборчих іграх з народом, і чи після 28 жовтня цей туз не стане шісткою?


29.08.2012 1:38 земляк земляка земляку

Десь так все і було…Тільки у Василя Федоровича призвіще Лопушняк(а не лопушанський)Чи це така ,,шутка юмора,,?І не штаб Бедриківського він очолює,а так-на побігеньках,по селах їздить і буцімто своїм авторитетом за Беда агітує.Ну і газетки ,,Наш прапор,, по селах розвозить..копійчину хлоп заробляє..А те,що тільки Бедриківський на святі виступав-логічно-він заліщанин,тай Барчук його побоюється..Доречі,Чубак пьяненький пригощав стареньких упівців шашликами.Знущався,якими ж зубами старенькі жували напівсире м”ясо?


29.08.2012 14:22 не земляк просто без ПМП але жилець земляку

шановні васька чубак і справді мато ходив і кожного питав: “А ти мене знаєш? … А ти мене любиш??? ну я конешно його й на х.. послав” а такі дурнички плів, із стареньких прикалувався бо чувачок і дійсно сирий шашлик їм втулив, але вася проставився в нормі навіть по сто грам старим налив ну просто прикольний шкарпеточник і шось я не бачив отої вишиванки порваної на ньому хіба, що помята, а чірікав він на сцені буквально три хвилини про шо, то я й сам не поняв але зірвав гучні аплодисменти, які переросли в овації …


29.08.2012 22:07 відповідь "не земляк просто без ПМП але жилець земляку":

Не гріши чоловіче, бо той Чубак був тверезий і приємний як співрозмовник. Ніколи би не подумала, що він настільки простий. Щиро вгощав стареньких оунівців, і по їх веселих оченятах було видно, що були задоволені. А на сцену його не допустили, ти був неуважний і поплутав з амереканцем Піхотіним, який виступивши дійсно отримав заслужені аплодисменти.


30.08.2012 9:55 Ігор

http://provse.te.ua/2012/08/jak-i-chomu-bedrykivskyj-otrymuvav-nahorody-vid-mosk ovskoji-cerkvy/#comment-8306

У 2007 році Володимир Бедриківський, будучи керівником Житомирської міліції, з рук предстоятеля УПЦ Московського патріархату Володимира отримав одну з найвищих нагород московської церкви – орден Преподобного князя Володимира 2-го ступеня. Такою нагородою в Україні нагороджено тільки 15 цивільних осіб. Про це писала житомирська преса, це було сповіщенно на офіційному сайті УМВС (сторінка в інтернеті: http://zito.mvs.gov.ua/news/povernennya_svyatyn_do_hramiv_239.html). Сьогодні кандидат у народні депутати мовчить про цю подію і нагороду. Говорячи про усі державні і недержавні нагороди, він жодним словом не обмовився про орден князя Володимира. А щоб відвернути увагу від цього, починає активно лобіювати перед виборами отримання нагород від УГКЦ та УПЦ КП. То яку правду замовчує Бедриківський?

У 2007 році в Житомирі відбувалося святкування 15-річчя Харківського архієрейського собору та Житомирського передсоборового Зібрання. Хто цікавиться історією України, той знає, що Харьківський архієрейський собор ще називають розкольницьким. Тоді за вказівкою Москви у Харкові було відлучено від церкви Філарета, який відстоював позицію єдиної помісної церкви в Україні, і створено УПЦ Московського патріархату. Тобто Українську православну церкву розкололи на московський і київський патріархати. Зрадницька позиція багатьох ієрархів кинула країну в роки релігійної ворожнечі, яка не припинена і сьогодні. Через московський патріархат в Україні московська влада веде підривну політичну діяльність, щоб знищити незалежну Україну. Харківський собор – це символ зради України, плоди якої ми пожинаємо ще сьогодні. Щорічні приїзди попа Кіріла призводять до суспільних конфліктів. Московія через зрадницьку позицію українських політиків отримала у користування українські святині – Почаївську та Києво-Печерську лаври, а сьогодні ця влада прийняла у першому читанні проект Закону, згідно якого ці святині українського народу хочуть передати їм у власність.

Саме на честь 15-річчя зради української церкви міліцейський генерал Бедриківський вирішив вислужитися і подарувати московській церкві 159 старовинних ікон, вилучених у крадіїв. Серед вилучених ікон були ікони, викрадені також в церквах приходів УГКЦ та УПЦ КП, але повернули лише московській церкві. Чому такий однобокий підхід? Проте ця благодійність Бедриківського розчулила патріарха УПЦ МП Володимира і він особисто вручив високий церковний орден.

Думаю, наші земляки не вважатимуть такий вчинок благодійністю, а лише ганебною поведінкою тричі генерала Бедриківського, яка не вкладається у створюваний ним сьогодні образ патріота. Адже справжній патріот ніколи б не святкував річницю релігійного розколу. Справжній патріот ніколи б не вислужувався перед Москвою за дешевий мідний орден.

А що ж ви очікували від людини, яка вихована в сім’ї ідеологічного комуніста, який до травня цього року ще був другим секретарем Заліщицького райкому КПУ і вийшов з партії тільки щоб не зашкодити іміджу свого сина на виборах до Верховної Ради України? Але чи таких патріотів потребує український народ?


4.09.2012 14:21 сусідка

Діти за батьків не відповідають, тим паче,що батько залишив сім”ю коли діти були малими


12.09.2012 9:05 ПРО ВСЕ

Голки в мішку не сховаєш, як і кандидата від влади не утаємничиш. Для традиційно патріотичних жителів Борщівського, Заліщицького та Чортківського районів великою загадкою останніх місяців було питання: хто з кандидатів висуванець влади?

Прочитавши цю історію ви зрозумієте, чому офіційний кандидат від Партії Регіонів у окрузі № 167 пан Петренко – це “політичний клоун”, завдання якого відволікати увагу населення від справжнього провладного кандидата. План влади полягав у тому, щоб владного кандидата зробити «своїм» для місцевого населення. Відтак, ще півтора року тому відставний міліціонер Бедриківський не пропускав жоден районний офіційний захід, публічно святкував усі професійні, релігійні та державні свята. Інформацію про місце і час планованого заходу він отримував заздалегідь від апарату районної ради і адміністрації. Готувався заздалегідь, навіть до дня місцевого самоврядування календарі надрукувати встиг. Тоді усіх голів сіл зігнали на захід у райцентр, показали концерт і тицьнули в руки календар на 2012 рік з настійною «рекомендацією» повісити у сільраді, щоб жителі бачили і звикали до «світлого» образу генерала-земляка. Для більшої солідності на заходах його завжди супроводжували голова райдержадміністрації Олег Барчук та голова райради Іван Дрозд.

Організацією просування майбутнього кандидата безпосередньо займалися заступник голови райради, член Демпартії Василь Лопушняк та керівник апарату райради Володя Кулачковський. Досвід виборів ці двоє мають значний, особливо в галузі виборчих фальсифікацій. У 2010 році Лопушняк з колишнім однопартійцем Дроздом забезпечили перемогу в Заліщицькому районі на виборах до райради Партії Регіонів та Демпартії. В результаті у райраді ці партії створили більшість. Дрозд перейшов у Партію Регіонів і очолив раду. А Лопушняк, як вірний товариш, став першим заступником Дрозда у раді і перейняв керівництво Демпартією. Сьогодні вони удвох мають доручення зробити те саме для Бедриківського. Їх часто можна побачити в робочий час на службовій машині районної ради у кортежі генеральського Лексуса із супроводом у “робочих” поїздках по району.

Спочатку з Бедриківського зробили земляка, який усе життя гірко тужив за рідними Заліщиками, але робота у Києві не давала можливості бувати вдома. Проте той факт, що його мама вже давно живе в Чернівцях кандидат вперто замовчує. Отож у Заліщики він міг приїздити тільки до батька, другого секретаря Заліщицького райкому КПУ. Або до брата, який прославився на на увесь район кришуванням незаконних кар’єрів червоного каменю в селах Устечко, Нирків і Нагіряни, розграбованим колгоспним майном у с.Садки та іншими кримінальними витівками.

Наступним завданням було зробити з Бедриківського патріота. Усі заходи патріотичного характеру не проходили без особистої і фінансової участі Бедриківського. Навіть відновили випуск газети “Наш прапор”, яку в радянський час закрили однопартійці його батька. Образ патріота і борця за Україну якось не дуже личив працівнику найбільш корумпованої структури – міліції. А той факт, що за три роки він став тричі генералом (у 2006, 2007, 2009 роках), заслуженим юристом (2006), кандидатом юридичних наук (2010) тільки посилює враження про самозакоханість і корумпованість персони Бедриківського. Відтак піарники вирішили промовчати про його міліціянтське минуле, обмежившись лише згадуванням про генерал-полковничий чин, а агітатори вдало запустили чутку, що він військовий.

Враховуючи ментальність мешканців тернопільської області і високий авторитет церкви, Бедриківський регулярно відвідує церкви, вносить пожертви, отримує церковні нагороди. Проте, якщо він справді така релігійна людина і відстоює українську церкву, то чому у 2007 році, будучи начальником Житомирської міліції віддав УПЦ Московської патріархії вилучені у крадіїв ікони, вартістю понад 2,5 мільйони доларів, що були викрадені в православних і греко-католицьких церквах України? Чому ці ікони він подарував на честь 15-річниці проведення Харьківського розкольницького собору, яким було розколото українську православну церкву і створено УПЦ МП? Невже так праглося того ордена з рук настоятеля УПЦ МП Володимира?! Невже такі вчинки личать українським патріотам? Це нагадує позицію депутатів Верховної Ради від ПР і КПУ, які в січні цього року голосували за закон про передачу у власність московської церкви Києво-Печерської і Почаївської Лавр.

Та найскладнішим було завдання зробити з міліціонера благодійника. Міліціонерам благодійність не притаманна. Брати вміють, давати – ні. Яскравим прикладом істинної благодійності Бедриківського було передача релігійній громаді села Хмелева пиломатеріалів для ремонту купола церкви, який згорів. ДАІ по завданню колишнього патрона зупинило місцевого підприємця, який перевозив деревину і під погрозою розправи змусили “поофірувати” громаді від імені Бедриківського майно на суму майже 25 тисяч гривень. Для прикриття було використано громадську організацію “Тернопільське земляцтво у Києві”. Хоча за роки існування цієї організації жоден тернополянин не зможе пригадати аби однієї благодійної акції за її участю. За 2011-2012 роки жодної копійки по рахунку Тернопільського земляцтва не проходило, а серед засновників і керівництва організації Бедриківського, як свідчить довідка з Єдиного державного Реєстру юридичних осіб, не значиться. То звідки ж така щедрість? Якщо як у випадку з пиломатеріалами у Хмелеві, то нехай Бог боронить Україну від таких благодійників.


12.09.2012 9:08 ПРО ВСЕ

Хотілось би ще намалювати з Бедриківського справжнього сім’янина, але для цього треба отримати згоду жінки. Наразі, сім’янином він є тільки за замовчуванням…

З часом південь Тернопільщини замайорів біг-бордами земляка, генерал-полковника, патріота. Усе йшло по плану. Голови сільських рад, керівники державних установ і організацій знали “свого” кандидата. Хто в районі був не згоден з кандидатом, або в кому не були впевнені, Барчук завчасно знімав з посади і ставив перевірених кадрів або кадрів на “гачку”. Таких як Оскоріб, що засвітився на усю країну у справі чорних імплантантів у сюжеті в програмі “Гроші” телеканалу 1+1 за 18 серпня цього року. Справу прикрито, але тепер Оскоріб є керівником відділу сільської медицини, вірою і правдою служить Барчуку і Бедриківському. Усі працівники ФАПів отримали вказівку провести агітацію за кандидата влади та сприяти проведенню ультразвукової діагностики населення під патронатом Володимира Бедриківського.

Але Заліщицький район найменший в окрузі і не гарантує перемоги. Тому кадрові заміни очікували Борщівський і Чортківський райони, оскільки керівники цих районів не мали достатнього досвіду проведення виборів і не погоджувалися на проведення відкритого адміністративно тиску чи фальсифікацій. Навіть кандидатів вже підібрали з числа заступників Барчука: для Борщова – Ярослава Верхолу, а для Чорткова – Василя Самборського. Обоє пройшли “гарну” школу і поклялися вірності на генеральських пагонах. У Борщеві було ще простіше – взяли на хабарі заступника голови РДА і притиснули голову РДА, що той здасть його як співучасника. Голова РДА швиденько написав заяву на звільнення і на його місце прислали Верхолу. Щодо голови Чортківської РДА Ярослава Стеця, то той насправді хабарів не бере, жінка на заробітках за кордоном, подейкують що навіть кредит брав для розрахунку з Хоптяном за посаду. Але не це спасло посаду Стецю, а заступництво Ярослава Сухого, з яким голову РДА пов’язує дружба з дитинства. Тому Самборського відправили на підсилення Верхолі заступником голови Борщівської РДА.

Справа зроблена і в Заліщиках усі зверталися до Бедриківського не інакше як пане народний депутате, що дуже подобалося нашому герою. Кожному, хто мав намір балотуватися в цьому окрузі роз’яснювали, що місце заняте. Будучи напідпитку, оточення неодноразово чуло, що Бедриківського не зупинить ніхто. Хто стане на його шляху – приберуть. Міліція може усе.

Правда, цього не зрозумів Василь Чубак, який теж вирішив зіграти роль земляка. Але на початку цього року одеська міліція, яка розслідувала справу про ДТП із смертю людини, скоєне в січні минулого року за участю Чубака, перевела його із статусу потерпілого у статус підозрюваного. А пізніше тернопільська міліція затримала сина Чубака від першого шлюбу за вживання, а можливо і продаж наркотиків. Хоча про наркотичні справи Чубака-молодшого знав увесь Тернопіль, але з поваги до батька міліція його раніше не чіпала. Спочатку Чубак вирішив розпіаритися на темі політичних переслідувань з боку генерала. Для загострення скандалу на День Незалежності спробував пройти кордон міліції і перед Бедриківським вийти на сцену та привітати громаду. За що поплатився розірваною вишиванкою. Але досвідчений партійний патрон Кінах порадив не чіпати міліцію, сісти за стіл перемовин з Бедриківським і за розумну компенсацію витрат зійти з перегонів на користь міліціянта. Наразі Чубак думає, але чіпати Бедриківського перестав.

Другим на шляху до депутатства Бедриківського став колишній губернатор Юрій Чижмарь. Той, хоч і має значний досвід війн з міліцією, теж не зрозумів що Максимов і Кав’юк – це квіточки по зрівнянню з Бедриківським. Та тут за справу взявся голова ОДА Валентин Хоптян, який почав розказувати про розкрадання під час ліквідації стихії у 2008 року. В такий спосіб хоче віддячити Бедриківському за сприяння у заминанні справи про ДТП на Хмельниччині, в результаті якої загинула людина. Не дарма ж справу для розслідування передали у Вінницю, де губернатором працює теж колишній міліціонер і колишній заступник міністра МВС Микола Джига, який має давні дружні стосунки з Бедриківським. До речі, саме Джига не один рік лобіює інтереси Бедриківського в ПР.

Виборча компанія у розпалі. Влада відверто підтримує свого ставленика. Бедриківський в середині серпня в кабінеті Хоптяна написав заяву без дати про вступ до фракції Партії Регіонів у Верховній Раді 7-го скликання. Ця заява була переправлена в Крим, де влітку відпочивав Янукович і Клюєв, які погоджували кандидатури мажоритарників. Для “туману в очі” у інтернеті почали викидати інформацію про висунення Бедриківського в якості єдиного кандидата. А щоб ніхто з керівників не сумнівався керівник районного штабу ПР, заступник голови РДА С.Кобіс вже відкрито називає кандидатом влади Бедриківського на робочій нараді 03 вересня цього року, на якій були присутні працівники РДА, керівники основних підприємств та окремі сільські голови. Сільські голови чи керівники підприємств, які мають іншу думку мають персональну розмову з головою райради Іваном Дроздом, його замом Лопушняком, які особливо не підбираючи слів дають прямо зрозуміти, що непокірних чекає невеселе майбутнє. Почали погрожувати навіть священикам, які мають іншу політичну симпатію. І це лише початок. Особливо стійких будуть запрошувати до голови РДА Барчука, який відомий на всю область своїми міліцейськими методами переконування.

Але як би влада не намагалася просунути свого кандидата на Галиччині без “своїх” виборчих комісій це не вдасться. Тому на початку вересня почався бій за Окружну виборчу комісію, яку наперед очікувано очолила представниця КПУ. Хто не знає, нагадаємо, що батько Бедриківського до червня 2012 року був другим секретарем Заліщицького райкому КПУ. Покинув високий пост тільки тому, щоб не компроментувати сина у виборчій компанії. Хоча подякував Бедриківський-молодший партії щедро – у минулому році Заліщицький райком партії придбав гарне приміщення під офіс у центрі Заліщиків по вул.С.Крушельницької, 5. Такого собі навіть провладна районна ПР не змогла дозволити і вже другий рік орендує приміщення в райспоживспілці.

Основне завдання окружної комісії буде сформувати такі дільничі комісії, які мають забезпечити правильне голосування по відкріпним талонам, на дому, а також не забути про голоси тих, хто за кордоном на заробітках. Каруселі та інші технології теж підуть в хід, не даремно ж людей привчали до іміджу Бедриківського як відомого виборчого благодійника.

Правда є і проколи у виборчій компанії. Неочікувано Бедриківський у нетверезому стані попав у ДТП на Борщівщині. Хоч би попався якийсь роботяга, якого один вигляд генерала міліції мав би зробити німим. А тут священик, а до цих осіб Бедриківський проявляє особливу прихильність у передвиборчий період. Компенсувавши священику матеріальні і моральні збитки, домоглися від нього мовчанки, а справу спробували зам’яти. І є зрозумілим, чому міліція не склала протокол про адмінпорушення, не завезла Бедриківського в лікарню для обстеження на стан алкогольного сп’яніння. Такі справи щодо представників влади “заминати” в нас уміють. Згадайте аварію за участю Хоптяна. Але новина вийшла на зовні. Про це написав тернопільський сайт “Реально”. Отут почалося. Головному редактору поступали дзвінки зі штабу кандидата. Брутальна лайка з погрозами до журналістів для нашої країни не новина. Не дивлячись, що головний редактор інтернет-видання жінка, вона показала цілком чоловічий характер і має наметі залучити до справи широку журналістську громадськість.

У цій історії ще не поставлено остаточної крапки. Вибори тільки почалися…


24.09.2012 13:14 ПРО ВСЕ

Стойко нічого не вартий, окрім політичеих гасел. А Василь Чубак має всі шанси стати депутатом, він знає як з опозицією працювати і з владою домовитись. Він справжній земляк.


26.10.2012 12:17 Ясен

Шановний Ігоре, котрий “про все”, не засмічуйте, будь ласка, Інтернет — в ньому і так повно каки.


Комментировать